Рішення від 21.07.2025 по справі 921/336/25

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

21 липня 2025 року м. ТернопільСправа № 921/336/25 Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Шумського І.П.

за участі секретаря судового засідання Романюка Д.О.

розглянув справу

за позовом Акціонерного товариства "Тернопільобленерго" (46007, Тернопільська обл., м. Тернопіль, вул. Енергетична, 2)

до відповідача Міжгосподарського пансіонату з лікуванням "Лісова пісня" (48702, Тернопільська область, Чортківський район, м. Борщів, вул. Нічлава, 200)

про стягнення грошових коштів в сумі 30985,44 грн.

За участі від:

позивача - Балда - Денисюк Л.М.

відповідача - не з`явився

Зміст позовних вимог, позиція позивача.

У червні 2025 року Акціонерне товариство "Тернопільобленерго" звернулось до Господарського суду Тернопільської області з позовом до Міжгосподарського пансіонату з лікуванням "Лісова пісня" про стягнення грошових коштів в сумі 5000 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач у позовній заяві №2401/36 від 06.06.2025 (вх. №385 від 06.06.2025) посилається на неналежне виконання відповідачем умов угоди про погашення заборгованості, якою сторонами узгоджено графік реструктуризації заборгованості щодо розтермінування несплаченої вартості не облікованої електричної енергії в сумі 30985,44 грн, що нарахована на підставі акту про порушення №008059 від 22.11.2021.

Відповідно до поданої через систему "Електронний суд" заяви б/н від 11.06.2025 (вх. №4270 від 12.06.2025) позивач просив суд стягнути з відповідача 30985,44 грн, оскільки останнім згідно вказаної у позові угоди не сплачено жодного платежу.

Позиція відповідача.

Відповідач у відзиві б/н від 25.06.2025 (вх. №4720 від 30.06.2025) повністю визнав позовні вимоги та просив суд відстрочити виконання рішення суду у даній справі Клопотання про відстрочення виконання рішення суду мотивоване тим, що у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України ним не здійснюється господарська діяльність, а тому і відсутні кошти на оплату вказаної заборгованості.

Процесуальні дії суду у справі.

Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 11.06.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №921/336/25 за правилами спрощеного позовного провадження, судове засідання з повідомленням учасників судового процесу призначено на 03.07.2025.

Ухвалою суду від 03.07.2025, серед іншого: прийнято до розгляду заяву позивача про збільшення позовних вимог від 11.06.2025 (вх. № 4270 від 12.06.2025) та постановлено подальший розгляд справи здійснювати з її урахуванням; розгляд справи та клопотання відповідача про відстрочення виконання рішення відкладено на 21.07.2025.

Представником позивача в судовому засіданні 21.07.2025 підтримано позовні вимоги, з урахуванням їх збільшення. Щодо заяви про відстрочення виконання рішення, але в межах встановленого ч.5 ст. 331 ГПК України строку, представник позивача не заперечив.

Відповідач явку повноважного представника в судове засідання 21.07.2025 не забезпечив, про дату, час та місце його проведення повідомлений належним чином.

У клопотанні б/н від 25.06.2025 (вх. №4717 від 30.06.2025) відповідач просив суд розгляд справи здійснювати без участі його представника.

Судом враховано, що у силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору.

Відповідно до листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України №1-5/45 від 25.01.2006, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду).

21.07.2025 суд ухвалив скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення.

Фактичні обставини справи, встановлені судом.

Між Відкритим акціонерним товариством «Тернопільобленерго» Борщівський РЕМ (надалі - оператором системи) та Міжгосподарським пансіонатом з лікуванням «Лісова пісня» (надалі споживачем) 30.05.2019 укладено договір №109 споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії (надалі - договір), який згідно з п. 1.1 є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови розподілу електричної енергії споживачам (надалі - споживач) як послуги оператора системи. Цей договір укладається сторонами з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України шляхом приєднання споживача до умов цього договору згідно з заявою-приєднання, що є додатком 1 до цього договору.

Умови договору розроблені відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії» та Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 14 березня 2018 року № 312 (далі - ПРРЕЕ) (п. 1.2 договору).

