Постанова від 16.07.2025 по справі 904/3867/21

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 липня 2025 року

м. Київ

cправа № 904/3867/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Студенець В.І. - головуючий суддя, судді: Бакуліна С.В., Кондратова І.Д.,

за участю секретаря судового засідання: Натаріної О.О.,

розглянувши у відкритому судову засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1

на постанову Центрального апеляційного господарського суду

(головуючий суддя - Парусніков Ю.Б., судді: Іванов О.Г., Чус О.В.)

від 25.10.2023

у справі № 904/3867/21

за позовом Фонду гарантування вкладів фізичних осіб

до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Національний банк України,

про відшкодування шкоди у сумі 213 849 977,67 грн,

за участю представників учасників справи:

позивача - Іващенко В.О.,

відповідача 1 - не з`явився

відповідача-3 - ( ОСОБА_1 ) - ОСОБА_1., Шпакова Т.С., Цімерман О.І.,

відповідача-5 - ( ОСОБА_5 ) - Колосенко К.А. ,

відповідачів 2, 4, 6 - не з`явилися,

третьої особи - Кузьменко Ю.С.,

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. Фонд гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд) у квітні 2021 року звернувся до суду з позовною заявою до: ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_2 , відповідач 1), ОСОБА_7 (далі - ОСОБА_7 , відповідач 2), ОСОБА_3 (далі - ОСОБА_3 , відповідач 3), ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , відповідач 4), ОСОБА_4 (далі - ОСОБА_4 , відповідач 5), ОСОБА_5 (далі - ОСОБА_5 , відповідач 6), ОСОБА_6 (далі - ОСОБА_6 , відповідач 7) та з урахуванням заяви від про збільшення позовних вимог просив суд стягнути солідарно з зазначених вище фізичних осіб на користь Фонду, заподіяну ПАТ "Меліор Банк" та його кредиторам шкоду у сумі 213 849 977,67 грн.

1.2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що згідно з постановою правління Національного банку України від 09.10.2014 № 648/БТ ПАТ "Меліор Банк" віднесено до категорії неплатоспроможних. Також на підставі цієї постанови виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення від 09.10.2014 № 109 "Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ "Меліор Банк", за яким з 10.10.2014 у банку запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду. Постановою правління Національного банку України від 10.02.2015 №87 відкликано банківську ліцензію та розпочато процедуру ліквідації ПАТ "Меліор Банк". Під час процедури ліквідації банку встановлено, що розмір зобов`язань ПАТ "Меліор Банк" відповідно до затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду від 22.05.2015 №113/15 реєстру акцептованих вимог кредиторів, становить 82 649 585,16 грн, а оціночна (ринкова) вартість його ліквідаційної маси, затверджена рішенням виконавчої дирекції Фонду № 088/15 від 16.04.2015, становить 4 702 556, 57 грн. Недостатність майна ПАТ "Меліор Банк" для покриття вимог кредиторів банку склала 77 947 028,59 грн (82 649 585,16 грн - 4 702 556,57 грн). До Єдиного державного реєстру 01.02.2019 внесено запис № 12241110010054090 про припинення ПАТ "Меліор Банк". За наслідками завершення ліквідаційної процедури розмір незадоволених вимог кредиторів склав 80 214 000,07 грн. Фондом за результатами детального аналізу кредитного портфелю ПАТ "Меліор Банк", виявлено групу кредитів, які надавались пов`язаним між собою компаніям (позичальникам), без забезпечення або під забезпечення, яке не відповідало розміру основного зобов`язання та кредитному ризику. Вказаними компаніями є: ТОВ "МСВ Укрбуд", ТОВ "Інтернешнл Девелопмент Інвестмент", ПП "СВ-Промхімпоставка", ПП "Дніпротех КТ", ТОВ "Стальавтотранс", ТОВ "Медіан Фарм", ТОВ "Комплекс Системи" та ТОВ "Верілл Груп", які мали ознаки фіктивності. Також на балансі банку обліковувались права вимоги за врахованим векселем ТОВ "СТВ Сталь". Зазначає, що згодом вказані позичальники розпочали процедуру банкрутства, а їх ліквідатором виступила одна і та ж особа - Рудницький О.С. , що додатково свідчить про пов`язаність позичальників. На думку позивача, рішення щодо кредитування відповідних компаній в період 2014 року прийнято Кредитним комітетом та Спостережною радою банку, всупереч інтересам банку/кредиторам банку та є недобросовісними, ризиковими і ними завдано банку шкоду у сумі 213 849 977,67 грн. На виконання вимог частини п`ятої статті 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" Фонд 19.02.2021 звернувся до пов`язаних з банком осіб, які приймали рішення про вчинення операцій, якими банку заподіяні збитки, з вимогами про відшкодування шкоди. Оскільки вимоги банку залишені без задоволення, останній звернувся з цим позовом до суду.

Підставою для покладення відповідальності на відповідачів, як пов`язаних осіб банку, Фонд визначає статті 42, 43, 52 Закону України "Про банки і банківську діяльність", статтю 63 Закону України "Про акціонерні товариства", статті 11, 92, 1166, 1190 Цивільного кодексу України, пункт 1.3 глави I розділу VI Інструкції про порядок регулювання діяльності банків в Україні, затвердженій постановою правління Національного банку України від 28.08.2001 № 368.

2. Короткий зміст ухвалених судових рішень за результатами розгляду справи по суті спору

2.1. Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 10.11.2021 у справі №904/3867/21 у задоволенні позову Фонду відмовлено. Провадження в частині солідарного відшкодування шкоди у сумі 213 849 977,67 грн з ОСОБА_7 закрито.

2.2. Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 06.06.2022 апеляційну скаргу Фонду на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 10.11.2021 у справі № 904/3867/21 залишено без задоволення, а рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 10.11.2021 у справі №904/3867/21 - без змін.

2.3. Постановою Верховного Суду від 07.09.2022 касаційну скаргу Фонду задоволено частково. Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 10.11.2021 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 06.06.2022 у справі № 904/3867/21 в частині вирішення позовних вимог до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про солідарне стягнення шкоди у сумі 213 849 977,67 грн та розподілу судового збору скасовано, а справу в цій частині передано на новий розгляд до суду першої інстанції в іншому складі суду. Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 10.11.2021 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 06.06.2022 у справі № 904/3867/21 в частині закриття провадження у справі щодо ОСОБА_7 залишено в силі.

Скасовуючи рішення та постанову і передаючи справу на новий розгляд, колегія суддів Верховного Суду звернула увагу на те, що суди попередніх інстанцій вирішили спір без урахування висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 21.07.2021 у справі № 910/12930/18, від 04.12.2018 у справі № 910/21493/17, без належної оцінки всіх наявних у матеріалах справи доказів відповідно до вимог статті 86 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням лише доводів і доказів відповідачів, що є недопустимим. Крім того, Верховний суд, направляючи справу на новий розгляд, зазначив, що серед обставин, які підлягають встановленню, є зокрема, розмір збитків від кожного з сумнівних правочинів.

2.4. За результатом нового розгляду справи рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 07.06.2023 у справі №904/3867/21 у задоволенні позову Фонду про відшкодування шкоди відмовлено.

2.5. Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 25.10.2023 рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 07.06.2023 у справі №904/3867/21 скасовано, ухвалено нове рішення наступного змісту:

"Позовні вимоги Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог від 02.08.2021 вих. № 46/10521/21) - задовольнити в повному обсязі.

Стягнути солідарно з: ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ); ОСОБА_3 ( АДРЕСА_2 , ІПН НОМЕР_2 ); ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , НОМЕР_3 ); ОСОБА_4 ( АДРЕСА_4 , ІПН НОМЕР_4 ); ОСОБА_5 ( АДРЕСА_5 , ІПН НОМЕР_5 ); ОСОБА_6 ( АДРЕСА_6 , ІПН НОМЕР_6 ) на користь Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, 17; код ЄДРПОУ 21708016; рахунок IBAN НОМЕР_7 ) заподіяну ПАТ "Меліор Банк" та його кредиторам шкоду в сумі 213 849 977,67 грн (двісті тринадцять мільйонів вісімсот сорок дев`ять тисяч дев`ятсот сімдесят сім гривень 67 копійок)".

2.6. Додатковою постановою Центрального апеляційного господарського суду від 06.11.2024 у справі №904/3867/21 вирішено питання розподілу судового збору, а саме стягнуто з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 судовий збір за подання позовної заяви в рівних частинах по 122 616,67 грн з кожного на користь Фонду; та витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви (в частині недоплаченої суми), апеляційної та касаційної скарг в рівних частинах по 473 258,33 грн з кожного на користь Державного бюджету України.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнений виклад позиції інших учасників справи

3.1. Не погоджуючись із постановою суду апеляційної інстанції, ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Центрального апеляційного господарського суду від 25.10.2023, а рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 07.06.2023 у справі №904/3867/21 залишити в силі.

3.2. Підставами касаційного оскарження ОСОБА_1 визначила пункти 1, 3, 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

3.3. Відповідно до пункту 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставою касаційного оскарження судових рішень є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

3.4. На обґрунтування своєї правової позиції скаржник із посиланням на пункт 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України відзначає, що судом апеляційної інстанції застосовано норми права без урахування висновків щодо їх застосування, викладених у постановах Верховного Суду:

- від 21.07.2021 у справі №910/12930/18, від 01.08.2023 у справі №910/9833/21 (щодо застосування статті 1166 Цивільного кодексу України);

- від 21.07.2021 у справі №910/12930/18 (щодо застосування статті 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" та статті 58 Закону України "Про банки і банківську діяльність");

- від 21.07.2021 у справі №910/12930/18, від 07.09.2022 у справі №904/3867/21 (щодо застосування статті 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" в редакції чинній на момент подання позову; статті 89 Господарського кодексу України, в редакції яка не була чинна станом на 2014 рік);

- від 21.07.2021 у справі № 910/12930/18, від 25.05.2021 у справі №910/11027/18 (щодо застосування частини п`ятої статті 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" та визначення моменту початку позовної давності).

3.5. Відповідно до пункту 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

3.6. Також підставою касаційного оскарження скаржник визначає пункт 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, оскільки вважає, що на даний час відсутні висновки Верховного Суду щодо застосування:

- статей 22, 1166 Цивільного кодексу України, статті 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" за умови покриття збитків за допомогою резервного фонду банку, який було сформовано згідно з приписами статті 36 Закону У країни "Про банки і банківську діяльність";

- частини п`ятої статті 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" в частині визначення розміру шкоди (збитків) за межами (з перевищенням) розміру недостатності майна банку для розрахунків з кредиторами, що була визначена в звіті ліквідатора;

- статті 22, частини другої статті 1166 Цивільного кодексу України, а саме презумпції вини завдавача шкоди у правовідносинах з приводу стягнення з пов`язаних з банком осіб шкоди за фактом укладення правочинів, що призвели до завдання банку збитків;

- частини сьомої статті 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення механізмів виведення банків з ринку та задоволення вимог кредиторів цих банків" від 30.06.2021 № 1588-ІХ, стосовно визначення моменту, з якого починається перебіг строку позовної давності, для судових проваджень, позови за якими були подані до дати прийняття (набрання чинності) Закону України від 30.06.2021 № 1588- ІХ;

- статей 256 та 261 Цивільного кодексу України стосовно визначення моменту, з якого починається перебіг строку позовної давності, у спорах з приводу стягнення з пов`язаних з банком осіб шкоди за фактом укладення правочинів, що призвели до завдання банку збитків.

3.7. Згідно з пунктом 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, зокрема, у випадку якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.

3.8. Крім того, підставою касаційного оскарження ОСОБА_1 зазначає пункт 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, а саме: пункт 4 частини третьої статті 310 Господарського процесуального кодексу України, а саме суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.

3.9. Скаржник у касаційній скарзі акцентувала увагу на такому:

- суд апеляційної інстанції не врахував вказівку Верховного Суду, що вказана у постанові Верховного Суду від 07.09.2022 у справі № 904/3867/21, в якій було вказано що суди обґрунтували свої рішення статтею 89 Господарського кодексу України в редакції, яка не була чинна станом на 2014 рік, тобто неправильно застосували вказану норму права до спірних правовідносин. Під час повторного розгляду справи №904/3867/21 в апеляційному суді, суд апеляційної інстанції повторно застосував статтю 89 Господарського кодексу України в редакції, яка не була чинна станом на 2014 рік. Під час розгляду цієї справи в апеляційному суді, було застосовано статтю 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" та статтю 58 Закону "Про банки і банківську діяльність" у частинах, які визначають коло осіб, що можуть бути притягнуті до відповідальності, підстави та розмір відповідальності, не в редакції 2014 року, а в редакції що була чинна на період розгляду цієї справи, що суперечить нормам чинного законодавства та висновкам Верховного Суду;

- Господарським судом Дніпропетровської області на відміну від Центрального апеляційного господарського суду враховано правові висновки Верховного Суду від 21.07.2021 у справі № 910/12930/18 відносно предмету доказування в аналогічних справах та встановлено необхідність дослідження фактичних обставин щодо прийняття спірних рішень, дослідження відповідних матеріалів кредитних справ. Однак, не зважаючи на правові висновки Верховного Суду та неодноразові клопотання про необхідність дослідження матеріалів кредитних справ, апеляційним судом не було досліджено питання, на підставі яких документів відповідачами були прийнято рішення про видачу кредитів, які стали підставою для подання зазначеного позову;

- фінансова звітність та інші первинні документи ПАТ "Меліор Банк" були знищені Національним банком України ще в 2020 році (до дати складання та подання позову). Відтак немає можливості проаналізувати економічні нормативи банку та встановити, чи були допущені будь-які порушення економічних нормативів під час видачі вказаних бланкових кредитів;

- апеляційним судом не було враховано, що в діях відповідачів відсутня протиправна поведінка, яка б спричинила збитки що є предметом стягнення у цій справі. В матеріалах справи наявна довідка Національного банку України від 25.09.2014 "Про позапланову виїзну перевірку ПАТ "Меліор Банк" (т. 8, арк 244-250) в якій вказано, що в термін з 16.09.2014 по 25.09.2014 здійснено позапланову виїзну перевірку діяльності ПАТ "Меліор Банк" з питань дотримання ним вимог законодавства, що регулює відносини у сфері запобігання та протидії легалізації(відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансування тероризму. За результатами перевірки порушення не виявлено.

- в матеріалах справи наявні відомості щодо перевірки діяльності посадових осіб ПАТ "Меліор Банк" правоохоронними органами. За результатами численних перевірок, що ініційовані Фондом, жодних порушень в діях посадових осіб встановлено не було, а саме:

1) в результаті проведеного досудового розслідування у кримінальному провадженні №12016040650001168 від 15.93.2016 постановою Соборного ВП ДВП ГУНП в Дніпропетровській області від 30.12.2016 про закриття кримінального провадження зазначено, що досудовим розслідуванням встановлено, що за заявою про злочин уповноваженої особи Фонду на ліквідацію ПАТ "Меліор Банк" щодо неправомірних дій посадових осіб ПАТ "Меліор Банк" проведена перевірка, за результатами розгляду якої порушень чинного законодавства в діях посадових осіб ПАТ "Меліор Банк" під час проведення операцій зі збільшення статутного фонду Банку, не виявлено;

2) у кримінальному провадженні №22014040000000169 від 18.01.2017 постановою СВ Соборного ВП ДВП ГУНП України про закриття кримінального провадження від 18.01.2017, встановлено, що зібрані докази в сукупності щодо факту створення службовими особами ПАТ "Меліор Банк" суб`єктів підприємницької діяльності свідчать про відсутність в діянні складу кримінального правопорушення;

3) у постанові Головного слідчого управління Служби безпеки України від 25.03.2019 про закриття кримінального провадження №22018000000000024 від 18.01.2018 вказано, що відповідно до звіту від 14.11.2013 №В/І2- 204/10495/Бт "Про інспектування ПАТ "Меліор Банк" фахівцями Управління Національного банку України у Дніпропетровській області проведено перевірку на 01.10.2013, за результатом якої встановлено, що Банком виконуються нормативні вимоги до капіталу, встановлені пунктом 2.1. Глави 2 Інструкції про порядок регулювання діяльності банків в Україні, затвердженою постановою Правління Національного банку України від 28.08.2001 №368 - 120 000 000,00 грн. Структура РК (регулятивний капітал) є задовільною - основну питому вагу займає зареєстрований статутний капітал. Обсяг РК відповідає напрямам діяльності Банку та є достатнім для виконання операцій відповідно до банківської ліцензій та дозволу. Упродовж періоду інспектування нормативи капіталу (Н2 ,НЗ, НЗ-1) відповідали вимогам Інструкції про порядок регулювання діяльності банків в Україні, затвердженою постановою Національного банку України від 28.08.2001 №368. Вимога чинного законодавства стосовно щорічного відрахування до резервного фонду в сумі не менше 5 % від прибутку Банком виконувалась. Відтак під час здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні встановлено відсутність події кримінального правопорушення, тому кримінальне провадження підлягає закриттю. Вказані постанови Фондом не оскаржувались;

- матеріали справи не містять доказів того, що до банку або до посадових осіб застосовувались заходи впливу як: обмеження, зупинення чи припинення здійснення окремих видів здійснюваних банком операцій; заборона надавати бланкові кредити, або штрафи в результаті укладання вказаних бланкових кредитних договорів. Матеріали судової справи не містять жодних приписів, попереджень, вимог та інше;

- Центральним апеляційним господарським судом не встановлено розмір збитків, з урахуванням правових висновків викладених в постанові Верховного Суду від 21.07.2021 у справі № 910/12930/18. Фондом заявлено до відповідачів декілька позовів про стягнення збитків, загальна сума яких перевищує 250 млн. грн, у той час як сума акцептованих та незадоволених вимог кредиторів становить всього 80 214 069,91 грн. Під час розгляду справи Фонд збільшував розмір позовних вимог за рахунок того, що збільшував суму нібито неповернутих грошових коштів за договорами кредиту через 2 роки після ліквідації Банку. Жодних доказів та обґрунтування щодо підстав такого збільшення ФГВФО надано не було, а апеляційним судом не досліджувалось.

