Рішення від 22.07.2025 по справі 910/4109/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

22.07.2025Справа № 910/4109/25Суддя Мудрий С.М., розглянувши справу

за позовом Приватного підприємства "Аква Україна"

до Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Подільського району м. Києва"

про стягнення 354 211,59 грн

Представники сторін: не викликалися

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2025 року Приватне підприємство "Аква Україна" (далі - Приватне підприємство) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Подільського району м. Києва" (далі - Комунальне підприємство) 354 211,59 грн збитків.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Комунальне підприємство є матеріально відповідальною особою за падіння дерева, яке в силу положень статуту та вимог законодавства повинно забезпечувати належне утримання житлового та нежитлового фонду, який закріплено за ним на праві господарського відання, у тому числі утримання прибудинкових територій, а тому саме бездіяльність відповідача призвела до таких наслідків, як падіння дерева на автомобіль позивача "Lexus 350" д.н.з. НОМЕР_1 , у результаті чого вказаному майну позивача заподіяна майнова шкода у розмірі 354 211,59 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.04.2025 позовну заяву Приватного підприємства залишено без руху, надавши останньому час для усунення її недоліків.

16.04.2025 через загальний відділ діловодства суду Приватне підприємство подало заву про усунення недоліків.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.04.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №910/4109/25 за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання). Встановлено сторонам строки для подання заяв по суті справи.

02.05.2025 через загальний відділ діловодства суду Комунальне підприємство подало відзив, в якому просило відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що автомобіль марки "Lexus 350" д.н.з. НОМЕР_1 , був припаркований з порушенням правил дорожнього руху, тобто причиною завдання шкоди вказаному автомобіля стала недбалість самого Позивача - порушення правил ПДР;

- матеріали справи не містять документального підтвердження щодо зазначення конкретного місця події, ні протоколу огляду місця події, ні схеми, ні фототаблиць, ні графічних відміток про фіксування події, ні обстеження ділянки, ні місця розташування самого дерева гілка з якого впала із зазначенням відстані до житлового будинку, які би мали бути складені патрульною поліцією та додані до протоколу місця події;

- падіння гілки з дерева, яке розташоване за адресою: місто Київ, вулиця Волоська, 43/35, не було в аварійному стані, відбулось внаслідок несприятливих погодних умов і не пов`язане з неналежним виконанням Відповідачем свої обов`язків, тобто шкоду завдано не з вини Комунального підприємства;

- Позивачем не доведено вчинення Відповідачем протиправних дій або допущення бездіяльності, які б свідчили про безпосереднє спричинення йому шкоди;

- Приватним підприємством не підтверджено розміру завданої шкоди, оскільки Звіт про оцінку вартості матеріально збитку заподіяного власнику колісного транспортного засобу №121/01-25 від 20.01.2025 не містить застереження про попередження про передбачену, відповідно до статей 384-385 КК України, кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивого висновку або відмову дати висновок та за відмову без поважних причин від покладених на нього обов`язків і що він підготовлений для подання до суду;

- вказані у Звіті про оцінку вартості матеріально збитку заподіяного власнику колісного транспортного засобу №121/01-25 від 20.01.2025 пошкодження не були заподіяні внаслідок падіння гілки дерева.

12.05.2025 через загальний відділ діловодства суду від Приватного підприємства надійшла відповідь на відзив, в якій не погодилося із заперечення позивача, мотивуючи тим, що автомобіль позивача "Lexus RX 350", д.н.з. НОМЕР_1 , був припаркований на прибудинковій території по вулиці Волоська, 43/35 з урахуванням вимога 26.1 ПДР, не утруднював рух пішоходів і будь-яких інших транспортних засобів;

- відсутність протоколу про адміністративне правопорушення та постанови суду не спростовує доводів позивача, що падіння дерева пов`язане з неналежним виконанням відповідачем заходів з благоустрою щодо контролю за належним станом дерев;

- наді Відповідачем акти весняного огляду житлового будинку не містять ані переліку зелених насаджень на прибудинковій території, ані кількості, ані назв, ані їх стану, а лише те, що насадження потребують обстеження;

- відповідачем не надано жодних доказів того, що він вчасно виконав заходи з благоустрою і не мав на своїй території пошкоджених дерев, адже надані відповідачем акти весняного огляду житлового будинку за 2023-2024 роки містять інформацію про необхідність обстеження насаджень, зокрема і спеціалізованою організацією, яких після 2022 року не проводилося;

- поза розумним сумнівом дерево, яке, за твердженням відповідача, перебувало в належному "здоровому" стані, не впало би через майже відсутність вітру (2-5 м/с інформація гідрометцентру), що також підтверджується наданими позивачем відео- і фотодоказами;

- відповідач не надав суду належних, допустимих та достатніх доказів на спростування заявленого розміру шкоди, завданої автомобілю "Lexus RX 350", д.н.з. НОМЕР_1 , внаслідок падіння гілки дерева.

