Рішення від 22.07.2025 по справі 730/779/25

БОРЗНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

16400, м. Борзна, Чернігівської обл., вул. Незалежності, буд. 4 тел.: 0 (4653) 3-50-01

Справа №730/779/25

Провадження № 2/730/377/2025

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" липня 2025 р. м. Борзна

Борзнянський районний суд Чернігівської області в складі головуючого судді - Луговця О.А.

з участю секретаря судового засідання - Чорнухи Н.О.

представника позивача - адвоката Чикилевської О.В. (у режимі відеконференції)

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Борзни в порядку загального позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Плисківської сільської ради Ніжинського району Чернігівської області, третя особа Друга Ніжинська державна нотаріальна контора, про визначення додаткового строку для прийняття спадщини, -

У С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернулася до суду з даним позовом, в якому просить визначити їй додатковий строк тривалістю в три місяці для подання в нотаріальну контору заяви про прийняття спадщини після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 . Свої вимоги обґрунтовує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер її свекор ОСОБА_2 , а ІНФОРМАЦІЯ_3 помер її чоловік ОСОБА_3 , який не встиг прийняти спадщину після свого батька ОСОБА_2 . Вона є спадкоємицею після смерті свекра, до складу спадкового майна якого входить земельна ділянка на території Плисківської сільської ради Борзнянського району Чернігівської області, посвідчена відповідним державним актом серії ЯА №759493; інших спадкоємців її свекор та чоловік не мали. Однак передбачений чинним законодавством строк для прийняття спадщини вона пропустила з поважних причин, оскільки з огляду на дві тяжкі втрати у її житті тривалий час знаходилася у пригніченому стані та не могла прийти до тями, її стан здоров`я постійно погіршувався й вона перебувала в затяжній хворобі.

Представник позивачки в судовому засіданні заявлені вимоги підтримала й просила їх задовольнити з вищевказаних підстав. Пояснила, що ОСОБА_2 за життя заповіту не складав. Затяжна хвороба позивачки пов`язана з перебуванням її у тривалому депресивному стані після двох смертей: свекра та чоловіка, але документи про перебування на амбулаторному чи стаціонарному лікуванні в позивачки відсутні. Вперше позивачка звернулась до нотаріуса в січні 2025 року, коли стан її здоров`я покращився.

Відповідач Плисківська сільська рада була належним чином та своєчасно повідомлена про дату, час і місце розгляду справи в електронній формі через систему «Електронний суд», що підтверджується довідкою про доставку електронного документу до електронного кабінета (ч.6-8 ст.128 ЦПК України), але своїм правом на участь не скористалась, повноважного представника не направила, відзиву на позов не надала, у заяві від 08.07.2025р. просить розглядати справу в її відсутність, позовні вимоги визнає.

Третя особа Друга Ніжинська державна нотаріальна контора була належним чином та своєчасно повідомлена про дату, час і місце розгляду справи в електронній формі через систему «Електронний суд», що підтверджується довідкою про доставку електронного документу до електронного кабінета (ч.6-8 ст.128 ЦПК України),але своїм правом на участь не скористалась, про причини неприбуття не повідомила, пояснень щодо позову чи якихось заяв із процесуальних питань не надала.

Неприбуття в судове засідання належним чином сповіщених відповідача та третьої особи згідно положень ст.223 ЦПК України в даному випадку не перешкоджає розгляду справи по суті.

Заслухавши пояснення представника позивачки, дослідивши матеріали справи, суд приходить до такого висновку.

За загальним правилом положення про спадкування право на спадщину виникає в день відкриття спадщини. Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (статті 1220, 1222, 1270 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Отже, право на спадщину виникає з моменту її відкриття, і закон зобов`язує спадкоємця, який постійно не проживав зі спадкодавцем, у шестимісячний строк подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

У ст.1223ЦК Українивстановлено,що правона спадкуваннямають особи,визначені узаповіті (ч.1). У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цьогоКодексу (ч.2). Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини (ч.3).

