Рішення від 21.07.2025 по справі 640/18530/21

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Харків

21.07.2025 р. справа №640/18530/21

Харківський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Сліденка А.В., за участю секретаря судового засідання - Карапетян М.О., представника позивача - Паніота В.В., представника відповідача - Федоренко А.О., розглянувши у порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні сторін справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛІТ" (далі за текстом - позивач, заявник)до Головного управління ДПС у м. Києві (далі за текстом - відповідач, владний суб`єкт, орган публічної адміністрації)провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень ГУ ДПС у м.Києві від 23.03.2021 №00220140701, №00220130701, від 01.06.2021 №00424830701,

установив:

Позивач у порядку адміністративного судочинства заявив вимоги про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Головного управління ДПС у м.Києві від 23.03.2021 №00220140701, №00220130701, від 01.06.2021 №00424830701.

Аргументуючи ці вимоги, зазначив, що позапланова документальна перевірка була призначена неправомірно; предмет позапланової документальної перевірки виходив поза межі обставин та висновків, з якими платник податків висловив незгоду у запереченнях до акту перевірки від 11.01.2020р. №13/26-15-05-01-05/30255335; контролюючий орган вдався до кратного (потрійного) застосування визначення занижених грошових зобовязань за одними і тими ж самими подіями.

Відповідач із поданим позовом не погодився.

Аргументуючи заперечення проти позову, зазначив, що захід податкового контролю був проведений підставно, витребуваних контролюючим органом первинних документів платник податків не подав, обсяг фізично наявних документів та відомості бухгалтерського обліку засвідчували, що частина отриманих у межах виконання будівельних роботі товарно-матеріальних цінностей не була використана і не була повернута, а отже залишилась у розпорядженні заявника і тому підлягає оподаткуванню податком на прибуток.

Оскільки одержані судом докази із достатньою повнотою та всебічністю висвітлюють обставини спірних правовідносин, які достеменно відомі учасникам спору; визначені процесуальним законом строки подачі процесуальних документів збігли і сторони не заявили ані про намір на подачу відповідних процесуальних документів, ані про існування нездоланних перешкод у реалізації такого наміру; незмінне завдання адміністративного судочинства згідно з ч.1 ст.2 та ч.4 ст.242 КАС України полягає саме у захисті прав приватної особи від незаконних управлінських волевиявлень субєкта владних повноважень, то спір підлягає вирішенню на підставі наявних у справі доказів.

Тож суд, повно виконавши процесуальний обов`язок зі збору доказів, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності та взаємозвязку, проаналізувавши зміст належних норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, перевіривши обґрунтованість доводів наявних у справі процесуальних документів приєднаними до справи доказами, виходить з таких підстав та мотивів.

Установлені судом обставини спору полягають у наступному.

З приєднаних до матеріалів справи доказів судом зясовано, що заявник пройшов визначену національним законом України процедуру державної реєстрацію субєктів господарювання; набув правового статусу юридичної особи приватного права; значиться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань під ідентифікаційним кодом 30255335.

Відносно заявника суб`єктом владних повноважень ГУ ДПС у м.Києві було видано наказ від 01.11.2019р. №2729 про призначення документальної планової виїзної перевірки за період діяльності 01.10.2017р.-30.09.2019р.

Доказів оскарження заявником цього рішення субєкта владних повноважень в адміністративному (тобто позасудовому) чи у судовому порядку матеріали справи не містять, відтак, відсутні підстави для висновку про втрату юридичної сили наказом ГУ ДПС у м.Києві від 01.11.2019р. №2729.

На виконання означеного рішення субєкта владних повноважень було проведено захід податкового контролю у формі планової виїзної перевірки, результати якої оформлені актом ГУ ДПС у м.Києві від 11.01.2020р. №13/26-15-05-01-05/30255335 (далі за текстом Акт №13).

Доказів оскарження заявником дій субєкта владних повноважень з приводу проведення названого вище заходу податкового контролю в адміністративному (тобто позасудовому) чи у судовому порядку матеріали справи не містять.

Згідно з відомостями стор.2 Акту №13 перевірка проводилась з відома та у присутності керівника та головного бухгалтера заявника. (т.1 а.с.47).

У тексті Акту №13 субєктом владних повноважень були викладені власні судження з приводу вчинення заявником низки податкових правопорушень, а саме: п.п.14.1.36 ст.14, п.п.14.1.54 ст.14, п.п.14.1.55 ст.14, п.п.14.1.56 ст.24, п.п.14.1.138 ст.14, п.п.14.1.228 ст.14, п.36.1 ст.36, п.36.3 ст.36, п.36.5 ст.36, п.44.1 ст.44, п.п.134.1.1 ст.134 Податкового кодексу України за рахунок заниження фінансового результату до оподаткування на 10.885.484,00грн. (за епізодом отримання від замовника ТОВ «Елміко» у межах договору від 27.11.2017р. №27-1/17 та договору від 17.05.2018р. №27-05/17 під час виконання будівельних робіт з «Реконструкція ПС 220/3510кв «Березань»» матеріалів та устаткування на 44.310.885,00грн., а списання у виробництво матеріалів і устаткування на 33.425.400,00грн.) (т.1 а.с.67); п.п.134.1.1 ст.134 Податкового кодексу України (за епізодом невідображення фінансового доходу у 9.292.237,00грн. за договором позики від 15.11.2018р. №167-2018 з ТОВ «Нова фінансова компанія» на 10.000.000,00грн. від дисконтування кредиторської заборгованості в момент виникнення заборгованості) (т.1 а.с.79); п.п.14.1.36 ст.14, п.п.14.1.27 ст.14, п.п.14.1.228 ст.14, п.36.1 ст.36, п.36.3 ст.36, п.36.5 ст.36, п.44.1 ст.44, п.п.134.1.1 ст.134 Податкового кодексу України за рахунок завищення витрат, які враховуються при обчисленні фінансового результату до оподаткування на 2.975.650,00грн. (за епізодом збільшення вартості товарно-матеріальних цінностей за договором від 07.06.2016р. №07/06-01 (постачальник ТОВ «Міжнародна торгівельна компанія «Універсал плюс») унаслідок перерахунку заборгованості за товари, вартість яких у тексті правочину була визначена в іноземній валюті Євро) (т.1 а.с.85).