Жодних інших заяв по суті справі, заяв чи клопотань сторонами не надано.

Відповідно до статті 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Водночас, суд враховує, що відповідно до частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

З огляду на практику Європейського суду з прав людини, критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010, "Смірнова проти України" від 08.11.2005, "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006, "Літоселітіс проти Греції" від 05.02.2004 та інші).

Приймаючи до уваги зазначені вище обставини, для визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті, а також виконання завдання розгляду справи по суті, розгляд справи здійснено за межами строків, встановлених ГПК України, проте в розумні строки.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає позовні вимоги Приватного підприємства частково обґрунтованими.

Автомобіль "Lexus 350" д.н.з. НОМЕР_1 , належить на праві приватної власності Приватному підприємству, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 .

19.01.2025 вказаний транспортний засіб був залишений на стоянку за адресою: місто Київ, вулиця Волоська, 43/35 (прибудинкова територія).

Згідно відеозапису із камери спостереження, наданої позивачем, 19.01.2025 о 21:16:16 на дах транспортного засобу "Lexus 350" д.н.з. НОМЕР_1 , впала гілка дерева, яке розташоване праворуч від зазначеного автомобіля.

20.01.2025 працівником Приватного підприємства ОСОБА_1 повідомлено Національну поліцію України про факт завдання шкоди вказаному автомобілю.

Вказані обставини також підтверджується відповіддю на запит Департаменту патрульної поліції Управління патрульної поліції у місті Києві від 20.03.2025 №188оз-2541/11/7/02-2025, листом Подільського управління поліції ГУ НП у м. Києві від 25.03.2025 №114047-225 та довідкою, що є додатком до останнього листа.

У результаті зазначеної події транспортний засіб "Lexus 350" д.н.з. НОМЕР_1 , отримав механічні пошкодження, а Позивачу завдані матеріальні збитки.

20.01.2025 ОСОБА_1 звернулася із заявою в.х. №106/63/229 до Комунального підприємства про направлення уповноваженого представника на місце завдання шкоди службовому автомобілю "Lexus 350" д.н.з. НОМЕР_1 , з метою фіксації вказаної події та відшкодування збитків.

На місце події прибули працівники Відповідача та за допомогою автомобіля з краном-маніпулятором підняли впалу гілку з даху автомобілю "Lexus 350", д.н.з. НОМЕР_1 , та прибрали залишки дрібних гілок.

Листом від 24.01.2025 (вх. №106/638/359 від 24.01.2025) Приватне підприємство запросило уповноваженого представника Комунального підприємства для участі у проведенні огляду та оцінки пошкоджень, завданих автомобілю "Lexus 350", д.н.з. НОМЕР_1 .

Листом №106/63-388 від 05.02.2025 Комунальне підприємство (відповідь на лист позивача вх. №106/638/359 від 24.01.2025) повідомило, що воно не відповідальне за завдані автомобілю "Lexus 350", д.н.з. НОМЕР_1 , збитки, оскільки дерево "каштан", яке розташоване за адресою: місто Київ, вулиця Волоська, 43/35, знаходиться у задовільному стані; пошкодження автомобіля відбулося внаслідок порушення позивачем ПДР.

Згідно зі Звітом про оцінку вартості матеріального збитку заподіяного власнику колісного транспортного засобу №121/01-25 від 02.02.2025 станом на 20.01.2025:

- вартість матеріального збитку транспортного засобу "Lexus 350", д.н.з. НОМЕР_1 , становить 197 137,57 грн;

- вартість відновлювального ремонту автомобіля "Lexus 350", д.н.з. НОМЕР_1 , без урахування фізичного знову становить 354 211,59 грн;

- ринкова вартість автомобіля "Lexus 350", д.н.з. НОМЕР_1 , без урахування аварійних пошкоджень становить 1 048 579,20 грн;

- розмір витрат на проведення відновлювального ремонту "Lexus 350", д.н.з. НОМЕР_1 , з урахуванням зносу зменшений на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість становить 178 945,38 грн.

Також у своєму листі №06/63-700 від 04.03.2025 Відповідачем повідомлено, що зелені насадження (дерева каштани) на прибудинковій території за адресою: місто Київ, вулиця Волоська, 43/35, не перебувають на балансі Комунального підприємства.