При цьому Фонд не наділений повноваженнями самостійно нараховувати кредитні зобов`язання, а нарахування процентів та інших платежів припиняється під час процедури ліквідації Банку;

- не зважаючи на те, що представником відповідачів здійснювався акцент щодо безпідставності та необґрунтованості заявлених збитків, не зважаючи на те, що Фонд збільшив позовні вимоги через 2 роки після ліквідації Банку, апеляційним судом не було надано належної оцінки розміру збитків, сплати яких може вимагати Фонд, тобто чи відповідають такі розміру непогашених вимог кредиторів, а не сумі неповернутих кредитних коштів позичальниками;

- апеляційним судом не було враховано тих обставин, що відповідачами не було спричинено жодних збитків (шкоди), всі збитки за неповернуті кредити покриті за рахунок резервного фонду. Відповідно до звіту уповноваженої особи Фонду про завершення ліквідаційної процедури ПАТ "Меліор Банк", затвердженого Виконавчою дирекцією Фонду від 15.12.2018 №3353 (т. 8, арк. справи 93 - 262) кредити, які перелічені Фондом у позовній заяві були списані з рахунків банку за допомогою резервів банку. Кредитний портфель на дату ліквідації банку відсутній;

- документи, на підставі яких було обґрунтовано вказаний позов (Рішення Правління ПАТ "Меліор Банк", рішення спостережної ради ПАТ "Меліор Банк", а також кредитні договори) та які долучені до позовної заяви, були відсутні у позивача на момент подання позову (що було встановлено під час розгляду справи). Крім того, відсутній оригінал та копія реєстру акцептованих вимог кредиторів, на який позивач посилається як на документ, що нібито засвідчує суму незадоволених вимог кредиторів. Відповідно до наявних в матеріалах справи доказах реєстр акцептованих вимог кредиторів був втрачений (відсутній) ще на момент складання позивачем позову. З урахуванням викладеного, апеляційним судом було взято до уваги недопустимі докази та покладено їх в основу мотивувальної частини постанови;

- Центральним апеляційним господарським судом невірно сформульовано позицію відносно строків позовної давності у цій справі. Фонд подав позов з порушеннями строків позовної давності (через 6 років після затвердження реєстру акцептованих вимог кредиторів та ліквідаційної маси, а також після припинення банку), що призвело до неможливості дослідження сторонами під час розгляду справи первісної документації ПАТ "Меліор Банк" та встановлення фактичних обставин справи (наявність порушень в діях відповідачів), адже документація ПАТ "Меліор Банк" була знищена Національним банком України у зв`язку з закінченням строків її зберігання.

3.9. Національний банк України 27.02.2024 (згідно з поштовими відмітками на конверті) подав до Суду відзив на касаційну скаргу, в якому просить касаційну скаргу розглянути відповідно до норм матеріального та процесуального права, за результатом чого ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.

3.9. ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 08.03.2024 (згідно з поштових відміток) подали до Суду відзив, в якому просять частково задовольнити касаційну скаргу ОСОБА_1 , скасувати оскаржувану постанову апеляційного суду, а справу направити на новий розгляд, вказавши у постанові вказівки про необхідність призначення у справі економічної експертизи.

3.10. Фонд 12.03.2024 через "Електронний суд" подав до Суду письмові пояснення у справі, в яких просить Суд відмовити ОСОБА_1 у задоволенні касаційної скарги, оскаржуване судове рішення залишити в силі.

4. Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій, та мотиви, з яких виходили суди при ухваленні судових рішень

4.1. Правлінням Національного банку України прийнято постанову від 09.10.2014 № 648/БТ "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Меліор Банк" до категорії неплатоспроможних".

У вказаній постанові зазначено, що ПАТ "Меліор Банк" не вживається достатніх заходів для запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму та здійснюється ризикова діяльність, яка загрожує інтересам вкладників чи інших кредиторів банку (ризикова діяльність). Зазначене підтверджується і результатами позапланової виїзної перевірки Національного банку України, проведеної згідно з розпорядженнями управління Національного банку України в Дніпропетровській області від 16.09.2014 № 12-209/8385, від 17.09.2014 № 12-209/8441 та від 22.09.2014 № 12-209/8635, з питань дотримання ПАТ "Меліор Банк" вимог законодавства, що регулює відносини у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму (позапланова перевірка). За результатами позапланової перевірки виявлено, що ПАТ "Меліор Банк" здійснило фінансові операції, які містять ризики використання послуг банку для легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансування тероризму (ризикові операції), а саме: за період з 01 січня до 15 вересня 2014 року (включно) ПАТ "Меліор Банк" видано фізичним особам з їх поточних рахунків кошти готівкою в національній валюті на загальну суму, що становить більше ніж 843 000 000, 00 грн, із них - 178 фізичним особам на загальну суму, що становить більше ніж 667 000 000, 00 грн. За період з 01 січня до 15 вересня 2014 року ПАТ "Меліор Банк" видано Товариству з обмеженою відповідальністю "Велор Інвест" (далі - ТОВ "Велор Інвест"), Товариству з обмеженою відповідальністю "ТД Демос" (далі - ТОВ "ТД Демос"), Товариству з обмеженою відповідальністю "Акцент-Трейд" (далі - ТОВ "Акцент-Трейд") з їх поточних рахунків коштів готівкою в національній валюті на вищезазначені цілі на загальну суму більше ніж 3 000 000 000,00 грн, із них - зазначеним вище трьом юридичним особам на загальну суму більше ніж 2 000 000 000,00 грн. Отже, сума отриманих ТОВ "Велор Інвест", ТОВ "ТД Демос", ТОВ "Акцент-Трейд" коштів у готівковій формі становить більше ніж 67 % від загальної суми виданих коштів готівкою юридичним особам на вищезазначені цілі в цілому по ПАТ "Меліор Банк" за період 01 січня до 15 вересня 2014 року. Кошти, які надходили на поточні рахунки зазначених вище юридичних осіб, отримувалися (у розмірі більшому, ніж 70% від суми, яка надійшла в безготівковій формі) через касу ПАТ "Меліор Банк" у день надходження коштів. Національний банк України протягом останнього року неодноразово застосовував до ПАТ "Меліор Банк" заходи впливу та санкції за виявлені в його діяльності порушення вимог законодавства з питань запобігання легалізації і відмиванню доходів, одержаних злочинним шляхом (порушення законодавства з питань фінансового моніторингу), зокрема, за порушення законодавства з питань фінансового моніторингу до ПАТ "Меліор Банк" були застосовані заходи впливу/санкції - накладення штрафів згідно з рішеннями Комісії з питань нагляду та регулювання діяльності банків при управлінні Національного банку України в Дніпропетровській області від 21.03.2014 № 4 (у розмірі 5 100,00 грн), від 09.07.2014 № 19 (у розмірі 58 400,00 грн). У зв`язку з встановленням факту здійснення ПАТ "Меліор Банк" ризикової діяльності, неодноразового застосування Національним банком України до ПАТ "Меліор Банк" заходів впливу/санкцій за порушення вимог законодавства з питань фінансового моніторингу, з метою захисту інтересів вкладників та інших кредиторів ПАТ "Меліор Банк" Правління Національного банку України постановило віднести ПАТ "Меліор Банк" до категорії неплатоспроможних.

На підставі постанови Національного банку України від 09.10.2014 № 648/БТ виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення від 09.10.2014 № 109 "Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ "Меліор Банк", згідно з якою з 10.10.2014 у банку запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду на здійснення тимчасової адміністрації.

Постановою правління Національного Банку України від 10.02.2015 № 87 відкликано банківську ліцензію та розпочато процедуру ліквідації ПАТ "Меліор Банк".

Рішенням виконавчої дирекції Фонду від 11.02.2015 № 27 розпочато ліквідаційну процедуру та призначено уповноважену особу на ліквідацію ПАТ "Меліор Банк".

До Єдиного державного реєстру 01.02.2019 внесено запис №12241110010054090 про припинення ПАТ "Меліор Банк".

4.2. Під час здійснення процедури ліквідації банку встановлено:

- розмір зобов`язань ПАТ "Меліор Банк" до затверджених змін рішенням виконавчої дирекції рішення Фонду від 15.11.2018 № 3090 до реєстру акцептованих вимог кредиторів становить 82 649 585,16 грн;

- оціночна (ринкова) вартість ліквідаційної маси, за результатами інвентаризації майна складає 4 702 556,57 грн, з урахуванням висновку суб`єкта оціночної діяльності - Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр оцінки власності "Парето";

- недостатність майна ПАТ "Меліор Банк" для покриття вимог кредиторів банку склала 77 947 028,59 грн. За наслідками завершення ліквідаційної процедури, розмір незадоволених вимог кредиторів склав 80 214 000, 07 грн.

4.3. Матеріалами справи підтверджується, що у 2014 році ПАТ "Меліор Банк" укладено кредитні договори, в забезпечення вимог за якими укладено договори застави/поруки.

4.3.1. Так, між банком та Приватним підприємством "СВ-Промхімпоставка" (далі - ПП "СВ-Промхімпоставка") 18.06.2014 укладено договір про надання відновлюваної кредитної лінії № 0/ЮКЛ/21/14, за яким банк встановив позичальнику кредитний ліміт в розмірі 44 000 000,00 грн зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 16 % річних та кінцевим терміном повернення кредиту 17.12.2014. Кредит було забезпечено порукою Товариства з обмеженою відповідальністю "Полікс" (далі - ТОВ "Полікс").

Рішення щодо кредитування ПП "СВ-Промхімпоставка" прийнято на засіданні Кредитного комітету у складі: ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та оформлено протоколом від 18.06.2014 № 53, а також на засіданні Спостережної ради у складі: ОСОБА_2., ОСОБА_7 ОСОБА_3 та оформлено протоколом від 18.06.2014 № 28.

Між банком та Товариством з обмеженою відповідальністю "Комплекс системи" (далі - ТОВ "Комплекс системи") 01.10.2014 укладено договір застави майнових прав за депозитним договором № 0/ЮКЛ/21/14/ЮЗС1, предметом якого є забезпечення вимог банку, які випливають з кредитного договору. Забезпеченням виступило право вимоги на грошові кошти в розмірі 3 548 023,65 грн, що були розміщені заставодавцем в ПАТ "Меліор Банк" згідно з договором банківського вкладу від 30.09.2014 № 14/ЮДР/052/14.

В процедурі банкрутства 25.07.2015 припинено ПП "СВ-Промхімпоставка", ліквідатор - Рудницький О.С. (справа № 904/2451/15, грошові вимоги ПАТ "Меліор банк" визнано в розмірі 44 865 201,87 грн - 4 черга та 5 557 496,88 грн - 6 черга) та 08.08.2015 припинено ТОВ "Полікс", ліквідатор - Рудницький О. С. (справа № 904/2182/15, грошові вимоги ПАТ "Меліор Банк" визнано в розмірі 114 987 438,92 грн - 4 черга та 5 821 850,46 грн - 6 черга). Також, 24.07.2015 в процедурі банкрутства припинено ТОВ "Комплекс системи", ліквідатор - Рудницький О. С. (справа № 904/2181/15, грошові вимоги ПАТ "Меліор Банк" визнано в розмірі 27 843 638,61 грн - 4 черга та 175 810,44 грн - 6 черга).

4.3.2. Між банком та Приватним підприємством "Дніпротех КТ" (далі - ПП "Дніпротех КТ") 22.07.2014 укладено договір про надання відновлюваної кредитної лінії № 0/ЮКЛ/30/14. Згідно із зазначеним договором банк встановив позичальнику кредитний ліміт в розмірі 41 000 000,00 грн зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 16 % річних та кінцевим терміном повернення кредиту 21.07.2015. Кредит було забезпечено порукою директора ПП "Дніпротех КТ" ОСОБА_11 .

Рішення щодо кредитування ПП "Дніпротех КТ" прийнято на засіданні Кредитного комітету у складі: ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_12 , ОСОБА_9 , та оформлено відповідним протоколом від 22.07.2014 № 85, а також на засіданні Спостережної ради у складі: ОСОБА_2 , ОСОБА_7 , ОСОБА_3, та оформлено протоколом від 22.07.2014 № 52.

Також, між банком та ПП "Дніпротех КТ" 28.08.2014 укладено договір застави майнових прав за депозитним договором № 0/ЮКЛ/30/14/ЮЗС1, предметом якого є забезпечення вимог банку, що випливають з кредитного договору. Забезпеченням виступило право вимоги на грошові кошти в розмірі 5 226 499,55 грн, що були розміщені заставодавцем в ПАТ "Меліор Банк" згідно з договором банківського вкладу від 28.08.2014 № 14/ЮДР/046/14. Поруку директора ПП "Дніпротех КТ" ОСОБА_11 - припинено.

В процедурі банкрутства 22.07.2015 припинено ПП "Дніпротех КТ", ліквідатор - Рудницький О.С. (справа № 904/2187/15, грошові вимоги ПАТ "Меліор Банк" визнано в розмірі 41 000 000,00 грн, 32 170 095,87 грн - 4 черга та 276 579,15 грн - 6 черга).

4.3.3. Між банком та Товариством з обмеженою відповідальністю "Стальавтотранс" (далі - ТОВ "Стальавтотранс") 25.07.2014 укладено договір про надання відновлюваної кредитної лінії № 0/ЮКЛ/33/14, за умовами якого банк встановив позичальнику кредитний ліміт в розмірі 42 000 000,00 грн, зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 16 % річних та кінцевим терміном повернення кредиту 24.07.2015. Кредит було забезпечено порукою ТОВ "Полікс".

Рішення щодо кредитування ТОВ "Стальавтотранс" було прийнято на засіданні Кредитного комітету у складі: ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_12 , ОСОБА_9 , та оформлено протоколом від 25.07.2014 № 89, а також на засіданні Спостережної ради у складі: ОСОБА_2 , ОСОБА_7 , ОСОБА_3, та оформлено протоколом від 25.07.2014 № 55.

Між банком та ТОВ "Стальавтотранс" 01.10.2014 укладено договір застави майнових прав за депозитним договором № 0/ЮКЛ/33/14/ЮЗС1, предметом якого є забезпечення вимог банку, що випливають з кредитного договору. Забезпеченням виступило право вимоги на грошові кошти в розмірі 4 100 000,00 грн, що були розміщені заставодавцем в ПАТ "Меліор Банк" згідно з договором банківського вкладу від 30.09.2014 № 14/ЮДР/051/14.

В процедурі банкрутства 14.07.2015 припинено ТОВ "Стальавтотранс", ліквідатор - Рудницький О.С. (справа № 904/2185/15, грошові вимоги ПАТ "Меліор Банк" визнано в розмірі 45 387 221,13 грн - 4 черга та 223 123,50 грн - 6 черга).

4.3.4. Між банком та Товариством з обмеженою відповідальністю "Медіан Фарм" (далі - "Медіан Фарм") 01.08.2014 укладено договір про надання відновлюваної кредитної лінії № 0/ЮКЛ/35/14. За вказаним договором банк відкрив боржнику відновлювальну кредитну лінію в розмірі 22 000 000,00 грн зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 16 % річних та кінцевим терміном повернення кредиту 23.01.2015.

Між банком та ПП "Дніпротех КТ" 01.08.2014 укладено договір застави майнових прав за депозитним договором № 0/ЮКЛ/35/14/ЮЗС1. Забезпеченням виступило право вимоги на грошові кошти в розмірі 5 150 724,51 грн, що були розміщені заставодавцем в ПАТ "Меліор Банк" згідно з договором банківського вкладу від 25.07.2014 № 14/ЮДР/041/14.

Зазначене рішення щодо кредитування ТОВ "Медіан Фарм" було прийнято на засіданні Кредитного комітету у складі: ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_12 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , та оформлено протоколом від 30.07.2014 № 95, а також на засіданні Спостережної ради у складі: ОСОБА_2 , ОСОБА_7 , ОСОБА_3, та оформлено протоколом від 30.07.2014 № 57.

В процедурі банкрутства 24.07.2015 припинено ТОВ "Медіан Фарм", ліквідатор - Рудницький О. С. (справа № 904/2186/15, грошові вимоги ПАТ "Меліор Банк" визнано в розмірі 23 080 967,06 грн - 4 черга та 1 981 899,40 грн - 6 черга).

4.3.5. Між банком та Товариством з обмеженою відповідальністю "Комплекс Системи" (далі - ТОВ "Комплекс Системи") 02.09.2014 укладено договір про надання відновлюваної кредитної лінії № 0/ЮКЛ/40/14. Згідно з зазначеним договором банк встановив позичальнику кредитний ліміт в розмірі 43 000 000,00 грн зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 16 % річних та кінцевим терміном повернення кредиту 01.09.2015.

Кредит було забезпечено порукою Товариством з обмеженою відповідальністю "Верілл Груп" (далі - ТОВ "Верілл Груп").

Рішення щодо кредитування ТОВ "Комплекс Системи" прийнято на засіданні Кредитного комітету у складі: ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_9 , ОСОБА_12 , ОСОБА_10 , та оформлено протоколом від 02.09.2014 № 128, а також на засіданні Спостережної ради у складі: ОСОБА_2 , ОСОБА_7 , ОСОБА_3, та оформлено протоколом від 02.09.2014 № 71.

Між банком та ТОВ "Комплекс Системи" 30.09.2014 укладено договір застави майнових прав за депозитним договором № 0/ЮКЛ/40/14/ЮЗС2, предметом якого є забезпечення вимог банку, що випливають з кредитного договору. Забезпеченням виступило право вимоги на грошові кошти в розмірі 5 299 379,81 грн, що були розміщені заставодавцем у ПАТ "Меліор Банк" згідно з договором банківського вкладу від 08.09.2014 № 14/ЮДР/048/14.

У процедурі банкрутства 24.07.2015 припинено ТОВ "Комплекс Системи", ліквідатор - Рудницький О. С. (справа № 904/2181/15, грошові вимоги ПАТ "Меліор Банк" визнано в розмірі 27 843 638,61 грн - 4 черга та 175 810,44 грн - 6 черга).

4.3.6. Між банком та ТОВ "Верілл Груп" 29.09.2014 укладено договір про надання відновлюваної кредитної лінії № 0/ЮКЛ/46/14. За договором банк встановив позичальнику кредитний ліміт в розмірі 28 000 000,00 грн зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 16% річних та кінцевим терміном повернення кредиту 18.09.2015.

Кредит було забезпечено порукою Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД Стандарт Плюс" (далі - ТОВ "ТД Стандарт Плюс").

Рішення щодо кредитування ТОВ "Верілл Груп" прийнято на засіданні Кредитного комітету у складі: ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_12 , ОСОБА_10 , та оформлено протоколом від 19.09.2014 № 137, а також на засіданні Спостережної ради у складі: ОСОБА_2 , ОСОБА_7 , ОСОБА_3, та оформлено протоколом від 19.09.2014 № 73.

Також, між банком та ТОВ "Верілл Груп" 01.10.2014 укладено договір застави майнових прав за депозитним договором № 0/ЮКЛ/46/14/ЮЗС1, предметом якого є забезпечення вимог банку, що випливають з кредитного договору. Забезпеченням виступило право вимоги на грошові кошти в розмірі 2 500 000,00 грн, що були розміщені заставодавцем в ПАТ "Меліор Банк" згідно з договором банківського вкладу від 30.09.2014 № 14/ЮДР/054/14.

В процедурі банкрутства 06.08.2015 припинено ТОВ "Верілл Груп", ліквідатор - Рудницький О. С. (справа № 904/2184/15, грошові вимоги ПАТ "Меліор Банк" визнано в розмірі 55 889 615,39 грн - 4 черга та 350 749,08 грн - 6 черга).

