Рішення від 24.04.2025 по справі 915/1444/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 квітня 2025 року м. Миколаїв Справа № 915/1444/24

Господарський суд Миколаївської області у складі:

судді Л.М. Ільєвої

при секретарі судового засідання І.С. Степановій

за участю представників:

від позивача - Лугвенева Л.С.,

від відповідачів:

1) Головного управління Державної податкової служби у Миколаївській області - Клюцевська С.О.,

2) Головного управління Державної казначейської служби України у Миколаївській області - Хмельницький В.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Бест Нафта" до Головного управління Державної податкової служби у Миколаївській області та Головного управління Державної казначейської служби України у Миколаївській області про стягнення збитків в розмірі 531446,45 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Бест Нафта" звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою до Головного управління Державної податкової служби у Миколаївській області та Головного управління Державної казначейської служби України у Миколаївській області про стягнення з Державного бюджету України збитків у розмірі 531446,45 грн., посилаючись на те, що через неправомірні дії відповідача-1 , які підтверджені судовим рішенням, позивач поніс реальні збитки.

Як вказує позивач, 08.12.2023 р. контролюючим органом в особі Комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних було прийнято рішення N 28024 про відповідність платника податку (ТОВ «Бест-Нафта») на додану вартість критеріям ризиковості платника, а саме у зв`язку з виявленням обставин та/або отриманням інформації контролюючим органом у процесі поточної діяльності, відповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку п.8 Критеріїв ризиковості платника податків. У відповідності до вимог законодавства 26.02.2024 року позивачем було подано повідомлення №1 про подання інформації та копій документів щодо невідповідності платника податку критеріям ризиковості платника податку. Згідно з квитанцією №2 документ було прийнято 26.02.2024 року.

Позивач зазначає, що 05.03.2024 року контролюючим органом в особі Комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних було прийнято рішення N 6079 про відповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника, а саме з урахуванням отриманих від платника податку інформації та копії відповідних документів від 26.02.2024 року №1, відповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку п.8 Критеріїв ризиковості платника податків.

За ствердженням позивача, включення його до такого переліку призвело до негативних наслідків у вигляді зупинення реєстрації усіх без виключень податкових накладних, які подавалися на реєстрацію позивачем, що негативно вплинуло на господарську діяльність та повністю зупинило роботу підприємства. Так, з 08.12.2023 року було зупинено реєстрацію 12 податкових накладних саме через визнання відповідності платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку, після цього підприємство зупинило свою господарську діяльність. Зупинення реєстрації податкових накладних на підставі визнання відповідності платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку були визнані Миколаївським окружним адміністративним судом протиправними та скасовані Рішення про зупинення (справи №400/4951/24, №400/4962/24, №400/4971/24, 400/4981/24,400/4970/24, 400/4954/24, 400/4950/24, 400/4910/24).

Не погодившись з рішенням відповідача-1 про визнання відповідності платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку, ТОВ «Бест-Нафта» звернулось до Миколаївського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом про визнання протиправним та скасування рішення комісії відповідача 1 про відповідність ТОВ «Бест-Нафта» критеріям ризиковості платника податку. Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 18.06.2024 року позовні вимоги ТОВ «Бест -Нафта» задоволені в повному обсязі, визнано протиправним та скасовано рішення комісії Головного управління ДПС у Миколаївській області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/ розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, № 6079 від 05.03.2024 року про відповідність ТОВ "Бест-Нафта" критеріям ризиковості платника податку, зобов`язано ГУ ДПС у Миколаївській області виключити ТОВ "Бест Нафта" з переліку платників податків, які відповідають критеріям ризиковості. Вказане рішення Миколаївського окружного адміністративного суду залишено без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 28.10.2024 року.

Як стверджує позивач, він з 08.12.2023 року не мав можливості вести господарську діяльність, однак це не звільнило позивача від обов`язків зі сплати податків, зборів, заробітних плат, несення витрат по оренді приміщення та ін. на період оскарження дій відповідача-1. Крім того, відповідачем-1 була проведена фактична перевірка з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства з питань виробництва, зберігання та обігу пального, за результатами якої було складено акт (довідка) №2866/14-29-09-02-07/40442682 від 04.03.2024 року. На думку позивача, незаконні дії відповідача-1 призвели до реальних збитків підприємства, оскільки жодних грошових коштів на рахунки підприємства не надходило, діяльності була повністю зупинена.

Так, за період з 08.12.2023 по 28.10.2024 року позивачем були понесені витрати: 1) оренда приміщення (юридична та фактична адреса підприємства) - 129761,06 грн. без ПДВ (договір оренди з ТОВ «Ніксіті-Девелопмент» №13 від 21.03.2018 року, №12 від 01.06.2024 року з актами та платіжними інструкціями); 2) оплата програмного забезпечення для подання звітності до контролюючих органів та обміну юридично значущими первинними документами М.Е.Doc та 1С (BAF) - 8896, 00 грн. без ПДВ (договір ТОВ «Техноцентр маяк СОФТ» з актами надання послуг та платіжні інструкції, договір ФОП Головань М.М. з актами надання послуг та платіжні інструкції, договір ФОП Луговенко І.І з актами надання послуг та платіжні інструкції); 3) оренда сервера для зберігання інформації та документів (надання в строкове платне користування віртуальної інфраструктури (договір ТОВ «ХМАРА» з актами надання послуг та платіжні інструкції) - 53547,47 грн. без ПДВ; 4) канцтовари, використані для забезпечення управління та обслуговування діяльності підприємства (ТОВ МП «ІНВАР» з актами надання послуг, видатковими накладними та платіжні інструкції) - 3913,33 грн. без ПДВ; 5) нарахована та виплачена заробітна плата та оплата відпусток з урахуванням податків та зборів (ЄСВ, військовий збір та ПДФО), про що надано накази та штатні розклади, оборотно-сальдові відомості заробітної плати, перерахування заробітної плати, виписки, розрахункові відомості та платіжні інструкції на суму 335328,59 грн.

За ствердженнями позивача, загальна сума збитків підтверджена документально склала 531446,45 грн.

Позивач, посилаючись на ст. 56 Конституції України, зазначає, що держава зі свого боку гарантує, що бізнес має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Як вказує позивач, із посиланням на ст. 224 Господарського кодексу України та ст. 1166 Цивільного кодексу України, учасник, який порушив зобов`язання або установлені вимоги, повинен відшкодувати завдані збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого було порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною. Майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Також позивач із посиланням на п. 21.3 ст. 21 Податкового кодексу України зазначає, що шкода, завдана платнику податків неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи контролюючого органу, має відшкодовуватися за рахунок коштів державного бюджету, передбачених для фінансування цього органу, незалежно від вини цієї особи.

Як зауважує позивач, права платника податків регламентує стаття 17 ПК України, підпункт 17.1.7 пункту 17.1 якої надає право оскаржувати в порядку, встановленому цим Кодексом, рішення, дії (бездіяльність) контролюючих органів (посадових осіб), а підпункт17.1.11 цього ж пункту надає право на повне відшкодування шкоди, заподіяної незаконними діями (бездіяльністю) контролюючих органів (їх посадових осіб), у встановленому законом порядку. Шкода, заподіяна платнику податків внаслідок податкового правопорушення контролюючого органу, відшкодовується за рішенням суду (пункт 114.4 статті 114 ПК України). На думку позивача, пункт 114.1 статті 114 ПК України відтворює загальне право платника податків на відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю контролюючих органів, їхніх посадових (службових) осіб, зазначаючи, що особа, чиї права та/або законні інтереси порушено, має право на відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю контролюючих органів, їх посадових (службових) осіб, а шкода, заподіяна протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю контролюючих органів, їх посадових (службових) осіб, відшкодовується державою за рахунок коштів державного бюджету незалежно від вини контролюючого органу, його посадових (службових) осіб. За пунктом 114.2 статті 114 ПК України шкода, заподіяна протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю контролюючих органів, їх посадових (службових) осіб, що визнаються податковими правопорушеннями відповідно до цього Кодексу, відшкодовується в повному обсязі в порядку, передбаченому законодавством про відшкодування шкоди.

Позивач вважає, що елементи складу цивільного правопорушення для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди, повністю доведені доданими документами, а саме:

- дія відповідного органу, внаслідок якої було завдано шкоди - незаконне рішення відповідача-1 про відповідність позивача критеріям ризиковості платника податків;

- наявність шкоди;

- причинний зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою.