У зв`язку з тим, що Комунальне підприємство є матеріально відповідальною особою за падіння дерева на автомобіль позивача, у результаті чого майну останнього заподіяна майнова шкода у розмірі 354 211,59 грн, яку Комунальне підприємство не відшкодувало у добровільному порядку, Приватне підприємство звернулося з даним позовом до суду.

За приписами статті 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів судом є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Такий спосіб захисту порушеного права відшкодування збитків має універсальний характер.

Відповідно до частин 1 статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Для застосування такого заходу відповідальності як стягнення збитків необхідна наявність усіх елементів складу правопорушення: 1) протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи (порушення зобов`язання); 2) шкідливого результату такої поведінки - збитків; 3) причинного зв`язку між протиправною поведінкою та збитками; 4) вини особи, яка заподіяла шкоду.

Верховний Суд виходить з того, що причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов`язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стає об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди. Наявність такої умови цивільно-правової відповідальності, як причинний зв`язок між протиправною поведінкою і шкодою (збитками), зумовлена необхідністю встановлення факту, що саме протиправна поведінка конкретної особи, на яку покладається така відповідальність, є тією безпосередньою причиною, що з необхідністю та невідворотністю спричинила збитки.

Отже, збитки є наслідками неправомірної поведінки, дії чи бездіяльності особи, яка порушила права або законні інтереси іншої особи, зокрема невиконання або неналежне виконання установлених вимог щодо здійснення господарської діяльності, господарське правопорушення, порушення майнових прав або законних інтересів інших суб`єктів тощо.

Відсутність хоча б одного із перелічених елементів, що утворюють склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності, оскільки його поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення.

Отже, заявляючи до стягнення збитків, позивач повинен, окрім наявності всіх чотирьох елементів, чітко визначити у чому вони (збитки) полягають у розмінні статті 22 ЦК України, статей 224 та 225 ГК України (упущена вигода/реальні збитки/моральна шкода).

Враховуючи положення статті 74 ГПК України, саме на позивача покладається обов`язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяними збитками. При цьому важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення безпосереднього причинно-наслідкового зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдано особі, - наслідком такої протиправної поведінки. Натомість відповідачу потрібно довести відсутність його вини у завданні збитків позивачу.

Слід зазначити, що господарський суд самостійно встановлює наявність чи відсутність складу цивільного правопорушення, який став підставою для стягнення шкоди, оцінюючи надані сторонами докази (близький за змістом висновок щодо самостійного встановлення судом складу правопорушення сформований Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 12.03.2019 у справі №920/715/17, а також у постановах Верховного Суду від 15.02.2022 у справі №927/219/20, від 14.09.2021 у справі №923/719/17, від 10.06.2021 у справі №5023/2837/11, від 22.04.2021 у справі №915/1624/16, від 10.03.2020 у справі №902/318/16, від 10.12.2020 у справі №922/1067/17 та від 10.06.2021 у справі №5023/2837/11).

1. Протиправною вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи (така поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці - діях або бездіяльності).

Пунктом 7 частини 1 статті 17 Закону України "Про благоустрій населених пунктів" передбачено право громадян звертатись до суду з позовом про відшкодування шкоди, заподіяної майну чи здоров`ю громадян унаслідок дій чи бездіяльності балансоутримувачів об`єктів благоустрою.

Відповідно до частини 2 статті 18 Закону України "Про благоустрій населених пунктів" підприємства, установи та організації у сфері благоустрою населених пунктів зобов`язані утримувати в належному стані об`єкти благоустрою (їх частини), що перебувають у їх власності або користуванні, а також визначену правилами благоустрою території населеного пункту прилеглу до цих об`єктів територію (пункт 1);

відшкодовувати збитки та іншу шкоду, завдану ними внаслідок порушення законодавства з питань благоустрою та охорони навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, установлених законодавством України (пункт 7).

Згідно статті 25 Закону України "Про благоустрій населених пунктів" утримання та благоустрій прибудинкової території багатоквартирного житлового будинку, належних до нього будівель, споруд проводиться балансоутримувачем цього будинку або підприємством, установою, організацією, з якими балансоутримувачем укладено відповідний договір на утримання та благоустрій прибудинкової території.

За умовами частини 1 статті 13 Закону України "Про благоустрій населених пунктів" до об`єктів благоустрою населених пунктів належать, зокрема, прибудинкові території.

Пунктом 2 частини 1 статті 21 Закону України "Про благоустрій населених пунктів" визначено, що елементами (частинами) об`єктів благоустрою, зокрема, є: зелені насадження (у тому числі снігозахисні та протиерозійні) уздовж вулиць і доріг, в парках, скверах, на алеях, зонах, на прибудинкових територіях.

