Рішення від 22.07.2025 по справі 909/583/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22.07.2025 м. Івано-ФранківськСправа № 909/583/25Господарський суд Івано-Франківської області у складі:

судді Рочняк О. В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання) матеріали справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "ТИТАН ТРЕЙД ОІЛ"

39600, вул. Соборна, буд. 18/14, офіс 312, м. Кременчук, Полтавська область

ел. пошта: tytantreidoil@gmail.com

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗАХІДДОРБУД"

78405, вул. Майданська, буд. 2, м. Надвірна, Надвірнянський р-н, Івано-Франківська область

про стягнення 71 224 грн 28 коп. заборгованості

ВСТАНОВИВ: Товариство з обмеженою відповідальністю "ТИТАН ТРЕЙД ОІЛ" звернулася до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗАХІДДОРБУД" про стягнення 71 224 грн 28 коп. заборгованості, з яких: 60 038 грн 20 коп. - основний борг, 8 234 грн 60 коп. - пеня, 826 грн 28 коп. - 3% річних та 2 125 грн 20 коп. - інфляційні втрати.

Відповідно до ухвали Господарського суду Івано-Франківської області від 15.05.2025, суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі; постановив здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін; встановив сторонам строк для надання відзиву на позов, відповіді на відзив та заперечення.

Сторонам ухвалу про відкриття провадження у справі від 15.05.2025 направлено в їхні електронні кабінети, що відповідає приписам ч.11 ст.242 ГПК України та доставлено до електронних кабінетів сторін 15.05.2025 о 13:34, що підтверджується довідками про доставку електронного листа від 16.05.2025.

Відповідно до ч.2 ст.252 ГПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Частиною 3 статті 252 ГПК України передбачено, що якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Згідно з ч.4 ст.240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Заперечень щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін від учасників справи до суду не надходило.

ПОЗИЦІЇ СТОРІН

Позиція позивача. Позов мотивовано тим, що в порушення договірних зобов`язань, які виникли між сторонами, відповідач в повному обсязі не розрахувався за поставлений позивачем товар, у зв`язку з чим у нього виникла заборгованість у розмірі 60 038 грн 20 коп. За прострочення виконання грошового зобов`язання відповідачу нараховано пеню, 3% річних та інфляційні втрати.

Позиція відповідача. Правом на надання відзиву на позов відповідач не скористався.

Як вбачається із ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ч. 9 ст. 165 ГПК України, ч. 2 ст. 178 ГПК України, суд вирішує спір за наявними матеріалами справи.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, давши оцінку доказам у відповідності до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, які мають значення для справи, суд встановив таке.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

19.11.2024 між ТОВ "ТИТАН ТРЕЙД ОІЛ" (постачальник) та ТОВ "ЗАХІДДОРБУД" (покупець) укладено договір поставки нафтопродуктів №111-19/11/24, відповідно до п.1.1 якого постачальник зобов`язався передати у власність покупця (поставити), а покупець зобов`язався прийняти у свою власність й оплатити нафтопродукти (товар) у відповідності до умов договору та додаткових угод до нього.

Згідно з п. 1.2 договору, поставка товару відбувається на підставі додаткових угод до цього договору, які підписуються повноважними представниками сторін і скріплюються печатками сторін, та є невід`ємною частиною цього договору, в яких сторонами узгоджується ціна та загальна вартість, кількість, асортимент, умови поставки, терміни відправлення, терміни поставки та оплати товару й інші умови поставки.

В п. 4.10 договору визначено, що прийняття-передача (поставка) товару оформляється актом приймання-передачі товару або видатковою накладною.

За змістом п.5.1 договору, покупець здійснює оплату за товар шляхом перерахування грошових коштів в сумі, яка зазначена у відповідних додаткових угодах до цього договору на поточний рахунок постачальника, якщо інше не передбачено додатковими угодами.