4.4. Позивач зазначає, що пов`язаними особами (особи, які мають істотну участь, керівники тощо) ПАТ "Меліор Банк", якими прийнято рішення/вчиненні дії, які спричинили, на думку позивача, збитки банку та його кредиторам, є:

- ОСОБА_2 - голова Спостережної ради, власник істотної участі та контролер банку через компанію Товариства з обмеженою відповідальністю "Криан";

- ОСОБА_7 - заступник голови Спостережної ради;

- ОСОБА_3 - член Спостережної ради;

- ОСОБА_1 - голова Правління, член Кредитного комітету;

- ОСОБА_4 - заступник голови Правління, голова Кредитного комітету;

- ОСОБА_5 - член Правління, член Кредитного комітету;

- ОСОБА_6 - заступник голови Кредитного комітету.

На підтвердження посадового становища вказаних осіб позивачем надано копії протоколів засідання Спостережної ради та засідання Кредитного комітету (а.с. 56-59, 85-88, 105-108, 126-129, 164-165, т. 1; а.с. 1-2, т. 2).

4.5. Згідно з виписки з рахунку № НОМЕР_8 UАН позичальника ПАТ "Меліор Банк" ПП "СВ-Промхімпоставка" (ЄДРПОУ 34561285) кредитні кошти в кількості одного траншу за договором про надання відновлювальної кредитної лінії від 18.06.2014 №0/ЮКЛ/21/14 надано шляхом перерахування на поточний рахунок позичальника № НОМЕР_9 , відкритий в ПАТ "Меліор Банк" 18.06.2014 в сумі 44 000 000,00 грн. При цьому кредитні кошти через пов`язаних контрагентів (ТОВ "Євролюксавто" , ТОВ "Палот Інжиніринг", ТОВ "Укрпромснаб Плюс") майже в повному обсязі спрямовано на погашення заборгованості таких юридичних осіб, погашення кредиту по позичальнику ТОВ "Укрпромснаб Плюс" згідно з договором від 26.06.2013 № 2/ЮКЛ/37/13 та погашення відсотків по позичальнику ТОВ "Палот Інжиніринг" згідно з кредитним договором від 19.06.2013 № 0/ЮКЛ36/13.

Відповідно до виписки з рахунку № НОМЕР_10 UАН позичальника ПАТ "Меліор Банк" ПП "Дніпротех КТ" (ЄДРПОУ 34562818) кредитні кошти в кількості трьох траншів за договором про надання відновлювальної кредитної лінії від 22.07.2014 №0/ЮКЛ/30/14 надано шляхом перерахування на поточний рахунок позичальника № НОМЕР_11 , відкритий в ПАТ "Меліор Банк": 22.07.2014 на суму 41 000 000,00 грн, 15.08.2014 на суму 11 124 635,71 грн та 18.08.2014 на суму 4 010 364,29 грн. При цьому транш у сумі 41 000 000,00 грн через низку пов`язаних контрагентів (ТОВ "ТД Демос", ТОВ "Євролюксавто", ТОВ "Укрпромснаб Плюс", ТОВ "Олегріс") майже в повному обсязі спрямовано на погашення кредиту позичальника ТОВ "Укрпромснаб Плюс" згідно з договором від 26.06.2013 № 2/ЮКЛ/37/13 та погашення кредиту позичальника ТОВ "Олегріс" за кредитним договором від 30.08.2013 №0/ЮКЛ/52/13. Транш у сумі 11 124 635,71 грн через низку пов`язаних контрагентів (ТОВ "Радаліт", ПП "Лакоста Трейд") майже в повному обсязі спрямовано на погашення заборгованості позичальнику ПП "Лакоста трейд" згідно кредитного договору від 16.05.2014 № 0/ЮКЛ/14/14. Транш у сумі 4 010 364,29 грн через низку пов`язаних контрагентів (ТОВ "Радаліт", ПП "Строй-Консалт") в повному обсязі спрямований на погашення кредиту по позичальнику ПП "Строй-Консалт" згідно з договором від 19.05.2014 №0/ЮКЛ/16/14.

Згідно з виписки з рахунку № НОМЕР_12 UАН позичальника ПАТ "Меліор Банк" ТОВ "Стальавтотранс" (ЄДРПОУ 38976947) кредитні кошти в кількості двох траншів за договором про надання відновлювальної кредитної лінії від 15.07.2014 №0/ЮКЛ/33/14 надано шляхом перерахування на поточний рахунок позичальника № НОМЕР_13 , відкритий в ПАТ "Меліор Банк" наступними траншами: 25.07.2014 на суму 25 602 649,93 грн та 18.08.2014 на суму 16 156 211,05 грн. Транш в сумі 25 602 649,93 грн через контрагента ТОВ "Євролюксавто" майже в повному обсязі спрямовано на погашення кредитної заборгованості ТОВ "Ств Сталь" за кредитним договором 0/ЮКЛ/15/14. Транш у сумі 16 156 211,05 грн через пов`язаних контрагентів ТОВ "Радаліт" та ПП "Строй-Консалт" в повному обсязі спрямовано на погашення кредиту по позичальнику ПП "Строй-Консалт" згідно з договором від 19.05.14 №0/КЖЛ/16/14.

Відповідно до виписки з рахунку № НОМЕР_14 UАН позичальника ПАТ "Меліор Банк" ТОВ "Медіан фарм" (ЄДРПОУ 36906993) кредитні кошти в кількості одного траншу за договором про надання відновлювальної кредитної лінії від 01.08.2014 № 0/ЮКЛ/35/14 надано шляхом перерахування на поточний рахунок позичальника № НОМЕР_15 , відкритий в ПАТ "Меліор Банк" 15.08.2014 на суму 22 000 000,00 грн. Через пов`язаних контрагентів ТОВ "Радаліт" та ПП "Лакоста Трейд" кредитні кошти в повному обсязі спрямовано на погашення кредиту позичальника ПП "Лакоста Трейд" згідно з кредитним договором від 16.05.2014 № 0/ЮКЛ/14/14.

Згідно з виписки з рахунку № НОМЕР_16 UАН позичальника ПАТ "Меліор Банк" ТОВ "Комплекс системи" (ЄДРПОУ 38974756) кредитні кошти в кількості шести траншів за договором про надання відновлювальної кредитної лінії від 19.09.2014 №0/ЮКЛ/46/14 надано шляхом перерахування на поточний рахунок позичальника № НОМЕР_17 , відкритий в ПАТ "Меліор Банк" наступними траншами: 08.09.2014 на суму 15 796 156,65 грн, 29.09.2014 на суму 1 100 000,00 грн, 30.09.2014 на суму 2 400 000,00 грн, 30.09.2014 на суму 3 317 614,08 грн, 30.09.2014 на суму 215 000,00 грн, 06.10.2014 на суму 3 000 000,00 грн. Транш у сумі 15 796 156,65 грн через пов`язаних контрагентів (ТОВ "Пансар Трейд") спрямований на погашення поточної заборгованості ТОВ "Пансар Трейд", згідно з договором від 19.05.2014 №0/ЮКЛ/17/14. Транш в сумі 1 100 000,00 грн через низку пов`язаних контрагентів (ТОВ "Медіан Фарм", ПП "СВ-Промхімпоставка", ТОВ "Стальавтотранс") спрямований на погашення поточної заборгованості за договорами кредиту таких юридичних осіб. Транші у сумах 2 400 000,00 грн, 3 317 614,08 грн та 215 000,00 грн спрямовано частково на обслуговування власної заборгованості за договором кредиту та через низку пов`язаних контрагентів (ПП "СВ-Промхімпоставка", ТОВ "Радаліт", ТОВ "Євролкжсавто", ТОВ "Верілл Груп", ТОВ "Інтернешнл Девелопмент Інвестмент", ТОВ "ТД "Реус", ПП "Дніпротех КТ", ТОВ "Медіан Фарм") спрямовані на погашення поточної заборгованості за договорами кредиту таких юридичних осіб та через поточні рахунки фізичних осіб здійснено зняття готівки через касу Банку. Транш у сумі 3 000 000,00 грн через контрагента ТОВ "Радаліт" перераховано на поточні рахунки фізичних осіб та здійснено отримання готівкових коштів через касу банку.

Відповідно до виписки з рахунку № НОМЕР_18 UАН позичальника ПАТ "Меліор Банк" ТОВ "Верілл Груп" (ЄДРПОУ 38974819) кредитні кошти в кількості одного траншу за договором про надання відновлювальної кредитної лінії від 02.09.2014 № 0/ЮКЛ/40/14 надано шляхом перерахування на поточний рахунок позичальника № НОМЕР_19 , відкритий в ПАТ "Меліор Банк" 25.09.2014 на суму 26 005 440,30 грн. Транш у сумі 26 005 440,30 грн через пов`язаних контрагентів (ТОВ "Радаліт") спрямований на погашення поточної заборгованості ТОВ "Полікс" згідно з кредитним договором від 27.03.2014 №0/ЮКЛ/11/14.

4.6. Статутна діяльність позичальників містить такі види діяльності за КВЕД:

- ПП "СВ-Промхімпоставка" (ЄДРПОУ 34561285) - 46.90. Неспеціалізована оптова торгівля (основний); 35.23. Торгівля газом через місцеві (локальні) трубопроводи; 73.20. Дослідження кон`юнктури ринку та виявлення громадської думки; 70.22. Консультування з питань комерційної діяльності й керування; 46.19. Діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту;

- ПП "Дніпротех КТ" (ЄДРПОУ 34562818) - 46.90. Неспеціалізована оптова торгівля (основний); 41.20. Будівництво житлових і нежитлових будівель; 47.30 Роздрібна торгівля пальним; 46.71. Оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами; 46.19. Діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту;

- ТОВ "Стальавтотранс" (ЄДРПОУ 38976947) - 46.21. Оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин (основний); 38.32. Відновлення відсортованих відходів; 33.12. Ремонт і технічне обслуговування машин і устаткування промислового призначення; 73.20. Дослідження кон`юнктури ринку та виявлення громадської думки; 73.12. Посередництво в розміщенні реклами в засобах масової інформації; 73.11. Рекламні агентства; 69.20 Діяльність у сфері бухгалтерського обліку й аудиту; консультування з питань оподаткування; 69.10. Діяльність у сфері права; 68.20. Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна; 63.99. Надання інших інформаційних послуг, н.в.і.у.; 58.19. Інші види видавничої діяльності; 56.29 Постачання інших готових страв; 52.29. Інша допоміжна діяльність у сфері транспорту; 49.41. Вантажний автомобільний транспорт; 49.20. Вантажний залізничний транспорт; 46.90. Неспеціалізована оптова торгівля; 46.77 Оптова торгівля відходами та брухтом; 46.73. Оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням; 90.02. Діяльність із підтримки театральних і концертних заходів; 82.99. Надання інших допоміжних комерційних послуг, н.в.і.у.; 82.30. Організування конгресів і торговельних виставок; 77.39. Надання в оренду інших машин, устаткування та товарів, н.в.і.у.; 77.29. Прокат інших побутових виробів і предметів особистого вжитку; 46.38. Оптова торгівля іншими продуктами харчування, у тому числі рибою, ракоподібними та молюсками; 46.12. Діяльність посередників у торгівлі паливом, рудами, металами та промисловими хімічними речовинами; 45.31. Оптова торгівля деталями та приладдям для транспортних засобів; 18.13. Виготовлення друкарських форм і надання інших поліграфічних послуг; 10.89. Виробництво інших харчових продуктів, н.в.і.у.;

- ТОВ "Медіан Фарм" (ЄДРПОУ 36906993) - 46.46. Оптова торгівля фармацевтичними товарами (основний); 46.90. Неспеціалізована оптова торгівля; 46.49. Оптова торгівля іншими товарами господарського призначення; 46.19. Діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту; 46.18. Діяльність посередників. що спеціалізуються в торгівлі іншими товарами;

- ТОВ "Комплекс Системи" (ЄДРПОУ 38974756) - 68.20. Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна (основний); 41.20. Будівництво житлових і нежитлових будівель; 38.32. Відновлення відсортованих відходів; 33.12. Ремонт і технічне обслуговування машин і устаткування промислового призначення; 73.20. Дослідження кон`юнктури ринку та виявлення громадської думки; 73.12. Посередництво в розміщенні реклами в засобах масової інформації; 71.11. Діяльність у сфері архітектури: 69.20. Діяльність у сфері бухгалтерського обліку й аудиту; консультування з питань оподаткування; 69.10. Діяльність у сфері права; 63.99. Надання інших інформаційних послуг. н.в.і.у.; 58.19. Інші види видавничої діяльності; 56.29. Постачання інших готових страв; 52.29. Інша допоміжна діяльність у сфері транспорту; 49.41. Вантажний автомобільний транспорт: 49.20. Вантажний залізничний транспорт; 46.90. Неспеціалізована оптова торгівля; 46.77. Оптова торгівля відходами та брухтом; 46.73. Оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням; 90.02 Діяльність із підтримки театральних і концертних заходів; 82.99. Надання інших допоміжних комерційних послуг, н.в.і.у.; 82.30. Організування конгресів і торговельних виставок; 80.10. Діяльність приватних охоронних служб; 77.39. Надання в оренду інших машин, устаткування та товарів, н.в.і.у., 77.29. Прокат інших побутових виробів і предметів особистого вжитку; 46.38. Оптова торгівля іншими продуктами харчування, у тому числі рибою, ракоподібними та молюсками; 46.21. Оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин; 46.12. Діяльність посередників у торгівлі паливом, рудами, металами та промисловими хімічними речовинами; 45.31. Оптова торгівля деталями та приладдям для автотранспортних засобів; 43.29. Інші будівельно-монтажні роботи; 43.21. Електромонтажні роботи; 18.13. Виготовлення друкарських форм і надання інших поліграфічних послуг; 10.89. Виробництво інших харчових продуктів, н.в.і.у.

- ТОВ "Верілл Груп" (ЄДРПОУ 38974819) - 41.20. Будівництво житлових і нежитлових будівель (основний); 38.32. Відновлення відсортованих відходів; 33.12. Ремонт і технічне обслуговування машин і устатковання промислового призначення; 74.90. Інша професійна, наукова та технічна діяльність, н.в.і.у.; 73.20. Дослідження кон`юнктури ринку та виявлення громадської думки; 73.12. Посередництво в розміщенні реклами в засобах масової інформації; 73.11. Рекламні агентства; 71.20. Технічні випробування та дослідження; 71.12. Діяльність у сфері інжинірингу, геології та геодезії, надання послуг технічного консультування в цих сферах; 71.11. Діяльність у сфері архітектури; 69.20. Діяльність у сфері бухгалтерського обліку й аудиту; консультування з питань оподаткування; 69.10. Діяльність у сфері права; 68.20. Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна; 63.99. Надання інших інформаційних послуг, н.в.і.у.; 58.19. Інші види видавничої діяльності; 56.29. Постачання інших готових страв; 52.29. Інша допоміжна діяльність у сфері транспорту; 49.41. Вантажний автомобільний транспорт; 49.20. Вантажний залізничний транспорт; 46.90. Неспеціалізована оптова торгівля; 46.77. Оптова торгівля відходами та брухтом; 46.73. Оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням; 90.02. Діяльність із підтримки театральних і концертних заходів; 82.99. Надання інших допоміжних комерційних послуг, н.в.і.у.; 82.30. Організування конгресів і торговельних виставок; 80.20. Обслуговування систем безпеки; 77.39. Надання в оренду інших машин, устаткування та товарів, н.в.і.у.; 77.29. Прокат інших побутових виробів і предметів особистого вжитку; 46.38. Оптова торгівля іншими продуктами харчування, у тому числі рибою, ракоподібними та молюсками; 46.21. Оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин; 46.19. Діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту; 46.12. Діяльність посередників у торгівлі паливом, рудами, металами та промисловими хімічними речовинами; 45.31. Оптова торгівля деталями та приладдям для автотранспортних засобів; 43.29. Інші будівельно-монтажні роботи; 43.21. Електромонтажні роботи; 43.13. Розвідувальне буріння: 18.13. Виготовлення друкарських форм і надання інших поліграфічних послуг: 10.89. Виробництво інших харчових продуктів, н.в.і.у.

4.7. Позивач стверджує, що проведеними дослідженнями загальної інформації про згаданих юридичних осіб та бухгалтерського обліку по руху коштів, дають підстави вважати про проведення Банком кредитних операцій, які не сприяли створенню умов для ефективного розміщення залучених коштів, забезпеченню стійкого росту прибутку Банку, мінімізації кредитних ризиків, а направлені лише для отримання готівкових коштів з каси Банку та "штучного" обслуговування виданих протягом попередніх років кредитів.

На замовлення уповноваженої особи Фонду незалежною компанією ТОВ "Центр оцінки власності "Парето" було проведено оцінку вартості ліквідаційної маси ПАТ "Меліор Банк". При цьому було виявлено значні розбіжності між балансовою вартістю кредитів, виданих юридичним особам, та їх реальною вартістю. Зокрема, балансова вартість кредитів юридичних осіб становила 369194494,53 грн, натомість їх реальна вартість становила лише 654968,19 грн, що складає лише 0,18 % від їх балансової вартості.

Позивач вказує, що за результатами більш детального аналізу кредитного портфелю ПАТ "Меліор Банк" виявлено групу кредитів пов`язаних між собою компаній-позичальників, які отримали в Банку кредити на значні суми без забезпечення або під забезпечення, що явно не відповідало розміру основного зобов`язання та кредитному ризику (заставою виступало право вимоги на депозит, розмір якого був в декілька разів меншим ніж розмір виданого кредиту). Оціночна вартість прав вимоги до зазначених Позичальників склала 0,00 гривень. Мова йде про ТОВ "МСВ Укрбуд", ТОВ "Інтернешнл девелопмент інвестмент", ПП "СВ-Промхімпоставка", ПП "Дніпротех КТ", ТОВ "Стальавтотранс", ТОВ "Медіан фарм", ТОВ "Комплекс системи" та ТОВ "Верілл груп". Також на балансі Банку обліковувались права вимоги за врахованим векселем ТОВ "СТВ Сталь".

Фонд стверджує, що зазначені компанії мали ознаки фіктивності, зокрема: зареєстровані за однаковими адресами в звичайних багатоквартирних будинках (за адресами цих компаній також зареєстровано значну кількість інших компаній (наприклад, за адресою м. Дніпро, вул. 152 Дивізії, буд. 3, зареєстровано 66 суб`єктів, за адресою м. Дніпро, вул. Бориса Кротова, буд. 50, зареєстровано 37 суб`єктів і т.д.)), компанії не мають інших працівників, крім директора, серед цих компаній є такі, що мали спільного засновника (він же директор); виступають одне в одного поручителями або майновими поручителями за кредитами оформленими в Банку, що прямо вказує на їх пов`язаність між собою.

Також ці компанії-позичальники виступають одне в одного поручителями або майновими поручителями за кредитами, оформленими в Банку, що прямо вказує на їх пов`язаність між собою. Більш того, за адресами реєстрації цих компаній-позичальників також було зареєстровано компанії, керівниками та засновниками яких є власники, керівники та посадові особи ПАТ "Меліор Банк".