Позивач зазначає, що на його думку, причинний зв`язок як обов`язковий елемент відповідальності за заподіяні збитки полягає в тому, що шкода є об`єктивним наслідком поведінки відповідача-1 з прийняття рішення про відповідність позивача критеріям ризиковості платника податків, яке було визнано протиправним та скасовано рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 18.06.2024 року, яке набрало законної сили 24.10.2024 року. Збитки - це об`єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони, що обмежує його інтереси як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також у не одержаних кредитором доходах, які б він одержав, якби зобов`язання було виконано боржником. Реальні збитки - це втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також втрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права. Упущена вигода - це доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене.

Посилаючись на ч. 1 ст. 3 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", позивач вказує, що виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Відтак, позивач вважає, що відшкодування шкоди підлягає за рахунок Державного бюджету України, розпорядником якого, у спірних правовідносинах є Головне управління державної казначейської служби України у Миколаївській області.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 25.11.2024 р. вказану позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Бест Нафта" прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі №915/1444/24, розгляд справи призначено за правилами загального позовного провадження, при цьому підготовче засідання призначено на 19.12.2024р. о 13:00.

13.12.2024 р. від представника відповідача Головного управління Державної податкової служби у Миколаївській області - Клюцевської С.О. до господарського суду через підсистему "Електронний суд" ЄСІТС надійшло клопотання про закриття провадження у справі (вх. № 15742/24), згідно з яким відповідач-1, посилаючись на норми КАС України, зазначив, що згідно з правилами визначення юрисдикції адміністративних судів щодо вирішення адміністративних справ, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема за зверненням суб`єкта владних повноважень у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору надано такому суб`єкту законом. За загальним правилом до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлено інший порядок судового вирішення. Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий.

Відповідач-1 вказує, що публічно-правовим вважається, зокрема, спір, у якому одна зі сторін виконує публічно-владні управлінські функції, тобто хоча б один суб`єкт законодавчо вповноважений владно керувати поведінкою іншого суб`єкта, а останній відповідно зобов`язаний виконувати вимоги та приписи такого владного суб`єкта, у яких одна особа може вказувати або забороняти іншому учаснику правовідносин певну поведінку, давати дозвіл на передбачену законом діяльність тощо. Необхідною ознакою суб`єкта владних повноважень є виконання ним публічно-владних управлінських функцій саме в тих правовідносинах, у яких виник спір (постанови Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі № 914/2006/17, від 04 вересня 2018 року у справі № 823/2042/16, від 02 квітня 2019 року у справі № 137/1842/16-а та від 17 червня 2020 року у справі № 826/10249/18).

На думку відповідача-1, у даній конкретній справі ТОВ «Бест Нафта» звернулося до Господарського суду Миколаївської області з позовом до суб`єктів владних повноважень, в якому просить стягнути з Державного бюджету України збитки у розмірі 531446,45 грн., які позивач поніс внаслідок начебто неможливості вести господарську діяльність. Тобто, у цій справі суб`єкт господарювання стверджує, що збитки виникли внаслідок безпосереднього виконання суб`єктом владних повноважень (податковим органом) публічно-владних функцій.

Наразі відповідач-1 стверджує, що зазначений спір безпосередньо належить до визначених частиною першою статті 5 та частиною другою статті 245 КАС України загальних способів звернення до адміністративного суду та захисту права у публічно-правових відносинах такий спосіб захисту.

Відтак, відповідач-1 вважає, що обраний ТОВ «Бест Нафта» спосіб захисту інтересів у спірних правовідносинах - стягнення збитків з Державного бюджету України, є характерним саме для публічно-правових правовідносин, тому просив закрити провадження у справі № 915/1444/24 на підставі п.1 ч. 1 ст.231 Господарського процесуального кодексу України,

18.12.2024 р. від представника позивача - Бараник Г.О. до господарського суду через підсистему "Електронний суд" ЄСІТС надійшла заява (вх. № 15994/24), згідно з якою позивач просить відмовити в задоволенні клопотання Головного управління ДПС у Миколаївській області. В обґрунтування заяви позивач зазначає, що посилання відповідача-1 на висновок Великої Палати Верховного суду у постанові від 29.02.2024 р. по справі №580/4531/23 не можна застосовувати в даній справі, оскільки вказана постанова стосується предметної юрисдикції справ за позовами контролюючих органів до юридичних осіб про визнання недійсним правочину.

При цьому позивач посилається на висновок Великої Палати Верховного суду у постанові від 01.03.2023 р. у справі №925/556/21, яким, на думку позивача, визначена судова юрисдикція справ за господарськими судами (п.8.47-8.48 Постанови).

Відтак, позивач просив суд в задоволенні клопотання Головного управління ДПС у Миколаївській області відмовити.

Під час підготовчого засідання 19.12.2024 р. представник відповідача - Головного управління Державної податкової служби у Миколаївській області просив задовольнити клопотання про закриття провадження у справі, натомість представник позивача проти задоволення вказаного клопотання заперечував.

За результатами розгляду вказаного клопотання відповідача-1 про закриття провадження у справі судом постановлено протокольну ухвалу 19.12.2024 р. про відмову у задоволенні клопотання з огляду на його необґрунтованість, оскільки підставою заявлених позовних вимог є ст.ст. 1166, 1173, 1174ЦК України, та даний спір підвідомчий господарському суду.

Також у підготовчому засіданні 19.12.2024 р. представник відповідача - Головного управління Державної податкової служби у Миколаївській області просив надати час для підготовки відзиву на позовну заяву, натомість представник позивача проти задоволення клопотання заперечував.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 19.12.2024 р. у справі №915/1444/24 підготовче засідання відкладено на 16.01.2025 р. о 13:30, приймаючи до уваги неявку в підготовче засідання представника відповідача - Головного управління Державної казначейської служби України у Миколаївській області, а також неможливість з`ясування заперечень відповідачів на позов з огляду на відсутність відзивів на позов.

31.12.2024 р. від представника відповідача Головного управління Державної податкової служби у Миколаївській області - Клюцевської С.О. до господарського суду через підсистему "Електронний суд" ЄСІТС надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 16525/24), згідно з яким відповідач заперечує проти позову та просить відмовити в його задоволенні.

Так, відповідач-1 вказує, що рішенням комісії регіонального рівня з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН Головного управління ДПС у Миколаївській області №28024 від 08.12.2023 р. було вирішено, що ТОВ "Бест Нафта" відповідає критеріям ризиковості платника податків, визначених в пункті 8 "Критеріїв ризиковості платника податку". Підставою для ухвалення рішення про відповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку №28024 від 08.12.2023 року стало виявлення обставин та/або отримання інформації контролюючим органом у процесі поточної діяльності про відповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку, відповідно до якого наявні наступні коди податкової інформації:

12 - постачання товарів (послуг) платнику(ам) податку, щодо якого(их) прийняте рішення про відповідність критеріям ризиковості платника податку. Відповідно до інформації, за якою встановлена відповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку, в період з 13.06.2023 року по 03.07.2023 року позивач здійснював постачання дизельного палива ТОВ «Транс-Гарант», по якому 27.06.2022 року було прийнято рішення про відповідність критеріям ризиковості платника податку.

11 - накопичення залишків нереалізованих товарів за відсутності (недостатності) місць для їх зберігання (власних, орендованих складських приміщень) відповідно до поданої до контролюючих органів звітності. Позивачем здійснюється господарська діяльність в значних обсягах, а саме: придбання та постачання паливно-матеріальних цінностей. Проте, останній станом на дату прийняття рішення, не надає інформацію щодо об`єктів оподаткування за формою 20-ОПП, що вказує на відсутність необхідних умов та/або обсягів матеріальних ресурсів для виконання робіт в обсягах, відображених у податковій накладній (відсутні відомості про об`єкти оподаткування, відсутнє придбання послуг оренди об`єктів оподаткування, послуг транспортування, послуг оренди місць зберігання товарно-матеріальних цінностей, послуг оренди місць зберігання паливо-мастильних матеріалів тощо), в тому числі відповідно до поданої до контролюючих органів звітності.

Відповідач-1 зазначає, що статті 1173, 1174 ЦК України передбачають певні особливості, характерні для розгляду справ про деліктну відповідальність органів державної влади та посадових осіб, які відмінні від загальних правил деліктної відповідальності. Так, зокрема, цими правовими нормами передбачено, що для застосування відповідальності посадових осіб та органів державної влади наявність їх вини не є обов`язковою. Утім, цими нормами не заперечується обов`язковість наявності інших елементів складу цивільного правопорушення, які є необхідними для доказування у спорах про стягнення збитків.

Відтак, на думку відповідача-1, необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох умов: неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою, і довести наявність цих умов має позивач, який звернувся з позовом про стягнення шкоди на підставі статті 1173 чи 1174 ЦК України.