За змістом ч.3 ст.1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

Системний аналіз зазначеної норми закону вказує на те, що такий позов може бути задоволений в разі надання позивачем доказів наявності поважних причин пропуску строку для прийняття спадщини, якими є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій, що також узгоджується з правовими позиціями, викладеними в п.24 постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» (далі - постанова ПВСУ №7).

Відтак, правила ч.3 ст.1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: 1/ у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2/ ці обставини визнані судом поважними.

З урахуванням наведеного, якщо спадкоємець пропустив строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин, закон гарантує йому право на звернення до суду із позовом про визначення додаткового строку на подання такої заяви.

За конкретних фактичних обставин кожної справи пропуск строку для прийняття спадщини суд має оцінювати з урахуванням тривалості такого пропуску та загальних засад цивільного законодавства, як-от розумність, добросовісність та справедливість (ст.3 ЦК України).

Головною ознакою поважних причин такого пропуску є те, що вони унеможливлюють своєчасне звернення із заявою про прийняття спадщини.

Вирішуючи питання визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. Оцінка поважності причин пропуску строку звернення із заявою про прийняття спадщини повинна, першорядно, стосуватися періоду від моменту відкриття спадщини й до спливу шестимісячного строку, встановленого законом для її прийняття. Саме протягом цього періоду мають існувати об`єктивні та істотні перешкоди для прийняття спадщини. Інші періоди досліджуються, якщо ці перешкоди почали існувати протягом шестимісячного строку та тривали до моменту звернення до нотаріуса або до суду.

Верховний Суд у своїй усталеній практиці сформулював ряд правих висновків, згідно з якими поважними причинами пропуску строку визнаються, зокрема: тривала хвороба спадкоємців; велика відстань між місцем постійного проживання спадкоємців і місцем знаходження спадкового майна; складні умови праці, які, зокрема, пов`язані з тривалими відрядженнями, у тому числі закордонними; перебування спадкоємців на строковій службі у складі Збройних Сил України; необізнаність спадкоємців з наявністю заповіту, який є єдиною підставою спадкування; тощо. При цьому судом не можуть бути визнані поважними такі причини пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини, як юридична необізнаність позивача зі строком і порядком прийняття спадщини; необізнаність особи з наявністю спадкового майна та відкриття спадщини; похилий вік; непрацездатність; невизначеність між спадкоємцями, хто буде приймати спадщину; встановлення судом факту, що має юридичне значення для прийняття спадщини; відсутність коштів для проїзду до місця відкриття спадщини; несприятливі погодні умови тощо (постанови від 17 лютого 2022 року в справі №953/15603/20, від 20 січня 2021 року в справі №752/11156/180ц, від 11 листопада 2020 року в справі №750/262/20 та інші).

Суди мають враховувати, що безпідставне надання додаткового строку для прийняття спадщини є порушенням правової визначеності як елемента правовладдя (верховенства права) та є незаконним втручанням у права спадкоємців, які прийняли спадщину, а у разі відсутності таких спадкоємців - в інтереси територіальної громади, яка має право на визнання спадщини відумерлою.

Вищевказані висновки також викладені в п.49-58 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2024 року в справі №686/5757/23.

У судовому засіданні встановлено, що згідно свідоцтва про укладення шлюбу позивачка ОСОБА_1 (дошлюбне прізвище ОСОБА_4 ) з 28.10.1994р. перебувала в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_3 .

За довідкою Управління адміністративних послуг Чернігівської міської ради №4182 від 29.07.2024р. станом на 21.02.2024р. ОСОБА_1 і ОСОБА_3 були зареєстровані в АДРЕСА_1 .

ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть.

Згідно копії свідоцтва про народження батьком чоловіка позивачки ОСОБА_3 є ОСОБА_2 (свекор).

За довідкою Плисківської сільської ради №376 від 12.11.2024р. ОСОБА_2 був зареєстрований і постійно проживав сам у АДРЕСА_2 .