Після введення в Банку тимчасової адміністрації всі позичальники виявленої групи розпочали процедуру банкрутства, а їх ліквідатором виступила одна особа - Рудницький Олександр Станіславович , що також вказує на пов`язаність за значених позичальників.

Рішення щодо кредитування цих компаній в період з квітня 2013 по жовтень 2014 приймалося Кредитним комітетом та Спостережною радою Банку та прямо протирічили інтересам Банку/кредиторам Банку.

Відповідачами у справі спільно було прийнято недобросовісні та надмірно ризиковані рішення про кредитування ПП "СВ-Промхімпоставка", ПП "Дніпротех КТ", ТОВ "Стальавтотранс", ТОВ "Медіан фарм", ТОВ "Комплекс системи" та ТОВ "Веріл груп" без належного забезпечення, що завдало Банку збитки в розмірі 213849977,67 грн.

4.8. Фондом збільшено ціну позову відповідно до суми коштів, які були списані у збиток за результатами продажу кредитів, а саме на 25 807 518,15 грн до 213 849 977,67 грн, що складаються з наступного:

- по позичальнику ПП "Промхімпоставка" (код ЄДРПОУ 34561285), балансова належність на дату продажу 45 084 024,00 грн, сума отримана від продажу 3 606,72 грн, сума списаних грошових коштів у збиток складає 45 080 417,28 грн;

- по позичальнику ПП "Дніпротех КТ" (код ЄДРПОУ 34562818), балансова належність на дату продажу 44 288 986,28 грн, сума отримана від продажу 3 543,12 грн, сума списаних грошових коштів у збиток складає 44 285 443,16 грн;

- по позичальнику ТОВ "Стальавтотранс" (код ЄДРПОУ 38976947), балансова належність на дату продажу 45 364 996,05 грн, сума отримана від продажу 3 629,20 грн, сума списаних грошових коштів у збиток складає 45 361 366,85 грн;

- по позичальнику ТОВ "Медіан фарм" (код ЄДРПОУ 36906993), балансова належність на дату продажу 23 137 255,73 грн, сума отримана від продажу 1 850,98 грн, сума списаних грошових коштів у збиток складає 23 135 404,75 грн;

- по позичальнику ТОВ "Комплекс системи" (код ЄДРПОУ 38974756), балансова належність на дату продажу 27 900 249,62 грн, сума отримана від продажу 2 232,02 грн, сума списаних грошових коштів у збиток складає 27 898 017,60 грн;

- по позичальнику ТОВ "Верілл груп" (код ЄДРПОУ 38974819), балансова належність на дату продажу 28 091 575,36 грн, сума отримана від продажу 2 247,33 грн, сума списаних грошових коштів у збиток складає 28 089 328,03 грн.

Відповідно 213 867 087,04 грн (балансова заборгованість по шести кредитним угодам на дату продажу) - 17 109,37 грн (сума грошових коштів, отримана від продажу) - 213 849 977,64 грн (сума коштів, які списані у збиток за результатом продажу кредитів новому кредитору) = ціна позовних вимог.

4.8. Суд першої інстанції, ухвалюючи рішення про відмову у позові, виходив з такого:

(1) щодо правової природи поданого позову:

- закон станом на 2014 рік передбачав право фонду звернутися до суду з відповідним позовом для задоволення вимог кредиторів;

- редакція даної норми станом на день звернення до суду з позовом передбачала звернення Фонду у разі недостатності майна банку;

- аналіз положень Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" дозволяє дійти висновку, що розмір збитків, сплати яких може вимагати Фонд, відповідає розміру непогашених вимог кредиторів, а не сумі неповернутих кредитних коштів позичальниками;

- оскільки позов подано Фондом після припинення банку, відповідно Фонд звертається з позовом від власного імені, але в інтересах кредиторів, вимоги яких залишилися незадоволеними після завершення ліквідації банку;

(2) щодо розміру збитків:

- остаточна сума акцептованих та незадоволених вимог кредиторів - 80 214 069,91 грн.

Ціна позову у справі №904/3867/21 складає 213 849 977,67 грн.

Ціна позову у справі №904/3864/21 складає 61 012 958,04 грн.

Отже, сума, яка може бути визнана збитками - у розмірі непогашених вимог кредиторів - фактично заявлена у двох позовах. При цьому покладення відповідальності на осіб, до яких пред`явлено позов, можливе виключно в частині питомої ваги завданих ними збитків у частині загального розміру збитків - непогашених вимог кредиторів. Цієї питомої ваги не визначено;

- для встановлення наявності складу цивільного правопорушення необхідно чітко встановити, що саме дії відповідачів мали наслідком завдання шкоди у відповідній частині розміру суми акцептованих та незадоволених вимог кредиторів;

- в аспекті поданого позову розмір збитків від кожного з правочину не дорівнює розміру неповернутого кредиту за ним;

- судом протягом розгляду справи неодноразово ставилося на розгляд питання щодо призначення судової експертизи для визначення розміру збитків, яких зазнав банк саме від проблемних кредитів та з урахуванням висновку судової експертизи та оцінки у сукупності усіх доказів проаналізувати чи слугували дії відповідачів щодо видачі вказаних кредитів до спричинення банку збитків. Проте представники сторін клопотань щодо призначення судової експертизи не подали, усно проти її призначення заперечували;

- відсутність хоча б одного елементу складу цивільного правопорушення виключає притягнення особи до відповідальності за завдання шкоди. При цьому, у випадку встановлення відсутності хоча б одного елементу складу правопорушення, аналізу наявності інших елементів складу правопорушення не вимагається;

(3) щодо наявності протиправної поведінки відповідачів:

- матеріалами справи підтверджується, що рішення про укладення спірних кредитних договорів приймалися на засіданнях Спостережної ради та засіданнях Кредитного комітету Публічного акціонерного товариства "Меліор Банк". До складу Кредитного комітету Публічного акціонерного товариства "Меліор Банк" входили ОСОБА_4 (заступник Голови Правління) - голова кредитного комітету, ОСОБА_6 (начальник управління цінних паперів - заступник голови кредитного комітету),та члени кредитного комітету: ОСОБА_1 - голова Правління, ОСОБА_5 (головний бухгалтер), ОСОБА_9 (начальник управління фінансовими ризиками), ОСОБА_12 (начальник управління безпеки банку) та ОСОБА_10 (начальник юридичного управління). До складу спостережної ради входили: ОСОБА_2 - голова Спостережної ради, ОСОБА_7 - заступник голови Спостережної ради та ОСОБА_3 - член Спостережної ради;

- доказів того, що кредитним комітетом при видачі даних кредитів не було дотримано основних принципів кредитування, у тому числі не було перевірено кредитоспроможність позичальників та наявності забезпечення кредитів, чи не додержано встановлених Національним банком України вимог щодо концентрації ризиків матеріали справи не містять;

- в матеріалах справи відсутні кредитні справи, що унеможливлює дослідити об`єктивність даного питання. Всі доводи позивача ґрунтуються на внутрішній документах та перевірках Банку, діяльність якого уже відповідно до перевірок, зроблених у 2012-2013 роках була ризиковою та сумнівною, в той час як спірні кредити були видані у період з січня по 15 вересня 2014 року, а вже 09.10.2014 прийнято постанову про віднесення банку до категорії неплатоспроможних. Натомість, банком сформовані резерви для покриття ризикових кредитів;

- в матеріалах справи відсутні докази заборони видавати бланкові кредити;

- за заявами посадових осіб Фонду були зареєстровані кримінальні провадження, які в подальшому було закрито у зв`язку із відсутністю в діях посадових осіб банку складу злочину;

- суд звертає увагу, що підставою для віднесення банку до категорії неплатоспроможних не зазначено укладення договорів, які позивач вважає сумнівними. Національний банк України під час вжиття заходів нагляду не вживав заходів щодо заборони видачі бланкових кредитів, хоча мав на це право. У матеріалах справи відсутні докази того, що відповідачами під час прийняття рішень про намір укласти спірні кредитні договори або під час укладення таких договорів було не дотримано чинне законодавство, індивідуальні приписи Національного банку України, нормативи діяльності самого банку, чи допущено інші порушення. Усі доводи позивача зводяться до суб`єктивної оцінки дій відповідачів. За таких обставин, суд вважає, що у матеріалах справи не міститься достатньо доказів для висновку про наявність протиправної поведінки (з урахуванням попереднього аналізу суду щодо визначення розміру збитків), при цьому суд звертає увагу, що судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях;

- з урахуванням викладеного суд доходить висновку, що матеріали справи не містять доказів наявності у діях відповідачів складу правопорушення для стягнення з них збитків.

4.9. Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, виходив з такого:

- у даній справі під збитками Банку слід розуміти суми неповернутих позичальниками коштів за кредитними угодами;

- колегія суддів відхиляє висновки місцевого господарського суду про те, що стягнення повної вартості неповернутих кредитів не відповідатиме компенсаторному характеру даного інституту та буде спрямоване фактично на покарання відповідачів, а не на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення, а також покладення відповідальності на осіб, до яких пред`явлено позов, можливе виключно в частині питомої ваги завданих ними збитків у частині загального розміру збитків - непогашених вимог кредиторів, якої, на думку суду першої інстанції, у даній справі не визначено;

- щодо відсутності кредитних справ, колегія суддів зазначає, що обставини справи щодо видачі кредитів та їх забезпеченості не оспорюються сторонами у справі згідно змісту заперечень на апеляційну скаргу. Рішення щодо кредитування шести позичальників в період з липня 2014 по вересень 2014 року, протягом чотирьох місяців, які передували початку тимчасової адміністрації в банку, були прийняті Кредитним комітетом та Спостережною радою Банку та прямо протирічили інтересам Банку та кредиторів Банку, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями кредитних договорів, договорів забезпечення, рішеннями Кредитного комітету та Спостережної ради Банку;

- саме спільними діями/рішеннями членів Кредитного комітету та Спостережної ради Банку, що явно протирічили інтересам Банку та його кредиторів, було завдано шкоду банку на загальну суму 213 849 977,67 грн;

- відповідачі спільно приймали недобросовісні та надмірно ризиковані рішення про кредитування ПП "СВ-Промхімпоставка", ПП "Дніпротех КТ", ТОВ "Стальавтотранс", ТОВ "Медіан Фарм", ТОВ "Комплекс Системи" та ТОВ "Верілл груп" без належного забезпечення (розмір забезпечення в 4,5 рази менший за розмір виданих кредитів), що завдало Банку збитки у визначеній Фондом сумі (сумі позову);

- місцевий господарський суд не надав належної оцінки постанові про віднесення банку до категорії неплатоспроможних, не врахував, що у ній було встановлено здійснення ПАТ "Меліор Банк" ризикової діяльності і що протягом останнього року (тобто 2014 року) неодноразово до банку застосовано заходи впливу та санкції за виявлені в його діяльності порушення вимог законодавства з питань запобігання легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом;

- наявний в матеріалах справи лист Головного Управління ДПС у Дніпропетровській області підтверджує доводи Фонду про незадовільний фінансовий стан позичальників, що вкотре свідчить про надмірний ризик при видачі кредитів юридичним особам та вкотре доводить недобросовісні дії керівників Банку (відповідачів), при погодженні в наданні кредитів позичальникам з незадовільним фінансовим станом;

- керівництвом Банку не було відстежено цільове використання позичальниками кредитних коштів, які завуальовано витрачені позичальниками на обслуговування власної заборгованості по кредиту та погашення кредитної заборгованості третіх юридичних осіб - пов`язаних контрагентів;

- збитки від кредитних операцій не охоплюються звичайним кредитним ризиком, а є результатом недобросовісних дій керівників Банку (відповідачів), порушення останніми своїх фідуціарних обов`язків та основних принципів кредитування (відсутня очевидна законна мета кредитування - отримання прибутку), натомість вбачається інша мета - виведення належних Банку коштів на компанії, що пов`язані з власниками Банку. До цього виведення коштів були причетні всі відповідачі, відповідно вони мають солідарно відповідати за завдану шкоду в сумі 213849977,67 грн;

- суд не надав оцінку діям відповідачів на предмет дотримання ними вимог чинного законодавства і їх фідуціарних обов`язків. На підставі наявних у матеріалах справи доказів не встановив чи діяли відповідачі добросовісно, розумно під час прийняття рішень про намір укласти спірні кредитні договори або під час їх укладення, що є необхідним при розгляді вказаного спору. Також, місцевий господарський суд належним чином не проаналізував дії/бездіяльність відповідачів на предмет дотримання приписів нормативних актів, які регулюють банківську діяльність, а також не встановив чи відбулось прийняття рішення вказаними особами і укладення спірних правочинів в інтересах товариства з дотриманням принципів кредитування з посиланням на відповідні докази.

- колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції про відсутність в матеріалах справи достатніх доказів того, що кредитним комітетом при видачі даних кредитів не було дотримано основних принципів кредитування, у тому числі не було перевірено кредитоспроможність позичальників та наявності забезпечення кредитів, не додержано встановлених вимог щодо концентрації ризиків;

- збитки Банку по даній справі, спричинені конкретними діями, конкретних осіб в процесі видачі кредитів, повинні визначатись як різниця між сумою кредитів, які підлягали поверненню, відповідно до умов договору та суми продажу кредитної вимоги за кожним з кредитного договору. Фонд визначив розмір шкоди, завданої ПАТ "Меліор Банк" відповідачами, внаслідок надання останніми згоди на укладання кредитних угод, у зв`язку з чим і звернувся до суду з позовом на суму 213 849 977,67 грн (розмір шкоди, завданої банку);

- колегія суддів погоджується з доводами Фонду про неможливість відокремлення частки кожного з відповідачів з загальної суми завданої шкоди, а отже, всі відповідачі мають нести відповідальність солідарно.

- під час розгляду справи жоден з відповідачів не заперечував проти фактичних обставин справи щодо укладення Банком наведених вище кредитних договорів на невигідних умовах, про які зазначав Фонд, а також факту прийняття ними, як керівниками Банку, рішень про видачу вищевказаних кредитів. Жоден з відповідачів не зміг пояснити мотиви своїх рішень, відсутність винних дій щодо видачі кредиті;

- посилання місцевого господарського суду на постанови про закриття кримінальних проваджень як на підставу відсутності протиправної поведінки відповідачів, колегія суддів відхиляє, оскільки судом взагалі не досліджувалось питання, за якими епізодами порушувались кримінальні провадження, щодо яких осіб, і чи стосуються ці постанови спірних правовідносин;

- судом першої інстанції не взято до уваги, що питання наявності між сторонами деліктних зобов`язань та цивільно-правової відповідальності за заподіяну шкоду перебуває у площині цивільних правовідносин потерпілого та заподіювача шкоди, що не регулюються нормами КПК України. Господарський суд самостійно встановлює наявність чи відсутність складу цивільного правопорушення, який став підставою для стягнення шкоди, оцінюючи надані сторонами докази;

- колегія суддів не погоджується з висновком господарського суду про те, що Правлінням "Меліор Банк" сформовано резервний фонд за рахунок чистого прибутку, який у повному обсязі покрив збитки кредитів, оскільки, як було зазначено вище, на наявність збитків по даній справі не впливає наявність заборгованості перед кредиторами Банку;

- стосовно вирішення заявленого відповідачами клопотання про застосування до спірних правовідносин позовної давності, колегія суддів зазначала, що у відповідності до діючих на момент розгляду господарським судом даної справи норм статті 52 Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення механізмів виведення банків з ринку та задоволення вимог кредиторів цих банків", Фонд звернувся з відповідним позовом до належного суду в межах позовної давності.

5. Порядок та межі розгляду справи судом касаційної інстанції. Розгляд клопотань

5.1. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.11.2023 для розгляду касаційної скарги у справі №904/3867/21 визначено колегію суддів у складі: Студенець В.І. (головуючий), Бакуліна С.В. , Кібенко О.Р.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.01.2024 для розгляду касаційної скарги у справі №904/3867/21 визначено колегію суддів у складі: Студенець В.І. (головуючий), Бакуліна С.В., Баранець О.М.

Ухвалою Верховного Суду від 12.02.2024 у справі №904/3867/21 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 25.10.2023 та призначено її до розгляду у судовому засіданні.

Ухвалою Верховного Суду від 13.03.2024 клопотання Фонду задоволено. Зупинено касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 25.10.2023 у справі №904/3867/21 до закінчення розгляду палатою для розгляду справ щодо корпоративних спорів, корпоративних прав та цінних паперів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи №916/3724/21.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.07.2024 для розгляду касаційної скарги у справі №904/3867/21 визначено колегію суддів у складі: Студенець В.І. (головуючий), Баранець О.М., Кібенко О.Р.

Ухвалою Верховного Суду від 22.07.2024 поновлено касаційне провадження у справі №904/3867/21 та призначено її до розгляду в судовому засіданні.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.08.2024 для розгляду касаційної скарги у справі №904/3867/21 визначено колегію суддів у складі: Студенець В.І. (головуючий), Бакуліна С.В., Кібенко О.Р.

Ухвалою Верховного Суду від 30.10.2024 клопотання Фонду задоволено. Зупинено касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 25.10.2023 у справі №904/3867/21 до закінчення розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи №910/18526/21.

Ухвалою Верховного Суду від 13.11.2024 поновлено касаційне провадження у справі №904/3867/21 та призначено її до розгляду в судовому засіданні.

Ухвалою Верховного Суду від 29.01.2025 зупинено касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 25.10.2023 у справі №904/3867/21 до закінчення розгляду палатою для розгляду справ щодо корпоративних спорів, корпоративних прав та цінних паперів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи №910/18526/21.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.05.2025 для розгляду касаційної скарги у справі №904/3867/21 визначено колегію суддів у складі: Студенець В.І. (головуючий), Бакуліна С.В., Кондратова І.Д.

Ухвалою Верховного Суду від 19.05.2025 поновлено касаційне провадження у справі №904/3867/21 та призначено її до розгляду в судовому засіданні.

5.2. Об`єктом касаційного оскарження є постанова Центрального апеляційного господарського суду від 25.10.2023 у справі №904/3867/21, якою задоволено позовні вимоги у повному обсязі.

5.3. Фонд 12.03.2024 через "Електронний суд" подав до Суду письмові пояснення у справі.

ОСОБА_1 13.08.2024 через "Електронний суд" подала до Суду письмові пояснення у справі.

ОСОБА_1 19.08.2024 через "Електронний суд" подала до Суду додаткові пояснення у справі щодо позовної давності.

Фонд 20.08.2024 через "Електронний суд" подав до Суду клопотання про передачу справи на розгляд палати, об`єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду.

ОСОБА_1. 09.09.2024 через "Електронний суд" подала до Суду заперечення на клопотання про передачу справи на розгляд палати, об`єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду.

ОСОБА_1. 28.10.2024 через "Електронний суд" подала до Суду додаткові письмові пояснення до заперечення на клопотання про передачу справи на розгляд палати, об`єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду.