Як вказує відповідач-1, збитки - це об`єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони, що обмежує її інтереси як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна. Доведення факту наявності таких збитків та їх розміру, а також причинно- наслідкового зв`язку між правопорушенням і збитками покладено на позивача. Причинний зв`язок як обов`язковий елемент відповідальності за заподіяні збитки полягає в тому, що шкода повинна бути об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди, а отже, доведенню підлягає факт того, що його протиправні дії є причиною, а збитки - наслідком такої протиправної поведінки.

Відповідач-1 зазначає, що у даній справі встановлено, що рішеннями Комісії №28024 від 08.12.2023 було вирішено, що ТОВ "Бест Нафта" відповідає критеріям ризиковості платника податків, зазначене рішення Комісії зумовлює зупинення реєстрації податкових накладних у силу приписів абзацу першого пункту 6 Порядку №1166.

Наразі відповідач-1 зауважує, що необхідною підставою для притягнення Головного управління ДПС у Миколаївській області до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є наявність усіх трьох умов, тобто, окрім неправомірних рішень, доведенню підлягає наявність шкоди та причинний зв`язок між неправомірними рішеннями і заподіяною шкодою.

Відповідач-1 зазначає про недоведеність понесення позивачем збитків саме внаслідок прийняття податковим органом рішення про ризиковість, оскільки, як вбачається з матеріалів адміністративних справ за позовом ТОВ «Бест Нафта» до ГУ ДПС у Миколаївській області про визнання протиправними та скасування рішень про відмову в реєстрації податкових накладних, зобов`язання зареєструвати такі накладні в ЄРПН, які розглядалися Миколаївським окружним адміністративним судом (справи 400/4970/24, 400/4981/24, №400/4962/24, 400/4954/24, 400/4950/24, 400/4910/24, №400/4971/24, №400/4951/24) підставою для складання податкових накладних №10 від 12.12.2023, №4 від 07.12.2023, №5 від 07.12.2023, №9 від 12.12.2023, №3 від 07.12.2023, №8 від 12.12.2023, №16 від 21.11.2023 на загальну суму 2605680,00 грн., в т.ч. ПДВ 434280,00 грн. є передплата. Тобто, в усіх зазначених вище адміністративних справах ТОВ «Бест Нафта» отримало грошові кошти на підставі платіжних доручень та склало і подало на реєстрацію податкові накладні на підставі абз. а) п.187.1 ст.187 ПК України. Згідно наданих до вказаних справ платіжних інструкцій на адресу позивача надійшли кошти від:

1) ОСОБА_1 на загальну суму 568152,00 грн. за платіжними інструкціями №262 від 12.12.2023 на суму 40000,00 грн.; №261 від 12.12.2023 на суму 250000,00 грн.; №266 від 14.12.2023 на суму 15184,00 грн.; 267 від 14.12.2023 на суму 20000,00 грн.; №256 від 07.12.2023 на суму 242968,00 грн.

2) ТОВ «СК-НАФТА» на загальну суму 349632,00 грн. за платіжними інструкціями №92 від 12.12.2023 на суму 149632,00 грн.; №88 від 07.12.2023 року на суму 200000,00 грн.

3) ОСОБА_2 на загальну суму 393336,00 грн. за платіжними інструкціями №79 від 12.12.2023 на суму 174816,00 грн.; №77 від 07.12.2023 на суму 218520,00 грн.

4) СГ «ПРОЛІСОК» на загальну суму 1294560,00 грн. за платіжною інструкцією №1864 від 21.11.2023 на суму 1294560,00 грн.

Відповідач-1 вказує, що підставою для складання податкових накладних №7 від 08.12.2023, №6 від 08.12.2023, №2 від 01.12.2023,№1 від 01.12.2023, №15 від 23.11.2023 є відвантаження на загальну суму 6054889,52 грн. Разом з тим, на думку відповідача-1, факт оплати також присутній та підтверджується наступними наданими платіжними інструкціями:

1) ФГ «АГРОВАІЛ» на загальну суму 884669,52 грн. за платіжними інструкціями №1266 від 27.11.2023 на суму 189593,52 грн.; №1265 від 24.11.2023 на суму 100500,00 грн.; №1217 від 21.09.2023 на суму 594576,00 грн.

2) ДП «ПЛЕМРЕПРОДУКТОР «СТЕПОВЕ» на загальну суму 2899260,00 грн. за платіжною інструкцією №17 від 16.11.2023 на суму 2899260,00 грн.

3) ТОВ «АГРІГРЕЙН» на загальну суму 1902000,00 грн. за платіжними інструкціями №2220 від 06.12.2023 на суму 332000,00 грн.; №2226 від 08.12.2023 на суму 1000000,00 грн.; №2255 від 03.01.2023 на суму 570000,00 грн.

4) ТОВ «ЮГЕВРОТРАНС» на загальну суму 368960,00 грн. за платіжними інструкціями №1363 від 12.12.2023 на суму 208960,00 грн.; №1393 від 22.12.2023 на суму 65000,00 грн.; №1400 від 26.12.2023 на суму 65000,00 грн.; №1362 від 11.12.2023 на суму 30000,00 грн.

Відтак, відповідач-1 стверджує, що позивач отримав кошти, на що вказують вищезазначені платіжні інструкції на загальну суму 8660569,52 грн., які були виписані на адресу позивача тільки за період з 21.11.2023 року по 03.01.2024 року. Зазначена сума вбачається лише з тих податкових накладних, реєстрацію яких було зупинено та які в подальшому оскаржувалися в адміністративному судочинстві.

Як зауважує відповідач-1, реєстрація податкової накладної могла бути проведена і без скасування рішення про відповідність ТОВ "Бест Нафта" критеріям ризиковості, оскільки позивач міг скористатись передбаченою Порядком № 520 процедурою для проведення реєстрації податкових накладних і за наявності рішень податкового органу щодо відповідності ТОВ "Бест Нафта" критеріям ризиковості. Відтак, відповідач-1 вважає, що позивач мав можливість продовжувати вести господарську діяльність, проте не здійснив всіх можливих та передбачених законом дій для реєстрації податкової накладної в ЄРПН, а тому саме продавець (ТОВ "Бест Нафта") є відповідальною особою у зупинені господарській діяльності за наслідками невчинення таких дій.

Щодо понесення підприємством збитків за оренду приміщення відповідач-1 зазначає, що відповідно до картки платника податків в ІКС «Податковий блок» інформація щодо відомостей про об`єкти оподаткування наявна лише щодо автомобіля. Відповідач-1 стверджує, що позивач не надавав інформацію щодо об`єктів оподаткування за формою 20-ОПП, що вказує на відсутність відомостей про об`єкти оподаткування, відсутнє придбання послуг оренди об`єктів оподаткування, послуг транспортування, послуг оренди місць зберігання товарно-матеріальних цінностей, послуг оренди місць зберігання паливо-мастильних матеріалів тощо, в тому числі відповідно до поданої до контролюючих органів звітності.

Як вказує відповідач-1, платник податків зобов`язаний повідомляти про всі об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані з оподаткуванням, контролюючі органи за основним місцем обліку згідно з порядком обліку платників податків.

Відповідач-1 вважає, що позивач наводить перелік понесених ним витрат за період перебування в переліку ризикових, проте хибно називає їх «збитками», оскільки збиток - це суми втрат активів або грошей, обумовлені чиїмись протиправними діями. На думку відповідача-1, позивач стверджує, що збитки виникли внаслідок безпосереднього виконання суб`єктом владних повноважень (податковим органом) публічно-владних функцій.

Відповідач-1 зауважує, що витрати на оренду приміщення, програмного забезпечення для подання звітності до контролюючих органів, сервера для зберігання інформації та документів, канцтовари та виплата заробітної плати є такими, що не спричинені прийняттям контролюючим органом рішення про відповідність платника податку критеріям ризиковості, тобто наявність або відсутність такого рішення ніяк не впливає на розмір або існування таких витрат у суб`єкта господарювання. Такого роду витрати характерні для будь-якого суб`єкта господарювання для забезпечення його функціонування незалежно від його відповідності/невідповідності критеріям ризиковості. Тому, на думку відповідача-1, такі витрати взагалі не мають ніякого причинно-наслідкового зв`язку з прийнятим контролюючим органом рішенням.

Відтак, відповідач-1 вважає, що відсутні підстави вважати, що рішення податкового органу, у цьому конкретному випадку, призвели до понесення позивачем збитків зокрема на оренду приміщення та канцтовари.