28.01.2020р. відповідачем ГУ ДПС у м.Києві за обліками вхідної кореспонденції були зареєстровані письмові заперечення заявника на висновки Акту №13, у яких з-поміж іншого, оскаржувались також і обставини обліку та використання у межах господарської діяльності отриманих від замовника ТОВ «Елміко» у межах договору від 27.11.2017р. №27-1/17 та договору від 17.05.2018р. №27-05/17 під час виконання будівельних робіт з «Реконструкція ПС 220/3510кв «Березань»» матеріалів та устаткування на 44.310.885,00грн. (т.1 а.с.21-45).

При у цьому, у тексті означених заперечень заявником були визнані обставини отримання від замовника ТОВ «Елміко» у межах договору від 27.11.2017р. №27-1/17 та договору від 17.05.2018р. №27-05/17 під час виконання будівельних робіт з «Реконструкція ПС 220/3510кв «Березань»» матеріалів та устаткування на 44.310.885,00грн. (т.1 а.с.35).

Тож ці обставини не підлягають додатковому доказуванню у межах справи №640/18530/21 згідно з ч.1 ст.78 КАС України.

У звязку із надходженням означених заперечень заявника на Акт №13 субєктом владних повноважень було видано наказ ГУ ДПС у м.Києві від 25.02.2020р. №2179 про призначення документальної позапланової перевірки заявника з питань, що стали предметом оскарження.

Наказ ГУ ДПС у м.Києві від 25.02.2020р. №2179 умотивований посиланням на п.п.78.1.5 ст.78 Податкового кодексу України.

Доказів оскарження заявником цього рішення субєкта владних повноважень в адміністративному (тобто позасудовому) чи у судовому порядку матеріали справи не містять, відтак, відсутні підстави для висновку про втрату наказом ГУ ДПС у м.Києві від 25.02.2020р. №2179 юридичної сили.

На виконання означеного рішення субєкта владних повноважень було проведено захід податкового контролю у формі позапланової виїзної перевірки, результати якої оформлені актом ГУ ДПС у м.Києві від 19.02.2021р. №14322/Ж5/26-15-07-01-05/30255335 (далі за текстом Акт №14322).

Доказів оскарження заявником дій субєкта владних повноважень з приводу проведення названого вище заходу податкового контролю в адміністративному (тобто позасудовому) чи у судовому порядку матеріали справи не містять.

Під час проведення позапланової документальної перевірки згідно з наказом ГУ ДПС у м.Києві від 25.02.2020р. №2179 суб`єктом владних повноважень були витребувані від заявника первинні та суміжні до первинних документи про рух та облік товарно-матеріальних цінностей, повязаних із виконанням будівельних робіт з «Реконструкція ПС 220/35/10-кв «Березань»». (т.1 а.с.122-123).

Заявник відмовив у наданні витребуваних контролюючим органом документів.

При цьому, у листі від 16.03.2020р. №369 заявник указав, що в оборотно-сальдовій відомості по рахунку 021 дійсно значаться відомості про обіг товарно-матеріальних цінностей на суму 61.454.606,03грн у кількості 22.916,41, що складаються із отриманих від замовника ТОВ «Елміко» у межах договору від 27.11.2017р. №27-1/17 та договору від 17.05.2018р. №27-05/17 під час виконання будівельних робіт з «Реконструкція ПС 220/3510кв «Березань»» матеріалів та устаткування на 44.310.885,00грн. та переданих субпідрядним організаціям товарно-матеріальних цінностей на суму 17.143.720,81грн. у кількості 9060,291. (т.1 а.с.123-124).

У тексті Акту №14322 субєктом владних повноважень були викладені власні судження з приводу вчинення заявником низки податкових правопорушень, а саме: п.14.1.36 ст.14, п.п.14.1.54 ст.14, п.36.1 ст.36, п.36.3 ст.36, п.36.5 ст.36, п.44.1 ст.44, п.п.134.1.1 ст.134 Податкового кодексу України за рахунок отримання від замовника ТОВ «Елміко» у межах договору від 27.11.2017р. №27-1/17 та договору від 17.05.2018р. №27-05/17 під час виконання будівельних робіт з «Реконструкція ПС 220/3510кв «Березань»» матеріалів та устаткування на 61.454.606,03грн. у кількості 22.916,41 при документально підтвердженому факті а використання під час проведення будівельних робіт товарно-матеріальних цінностей на суму - 44.310.885,00грн.

Ці обставини підтверджені даними оборотно-сальдової відомості по рахунку 021 за 2018р. (т.6 а.с.150 зворот).

