Ухвала від 17.07.2025 по справі 478/79/25

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 липня 2025 року м. Миколаїв

Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3

за участю секретаря ОСОБА_4 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні, в режимі відеоконференції, апеляційну скаргу захисника засудженого ОСОБА_5 - ОСОБА_6 на ухвалу Казанківського районного суду Миколаївської області від 12 лютого 2025 року про зарахування засудженому ОСОБА_5 у строк відбування покарання періоду відбування покарання в установах виконання покарань на непідконтрольній території України.

Учасники судового провадження:

прокурор - ОСОБА_7

засуджений - ОСОБА_5 ,

захисник - ОСОБА_6 .

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції.

Ухвалою Казанківського районного суду Миколаївської області від 12 лютого 2025 року клопотання адміністрації ДУ «Казанківська виправна колонія № 93» задоволено, засудженому ОСОБА_5 зараховано у строк відбування покарання, визначеного вироком Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 27.10.2020 р., а саме: з моменту початку строку відбування покарання 23.07.2020 року, до моменту звільнення з виправної колонії, розташованої на непідконтрольній частині території України, тобто по 18.11.2024 р. та визначено останньому початок строку продовження відбування покарання з моменту його повторного затримання, тобто з 26.12.2024 р., включно.

Постановлено, строк відбування покарання засудженому ОСОБА_5 обчислювати з моменту його повторного затримання, в порядку виконання вироку Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 27.10.2020 р., тобто з 26.12.2024 р.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги.

Захисник просить скасувати ухвалу Казанківського районного суду Миколаївської області від 12 лютого 2025 р.

В задоволенні клопотання Державної установи «Казанківська виправна колонія (№ 93)» від 23 січня 2025року - відмовити.

Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.

Захисник зазначає, що рішення суду стосовно визначення датою початку відбування покарання ОСОБА_5 дня його повторного затримання після повернення з території РФ - 26.12.2024 р., є необґрунтованим, оскільки в тексті ухвали відсутні будь-які пояснення причин зміни дати, а також правове обґрунтування.

Вказує, що законодавство України не передбачає можливості зміни дати початку відбування покарання, навіть у випадку перерви. ОСОБА_5 примусово перевели з Північної виправної колонії № 90 до незаконно створеної колонії № 126 на тимчасово окупованій території Криму, без його згоди. Суд не заперечує, що засуджений продовжував відбувати покарання на окупованій території.

Відповідальність за його переміщення несе окупаційна влада, однак також і державні органи України, які згідно з Постановою КМУ № 934 від 07.11.2018 р. зобов`язані були провести евакуацію засуджених із небезпечних територій, але цього не зробили.

Крім того, лист ДПВКП МЮ від 02.04.2024 р. не містить жодних вказівок щодо зміни дати початку відбування покарання. Судова практика 2024 року свідчить про те, що суди відмовляють у задоволенні аналогічних клопотань, оскільки не мають повноважень змінювати такі дати.

Отже, ухвала підлягає скасуванню через те, що суд не врахував важливих обставин справи та вийшов за межі своїх повноважень, прийнявши рішення без законної підстави.

Обставини, встановлені судом першої інстанції.

23.01.2025 р. Державна установа «Казанківська виправна колонія (№93)» звернулася до суду з клопотанням щодо уточнення початку строку виконання покарання засудженого ОСОБА_5 та зарахування періоду відбування покарання на непідконтрольній території України. ОСОБА_5 засуджений вироком Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 27.10.2020 р. за ч. 3 ст. 186 КК України до 5 років позбавлення волі, строк якого обчислюється з 23.07.2020 р.

В період з 23.07.2020 р. по 01.03.2022 р. він відбував покарання у ДУ «Північна виправна колонія (№ 90)». Після часткової окупації Херсонської області утримувався в установах виконання покарань на непідконтрольній території України, звідки був звільнений 18.11.2024 р.

26.12.2024 р. ОСОБА_5 повторно затримано для виконання вироку, після чого він був етапований Державної установи «Казанківська виправна колонія (№ 93)».

Врахувавши введення воєнного стану в Україні з 24.02.2022 р., а також того, що органи державної влади мали забезпечити етапування засуджених із зон бойових дій та відповідно до п. 24 ч. 1 ст. 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» та Переліку, затвердженого наказом Мінреінтеграції № 309 від 22.12.2022 р., Херсонська міська ТГ визнана тимчасово окупованою з 01.03.2022 р. по 11.11.2022 р., керуючись положеннями п. 14 ч. 1 ст. 537 КПК України, суд дійшов висновку про зарахування у строк покарання ОСОБА_5 періоду з 23.07.2020 р. по 18.11.2024 р. включно - як строку фактичного відбування покарання, а початком подальшого строку визначив день його повторного затримання - 26.12.2024 р.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, вивчивши матеріали кримінального провадження, апеляційний суд доходить наступного.