Як вказує відповідач-1, позивач неодноразового зауважує, що суб`єкт господарювання отримує компенсацію наслідків порушення з коштів державного бюджету коли порушене право не відновлюється. Такий аргумент, на думку відповідача-1, спростовується ч.3 ст.245 КАС України, де вказано що у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. Як зауважує відповідач-1, за результатом усіх вище перелічених адміністративних справах права ТОВ «Бест Нафта» відновлено шляхом виключення з переліку ризикових та реєстрації податкових накладних.

Відповідач-1 вважає, що, оскарживши в порядку адміністративного судочинства рішення податкового органу про зупинення реєстрації податкових накладних та рішення про відповідність критеріям ризиковості, які в подальшому були визнані протиправними та скасовані судом, позивач запобіг заподіянню збитків, а його права були відновлені. Відтак, на думку відповідача-1, вказане свідчить про відсутність підстав для стягнення таких збитків з податкового органу.

Відтак, відповідач-1 вважає, що позивачем не доведено, що збитки в розмірі 531446,45грн. були необхідними витратами, які він мусив зробити для відновлення порушеного майнового інтересу, що унеможливлює стягнення зазначеної суми з Державного бюджету України як збитків. Відповідач-1 стверджує, що матеріалами справи не підтверджено факту того, що саме внаслідок ухвалення рішень Головного управління ДПС у Миколаївській області позивачу завдано збитків у спірних правовідносинах.

Як вказує відповідач-1, причинний зв`язок між протиправними рішеннями державного органу і збитками є обов`язковою умовою відповідальності та задоволення позовних вимог. Відсутність або ж недоведеність хоча б одного елемента складу правопорушення виключає настання відповідальності у вигляді відшкодування шкоди (збитків).

На думку відповідача-1, оскільки у цій справі позивачем не доведено, зокрема, причинно-наслідкового зв`язку між рішенням Головного управління ДПС у Миколаївській області та витратами, які для позивача є звичайними, постійними та характерними для забезпечення господарської діяльності, податковий орган зауважує на відсутності складу цивільного правопорушення як підстави для стягнення збитків.

Відтак, відповідач-1 вважає, що доводи скаржника про наявність повного складу цивільного правопорушення (трьох його складових у спорі про застосування деліктної відповідальності органу державної влади) спростовуються фактичними обставинами справи та зазначеними вище законодавчими приписами та відсутні підстави для задоволення позову з підстав відсутності складу правопорушення, які встановлені на обставинах та оцінених доказах, а також повністю узгоджується з приписами чинного законодавства.

02.01.2025 р. від представника відповідача Головного управління Державної податкової служби у Миколаївській області - Клюцевської С.О. до господарського суду через підсистему "Електронний суд" ЄСІТС надійшли додаткові пояснення (вх. № 36/25), в яких відповідач-1 заперечує проти задоволення позову, посилаючись на правові висновки, викладені у постанові Великої палати Верховного Суду від 01.03.2023 року за касаційною скаргою Головного управлянні ДПС у Черкаській області у справі №925/556/21 за позовом юридичної особи про стягнення з Державного бюджету України збитків, завданих неправомірними діями податкового органу щодо зупинення реєстрації їм податкової накладної.

06.01.2025 р. від представника позивача - Бараник Г.О. до господарського суду через підсистему "Електронний суд" ЄСІТС надійшла відповідь на відзив (вх. № 131/25), згідно з якою позивач вважає заперечення відповідача, викладені у відзиві, безпідставними, такими, що не відповідають фактичній ситуації та нормам законодавства та наполягає на задоволенні позову. Так, позивач вказує, що обставини, встановлені в рішеннях Миколаївського окружного адміністративного суду по справі №400/3086/24 (про визнання протиправним та скасовані рішення комісії Головного управління ДПС у Миколаївській області про відповідність ТОВ "Бест Нафта" критеріям ризиковості платника податку, зобов`язані ГУ ДПС у Миколаївській області виключити ТОВ "Бест Нафта" з переліку платників податків, які відповідають критеріям ризиковості) та по справах №400/4951/24, №400/4962/24, №400/4971/24, 400/4981/24,400/4970/24, 400/4954/24, 400/4950/24, 400/4910/24 (про зупинення реєстрації податкових накладних на підставі визнання відповідності платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку), на які посилається відповідач-1 у відзиві, не підлягають розгляду і оцінки в даній справі.

Позивач стверджує, що внаслідок саме прийняття рішення відповідачем-1 про відповідність ТОВ "Бест Нафта" критеріям ризиковості платника податку та в подальшому з цієї причини протиправного зупинення реєстрації податкових накладних в ЄРПН він був позбавлений можливості вести господарську діяльність. За ствердженням позивача, відповідач-1 вводить суд в оману, оскільки позивачем були виконані всі вимоги Порядку №520. Як вказує позивач, після зупинення реєстрації 12 податкових накладних в ЄРПН ним було подано до контролюючого органу повідомлення №1 з додатковими документами по кожній з зупинених податкових накладних , після розгляду яких відповідачем-1 були прийняті рішення про відмову в реєстрації ПН (однакові для всі 12 штук), в яких було вказано підстава відмови - по платнику 08.12.2023 року прийнято рішення щодо відповідності платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку відповідно до п.8 Критеріїв ризиковості платника. На думку позивача, це доводить безпосередній зв`язок між прийнятим рішенням та зупиненням господарської діяльності. Всі ці факти були встановлені, як зазначалося вище, в рішеннях Миколаївського окружного адміністративного суду, та визнано всі рішення відповідача-1 протиправними, тому останні було скасовано.

Позивач не заперечує факт сплати за поставлений товар та не заявляє вимог стосовно прийняття відповідачем-1 рішень про зупинення реєстрації 12 податкових накладних, а вказує їх тільки як доказ зв`язку між прийнятим рішенням про відповідність ТОВ "Бест Нафта" критеріям ризиковості платника податку та зупиненням діяльності.

Наведена відповідачем-1 судова практика, на думку позивача, стосується вимог за наслідками саме зупинення реєстрації податкових накладних та подальших вимог або контрагентів, стосовно штрафних санкції, або вимог про повернення ПДВ, які жодним чином не стосуються справи що розглядається.

Позивач вказує, що відповідач-1 вільним тлумаченням терміну «збитки» намагається уникнути відповідальності за своє незаконне рішення, яке призвело до зупинення роботи позивача на 11 місяців. На думку позивача, тлумачення терміну «збитки» є дискусійним, збитки - це об`єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони, що обмежує його інтереси як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором. Як вказує позивач, в даній справі ключовим є саме «забезпечення господарської діяльності», при повної відсутності такої діяльності.

Відтак, позивач просив суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

13.01.2025 р. від представника позивача - Бараник Г.О. до господарського суду через підсистему "Електронний суд" ЄСІТС надійшло клопотання про долучення доказів (вх. № 416/25), згідно з яким позивач надав для долучення до матеріалів справи в якості доказів наявності у позивача саме збитків та відсутності діяльності податкову декларацію з податку на прибуток підприємств за 9 місяців 2024 року з додатками до декларації з податку на прибуток "Інформація щодо нарахованої амортизації" та "Різниці"; фінансову звітність малого підприємства за 9 місяців 2024 року (Баланс на 30.09.2024 року, звіт про фінансові результати за 9 місяців 2024 року). Позивач стверджує, що з доданих документів чітко вбачається відсутність діяльності підприємства (відсутність амортизаційних нарахувань на основні засоби та нематеріальні активи) та наявність саме збитків.

Під час підготовчого засідання 16.01.2025 р. представник відповідача - Головного управління Державної податкової служби у Миколаївській області заявив усне клопотання про поновлення процесуального строку на подання відзиву на позовну заяву, натомість представник позивача проти задоволення вказаного клопотання заперечував.

За результатами розгляду вказаного клопотання відповідача-1 господарським судом, з метою забезпечення реалізації принципу змагальності сторін, постановлено протокольну ухвалу про задоволення клопотання про поновлення процесуального строку на подання відзиву на позовну заяву.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 16.01.2025 р. у справі №915/1444/24 продовжено строк підготовчого провадження у справі № 915/1444/24 на тридцять днів.

Також у підготовчому засіданні господарського суду 16 січня 2025 року по справі №915/1444/24 за участю представників сторін судом було протокольно оголошено перерву до 27 січня 2025 року о 15 год. 00 хв. в порядку ч. 5 ст. 183 ГПК України, про що під розписку повідомлено представників сторін.

21.01.2025 р. від представника позивача - Баранік Г.О. до господарського суду через підсистему "Електронний суд" ЄСІТС надійшли додаткові пояснення по справі (вх. № 880/25). Так, позивач вказує, що необхідність витрат на оренду сервера для зберігання інформації та документів (надання в строкове платне користування віртуальної інфраструктури) Договір ТОВ «ХМАРА» у розмірі 53547,47 грн. без ПДВ виникла через перебування м. Миколаєва в переліку громад, де ведуться активні бойові дії (можливі бойові дії), та як наслідок, ризик втрати всіх документів підприємства в паперовому вигляді та документів, які зберігалися на комп`ютерній темниці підприємства.

