Постанова від 21.07.2025 по справі 560/19540/24

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 560/19540/24

Головуючий у 1-й інстанції: Козачок І.С.

Суддя-доповідач: Мацький Є.М.

21 липня 2025 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Мацького Є.М.

суддів: Залімського І. Г. Сушка О.О.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 14 квітня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до 4 державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Хмельницькій області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ

КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ

1. ОСОБА_1 звернувся до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до 4 державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Хмельницькій області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії.

2. В обґрунтування позову зазначає, що відповідач, виплативши несвоєчасно грошове забезпечення, яке не було виплачено при звільненні зі служби, в порушення ст. 117 КЗпП України не виплатив середній заробіток за затримку повного розрахунку.

КОРОТКИЙ ЗМІСТ РІШЕННЯ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ

3. Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 14 квітня 2025 року позов задоволено частково.

3.1. Визнано протиправною невиплату 4 державним пожежно-рятувальним загоном Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Хмельницькій області ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

3.2. Стягнуто з 4 державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Хмельницькій області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні/компенсацію за несвоєчасний розрахунок в сумі 92760,18 грн. (з вирішенням питання утримання податків, зборів та інших обов`язкових платежів відповідно до вимог закону).

3.3. У задоволенні решти вимог позову - відмовлено.

КОРОТКИЙ ЗМІСТ ДОВОДІВ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ

4. Позивач, не погодившись з вказаним рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи просить вказане рішення в частині здійснених обрахунків розміру середнього заробітку що належить до виплати - змінити.

ІІ. ВИКЛАД ОБСТАВИН, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДОМ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ

5. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ОСОБА_1 проходив службу у 4 державному пожежно-рятувальному загоні Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Хмельницькій області. Наказом Т.В.О. начальника Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Хмельницькій області (по особовому складу) від 20.09.2018 №515 позивача з 20.09.2018 звільнено зі служби цивільного захисту.

6. При звільненні позивачу не було виплачено частину належних йому коштів, що обумовило звернення до суду.

7. Рішенням від 13 травня 2024 у справі 560/57/24 Хмельницький окружний адміністративний суд зобов`язав 4 державний пожежно-рятувальний загін Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Хмельницькій області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 09.01.2018 із застосуванням січня 2008 року як місяця, з якого починається обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця), з врахуванням виплачених сум. Суд зобов`язав здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 10.01.2018 по 28.02.2018 із застосуванням січня 2008 року як місяця, з якого починається обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця), з врахуванням виплачених сум.

8. Також суд зобов`язав здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення (індексацію-різницю) за період з 01.03.2018 по 20.09.2018, виходячи з щомісячної фіксованої величини 1 900,94 грн., що розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходів відповідно до вимог абзаців 3-6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078.

9. Відповідач 24.10.2024 виплатив позивачу на виконання цього рішення суду 62170,21 грн., що вбачається з наданої суду банківської виписки позивача.

ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВА ТА АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

10. Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

11. Відповідно до ч.1 ст. 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20 грудня 1991 року №2011-XII (далі - Закон №2011-XII) держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

12. Згідно з п. 2, 4 ст. 9 вищевказаного Закону визначено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

13. Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

14. Відповідно до ч. 2 ст. 24 Закону України "Про військовий обов`язок та військову службу" від 25 березня 1992 року №2232-XII (далі - Закон №2232-XII) закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положенням про проходження військової служби громадянами України.

15. Так, п. 242 Положенням про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 року №1153/2008 (далі - Положення), передбачено, що особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням. Військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини.

16. Відповідно до частини 2 статті 24 Закону України №2011-ХІІ закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України.

17. У рішенні Конституційного Суду України від 07 травня 2002 року № 8-рп/2002 (справа щодо підвідомчості актів про призначення або звільнення посадових осіб) зазначено, що при розгляді та вирішенні конкретних справ, пов`язаних із спорами щодо проходження публічної служби, адміністративний суд, встановивши відсутність у спеціальних нормативно-правових актах положень, якими врегульовано спірні правовідносини, може застосувати норми Кодексу Законів про працю України (далі КЗпП України), у якому визначені основні трудові права працівників.