Обставини, встановлені судом апеляційної інстанції.

Відповідно до вимог ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

За змістом ч. 2 ст. 404 КПК України, якщо розгляд апеляційної скарги дає підстави для прийняття рішення на користь осіб, в інтересах яких апеляційні скарги не надійшли, суд апеляційної інстанції зобов`язаний прийняти таке рішення.

Згідно ч. 1 ст. 539 КПК України, питання, які виникають під час та після виконання вироку вирішуються судом за клопотанням (поданням) прокурора, засудженого, його захисника, законного представника, органу або установи виконання покарань, а також інших осіб, установ або органів у випадках, встановлених законом.

Пунктом 14 частини 1 статті 537 КПК України визначено, що під час виконання вироку, суд визначений частиною другою статті 539 КПК України, має право вирішувати питання про всякого роду сумніви і протиріччя, що виникають під час виконання вироку.

Частиною 2 статті 539 КПК України визначено, що клопотання (подання) про вирішення питання, пов`язаного із виконанням вироку, подається, зокрема, до суду, в межах територіальної юрисдикції якого засуджений відбуває покарання, у разі необхідності вирішення питань, передбачених п. 14 ч. 1 ст. 537 цього Кодексу.

Перевіркою матеріалів судової справи, встановлено, що ОСОБА_5 вироком Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 27.10.2020 р. засуджений за ч. 3 ст. 186 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років. Строк відбування покарання ОСОБА_5 відраховувати з моменту його затримання - 3 23.07.2020 р. Запобіжний захід залишений попередній - тримання під вартою.

Вирок Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 27.07.2020 р. набрав чинності 27.11.2020 року.

Засуджений ОСОБА_5 відбував покарання у Державній установі «Північна виправна колонія (№ 90)».

Указом Президента України від 24.02.2022 р. № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24.02.2022 р. за № 2102-IX, у зв`язку з широкомасштабною військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», на всій території України з 24.02.2022 р. введено воєнний стан, який в подальшому неодноразово продовжений відповідними Указами Президента України.

Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України № 309 від 22.12.2022 р. «Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією» Херсонська міська територіальна громада з 01.03.2022 р. по 11.11.2022 р. включена до територій, на яких велися бойові дії та тимчасово була окупована. Отже, Державна установа «Північна виправна колонія (№90)», яка розташована в Херсонській області м. Херсон, Друге північне селище, вул. Некрасова, 234, де відбував покарання засуджений в зазначений період була тимчасово окупована.

Після відступу окупаційних військ РФ з частини Херсонської області встановлено відсутність у Державній установі «Північна виправна колонія (№90)» засуджених та осіб, взятих під варту, у тому числі і засудженого ОСОБА_5 ..

Крім того, матеріалами особової справи та матеріалами подання встановлено, що засуджений ОСОБА_5 з 01.03.2022 р. по 18.07.2024 р. перебував в установах виконання покарань на територіях підконтрольних РФ, та 18.07.2024 р. звільнений з місць позбавлення волі по відбуттю строку покарання призначеного вироком Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 27.10.2020 р.

З протоколу затримання особи від 26.12.2024 р. вбачається, що на підставі вироку Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 27.10.2020 р. ОСОБА_5 затриманий в м. Білгород-ДністровськийОдеської області по вул. Сержанта Данила Марюхіна, 21 та 28.12.2024 р. поміщений до Державної установи «Ізмаїльський слідчий ізолятор».

Судом першої інстанції зараховано ОСОБА_5 у строк покарання період, з моменту початку строку відбування покарання (23.07.2020 р.) до моменту звільнення з виправної колонії на непідконтрольній частині території України (18.11.2024 р.) та визначено початок строку продовження відбування покарання з моменту повторного затримання (26.12.2024 р.)

Постановлено строк відбування обчислювати з моменту його повторного затримання (26.12.2024 р.).

Разом з тим, з початком повномасштабної війни росії проти України, в небезпечному становищі опинилися установи виконання покарань, зокрема виправні колонії, в яких тримаються засуджені.

Держава Україна несе відповідальність за осіб, які утримуються в установах відбуття покарання, і тому при відповідних загрозах, має бути чітко запланована вчасна евакуація або релокація закладів, які знаходяться на небезпечних або наближених до небезпечних територій, а також подальший порядок організації їх перебування в інших установах.

Відповідно до Постанови № 934 про «Порядок проведення обов`язкової евакуації окремих категорій населення у разі введення правового режиму воєнного стану», у разі введення правового режиму воєнного стану у місцевостях, наближених до районів, де ведуться бойові дії, проводиться обов`язкова евакуація засуджених та осіб, взятих під варту.