Позивач зауважує, що у судовому засіданні представником позивача Лугвеневою Л.С. було помилково вказано, що саме позивач реєструє податкові накладні за оренду офісу, оскільки в даному випадку обов`язок реєстрації податкових накладних покладено на надавача послуг , а не на позивача.

31.01.2025 р. від представника відповідача Головного управління Державної казначейської служби України у Миколаївській області - Хмельницького В.С. до господарського суду через підсистему "Електронний суд" ЄСІТС надійшло клопотання про поновлення строку на подання відзиву (вх. № 1491/25). Так, відповідач-2 зазначає, що судом було надано строк для направлення відзиву протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. В свою чергу, копію ухвали від 25.11.2024 про відкриття провадження по справі відповідач-2 отримав 16.01.2025 за вх.№10-1161 та не міг із-за технічних причин від`єднатися до Е-Суд та в подальшому підписати КЕП Казначейства відзив. За ствердженням відповідача-2, службовою запискою від 20.01.2025 № 04-13/205 повідомлено керівництво відповідача-2 , що службовою запискою від 26.12.2024 №04-13/3356 з метою уникнення ризиків щодо невиконання обов`язків при представництві у судах, було надано керівнику Головного управління пропозиції забезпечити юридичний відділ безперешкодним зв`язком та можливістю під`єднання до Є-Суд. На робоче місце начальника юридичного відділу 08.01.2025 було встановлено окрему робочу станцію з можливістю під`єднання до Є-Суд. Але, з 08.01.2025 року по 20.01.2025 неможливо було зайти на сайт Е-суд. Службовою запискою від 27.01.2025 № 4-13/278 юридичним відділом повідомлено керівника, що 27.01.2025 року при спробі підписати відзив ЄЦП Казначейства на сайті Е-суд документи не підписувалися, що призвело невиконання вимог ухвали від 16.01.2025.

Як вказує відповідач-2, управлінням інформаційних технологій надано службові записки від 29.01.2025 №10-13/298 та №10-13/299 та повідомлено, що у зв`язку зі зміною версії операційної системи на Windows 11 з усіма оновленнями безпеки та специфічними налаштуваннями робочої станції, яка підключена до захищеного вузла Інтернет доступу (далі - ЗВІД) та проблемами, які заважали отримати доступ до Е-суд були усунені 21.01.2025. На службову записку від 27.01.2025 № 04-13/278 «Про неможливість підписання ЄЦП Казначейства в Е-суд створених документів» повідомляє що у зв`язку з заміною обладнання 26.01.2025 в Кваліфікованому надавачі електронних довірчих послуг Державної казначейської служби України та внесення змін в роботі. Кваліфікованого надавача електронних довірчих послуг Державної казначейської служби України на робочій станції, що підключена до ЗВІД, потребують додаткових налаштувань після отримання консультативної допомоги від Державної казначейської служби України та будуть виконані в найближчий час для можливості накладання підпису в Е-суді. Тому з урахуванням пояснення Управлінням інформаційних технологій на сьогоднішній час не можливо підписати ЄЦП Казначейства в Е- суд створених документів та відзив буде подано безпосередньо до суду. Відтак, відповідач-2 просив суд поновити строк для надання відзиву.

31.01.2025 р. від представника відповідача Головного управління Державної казначейської служби України у Миколаївській області - Хмельницького В.С. до господарського суду через підсистему "Електронний суд" ЄСІТС надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 1492/25), згідно з яким відповідач заперечує проти позову та просить відмовити в його задоволенні.

Відповідач-2 вважає, що не завдавав шкоди позивачу, а відзив сформований органом казначейства із урахуванням відзиву наданого ГУ ДПС у Миколаївські області, який згідно позовних вимог і є заподіювачем шкоди, як вважає позивач. Відтак, відповідач-2 у 15-денний строк не мав змоги надати відзив у розумні строки. Також відпвідач-2 стверджує, що позивачем не доведено наявності усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: реального розміру та заподіяння збитків, протиправної поведінки відповідача, причинного зв`язку між протиправною поведінкою відповідача та збитками й вини відповідача. Посилання позивача, як на підставу для стягнення збитків, на неможливість подати податкову накладну, на думку відповідача-2 не може слугувати підставою для стягнення збитків. Відтак, відповідач-2 вважає, що оренда приміщення, оплата програмного забезпечення для подання звітності до контролюючих органів, оренда сервера для зберігання інформації та документів, канцтовари, використані для забезпечення управління та обслуговування діяльності підприємства, нарахована та виплачена заробітна плата та оплата відпусток не є збитками, а є господарською діяльністю, і не доводить понесені додаткові витрати позивачем. На думку відповідача-2, позивач не довів обставин заподіяння відповідачами збитків, тому у задоволені позову просить відмовити повністю.

05.02.2025 р. від представника позивача - Бараник Г.О. до господарського суду через підсистему "Електронний суд" ЄСІТС надійшла відповідь на відзив (вх. № 1763/25), згідно з якою позивач вважає заперечення відповідача-2, викладені у відзиві, безпідставними, такими, що не відповідають фактичній ситуації та нормам законодавства та наполягає на задоволенні позову.

10.02.2025 р. від представника відповідача Головного управління Державної податкової служби у Миколаївській області - Клюцевської С.О. до господарського суду через підсистему "Електронний суд" ЄСІТС надійшли додаткові пояснення (вх. № 2060/25), в яких відповідач-1 зазначає, що витрати позивача, заявлені до стягнення у вигляді збитків, збитками не являються, оскільки існували до прийняття контролюючим органом рішення про відповідність критеріям ризиковості №28024 від 08.12.2023 року, під час його дії, та існують після скасування такого рішення.

Як вказує відповідач-1, відповідно до пп.2.6. п.2 розділу І Наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України «Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією» №309 від 22.12.2023 р., Миколаївська міська територіальна громада у період з 26.02.2022 року по 11.11.2022 року перебувала в переліку територій активних бойових дій. Згідно з пп.1.5. п.1 розділу І переліку Мінреінтеграції, з 11.11.2022 р. Миколаївська міська територіальна громада, код UA48060150000071713, перебуває в переліку територій можливих бойових дій. Як вбачається з наданого до матеріалів справи договору про надання послуг з надання у строкове платне користування віртуальної інфраструктури Tucha, де ТОВ «Хмара» - виконавець, датою укладення є 22.11.2023 року. Відтак, на думку відповідача-1, твердження позивача, що необхідність оренди сервера для зберігання інформації та документів виникла саме через включення м. Миколаєва до переліку активних/можливих бойових дій, не відповідає дійсності, оскільки, як вже зазначалося вище, безпосередньо м. Миколаїв було включено до переліку активних бойових дій від 26.02.2022 року, а тому: «ризик втрати всіх документів підприємства в паперовому вигляді та документів які зберігалися на комп`ютерній техніці підприємства» існував задовго до укладення зазначеного договору (від 22.11.2023 року).

Щодо економічної доцільності використання та, як наслідок, оплати програмного забезпечення для подання звітності до контролюючих органів та обміну юридично-значущими первинними документами та канцтоварів відповідач-1 зазначає, що оскільки внаслідок реального припинення ведення господарської діяльності звітність або будь-які інші документи податкового обліку до контролюючих органів не подавалися, договори з іншими суб`єктами господарювання не укладалися, як наслідок відсутні дії зі складання, оформлення та підписання первинної документації та ін. Проте, позивачем ніяких пояснень з цього питання не надано. Крім того, якщо підприємством було припинено ведення господарської діяльності та не отримувався дохід, як про це стверджує позивач, то на думку відповідача-1, такі додаткові витрати є необґрунтованими та недоцільними.

Відтак, відповідач-1 вважає, що такі витрати не є збитками, оскільки існували до прийняття контролюючим органом рішення про відповідність критеріям ризиковості №28024 від 08.12.2023 року, під час його дії, та існують після скасування такого рішення. Більше того, оскільки такі витрати не є крайнє необхідними навіть при веденні господарської діяльності, а як стверджує позивач господарська діяльність була припинена в повному обсязі протягом 11 місяців, то останній міг би уникнути їх шляхом призупинення дії зазначених договорів. За ствердженням відповідача-1, кошти за такі послуги сплачувалися в повному обсязі та своєчасно протягом всього часу дії рішення про відповідність ризиковим платникам податку, що вказує на можливість ведення господарської діяльності та бажання забезпечення виконання умов всіх договорів, в повному обсязі.

