Ухвала від 18.07.2025 по справі 298/925/25

Справа № 298/925/25

Номер провадження 2-о/298/14/25

УХВАЛА

про залишення заяви без руху

18 липня 2025 року с-ще Великий Березний

Суддя Великоберезнянського районного суду Закарпатської області Зизич В.В., розглянувши заяву ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник - адвокат Турецька Є.А., заінтересовані особи: ОСОБА_2 , орган опіки та піклування Великоберезнянської селищної ради, про визнання особи недієздатною та встановлення опіки,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник - адвокат Турецька Є.А., звернувся до суду з заявою про визнання особи недієздатною та встановлення опіки, в якій просить визнати недієздатним ОСОБА_2 , встановити над ним опіку та призначити ОСОБА_1 його опікуном.

Відповідно до ч. 3 ст. 294 ЦПК України справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду.

Згідно з ч. 1 ст. 187 ЦПК України суд відкриває провадження у справі за відсутності підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви чи відмови у відкритті провадження.

Дослідивши матеріали заяви, вважаю, що така підлягає залишенню без руху, оскільки подана з порушенням вимог ст. ст. 175, 177, 294 ЦПК України.

Вивчивши заяву ОСОБА_1 ,в інтересах якого діє представник - адвокат Турецька Є.А., про визнання особи недієздатною та встановлення опіки, ознайомившись з доданими до неї матеріалами, вважаю, що таку слід залишити без руху, оскільки подана з порушенням вимог ст. ст. 175, 177, 294 ЦПК України.

Позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів)- ч.5 ст.177 ЦПК України.

Статтею 55 ЦК України визначено, що опіка та піклування встановлюються з метою забезпечення особистих немайнових і майнових прав та інтересів малолітніх, неповнолітніх осіб, а також повнолітніх осіб, які за станом здоров`я не можуть самостійно здійснювати свої права і виконувати обов`язки.

Згідно з частиною першою статті 60 ЦК України, суд встановлює опіку над фізичною особою у разі визнання її недієздатною і призначає опікуна за поданням органу опіки та піклування.

Згідно з частинами четвертою та п`ятою статті 63 ЦК України, опікун або піклувальник призначаються переважно з осіб, які перебувають у сімейних, родинних відносинах з підопічним, з урахуванням особистих стосунків між ними, можливості особи виконувати обов`язки опікуна чи піклувальника. Фізичній особі може бути призначено одного або кількох опікунів чи піклувальників.

Відповідно до частини третьої статті 296 ЦПК України, заяву про визнання фізичної особи недієздатною може бути подано членами її сім`ї, близькими родичами, незалежно від їх спільного проживання, органом опіки та піклування, закладом з надання психіатричної допомоги.

Стаття 2 СК України визначає учасників сімейних відносин, які регулює Сімейний кодекс України.

Частина четверта статті 2 СК України визначає, що Сімейний кодекс України не регулює сімейні відносини між тіткою, дядьком та племінниками, а також між іншими родичами за походженням.

З аналізу норми частини четвертої статті 2 СК України слід дійти висновку, що такі особи, як: тітка, дядько, племінники та чоловік/дружина племінників виділені з кола єдиних сімейних правовідносин.

Статтею 3 СК України визначено, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.

З цього законодавчо сформульованого поняття сім`ї випливає, що ознаками сім`ї є, зокрема, спільне проживання, спільний побут та ведення спільного господарства.

Згідно з рішенням Конституційного Суду України від 03 червня 1999 року №5-рп/99 у справі про офіційне тлумачення терміну «член сім`ї», членами сім`ї є, зокрема, особи, які постійно з ним мешкають і ведуть спільне господарство. До таких осіб належать не тільки близькі родичі (рідні брати, сестри, онуки, дід і баба), але й інші родичі чи особи, які не перебувають з особою у безпосередніх родинних зв`язках (брати, сестри дружини (чоловіка); неповнорідні брати і сестри; вітчим, мачуха; опікуни, піклувальники, пасинки, падчерки й інші). Обов`язковими умовами для визнання їх членами сім`ї, крім спільного проживання, є: ведення спільного господарства, тобто наявність спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівля майна для спільного користування, участь у витратах та утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин.

Таким чином, названим вище рішенням Конституційного Суду України визначено, що близькими родичами є рідні брати, сестри, онуки, дід і баба.

Так, зокрема, у рішенні Конституційного Суду України зазначається, що поняття «близькі родичі» міститься у Кримінально-процесуальному кодексі України.