Оплата здійснюється покупцем за умовами попередньої оплати або на умовах, визначених у додатковій /их угоді/ах (п.5.2 договору).

Відповідно до п. 7.4 договору, у разі не оплати, несвоєчасної або неповної оплати товару покупець оплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період прострочки від суми невиконаних обов`язків за кожен день прострочення платежу та за весь період прострочки.

Згідно з п. 11.1 договору, цей договір набирає чинності з дати його підписання сторонами і діє до 31.12.2025, а в частині взаєморозрахунків - до повного їх завершення.

19.11.2024 між сторонами укладено додаткову угоду №1 про застосування та врегулювання відносин електронного документообігу до договору поставки нафтопродуктів №111-19/11/24 від 19.11.2024.

19.11.2024 сторони уклали додаткові угоди №1, №2, №3 та №4 до договору.

Відповідно до п.1 додаткової угоди №1, постачальник зобов`язався відвантажити, а покупець прийняти та сплатити бітум дорожній 70/100 за ціною 23 091 грн 67 коп. на загальну суму 660 606 грн 49 коп. з ПДВ.

Згідно з п. 1.6 цієї додаткової угоди, умови оплати шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця на умовах оплати: 70 відсотків переоплата та 30 відсотків по факту з моменту отримання товару покупцем.

Відповідно до п.1 додаткової угоди №2, постачальник зобов`язався відвантажити, а покупець прийняти та сплатити бітум дорожній марки BITUMEN 70/100 за ціною 23 041 грн 67 коп. на загальну суму 659 729 грн 10 коп. з ПДВ.

Згідно з п. 1.6 цієї додаткової угоди, умови оплати шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця на умовах оплати: по факту поставки з моменту отримання товару покупцем.

Відповідно до п.1 додаткової угоди №3, постачальник зобов`язався відвантажити, а покупець прийняти та сплатити бітум нафтовий дорожній в`язкий марки ROAD BITUMEN 70/100 за ціною 23 000 грн 00 коп. на загальну суму 675 096 грн 00 коп. з ПДВ.

Згідно з п. 1.6 цієї додаткової угоди, умови оплати шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця на умовах оплати: 100% передоплата.

Відповідно до п.1 додаткової угоди №4, постачальник зобов`язався відвантажити, а покупець прийняти та сплатити бітум нафтовий дорожній в`язкий марки ROAD BITUMEN 70/100 за ціною 23 041 грн 67 коп. на загальну суму 675 213 грн 10 коп. з ПДВ.

Згідно з п. 1.6 цієї додаткової угоди, умови оплати шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця на умовах оплати: 100% передоплата.

Відповідно до видаткової накладної БП-303 та товарно-транспортної накладної на відпуск нафтопродуктів №303 від 20.11.2024 на суму 660 606 грн 49 коп., видаткової накладної БП-377 та товарно-транспортної накладної на відпуск нафтопродуктів №377 від 19.12.2024 на суму 659 729 грн 10 коп., видаткової накладної БП-384 та товарно-транспортної накладної на відпуск нафтопродуктів №384 від 21.12.2024 на суму 675 096 грн 00 коп., видаткової накладної БП-385 та товарно-транспортної накладної на відпуск нафтопродуктів №385 від 21.12.2024 на суму 675 213 грн 10 коп., на виконання договірних зобов`язань позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 2 670 644 грн 69 коп., який відповідач оплатив частково в сумі 2 610 606 грн 49 коп., що підтверджується платіжними інструкціями №2215 від 20.11.2024 на суму 510 988 грн 10 коп., №2248 від 06.12.2024 на суму 149 618 грн 39 коп., №2263 від 19.12.2024 на суму 650 000 грн 00 коп., №2265 від 20.12.2024 на суму 650 000 грн 00 коп. та №2270 від 20.12.2024 на суму 650 000 грн 00 коп.

За порушення строків оплати поставленого товару позивач нарахував відповідачу 8 234 грн 60 коп. пені, 826 грн 28 коп. 3% річних та 2 125 грн 20 коп. інфляційних втрат.