Із посиланням на Акт №14322 субєктом владних повноважень було винесено податкове повідомлення рішення від 23.03.2021р. №00220130701 про визначення грошового зобовязання з податку на прибуток у загальному розмірі 2.186.606,25грн. (основний платіж - 1.749.285,00грн., штраф 437.321,25грн.) та податкове повідомлення рішення від 23.01.2021р. №00220140701 про зменшення відємного значення обєкту оподаткування податком на прибуток за три квартали 2019р. на 7.425.470,00грн.

Заявник застосував до перелічених податкових повідомлень-рішень процедуру адміністративного оскарження, подавши відповідну письмову скаргу до ДПС України.

Рішенням ДПС України від 27.05.2021р. №11896/6/99-00-06-01-0306 адміністративна скарга заявника була задоволена частково, податкове повідомлення рішення ГУ ДПС у м.Києві від 23.03.2021р. №00220130701 було скасовано в частині застосування штрафу у сумі 262.392,75грн.

На виконання рішення ДПС України від 27.05.2021р. №11896/6/99-00-06-01-0306 субєктом владних повноважень було винесено податкове повідомлення рішення ГУ ДПС у м.Києві від 01.06.2021р. №00424830701 про визначення грошового зобовязання з податку на прибуток у загальному розмірі 1.924.213,50грн. (основний платіж - 1.749.285,00грн., штраф 174.928,50грн.)

Податкове повідомлення рішення ГУ ДПС у м.Києві від 01.06.2021р. №00424830701 було одержано заявником і приєднано до позову у межах справи №640/18530/21.

Згідно з п.п.60.1.3 ст.60 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення вважається відкликаним, якщо: контролюючий орган зменшує нараховану суму грошового зобов`язання раніше прийнятого податкового повідомлення-рішення або суму податкового боргу, визначену в податковій вимозі.

За правилами п.60.4 ст.60 Податкового кодексу України у випадках, визначених підпунктами 60.1.3 і 60.1.5 пункту 60.1 цієї статті, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними з дня надходження до платника податків податкового повідомлення-рішення або податкової вимоги, які містять зменшену суму грошового зобов`язання або податкового боргу.

Тож у межах спірних правовідносин податкове повідомлення рішення ГУ ДПС у м.Києві від 23.03.2021р. №00220130701 утратило юридичну силу і припинило існування у якості діючого рішення субєкта владних повноважень як речі матеріального світу.

Указане є підставою для відмови у позові заявника за цим епізодом.

Однак, стверджуючи про протиправність управлінського волевиявлення суб`єкта владних повноважень у формі податкових повідомлень-рішень ГУ ДПС у м.Києві від 23.03.2021 №00220140701, №00220130701, від 01.06.2021 №00424830701, заявник ініціював даний спір.

Надаючи оцінку обставинам спірних правовідносин та відповідності реально вчиненого управлінського волевиявлення субєкта владних повноважень вимогам ч.2 ст.2 КАС України, суд вважає, що до відносин, які склались на підставі встановлених обставин спору, підлягають застосуванню наступні норми права.

У розумінні п.7 ч.1 ст.4 КАС України відповідач є субєктом владних повноважень.

Тому на відносини з реалізації відповідачем наданих законом повноважень поширюється дія ч.2 ст.19 Конституції України, де указано, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Також на відносини з реалізації відповідачем наданих законом повноважень поширюється і дія ч.2 ст.2 КАС України, згідно з якою у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Вирішуючи спір по суті, суд вважає, що в Україні як у правовій державі, де проголошена дія верховенства права та найвищою соціальною цінністю є людина, згідно з ст.ст. 1, 3, 8, ч.2 ст.19, ч.1 ст.68 Конституції України усі без виключення суб`єкти права (учасники суспільних відносин) зобов`язані дотримуватись існуючого правового порядку, утримуючись від використання права на "зло"/зловживання правом, а суб`єкти владних повноважень (органи публічної адміністрації) додатково обтяжені ще й обов`язком виконувати покладені законом завдання виключно за наявності приводів та способом, чітко обумовленими законом.

Наведене тлумачення змісту перелічених норм права є цілком релевантним правовому висновку постанови Верховного Суду від 09.05.2024р. у справі №580/3690/23, де указано, що з метою гарантування правового порядку в Україні кожен суб`єкт приватного права зобов`язаний добросовісно виконувати свої обов`язки, передбачені законодавством, а у випадку невиконання відповідних приписів - зазнавати встановлених законодавством негативних наслідків.

Розвязуючи спір, суд зауважує, що з 01.01.2011р. приводи та підстави здійснення податкового контролю за дотриманням учасниками суспільних відносин податкової дисципліни; зміст та обсяг повноважень податкових органів; процедура реалізації повноважень контролю регламентована, насамперед, приписами Податкового кодексу України.

Суд відмічає, що у розумінні п.61.1 ст.61 Податкового кодексу України податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами та координуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

За правилами п.62.1 ст.62 Податкового кодексу України податковий контроль здійснюється шляхом: 62.1.1. ведення обліку платників податків; 62.1.2. інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючих органів; 62.1.3. перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин; 62.1.4. моніторингу контрольованих операцій та опитування посадових, уповноважених осіб та/або працівників платника податків відповідно до статті 39 цього Кодексу.