Зелені насадження - деревна, чагарникова, квіткова та трав`яна рослинність природного і штучного походження на визначеній території населеного пункту (абзац 7 частини 1 статті 1 Закону України "Про благоустрій населених пунктів").

За приписами частини статті 25 Закону України "Про благоустрій населених пунктів" утримання та благоустрій прибудинкової території багатоквартирного житлового будинку, належних до нього будівель, споруд проводиться балансоутримувачем цього будинку або підприємством, установою, організацією, з якими балансоутримувачем укладено відповідний договір на утримання та благоустрій прибудинкової території.

Відповідно до частини 4 статті 28 Закону України "Про благоустрій населених пунктів" негайне видалення пошкоджених дерев або кущів (їх частин) може здійснюватися підприємствами, установами, організаціями або громадянами в разі, якщо стан таких пошкоджених зелених насаджень загрожує життю, здоров`ю громадян, а також майну громадян та/або юридичних осіб.

У містах та інших населених пунктах ведеться облік зелених насаджень та складається їх реєстр за видовим складом та віком. Облік зелених насаджень проводиться органами місцевого самоврядування (частина 5 статті 28 Закону України "Про благоустрій населених пунктів").

Правила утримання зелених насаджень міст та інших населених пунктів затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства, за погодженням із заінтересованими центральними органами виконавчої влади (частина 7 статті 28 Закону України "Про благоустрій населених пунктів").

Пунктом 3.2 Правил утримання зелених насаджень у населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 10.04.2006 №105 (далі - Правила), передбачено, що елементами благоустрою є: покриття доріжок відповідно до норм стандартів; зелені насадження (у тому числі снігозахисні, протиерозійні) уздовж вулиць і доріг, у парках, скверах і алеях, бульварах, садах, інших об`єктах благоустрою загального користування, санітарно-захисних зонах, на прибудинкових територіях; будівлі та споруди системи збирання і вивезення відходів; засоби та обладнання зовнішнього освітлення та зовнішньої реклами; комплекси та об`єкти монументального мистецтва; обладнання дитячих, спортивних та інших майданчиків; малі архітектурні форми; інші елементи благоустрою.

Відповідно до пункту 5.5. Правил відповідальними за збереження зелених насаджень, належний догляд за ними є: на об`єктах благоустрою державної чи комунальної власності - балансоутримувачі цих об`єктів; на територіях установ, підприємств, організацій та прилеглих територіях - установи, організації, підприємства; на територіях земельних ділянок, які відведені під будівництво, - забудовники чи власники цих територій; на безхазяйних територіях, пустирях - місцеві органи самоврядування; на приватних садибах і прилеглих ділянках - їх власники або користувачі.

Згідно пункту 5.8. Правил догляд за зеленими насадженнями на вулицях, площах, бульварах, майданах повинен проводитися спеціалізованими підприємствами, організаціями зеленого господарства, які укомплектовані спеціальною технікою та механізмами, кваліфікованими спеціалістами, на умовах договору з балансоутримувачем.

Виробничий процес утримання об`єктів зеленого господарства включає: догляд за деревами і чагарниками, живоплотами, виткими рослинами, квітниками, газонами, садовими доріжками та майданчиками, малими архітектурними формами; захист зелених насаджень від шкідників і хвороб, садіння квітів, створення газонів, видаленням окремих дерев, садіння окремих дерев, видалення аварійних дерев, санітарне очищення території об`єкта благоустрою (абзац 1 Розділу 9 Правил).

Згідно з пунктом 3.1.4 Правил благоустрою міста Києва, прийнятих рішенням Київської міської ради №1051/1051 від 25.12.2008 (далі - Правила №1051/1051) утримання та благоустрій територій, підприємств, установ, організацій та присадибних ділянок громадян, прибудинкових територій багатоквартирних та малоповерхових житлових будинків, належних до них будівель та споруд проводиться власником або балансоутримувачем цього будинку, або підприємством, установою, організацією, з якими балансоутримувачами укладені відповідні договори на утримання та благоустрій прибудинкових територій.

Згідно з положеннями пункту 2.1. Статуту Комунального підприємства останнє створене з метою забезпечення ефективного управління, належного утримання житлового та нежитлового фонду, утримання прибудинкових територій, об`єктів благоустрою та отримання прибутку.