Відповідно до Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯА №759493, виданого Борзнянською райдержадміністрацією 18.08.2005р., ОСОБА_2 є власником земельної ділянки площею 3,2152га на території Плисківської сільської ради Борзнянського району Чернігівської області з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Згідно копії свідоцтва про смерть ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

23 січня 2025 року Державним нотаріусом Другої Чернігівської державної нотаріальної контори в.о. державного нотаріуса Другої Ніжинської державної нотаріальної контори С.Репех повідомлено ОСОБА_1 на її усне звернення, що нею пропущений строк для прийняття спадщини після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 , оскільки вона у встановлений законом строк не звернулася до компетентної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини та не прийняла спадщину фактом спільного проживання зі спадкодавцем на момент його смерті. У зв`язку з цим ОСОБА_1 рекомендовано звернутися до суду для встановлення додаткового строку, достатнього для подання заяви про прийняття спадщини.

За інформаціями з Борзнянської державної нотаріальної контори та Другої Чернігівської державної нотаріальної контори спадкові справи після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 та померлого ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_3 не заводилися.

Приписами ст.1276ЦК Українивизначено,якщо спадкоємецьза заповітомабо зазаконом померпісля відкриттяспадщини іне встигїї прийняти,право наприйняття належноїйому часткиспадщини,крім правана прийняттяобов`язковоїчастки успадщині,переходить дойого спадкоємців(спадковатрансмісія)(ч.1). Право на прийняття спадщини у цьому випадку здійснюється на загальних підставах протягом строку, що залишився. Якщо строк, що залишився, менший як три місяці, він подовжується до трьох місяців (ч.3).

Відтак, спадкова трансмісія це перехід права на прийняття спадщини від померлого спадкоємця за заповітом або за законом, який не встиг реалізувати це право внаслідок своєї смерті (трансмітент), до його спадкоємців (трансміссар), тобто перехід права, а не виникнення права на спадкування після смерті першого спадкодавця.

Об`єктом спадкової трансмісії є суб`єктивне цивільне право на прийняття спадщини, що не було реалізоване спадкоємцем у зв`язку з його смертю.

До трансміссара переходить лише можливість прийняття спадщини або відмовитися від її прийняття, якою особа може скористатися, а не безпосередньо спадкове майно. Перехід же спадкового майна є наслідком реалізації права на прийняття спадщини, що відкрилася після смерті першого спадкодавця. Не належить до об`єкта спадкової трансмісії право на прийняття спадщини, що відкрилася внаслідок смерті трансмітента, адже це є самостійним суб`єктивним правом, відмінним від права на прийняття спадщини після смерті першого спадкодавця. У разі застосування механізму спадкової трансмісії мають місце дві спадщини, що відкрилися: 1) після смерті спадкодавця та 2) після смерті трансмітента.

Спадкова трансмісія є особливим порядком здійснення права на спадкування.

У разі переходу права на прийняття спадщини в порядку спадкової трансмісії застосовуються як загальні правила, що регламентують способи (необхідність вчинення трансміссарам дій, що свідчать при прийняття спадщини за статтею 1269 ЦК України, недопущення прийняття спадщини з умовою чи застереженням відповідно до частини другої статті 1268 ЦК України, строки прийняття та відмови від спадщини, так і спеціальні норми переходу права на прийняття спадщини до трансміссара. Право на прийняття спадщини у цьому випадку здійснюється на загальних підставах протягом строку, що залишився. Якщо строк, що залишився, менший як три місяці, він подовжується до трьох місяців (стаття 1276 ЦК України). Такий же порядок передбачений пунктами 3.25, 3.26 глави 10 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5.

Наведений висновок викладений Верховним Судом у постанові від 28 лютого 2024 року в справі №495/6360/19.

Таким чином, оскільки чоловік позивачки ОСОБА_3 помер у межах шестимісячного строку після смерті свого батька ОСОБА_2 і не встиг прийняти спадщину, то до ОСОБА_1 перейшло право на прийняття спадщини після смерті свекра ОСОБА_2 у порядку спадкової трансмісії відповідно до положень ст.1276 ЦК України.