Згідно з п.75.1 ст.75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

За визначенням п.п.75.1.2 ст.75 Податкового кодексу України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Як то указано у п.78.1.5 ст.78 Податкового кодексу України документальна позапланова перевірка здійснюється у разі, коли платником податків подано в установленому порядку контролюючому органу заперечення до акта перевірки в порядку, визначеному пунктом 86.7 статті 86 цього Кодексу, або скаргу на прийняте за її результатами податкове повідомлення-рішення, в яких вимагається повний або частковий перегляд результатів відповідної перевірки або скасування прийнятого за її результатами податкового повідомлення-рішення у разі якщо платник податків у своїй скарзі (запереченнях) посилається на обставини, що не були досліджені під час перевірки, та об`єктивний їх розгляд неможливий без проведення перевірки. Така перевірка проводиться виключно з питань, що стали предметом оскарження.

Розглядаючи справу, суд зазначає, що у межах спірних правовідносин заявником на висновки складеного субєктом владних повноважень Акту №13 були подані письмові заперечення.

Висловлені заявником заперечення ґрунтувались на неврахуванні субєктом владних повноважень окремих первинних документів та стосувались, зокрема, обігу та обліку, а також справляння податку на прибуток з отриманих від замовника ТОВ «Елміко» у межах договору від 27.11.2017р. №27-1/17 та договору від 17.05.2018р. №27-05/17 під час виконання будівельних робіт з «Реконструкція ПС 220/3510кв «Березань»» матеріалів та устаткування на 44.310.885,00грн.

При цьому, до заперечень були приєднані необхідні (на думку заявника) копії первинних документів, а текст заперечень включав посилання на ці первинні документи.

Обсяг поданих заявником документів створював підстави для висновку про те, що в оборотно-сальдовій відомості по рахунку 021 значаться відомості про обіг товарно-матеріальних цінностей на суму 61.454.606,03грн у кількості 22.916,41, що складаються із отриманих від замовника ТОВ «Елміко» у межах договору від 27.11.2017р. №27-1/17 та договору від 17.05.2018р. №27-05/17 під час виконання будівельних робіт з «Реконструкція ПС 220/3510кв «Березань»» матеріалів та устаткування на 44.310.885,00грн. та переданих субпідрядним організаціям товарно-матеріальних цінностей на суму 17.143.720,81грн. у кількості 9060,291.

Ці обставини входили до предмету планової документальної перевірки, призначеної наказом ГУ ДПС у м.Києві від 01.11.2029р. №2729; правильність оцінки субєктом владних повноважень цих обставин (за епізодом отримання від замовника ТОВ «Елміко» у межах договору від 27.11.2017р. №27-1/17 та договору від 17.05.2018р. №27-05/17 під час виконання будівельних робіт з «Реконструкція ПС 220/3510кв «Березань»» матеріалів та устаткування на 44.310.885,00грн., а списання у виробництво матеріалів і устаткування на 33.425.400,00грн.) заперечувалась заявником у межах спірних правовідносин.

Обєктивних даних про існування у субєкта владних повноважень фізичної змоги перевірити аргументи заявника та надати належну оцінку додатково поданим документам у будь-який інший спосіб, окрім призначення заходу податкового контролю у формі документальної позапланової перевірки матеріали справи не містять.

Тож суд доходить до висновку про правомірність наказу ГУ ДПС у м.Києві від 25.02.2020р. №2179 та відсутність доведеного факту релевантності обставин спору у справі №640/18530/21 усім постановам Верховного Суду, на які посилається заявник.

Згідно з п.85.2 ст.85 Податкового кодексу України платник податків зобов`язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки. Такий обов`язок виникає у платника податків після початку перевірки.

У силу спеціального застереження п.44.6 ст.44 Податкового кодексу України у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в пункті 86.7 статті 86 цього Кодексу платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає в порядку пункту 86.7 статті 86 цього Кодексу документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки, такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

У ході розгляду справи судом достеменно зясовано, що у межах спірних правовідносин заявник вчинив відмову у наданні витребуваних субєктом владних повноважень у межах документальної позапланової перевірки документів.

При цьому, у листі від 16.03.2020р. №369 заявник визнав, що в оборотно-сальдовій відомості по рахунку 021 дійсно значаться відомості про обіг товарно-матеріальних цінностей на суму 61.454.606,03грн у кількості 22.916,41, що складаються із отриманих від замовника ТОВ «Елміко» у межах договору від 27.11.2017р. №27-1/17 та договору від 17.05.2018р. №27-05/17 під час виконання будівельних робіт з «Реконструкція ПС 220/3510кв «Березань»» матеріалів та устаткування на 44.310.885,00грн. та переданих субпідрядним організаціям товарно-матеріальних цінностей на суму 17.143.720,81грн. у кількості 9060,291. (т.1 а.с.123-124).

Ці обставини підтверджені як у тексті складених заявником процесуальних документів, так і усними поясненнями представника заявника у судових засіданнях.

Суд відмічає, що відповідно п.п.134.1.1 ст.134 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування є прибуток iз джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збiльшення або зменшення) фiнансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фiнансовiй звiтностi пiдприємства вiдповiдно до нацiональних положень (стандартiв) бухгалтерського облiку або мiжнародних стандартiв фiнансової звiтностi, на рiзницi, якi виникають вiдповiдно до положень роздiлу ІІІ Податкового кодексу України.

Оскільки нормами Податкового кодексу України не надано чіткого та поза розумним сумнівом достатньо конкретизованого визначення ані терміну «прибуток», ані суміжному терміну «дохід», то суд вважає за можливе керуватись у даному питанні нормами Закону України від 16.07.1999р. №996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі за текстом - Закон №996-XIV).