НОРМИ ПРАВА, ЯКІ ЗАСТОСУВАВ СУД ТА МОТИВИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

Із змісту ст. 11 Цивільного кодексу України вбачається, що цивільні права та обов`язки виникають зокрема, з договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 67 ГК України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів.

На підставі господарського договору між суб`єктами господарювання виникають господарські зобов`язання, в силу яких один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку (ст.173, 174 ГК України).

Згідно з ч. 1 ст. 179 ГК України майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями.

Частиною 1 ст. 193 ГК України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В ст. 629 ЦК України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з частинами 1, 2 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За змістом частинам 1, 2 ст. 692 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до ч. 1 ст. 693 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

У разі невиконання покупцем обов`язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу.

В частинах 1, 4 ст. 538 ЦК України визначено, що виконання свого обов`язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов`язку, є зустрічним виконанням зобов`язання. Якщо зустрічне виконання обов`язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов`язку, друга сторона повинна виконати свій обов`язок.

Отже, враховуючи вимоги п. 1.6 додаткових угод договору та приписи частин 1, 2 ст. 692 ЦК України (покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів), граничний строк оплати відповідачем товару є дата отримання кожної партії товару (дата видаткової накладної, за якою отримано товар).

За встановлених судом обставин, на виконання умов договору поставки позивач поставив відповідачу товар на суму 2 670 644 грн 69 коп., який відповідач оплатив частково в розмірі 2 610 606 грн 49 коп.

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений товар становить 60 038 грн 00 коп.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (п. 1 ст. 612 ЦК України).

Згідно із ч. 2 ст. 614 ЦК України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Відповідно до ст. 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 ГПК України).

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію ст. 13 ГПК України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідач доводів позивача не спростував, доказів виконання зобов`язань за договором у повному обсязі суду не надав.

Враховуючи вищенаведене, позовні вимоги про стягнення з відповідача 60 038 грн 00 коп. основного боргу є обґрунтованими та належать до задоволення.

За приписами статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та відсотки річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Статтею 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч.6 ст.232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

У договорі сторони визначили, що у разі не оплати, несвоєчасної або неповної оплати товару покупець оплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період прострочки від суми невиконаних обов`язків за кожен день прострочення платежу та за весь період прострочки (п. 7.4).

За прострочення виконання грошового зобов`язання на підставі положень ст.625 ЦК України та пункту 7.4 договору за період з 21.11.2024 по 06.12.2024 на суму 149 618 грн 39 коп. та за період 23.12.2024 по 06.05.2025 на суму 60 038 грн 20 коп. позивачем нараховано відповідачу 8 234 грн 60 коп. пені, 826 грн 28 коп. 3% річних та 2 125 грн 20 коп. інфляційних втрат.

Суд провів перерахунок пені, 3% річних та інфляційних втрат (з врахуванням здійснених відповідачем оплат та періоду прострочення виконання грошового зобов`язання, який припав на вихідний день), не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду, відповідно до якого:

- за період з 21.11.2024 по 05.12.2024 (06.12.2024 (день оплати) не враховується) на суму 149 618 грн 39 коп. розмір пені становить 1 594 грн 29 коп., розмір 3% річних - 183 грн 96 коп., а розмір інфляційних втрат - 0;

- за період з 24.12.2024 (21.12.2024 - субота (вихідний) по 06.05.2025 на суму 60 038 грн 20 коп. розмір пені становить 6 489 грн 49 коп., розмір 3% річних - 661 грн 13 коп., а розмір інфляційних втрат - 2 560 грн 34 коп.

Таким чином, за перерахунком суду загальний розмір пені становить 8 083 грн 78 коп., розмір 3% річних - 845 грн 09 коп., а розмір інфляційних втрат - 2 560 грн 34 коп.