Відповідно до пункту 2.2. Статуту предметом діяльності Підприємства є:

- утримання житлового і нежитлового фонду, що належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва та закріплений за Підприємством на праві господарського відання, а також обслуговування житлового та нежитлового фонду, що не належить до комунальної власності міста Києва, на договірних засадах у встановленому порядку (підпункт 2.2.1.);

- надання послуг з утримання будинків, споруд і прибудинкових територій та інших житлово-комунальних послуг, виконання функцій балансоутримувача житлового та нежитлового фонду, укладання договорів на надання житлово-комунальних послуг, контроль за виконанням умов договорів у встановленому порядку (підпункт 2.2.2.);

- проведення періодичного обстеження об`єктів житлового та нежитлового фонду з метою визначення їх технічного стану та відповідності вимогам нормативних документів у встановленому порядку (2.2.18.).

Пунктами 4.3 та 4.4 Статуту передбачено, що майно Підприємства належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва і закріплене за ним на праві господарського відання. На праві господарського відання, у відповідності до напрямків його діяльності, Підприємству можуть належати основні засоби: будівлі, споруди, виробниче обладнання, транспортні засоби, вироблена продукція, грошові кошти, цінні папери та інше майно.

Факт виконання Відповідачем функцій балансоутримувача будинку та прибудинкової території за адресою: місто Київ, вулиця Волоська, 43/35, підтверджується: Актами весняного огляду житлового будинку від 18.03.2023, від 16.03.2024, від 03.09.2024, Актами обстеження зелених насаджень, що підлягають видаленню №13-А від 27.01.2020, №1006-А від 12.12.2022, Договором про надання послуг №159/0411-ВО від 28.12.2020, Актами санітарної обрізки дерев від 31.03.2023, від 31.10.2023 та додатками до них (Фото №1, №2), а також відкритою загальнодоступною інформацією на офіційних вебсайтах Департаменту комунальної власності міста Києва (https://gukv.gov.ua/20997-2/) та Комунального підприємства (https://podil.kiev.ua/house/43-35/).

Оскільки Комунальне підприємство виконувало функції балансоутримувача будинку та прибудинкової території за адресою: місто Київ, вулиця Волоська, 43/35, тому на Відповідача покладена відповідальність за належний догляд за зеленими насадженнями на прибудинковій території цього багатоквартирного житлового будинку.

Як було раніше встановлено судом та не заперечувалося відповідачем, 19.01.2025 о 21:16:16 на дах транспортного засобу "Lexus 350" д.н.з. НОМЕР_1 , який був залишений на стоянку за адресою: місто Київ, вулиця Волоська, 43/35 (прибудинкова територія) впала гілка дерева, яке розташоване праворуч від зазначеного автомобіля, та завдало матеріальної шкоди вказаному майну позивача.

Такі обставини підтверджуються, фото- та відеодоказами (записом із камери спостереження та фотографіями) відповіддю на запит Департаменту патрульної поліції Управління патрульної поліції у місті Києві від 20.03.2025 №188оз-2541/11/7/02-2025, листом Подільського управління поліції ГУ НП у м. Києві від 25.03.2025 №114047-225 та довідкою, що є додатком до останнього листа.

Отже, Комунальне підприємство повинне нести відповідальність за завдані Приватному підприємству збитки.

Заперечення Комунального підприємства в частині порушення позивачем ПДР не беруться судом до уваги, оскільки матеріали справи не містять доказів притягнення останнього до відповідальності за адміністративне правопорушення.

2. Відповідно до частини 2 статті 22 ЦК України збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Статтею 224 ГК України визначено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно з частиною 1 статті 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Отже, збитки - це об`єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони, що обмежує її інтереси як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також у неодержаних кредитором доходах, які б він одержав, якби зобов`язання було виконане боржником.

Наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24.11.2003 №142/5/2092 затверджено Методику товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої (далі - Методика).

Відповідно до пункту 1.2. Методика встановлює механізм оцінки (визначення вартості) колісних транспортних засобів (далі - КТЗ), а також вимоги до оформлення результатів оцінки, оціночні процедури визначення вартості КТЗ. Методи оцінки, передбачені цією Методикою, можуть використовуватися для оцінки самохідних шасі, самохідних сільськогосподарських, дорожньо-будівельних і меліоративних машин, тракторів і комбайнів на колісних шасі, якщо вони не суперечать тим положенням, які регламентують оцінку цих видів транспорту.

Згідно з пунктом 1.3. вимоги Методики є обов`язковими під час проведення автотоварознавчих експертиз та експертних досліджень судовими експертами науково-дослідних інститутів судових експертиз Міністерства юстиції України, експертами науково-дослідних експертно-криміналістичних центрів Міністерства внутрішніх справ України, експертами інших державних установ, суб`єктами господарювання, до компетенції яких входить проведення судових автотоварознавчих експертиз та експертних досліджень, а також всіма суб`єктами оціночної діяльності під час оцінки КТЗ у випадках, передбачених законодавством України або договорами між суб`єктами цивільно-правових відносин.

