Рішення від 22.07.2025 по справі 205/5917/25

22.07.2025 Єдиний унікальний номер 205/5917/25

Провадження № 2/205/3313/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 липня 2025 року Новокодацький районний суд міста Дніпра в складі:

головуючого судді - Терещенко Т.П.,

за участю секретаря судового засідання - Мадьонової Я.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в місті Дніпрі цивільну справу за позовною заявою Органу опіки та піклування Маріупольської міської ради Донецької області в інтересах неповнолітньої дитини: ОСОБА_1 , до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа: Комунальний заклад «Центр соціальної підтримки дітей та сімей «Крила надії» Маріупольської міської ради, про позбавлення батьківських прав,

В С Т А Н О В И В:

Представник ООП ММР звернувся до суду з вищевказаною позовною заявою, мотивуючи свої вимоги з урахуванням уточненої позовної заяви тим, що відповідачі є батьками неповнолітньої дитини - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . З метою соціального захисту дитини, яка опинилась у складних життєвих обставинах та фактично залишилась без батьківського піклування, на підставі направлення управління Служби у справах дітей ММР №25.2-11355-25.21 від 24 лютого 2021 року і згідно акту про факт передачі ОСОБА_1 від 24 лютого 2021 року, її було тимчасово влаштовано до КЗ «Маріупольський міський дитячий будинок змішаного типу «Центр опіки» для дітей дошкільного і шкільного віку Маріупольської міської ради Донецької області, який згодом змінив назву на КЗ «Центр соціальної підтримки дітей та сімей «Крила надії» ММР. 24 грудня 2021 року Орджонікідзевським районним судом міста Маріуполя Донецької області було задоволено позов ООП виконавчого комітету ММР до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про відібрання дитини без позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів. Рішенням виконавчого комітету ММР №15 від 19 січня 2022 року ОСОБА_1 надано статус дитини, позбавленої батьківського піклування. Відповідно до рішення виконавчого комітету ММР №172 від 03 червня 2024 року строк перебування неповнолітньої ОСОБА_1 у КЗ «Центр соціальної підтримки дітей та сімей «Крила надії» ММР продовжено до 01 червня 2025 року. З початком повномасштабного вторгнення російських військ у м. Маріуполі Донецької області вихованців центру було терміново евакуйовано на відносно безпечну територію України, а в подальшому до Швейцарської Конфедерації, де вони перебувають до теперішнього часу, в тому числі і неповнолітня ОСОБА_1 . Відомості про відповідачів, як про зниклих безвісти внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025052770000158. Відповідачі не виконують належним чином своїх батьківських обов`язків щодо доньки - ОСОБА_1 і за весь час її перебування у КЗ «Центр соціальної підтримки дітей та сімей «Крила надії» ММР батьки не здійснювали жодних заходів щодо повернення доньки до своєї родини. Зазначає, що позбавлення батьківських прав, які тривалий час фактично самоусунулися від її виховання, не піклувались про її фізичний і духовний розвиток, навчання, відповідає найкращим інтересам дитини. На підставі вищезазначеного, представник позивача просив суд позбавити батьківських прав ОСОБА_2 , ОСОБА_3 по відношенню до неповнолітньої доньки ОСОБА_1 .

Відповідно до розпорядження Верховного Суду від 06 березня 2022 року за №1/0/9-22 «Про зміну територіальної підсудності судових справ в умовах воєнного стану» змінено територіальну підсудність судових справ саме Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя Донецької області на Ленінський районний суд м. Дніпропетровська (Новокодацький районний суд міста Дніпра).

Ухвалою судді Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 17 квітня 2025 року відкрито провадження у справі та призначено до розгляду в порядку загального позовного провадження з призначенням підготовчого судового засідання.

03 червня 2025 року ухвалою Новокодацького районного суду міста Дніпра за вказаною справою закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Ухвалою Новокодацького районного суду міста Дніпра від 06 червня 2025 року задоволено клопотання представника позивача ОСОБА_4 про витребування у Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України відомості про перетин державного кордону України в період з 01 січня 2022 року громадянами України ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 .

Представник позивача ОСОБА_4 сформував у системі «Електронний суд» заяву в якій просив розглянути справу без участі їх представника, позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Відповідачі у судове засідання не з`явились з невідомих суду причин, хоча відповідно до ст. 130 ЦПК України про день та час розгляду справи повідомлялись належним чином шляхом оприлюднення повідомлення про виклик до суду на офіційному веб-сайті суду, однак заперечень проти позову суду не представили, про причини неявки не повідомили, клопотань про відкладення чи розгляд справи без їх участі не надали.