Відповідно до змісту ст. 1 згаданого Закону №996-XIV доходи - збільшення економічних вигод у вигляді збільшення активів або зменшення зобов`язань, яке призводить до зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків власників); витрати - зменшення економічних вигод у вигляді зменшення активів або збільшення зобов`язань, що призводить до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілення власниками); активи - ресурси, контрольовані підприємством у результаті минулих подій, використання яких, як очікується, приведе до отримання економічних вигод у майбутньому; зобов`язання - заборгованість підприємства, що виникла внаслідок минулих подій і погашення якої в майбутньому, як очікується, приведе до зменшення ресурсів підприємства, що втілюють у собі економічні вигоди; господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

З приписів наведеної норми закону чітко і безумовно слідує, що для обрахунку показника розміру доходу особи обов`язково належить з`ясувати як вартість активу, котра залежить від умов конкретної господарської операції, так і розмір зобов`язань та вимушеність їх виникнення, а також існування причинно-наслідкового зв`язку між подією понесенням витрат і ймовірністю (вірогідністю) одержання доходу унаслідок настання цієї події.

Вирішуючи даний спір, суд зважає також і на правовий висновок постанови Верховного Суду від 12.03.2019 р. по справі №826/14489/16 (адміністративне провадження №К/9901/58205/18), де указано, що мета отримання доходу як кваліфікуюча ознака господарської діяльності кореспондує з вимогою щодо наявності розумної економічної причини (ділової мети) під час здійснення господарської діяльності. Оскільки господарська діяльність складається із сукупності господарських операцій платника податку, які є формою здійснення господарської діяльності, то розумна економічна причина має бути наявною в кожній господарській операції. Лише в такому разі та чи інша операція може вважатись вчиненою в межах господарської діяльності платника податку та лише за таких умов платник має право на врахування в податковому обліку наслідків відповідних господарських операцій.

Таким чином, лише господарські операції, здійснені за наявності розумних економічних причин (ділової мети), є такими, що вчинені в межах господарської діяльності, а зміст поняття розумної економічної причини (ділової мети) передбачає обов`язкову спрямованість будь-якої операції платника на отримання позитивного економічного ефекту, тобто на приріст (збереження) активів платника (їх вартість), а так само створення умов для такого приросту (збереження) в майбутньому.

Відповідно до п.5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 «Дохід» (затверджене наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999р. №290, зареєстроване в Міністерстві юстиції України від 14.12.1999р. за №860/4153) дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов`язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена».

Пунктом 7 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 «Дохід» (затверджене наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999р. №290, зареєстроване в Міністерстві юстиції України від 14.12.1999р. за №860/4153) передбачено, що визнані доходи класифікуються в бухгалтерському обліку за такими групами: - дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг); - чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг); - інші операційні доходи; - фінансові доходи; - інші доходи.

Дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) - загальний дохід (виручка) від реалізації продукції, товарів, робіт або послуг без вирахування наданих знижок, повернення раніше проданих товарів та непрямих податків і зборів (податку на додану вартість, акцизного збору тощо).

Чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) визначається шляхом вирахування з доходу від реалізації продукції, товарів, робіт, послуг наданих знижок, вартості повернутих раніше проданих товарів, доходів, що за договорами належать комітентам (принципалам тощо), та податків і зборів.

До складу інших операційних доходів включаються суми інших доходів від операційної діяльності підприємства, крім чистого доходу від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), зокрема: дохід від операційної оренди активів; дохід від операційних курсових різниць; відшкодування раніше списаних активів; дохід від роялті, відсотків, отриманих на залишки коштів на поточних рахунках в банках, дохід від реалізації оборотних активів (крім фінансових інвестицій), необоротних активів, утримуваних для продажу, та групи вибуття тощо.

До складу фінансових доходів включаються дивіденди, відсотки та інші доходи, отримані від фінансових інвестицій (крім доходів, які обліковуються за методом участі в капіталі).

До складу інших доходів, зокрема, включаються дохід від реалізації фінансових інвестицій; дохід від неопераційних курсових різниць та інші доходи, які виникають у процесі господарської діяльності, але не пов`язані з операційною діяльністю підприємства.

Як то указано у п.21 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 «Дохід» (затверджене наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999р. №290, зареєстроване в Міністерстві юстиції України від 14.12.1999р. за №860/4153), дохід відображається в бухгалтерському обліку в сумі справедливої вартості активів, що отримані або підлягають отриманню.

За змістом Інструкції «Про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов`язань і господарських операцій підприємств і організацій» (затверджена наказом Міністерства фінансів України від 30.11.1999 р. №291, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 21.12.1999р. за №893/4186) рахунок 70 «Доходи від реалізації» призначено для узагальнення інформації про доходи від реалізації готової продукції, товарів, робіт і послуг, доходів від оренди об`єктів інвестиційної нерухомості, доходів від страхової діяльності, про доходи від грального бізнесу, від проведення лотерей, а також про суму знижок, наданих покупцям, та про інші вирахування з доходу. Підприємства, які здійснюють виробництво, транспортування, постачання теплової енергії та надають послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, ведуть окремий облік доходів на окремих субрахунках за кожним видом діяльності, що підлягає ліцензуванню.

Рахунок 70 «Доходи від реалізації» має такі субрахунки: 701 «Дохід від реалізації готової продукції», 702 «Дохід від реалізації товарів», 703 «Дохід від реалізації робіт і послуг», 704 «Вирахування з доходу», 705 «Перестрахування».