У відповідності до пункту 1.4. Методика застосовується з метою, зокрема : д) визначення матеріальних збитків, завданих власнику в разі пошкодження КТЗ; е) визначення вартості відновлювального ремонту КТЗ.

Відповідно до пункту 1.6 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24.11.2003 №142/5/2092 (далі - Методика) відновлювальний ремонт (або ремонт) - це комплекс операцій щодо відновлення справності або роботоздатності КТЗ чи його складника(ів) та відновлення їхніх ресурсів. Ремонт здійснюється методами відновлення чи заміни складових частин.

Згідно з пунктом 2.3. Методики вартість відновлювального ремонту КТЗ визначається як грошові витрати, необхідні для відновлення пошкодженого, розукомплектованого КТЗ.

Вартість матеріального збитку (реальні збитки) визначається як вартісне значення витрат, яких зазнає власник у разі пошкодження або розукомплектування КТЗ, з урахуванням фізичного зносу та витрат, яких зазнає чи може зазнати власник для відновлення свого порушеного права користування КТЗ (втрати товарної вартості) (пункт 2.4. Методики).

Відповідно до вимог пункту 8.2 цієї Методики вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу транспортного засобу розраховується за формулою: Сврз = Ср + См + Сс х (1 - Ез), де: Ср - вартість ремонтно-відновлювальних робіт, грн.; См - вартість необхідних для ремонту матеріалів, грн.; Сс - вартість нових складників, що підлягають заміні під час ремонту, грн.; Ез - коефіцієнт фізичного зносу.

За положеннями пункту 7.38 Методики значення Ез приймається таким, що дорівнює нулю, для нових складників та складників КТЗ, строк експлуатації яких не перевищує: 5 років - для легкових КТЗ виробництва країн СНД; 7 років - для інших легкових КТЗ.

Винятками стосовно використання зазначених вимог передбачені у пункті 7.39 Методики.

Отже, якщо для відновлення пошкодженого у ДТП транспортного засобу ремонт здійснюється методом заміни складових частин, що були пошкоджені, на нові, відповідач відшкодовує не повну вартість цих складових частин, а з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу складників аварійно пошкодженого транспортного засобу.

З метою визначення розміру збитку між Приватним підприємством (за текстом договору - Замовник) та Фізичною особою-підприємцем (за текстом договору - Експерт) було укладено договір про проведення експертної оцінки №29/01-25, відповідно до пунктів 1.1., 1.2. якого Замовник доручає, а Експерт бере на себе обов`язки на проведення експертної оцінки щодо визначення вартості матеріального збитку транспортного засобу "Lexus 350" д.н.з. НОМЕР_1 .

За результатами проведеного дослідження 02.02.2025 Підприємцем було складено Звіт про оцінку вартості матеріального збитку заподіяного власнику колісного транспортного засобу №121/01-25 від 02.02.2025.

У своєму відзиві Комунальне підприємство наголошувало, що вказаний висновок є неналежним доказом та не може братися судом до уваги у зв`язку з тим, що у ньому не зазначено, що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок.

Так, згідно з приписами частини 5 статті 101 ГПК України встановлено, що у висновку експерта зазначається, що висновок підготовлено для подання до суду та що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок.

Однак суд звертає увагу Відповідача, що виконане Підприємцем дослідження №121/01-25 від 02.02.2025 є звітом суб`єкта оціночної діяльності, а не висновком судового експерта, відтак вказані аргументи Комунального підприємства відхиляються судом, а зазначений доказ підлягає оцінці судом на рівні з іншими доказами.

Відповідно до Звіту про оцінку вартості матеріального збитку заподіяного власнику колісного транспортного засобу №121/01-25 від 02.02.2025станом на 20.01.2025:

- коефіцієнт фізичного зносу транспортного засобу "Lexus 350" д.н.з. НОМЕР_1 , становив 0,59;

- вартість матеріального збитку транспортного засобу "Lexus 350", д.н.з. НОМЕР_1 , становить 197 137,57 грн;

- вартість відновлювального ремонту автомобіля "Lexus 350", д.н.з. НОМЕР_1 , без урахування фізичного знову становить 354 211,59 грн;

- ринкова вартість автомобіля "Lexus 350", д.н.з. НОМЕР_1 , без урахування аварійних пошкоджень становить 1 048 579,20 грн;

- розмір витрат на проведення відновлювального ремонту "Lexus 350", д.н.з. НОМЕР_1 , з урахуванням зносу зменшений на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість становить 178 945,38 грн.

Заперечуючи проти позову, Комунальне підприємство не погоджувалося із заподіяними механічними ушкодженнями та вартістю відновлювального ремонту. Однак суд вважає за необхідне зауважити наступне.