Пунктом 1 частини першої статті 3 КПК України («Визначення основних термінів») визначено, що «близькі родичі та члени сім`ї - це чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, рідний брат, рідна сестра, дід, баба, прадід, прабаба, внук, внучка, правнук, правнучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, особа, яка перебуває під опікою або піклуванням, а також особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом і мають взаємні права та обов`язки, у тому числі особи, які спільно проживають, але не перебувають у шлюбі».

Закон України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів» визначає, що близькі родичі - це батьки, дружина (чоловік), діти, рідні брати і сестри, дід, баба, онуки.

Кодекс законів про працю України передбачає, що близькими родичами чи свояками є батьки, подружжя, брати, сестри, діти, а також батьки, брати, сестри і діти подружжя (стаття 25-1 КЗпП України).

Як встановлено матеріалами справи, заявник ОСОБА_1 є двоюрідним племінником заінтересованої особи - ОСОБА_2 , тобто не є його близьким родичем, а відтак, не входить до суб`єктного складу осіб, визначеного ч.3 ст.296 ЦПК України, яким законом надано право на звернення до суду із заявою про визнання особи недієздатною.

Правильність такого висновку, зокрема, про те, що такі особи, як: тітка, дядько та племінники, не віднесені законом, у контексті ч.3 ст.296 ЦПК України, саме до близьких родичів, підтверджено постановою Верховного Суду від 11 червня 2019 року (справа №130/2391/18, провадження №61-1307св19).

Подібні висновки містяться й у постанові Верховного Суду від 20 січня 2022 року (справа №752/24219, провадження №61-16373св21).

Відтак, заявник не входить до суб`єктного складу осіб, визначеного ч.3 ст.296 ЦПК України, яким законом надано право на звернення до суду із заявою про визнання недієздатним громадянина ОСОБА_2 оскільки доказів того, що заявник є членом сім`ї ОСОБА_2 , чи його близьким родичем, до заяви не додано.

Поряд з цим, заявником у заяві зазначено, що у ОСОБА_2 відсутні родичі першого ступеня споріднення, які могли б його доглядати. При цьому, заявником у порушення ст.177 ч.5 ЦПК України до заяви не долучено доказів, якими б підтверджувався факт відсутності у ОСОБА_2 близьких родичів, як і не долучено доказів у підтвердження, що заявник ОСОБА_1 та заінтересована особа ОСОБА_2 , ведуть спільне господарство, в них наявний спільний бюджет, спільні витрати тощо, що давало б підстави визначити їх як члени сім`ї.

Суд зауважує, що процесуальною правосуб`єктністю на подання заяви про визнання особи недієздатною наділені не всі родичі такої особи, а лише члени сім`ї, у тому числі близькі родичі (частина третя статті 296 ЦПК України). Близькі родичі це фактично особи, які мають особливі права та обов`язки через тісні стосунки між собою. ОСОБА_2 , який є двоюрідним дядьком заявника ОСОБА_1 , згідно з визначеним у законодавстві України переліком таких осіб, не входить до числа його близьких родичів.

Відповідно до ст.299 ЦПК України справи про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи чи визнання фізичної особи недієздатною суд розглядає за участю заявника, особи, щодо якої розглядається справа про визнання її недієздатною, та представника органу опіки та піклування.

Згідно вимог ч. 1 ст. 60 ЦК України суд встановлює опіку над фізичною особою у разі визнання її недієздатною і призначає опікуна за поданням органу опіки та піклування.

У порядку вимог ч.1 ст. 300 ЦПК України суд вирішує питання щодо призначення над недієздатною особою піклувальника або опікуна не інакше, як за поданням органу опіки та піклування. Призначення опікуна у разі визнання особи недієздатною є обов`язком суду за умови наявності відповідного подання органу опіки та піклування, оскільки в такому випадку у повному обсязі досягається мета цивільного судочинства захист порушених, невизнаних, або оспорюваних прав особи, а в даному конкретному випадку - забезпечення повноцінного здійснення своїх прав недієздатною особою.

Зі змісту заяви ОСОБА_1 слідує, що заявник просить визнати ОСОБА_2 недієздатним та призначити його опікуном над ним. Проте зміст заяви не містить даних, що органом опіки та піклування таке подання виносилось, хоча вимога з даного питання пред`явлена, не додано до заяви відповідного подання органу опіки та піклування про можливість призначення ОСОБА_1 опікуном над недієздатною фізичною особою, при тому, що наявність такого подання є обов`язковим для ухвалення судом рішення за результатами розгляду заяви про визнання фізичної особи недієздатною. Всупереч вищезазначеним вимогам закону ОСОБА_1 до заяви не додано доказів того, що він звертався з приводу цього питання до органу опіки та піклування.