18. Отже, до спірних правовідносин підлягають застосуванню положення КЗпП України.

ІV. ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ

19. Вирішуючи питання обґрунтованості апеляційної скарги колегія суддів виходить з такого.

20. Спеціальним законодавством, яке регулює грошове забезпечення військовослужбовців, не встановлено дату проведення остаточного розрахунку зі звільненими працівниками та відповідальність роботодавця за невиплату або несвоєчасну виплату працівнику всіх належних сум, тому суд приходить до висновку про можливість застосування норм статті 116 та 117 Кодексу законів про працю України як таких, що є загальними та поширюються на правовідносини, які виникають під час звільнення з військової служби.

21. За правилами статті 116 Кодексу законів про працю України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

22. У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

23. Статтею 117 Кодексу законів про працю України визначено відповідальність за затримку розрахунку при звільненні.

24. Частиною першою цієї статті встановлено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

25. В силу частини другої статті 117 Кодексу законів про працю України при наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

26. Виходячи зі змісту трудових правовідносин між працівником та підприємством, установою, організацією, під "належними звільненому працівникові сумами" необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право станом на дату звільнення згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем (заробітна плата, компенсація за невикористані дні відпустки, вихідна допомога тощо).

27. Відтак, непроведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Після ухвалення судового рішення про стягнення заборгованості із заробітної плати роботодавець не звільняється від відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, а саме виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, тобто за весь період невиплати власником або уповноваженим ним органом належних працівникові при звільненні сум.

28. За змістом частини першої статті 117 КЗпП України обов`язок роботодавця перед колишнім працівником щодо своєчасного розрахунку при звільненні припиняється проведенням фактичного розрахунку, тобто, реальним виконанням цього обов`язку. І саме з цією обставиною пов`язаний період, протягом до якого до роботодавця є можливим застосування відповідальності.

29. Отже, частина перша статті 117 КЗпП України переважно стосується випадків, коли роботодавець за відсутності спору свідомо та умисно не проводить остаточний розрахунок з колишнім працівником.

30. Водночас, частина друга статті 117 КЗпП України стосується тих випадків, коли наявний спір між роботодавцем та колишнім працівником про належні до виплати суми та фактично охоплює два випадки вирішення такого спору.

31. Таким чином, якщо між роботодавцем та колишнім працівником виник спір про розміри належних звільненому працівникові сум, то в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника, власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування (тобто, зазначене в частині першій статті 117 КЗпП України).

32. Отже, позивач має право на виплату середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні згідно зі статтею 117 КЗпП України.

33. Спірний період стягнення середнього заробітку у цій справі охоплюється періодом з 21.09.2018 по 23.10.2024, а тому такий умовно варто поділити на 2 частини: до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин" від 01.07.2022 №2352-ІХ (19.07.2022) і після цього.

34. Період з 21.09.2018 до 19.07.2022 (до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» від 01.07.2022 №2352-ІХ) регулюється редакцією статті 117 КЗпП України, до внесення у неї змін Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин" від 01.07.2022 №2352-ІХ, тобто без обмеження строком виплати у 6 місяців.

35. Проте, період з 19.07.2022 до 23.10.2024 регулюється вже нині чинною редакцією статті 117 КЗпП України, яка передбачає обмеження виплати такому працівникові шістьма місяцями. До цього періоду застосовувати практику Верховного Суду, зокрема, викладену у постанові Верховного Суду від 30.10.2019 у справі №806/2473/18 недоречно, адже вона була сформована за попереднього нормативного регулювання спірних правовідносин.

36. Такий правовий підхід узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду у справі, викладеною у постанові від 06.12.2024 у справі №440/6856/22.

37. Так, щодо розрахунку середнього заробітку, який належить до виплати за період з 21.09.2018 по 18.07.2022 підлягає врахуванню норма статті 117 КЗпП України у редакції, яка діяла до 19 липня 2022 року.

38. Верховним Судом у постанові від 30 листопада 2020 року по справі №480/3105/19 наведено чітку формулу зменшення відшкодування, а саме що розмір середнього заробітку прямо пропорційно залежить від розміру невиплачених коштів з урахуванням того, що всі належні при звільненні суми становлять 100 %, стільки ж відсотків становить розмір середнього заробітку.