За кредитом субрахунків 701 703 відображається збільшення (одержання) доходу, за дебетом - належна сума непрямих податків (одатку на додану вартість, акцизного податку та інших, передбачених законодавством); результат операцій перестрахування (у кореспонденції з субрахунком 705 «Перестрахування»); результат зміни резервів незароблених премій (у страхових організаціях); та списання у порядку закриття на рахунок 79 «Фінансові результати».

На субрахунку 701 «Дохід від реалізації готової продукції» узагальнюється інформація про доходи від реалізації готової продукції.

На субрахунку 702 «Дохід від реалізації товарів» підприємства торгівлі та інші організації узагальнюють інформацію про доходи від реалізації товарів.

На субрахунку 703 «Дохід від реалізації робіт і послуг» підприємства і організації, що виконують роботи і надають послуги, узагальнюють інформацію про доходи від реалізації робіт і послуг, зокрема, дохід від орендних платежів за оренду об`єктів інвестиційної нерухомості, про результати зміни резервів незароблених премій.

Аналітичний облік доходів від реалізації ведеться за видами (групами) продукції, товарів, робіт, послуг, регіонами збуту та/або іншими напрямками, визначеними підприємством.

На субрахунку 704 «Вирахування з доходу» за дебетом відображаються суми надходжень за договорами комісії, агентськими та іншими аналогічними договорами на користь комітентів, принципалів; сума наданих після дати реалізації знижок покупцям, вартість повернених покупцем продукції та товарів та інші суми, що підлягають вирахуванню з доходу. За кредитом субрахунку 704 відображається списання дебетових оборотів на рахунок 79 «Фінансові результати».

Операція з безоплатного одержання товарів (робіт та послуг) відповідає визначенню доходу, і відображається у складі доходу поточного періоду та враховується при розрахунку фінансового результату до оподаткування в інших доходах (рядок 2140 Звіту про фінансові результати, що враховуються при визначенні об`єкта оподаткування).

Згідно з ч.2 ст.3 Закону України від 16.07.1999р. №996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, грунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч.1 ст.9 Закону України від 16.07.1999р. №996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

У розумінні ч.2 ст.9 Закону України від 16.07.1999р. №996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинні документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади і прізвища (крім первинних документів, вимоги до яких встановлюються Національним банком України) осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Залежно від характеру господарської операції та технології обробки облікової інформації до первинних документів можуть включатися додаткові реквізити (печатка, номер документа, підстава для здійснення операції тощо).

Первинні документи, створені автоматично в електронній формі програмним забезпеченням інформаційно-комунікаційної системи, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови наявності накладеного електронного підпису чи печатки з дотриманням вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Частиною 3 ст.9 Закону України від 16.07.1999р. №996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов`язаних рахунках бухгалтерського обліку. Операції в іноземній валюті відображаються також у валюті розрахунків та платежів по кожній іноземній валюті окремо.

Дані аналітичних рахунків повинні бути тотожні відповідним рахункам синтетичного обліку на кінець останнього дня кожного місяця.

У межах спірних правовідносин в листі від 16.03.2020р. №369 заявник визнав, що в оборотно-сальдовій відомості по рахунку 021 дійсно відображені відомості про обіг товарно-матеріальних цінностей на суму 61.454.606,03грн. у кількості 22.916,41, що складаються із отриманих від замовника ТОВ «Елміко» у межах договору від 27.11.2017р. №27-1/17 та договору від 17.05.2018р. №27-05/17 під час виконання будівельних робіт з «Реконструкція ПС 220/3510кв «Березань»» матеріалів та устаткування на 44.310.885,00грн. та переданих субпідрядним організаціям товарно-матеріальних цінностей на суму 17.143.720,81грн. у кількості 9060,291.

На запит субєкта владних повноважень контролюючого органу про подання первинних документів про загальний обсяг обігу товарно-матеріальних цінностей під час виконання будівельних робіт з «Реконструкція ПС 220/3510кв «Березань»» у розрізі замовника та субпідрядників заявник вчинив відмову.

На неодноразові вимоги суду про подання доказів про причини обліку показників вартості товарно-матеріальних цінностей під час виконання будівельних робіт з «Реконструкція ПС 220/3510кв «Березань»» на суму - 44.310.885,00грн. та на суму - 17.143.720,81грн. у спосіб сумування арифметичних значень, а не віднімання арифметичних значень (що б мало місце у разі отримання від замовника товарно-матеріальних цінностей на суму 44.310.885,00грн. та передачі частини цих товарно-матеріальних цінностей на суму - 17.143.720,81грн. субпідрядникам із залишенням у власному особистому фізичному розпорядженні заявника товарно-матеріальних цінностей на суму - 27.167.164,20грн.) заявник жодних доказів до суду не подав.

При цьому, заявник не подав до матеріалів справи і жодних належних та допустимих доказів обліку на рахунку 021 тих товарно-матеріальних цінностей, котрі у межах виконаних робіт з «Реконструкція ПС 220/3510кв «Березань»» вже були передані у власність замовника або власника обєкту - з «Реконструкція ПС 220/3510кв «Березань»».