Фонд 02.12.2024 через "Електронний суд" подав до Суду письмові пояснення щодо окремих питань застосування висновків Великої Верховного Суду.

ОСОБА_1. 02.12.2024 через "Електронний суд" подала до Суду заперечення проти письмових пояснень Фонду.

ОСОБА_1. 16.01.2025 через "Електронний суд" подала до Суду заперечення проти письмових пояснень Фонду.

5.4. Фонд 10.06.2025 через "Електронний суд" подав до Суду клопотання про передачу справи на розгляд об`єднаної палати та Великої Палати Верховного Суду.

Фонд 02.07.2025 через "Електронний суд" подав до Суду додаткові письмові пояснення у справі до клопотань про передачу справи на розгляд об`єднаної палати та Великої Палати Верховного Суду.

Фонд 04.07.2025 через "Електронний суд" подав до Суду додаткові письмові пояснення щодо деяких питань, які виникли у суді під час касаційного провадження у справі.

ОСОБА_1. 07.07.2025 через "Електронний суд" подала до Суду додаткові пояснення у справі.

Розглянувши вказане клопотання, Суд відзначає таке.

5.4.1. Щодо клопотання про передачу справи на розгляд об?єднаної палати Касаційного господарського суду

Так, наявність підстав для передання справи на розгляд об`єднаної палати, Фонд обґрунтовує необхідністю відступити від висновків, викладених в постанові Верховного Суду у складі суддів палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 19.06.2024 в справі №906/1155/20 (906/1113/21), а також низці інших постанов Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, оскільки такі висновки не узгоджуються з висновками, викладеними в постанові Корпоративної палати від 04.06.2024 у справі №916/3724/21.

Фонд вважає, що надані Корпоративною палатою висновки щодо моменту початку перебігу позовної давності, викладені в постанові від 04.06.2024 у справі №916/3724/21, не узгоджуються висновкам з цього ж питання (неоднакове застосування положень статей 261, 1166 Цивільного кодексу України), сформованим палатою для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, а також численним висновкам, викладеним у постановах колегій суддів палати для розгляду справ про банкрутство.

Згідно з частиною другою статті 302 Господарського процесуального кодексу України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів або палати, передає справу на розгляд об`єднаної палати, якщо ця колегія або палата вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з іншої палати або у складі іншої палати чи об`єднаної палати.

Разом з тим, як вбачається зі змісту наведеної норми підставою для передачі справи на розгляд об`єднаної палати може бути необхідність відступити від висновку щодо застосування норми права саме у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з іншої палати.

У справі, що переглядається, як і у інших подібних справах за позовами Фонду до колишніх посадових осіб банку про стягнення шкоди (збитків), визначальним є те, що при визначенні початку перебігу позовної давності поряд із загальними положеннями, передбаченими ЦК, підлягають застосуванню також положення спеціального банківського законодавства, а саме Закону "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", зокрема, його статті 52, яке не застосовується при розгляді справ про банкрутство.

Зазначені особливості є такими, що зумовлюють неподібність правового регулювання та, відповідно, неподібність правовідносин у справах про банкрутство та у справах за позовами Фонду до колишніх посадових осіб банку щодо стягнення шкоди (збитків) за змістовим критерієм.

Виходячи із зазначеного, висновки щодо застосування норм права, від яких вважає за необхідне відступити Фонд, зроблені у правовідносинах, які не є подібними до справи, що переглядається, відповідно, підстави для передання справи на розгляд об?єднаної палати відсутні.

5.4.2. Щодо клопотань про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду та на розгляд Корпоративної палати

Так, наявність підстав для передання справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду та Корпоративної палати, Фонд, узагальнено, обґрунтовує необхідністю: 1) остаточно визначити, чи підлягають застосуванню висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені в скасованій постанові від 25.05.2021 в справі №910/11027/18; 2) вирішення виключної правової проблеми, пов`язаної з визначенням моменту початку перебігу позовної давності у спорах, ініційованих Фондом проти пов`язаних з банками осіб про відшкодування шкоди (збитків) в порядку статті 52 Закону "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", з метою формування єдиної правозастосовчої практики та забезпечення розвитку права, з огляду на неоднакове застосування судами різних юрисдикцій норм права у подібних правовідносинах.

Суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, палати або об`єднаної палати передає справу на розгляд Великої Палати, якщо така колегія (палата, об`єднана палата) вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів (палати, об`єднаної палати) іншого касаційного суду (частина третя статті 302 Господарського процесуального кодексу України).

Суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, палати або об`єднаної палати, передає справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо така колегія (палата, об`єднана палата) вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Великої Палати (частина четверта статті 302 Господарського процесуального кодексу України).

Суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії або палати, має право передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики (частина п`ята статті 302 Господарського процесуального кодексу України).

У розрізі наведеного, колегія суддів відзначає, що Верховний Суд ухвалою від 28.08.2024 у справі №910/18526/21 вже передавав справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду з означених у клопотанні питань.

Однак, Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 30.10.2024 повернула справу №910/18526/21 колегії суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду для розгляду.

Відповідно до частини шостої статті 302 Господарського процесуального кодексу України якщо Велика Палата Верховного Суду дійде висновку про відсутність підстав для передачі справи на її розгляд, а також якщо дійде висновку про недоцільність розгляду справи Великою Палатою Верховного Суду, зокрема через відсутність виключної правової проблеми, наявність висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Великої Палати Верховного Суду, або якщо Великою Палатою Верховного Суду вже висловлена правова позиція щодо юрисдикції спору у подібних правовідносинах, справа повертається (передається) відповідній колегії (палаті, об`єднаній палаті) для розгляду, про що постановляється ухвала. Справа, повернута на розгляд колегії (палати, об`єднаної палати), не може бути передана повторно на розгляд Великої Палати.

Окрім цього, питання про те, чи підлягають застосуванню висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені в скасованій постанові від 25.05.2021 в справі №910/11027/18, вже вирішене Верховним Судом, зокрема, у постановах від 21.11.2022 у справі №904/315/19, 24.04.2023 у справі №916/1522/22, від 08.11.2023 у справі №916/1489/22, від 18.03.2024 у справі №910/12955/20, від 04.06.2024 у справі №916/3724/21 тощо.

Верховний Суд у зазначених постановах вказав, що скасування постанови Великої Палати Верховного Суду від 25.05.2021 у справі №910/11027/18 відбулось не через зміну правової позиції суду, яка викладена у вказаній постанові, а у зв`язку з іншими обставинами, встановленими касаційним судом при розгляді заяви особи про перегляд цієї постанови за нововиявленими обставинами. Висновки зі скасованої постанови, які неодноразово були наведені Верховним Судом у своїх інших постановах, зокрема і після скасування Великою Палатою Верховного Суду своєї постанови від 25.05.2021 у справі №910/11027/18, є чіткими і усталеними, від яких Верховний Суд не відступав.

Очевидно, що подані клопотання Фондом (і у даній справі також) про передачу справи на розгляд Корпоративної палати та Великої Палати Верховного Суду фактично свідчать про незгоду з висновками Верховного Суду, які викладені, зокрема у справі №916/3724/21. Разом з тим, питання щодо відступлення від висновків, викладених у справі №916/3724/21 вже неодноразово вирішувалось Судом за клопотаннями Фонду. При цьому Фонд не навів вагомих і достатніх аргументів, які би дійсно свідчили про обґрунтовану необхідність у зміні сталої судової практики або суперечність такої практики у подібних правовідносинах.

Враховуючи викладене, відсутні підстави для задоволення клопотань Фонду про передачу цієї справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду та на розгляд Корпоративної палати.

5.5. Відповідно до частини першої статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 300 Господарського процесуального кодексу України).

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (частина четверта статті 300 Господарського процесуального кодексу України).

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

6. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій з посиланням на норми права, якими керувався Суд

6.1. Дослідивши наведене у касаційній скарзі, у межах доводів та підстав касаційного оскарження, Верховний Суд відзначає таке.

6.2. Касаційне провадження у справах залежить виключно від доводів та вимог касаційної скарги, наведених скаржником і які стали підставою для відкриття касаційного провадження.

При цьому самим скаржником у касаційній скарзі з огляду на принцип диспозитивності визначається підстава, вимоги та межі касаційного оскарження, а тому тягар доказування наявності підстав для касаційного оскарження, передбачених, зокрема, пунктом 1, 3, 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (що визначено самим скаржником), покладається на скаржника.

Суд, забезпечуючи реалізацію основних засад господарського судочинства, закріплених у частині третій статті 2 Господарського процесуального кодексу України, зокрема, ураховуючи принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін, та дотримуючись принципу верховенства права, на підставі встановлених фактичних обставин здійснює перевірку застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.

6.3. Так, касаційне провадження у цій справі відкрито, зокрема на підставі пункту 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, за змістом якої підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

Скаржник вказує, що судом апеляційної інстанції застосовано норми права без урахування висновків щодо їх застосування, викладених у постановах Верховного Суду від 21.07.2021 у справі №910/12930/18, від 01.08.2023 у справі №910/9833/21, від 21.07.2021 у справі №910/12930/18, від 21.07.2021 у справі №910/12930/18, від 07.09.2022 у справі №904/3867/21, від 21.07.2021 у справі № 910/12930/18, від 25.05.2021 у справі №910/11027/18.

Отже, відповідно до положень норм Господарського процесуального кодексу України (пункт 1 частини другої статті 287) касаційний перегляд з указаних мотивів може відбутися за наявності таких складових: (1) суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду; (2) спірні питання виникли у подібних правовідносинах.

6.4. Крім того, касаційне провадження у цій справі відкрито і на підставі пункту 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до приписів пункту 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

Так, скаржник відзначає, що на даний час відсутні висновки Верховного Суду щодо застосування:

- статей 22, 1166 Цивільного кодексу України, статті 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" за умови покриття збитків за допомогою резервного фонду банку, який було сформовано згідно з приписами статті 36 Закону У країни "Про банки і банківську діяльність";

- частини п`ятої статті 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" в частині визначення розміру шкоди (збитків) за межами (з перевищенням) розміру недостатності майна банку для розрахунків з кредиторами, що була визначена в звіті ліквідатора;

- статті 22, частини другої статті 1166 Цивільного кодексу України, а саме презумпції вини завдавача шкоди у правовідносинах з приводу стягнення з пов`язаних з банком осіб шкоди за фактом укладення правочинів, що призвели до завдання банку збитків;

- частини сьомої статті 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення механізмів виведення банків з ринку та задоволення вимог кредиторів цих банків" від 30.06.2021 № 1588-ІХ, стосовно визначення моменту, з якого починається перебіг строку позовної давності, для судових проваджень, позови за якими були подані до дати прийняття (набрання чинності) Закону України від 30.06.2021 № 1588- ІХ;

- статей 256 та 261 Цивільного кодексу України стосовно визначення моменту, з якого починається перебіг строку позовної давності, у спорах з приводу стягнення з пов`язаних з банком осіб шкоди за фактом укладення правочинів, що призвели до завдання банку збитків.

Отже, у разі оскарження судових рішень на підставі пункту 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, по-перше, слід з`ясувати відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а по-друге, наявність/відсутність подібності правовідносин та наявність/відсутність неправильного застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

6.5. Що ж до визначення "подібності правовідносин", то в силу приписів статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" Верховний Суд звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 12.10.2021 у справі №233/2021/19, в якій визначено критерій подібності правовідносин.

6.6. Крім того, підставою касаційного оскарження ОСОБА_1 визначила пункт 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, а саме: пункт 4 частини третьої статті 310 ГПК України, адже вважає, що апеляційним судом було взято до уваги недопустимі докази та покладено їх в основу мотивувальної частини постанови.

6.7. Оцінюючи доводи та мотиви касаційної скарги колегія суддів відзначає таке.

6.8. Щодо права Фонду на звернення до суду з позовами про відшкодування шкоди (збитків)

За змістом частини п`ятої статті 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", в редакції чинній на момент запровадження тимчасової адміністрації та початку ліквідаційної процедури (жовтень 2014 - лютий 2015 років), Фонд мав право звернутися з вимогою до власників істотної участі, контролерів та керівників банку про задоволення за рахунок їх майна частини вимог кредиторів банку в разі, якщо дії чи бездіяльність таких осіб призвели до понесення банком збитків та/або завдання шкоди інтересам вкладників та інших кредиторів банку. У разі отримання Фондом відмови у задоволенні таких вимог або невиконання вимоги у строк, встановлений Фондом, Фонд має право звернутися до суду з вимогою про стягнення майна з таких осіб для задоволення вимог кредиторів. Вимоги, не задоволені за недостатністю майна банку, вважаються погашеними.

Відповідно до частини п`ятої статті 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", в редакції чинній на момент звернення з даним позовом у справі до суду (квітень 2021 року), Фонд або уповноважена особа Фонду у разі недостатності майна банку звертається до пов`язаної з банком особи, дії або бездіяльність якої призвели до заподіяння кредиторам та/або банку шкоди, та/або пов`язаної з банком особи, яка внаслідок таких дій або бездіяльності прямо чи опосередковано отримала майнову вигоду, з вимогою про відшкодування шкоди, заподіяної банку. Фонд або уповноважена особа Фонду також має право заявити вимоги до небанківської фінансової установи, якою від фізичних осіб залучені як позики або вклади кошти, що згідно з цим Законом прирівнюються до вкладів. Кошти, стягнуті з пов`язаних із банком осіб як відшкодування шкоди, а також з небанківських фінансових установ, зазначених в абзаці першому цієї частини, включаються до ліквідаційної маси банку. У разі невиконання зазначених вимог Фонд звертається з такими вимогами до суду. Такі вимоги забезпечуються накладенням арешту на грошові кошти та майно осіб, до яких вони заявлені, у порядку забезпечення позову. Ліквідація неплатоспроможного банку не є підставою для закінчення судового розгляду на підставі поданого Фондом позову до пов`язаної з банком особи та не є підставою для звільнення від відповідальності пов`язаної з банком особи, дії або бездіяльність якої призвели до заподіяння кредиторам та/або банку шкоди, та/або пов`язаної з банком особи, яка внаслідок таких дій або бездіяльності прямо чи опосередковано отримала майнову вигоду.

Отже, ураховуючи нормативно-правове регулювання, Фонд має право звертатися з позовами про відшкодування шкоди (збитків), які подаються у порядку статті 52 Закону "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб": від імені та в інтересах неплатоспроможного банку, зокрема під час здійснення процедури ліквідації банку; від власного імені і на свою користь в інтересах кредиторів.

Так, у справі, що переглядається, Фонд звернувся з позовом про відшкодування шкоди після припинення банку. Відповідно, позов Фонду у даній справі є спеціальним способом захисту колишніх кредиторів банку, вимоги яких не були задоволені в процедурі ліквідації банку, передбаченим статтею 52 Закону "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

З огляду на наведене, колегія суддів погоджується з доводами судів попередніх інстанцій, що Фонд, подаючи позов у даній справі, діяв у межах повноважень, визначених статтею 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

6.9. Щодо складу цивільного правопорушення

Так, предметом позову у цій справі є наявність/відсутність правових підстав для відшкодування (стягнення) шкоди (збитків), заподіяної ПАТ "Меліор Банк", діями/бездіяльністю пов`язаних з Банком осіб.

Стаття 11 Цивільного кодексу України передбачає, що підставою виникнення цивільних прав і обов`язків є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

Згідно з частинами першою та другою статті 1166 Цивільного кодексу України, яка регулює загальні підстави відповідальності за завдану недоговірну (деліктну) шкоду, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Отже, вирішуючи спір про відшкодування шкоди, суд повинен встановити наявність чи відсутність складу цивільного правопорушення, яке має містити такі складові, як:

- неправомірність поведінки особи, тобто її невідповідність вимогам, наведеним в актах цивільного законодавства;

- наявність шкоди, під якою слід розуміти втрату або пошкодження майна потерпілого та (або) позбавлення його особистого нематеріального права, взагалі будь-яке знецінення блага, що охороняється законом, та її розмір;

- причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою, який виражається в тому, що шкода має виступати об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди, тобто протиправна поведінка конкретної особи (осіб), на яку покладається відповідальність, є тією безпосередньою причиною, що необхідно та невідворотно спричинила шкоду;

- вина заподіювача шкоди, що полягає в психічному ставленні особи до вчинення нею протиправного діяння і проявляється у вигляді умислу або необережності, за виключенням випадків, коли в силу прямої вказівки закону обов`язок відшкодування завданої шкоди покладається на відповідальну особу незалежно від вини.

Суди, розглядаючи спори про стягнення шкоди, мають встановлювати наявність усіх елементів складу правопорушення у їх сукупності. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільна відповідальність у вигляді відшкодування шкоди не настає.

За загальними правилами розподілу обов`язку доказування кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (частини перша та третя статті 74 Господарського процесуального кодексу України).

При поданні позову про відшкодування заподіяної майнової шкоди, на позивача покладається обов`язок довести належними, допустимими та достовірними доказами неправомірність поведінки заподіювача шкоди, наявність шкоди та її розмір, а також причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою.

Водночас зі змісту частини другої статті 1166 Цивільного кодексу України вбачається, що цивільне законодавство в деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини заподіювача шкоди, яка полягає в тому, що наявність вини заподіювача шкоди не підлягає доведенню позивачем, тобто саме відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків.

Відповідний висновок Верховного Суду щодо застосування частини другої статті 1166 Цивільного кодексу України та презумпції вини заподіювача шкоди міститься, зокрема у постановах Верховного Суду від 21.07.021 у справі №910/12930/18, від 28.10.2021 у справі №910/9851/20, від 20.10.2022 у справі №910/3782/21 тощо.

Спростування цієї вини (у тому числі з підстав вини самого позивача в заподіяній шкоді) є процесуальним обов`язком її заподіювача, тобто відповідача у правовідносинах про відшкодування шкоди.

Отже, у правовідносинах з відшкодування шкоди (у деліктних зобов`язаннях) позивач має довести неправомірність рішень, дій / бездіяльності відповідачів, в чому полягав негативний результат їх діяльності в контексті зменшення обсягу майна банку чи його знецінення, розмір майнових втрат, а також пов`язаність протиправної поведінки відповідачів та існуючого негативного результату. Одночасно, відповідачі в межах наданих їм процесуальних прав та визначених процесуальних обов`язків повинні спростувати доводи та докази позивача, а також у свою чергу навести обставини та доводи, які свідчили б про відповідність їх діяльності інтересам банку та про відсутність підстав для їх відповідальності.