Засуджені належать до цивільного населення, яке підлягає захисту відповідно до норм Женевської конвенції «Про захист цивільного населення підчас війни» та Додаткових протоколів до Женевських конвенцій від 1977 року. Тримання в`язнів на непідконтрольній території є незаконним, оскільки такі дії здійснюються без відповідних повноважень.

Рекомендацією Комітету Міністрів Ради Європи державам-учасницям про Європейські пенітенціарні правила, ухваленої 11.01.2006 р., визначено, що при поводженні з усіма особами, позбавленими волі, необхідно дотримуватись їхніх прав людини. Особи, позбавлені волі, зберігають усі права, яких вони не були законно позбавлені за рішенням суду, відповідно до якого вони засуджені до позбавлення волі чи взяті під варту.

Евакуація установи відбуття покарання, де перебував засуджений ОСОБА_5 , вчасно не відбулася, і ці причини знаходяться поза межами судового розгляду в даному провадженні.

Залишення засудженого ОСОБА_5 на непідконтрольній Україні території є порушенням його прав як особливо вразливої групи населення, і у даному випадку відповідальними за життя та здоров`я засудженого є відповідні органи влади, які мали забезпечити його евакуацію.

Відповідно до КВК України засудженим забороняється порушувати правила поведінки та правила відбуття покарання, без дозволу персоналу пенітенціарних установ виходити з камер та інших приміщень режимних корпусів.

Судом достеменно встановлено, що у встановленому законодавством порядку засуджений ОСОБА_5 не був евакуйований на підконтрольну Державі Україна територію, опинився в районі проведення бойових дій, тобто за своєю волею не порушував обов`язки засудженого встановлені законодавством України, та без дозволу персоналу Державних пенітенціарних установ не залишав приміщень режимних корпусів.

За таких обставин, на переконання апеляційного суду засудженому ОСОБА_5 підлягає зарахуванню у строк відбування покарання не тільки період відбування покарання в установах виконання покарань та на непідконтрольній території України, а й період його після звільнення з виправної колонії розташованої на непідконтрольній частині території України, переміщення на території РФ протягом якого вирок не виконувався до моменту його фактичного затримання на території України з 18.11.2024 р. по 26.12.2024 р., оскільки не забезпечення його евакуації, виключає вину особи у перериванні строку відбування.

У зв`язку із встановленими обставинами, з метою вирішення питань, пов`язаних із виконанням вироку Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 27.10.2020 р., апеляційний суд вважає, що засудженому ОСОБА_5 слід зарахувати у строк відбуття покарання період фактичного відбування покарання, період в установах виконання покарань на непідконтрольній території України, а також період переміщення на непідконтрольній території України та території РФ протягом якого вирок не виконувався.

Іншого підходу до вказаних ситуацій законодавством України, на момент розгляду клопотання Державної установи «Казанківська виправна колонія (№93)» - не визначено.

Такий підхід суд апеляційної інстанції вважає справедливим по відношенню до засудженого ОСОБА_5 , який поза своєю волею опинився на непідконтрольній території України, тим самим, був фактично позбавлений волі до моменту повернення на підконтрольну територію України.

Доводи захисника про те, що суд першої інстанції, приймаючи рішення щодо ОСОБА_8 , діяв поза межами своїх повноважень є неприйнятними, оскільки, діючим законодавством України, а саме положеннями ст. ст. 357, 359 КПК України, визначено, що суд в межах територіальної юрисдикції якого відбуває покарання засуджений, наділений компетенцією вирішувати питання про всякого роду сумніви і протиріччя, що виникають під час виконання вироку.

За таких обставин, апеляційний суд, вважає за необхідне апеляційну скаргу захисника задовольнити частково, як таку, що містила вимогу про скасування ухвали, ухвалу суду першої інстанції скасувати та постановити нову ухвалу, якою зарахувати засудженому ОСОБА_5 відповідні періоди відбування покарання у строк покарання.

Керуючись ст. ст. 370, 376, 404, 405, 407, 419, 424, 532 КПК України, апеляційний суд -

п о с т а н о в и в :

апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 - задовольнити частково.

Ухвалу Казанківського районного суду Миколаївської області від 12 лютого 2025 року - скасувати.

Постановити нову ухвалу, якою задовольнити клопотання Державної установи «Казанківська виправна колонія (№ 93)».

Зарахувати ОСОБА_5 у строк відбування покарання, визначеного вироком Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 27.10.2020 р., з моменту початку строку відбування покарання, а саме з 23.07.2020 р., до моменту його звільнення з виправної колонії, розташованої на непідконтрольній частині території України - 18.11.2024 р., а також строк слідування з території РФ до України до фактичного затримання, тобто з 18.11.2024 р. по 26.12.2024 р. включно.

Строк відбування покарання засудженому ОСОБА_5 рахувати з моменту його повторного затримання - з 26.12.2024 р.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3