Відповідно до п. 2.1 договору оператор системи надає споживачу послуги з розподілу електричної енергії, параметри якості якої відповідають показникам, визначеним Кодексом системи передачі, затвердженого постановою НКРЕКП від 14 березня 2018 року № 309, та Кодексу систем розподілу, затвердженого постановою НКРЕКП від 14 березня 2018 року № 310 (далі - КСР), за об`єктом, технічні параметри якого фіксуються в Паспорті точки розподілу за об`єктом споживача, який є додатком 2 до цього договору, та в особовому рахунку споживача, облікових базах даних оператора системи.

Згідно з п. 2.2 договору відомості про засіб (засоби) вимірювання обсягу електричної енергії, що використовується на об`єкті (об`єктах) споживача, зазначаються разом із енергетичними ідентифікаційними кодами (ЕІС кодами) в додатку 3 до цього договору.

Споживач оплачує за розподіл електричної енергії згідно з умовами глави 5 цього договору та інші послуги оператора системи згідно з додатком 4 «Порядок розрахунків» (п. 2.3 договору).

У п. 3.1 договору зазначено, що облік (у тому числі приладовий) електричної енергії, що передається оператором системи розподілу та споживається споживачем та межі балансової належності об`єкта споживача, здійснюється відповідно до вимог Кодексу комерційного обліку електричної енергії, затвердженого постановою НКРЕКП від 14.03.2018 №311 та з урахуванням вимог цього договору.

Матеріали справи містять оформлені між сторонами до договору додаток №1 заяву приєднання, додаток №2 паспорт точки розподілу електричної енергії, додаток №3 відомості про розрахункові засоби обліку активної та реактивної електричної енергії споживача, додаток №4 порядок розрахунків, додаток №4а використання системи онлайн - розрахунків "Персональний кабінет" (для не побутових споживачів), додаток №5 порядок участі споживача в графіках обмеження електропостачання та графіках відключень, додаток №6 акт розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін, додаток №7 однолінійну схему, додаток №8 порядок розрахунку втрат електричної енергії в мережах.

22.11.2021 Борщівський РЕМ ВАТ "Тернопільобленерго" провів перевірку діяльності Міжгосподарського пансіонату з лікуванням "Лісова пісня", в ході якої виявив порушення Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених Постановою НКРЕКП № 312 від 14.03.2018, а саме: самовільну заміну силового трансформатора номінальною потужністю 160 кВа на 250 кВа, що призвело до споживання необлікованої електричної енергії (п. 8.4.2. глави 8.4. ПРРЕЕ).

Вказане порушення зафіксовано у акті про порушення №008059 від 22.11.2021.

29.11.2021 комісією Борщівського РЕМ проведено засідання з розгляду вищевказаного акту, за результатом проведення засідання складено протокол №18 від 29.11.2021.

У протоколі №18 від 29.11.2021 наведено розрахунок обсягу необлікованої електричної енергії, вартість якої склала 43985,44 грн.

Борщівський РЕМ ВАТ "Тернопільобленерго" виставив Міжгосподарському пансіонату з лікуванням "Лісова пісня" для оплати рахунок №1 від 07.12.2021 на суму 43985,44 грн.

Відповідач частково оплатив виставлену до оплати згідно рахунка №1 від 07.12.2021 суму. Залишок неоплаченої суми склав 30985,44 грн.

Матеріали справи містять укладену між Відкритим акціонерним товариством «Тернопільобленерго» Борщівський РЕМ (надалі кредитором) та Міжгосподарським пансіонатом з лікуванням «Лісова пісня» (надалі боржником) 07.12.2021 угоду про погашення заборгованості (надалі - угоду), відповідно до п.1, п.2 якої боржник повністю визнав заборгованість по акту про порушення №008059 від 22.11.2021 в сумі 30985,44 грн та зобов`язався сплатити кредиторові заборгованість, що виникла з договору про надання послуг з розподілу електроенергії і становить 30985,44грн в наступному порядку та терміни:

1) 5985,44 грн до 10.01.2022;

2) 5000 грн до 10.02.2022;

3) 5000 грн до 10.03.2022;

4) 5000 грн до 10.04.2022;

5) 5000 грн до 10.05.2022;

6) 5000 грн до 10.06.2022.

У разі неналежного виконання боржником зобов`язань щодо сплати заборгованості за даною угодою у вказані терміни, а також несплати боржником у повному обсязі поточного споживання електроенергії згідно договору про надання послуг з розподілу електроенергії боржника, в кредитора виникає право вимагати від боржника негайної оплати всієї суми розтермінованої заборгованості як тієї, строк оплати якої згідно даної угоди настав, так і тієї, строк оплати якої згідно п.2 ще не настав, не чекаючи настання терміну виконання боржником (п. 4 угоди).