Представник третьої особи Лащевська Н.В. надала суду заяву в якій просила розглядати справу за відсутності їх представника, позовні вимоги задовольнити на підставі наданих матеріалів справи та у найкращих інтересах дитини.

22 липня 2025 року ухвалою Новокодацького районного суду міста Дніпра було вирішено питання про заочний розгляд справи.

За таких обставин, суд розглянув справу у відсутності відповідачів за правилами загального позовного провадження з можливістю ухвалення заочного рішення відповідно до ст. 280 ЦПК України, оскільки відповідачі належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, не з`явилися в судове засідання без повідомлення причин, відзиву не подали.

Враховуючи, що сторони у судове засідання не з`явились, відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Вивчивши письмові матеріали справи, дослідивши повно та всебічно обставини справи в їх сукупності, заслухавши представників позивача, третьої особи та думку дитини, оцінивши надані докази, виходячи зі свого внутрішнього переконання, суд дійшов висновку, що вимоги позивача підлягають задоволенню з таких підстав.

Статтею 263 ЦПК України передбачено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.

Судом встановлено, що батьком і матір`ю неповнолітньої дитини - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є ОСОБА_3 і ОСОБА_6 , що підтверджується свідоцтвом про народження Серії НОМЕР_1 , повторно виданим Залізничним відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) 06 серпня 2022 року, про що зроблено відповідний актовий запис №1063 (а. с. 8).

Як вбачається зі змісту листа Управління «Служби у справах дітей» Маріупольської міської ради №25.2-11355-25.21 від 24 лютого 2021 року ОСОБА_1 була направлена до Комунального закладу «Маріупольського дитячого будинку змішаного типу «Центр опіки» для дітей дошкільного і шкільного віку Маріупольської міської ради Донецької області» на тимчасове перебування (а. с. 16).

Відповідно до акту про факт передачі дитини від 24 лютого 2021 року судом встановлено, що адміністрацією закладу ДЦ «Добрий самаритянин» при БО «ХФ «Надія»» в особі директора Бородай Р.О., у присутності спеціаліста управління Служби у справах дітей, була передана ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , виконуючій обов`язки директора Дитячого будинку «Центр опіки» Лащевській Н.В. (а. с. 15).

Матеріалами справи підтверджено, що заочним рішенням Орджонікідзевського районного суду м.Маріуполя Донецької області у справі №265/8130/21 від 24 листопада 2021 року, яке набрало законної сили 24 грудня 2021 року, задоволено позов Органу опіки та піклування виконавчого комітету Маріупольської міської ради до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про відібрання дитини без позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів, відповідно до якого відібрано ОСОБА_1 від батьків: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , без позбавлення їх батьківських прав та стягнуто з ОСОБА_2 і ОСОБА_3 на користь законного представника дитини на утримання ОСОБА_1 , аліменти з кожного в розмірі 1/4 частини від усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менш ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 18 жовтня 2021 року та до досягнення дитиною повноліття (а. с. 20-25).

Також матеріалами справи підтверджено, що відповідно до рішення №15 від 19 січня 2022 року виконавчого комітету Маріупольської міської ради Донецької області ОСОБА_1 надано статус дитини, позбавленої батьківського піклування, та на підставі рішення виконавчого комітету Маріупольської міської ради Донецької області № 172 від 03 червня 2024 року ОСОБА_1 влаштована до Комунального закладу «Центр соціальної підтримки дітей та сімей «Крила надії» Маріупольської міської ради із зазначенням того, що вона перебуває на повному державному забезпеченні з 19 січня 2022 року по 01 червня 2025 року, а також на підставі рішення виконавчого комітету Маріупольської міської ради Донецької області № 235 від 17 червня 2025 року продовжено строк перебування ОСОБА_1 у державному закладі на повному державному забезпеченні строком на один рік з 02 червня 2025 року по 02 червня 2026 року (а. с. 17-18).

Крім того, матеріали справи містять лист Донецької обласної держаної адміністрації за №0.6/15-1926/4-22 від 04 серпня 2022 року, яким погоджено повторне тимчасове переміщення (евакуацію) 36 дітей-вихованців Комунального закладу «Центр соціальної підтримки дітей та сімей «Крила надії» Маріупольської міської ради та супроводжуючих їх осіб до Швейцарської Конфедерації (а. с. 30).

