Ухвала від 21.07.2025 по справі 260/7836/23

УХВАЛА

21 липня 2025 року

м. Київ

справа №260/7836/23

адміністративне провадження № К/990/28212/25

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (далі - Суд):

судді-доповідача - Радишевської О.Р.,

суддів -Мацедонської В.Е., Смоковича М.І.,

перевіривши касаційну скаргу першого заступника керівника Львівської обласної прокуратури на ухвалу Закарпатського окружного адміністративного суду від 28 березня 2025 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 29 травня 2025 року у справі №260/7836/23 за позовом керівника Берегівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Закарпатській області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Нумінатор» про зобов`язання вчинити дії,

УСТАНОВИВ:

Керівник Берегівської окружної прокуратури звернувся до суду з позовом в інтересах держави в особі Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Закарпатській області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Нумінатор», в якому просив:

- зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Нумінатор» привести у стан готовності захисну споруду №24733, що знаходиться в м. Берегове, вул. Лоняї, 64, Берегівський район, шляхом забезпечення її готовності до укриття з метою використання за призначенням, відповідно до Вимог щодо утримання та експлуатації захисних споруд цивільного захисту, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 09 липня 2018 року №579.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 28 березня 2025 року, залишеною без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 29 травня 2025 року, позовну заяву залишено без розгляду на підставі пункту 1 частини першої статті 240 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

01 липня 2025 року через підсистему «Електронний суд» до Суду надійшла касаційна скарга першого заступника керівника Львівської обласної прокуратури на ухвалу Закарпатського окружного адміністративного суду від 28 березня 2025 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 29 травня 2025 року у справі №260/7836/23.

Проаналізувавши доводи касаційної скарги та додані до неї матеріали, Суд дійшов висновку про необхідність відмови у відкритті касаційного провадження з таких підстав.

За правилами частини першої статті 334 КАС України за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.

Відповідно до пункту 8 частини другої статті 129 Конституції України, однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Наведеним конституційним положенням кореспондує стаття 14 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів».

За змістом частини другої статті 328 КАС України у касаційному порядку можуть бути оскаржені ухвали суду першої інстанції про забезпечення позову, заміну заходу забезпечення позову, ухвали, зазначені у пунктах 3 (повернення заяви позивачеві (заявникові), 4 (відмови у відкритті провадження у справі), 12 (залишення позову (заяви) без розгляду), 13 (закриття провадження у справі), 17 (відмови у відкритті провадження про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, відмови в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами), 20 (заміни сторони у справі (процесуальне правонаступництво) або сторони виконавчого провадження) частини першої статті 294 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку.

Відповідно до абзацу 2 частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Абзацом 3 пункту 4 частини другої статті 330 КАС України передбачено, що у разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у частинах другій і тертій статті 328 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).

У касаційній скарзі скаржник зазначає про неправильне застосування судами в оскаржуваних судових рішеннях статті 53 КАС України та статті 23 Закону України «Про прокуратуру».

Суд звертає увагу, що Верховним Судом вже сформовано усталену практику щодо застосування норм права у спірних правовідносинах, зокрема щодо положення статті 23 Закону України «Про прокуратуру», викладену зокрема у постановах від 13 березня 2025 року у справі № 240/29926/23, від 26 березня 2025 року у справі №520/29483/23, від 26 березня 2025 у справі № 340/3544/24, і колегія суддів не вбачає правових підстав відступати від неї.

Так, Верховний Суд у вказаних справах виснував, що коло правовідносин, у яких територіальний орган Державної служби України з надзвичайних ситуацій може бути позивачем, хоча і розширилось, тобто перестало бути виключним, проте потребує чіткої кореляції із положенням закону, який би передбачив відповідний випадок, за якого Державна служба України з надзвичайних ситуацій може подати до суду позовну заяву. У чинній редакції пункту 48 частини другої статті 17-1 Кодексу цивільного захисту України окреслена прив`язка правової підстави звернення до суду із нормою закону, і лише за її наявності Державна служба України з надзвичайних ситуацій може набути статусу позивача.

За приписами пункту 6 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо Верховний Суд уже викладав у своїй постанові висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі на судове рішення, зазначене у частині першій статті 328 цього Кодексу, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку або коли Верховний Суд вважатиме за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах).

Залишаючи позов без розгляду, суди попередніх інстанцій, застосовуючи висновки Верховного Суду, викладені у постановах Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі №806/1000/17, від 19 липня 2018 року у справі №822/1169/17, від 13 травня 2021 року у справі №806/1001/17 та Великої Палати Верховного Суду від 13 лютого 2019 року у справі №826/13768/16, від 26 травня 2020 року у справі №912/2385/18, дійшли висновку, що прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.

Також при ухваленні оскаржуваних рішень суди попередніх інстанцій керувалися висновками, викладеними постановах Верховного Суду від 24 січня 2025 року у справі №400/9970/23 та від 6 лютого 2025 року у справах №160/18617/23, №320/11439/22, відповідно до яких законодавством передбачено право Державної служби України з надзвичайних ситуацій як суб`єкта владних повноважень при застосуванні своєї компетенції, на звернення до суду виключно з позовами про застосування заходів реагування (пункт 48 Кодексу цивільного захисту).

З огляду на викладене, ураховуючи, що стаття 17-І Кодексу цивільного захисту України після внесення до неї змін Законом №2655-ІХ, який набрав чинності 29 жовтня 2022 року, не містить такого способу захисту інтересів держави при зверненні до адміністративного суду центрального органу державної виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту, як зобов`язання балансоутримувача вжити заходів щодо приведення в належний технічний стан та готовність до укриття населення захисної споруди цивільного захисту протирадіаційного укриття, посилання прокурора на наявність права звернення до суду Головного управління Державної служби України за вказаною нормою права є неприйнятним.

Отже, законодавець у відповідних профільних нормативно-правових актах не наділив Державну службу України з надзвичайних ситуацій правом на звернення до суду із позовом щодо приведення у стан готовності захисних споруд та, відповідно, правом на оскарження бездіяльності балансоутримувачів щодо допущеного неналежного стану таких захисних споруд, а отже, і прокурор не може від його імені заявити такий позов.

Отже, Суд погоджується із висновками судів попередніх інстанцій, що прокурором у цій позовній заяві визначено орган, в особі якого він звернувся до суду із цим позовом, який не має права на звернення до суду з ним.

Ураховуючи наявність висновку Верховного Суду щодо застосування норм права у спірних правовідносинах, зокрема щодо положення статті 23 Закону України "Про прокуратуру", пункту 48 частини другої статті 17-1 Кодексу цивільного захисту України, у редакції Закону №2655-IX, який було викладено Верховним Судом у постановах від 03 серпня 2023 року у справі №260/4120/22, від 05 вересня 2023 року у справі №260/4044/22, від 21 грудня 2023 року у справі №400/4238/22, у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити.

За такого правового врегулювання та обставин справи підстави для відкриття касаційного провадження відсутні.

На підставі викладеного, керуючись статтями 12, 328, 333 КАС України, Суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою першого заступника керівника Львівської обласної прокуратури на ухвалу Закарпатського окружного адміністративного суду від 28 березня 2025 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 29 травня 2025 року у справі №260/7836/23.

Копію цієї ухвали разом із касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та не може бути оскаржена.

Суддя-доповідач: Судді:О.Р. Радишевська В.Е. Мацедонська М.І. Смокович