Угода набуває чинності з моменту її підписання і діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за цією угодою. Угода припиняє свою дію після завершення п`ятиденного терміну, вказаного в п.4, у випадку надіслання кредитором на адресу боржника передбаченого п.4 попередження (п. 6 угоди).

Позивач звертався до відповідача з претензіями №716 від 12.09.2022 та №412/71.1 від 05.03.2025, у яких просив останнього оплатити кошти в сумі 30985,44 грн у строк до 31.10.2022 та 10.04.2025 відповідно.

Вказані претензії залишено відповідачем без відповіді та реагування.

Невиконання відповідачем взятих на себе зобов`язань стало підставою для звернення позивача до суду з вимогою про відновлення його порушених прав.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд при ухвалені рішення, висновки суду.

Статтями 15,16 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання; кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (стаття 11 ЦК України).

Статтею 509 ЦК України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до приписів ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ч.1 ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У даній справі правовідносини між сторонами виникли на підставі угоди про погашення заборгованості від 07.12.2021, у п. 2 якої наведено графік погашення заборгованості, яка виникла на підставі акту перевірки №008059 від 22.11.2021 в сумі 30985,44 грн.

В силу вимог ч.1 ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічні вимоги щодо виконання зобов`язань містяться і у ч.ч.1,7 ст.193 Господарського кодексу України (надалі ГК України).

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 ЦК України).

Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

У ч.1 ст. 598 ЦК України зазначено, що зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Нормами ст. 599 ЦК України, ст. 202 ГК України визначено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

В порушення умов п. 2 угоди, приписів перелічених норм, а також ст. ст. 11, 14 ЦК України, ст. ст. 173, 174, 193 ГК України, обумовлених планових платежів у період з січня 2022 року до червня 2022 року відповідач не здійснив, заборгувавши станом на час розгляду справи в суді 30985,44 грн.

Дану обставину визнано відповідачем.

Згідно з ч. 1 ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до змісту п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України, ст. 13, ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести належними і допустимими доказами ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Згідно зі ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За таких обставин, вимоги про примусове стягнення боргу в сумі 30985,44 грн підлягають задоволенню як обґрунтовані.

Щодо наведеного відповідачем у відзиві від 25.06.2025 клопотання про відстрочку виконання рішення суду у даній справі, суд зазначає наступне.

Як на підставу для відстрочення виконання рішення суду у даній справі, відповідач посилається на те, що оздоровчий заклад «Лісова пісня» надає послуги з оздоровлення та відпочинку дітей тільки у літній період. З отриманих коштів сплачує податки, заробітну плату та господарські витрати протягом року. У зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, Указом Президента України № 64/2022 введено воєнний стан. З 2022 року пансіонат «Лісова пісня» по даний час не здійснює господарської діяльності та не отримує доходів. Платоспроможність відповідача прямо залежить від надходження коштів на рахунок за результатами його господарської діяльності. У даному випадку відсутня його вина у виникненні заборгованості.

Відповідно до статті 15 ГПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

У статті 331 ГПК України передбачено порядок вирішення питання про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення, зміна способу та порядку виконання судового рішення.

За заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Згідно з частиною третьою статті 331 ГПК України підставою для відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Отже, ураховуючи положення частин четвертої та п`ятої статті 331 ГПК України, суд, вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, також враховує: ступінь вини відповідача у виникненні спору; стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо. Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Ураховуючи викладене, вказана норма визначає процесуальну можливість вирішення питань, пов`язаних із проблемами, що виникають під час виконання рішення господарського суду. У процесі виконання рішення ймовірне виникнення обставин, що ускладнюють виконання чи роблять його неможливим.

Відстрочка - це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом. Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому необхідно враховувати, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 331 ГПК України, вказана норма не вимагає, а господарський суд законодавчо обмежений конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення, який не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення.

Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, тощо.

Отже, законодавець у будь-якому випадку пов`язує відстрочення виконання судового рішення у судовому порядку з об`єктивними, непереборними, винятковими обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення. При цьому положення ГПК України не містять визначеного переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання. Тому суд повинен оцінювати докази, що підтверджують зазначені обставини, за правилами статті 86 цього кодексу.

Відповідно до вказаної норми господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. З урахуванням наведеного суд самостійно вирішує питання стосовно достовірності доказів, достатності їх для винесення рішення, істинності відомостей, які містяться в доказах. Близький за змістом висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 15.03.2018 у справі № 910/8153/17.