Відтак до предмету доказування у таких справах входять обставини:

1) персонального складу органів управління банку на момент ухвалення рішень про вчинення сумнівних правочинів; дати обрання/призначення та звільнення з посади кожного з відповідачів; належність відповідачів до керівників банку; наявність у відповідачів статусу посадової особи акціонерного товариства, пов`язаної з банком особи;

2) ухвалення рішення органом управління банку про вчинення сумнівного правочину, персональний склад органу на момент ухвалення такого рішення, результати голосування кожного члена (за, проти, утримався); інші фактичні обставини ухвалення такого рішення на підставі яких документів (наданих контрагентом та внутрішніх документів банку) ухвалювалося рішення, чи була дотримана внутрішня процедура банку щодо погодження таких рішень, хід обговорення;

3) вчинення банком сумнівного правочину (укладення договору);

4) виконання банком сумнівного правочину (перерахування/отримання коштів, передання/отримання майна чи майнових прав);

5) протиправної поведінки відповідачів (недотримання законодавства про банківську діяльність, нормативів діяльності банку, індивідуальних приписів НБУ, обставини, що підтверджують невиваженість інвестиційної політики та ризикованість кредитної політики банку, відсутність в банку ефективної системи запобігання ризикам, порушення відповідачами фідуціарних обов`язків (чи діяли вони добросовісно, розумно та чи не перевищували своїх повноважень), дії відповідачів усупереч інтересам банку тощо);

6) збитки банку від конкретного правочину (балансова вартість активу на дату початку виведення банку з ринку, розмір грошових коштів, фактично стягнутих за рішенням суду та включених до ліквідаційної маси, оціночна вартість активу, визначена незалежним оцінювачем у процедурі ліквідації, вартість продажу такого активу в процесі ліквідації банку) та їх причини;

7) розмір недостатності майна банку для розрахунків з кредиторами (як мінімальний розмір збитків банку та шкоди, завданої кредиторам банку невиваженою інвестиційною політикою, ризикованою кредитною діяльністю, бездіяльністю відповідачів, що призвело до неплатоспроможності та ліквідації банку).

Аналогічні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 21.07.2021 у справі №910/12930/18 та від 25.07.2022 у справі № 922/2860/18, від 27.09.2022 у справі №904/3864/21.

6.10. Щодо визначення кола пов`язаних з банком осіб, дії або бездіяльність яких призвели до заподіяння кредиторам та/або банку шкоди

Позовні вимоги у цій справі заявлені Фондом, зокрема, на підставі частини п`ятої статті 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" та статті 58 Закону України "Про банки і банківську діяльність".

Вищевказані статті за своєю правовою природою містять як норми матеріального, так й норми процесуального права.

До норм матеріального права належать норми, які визначають коло осіб, що можуть бути притягнуті до відповідальності, підстави такої відповідальності та її розмір. Тоді як до процесуальних норм належать норми, які визначають порядок притягнення особи до відповідальності.

Норми статті 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" та статті 58 Закону України "Про банки і банківську діяльність" щодо підстав, розміру цивільно-правової відповідальності за завдану банку або його кредиторам шкоду є матеріально-правовими, а відтак щодо них застосовується принцип незворотної дії закону в часі (стаття 58 Конституції України).

Так, спірні кредитні договори укладені у 2014 році. Відтак при визначенні підстав відповідальності та кола осіб, які можуть бути притягнуті до такої відповідальності, суд повинен керуватися тією нормою, яка була чинною станом на момент виникнення спірних правовідносин, а саме вчинення такими особами відповідних дій у спірних правовідносинах, тобто у період червня-вересня 2014 року.

Відповідно до частини п`ятої статті 58 Закону України "Про банки і банківську діяльність" (зараз і надалі - в редакції, чинній станом на момент виникнення спірних правовідносин) власники істотної участі, керівники банку (крім керівників відокремлених підрозділів банку) за фіктивне банкрутство, доведення до банкрутства або приховування стійкої фінансової неспроможності банку несуть відповідальність.

Суд враховує, що відповідно до пункту 1 частини другої статті 52 Закону "Про банки і банківську діяльність" для цілей цього Закону пов`язаними особами є: 1) керівники банку, керівник служби внутрішнього аудиту, керівники та члени комітетів правління банку 2) особи, які мають істотну участь у банку.

Згідно зі статтею 37 Закону України "Про банки і банківську діяльність" органами управління банку є загальні збори учасників, спостережна рада/наглядова рада, правління (рада директорів) банку.

Керівниками банку є голова, його заступники та члени ради банку, голова, його заступники та члени правління (ради директорів), головний бухгалтер, його заступник, керівники відокремлених структурних підрозділів банку (стаття 42 Закону України "Про банки та банківську діяльність").

Крім того, відповідно до пункту 1.3 Глави 1 Розділу V Інструкції про порядок регулювання діяльності банків в Україні, затвердженою постановою Правління Національного банку України від 21.08.2001 №368 (у редакції станом на 2014 рік) до управлінського персоналу банку належать: голова, його заступники та члени правління (ради директорів) банку; голова, його заступники та члени спостережної (наглядової) ради банку; головний бухгалтер банку, його заступники; керівники відокремлених підрозділів банку; керівники та члени комітетів правління банку (які створені з метою управління ризиками, зокрема кредитний комітет, комітет з питань управління активами та пасивами, тарифний комітет); керівник служби внутрішнього аудиту банку.

Тобто управлінський персонал банку належить до пов`язаних з банком осіб.

Отже, Законом України "Про банки і банківську діяльність" саме на власників істотної участі та пов`язаних з банком осіб, зокрема, керівників банку (голову, заступника голови Правління, членів Правління, голову, заступника та членів Спостережної/Наглядової ради) за рішенням суду може бути покладена відповідальність за зобов`язаннями банку в разі віднесення банку з їх вини до категорії неплатоспроможних.

У свою чергу, відповідно до частини п`ятої статті 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (в редакції, чинній станом на момент виникнення спірних правовідносин), Фонд має право звернутися з вимогою до власників істотної участі, контролерів та керівників банку про задоволення за рахунок їх майна частини вимог кредиторів банку в разі, якщо дії чи бездіяльність таких осіб призвели до понесення банком збитків та/або завдання шкоди інтересам вкладників та інших кредиторів банку. У разі отримання Фондом відмови у задоволенні таких вимог або невиконання вимоги у строк, встановлений Фондом, Фонд має право звернутися до суду з вимогою про стягнення майна з таких осіб для задоволення вимог кредиторів.

Частина п`ята статті 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", в редакції станом на момент звернення Фондом з відповідним позовом, передбачала, що Фонд або уповноважена особа Фонду у разі недостатності майна банку звертається до пов`язаної з банком особи, дії або бездіяльність якої призвели до заподіяння кредиторам та/або банку шкоди, та/або пов`язаної з банком особи, яка внаслідок таких дій або бездіяльності прямо чи опосередковано отримала майнову вигоду, з вимогою про відшкодування шкоди, заподіяної банку. Фонд або уповноважена особа Фонду також має право заявити вимоги до небанківської фінансової установи, якою від фізичних осіб залучені як позики або вклади кошти, що згідно з цим Законом прирівнюються до вкладів.

Відповідно, Закон України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" визначає право Фонду на звернення до суду з позовом до пов`язаних з банком осіб, у разі недостатності майна банку, якщо дії/бездіяльність таких завдали банку та/або його кредиторам шкоди (збитків).

Як встановлено судами попередніх інстанцій відповідачі у справі були керівниками (пов`язаними з банком особами) ПАТ "Меліор Банк", якими приймались рішення/вчинялись дії, які, на думку позивача, спричинили, збитки банку та його кредиторам, а саме:

- ОСОБА_2 - голова Спостережної ради, власник істотної участі та контролер банку через компанію Товариства з обмеженою відповідальністю "Криан";

- ОСОБА_7 - заступник голови Спостережної ради;

- ОСОБА_3 - член Спостережної ради;

- ОСОБА_1 - голова Правління, член Кредитного комітету;

- ОСОБА_4 - заступник голови Правління, голова Кредитного комітету;

- ОСОБА_5 - член Правління, член Кредитного комітету;

- ОСОБА_6 - заступник голови Кредитного комітету.

Судами встановлено, що рішення про укладення спірних кредитних договорів приймалися на засіданнях Спостережної ради та засіданнях Кредитного комітету ПАТ "Меліор Банк". До складу Кредитного комітету ПАТ "Меліор Банк" входили ОСОБА_4 (заступник Голови Правління) - голова кредитного комітету, ОСОБА_6 (начальник управління цінних паперів - заступник голови кредитного комітету),та члени кредитного комітету: ОСОБА_1 - голова Правління, ОСОБА_5 (головний бухгалтер), ОСОБА_9 (начальник управління фінансовими ризиками), ОСОБА_12 (начальник управління безпеки банку) та ОСОБА_10 (начальник юридичного управління). До складу спостережної ради входили: ОСОБА_2 - голова Спостережної ради, ОСОБА_7 - заступник голови Спостережної ради та ОСОБА_3 - член Спостережної ради.

На підтвердження посадового становища вказаних осіб позивачем надано копії протоколів засідання Спостережної ради та засідань Кредитного комітету.

Отже, ураховуючи вищенаведене нормативно-правове регулювання, у контексті встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи, зокрема, щодо перебування відповідачів на керівних посадах та у складі Кредитного комітету ПАТ "Меліор Банк", колегія суддів вважає, що суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що відповідачі у справі є пов`язаними з банком особами.

Доводи касаційної скарги наведених висновків апеляційного суду не спростовують та фактично зводяться до заперечення обставин встановлених господарським судом, до переоцінки яких Суд з огляду на положення статті 300 Господарського процесуального кодексу України вдаватись не може.

6.11. Щодо протиправної поведінки відповідачів

Так, зі змісту частини другої статті 1166 Цивільного кодексу України вбачається, що цивільне законодавство в деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини заподіювача шкоди (аналогічний висновок міститься у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 23.01.2018 у справі №753/7281/15-ц, у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.07.2022 у справі № 922/2860/18). Тому спростування цієї вини є процесуальним обов`язком її заподіювача.

Згідно із частин третьої, четвертої статті 92 Цивільного кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов`язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. Якщо члени органу юридичної особи та інші особи, які відповідно до закону чи установчих документів виступають від імені юридичної особи, порушують свої обов`язки щодо представництва, вони несуть солідарну відповідальність за збитки, завдані ними юридичній особі.

Відповідно до статті 63 Закону України "Про акціонерні товариства" посадові особи органів акціонерного товариства повинні діяти в інтересах товариства, дотримуватися вимог законодавства, положень статуту та інших документів товариства. Посадові особи органів акціонерного товариства несуть відповідальність перед товариством за збитки, завдані товариству своїми діями (бездіяльністю), згідно із законом. У разі, якщо відповідальність згідно із цією статтею несуть кілька осіб, їх відповідальність перед товариством є солідарною.

Цими положеннями законодавства закріплено обов`язки органів юридичної особи (посадових осіб) (фідуціарні обов`язки) діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно, розумно та не перевищувати своїх повноважень, а також відповідальність за їх порушення.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 04.12.2018 у справі № 910/21493/17, зазначено, що згідно з вимогами статті 92 Цивільного кодексу України особи, які виступають від імені юридичної особи, зобов`язані діяти не лише в межах своїх повноважень, але й добросовісно і розумно. З огляду на положення наведеної правової норми та довірчий характер відносин між господарським товариством та його посадовою особою (зокрема, директором чи генеральним директором) протиправна поведінка посадової особи може виражатись не лише в невиконанні нею обов`язків, прямо встановлених установчими документами товариства, чи перевищенні повноважень при вчиненні певних дій від імені товариства, а й у неналежному та недобросовісному виконанні таких дій без дотримання меж нормального господарського ризику, з особистою заінтересованістю чи при зловживанні своїм розсудом, прийнятті очевидно необачних чи марнотратних рішень (аналогічні висновки містяться і в постановах Великої Палати Верховного Суду від 26.11.2019 у справі № 910/20261/16, від 22.10.2019 у справі № 911/2129/17 та постанові Верховного Суду від 21.07.2021 у справі №910/12930/18).

За змістом Закону України "Про банки і банківську діяльність" банкам забороняється здійснювати ризикову діяльність, що загрожує інтересам вкладників чи інших кредиторів банку.

Нормою частини п`ятої статті 49 Закону України "Про банки і банківську діяльність" (у редакції, чинній станом на момент укладення кредитних договорів) передбачено, що банк зобов`язаний при наданні кредитів додержуватись основних принципів кредитування, у тому числі перевіряти кредитоспроможність позичальників та наявність забезпечення кредитів, додержуватись встановлених НБУ вимог щодо концентрації ризиків.

Відповідно до статті 43 Закону України "Про банки і банківську діяльність" (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) при виконанні своїх обов`язків відповідно до вимог цього Закону керівники банку зобов`язані діяти на користь банку та клієнтів і зобов`язані ставити інтереси банку вище власних. Зокрема, керівники банку зобов`язані: ставитися з відповідальністю до виконання своїх службових обов`язків; приймати рішення в межах наданих повноважень; не використовувати службове становище у власних інтересах; забезпечити збереження та передачу майна та документів банку при звільненні керівників з посади.

Стаття 44 цього Закону містить вимоги щодо управління ризиками банку. Банк зобов`язаний з урахуванням специфіки його роботи створити адекватну систему управління ризиками, яка має забезпечувати на постійній основі виявлення, вимірювання, контроль і моніторинг усіх видів ризиків за всіма напрямами діяльності банку на всіх організаційних рівнях та бути адекватною ризикам, що приймаються банком. Банк зобов`язаний утворити постійно діючий підрозділ з управління ризиками, в якому зосереджені функції з управління ризиками та який відповідає за розроблення, впровадження внутрішніх положень і процедур управління ризиками, інформує керівництво про ризики, прийнятність їх рівня та надає пропозиції щодо необхідності прийняття керівництвом відповідних рішень.

За змістом Закону України "Про банки і банківську діяльність" банкам забороняється здійснювати ризикову діяльність, що загрожує інтересам вкладників чи інших кредиторів банку.

Частиною п`ятою статті 49 Закону України "Про банки і банківську діяльність" (у редакції, чинній на момент виникнення правовідносин) встановлено, що банк зобов`язаний при наданні кредитів додержуватись основних принципів кредитування, у тому числі перевіряти кредитоспроможність позичальників та наявність забезпечення кредитів, додержуватись встановлених Національним банком України вимог щодо концентрації ризиків. У частині шостій цієї статті встановлено, що банк має право видавати бланкові кредити за умов додержання економічних нормативів.

Звертаючись до суду у порядку частини п`ятої статті 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", Фонд має довести неправомірність рішень та дій відповідачів або вчинення ними неправомірної бездіяльності, в чому полягав негативний результат їх діяльності в контексті зменшення обсягу майна банку чи його знецінення, розмір майнових втрат, а також пов`язаність протиправної поведінки відповідачів та існуючого негативного результату.

Натомість відповідачі в межах наданих їм процесуальних прав та визначених процесуальних обов`язків повинні спростувати доводи та докази позивача, а також, у свою чергу, навести обставини та доводи, які свідчили б про відповідність їх діяльності інтересам банку та про відсутність підстав для їх відповідальності.

6.11.1. Так, ухвалюючи судове рішення у цій частині, суд першої інстанції виснував, що матеріали справи не містять доказів наявності у діях відповідачів складу правопорушення для стягнення з них збитків.

6.11.2. У свою чергу, суд апеляційної інстанції, ухвалюючи нове рішення про задоволення позову, виходив з того, що спірні рішення щодо кредитування шести позичальників прямо протирічили інтересам банку та кредиторам банку, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями кредитних договорів, договорів забезпечення, рішеннями Кредитного комітету та Спостережної ради Банку. При цьому суд врахував, що протягом останнього року (тобто 2014 року) Національним банком України неодноразово до банку застосовано заходи впливу та санкції за виявлені в його діяльності порушення вимог законодавства з питань запобігання легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом.

Крім того, апеляційний суд дійшов висновку, що позичальники мали незадовільний фінансовий стан, про що свідчить аналітична довідка щодо оцінки фінансового стану позичальника, надана Фондом; лист Головного Управління ДПС. При цьому керівництвом Банку не було відстежено цільове використання позичальниками кредитних коштів, які завуальовано витрачені позичальниками на обслуговування власної заборгованості по кредиту та погашення кредитної заборгованості третіх юридичних осіб - пов`язаних контрагентів.

6.11.3. Колегія суддів, оцінюючи висновки судів попередніх інстанцій через призму наведеного вище нормативно-правового регулювання спірних правовідносин відзначає таке.

Так, за результатами дослідження наявних у справі доказів судами встановлено, що у діяльності Банку у спірний період часу (2014 рік) були наявні порушення законодавства у сфері здійснення операцій з кредитування, що підтверджується змістом постанови Національного банку України № 648/БТ "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Меліор Банк" до категорії неплатоспроможних".

Судами встановлено, що позовні вимоги обґрунтовано операціями з кредитування юридичних осіб ПП "СВ-Промхімпоставка" (ЄДРПОУ 34561285), ПП "Дніпротех КТ" (ЄДРПОУ 34562818), ТОВ "Стальавтотранс" (ЄДРПОУ 38976947), ТОВ "Медіан Фарм" (ЄДРПОУ 36906993), ТОВ "Комплекс Системи" (ЄДРПОУ 38974756), ТОВ "Верілл Груп" (ЄДРПОУ 38974819).

Надаючи оцінку обґрунтованості надання кредитів даним особам, суди попередніх інстанцій встановили наступні обставини:

Згідно виписки з рахунку НОМЕР_8 UАН позичальника ПАТ "Меліор Банк" ПП "СВ-Промхімпоставка" (ЄДРПОУ 34561285) кредитні кошти в кількості одного траншу за договором про надання відновлювальної кредитної лінії № 0/ЮКЛ/21/14 від 18.06.2014 надано шляхом перерахування на поточний рахунок позичальника НОМЕР_9 , відкритий в ПАТ "Меліор Банк" 18.06.2014 в сумі 44 000 000,00 грн. При цьому, кредитні кошти, через пов`язаних контрагентів (ТОВ "Євролюксавто", ТОВ "Палот Інжиніринг", ТОВ "Укрпромснаб Плюс"), майже в повному обсязі, спрямовано на погашення заборгованості таких юридичних осіб, погашення кредиту по позичальнику ТОВ "Укрпромснаб Плюс" згідно договору № 2/ЮКЛ/37/13 от 26.06.2013 та погашення відсотків по позичальнику ТОВ "Палот Інжиніринг" згідно кредитного договору № 0/ЮКЛ36/13 от 19.06.2013. Слід зазначити, що компанія є пов`язаною з банком особою. Особи, через яких визначається пов`язаність - ОСОБА_2 (Головою Спостережної ради та власником істотної участі Публічного акціонерного товариства "Меліор Банк") та ОСОБА_7 (Заступник Голови Спостережної Ради Банку).