39. Верховний Суд у зазначеній вище постанові від 10 квітня 2024 року по справі №360/380/23 зазначено: « 60. При цьому, Суд зауважує, що у межах цієї справи належить враховувати норми статті 117 Кодексу законів про працю України у редакції, яка діяла до 19.07.2022 із врахуванням висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 30.11.2020 у справі № 480/3105/19, які безпосередньо стосуються норм статті 117 Кодексу законів про працю України у редакції, яка діяла до 19.07.2022, а на їх виконання підлягає встановленню:

- розмір середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні; загальний розмір належних позивачеві при звільненні виплат;

- частка коштів, яка була виплачена позивачу при звільненні у порівнянні з загальним розміром належних позивачеві при звільненні виплат;

- частка коштів, яка не була виплачена позивачу при звільненні у порівнянні з загальним розміром належних позивачеві при звільненні виплат».

40. Тобто, принцип співмірності повинен застосовуватися саме з урахуванням «частки коштів, яка не була виплачена позивачу при звільненні у порівнянні з загальним розміром належних позивачеві при звільненні виплат».

41. Період затримки розрахунку при звільненні з 21.09.2018 по 18.07.2022 становить 1396 днів.

42. Середньоденний заробіток позивача, відповідно до довідки відповідача від 02.04.2025 №16 складає складає 292 грн. (липень 2018 9047,03 + серпень 2018 9047,03 /62). Відтак, середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні за період з 21.09.2018 по 18.07.2022 становить: 1396 х 292 грн = 407632 грн.

43. Загальна сума належних позивачу при звільненні коштів становить 146096,25 грн. (з них 83926,04 грн позивачем отримано під час звільнення, а 62170,21 грн отримано на виконання рішення Хмельницького окружного адміністративного суду у справі № 560/4732/24 від 27 травня 2024 року).

44. Таким чином, частка коштів, яка не була виплачена позивачу при звільненні у порівнянні з загальним розміром належних позивачеві при звільненні виплат становить 42,55% (62170,21 грн. / 146096,25 грн. х 100%).

45. Беручи до уваги зазначене, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період 21.09.2018 по 18.07.2022 виходячи з принципу пропорційності становить 173447,42 грн. (42,55% від 407632 грн.), тобто 42,55 % від загальної суми середнього заробітку за даний період.

46. За період з 19.07.2022 по 23.10.2024 (з урахуванням обмеження часу виплати 6 місяцями відповідно до вимог чинної редакції статті 117 КЗпП України) підлягають врахуванню 184 календарних дні.

47. Сума середнього заробітку за цей період, розрахована згідно з Порядком №100, становить 53728 грн. (292 грн. середньоденна заробітна плата позивача * 184 кількість днів затримки розрахунку).

48. Отже, загальний розмір середнього заробітку, який належить до виплати з урахуванням норм статті 117 КЗпП України у редакції, яка діяла до та після 19 липня 2022 року становить 227175,42 грн.

49. Зважаючи на те, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, при цьому суд невірно визначив суму середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, яку належить стягнути з відповідача на користь позивача, рішення суду першої інстанції у цій частині належить змінити з урахуванням даної постанови.

V. ВИСНОВКИ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ.

50. Згідно зі ст.90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

51. У відповідності із ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

52. Відповідно до п.2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

53. Згідно із ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

54. На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про те, що позивач отримав право на стягнення середнього заробітку однак помилково зменшив період такої затримки розрахунку.

55. Відтак, в порядку ст. 317 КАС України, оскільки судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи суд апеляційної інстанції вважає за необхідне змінити рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 14 квітня 2025 року змінити, виклавши абзац третій резолютивної частини рішення в такій редакції:

Стягнути з 4 державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Хмельницькій області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні/компенсацію за несвоєчасний розрахунок в сумі 227175,42 грн. (з вирішенням питання утримання податків, зборів та інших обов`язкових платежів відповідно до вимог закону).

В іншій частині рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 14 квітня 2025 року залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий Мацький Є.М. Судді Залімський І. Г. Сушко О.О.