Відтак, суд не знаходить підстав для визнання помилковим відображеного в Акті №14322 судження субєкта владних повноважень про порушення ТОВ «АЛІТ» п.5, п.7 та п.21 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 «Дохід» (затверджене наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999р. №290, зареєстроване в Міністерстві юстиції України від 14.12.1999р. за №860/4153), п.п.14.1.36 ст.14, п.п.14.1.54 ст.14, п.36.1 ст.36, п.36.3 ст.36, п.36.5 ст.36, п.44.1 ст.44, п. 44.3 ст.44, п.п. 134.1.1 ст.134 Податкового кодексу України за рахунок отримання у межах виконаних робіт з «Реконструкція ПС 220/3510кв «Березань»» за рахунком 021 товарно-матеріальних цінностей на суму - 61.454.606,03грн. (т.6 а.с.150 зворот), використання у межах виконаних робіт з «Реконструкція ПС 220/3510кв «Березань» матеріалів та устаткування на суму - 44.310.885,00грн., неподанням контролюючому органу під час проведення документальної позапланової перевірки первинних документів про повернення будь-яким стороннім особам або про використання у будівництві товарно-матеріальних цінностей на суму - 17.143.720,81грн. у кількості 9060,291.

Продовжуючи вирішення спору, суд зважає, що критерії законності управлінського волевиявлення (як у формі рішення, так і у формі діяння) владного суб`єкта викладені законодавцем у приписах ч.2 ст.2 КАС України, а у силу ч.2 ст.77 КАС України обов`язок доведення факту дотримання цих критеріїв покладений на владного суб`єкта шляхом подання до суду доказів та наведення у процесуальних документах доводів як відповідності закону вчиненого волевиявлення, так і помилковості аргументів іншого учасника справи.

Тому відповідність закону рішення чи діяння (управлінського волевиявлення) суб`єкта владних повноважень як у спорі про набуття приватною особою додаткового блага чи активу, так і у спорі про спростування приватною особою новоствореного обовязку, зокрема, за критеріями дотримання компетенції, меж повноважень, способу дій, приводу реалізації функції контролю, обґрунтованості, безсторонності (неупередженості), добросовісності, розсудливості, рівності перед законом, унеможливлення дискримінації, пропорційності, своєчасності, права особи на участь у процесі прийняття рішення, має доводитись, насамперед, відповідачем суб`єктом владних повноважень.

При цьому, із положень частин 1 і 2 ст.77 КАС України у поєднанні з приписами ч.4 ст.9, абз.2 ч.2 ст.77, частин 3 і 4 ст.242 КАС України слідує, що владний суб`єкт повинен доводити обставини фактичної дійсності у спорі за стандартом доказування - "поза будь-яким розумним сумнівом" (тобто запропоноване сприйняття ситуації повинно виключати реальну ймовірність існування у дійсності будь-якого іншого варіанту), у той час як до приватної особи підлягає застосуванню стандарт доказування - "баланс вірогідностей" (тобто запропоноване сприйняття ситуації не повинно суперечити умовам реальної дійсності і бути можливим до настання).

Разом із тим, суд вважає, що саме лише неспростування владним суб`єктом задекларованого, але не доведеного документально твердження приватної особи про конкретну обставину фактичної дійсності, не спричиняє виникнення безумовних та беззаперечних підстав для висновку про реальне існування такої обставини у дійсності.

І хоча спір безумовно підлягає вирішенню у порядку ч.2 ст.77 КАС України, однак суд повторює, що реальність (справжність та правдивість) конкретної обставини фактичної дійсності не може бути сприйнята доведеною виключно через неспростування одним із учасників справи (навіть суб`єктом владних повноважень) декларативно проголошеного, але не доказаного твердження іншого учасника справи, позаяк протилежне явно та очевидно прямо суперечить меті правосуддя - з`ясування об`єктивної істини у справі.

Правильність саме такого тлумачення змісту ч.1 ст.77 та ч.2 ст.77 КАС України підтверджується правовим висновком постанови Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2020р. по справі №520/2261/19, де указано, що визначений ст. 77 КАС України обов`язок відповідача - суб`єкта владних повноважень довести правомірність рішення, дії чи бездіяльності не виключає визначеного частиною першою цієї ж статті обов`язку позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.

Окрім того, саме таке тлумачення стандартів доказування є цілком релевантним правовому висновку постанови Великої Палати Верховного Суду від 21.06.2023р. у справі №916/3027/21.

Викладені вище міркування окружного адміністративного суду також є цілком релевантними правовій позиції постанови Верховного Суду від 19.01.2023р. у справі №520/6006/21, де указано, що: 1) у праві існують три основні стандарти доказування: "баланс імовірностей" (balance of probabilities) або "перевага доказів" (preponderance of the evidence); "наявність чітких та переконливих доказів" (clear and convincing evidence); "поза розумним сумнівом" (beyond reasonable doubt) та у справах, де суб`єкт владних повноважень доводить правомірність своїх рішень, що передбачають втручання у власність або діяльність суб`єкта приватного права (зокрема, притягнення його до відповідальності), подані таким суб`єктом владних повноважень докази, за загальним правилом, повинні відповідати критерію "поза розумним сумнівом"; 3) Цей висновок сформульований Верховним Судом, зокрема у постановах від 14.11.2019р. у справі №822/863/16, від 21.11.2019р. у справі №826/5857/16, від 11.02.2020р. у справі №816/502/16, від 16.06.2020р. у справі №756/6984/16-а та від 18.11.2022р. у справі №560/3734/22.

Кваліфікуючи реально вчинене у спірних правовідносинах управлінське волевиявлення суб`єкта владних повноважень, суд виходить із того, що за загальним правилом під рішенням суб`єкта владних повноважень слід розуміти письмовий акт, під дією суб`єкта владних повноважень слід розуміти вчинок посадової/службової особи, під бездіяльністю суб`єкта владних повноважень слід розуміти невиконання обов`язків, під відмовою суб`єкта владних повноважень слід розуміти письмово зафіксоване діяння з приводу незадоволення звернення приватної особи.