17.10.2019 набув чинності Закон України від 20.09.2019 № 132-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема внесено зміни до ГПК України та змінено назву статті 79 ГПК з "достатність доказів" на нову - "вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції, фактично впровадивши в господарський процес новий стандарт доказування "вірогідності доказів".

Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 21.08.2020 у справі №904/2357/20.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язку вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц, провадження №14-400цс19; пункт 9.58 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2021 у справі №904/2104/19, провадження № 12-57гс21).

Покладений на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність передбачає, що висновки суду можуть будуватися на умовиводах про те, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Кожна із сторін судового спору самостійно визначає докази, які, на її думку, належним чином підтверджують або спростовують заявлені позовні вимоги. Суд з дотриманням вимог щодо всебічного, повного, об`єктивного та безпосереднього дослідження наявних у справі доказів визначає певну сукупність доказів, з урахуванням їх вірогідності та взаємного зв`язку, які, за його внутрішнім переконанням, дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, що входять до предмета доказування. Сторона судового спору, яка не погоджується з доводами опонента, має їх спростовувати шляхом подання відповідних доказів, наведення аргументів, надання пояснень тощо. Інакше принцип змагальності, задекларований у статті 13 ГПК України, втрачає сенс.

Іншими словами, відсутність у сторін цього судового спору належним чином оформлених первинних документів, не усуває обов`язок відповідача заперечувати проти відповідних доводів позивача шляхом надання всіх наявних у нього доказів на спростування кожного заявленого позивачем аргументу.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.06.2023 у справі №916/3027/21.

Оскільки Відповідачем не було надано жодних доказів на спростування розміру матеріального збитку, завданого майну Позивача, та не був позбавлений можливості надати власний звіт/висновок експерта, суд вважає надані Позивачем докази більш вірогідними.

Таким чином, збитками у даній справі є вартість відновлювального ремонту автомобіля "Lexus 350", д.н.з. НОМЕР_1 , з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу, що становить 197137,57 грн.

Крім цього, судом встановлено, що доказів сплати вартості відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу матеріали справи не містять та не були надані позивачем.

Отже, заявлений до стягнення позивачем розмір матеріального збитку є частково необґрунтованим, оскільки не враховує коефіцієнт фізичного зносу транспортного засобу.

3. Як зазначалося вище на позивача покладений доведення причинного зв`язку як обов`язкового елементу відповідальності за заподіяні збитки.

Причинний зв`язок як обов`язковий елемент відповідальності за заподіяні збитки полягає в тому, що шкода повинна бути об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди, а отже, доведенню підлягає факт того, що його протиправні дії є причиною, а збитки - наслідком такої протиправної поведінки.

Визначення причинного зв`язку є необхідним як для забезпечення інтересів потерпілого, так і для реалізації принципу справедливості при покладенні на особу обов`язку відшкодувати заподіяну шкоду. Причинно-наслідковий зв`язок між діянням особи та заподіянням шкоди полягає в тому, що шкода є наслідком саме протиправного діяння особи, а не якихось інших обставин. Проста послідовність подій не повинна братися до уваги. Об`єктивний причинний зв`язок як умова відповідальності виконує функцію визначення об`єктивної правової межі відповідальності за шкідливі наслідки протиправного діяння. Заподіювач шкоди відповідає не за будь-яку шкоду, а тільки за ту шкоду, яка завдана його діями. Відсутність причинного зв`язку означає, що шкода заподіяна не діями заподіювача, а викликана іншими обставинами. Водночас причинний зв`язок між протиправним діянням заподіювача шкоди та шкодою має бути безпосереднім, тобто таким, коли саме конкретна поведінка без якихось додаткових факторів стала причиною завдання шкоди (такі висновки сформульовані у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.01.2025 у справі №335/6977/22 та у постанові Верховного Суду від 20.01.2021 у справі №197/1330/14-ц).

З наявних у матеріалах доказів, зокрема відео та фото, випливає, що автомобіль Позивача "Lexus 350", д.н.з. НОМЕР_1 , зазнав механічних пошкоджень внаслідок падіння частини зеленого насадження (гілки дерева), як елемента об`єкта благоустрою, балансоутримувачем якого є Комунальне підприємство.

Доказів того, що гілка дерева впала внаслідок впливу на неї третіх осіб матеріали справи. не містять. Можливість впливу природних явищ буде досліджено у розділі 4.

Посилання відповідача на належний стан зазначеного дерева не беруться судом до уваги, оскільки відповідні акти були складені за декілька років до спірної події (акти датовані 27.01.2020, 12.12.2022, 31.07.2023 та 31.10.2023).