Як стверджує відповідач-1, позивач, всупереч приписам статті 22 ЦК України, не довів що збитки, які підприємство начебто зазнало, виникли внаслідок нищення або пошкодження речі або це витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), як про це йдеться у п.1 ч.2 ст.22 ЦКУ, та причинний зв`язок між діями ГУ ДПС у Миколаївській області та витратами притому, що він є обов`язковим елементом відповідальності в правовідносинах про стягнення збитків з Державного бюджету України.

Відповідач-1 вказує, що рішеннями Миколаївського окружного адміністративного суду по справах № 400/4951/24, №400/4970/24, №400/4981/24, №400/4962/24, №400/4954/24, №400/4950/24, №400/4910/24, №400/4971/24, №400/3086/24 було стягнено за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС у Миколаївській області та ДПС України на користь ТОВ «Бест Нафта» судові витрати на загальну суму 35730,40 грн. Відтак, на думку відповідача-1, за рахунок державних коштів вже було відшкодовано в повному обсязі усі витрати, в розумінні ст.22 ЦК України, які підприємство зробило для відновлення свого порушеного права.

Як зауважує відповідач-1, позивач, через неможливість довести причинно-наслідковий зв`язок між діями ГУ ДПС у Миколаївській області та збитками, як того вимагає Цивільний кодекс України, в додаткових поясненнях від 06.01.2025 року, 05.02.2025 року почав посилатися на приписи податкового кодексу, зокрема п.21.3 ст.21, пп.17.1.7 п.17.1 ст.17, п.114.2, п.114.4 ст.114 ПК України. На думку відповідача-1, розгляд справ, де предметом є податкове правопорушення, мова про яке йде у вищезазначених статтях, відноситься до сфери публічно-правових відносин, оскільки в таких відносинах одна із сторін здійснює публічно-владні управлінські функції і спір виникає у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій, саме тому належить до компетенції адміністративних судів. Через що, відшкодування шкоди, мова про яку йдеться у вищезазначених статтях, також відбувається в порядку адміністративного судочинства. Відтак відповідач-1 вважає, що позивач посилається на норми матеріального права, які не підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

13.02.2025 р. від представника відповідача Головного управління Державної казначейської служби України - Хмельницького В.С. до господарського суду через підсистему "Електронний суд" ЄСІТС надійшла заява (вх. № 2228/25), згідно з якою заявник просив розглянути справу без участі представника відповідача-2 у зв`язку з хворобою представника.

Під час підготовчого засідання 13.02.2025 р. судом було розглянуто клопотання відповідача - Головного управління Державної казначейської служби України у Миколаївській області про поновлення строку на подання відзиву, за результатами розгляду чого господарським судом, з метою забезпечення реалізації принципу змагальності сторін, постановлено протокольну ухвалу про задоволення вказаного клопотання про поновлення процесуального строку на подання відзиву на позовну заяву, визнавши поважними причини пропуску такого строку.

Так, у підготовчому засіданні господарського суду 13 лютого 2025 року по справі №915/1444/24 за участю представників позивача та відповідача-1 судом було протокольно оголошено перерву до 24 лютого 2025 року о 09 год. 40 хв. в порядку ч. 5 ст. 183 ГПК України, про що ухвалою суду від 13.02.2025 р. повідомлено відповідача-2 в порядку ст. 120 ГПК України.

21.02.2025 р. від представника позивача - Бараник Г.О. до господарського суду через підсистему "Електронний суд" ЄСІТС надійшла відповідь на додаткові пояснення (вх. № 2637/25), згідно з якою позивач вважає, що всі твердження відповідача-1 про нібито відсутність необхідності у витратах позивача у період вимушеної відсутності господарської діяльності не відповідають дійсності та вимогам Податкового кодексу України, про що відповідач-1 не може бути не обізнаний.

24.02.2025 р. від представника відповідача Головного управління Державної податкової служби у Миколаївській області - Косовської І.В. до господарського суду через підсистему "Електронний суд" ЄСІТС надійшло клопотання (вх. № 2701/25), згідно з яким відповідач-1 зазначає, що він надав всі пояснення та докази, у зв`язку з чим просив розглянути питання про закриття підготовного провадження без участі його представника.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 24.02.2025 р. у справі № 915/1444/24 закрито підготовче провадження, та справу призначено до судового розгляду по суті в засіданні суду на 17.03.2025 р.

Так, у судовому засіданні господарського суду 17 березня 2025 року по справі №915/1444/24 за участю представників сторін судом було протокольно оголошено перерву до 10 квітня 2025 року о 10 год. 00 хв. в порядку ч. 2 ст. 216 ГПК України, про що сторони повідомлені під розписку.

У судовому засіданні господарського суду 10 квітня 2025 року по справі №915/1444/24 за участю представників сторін судом було протокольно оголошено перерву до 24 квітня 2025 року о 14 год. 30 хв. в порядку ч. 2 ст. 216 ГПК України, про що під розписку повідомлені учасники справи.

Під час судового засідання 24.04.2025 р. позивач підтримав позовні вимоги та наполягав на їх задоволенні у повному обсязі, відповідачі наполягали на відмові у задоволенні позову.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідачів, розглянувши та дослідивши всі письмові докази, які містяться в матеріалах справи, господарський суд дійшов наступних висновків.

08.12.2023 року контролюючим органом в особі Комісії ГУ ДПС у Миколаївській області з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних було прийнято рішення № 28024 у відношенні Товариства з обмеженою відповідальністю "Бест Нафта" про відповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника, а саме у зв`язку з виявленням обставин та/або отриманням інформації контролюючим органом у процесі поточної діяльності, відповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку п.8 Критеріїв ризиковості платника податків. У вказаному рішенні податковим органом зазначено, що підставою для прийняття рішення про відповідність платника податку критеріям ризиковості є: 11- накопичення залишків нереалізованих товарів за відсутності (недостатності) місць для їх зберігання (власних, орендованих складських приміщень) відповідно до поданої до контролюючих органів звітності; 12 - постачання товарів (послуг) і платнику(ам) податку, щодо якого(их) прийняте рішення про відповідність критеріям ризиковості платника податку. Інформація, за якою встановлена відповідність платника податку критеріям ризиковості, взята контролюючим органом за період з 13.06.2023 року по 03.07.2023 року.

В подальшому, 26.02.2024 року позивачем - ТОВ "Бест Нафта" було подано до податкового органу в електронному вигляді повідомлення №1 про подання інформації та копій документів щодо невідповідності платника податку критеріям ризиковості платника податку разом із зазначеною кількістю відсканованих первинних документів. На підставі поданих документів позивач просив виключити ТОВ "Бест Нафта" з переліку ризикових підприємств у зв`язку з невідповідністю критеріям ризиковості платника податку. Згідно з квитанцією №2 повідомлення було прийнято 26.02.2024 року.

05.03.2024 року контролюючим органом в особі Комісії ГУ ДПС в Миколаївській області з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних було прийнято рішення № 6079 про відповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника п.8 Критеріїв ризиковості платника податків, а саме з урахуванням отриманих від платника податку інформації та копії відповідних документів від 26.02.2024 року №1. У вказаному рішенні податковим органом зазначено, що підставою для прийняття рішення про відповідність платника податку критеріям ризиковості є: 11- накопичення залишків нереалізованих товарів за відсутності (недостатності) місць для їх зберігання (власних, орендованих складських приміщень) відповідно до поданої до контролюючих органів звітності; 12 - постачання товарів (послуг) і платнику(ам) податку, щодо якого(их) прийняте рішення про відповідність критеріям ризиковості платника податку. Інформація, за якою встановлена відповідність платника податку критеріям ризиковості, взята контролюючим органом за період з 13.06.2023 року по 03.07.2023 року.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням про відповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку №6079 від 05.03.2024 року, позивач звернувся до Миколаївського окружного адміністративного суду з відповідним позовом про визнання протиправним та скасування рішення комісії відповідача-1 про відповідність ТОВ «Бест-Нафта» критеріям ризиковості платника податку.

Так, рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 18.06.2024 року у справі № 400/3086/24, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 24.10.2024 року, позов ТОВ "Бест Нафта" до Головного управління ДПС у Миколаївській області було задоволено, а саме визнано протиправним та скасовано рішення комісії Головного управління ДПС у Миколаївській області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/ розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, № 6079 від 05.03.2024 року про відповідність ТОВ "Бест-Нафта" критеріям ризиковості платника податку, зобов`язано ГУ ДПС у Миколаївській області виключити ТОВ "Бест Нафта" з переліку платників податків, які відповідають критеріям ризиковості.