Оскільки виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави, згідно з пунктом 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 № 18-рп/2012 невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом, як це визначено у пункті 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012 р. № 11-рп/2012.

Право людини на суд, захищене статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (рішення ЄСПЛ у справі «Горнсбі проти Греції» (Hornsby v. Greece), від 19.03.1997 р., п. 40, Reports of Judgments and Decisions 1997-II ). За певних обставин затримка з виконанням судового рішення може бути виправданою, але не може бути такою, що спотворює сутність гарантованого пунктом 1 статті 6 Конвенції права (рішення ЄСПЛ у справі «Іммобільяре Саффі проти Італії», № 22774/93, п. 74, ECHR 1999-V ).

ЄСПЛ у рішенні у справі «Пономарьов проти України» від 03.04.2008 зазначив, що, ураховуючи що існування заборгованості, підтверджене обов`язковими та такими, що підлягають виконанню, судовими рішеннями, надає особі, на чию користь воно було винесено, «легітимні сподівання» на те, що заборгованість буде йому сплачено та така заборгованість становить «майно» цієї особи у розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції, то з метою недопущення порушення гарантованих Конституцією України та Конвенцією права на справедливий суд та права на повагу до приватної власності суд, який надає відстрочку чи розстрочку у виконанні рішення, у кожному конкретному випадку повинен встановити:

1) чи зумовлена затримка у виконанні рішення особливими і непереборними обставинами;

2) чи передбачена домовленістю сторін чи у національному законодавстві компенсація «потерпілій стороні» за затримку виконання рішення, ухваленого на його користь судового рішення, та індексація присудженої суми;

3) чи не є період виконання рішення надмірно тривалим для стягувача як «потерпілої сторони»;

4) чи дотримано справедливий баланс інтересів сторін у спорі.

Ураховуючи викладене, недостатнім є лише факт відсутності у боржника коштів, суди обов`язково повинні враховувати інтереси іншої сторони спору, на користь якої прийнято рішення.

Отже, згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції остаточні судові рішення не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати (рішення ЄСПЛ у справі «Горнсбі проти Греції»).

Суд зазначає, що у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 в Україні введено воєнний стан, який досі триває.

З огляду на наведені відповідачем обставини щодо сезонного характеру його діяльності, введення воєнного стану, нездійснення у зв`язку з цим ним господарської діяльності, що має наслідком неотримання доходу та відсутність заперечень позивача щодо відстрочки виконання рішення, суд вважає, що відстрочка виконання рішення у даній справі сприятиме досягненню максимального балансу сторін при виконанні судового рішення.

У даному випадку суд враховує інтереси обох сторін, а також приписи ч. 5 ст. 331 ГПК України, відповідно до якої розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Відтак, суд вважає за можливе частково задоволити наведене у відзиві від 25.06.2025 клопотання відповідача та відстрочити виконання рішення суду до 22.07.2026, з урахуванням приписів ч.5 ст. 331 ГПК України.

Розподіл судових витрат.

В порядку ст. ст. 123, 129 ГПК України судовий збір покладається на відповідача.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 3, 4, 12, 13, 20, 73-80, 86, 91, 123, 129, 233, 236-240, 247-252 ГПК України,

ВИРІШИВ:

1.Позов задоволити.

Стягнути з Міжгосподарського пансіонату з лікуванням "Лісова пісня" (48702, Тернопільська область, Чортківський район, м. Борщів, вул. Нічлава, 200, ідентифікаційний код 21143525) на користь Акціонерного товариства "Тернопільобленерго" (46007, Тернопільська обл., м. Тернопіль, вул. Енергетична, 2, ідентифікаційний код 00130725) 30985 (тридцять тисяч дев`ятсот вісімдесят п`ять) грн 44 коп. боргу, 3028 (три тисячі двадцять вісім) грн - судового збору в повернення сплачених судових витрат.

Видати наказ.

2. Клопотання Міжгосподарського пансіонату з лікуванням "Лісова пісня" б/н від 25.06.2025 про відстрочку виконання рішення у справі №921/336/25 задоволити частково.

3. Відстрочити виконання рішення у справі №921/336/25 до 22.07.2026.

Апеляційна скарга на рішення суду подається в порядку та строки встановлені ст. ст. 256,257 ГПК України.

Повне рішення складено 22 липня 2025 року.

Суддя І.П. Шумський