Крім цього, в актах весняного огляду житлового будинку від 16.03.2023 та від 03.09.2024 вказувалося, що зелені насадження потребують обстеження спеціалізованою організацією (омела. сухостій).

Доказів проведення відповідного обстеження після складення зазначених актів матеріали справи не містять.

Посилання Комунального підприємства у цьому контексті на договір про надання послуг №159/0411-ВО також не можуть вважатися обґрунтованими, оскільки вказаний правочин було укладено 28.12.2022 (майже за три роки до спірної події).

Таким чином, завдана майну Позивача шкода є об`єктивним наслідком бездіяльності Відповідача.

4. Вина заподіювача збитків є суб`єктивним елементом відповідальності і полягає в психічному ставленні особи до вчинення нею протиправного діяння і проявляється у вигляді умислу або необережності.

Заперечуючи наявність причинно-наслідкового зв`язку, Комунальне підприємство вказує, що падіння гілки з дерева відбулось внаслідок несприятливих погодних умов і не пов`язане з неналежним виконанням Відповідачем свої обов`язків.

У своїх доводах останній посилається на лист Українського гідрометеорологічного центру №99 021-1691/99 12 від 11.04.2025 (вх. від 11.04.2025 № 106/63/1945).

Зі змісту вказаного листа вбачається, що за оперативними даними метеорологічної станції Київ погодні умови були такими:

17.01.2025 - вночі та вдень невеликий мокрий сніг, кількість опадів 0,0 мм, мінімальна температура 0,2 тепла, максимальна температура 2,2 тепла, вітер північно-західний, 2-4 м/с, висота снігового покриву на 08 год. становила 1 см, на дорогах можлива ожеледиця;

18.01.2025 - вночі невеликий дощ, кількість опадів 0,1 мм, вдень без опадів, мінімальна температура 1,2 тепла, максимальна температура 6,8 тепла, вітер північно-західний, 1-5 м/с, з 13 год. 51 хв. до 15 год. 06 хв. і з 15 год. 52 хв. до 17 год. 05 хв. пориви вітру 12 м/с;

19.01.2025 - вночі та вдень без опадів, мінімальна температура 2,7 тепла, максимальна температура 5,3 тепла, вітер північно-західний, 2-5 м/с;

20.01.2025 вночі та вдень без опадів, мінімальна температура 0,5 морозу, максимальна температура 0,5 тепла, вітер північно-західний, 1-4 м/с, з 21 год. 48 хв. до 11 год. 12 хв. 21 січня видимість 400 м.

У вказаному листі також зазначено, що згідно з "Настановою з метрологічного прогнозування", затвердженою наказом УкрГМЦ від 11.12.2018 №234 вітер швидкістю 15-24 м/с вважається небезпечним метеорологічним явищем (І рівень небезпеки).

З урахуванням зазначено, посилання Відповідача на несприятливі погодні умови, які спричинили падіння гілки дерева, що завдало пошкодження майну Позивача, є безпідставними та відхиляються судом.

Крім цього, з огляду на вищевикладене, вбачається взаємосуперечливість аргументів Відповідача, який спершу намагається довести належний стан дерева та відсутність ушкодження (не було в аварійному стані (ст. 8 відзиву, передостанній абзац), та водночас вказує, що це зелене насадження не витримало вітер швидкістю 2-5 м/с, без жодних опадів у той день.

Отже, відсутність своєї вини не була доведена Комунальним підприємством.

З урахуванням вищевикладеного, судом встановлено наявність складу цивільного правопорушення, що є підставою для стягнення шкоди.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частинами 1-3 статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до частини 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частина 1 статті 86 ГПК України).

Отже, позов Приватного підприємства підлягає частковому задоволенню.

При цьому, враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів №2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 №3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 04.11.1950) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" у рішенні від 18.07.2006 та у справі "Трофимчук проти України" у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

З урахуванням усіх фактичних обставин справи, встановлених судом, інші доводи сторін не беруться до уваги, оскільки не впливають на вирішення спору у даній справі.

Судовий збір згідно статті 129 ГПК України покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 123, 129, 236-238, 240, 241, 252 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Подільського району м. Києва" (04071, місто Київ, вулиця Хорива, будинок 36; ідентифікаційний код 39609111) на користь Приватного підприємства "Аква Україна" (01023, місто Київ, вулиця Мечникова, будинок 8, квартира 22; ідентифікаційний код 31305690) 197 137 (сто дев`яносто сім тисяч сто тридцять сім) грн 57 коп. збитків та 2 957? (дві тисячі дев`ятсот п`ятдесят сім) грн 06 коп. судового збору.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частин 1, 2 статті 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

СуддяСергій МУДРИЙ