Миколаївський окружний адміністративний суд дійшов висновку, що оскаржуване рішення №6079 від 05.03.2024 року про відповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку не містить належних обґрунтувань підстав та причин віднесення позивача до ризикових платників податків відповідно до пункту 8 Критеріїв ризиковості платників податку, та суду не надано належних доказів, які б вказували на наявність ознак ризиковості здійснення операцій, що зумовило включення позивача до переліку платників, які відповідають критеріям ризиковості платника податку. Тобто, вказане рішення не містить належних та достатніх мотивів та обґрунтувань віднесення позивача до переліку платників, які відповідають критеріям ризиковості, відповідач не довів належними та допустимими доказами наявність податкової інформації, яка є достатньою підставою для прийняття відносно позивача рішення про відповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку.

За положеннями ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Отже, встановлені рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 18.06.2024 р. по справі № 400/3086/24, яке набрало законної сили 24.10.2024 р., обставини в силу приписів ч. 4 ст. 75 ГПК України є преюдиціальними для господарського суду під час розгляду даної справи, а тому не підлягають доказуванню, зокрема, факт протиправності рішення ГУ ДПС в Миколаївській області від 05.03.2024 р. №6079 у відношенні ТОВ "Бест Нафта" про відповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку.

Наразі позивач, стверджуючи про протиправність прийнятого відповідачем-1 вищевказаного рішення, яке було скасовано адміністративним судом, вказує, що такі незаконні дії відповідача-1 призвели до реальних збитків підприємства, оскільки жодних грошових коштів на рахунки підприємства не надходило, а діяльність підприємства була повністю зупинена. Зокрема, позивач стверджує, що з 08.12.2023 р. не мав можливості вести господарську діяльність, при цьому це не звільнило позивача від обов`язків зі сплати податків, зборів, заробітних плат, несення витрат по оренді приміщення та інших витрат на період оскарження дії Головного управління ДПС у Миколаївській області. Так, за ствердженням позивача, за період з 08.12.2023 по 28.10.2024 р. підприємством були понесені наступні витрати:

1) на оренду приміщення в сумі 129761,06 грн. без ПДВ (договір оренди з ТОВ «Ніксіті-Девелопмент» №13 від 21.03.2018 р., № 12 від 01.06.2024 р. з актами та платіжними інструкціями);

2) на оплату програмного забезпечення для подання звітності до контролюючих органів та обміну юридично значущими первинними документами М.Е.Doc та 1С (BAF) в сумі 8896,00 грн. без ПДВ (договір ТОВ «Техноцентр маяк СОФТ» з актами надання послуг та платіжні інструкції, договір ФОП Головань М.М. з актами надання послуг та платіжні інструкції, договір ФОП Луговенко І.І з актами надання послуг та платіжні інструкції);

3) на оренду сервера для зберігання інформації та документів (надання в строкове платне користування віртуальної інфраструктури) в сумі 53547,47 грн. без ПДВ за договором ТОВ «ХМАРА» з актами надання послуг та платіжні інструкції;

4) на канцтовари використані для забезпечення управління та обслуговування діяльності підприємства в сумі 3913,33 грн. без ПДВ (ТОВ МП «ІНВАР» з актами надання послуг, видатковими накладними та платіжні інструкції);

5) на нараховану та виплачену заробітну плату із оплатою відпусток з урахуванням податків та зборів (ЄСВ, військовий збір та ПДФО) в сумі 335328,59 грн. згідно з наказами та штатними розкладами, оборотно-сальдовими відомостями заробітної плати, перерахування заробітної плати, виписками, розрахунковими відомостями і платіжними інструкціями.

Відтак, позивач стверджує, що загальна сума збитків, яка підлягає відшкодуванню йому через незаконні дії ГУ ДПС у Миколаївській області, становить 531446,45 грн.

Відповідно до ст. 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

За нормами ст. 11 Цивільного кодексу України підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки, зокрема, однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є завдання майнової (матеріальної) шкоди іншій особі.

Відповідно до п. 8 ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Як визначено у ч. 2 ст. 22 Цивільного кодексу України, збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду передбачені ст. 1166 Цивільного кодексу України, згідно з ч. ч. 1, 2 якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала; особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Породжуючи настання цивільних прав та обов`язків згідно ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, відповідальність у вигляді відшкодування збитків вимагає для її застосування наявності складу правопорушення, а саме: протиправної поведінки (дії чи бездіяльності особи), шкідливого результату такої поведінки, причинного зв`язку між протиправною поведінкою та заподіяними збитками, вини особи, яка заподіяла збитки. Протиправною є поведінка, що не відповідає вимогам закону або договору, тягне за собою порушення майнових прав та інтересів іншої особи і спричинила заподіяння збитків. Причинний зв`язок між протиправною поведінкою порушника та збитками полягає, передусім, у прямому (безпосередньому) зв`язку між протиправною поведінкою та настанням негативного результату. Вказані обставини підлягають доведенню позивачем належними та допустимими у справі доказами. Стягнення збитків як виду цивільно-правової відповідальності можливе у випадку наявності таких збитків та обґрунтованості їх розміру.

З аналізу вищевказаних норм законодавства, вбачається, що об`єктивною стороною правопорушення є наявність збитків в майновій сфері кредитора, протиправна поведінка, яка втілилась в невиконанні або неналежному виконанні боржником зобов`язання, причинний зв`язок між протиправною поведінкою боржника та збитками. Відсутність хоч би одного з вищевказаних елементів, які утворюють склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за невиконання або неналежне виконання ним зобов`язань, оскільки в даному випадку його поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення.

Як зазначалось вище, факт протиправності дій ГУ ДПС в Миколаївській області при прийнятті рішення від 05.03.2024 р. №6079 у відношенні ТОВ "Бест Нафта" про відповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку встановлено рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 18.06.2024 р. у справі № 400/3086/24, яке набрало законної чинності 24.10.2024 р.

Відповідно до ст. 1173 Цивільного кодексу України шкода, завдана фізичній чи юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Відповідно до ст. 25 Бюджетного кодексу України Казначейство України здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду. Відшкодування відповідно до закону шкоди, завданої фізичній чи юридичній особі внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності органів державної здійснюється державою у порядку, визначеному законом.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2018 р. у справі № 910/23967/16.

При цьому відповідно до ст. 326 Цивільного кодексу України відповідальність за шкоду, яка завдана органами державної влади, несе держава за рахунок грошових коштів, які їй належать на праві власності.

Відповідно до статті 1174 Цивільного кодексу України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

Водночас необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох умов: 1) неправомірні дії цього органу; 2) наявність шкоди; 3) причинний зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою. Довести наявність цих умов має позивач, який звернувся з позовом про стягнення шкоди на підставі статті 1173 ЦК України.

Збитки - це об`єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони, що обмежує її інтереси як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також у неодержаних кредитором доходах, які б він одержав, якби зобов`язання було виконане боржником.

Доведення факту наявності таких збитків та їх розміру, а також причинно-наслідкового зв`язку між правопорушенням і збитками покладено на позивача.

Причинний зв`язок як обов`язковий елемент відповідальності за заподіяні збитки полягає в тому, що збитки повинні бути об`єктивним наслідком поведінки заподіювача збитків, а отже, доведенню підлягає факт того, що його протиправні дії є причиною, а збитки - наслідком такої протиправної поведінки.

Відповідно до пункту 114.1 статті 114 Податкового кодексу України особа, чиї права та/або законні інтереси порушено, має право на відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю контролюючих органів, їх посадових (службових) осіб.

Шкода, заподіяна протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю контролюючих органів, їх посадових (службових) осіб, відшкодовується державою за рахунок коштів державного бюджету незалежно від вини контролюючого органу, його посадових (службових) осіб.

Стосовно висновку про неправомірність рішень, дій або бездіяльності контролюючого органу як умови деліктної відповідальності Велика Палата Верховного Суду, звертаючись mutatis mutandis до власних висновків, викладених у підпункті 9.9 постанови від 16.11.2022 у справі № 910/6355/20, відзначає, що ухвалення попереднього судового рішення про визнання протиправними дій (бездіяльності) контролюючого органу (його посадових (службових) осіб) не є необхідним для вирішення іншої справи, у якій розглядаються позовні вимоги про відшкодування збитків (шкоди), завданих такими діяннями, а господарський суд може самостійно встановити наявність чи відсутність складу відповідного цивільного правопорушення, яке стало підставою для звернення до суду, шляхом оцінки наданих сторонами доказів.

Відповідно до частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частиною 3 статті 13 ГПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (частина 1 статті 74 ГПК України).