В матеріалах справи наявний витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо кримінального провадження №12025052770000158 від 07 квітня 2025 року, з якого вбачається, що 07 квітня 2025 року до ЧЧ Маріупольського РУП надійшло повідомлення про зникнення безвісті за особливих обставин в м.Маріуполі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 (а. с. 32).

Більш того, на виконання ухвали суду від 06 червня 2025 року судом було отримано відповідь Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України №19/47814-25-Вих від 09 червня 2025 року, відповідно до якої в базі даних не виявлено відомостей щодо перетинання державного кордону України, лінії розмежування з тимчасово окупованої територією України у період з 01 січня 2022 року по 09 червня 2025 року громадянами України ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Також у судовому засіданні судом було заслухано думку дитини - ОСОБА_1 , яка виявила бажання позбавити своїх батьків батьківських прав щодо неї та підтвердила, що їй невідомо місце перебування батьків, вони їй не телефонують, не цікавляться її життям і не проявили бажання повернути її у свою родину.

Частиною 3 статті 51 Конституції України передбачено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Згідно із ст. ст. 3, 9, 18 Конвенції про права дитини в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питанням соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється як найкращому забезпеченню інтересів дитини. Що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосованого закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки не піклуються про дитину. Батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Суд зазначає, що відповідно до ст. 150 СК України батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини; батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток; батьки зобов`язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя; батьки зобов`язані поважати дитину; передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов`язку батьківського піклування щодо неї; забороняються будь-які види експлуатації батьками своєї дитини; забороняються фізичні покарання дитини батьками, а також застосування ними інших видів покарань, які принижують людську гідність дитини. Положеннями вищевказаної статті визначено основні положення з виховання дітей. Для здійснення цього завдання батьки наділяються батьківськими правами, тобто правом на особисте виховання своїх дітей, піклування про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

Батьківські права є в той же час і обов`язками батьків по вихованню дітей, тому що батьки не тільки володіють правом на виховання дитини, а й мають обов`язок її виховувати. Нездійснення ними своїх прав тягне за собою або повну їх втрату, або тимчасове позбавлення цих прав.

Пунктами 1, 2 частини 1 статті 164 СК України визначено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: 1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти.

Тлумачення пунктів 1,2 частини 1 статті 164 СК України дозволяє зробити висновок, що вони можуть бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

У пункті 16 постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 30 березня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» роз`яснено, що ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України).

Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.

Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків (постанова Верховного Суду від 12 вересня 2019 року у справі №638/6919/16-ц).

Європейський суд з прав людини у справі «Хант проти України» у своєму рішенні від 07 грудня 2006 року (заява №31111/04) наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (параграф 57, 58).

Позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу, який повинен застосовуватись у випадках свідомого та умисного ухилення відповідача від виконання своїх батьківських обов`язків, та з врахуванням того, що такий захід буде застосований в інтересах дітей.

Розірвання сімейних зв`язків означає позбавлення дитини її коріння, позбавлення батька спорідненості з дитиною, а це буде вважатись виправданим лише за виняткових обставин.

Подібні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду, зокрема від 24 червня 2020 року у справі №344/6374/18, від 08 квітня 2020 року у справі №645/731/18, від 29 січня 2020 року у справі №127/31288/18, від 29 січня 2020 року у справі №643/5393/17, від 17 січня 2020 року у справі №712/14772/17, від 25 листопада 2019 року у справі №640/15049/17, від 24 квітня 2019 року у справі №331/5427/17, від 13 березня 2019 року у справі №631/2406/15-ц.

Відповідно до статті 18 Конвенції про права дитини батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Враховуючи положення ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини, ч. ч. 7, 8 ст. 7 СК України при вирішенні будь-яких питань щодо дітей суд повинен керуватися максимальним забезпеченням інтересів дітей.

Згідно із ч. 2 ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» батьки або особи, що їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини відповідно до законів України.

Положеннями статті 165 СК України встановлено, що право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла 14-ти років.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у п. п. 15, 16 постанови №3 від 30 березня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» - позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей. Особи можуть бути позбавлені батьківських прав лише щодо дитини, яка не досягла вісімнадцяти років, і тільки з підстав, передбачених ст. 164 СК України.

Декларацією прав дитини, прийнятою 20 листопада 1959 року Генеральною Асамблеєю ООН, у Принципі №6 проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків.