Так, фізична особа може бути призначена опікуном (піклувальником) лише за її згодою, що повинно бути виражено в письмовій заяві. Особа, яка виявила бажання виконувати обов`язки опікуна (піклувальника), подає до органу заяву про клопотання перед судом про призначення її опікуном (піклувальником). До заяви додається медичний висновок про те, що за станом здоров`я заявник може бути опікуном (піклувальником). Спеціалісти органу опіки і піклування обстежують матеріально-побутові умови проживання майбутнього опікуна (піклувальника), складають відповідний акт і готують до суду подання щодо кандидатури опікуна (піклувальника).

Однак в заяві відсутні відомості щодо наявності такої заяви особи, яка просить призначити її опікуном та посилання на докази, що особа зверталась до відповідного органу опіки і піклування з даного питання. Доказів стосовно того, що ОСОБА_1 може бути опікуном ним не надано.

Відповідно до ч. 6 ст. 300 ЦПК України строк дії рішення про визнання фізичної особи недієздатною визначається судом, але не може перевищувати двох років.

У прохальній частині заяви ОСОБА_1 не конкретизовано строк, на який він просить визнати особу недієздатною. Зазначений недолік підлягає уточненню.

Відповідно до ч. 4 ст. 177 ЦПК України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановленому порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Як вбачається з поданої заяви, ОСОБА_1 як на підставу звільнення від судового збору на те, що судові витрати, пов`язані з провадженням справи про визнання фізичної особи недієздатної або обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, відносяться на рахунок держави.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

З 1 вересня 2015 року набув чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору", відповідно до якого виключено п.9 ч. 2 ст. 3 Закону України "Про судовий збір", згідно якого судовий збір не справлявся за подання до суду заяви про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, визнання фізичної особи недієздатною та поновлення цивільної дієздатності фізичної особи.

Відповідно до ч. 2 ст. 299 ЦПК судові витрати, пов`язані з провадженням справи про визнання фізичної особи недієздатною або обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, відносяться на рахунок держави.

Статтею 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

За змістом ч.2 ст.299 ЦПК України на рахунок держави у справах про визнання фізичної особи недієздатною відносяться саме витрати пов`язані із розглядом справи.

Натомість, Законом України «Про судовий збір» не передбачено звільнення від сплати судового збору за подання до суду заяви про визнання фізичної особи недієздатною, до переліку заяв, за подання яких не справляється судовий збір, передбаченого ч. 2 ст. 3 Закону України «Про судовий збір», заява про визнання фізичної особи недієздатною не входить. Крім того, ст. 5 Закону України «Про судовий збір» не містить положення про пільги щодо сплати судового збору за подання заяви про визнання фізичної особи недієздатною.

Згідно з вимогами ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду заяви у справах окремого провадження фізичною особою справляється судовий збір в розмірі 0,2 прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що на дату звернення з цією заявою до суду становить 605 грн. 60 коп.

За вказаних обставин, ОСОБА_1 слід сплатити судовий збір у розмірі 605 гривень 60 копійок або подати докази, що підтверджують звільнення його від сплати судового збору.

Платiжнi реквізити для перерахування судового збору: отримувач ГУК в Закарпатській області/Великоберезнянська тг/22030101, код МФО 37975895, банк отримувача Казначейство України (ел. адм. подат.), рахунок отримувача UA318999980313131206000007393, Код класифікації доходів бюджету 22030101 (судовий збір).

Оригінал платіжного документа про сплату судового збору необхідно надати суду.

Відповідно до п.10 ч.3 ст.175 ЦПК України, позовна заява повинна містити підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.

Однак у заяві відсутнє підтвердження про неподання заявником іншої заяви з тим самим предметом та з тих самих підстав.

Всупереч п.2 ч.3 ст.175 ЦПК України, заява не містяить відомостей про наявність або відсутність електронного кабінету учасників справи.

Згідно ч. 1 ст. 185 ЦПК України, суддя, встановивши, що заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, постановляє ухвалу, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає строк для усунення недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня отримання позивачем копії ухвали.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 175, 177,185, 260 ЦПК України, суддя,-

ПОСТАНОВИВ:

Заяву ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник - адвокат Турецька Є.А., заінтересовані особи: ОСОБА_2 , орган опіки та піклування Великоберезнянської селищної ради, про визнання особи недієздатною та встановлення опіки - залишити без руху та надати заявнику строк для усунення недоліків протягом десяти днів з дня вручення копії ухвали про залишення заяви без руху.

У випадку неусунення недоліків у визначений судом термін, заява буде вважатися неподаною та повернута заявнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Зизич В.В.