Згідно виписки з рахунку НОМЕР_10 UАН позичальника ПАТ "Меліор Банк" ПП "Дніпротех КТ" (ЄДРПОУ 34562818) кредитні кошти в кількості трьох траншів за договором про надання відновлювальної кредитної лінії № 0/ЮКЛ/30/14 від 22.07.2014 надано шляхом перерахування на поточний рахунок позичальника НОМЕР_11 , відкритий в ПАТ "Меліор Банк": 22.07.2014 на суму 41000000,00 грн, 15.08.2014 на суму 11124635,71 грн та 18.08.2014 на суму 4010364,29 грн. При цьому, транш у сумі 41000000,00 грн, через низку пов`язаних контрагентів (ТОВ "ТД Демос", ТОВ "Євролюксавто", ТОВ "Укрпромснаб Плюс", ТОВ "Олегріс"), майже в повному обсязі, спрямовано на погашення кредиту позичальника ТОВ "Укрпромснаб Плюс" згідно договору № 2/ЮКЛ/37/13 от 26.06.2013 та погашення кредиту позичальника ТОВ "Олегріс" за кредитним договором № 0/ЮКЛ/52/13 від 30.08.2013. Транш у сумі 11124635,71 грн, через низку пов`язаних контрагентів (ТОВ "Радаліт", ПП "Лакоста Трейд"), майже в повному обсязі, спрямовано на погашення заборгованості позичальнику ПП "Лакоста трейд" згідно кредитного договору № 0/ЮКЛ/14/14від 16.05.2014. Транш у сумі 4010364,29 грн, через низку пов`язаних контрагентів (ТОВ "Радаліт", ПП "Строй-Консалт"), в повному обсязі, спрямований на погашення кредиту по позичальнику ПП "Строй-Консалт" згідно з договором № 0/ЮКЛ/16/14 від 19.05.2014. Компанія є пов`язаною з банком особою. Особи, через яких визначається пов`язаність - ОСОБА_2 (Головою Спостережної ради та власником істотної участі Публічного акціонерного товариства "Меліор Банк"), ОСОБА_3 та ОСОБА_7 (Заступник Голови Спостережної Ради Банку).

Згідно виписки з рахунку НОМЕР_12 UАН позичальника ПАТ "Меліор Банк" ТОВ "Стальавтотранс" (ЄДРПОУ 38976947) кредитні кошти в кількості двох траншів за договором про надання відновлювальної кредитної лінії № 0/ЮКЛ/33/14 від 15.07.2014 надано шляхом перерахування на поточний рахунок позичальника НОМЕР_13 , відкритий в ПАТ "Меліор Банк" наступними траншами: 25.07.2014 на суму 25602649,93 грн та 18.08.2014 на суму 16156211,05 грн. Транш в сумі 25 602 649,93 грн через контрагента ТОВ "Євролюксавто" майже в повному обсязі, спрямовано на погашення кредитної заборгованості ТОВ "Ств Сталь" за кредитним договором 0/ЮКЛ/15/14. Транш у сумі 16156211,05 грн через пов`язаних контрагентів ТОВ "Радаліт" та ПП "Строй-Консалт", в повному обсязі, спрямовано на погашення кредиту по позичальнику ПП "Строй-Консалт" згідно з договором № 0/КЖЛ/16/14 від 19.05.14. Компанія є пов`язаною з банком особою. Особи, через яких визначається пов`язаність - ОСОБА_2 (Голова Спостережної ради та власник істотної участі ПАТ "Меліор Банк").

Згідно виписки з рахунку НОМЕР_14 UАН позичальника ПАТ "Меліор Банк", ТОВ "Медіан фарм" (ЄДРПОУ 36906993) кредитні кошти в кількості одного траншу за договором про надання відновлювальної кредитної лінії № 0/ЮКЛ/35/14 від 01.08.2014 надано шляхом перерахування на поточний рахунок позичальника НОМЕР_15 , відкритий в ПАТ "Меліор Банк" 15.08.2014 на суму 22000000,00 грн.

Через пов`язаних контрагентів ТОВ "Радаліт" та ПП "Лакоста Трейд" кредитні кошти, в повному обсязі, було спрямовано на погашення кредиту позичальнику ПП "Лакоста Трейд" згідно кредитного договору № 0/ЮКЛ/14/14 від 16.05.2014. Компанія є пов`язаною з банком особою. Особи, через яких визначається пов`язаність - ОСОБА_2 (Голова Спостережної ради та власник істотної участі ПАТ "Меліор Банк") та ОСОБА_7 (заступник Голови Спостережної Ради Банку).

Згідно виписки з рахунку НОМЕР_20 UАН позичальника ПАТ "Меліор Банк", ТОВ "Комплекс системи" (ЄДРПОУ 38974756) кредитні кошти в кількості шести траншів за договором про надання відновлювальної кредитної лінії № 0/ЮКЛ/46/14 від 19.09.2014 надано шляхом перерахування на поточний рахунок позичальника НОМЕР_17 , відкритий в ПАТ "Меліор Банк" наступними траншами: 08.09.2014 на суму 15796156,65 грн, 29.09.2014 на суму 1100000,00 грн, 30.09.2014 на суму 2400000,00 грн, 30.09.2014 на суму 3317614,08 грн, 30.09.2014 на суму 215000,00 грн, 06.10.2014 на суму 3000000,00 грн. Транш у сумі 15796156,65 грн через пов`язаних контрагентів (ТОВ "Пансар Трейд") спрямований на погашення поточної заборгованості ТОВ "Пансар Трейд", згідно договору № 0/ЮКЛ/17/14 від 19.05.2014. Транш в сумі 1100000,00 грн через низку пов`язаних контрагентів (ТОВ "Медіан Фарм", ПП "СВ-Промхімпоставка", ТОВ "Стальавтотранс") спрямований на погашення поточної заборгованості за договорами кредиту таких юридичних осіб. Транші у сумі 2400000,00 грн, 3317614,08 грн, 215000,00 грн спрямовано частково на обслуговування власної заборгованості за договором кредиту та через низку пов`язаних контрагентів (ПП "СВ-Промхімпоставка", ТОВ "Радаліт", ТОВ "Євролюксавто", ТОВ "Верілл Груп", ТОВ "Інтернешнл Девелопмент Інвестмент", ТОВ "ТД "Реус", ПП "Дніпротех КТ", ТОВ "Медіан Фарм") спрямовані на погашення поточної заборгованості за договорами кредиту таких юридичних осіб та через поточні рахунки фізичних осіб здійснено зняття готівки через касу Банку. Транш у сумі 3000000,00 грн через контрагента ТОВ "Радаліт", перераховано на поточні рахунки фізичних осіб та здійснено отримання готівкових коштів через касу банку. Компанія є пов`язаною з банком особою. Особи, через яких визначається пов`язаність - ОСОБА_2 (Голова Спостережної ради та власник істотної участі ПАТ "Меліор Банк") та ОСОБА_7 (Заступник Голови Спостережної Ради Банку).

Згідно виписки з рахунку НОМЕР_18 UАН позичальника ПАТ "Меліор Банк" ТОВ "Верілл Груп" (ЄДРПОУ 38974819) кредитні кошти в кількості одного траншу за договором про надання відновлювальної кредитної лінії № 0/ЮКЛ/40/14 від 02.09.2014 надано шляхом перерахування на поточний рахунок позичальника НОМЕР_19 , відкритий в ПАТ "Меліор Банк" 25.09.2014 на суму 26005440,30 грн. Транш у сумі 26005440,30 грн через пов`язаних контрагентів (ТОВ "Радаліт") спрямований на погашення поточної заборгованості ТОВ "Полікс" згідно кредитного договору № 0/ЮКЛ/11/14 від 27.03.2014. Компанія є пов`язаною з банком особою. Особи, через яких визначається пов`язаність - ОСОБА_2 (Голова Спостережної ради та власник істотної участі Публічного акціонерного товариства "Меліор Банк") та ОСОБА_7 .

Вказані обставини не заперечуються з боку відповідачів у даній справі.

В кредитних відносинах Банк розглядається як кредитор, що здійснює кредитну операцію з урахуванням ефективності надання кредиту на визначених умовах та в умовах забезпеченості і надійності здійснення такої операції. Принцип цільової спрямованості полягає в тому, що кредитні грошові кошти повинні використовуватися на досягнення цілей, що зазначені у договорах, що опосередковують кредитні відносини, а також відповідно до зазначених видів статутної діяльності суб`єкта господарювання, які відповідають положенням КВЕД ДК 009:2010.

Частиною другою статті 345 Господарського кодексу України передбачено обов`язкове зазначення в кредитному договорі мети як істотної умови кредитного договору. Мета визначається на підставі поданих позичальником господарських договорів (зовнішньоекономічних контрактів), бізнес-планів, цільових програм чи проектів. Крім того, здійснюючи кредитування суб`єктів господарювання, банк повинен переконатися, що мета використання кредиту збігається з передбаченими в установчих документах суб`єкта господарювання напрямами його діяльності, зокрема, закріпленими в розділі Статуту "Мета та види діяльності". Цю мету повинні чітко розуміти і оцінювати обидві сторони кредитних взаємовідносин. Саме визначення мети використання позичених коштів є необхідною передумовою забезпечення кожною зі сторін своїх інтересів і реалізації кредитних відносин.

Позивач наполягає на тому, що керівництвом Банку не було відстежено цільове використання позичальниками кредитних коштів, чим порушено один з основних принципів кредитування, оскільки пунктом 1.2 кредитних договорів визначено, що цільове використання коштів - поповнення обігових коштів. У свою чергу, пунктом 1.1 кредитних договорів визначено, що грошові кошти надаються позичальникам, зокрема, на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності, цільового характеру використання.

При цьому, у відповідності до пункту 2.11 кредитних договорів, у разі виявлення нецільового використання наданих траншів кредиту, кредитор має право припинити надання траншів кредиту.

Пунктом 5.1.1 кредитних договорів передбачено, що кредитор зобов`язаний здійснювати контроль за вимогами умов договору, цільовим використанням, своєчасним та повним погашенням кредиту.

Суд апеляційної інстанції на підставі зазначених вище виписок по рахунках дійшов висновків, що кредитні кошти завуальовано витрачені позичальниками на обслуговування власної заборгованості по кредиту погашення кредитної заборгованості третіх юридичних осіб - пов`язаних контрагентів, зняття готівки в касі Банку, інше.

За висновком суду апеляційної інстанції обставини видачі кредитів Банком, а саме: видача кредитів протягом останніх чотирьох місяців до запровадження в Банку тимчасової адміністрації; незабезпеченість кредитів у повному обсязі; обставини ліквідації позичальників та поручителів в процедурі банкрутства, - очевидно дають підстави вважати про проведення Банком кредитних операцій, які не сприяли створенню умов для ефективного розміщення залучених коштів, забезпеченню стійкого росту прибутку Банку, мінімізації кредитних ризиків, а направлені лише для отримання готівкових коштів з каси Банку та "штучного" обслуговування виданих протягом попередніх років кредитів.

У той же час, місцевим господарським судом зазначено про відсутність в матеріалах справи доказів в підтвердження здійснення відповідачами ризикової діяльності, зокрема, кредитних справ, що, на його думку, унеможливлює дослідити об`єктивність даного питання. Всі доводи позивача ґрунтуються на внутрішніх документах та перевірках Банку, діяльність якого уже відповідно до перевірок, зроблених у 2012-2013 роках була ризиковою та сумнівною, в той час як спірні кредити були видані у період з січня по 15.09.2014, а вже 09.10.2014 прийнято постанову № 648/БТ "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Меліор Банк" до категорії неплатоспроможних". Натомість, Правлінням Банку було сформовано резервний фонд за рахунок чистого прибутку, який у повному обсязі покрив збитки кредитів і у 2019 році Банк ліквідований.

Проте щодо відсутності кредитних справ, суд апеляційної інстанції зазначив, що обставини справи щодо видачі кредитів та їх забезпеченості не оспорюються сторонами у справі.

Рішення щодо кредитування шести позичальників в період з липня 2014 по вересень 2014, протягом чотирьох місяців, які передували початку тимчасової адміністрації в банку, були прийняті Кредитним комітетом та Спостережною радою Банку та прямо протирічили інтересам Банку та кредиторів Банку, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями кредитних договорів, договорів забезпечення, рішеннями Кредитного комітету та Спостережної ради Банку.

Отже, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що саме спільними діями/рішеннями членів Кредитного комітету та Спостережної ради Банку, що явно протирічили інтересам Банку та його кредиторів, було завдано шкоду банку на загальну суму 213849977,67 грн.

Відповідачами у справі спільно приймалися недобросовісні та надмірно ризиковані рішення про кредитування ПП "СВ-Промхімпоставка", ПП "Дніпротех КТ", ТОВ "Стальавтотранс", ТОВ "Медіан Фарм", ТОВ "Комплекс Системи" та ТОВ "Верілл груп" без належного забезпечення (розмір забезпечення - 25824627,52 грн, що в 4,5 рази менше за розмір виданих кредитів), що завдало Банку збитки у визначеній Фондом сумі (сумі позову).

Посилаючись в рішенні на постанову правління НБУ № 648/БТ від 09.10.2014 "Про віднесення ПАТ "Меліор Банк" до категорії неплатоспроможних", місцевий господарський суд не надав їй належної оцінки, не врахував, що у ній було встановлено здійснення ПАТ "Меліор Банк" ризикової діяльності і що НБУ протягом останнього року (тобто 2014 року) неодноразово застосовував до банку заходи впливу та санкції за виявлені в його діяльності порушення вимог законодавства з питань запобігання легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, чим допустив порушення приписів статті 86 Господарського процесуального кодексу України.

Крім того, на підтвердження незадовільного фінансового стану позичальників, Фонд, разом з поясненнями від 15.11.2022 № 46-11477/22 надав Лист Головного Управління ДПС у Дніпропетровській області № 94995/6/04-36-51-21 від 09.12.2021, щодо надання фінансової звітності ТОВ "МСВ Укрбуд" (код 34682925), ТОВ "Інтернешнл девелопмент інвестмент компані" (код 35341266), ПП "СВ- Промхімпоставка" (код 34561285), ПП "Дніпротех КТ" (код 34562818), ТОВ "Стальавтотранс" (код 38976947), ТОВ "Медіан фарм" (код 36906993), ТОВ "Комплекс системи" (код 38974756), ТОВ "Верілл груп" (код 38974819).

Зазначені юридичні особи були позичальниками ПАТ "Меліор Банк" за сумнівними правочинами.

З вказано листа вбачається, що з шести юридичних осіб, які є фігурантами даної справи № 904/3867/21, фінансову звітність надавали лише ПП "СВ- Промхімпоставка" та ТОВ "Медіан фарм".

На підставі фінансової звітності, спеціалістами Фонду складено аналітичну довідку ПП "СВ-Промхімпоставка" щодо оцінки фінансового стану позичальника, в якій зазначено про неплатоспроможність ПП "СВ-Промхімпоставка".

Фінансова звітність ТОВ "Медіан фарм" містить прочерки у всіх рядках, що вказує на його неплатоспроможність.

Отже, судом апеляційної інстанції встановлено, що наявний в матеріалах справи лист Головного Управління ДПС у Дніпропетровській області № 94995/6/04-36-51-21 від 09.12.2021, підтверджує доводи Фонду про незадовільний фінансовий стан позичальників, що вкотре свідчить про надмірний ризик при видачі кредитів юридичним особам та вкотре доводить недобросовісні дії керівників Банку (відповідачів), при погодженні в наданні кредитів позичальникам з незадовільним фінансовим станом.

Крім того, суд апеляційної інстанції встановив, що керівництвом Банку не було відстежено цільове використання позичальниками кредитних коштів, які завуальовано витрачені позичальниками на обслуговування власної заборгованості по кредиту та погашення кредитної заборгованості третіх юридичних осіб - пов`язаних контрагентів. Доказів зворотного матеріали справи не містять.

Збитки від кредитних операцій не охоплюються звичайним кредитним ризиком, а є результатом недобросовісних дій керівників Банку (відповідачів), порушення останніми своїх фідуціарних обов`язків та основних принципів кредитування (відсутня очевидна законна мета кредитування - отримання прибутку), натомість вбачається інша мета - виведення належних Банку коштів на компанії, що пов`язані з власниками Банку. До цього виведення коштів були причетні всі відповідачі, відповідно вони мають солідарно відповідати за завдану шкоду в сумі 213849977,67 грн.

Відсутність в матеріалах справи кредитних справ не позбавляло суд першої інстанції дослідити об`єктивність даного питання у тому числі з урахуванням зазначених вище доказів.

Суд першої інстанції не надав оцінку діям відповідачів на предмет дотримання ними вимог чинного законодавства і їх фідуціарних обов`язків, закріплених в статті 92 Цивільного кодексу України, Методичних рекомендаціях щодо вдосконалення корпоративного управління в банках України, затверджених постановою правління НБУ № 98 від 28.03.2007 (чинного станом на 2014 рік).

Також, місцевий господарський суд належним чином не проаналізував дії/бездіяльність відповідачів на предмет дотримання приписів нормативних актів, які регулюють банківську діяльність, а також не встановив чи відбулось прийняття рішення вказаними особами і укладення спірних правочинів в інтересах товариства з дотриманням принципів кредитування з посиланням на відповідні докази.

При цьому судом апеляційної інстанції встановлено, що рішення про укладення спірних кредитних договорів, приймалися на засіданнях Спостережної ради та засіданнях Кредитного комітету ПАТ "Меліор Банк".

До складу Кредитного комітету ПАТ "Меліор Банк" входили ОСОБА_4 (заступник Голови Правління) голова кредитного комітету, ОСОБА_6 (начальник управління цінних паперів заступник голови кредитного комітету) та члени кредитного комітету: ОСОБА_1 голова правління, ОСОБА_5 (головний бухгалтер), ОСОБА_9 (начальник управління фінансовими ризиками), ОСОБА_12 (начальник управління безпеки банку) та ОСОБА_10 (начальник юридичного управління).

До складу спостережної ради входили: ОСОБА_2 голова спостережної ради, ОСОБА_7 заступник голови спостережної ради та ОСОБА_3 - член спостережної ради.

Колегія суддів відзначає, що у силу положень статті 1166 Цивільного кодексу України саме на Фонд покладається обов`язок з доведення належними, допустимими та достовірними доказами обставин неправомірності рішень, дій / бездіяльності відповідачів (неправомірності поведінки заподіювача шкоди), що призвели до заподіяння банку та/або його кредиторам шкоди (збитків).

З урахуванням зазначеного вище, колегія суддів погоджується з судом апеляційної інстанції про наявність підстав для висновку щодо того, що кредитним комітетом при видачі даних кредитів не було дотримано основних принципів кредитування, у тому числі не було перевірено кредитоспроможність позичальників та наявності забезпечення кредитів, не додержано встановлених НБУ вимог щодо концентрації ризиків. Отже, Фондом доведено обставини неправомірності поведінки відповідачів щодо здійснення кредитування за спірними договорами.

Посилання скаржників на наявність постанов про закриття кримінальних проваджень від 30.12.2016 та від 18.01.2017 як на підставу відсутності протиправної поведінки останніх, колегія суддів відхиляє, оскільки судами взагалі не досліджувалось питання, за якими епізодами порушувались кримінальні провадження, щодо яких осіб, і чи стосуються ці постанови спірних правовідносин.