Таким чином, позбавлення батьківських прав є заходом відповідальності батьків за невиконання або неналежне виконання ними своїх батьківських обов`язків. Головною метою такого заходу є захист інтересів малолітніх та неповнолітніх дітей і стимулювання батьків щодо належного виконання своїх обов`язків. Ухилення батьків від виховання дитини, як підстава позбавлення батьківських прав, можлива лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Крім того, ст. 27 Конвенції про права дитини, ратифікованої Верховною Радою України 27 вересня 1991 року, та положення Декларації прав дитини регламентують, що інтереси дитини необхідно забезпечувати найкращим чином, дитина повинна бути серед тих, хто першим одержує захист і допомогу.

Суд, вважає за необхідне врахувати, що позбавлення судом особи батьківських прав у значенні пункту 2 статті 8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод становить втручання у її право на повагу до його сімейного життя, яке гарантується пунктом 1 статті 8. Таке втручання не становитиме порушення статті 8 лише у тому разі, якщо воно здійснене «згідно з законом», відповідає одній чи кільком законним цілям, про які йдеться в пункті 2, і до того ж є «необхідним у демократичному суспільстві» для забезпечення цих цілей.

У справі «Мамчур проти України» (заява №10383/09, рішення від 17 липня 2015 року) Європейський суд з прав людини зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним.

Між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. (HUNT v. UKRAINE, № 31111/04, § 54, ЄСПЛ, від 07 грудня 2006 року).

Таким чином суд констатує безумовне право батьків на виховання дітей, однак вважає, що у цьому випадку неможливо надати перевагу саме цьому праву, оскільки воно суперечить інтересам дітей, які мають першочергове значення при вирішенні справи.

Частиною 8 ст. 7 СК України визначено, що регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.

Відповідно до ч. ч.1-3 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи вищезазначене, суд погоджується із доцільністю позбавлення батьківських прав відповідачів по відношенню до їх неповнолітньої доньки - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , оскільки батьки дитини самоусунулися від її виховання, не піклувались про її фізичний і духовний розвиток, навчання. Протягом тривалого часу відповідачі не виявляли батьківського піклування щодо дитини, ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини, що підтверджено наявними в матеріалах справи доказами, а їх місцезнаходження на цей час невідоме.

Також суд враховує, що у відповідачів на підставі рішення Орджонікідзевського районного суду м.Маріуполя Донецької області у справі №265/8130/21 від 24 листопада 2021 року було відібрано дитини ОСОБА_1 без позбавлення їх батьківських прав.

З огляду на вищенаведене, суд дійшов висновку, що вжиття таких крайніх заходів, як позбавлення батьківських прав, відповідає саме інтересам дитини, оскільки забезпечить її розвиток у безпечному, спокійному і стійкому середовищі, та ґрунтується на законі і є пропорційним заходом реагування на поведінку відповідачів, а тому наявні підстави для позбавлення батьківських прав відповідачів щодо дитини - доньки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зв`язку з чим, позовні вимоги є такими, що ґрунтуються на законі, внаслідок чого підлягають задоволенню.

Згідно із ч. 6 ст. 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

У відповідності до вимог ст.141 ЦПК України суд вважає за необхідне стягнути на користь держави судовий збір з ОСОБА_2 у розмірі 1 211,20 грн. і ОСОБА_3 у розмірі 1 211,20 грн.

Керуючись ст. ст. 7, 164, 166, 169, 180-183 СК України, ст. ст. 2, 4, 12, 76-81, 89, 133, 141, 206, 223, 247, 259, 263-265, 273, 280, 354, 355 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Органу опіки та піклування Маріупольської міської ради Донецької області в інтересах неповнолітньої дитини: ОСОБА_1 , до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа: Комунальний заклад «Центр соціальної підтримки дітей та сімей «Крила надії» Маріупольської міської ради, про позбавлення батьківських прав - задовольнити.

Позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , батьківських прав у відношенні до їх неповнолітньої доньки - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ) і ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_3 ) в дохід держави судовий збір у розмірі по 1 211,20 грн. з кожного.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідачів.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Сторони:

Позивач: Орган опіки та піклування Маріупольської міської ради Донецької області, код ЄДРПОУ 04052784, місцезнаходження: 87555, Донецька область, м. Маріуполь, пр. Миру, буд. 70, адреса для листування: 49000, м. Дніпро, вул. Княгині Ольги, буд. 11.

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 .

Третя особа: Комунальний заклад «Центр соціальної підтримки дітей та сімей «Крила надії» Маріупольської міської ради, код ЄДРПОУ 30076571, місцезнаходження: 87549, Донецька область, м.Маріуполь, б-р Шевченка, буд. 87-А, фактичне місцезнаходження: Швейцарська Конфедерація.

Суддя: Т.П. Терещенко