Отже, розмір 3% річних та інфляційних втрат за перерахунком суду є більшим ніж визначив позивач. Проте суд не вправі виходити за межі позовних вимог, а тому до задоволення належить заявлені до стягнення з відповідача суми 3% річних та інфляційних втрат.

Відтак, з відповідача на користь позивача у зв`язку із простроченням оплати товару належить стягнути 8 083 грн 78 коп. пені, 826 грн 28 коп. 3% річних та 2 125 грн 20 коп. інфляційних втрат.

Враховуючи вищевикладене, позов підлягає до задоволення частково.

Судові витрати.

Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України).

Разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи (ч. 1 ст. 124 ГПК України).

Згідно з попереднім (орієнтовним) розрахунком розмір судових витрат на професійну правничу допомогу становить 3 028 грн 00 коп.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу подано такі докази:

- договір про надання професійної правової допомоги адвоката у господарській справі №08-05/25 від 08.05.2025;

- акт виконаних робіт (наданих послуг) №09-05/2025 від 09.05.2025;

- платіжну інструкцію №607 від 09.05.2025 на суму 3 028 грн.

Відповідно до ч.8 ст.129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Як вбачається з договору про надання професійної правової допомоги адвоката у господарській справі №08-05/25 від 08.05.2025, укладеного між адвокатом Білобровим Ігорем Олександровичем (адвокат) та ТОВ "Титан Трейд Оіл" (клієнт), адвокат зобов`язується надати клієнту професійну правничу допомогу в господарській справі за позовом ТОВ "Титан Трейд Оіл" до ТОВ "ЗАХІДДОРБУД" про стягнення боргу в Господарському суді Івано-Франківської області (п.1.1 договору).

Згідно з п. 2.1 договору, адвокат бере на себе зобов`язання надавати професійну правничу допомогу в обсязі та на умовах, передбачених цим договором, застосовує всі способи до покладення сум судових витрат, що підлягають оплаті за послуги адвоката, на винну сторону, а клієнт зобов`язаний оплатити замовлення у порядку та строки обумовлені сторонами.

За змістом п. 2.2 договору, адвокат надає професійну правничу допомогу клієнту в наступному: у підготовці проекту позовної заяви та доданих до неї копій документів, підготовці розрахунку ціни позову (підготовка до розгляду справи судом, збір доказів) та вчинення дій з подачі позовної заяви до Господарського суду Івано-Франківської області.

В п. 5.1 договору сторони визначили, що за правову допомогу, передбачену в п.1.1 даного договору клієнт сплачує адвокату винагороду (гонорар) в розмірі 3 028 (три тисячі двадцять вісім) гривень 00 коп.

Відповідно до п. 5.5 договору, клієнт здійснює оплату адвокату гонорару за цим договором протягом 3-х календарних днів з моменту підписання акту прийняття-передачі наданих послуг.

Як вбачається з підписаного сторонами акту виконаних робіт (наданих послуг) №09-05/2025 від 09.05.2025 виконавцем надано клієнту таку професійну правничу допомогу:

1) виїзна консультація та вивчення матеріалів господарсько-правових відносин між сторонами по справі (08.05.2025р.) - 1 година х 1000 грн = 1 000 грн;

2) складання проекту позовної заяви до ТОВ "ЗАХІДДОРБУД" про стягнення боргу в Господарському суді Івано-Франківської області (08.05.2025) - 2 години х 1000 грн. = 2 000 грн. (дві тисячі грн);

3) підготовка копій додатків до позовної заяви (09.05.2025р.) - 0,28 грн.

Всього до сплати: 3 028 грн 00 коп.