Доводи касаційної скарги стосовно застосування судом апеляційної інстанції положень статті 89 Господарського кодексу України в редакції, чинній не на момент виникнення спірних правовідносин, до уваги не приймаються, оскільки положення статті 89 Господарського кодексу України в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин також передбачали покладення відповідальності за шкоду, заподіяну господарському товариству, на посадових осіб товариства.

При цьому судом апеляційної інстанції взято до уваги, що питання наявності між сторонами деліктних зобов`язань та цивільно-правової відповідальності за заподіяну шкоду перебуває у площині цивільних правовідносин потерпілого та заподіювача шкоди, що не регулюються нормами КПК України. Господарський суд самостійно встановлює наявність чи відсутність складу цивільного правопорушення, який став підставою для стягнення шкоди, оцінюючи надані сторонами докази (подібний висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019 у справі № 920/715/17).

Деліктна відповідальність застосовується самостійно, за наявності в особи, яка її заподіяла, складу цивільного правопорушення і стягнення шкоди з особи, яка її завдала можливе без притягнення цієї особи до кримінальної чи адміністративної відповідальності.

Інші доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду апеляційної інстанції та фактично зводяться до незгоди з обставинами, що були встановлені судом при вирішенні спору, до незгоди з оцінкою доказів у справі, а також до незгоди з висновками суду апеляційної інстанції, які покладені в основу оскаржуваної постанови у цій справі.

6.11.4. Щодо посилання скаржника на пункт 4 частини третьої статті 310 Господарського процесуального кодексу України (встановлення обставин, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів), то Верховний Суд зазначає таке.

У розумінні статті 77 Господарського процесуального кодексу України допустимими доказами є: 1) певні засоби доказування, які відповідно до законодавства повинні підтверджувати обставини, тобто ці обставини не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування; 2) докази, одержані без порушення закону, які в такому випадку приймаються судом.

Таким чином, допустимість доказів означає, що у випадках, передбачених нормами матеріального права, певні обставини повинні підтверджуватися певними засобами доказування, бо не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Висновок про недопустимість доказу можна зробити виключно із застосуванням норми матеріального права, яка містить пряму заборону використання відповідного засобу доказування на підтвердження певної фактичної обставини справи.

Натомість скаржник у поданій касаційній скарзі не обґрунтував того, в чому саме проявилося порушення судом апеляційної інстанції положень статті 77 Господарського процесуального кодексу України, зокрема, щодо закону, з порушенням якого отримано оцінені судом докази, та/або підтвердження обставин іншими засобами доказування, а не певними засобами доказування, які відповідно до законодавства повинні підтверджувати фактичні обставини справи

Верховний Суд зазначає, що наведені у касаційній скарзі доводи фактично зводяться до незгоди з висновками суду апеляційної інстанції щодо оцінки доказів і встановлених на їх підставі обставин, та спрямовані на доведення необхідності переоцінки доказів і встановленні інших обставин, у тому контексті, який, на думку скаржника, свідчить про наявність підстав для скасування судових рішень.

6.12. Щодо розміру шкоди (збитків)

За загальним правилом розмір шкоди, що підлягає відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Отже, якщо банку завдано шкоди окремими діями певної особи, наприклад, шляхом знищення чи пошкодження речі, відчуження майна банку безоплатно або за заниженими цінами та в інших подібних випадках, то розмір шкоди визначається залежно від безпосередніх наслідків таких дій шляхом оцінки вартості втраченої речі чи зниження її вартості внаслідок пошкодження, вартості безоплатно відчуженого майна, різниці між ринковою ціною та ціною відчуження тощо.

Якщо ж банку заподіяно шкоди не шляхом вчинення окремо визначених дій (бездіяльності), які мали наслідком знищення або пошкодження конкретної речі, втрату конкретних доходів чи подібні наслідки, а шляхом недотримання вимог законодавства, невжиття своєчасних заходів для запобігання настанню неплатоспроможності банку тощо, що призвело до зниження чистих активів банку, порушення нормативів, зокрема ліквідності та втрати банком стану платоспроможності, то розмір шкоди, завданої банку, оцінюється розміром недостатності майна банку для задоволення вимог усіх кредиторів, якщо не доведений більший розмір шкоди. Тобто у цьому разі розмір недостатності майна банку для задоволення вимог усіх кредиторів є мінімальною оцінкою шкоди, завданої банку (аналогічні висновки викладені у п. 203 постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.07.2021 у справі №910/12930/18).

Подаючи позов у справі, Фонд просив стягнути шкоду у розмірі 213 849 977,67 грн, завдану конкретними господарськими операціями, тобто внаслідок кредитування ПП "СВ-Промхімпоставка", ПП "Дніпротех КТ", ТОВ "Стальавтотранс", ТОВ "Медіан Фарм", ТОВ "Комплекс Системи" та ТОВ "Верілл груп".

Правовою підставою для стягнення коштів (як збитків) у даній справі Фонд визначив статтю 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" та статтю 58 Закону України "Про банки і банківську діяльність".

6.12.1. Так, суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні відзначив, що збитки Банку по даній справі, спричинені конкретними діями конкретних осіб в процесі видачі кредитів, а відтак повинні визначатись як різниця між сумою кредитів, які підлягали поверненню, відповідно до умов договору та суми продажу кредитної вимоги за кожним з кредитного договору. При цьому суд вказав, що на наявність збитків у даній справі не впливає наявність заборгованості перед кредиторами Банку.

6.12.3. В постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.05.2021 у справі № 910/11027/18, яку було застосовано судом апеляційної інстанції, зазначалося, що якщо банку завдано шкоди окремими діями певної особи, наприклад, шляхом знищення чи пошкодження речі, відчуження майна банку безоплатно або за заниженими цінами та в інших подібних випадках, то розмір шкоди визначається залежно від безпосередніх наслідків таких дій шляхом оцінки вартості втраченої речі чи зниження її вартості внаслідок пошкодження, вартості безоплатно відчуженого майна, різниці між ринковою ціною та ціною відчуження тощо (пункт 7.60).

Отже, збитки Банку у цій справі, спричинені конкретними діями, конкретних осіб в процесі видачі кредитів, повинні визначатись як різниця між сумою кредитів, які підлягали поверненню, відповідно до умов договору та суми продажу кредитної вимоги за кожним з кредитного договору.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що Фондом збільшено ціну позову відповідно до суми коштів, які були списані у збиток за результатами продажу кредитів, а саме на 25807518,15 грн до 213849977,67 грн.

Відповідно 213867087,04 грн (балансова заборгованість по шести кредитним угодам на дату продажу) - 17109,37 грн (сума грошових коштів, отримана від продажу) - 213849977,64 грн (сума коштів, які списані у збиток за результатом продажу кредитів новому кредитору) = ціна позовних.

Аналогічна правова позиція щодо обрахунку шкоди викладена у постанові Верховного Суду від 19.06.2025 у справі №910/686/20.

Отже, керуючись зазначеною позицією Великої Палати Верховного Суду, Фонд визначив розмір шкоди, завданої ПАТ "Меліор Банк" відповідачами, внаслідок надання останніми згоди на укладання кредитних угод, у зв`язку з чим і звернувся до суду з позовом на суму 213 849 977,67 грн (розмір шкоди, завданої банку).

З огляду на викладене, колегія погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, що вимоги Фонду є обґрунтованими.

Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду апеляційної інстанції не спростовують.

При цьому Верховний Суд враховує обставини скасування постановою Великої Палати Верховного Суду від 03.08.2022 у справі №910/11027/18 постанови Великої Палати Верховного Суду від 25.05.2021 у цій же справі, однак зазначає, що скасування відбулось не через зміну правової позиції суду, яка викладена у вказаній постанові, а у зв`язку з іншими обставинами, встановленими касаційним судом при розгляді заяви особи про перегляд постанови Великої Палати Верховного Суду від 25.05.2021 у справі №910/11027/18 за нововиявленими обставинами. Висновки зі скасованої постанови, які неодноразово були наведені Верховним Судом у своїх інших постановах, зокрема і після скасування Великою Палатою Верховного Суду своєї постанови від 25.05.2021 у справі №910/11027/18, є чіткою і усталеною судовою практикою, від якої Верховний Суд не відступав.

Аналогічні висновки викладені Верховним Судом у постановах від 18.03.2024 у справі №910/12955/20, від 04.06.2024 у справі №916/3724/21, від 24.04.2023 у справі №916/1522/22, від 25.06.2025 у справі №910/18526/21.

6.14. Щодо позовної давності

Скаржниця вважає, що суд апеляційної інстанції не врахував висновки щодо застосування частини п`ятої статті 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" та визначення моменту початку позовної давності, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.05.2021 у справі №910/11027/18, Верховного Суду від 21.07.2021 у справі № 910/12930/18.

За змістом статей 256, 261 Цивільного кодексу України позовна давність є строком пред`явлення позову як безпосередньо особою, право якої порушене, так і тими суб`єктами, які уповноважені законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особи - носія порушеного права (інтересу), яка в силу приписів статті 257 цього Кодексу встановлюється тривалістю у три роки.

Так, Європейський Суд з прав людини наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22.10.1996 за заявами № 22083/93 та № 22095/93 у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства"; пункт 57 рішення від 20.09.2011 за заявою № 14902/04 у справі "ВАТ "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії").

Отже, застосування інституту позовної давності є одним з інструментів, який забезпечує дотримання принципу юридичної визначеності, тому, вирішуючи питання про застосування позовної давності, суд має повно з`ясувати усі обставини, пов`язані з фактом обізнаності та об`єктивної можливості особи бути обізнаною щодо порушення її прав та законних інтересів, ретельно перевірити доводи учасників справи у цій частині, дослідити та надати належну оцінку наданим ними в обґрунтування своїх вимог та заперечень доказів.

Якщо позовні вимоги господарським судом визнано обґрунтованими, а стороною у справі заявлено про сплив позовної давності, суд зобов`язаний застосувати до спірних правовідносин положення статті 267 Цивільного кодексу України і вирішити питання про наслідки такого спливу.

Враховуючи, що колегія суддів погодилася із висновками суду апеляційної інстанції про обґрунтованість позовних вимог Фонду, Суд здійснює перевірку оскаржуваної постанови в частині відмови у задоволенні клопотання про застосування наслідків спливу позовної давності.

Відмовляючи у задоволенні клопотання про застосування наслідків спливу позовної давності, суд апеляційної інстанції виходив з того, що Фондом не пропущено позовну давність.

Суд апеляційної інстанції виходив з наступного:

- 01.02.2019 внесено запис про державну реєстрацію припинення ПАТ "Меліор банк", як юридичної особи;

- 05.08.2021 набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення механізмів виведення банків з ринку та задоволення вимог кредиторів цих банків", яким внесено зміни до частини сьомої статті 52 цього Закону, яким наділено права Фонду звертатися з відповідними позовами до судів належної юрисдикції (в тому числі іноземних судів) протягом процедури ліквідації банку та протягом трьох років після внесення запису про припинення банку як юридичної особи (спеціальна позовна давність);

- 02.04.2021 (в межах трьох років після внесення запису про припинення банку як юридичної особи) Фонд подав позов по справі № 904/3867/21.

Відповідно до частини четвертої статті 300 Господарського процесуального кодексу України суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Верховний Суд зупиняв касаційне провадження у цій справі за касаційною скаргою ОСОБА_1 до завершення перегляду справи №916/3724/21.

Отже, висновки, викладені Корпоративною палатою у постанові від 04.06.2024 у справі №916/3724/21, підлягають врахуванню у цій справі при розгляді касаційної скарги ОСОБА_1 .

У постанові від 04.06.2024 у справі №916/3724/21 Корпоративна палата навела правові висновки щодо питання визначення моменту, з якого починається перебіг позовної давності у спорах за позовами Фонду про стягнення шкоди в порядку статті 52 Закону "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

За приписами частини сьомої статті 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (в редакції від 30.06.2021, на яку посилається суд апеляційної інстанції у цій справі та яка набула чинності 05.08.2021) право на звернення до судів належної юрисдикції (в тому числі іноземних судів) з позовом про відшкодування шкоди (збитків), заподіяної банку, у разі наявності умов, визначених частиною першою цієї статті, виникає у Фонду з моменту виявлення рішень, дій чи бездіяльності, якими завдано шкоди (збитків) банку та/або його кредиторам, виявлення осіб, які брали участь у прийнятті таких рішень, вчиненні дій чи бездіяльності та/або отримали від них майнову вигоду, а також встановлення розміру заподіяної шкоди (збитків).

Фонд має право звертатися з такими позовами до судів належної юрисдикції (в тому числі іноземних судів) протягом процедури ліквідації банку та протягом трьох років після внесення запису про припинення банку як юридичної особи (спеціальна позовна давність).

У прикінцевих та перехідних положеннях Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" вказано, що законодавчі та інші нормативно-правові акти, прийняті до набрання чинності цим Законом, застосовуються у частині, що не суперечить цьому Закону (пункт 2). Положення цього Закону щодо виявлення рішень, дій, бездіяльності, якими завдано шкоди (збитків) банку та/або його кредиторам (колишнім кредиторам), осіб, які брали участь у прийнятті таких рішень, вчиненні дій або бездіяльності та/або отримали від них майнову вигоду, а також встановлення розміру заподіяної банку та/або його кредиторам шкоди (збитків) застосовуються до неплатоспроможного банку або банку, щодо якого було прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених частиною другою статті 77 Закону "Про банки і банківську діяльність", процедура ліквідації якого була розпочата до набрання чинності цим Законом (пункт 3).

Разом з цим, відповідно до частини п`ятої статті 52 Закону "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) Фонд або уповноважена особа Фонду у разі недостатності майна банку звертається до пов`язаної з банком особи, дії або бездіяльність якої призвели до заподіяння кредиторам та/або банку шкоди, та/або пов`язаної з банком особи, яка внаслідок таких дій або бездіяльності прямо чи опосередковано отримала майнову вигоду, з вимогою про відшкодування шкоди, заподіяної банку. Фонд або уповноважена особа Фонду також має право заявити вимоги до небанківської фінансової установи, якою від фізичних осіб залучені як позики або вклади кошти, що згідно з цим Законом прирівнюються до вкладів.

З наведеної норми вбачається, що Фонд або уповноважена особа має право на звернення до пов`язаної з банком особи, дії або бездіяльність якої призвели до заподіяння кредиторам та/або банку шкоди (збитків), та/або пов`язаної з банком особи, яка внаслідок таких дій або бездіяльності прямо чи опосередковано отримала майнову вигоду, з вимогою про відшкодування шкоди (збитків), заподіяної банку. При цьому кошти, стягнуті з таких осіб, включаються до ліквідаційної маси банку.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.05.2021 у справі № 910/11027/18 було вирішено виключну правову проблему щодо питання визначення моменту, з якого починається перебіг позовної давності у спорах за позовами Фонду про стягнення шкоди в порядку частини п`ятої статті 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Велика Палата вказала, що перебіг позовної давності розпочинається з дня затвердження останнього з двох документів, а саме затвердженого реєстру акцептованих вимог кредиторів або акта формування ліквідаційної маси банку шляхом відповідних розрахунків. Тобто, Верховний Суд чітко визначив, з якого моменту в даному випадку починає відраховуватися позовна давність, а саме з моменту коли Фонду стало відомо, що розмір вимог кредиторів не покривається наявними активами банку, що передбачає затвердження одного з двох вищезазначених документів.

Аналогічні висновки містяться також у постановах Верховного Суду від 07.10.2021 у справі № 910/12803/18, від 08.02.2022 у справі №910/15260/18 .

Корпоративна палата зауважила, що зазначена правова позиція неодноразово була наведена Верховним Судом у своїх постановах, зокрема і після скасування Великою Палатою Верховного Суду своєї постанови від 25.05.2021 у справі № 910/11027/18, а відтак наразі є чіткою і усталеною судовою практикою і від цих висновків Верховний Суд не відступав.

Корпоративна палата зазначила, що положення Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", якими внесені зміни до статті 52 Закону "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" стосовно права Фонду звертатися до осіб, які відповідно до законодавства несуть відповідальність за шкоду (збитки), завдану кредиторам, вимоги яких залишилися незадоволеними після завершення процедури ліквідації (абз.3 частини першої статті 52 Закону) та права Фонду звертатися до суду з позовом про відшкодування шкоди (збитків) протягом трьох років після внесення запису про припинення банку як юридичної особи (спеціальна позовна давність) (частина сьома статті 52 Закону) відносини, які відносяться до предмету цивільно-правового регулювання та виникли до набрання чинності частиною сьомою статті 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" не регулюють, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують цивільну відповідальність особи, а також крім випадків, передбачених Прикінцевими та перехідними положеннями Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб". При цьому розповсюдження регулювання положеннями Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", яке передбачене Прикінцевими та перехідними положеннями цього Закону, відносин, які відносяться до предмету цивільно-правового регулювання та які виникли і закінчилися до набрання чинності Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" можливе лише в тому випадку, коли вони пом`якшують або скасовують цивільну відповідальність особи.

Корпоративна палата також вказала, що у справах в яких процедура ліквідації банку розпочалась до набрання чинності частини сьомої статті 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (тобто до 05.08.2021) і станом на момент внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань запису про державну реєстрацію припинення Банку як юридичної особи вказана норма Закону набрала чинності (тобто запис було внесено після 05.08.2021), у такому випадку позовну давність слід обраховувати з урахуванням приписів частини сьомої статті 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

В контексті наведеного, встановлених судом апеляційної інстанції фактичних обставин справи в частині визначення початку перебігу позовної давності, висновки суду апеляційної інстанції не відповідають висновкам Верховного Суду, зокрема, викладеним у постанові від 04.06.2024 у справі №916/3724/21.

Суд касаційної інстанції, в силу положень частини другої статті 300 Господарського процесуального кодексу України, яка передбачає, що він не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, позбавлений можливості надати самостійну оцінку таким доводам, дослідити відповідні докази, подані на їх підтвердження, та, як наслідок, встановити (вважати доведеною) обставину щодо наявності або відсутності спливу позовної давності.

7. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

7.1. Згідно з пунктом 2 частини першої статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема, за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

7.2. Під час нового розгляду справи судам слід взяти до уваги викладене, повно та всебічно перевірити фактичні обставини справи, надати належну оцінку наявним у справі доказам, доводам та запереченням сторін, і в залежності від установленого та вимог закону прийняти законне та обґрунтоване рішення.

8. Судові витрати.

8.1. Оскільки справа передається на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статтями 300, 301, 302, 308, 310, 314, 315, 316, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. У задоволенні клопотання Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про передачу справи №904/3867/21 на розгляд об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду та Великої Палати Верховного Суду відмовити.

2. Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

3. Постанову Центрального апеляційного господарського суду від 25.10.2023 у справі №904/3867/21 скасувати, а справу №904/3867/21 передати на новий розгляд до Центрального апеляційного господарського суду.

Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. Студенець

Судді С. Бакуліна

І. Кондратова