Однак, у визначений ст.1276 ЦК України строк, що залишився (до 12 серпня 2024 року), трансміссар ОСОБА_1 спадщину після смерті ОСОБА_2 не прийняла. Не вчинили таких дій і інші можливі спадкоємці.

З огляду на викладене, за відсутності у померлого ОСОБА_2 спадкоємців, які б у встановленому законом порядку прийняли спадщину, Плисківська сільська рада, як орган місцевого самоврядування за місцезнаходженням належної спадкодавцю земельної ділянки, у відповідності до положень ст.1277 ЦК України може претендувати на визнання цього спадкового нерухомого майна відумерлою спадщиною. Тобто, Плисківська сільська рада є належним відповідачем у даній справі.

Наведені позивачкою у заяві та підтримані її представником у судовому засіданні причини пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини з огляду на положення ч.3 ст.1272 ЦК України, п.24 постанови ПВСУ №7, усталену практику Верховного Суду жодним чином не перешкоджали ОСОБА_1 своєчасному зверненню до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини, а тому не є поважними.

Так, за повідомлено представником позивачки інформацією, ОСОБА_1 після смерті спадкодавців на амбулаторному чи стаціонарному лікуванні мне перебувала й документальне підтвердження цього відсутнє.

При цьому, суд зауважує, що навіть факт перебування на лікуванні не у всіх випадках може вважатися безумовною підставою для визначення додаткового строку; важливими у цьому аспекті є тривалість лікування та ступінь захворювання.

Позивачкою не доведено того, що маючи депресивний стан здоров`я, вона була не мобільною та не мала змоги й можливості для пересування чи надіслати заяву про прийняття спадщини до нотаріуса за місцем відкриття спадщини поштовою кореспонденцією.

Перебування у депресії у зв`язку зі смертю свекра та чоловіка не є тими об`єктивними, непереборними й істотними труднощами, з якими закон та сформована судова практика касаційної інстанції пов`язують поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини, оскільки глибокі душевні страждання у зв`язку зі смертю близької чи знайомої людини відчуває переважна більшість людей. Законодавець, встановлюючи строк для прийняття спадщини тривалістю шість місяців для усіх спадкоємців, вочевидь враховував морально-психологічну сторону прийняття спадщини для спадкоємців. Такий висновок міститься й у постанові Верховного Суду від 20 січня 2021 року в справі №752/11156/18-ц

Крім того, з часу спливу строку для прийняття спадщини після померлого свекра ОСОБА_2 (12 серпня 2024 року) і до звернення ОСОБА_1 до нотаріальної контори (23 січня 2025 року) пройшло понад п`ять місяців, що є досить тривалим терміном і не дає підстав для застосування принципів пропорційності й справедливості, які тісно пов`язані з верховенством права.

Подану сільським головою Плисківської сільської ради М.Вірко заяву від 08.07.2025р. про визнання позовних вимог суд у відповідності до ч.4 ст.206 ЦПК України не приймає, оскільки таке визнання позову суперечить закону й порушує права всієї територіальної громади на отримання у власність майна в якості відумерлої спадщини, подання заяви про визнання якою є обов`язком органу місцевого самоврядування (ст.1277 ЦК України), що відповідає правовому висновку, викладеному в п.49-58 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2024 року в справі №686/5757/23.

Таким чином, враховуючи викладені обставини, даний позов ОСОБА_1 є необгрунтованим і не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст.3, 1216-1223, 1258, 1268-1272, 1276 ЦК України, ст.2-4, 12, 13, 19, 23, 76-89, 141, 258-268 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Плисківської сільської ради Ніжинського району Чернігівської області, третя особа Друга Ніжинська державна нотаріальна контора, про визначення додаткового строку для прийняття спадщини відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Чернігівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення; якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складено 22 липня 2025 року.

Суддя Борзнянського районного суду О.А.Луговець