Відповідно до ч.ч.1-3 ст.126 ГПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

За змістом статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до ч. 3 ст. 27 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

Отже, надання адвокатом правничої допомоги в порядку представництва у суді здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Договір про надання правової допомоги за своєю правовою природою є договором про надання послуг, положення щодо якого містяться, зокрема у Главі 63 Цивільного кодексу України. Зокрема, стаття 903 Цивільного кодексу України передбачає, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Глава 52 Цивільного кодексу України регулює загальні поняття та принципи будь-якого цивільного договору, включаючи договір про надання послуг. Стаття 632 Цивільного кодексу України регулює поняття ціни договору. Згідно з положеннями цієї статті ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін, зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом, а якщо ціна у договорі не встановлена і не може бути визначена виходячи з його умов, вона визначається виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору.

Згідно зі статтею 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Системний аналіз наведених вище норм законодавства дозволяє зробити такі висновки:

(1) договір про надання правової допомоги є підставою для надання адвокатських послуг та, зазвичай, укладається в письмовій формі (виключення щодо останнього наведені у частині другій статті 27 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність");

(2) за своєю правовою природою договір про надання правової допомоги є договором про надання послуг, крім цього, на такий договір поширюються загальні норми та принципи договірного права, включаючи, але не обмежуючись главою 52 Цивільного кодексу України;

(3) як будь-який договір про надання послуг, договір про надання правової допомоги може бути оплатним або безоплатним. Ціна в договорі про надання правової допомоги встановлюється сторонами шляхом зазначення розміру та порядку обчислення адвокатського гонорару;

(4) адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплату гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв;

(5) адвокатський гонорар (ціна договору про надання правової допомоги) зазначається сторонами як одна із умов договору при його укладенні. Вказане передбачено як положеннями цивільного права, так і Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність";

(6) відсутність в договорі про надання правової допомоги розміру та/або порядку обчислення адвокатського гонорару (як погодинної оплати або фіксованого розміру) не дає як суду, так і іншій стороні спору, можливості пересвідчитись у дійсній домовленості сторін щодо розміру адвокатського гонорару.

Тобто, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті у порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з положеннями статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність". У разі відсутності у договорі таких умов (пунктів) щодо порядку обчислення, форми та ціни послуг, що надаються адвокатом, суди, в залежності від конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, мають право відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат, задовольнити її повністю або частково. Аналогічні правові висновки Верховного Суду викладені у постановах від 06.03.2019 у справі № 922/1163/18, від 07.09.2020 у справі № 910/4201/19, від 16.02.2023 у справі № 911/1779/21, від 16.01.2025 у справі № 921/112/24.

Надання адвокатом послуг на професійну правничу допомогу при розгляді справи №909/583/25 підтверджується договором про надання професійної правової допомоги адвоката у господарській справі №08-05/25 від 08.05.2025 та актом виконаних робіт (наданих послуг) №09-05/2025 від 09.05.2025.

Так, у п. 5.1 договору сторони визначили, що за правову допомогу, передбачену в п.1.1 договору (надання професійної правничої допомоги в господарській справі за позовом ТОВ "Титан Трейд Оіл" до ТОВ "ЗАХІДДОРБУД" про стягнення боргу в Господарському суді Івано-Франківської області) клієнт сплачує адвокату винагороду (гонорар) в розмірі 3 028 (три тисячі двадцять вісім) гривень 00 коп.

Водночас, в акті виконаних робіт (наданих послуг) №09-05/2025 від 09.05.2025 сторони вказали, що виконавцем надано клієнту таку професійну правничу допомогу:

1) виїзна консультація та вивчення матеріалів господарсько-правових відносин між сторонами по справі (08.05.2025) - 1 година х 1000 грн = 1 000 грн;

2) складання проекту позовної заяви до ТОВ "ЗАХІДДОРБУД" про стягнення боргу в Господарському суді Івано-Франківської області (08.05.2025) - 2 години х 1000 грн = 2 000 грн (дві тисячі грн);

3) підготовка копій додатків до позовної заяви (09.05.2025) - 0,28 грн. Всього до сплати: 3 028 грн 00 коп.

За змістом ч. 4 ст. 126 ГПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч. 5 ст. 129 ГПК України, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Суд зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04).