За змістом правових позицій постанови Верховного Суду від 03.06.2020р. у справі №464/5990/16-а та постанови Великої Палати Верховного Суду від 08.09.2022р. у справі №9901/276/19 протиправною бездіяльністю суб`єкта владних повноважень є зовнішня форма поведінки (діяння) органу/посадової особи у вигляді неприйняття рішення (нездійснення юридично значимих дій) у межах компетенції за наявності фізичної змоги реалізувати управлінську функцію.

У межах спірних правовідносин субєктом владних повноважень було вчинене управлінське волевиявлення у формі податкових повідомлень рішень.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Тлумачення змісту цієї норми процесуального закону було викладено Верховним Судом у постанові від 07.11.2019р. по справі №826/1647/16 (адміністративне провадження № К/9901/16112/18), де указано, що обов`язковою умовою визнання протиправним волевиявлення суб`єкта владних повноважень є доведеність приватною особою факту порушення власних прав та інтересів та доведеність факту невідповідності закону оскарженого управлінського волевиявлення.

Оцінивши добуті по справі докази в їх сукупності за правилами ст.ст.72-77, 90, 211 КАС України, суд доходить до переконання про те, що у спірних правовідносинах суб`єктом владних повноважень було забезпечено дотримання вимог ч.2 ст.19 Конституції України та ч.2 ст.2 КАС України, позаяк обставини спірних правовідносин були зясовані із достатньою повнотою, зміст належної норми права був витлумачений правильно, обсяг поданих заявником документів засвідчував отримання у межах виконаних робіт з «Реконструкція ПС 220/3510кв «Березань»» за рахунком 021 товарно-матеріальних цінностей на суму - 61.454.606,03гр., використання у межах виконаних робіт з «Реконструкція ПС 220/3510кв «Березань» матеріалів та устаткування на суму - 44.310.885,00грн., неподання контролюючому органу під час проведення документальної позапланової перевірки первинних документів про повернення будь-яким стороннім особам або про використання у будівництві товарно-матеріальних цінностей на суму - 17.143.720,81грн. у кількості 9060,291.

З огляду на викладене, суд вважає недоведеною обґрунтованість версії сторони позивача про те, що дані оборотно-сальдової відомості по рахунку 021 за 2018р. (т.6 а.с.150 зворот) про облік на підставі первинних документів за рахунком 021 товарно-матеріальних цінностей на суму - 61.454.606,03гр. за умови неподання контролюючому органу під час проведення документальної позапланової перевірки первинних документів про повернення будь-яким стороннім особам або про використання у будівництві товарно-матеріальних цінностей на суму - 17.143.720,81грн. у кількості 9060,291 не свідчать про заниження доходу у цілях справляння податку на прибуток у розмірі - 17.143.720,81грн.

Тож, за наслідками розгляду справи слід визнати доведеним за правилами ч.2 ст.77 КАС України факт відповідності ч.2 ст.2 КАС України реально вчиненого субєктом владних повноважень управлінського волевиявлення та навпаки не доведеним за правилом ч.1 ст.77 КАС України факт існування у заявника порушеного публічного права (інтересу) у межах спірних правовідносин.

Указане є визначеною процесуальним законом підставою для залишення позову без задоволення.

Окрім того, суд повторює, що у межах спірних правовідносин податкове повідомлення рішення ГУ ДПС у м.Києві від 23.03.2021р. №00220130701 утратило юридичну силу і припинило існування у якості діючого рішення субєкта владних повноважень як речі матеріального світу.

Оскільки недіюче рішення субєкта владних повноважень обєктивно не здатне вплинути на стан субєктивних прав та обовязків, то у позові за цим епізодом належить відмовити.

При розв`язанні спору, суд, зважаючи на практику Європейського суду з прав людини щодо застосування ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі за текстом - Конвенція; рішення від 21.01.1999р. у справі "Гарсія Руїз проти Іспанії", від 22.02.2007р. у справі "Красуля проти Росії", від 05.05.2011р. у справі "Ільяді проти Росії", від 28.10.2010р. у справі "Трофимчук проти України", від 09.12.1994р. у справі "Хіро Балані проти Іспанії", від 01.07.2003р. у справі "Суомінен проти Фінляндії", від 07.06.2008р. у справі "Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії"), надав оцінку усім юридично значимим доводам, факторам та обставинам, дослухався до усіх ясно і чітко сформульованих та здатних вплинути на результат вирішення спору аргументів сторін.

Розгорнуті і детальні мотиви та висновки суду з приводу юридично значимих аргументів, доводів учасників справи та обставин справи викладені у тексті судового акту.

Решта доводів сторін окремій оцінці у тексті судового акту не підлягає, позаяк не впливає на правильність розв`язання спору по суті.

Розподіл витрат з оплати судового збору по справі слід здійснити відповідно до ст.139 КАС України та Закону України "Про судовий збір".

Керуючись ст.ст.8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст.4-12, 72-77, 90, 211, 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Позов - залишити без задоволення.

Роз`яснити, що рішення суду у повному обсязі виготовлено (складено) у порядку ч.3 ст.243 КАС України - 21.07.2025р.; підлягає оскарженню згідно з ч.1 ст.295 КАС України (протягом 30 днів з дати складення повного судового рішення) до Шостого апеляційного адміністративного суду; набирає законної сили відповідно до ст.255 КАС України.

Суддя А.В. Сліденко