Згідно із статтями 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами частини 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Як вже було зазначено, однією з умов притягнення до відповідальності за статтями 1173, 1174 ЦК України є наявність шкоди. Лише за фактом завдання шкоди виникають підстави покласти цивільну відповідальність на державу, Автономну Республіку Крим чи орган місцевого самоврядування.

Так, позивачем із посиланням на неможливість ведення господарської діяльності заявлені до стягнення в якості збитків понесені ним витрати за період з 08.12.2023 по 28.10.2024 р. в сумі 531446,45, а саме:

1) на оренду приміщення - 129761,06 грн.;

2) на оплату програмного забезпечення для подання звітності до контролюючих органів та обміну юридично значущими первинними документами М.Е.Doc та 1С (BAF) - 8896,00 грн.;

3) на оренду сервера для зберігання інформації та документів (надання в строкове платне користування віртуальної інфраструктури) - 53547,47 грн.;

4) на канцтовари, використані для забезпечення управління та обслуговування діяльності підприємства - 3913,33 грн.;

5) на нараховану та виплачену заробітну плата і оплату відпусток з урахуванням податків та зборів (ЄСВ, військовий збір та ПДФО) - 335328,59 грн.

В даному випадку суд зауважує, що позивачем не обґрунтовано, яким саме чином прийняття ГУ ДПС в Миколаївській області рішення від 05.03.2024 р. №6079 у відношенні ТОВ "Бест Нафта" про відповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку обумовило сплату позивачем вищевказаних витрат, які по суті є витратами на забезпечення звичайної діяльності підприємства. Зокрема, позивачем не доведено причинного зв`язку між діями податкового органу та оплатою оренди приміщення і оренди сервера, оплатою програмного забезпечення і канцтоварів, виплатою заробітної плати працівникам. На думку суду, ведення позивачем звичайної господарської діяльності не обумовлено протиправним рішенням ГУ ДПС в Миколаївській області, а відтак таке рішення не могло спричинити саме оплату позивачем оренди приміщення і сервера, оплату програмного забезпечення і канцтоварів, виплату заробітної плати працівникам.

Так, суд вважає цілком слушними доводи відповідача-1 про те, що витрати на оренду приміщення, програмного забезпечення для подання звітності до контролюючих органів, сервера для зберігання інформації та документів, канцтовари та виплата заробітної плати є такими, що не спричинені прийняттям контролюючим органом рішення про відповідність платника податку критеріям ризиковості, тобто наявність або відсутність такого рішення ніяк не впливає на розмір або існування таких витрат у суб`єкта господарювання. Такого роду витрати характерні для будь-якого суб`єкта господарювання для забезпечення його функціонування незалежно від його відповідності/невідповідності критеріям ризиковості. Тому суд погоджується з доводами відповідача-1 про те, що понесені позивачем витрати у спірній сумі взагалі не мають причинно-наслідкового зв`язку з прийнятим контролюючим органом рішенням.

Отже, в матеріалах справи відсутні докази того, що у зв`язку з незаконними діями відповідача щодо прийняття рішення про відповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку, позивач повинен був нести додаткові витрати для забезпечення власної діяльності, а також те, що заявлена сума витрат пов`язана саме з неправомірними діями відповідача та прийняттям ним рішення про відповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку.

Суд зазначає, що понесені позивачем витрати у господарській діяльності не можуть бути кваліфіковані як збитки, адже наявність причинно-наслідкового зв`язку між заявленою позивачем сумою у розмірі 531446,45 грн. та протиправною поведінкою відповідача-1 не доведена позивачем, оскільки зобов`язання позивача сплачувати орендну плату, оплачувати програмне забезпечення для подання звітності до контролюючих органів та обміну юридично значущими первинними документами, орендувати сервер для зберігання інформації та документів та виплачувати заробітну плату за наявними у даній справи доказами не пов`язано з прийняттям відповідачем рішення про відповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку.

У постанові від 12.03.2019 у справі №920/715/17 Велика Палата Верховного Суду наголосила, що питання наявності між сторонами деліктних зобов`язань та цивільно-правової відповідальності за заподіяну шкоду перебуває у площині цивільних правовідносин потерпілого та держави, а господарський суд самостійно встановлює наявність чи відсутність складу цивільного правопорушення, який став підставою для стягнення шкоди, оцінюючи надані сторонами докази. Чинним законодавством України обов`язок доведення факту наявності таких збитків та їх розмір, а також причинно-наслідковий зв`язок між правопорушенням і збитками покладено на позивача. Покладення на державу обов`язку з відшкодування шкоди, завданої фізичній або юридичній особі внаслідок втрат, які a priori не були понесені такою особою (за відсутності першопричини - causa prima), не може вважатися законним.

Вказане є самостійною підставою для відмови в позові з огляду на відсутність усіх елементів складу цивільного правопорушення, які підлягають доказуванню у спорах про відшкодування державою шкоди, завданої органом державної влади, його посадовою чи службовою особою.

Враховуючи вищевикладене, позивачем не доведено причинного зв`язку між неправомірними діями відповідача з прийняття рішення про відповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку та заявленими позивачем до стягнення з відповідачів збитками у розмірі 531446,45 грн, які, як ним зазначено у позові, виникли у нього внаслідок прийняття такого рішення. У зв`язку з цим суд не вбачає підстав для надання оцінки доводам позивача стосовно самого розміру заявлених до стягнення збитків. Відтак, суд дійшов висновку про відсутність підстав для покладення на відповідачів відповідальності у вигляді відшкодування позивачу понесених ним витрат в заявленій сумі 531446,45 грн.

При цьому суд зауважує, що при наданні оцінки всім доводам учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч. 5 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України).

Вирішуючи питання щодо доцільності надання правової оцінки іншим доводам сторін, суд виходить з того, що Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Так, Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Призначення обґрунтованого рішення полягає у тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією (рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії").

Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Отже, рішення Європейського суду з прав людини суд застосовує у цій справі як джерело права.

Наразі суд не вбачає необхідності надавати оцінку решті доводам сторін стосовно підстав для віднесення позивача до категорії платника податку на додану вартість з урахуванням критеріїв ризиковості платника податку, а також можливості позивача отримувати доходи у спірний період та ін., оскільки така оцінка не впливає на вказані вище висновки суду щодо відсутності підстав для покладення на відповідачів відповідальності у вигляді відшкодування збитків через недоведеність позивачем всіх складових такого делікту.

Згідно ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Оцінюючи надані докази в сукупності, господарський суд вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Бест Нафта" необґрунтовані, не відповідають вимогам чинного законодавства, у зв`язку з чим не підлягають задоволенню.

Щодо розподілу судових витрат у даній справі слід зазначити наступне.

Позивач при зверненні до суду з даним позовом судовий збір не сплатив, посилаючись на положення п. 11 ч. 2 ст. 3 Закону «Про судовий збір», згідно з якими судовий збір не сплачується за подання позовної заяви про відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади АРК або органу місцевого самоврядування, їх посадовою або службовою особою, а так само незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури або суду.

Водночас відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в дохід бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору. Якщо інше не передбачено законом, у разі залишення позову без задоволення, закриття провадження у справі або залишення без розгляду позову позивача, звільненого від сплати судового збору, судовий збір, сплачений відповідачем, компенсується за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Виходячи з наведеного та з огляду на те, що судом відмовлено у задоволенні позову заявника, який у встановленому порядку звільнений від сплати судового збору, якого позивач відповідно судовий збір за розгляд даної справи не може бути покладено на відповідачів, а тому такі витрати відносяться за рахунок держави.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

1. У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Бест Нафта" (54001, м. Миколаїв, вул. Соборна, 4Ж, оф. 309; e-mail: bestnaftaoil@gmail.com; код ЄДРПОУ 40442682) до Головного управління Державної податкової служби у Миколаївській області (54005, м. Миколаїв, 54055, м. Миколаїв, вул. Героїв Рятувальників, 6; e-mail: mk.official@tax.gov.ua; код ЄДРПОУ 44104027) та Головного управління Державної казначейської служби України у Миколаївській області (54055, м. Миколаїв, пр-т Центральний, 141в, код ЄДРПОУ 37992030) про стягнення збитків в розмірі 531446,45 грн. відмовити.

2. Витрати по сплаті судового збору покласти на позивача.

Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом 20-денного строку з моменту складання повного судового рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не буде подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складено та підписано 18.07.2025 року, з урахуванням умов воєнного стану та навантаженості, а також перебуванням у щорічній відпустці у період з 17.06.2025 по 27.06.2025 року, з 15.07.2025 по 17.07.2025 року.

Суддя Л.М. Ільєва