У рішенні ЄСПЛ від 28.11.2002 у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Вирішуючи питання щодо розміру відшкодування витрат на правничу допомогу, суд вважає за доцільне додатково звернутися до практики ЄСПЛ з цього питання. Зокрема, у рішення від 18.02.2022 у справі "Чоліч проти Хорватії" ЄСПЛ зазначив (п. 77), що згідно з практикою ЄСПЛ скаржник має право на відшкодування витрат у випадку, якщо такі витрати були дійсними, необхідними а також були розумними у своєму розмірі.

Стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу (така ж правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 24.01.2022 у справі №911/2737/17).

Тобто, суд оцінює рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи була їх сума обґрунтованою.

Згідно з частинами 1-2 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінивши вказані в акті виконаних робіт (наданих послуг) №09-05/2025 від 09.05.2025 надані адвокатом послуги: виїзна консультація та вивчення матеріалів господарсько-правових відносин між сторонами по справі; складання проекту позовної заяви до ТОВ "ЗАХІДДОРБУД" про стягнення боргу в Господарському суді Івано-Франківської області та підготовка копій додатків до позовної заяви суд вважає, що усе це складові частини єдиного процесу створення і написання позовної заяви.

Тому попри формальне розмежування на три окремі види, надані послуги фактично становлять єдиний комплекс дій, спрямованих на підготовку позовної заяви. Позивач не довів обґрунтованості поділу цього процесу на самостійні етапи. Такий підхід свідчить про штучне дроблення послуг, що призвело до безпідставного збільшення вартості правничої допомоги.

Подібні правові висновки Верховного Суду наведені у додатковій постанові від 08.04.2021 у справі № 922/2321/20, від 14.07.2021 у справі № 916/1914/20, від 28.04.2021 у справі № 902/1051/19, від 26.09.2024 у справі № 910/11903/23.

З огляду на викладене, суд встановив, що надані послуги адвоката, які зазначені в акті виконаних робіт (наданих послуг) №09-05/2025 від 09.05.2025 під номерами 1 та 3 поглинаються послугою під номером 2 - складання проекту позовної заяви до ТОВ "ЗАХІДДОРБУД" про стягнення боргу в Господарському суді Івано-Франківської області, за яку визначено оплату в сумі 2 000 грн.

Таким чином, доведеним та обґрунтованими є витрати позивача на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 2 000 грн.

Враховуючи, що спір між сторонами у цій справі вирішено шляхом часткового задоволення позову у відповідності до ст. 129 ГПК України судовий збір та витрати позивача на професійну правничу допомогу суд покладає на сторони пропорційно задоволених вимог.

Керуючись ст. ст. 2, 13, 20, 73, 74, 76-78, 86, 91, 129, 233, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

УХВАЛИВ:

позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗАХІДДОРБУД" (78405, вул. Майданська, буд. 2, м. Надвірна, Надвірнянський р-н, Івано-Франківська обл., код ЄДРПОУ 42836751) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТИТАН ТРЕЙД ОІЛ" (39600, вул. Соборна, буд. 18/14, офіс 312, м. Кременчук, Полтавська обл., код ЄДРПОУ 45555588) 71 073 (сімдесят одну тисячу сімдесят три) грн 46 коп. заборгованості, з якої: 60 038 (шістдесят тисяч тридцять вісім) грн 20 коп. основного боргу, 8 083 (вісім тисяч вісімдесят три) грн 78 коп. пені, 826 (вісімсот двадцять шість) грн 28 коп. 3% річних, 2 125 (дві тисячі сто двадцять п`ять) грн 20 коп. інфляційних втрат, а також 3 020 (три тисячі двадцять) грн 06 коп. судового збору та 1 994 (одну тисячу дев`ятсот дев`яносто чотири) грн 76 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Західного апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У зв`язку з перебуванням судді у відпустці рішення складено 22.07.2025.

Суддя О. В. Рочняк