Рішення від 21.07.2025 по справі 320/13784/25

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 липня 2025 року Справа №320/13784/25

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Войтович І. І., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "БРЕНД ПРОПЕРТІ" до Головного управління Державної податкової служби у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "БРЕНД ПРОПЕРТІ" (далі позивач, ТОВ «БРЕНД ПРОПЕРТІ», товариство) із позовом до Головного управління ДПС у Київській області, як відокремленого підрозділу ДПС України (далі відповідач, контролюючий орган), у якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 17.12.2024 №535060705 про відмову у бюджетному відшкодуванні в розмірі 30 832 890,00 грн.

Позиції сторін

Позивач зазначив, що здійснює імпорт одягу, що був у користуванні (секонд хенд), його обробку та подальшу реалізацію, в тому числі на умовах експорту. Товариство має всі необхідні основні засоби, управлінський та технічний персонал.

Зауважує, що ВМД по операціям за березень, травень, вересень 2024 року з імпорту на митну територію України товару у вигляді вживаного одягу, як перинні документи, були надані до перевірки, як і надані платіжні доручення на підтвердження факту сплати ПДВ на митниці.

Позивач, застосовуючи правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 02 квітня 2024 року справа № 640/21773/22, від 02 квітня 2024 року справа № 320/16177/23 від 03 жовтня 2023 року № 640/16289/22, зазначає, що в даному випадку первинним документом, що посвідчує право на віднесення сум податку до податкового кредиту, вважається митна декларація, оформлена відповідно до вимог законодавства і яка безпосередньо підтверджує, сплату такого податку. Товариство відмічає, що підставою для отримання права на бюджетне відшкодування є сплата митних платежів при імпорті товару.

Товариство зауважило, що відповідачем не заперечується, що товар був фактично поставлений та використаний в його господарській діяльності, не ставилось під сумнів реальність господарських операцій з комісіонерами, жодних зауважень до наданих документів не було наведено, та наполягає, що послуги відповідно до договору комісії надані, що підтверджується Актами прийому передачі товару з Комісії, Додатками до договорів комісії, звітами комісіонера, Акти надання послуг, які були надані до перевірки.

Також, ТОВ «БРЕНД ПРОПЕРТІ» вказує на наявності самостійної підстави для визнання протиправним і скасування спірного рішення, застосовуючи правові висновки сформовані в у постанові Верховного Суду від 22 вересня 2020 року у справі №520/8836/18, а саме відмітив, що наказ яким призначено проведення позапланової виїзної перевірки №3158-п від 07.11.2024 не містить в собі періоду перевірки, як того вимагає стаття 81 ПК України, що свою чергу унеможливлює та ускладнює розуміння платником податків чіткої темпоральної межі контролюючого заходу, не дає можливості встановити з якої дати та з якого моменту відраховується строк такого заходу.

Щодо оспорюваного рішення, позивач зазначив, що спірне рішення було оскаржено в адміністративному порядку, подано скаргу, яка зареєстрована ДПС 26.12.2024 за вх. №50395/6, рішенням ДПС України від 21.02.2025 №5162/6/99-00-06-01-03-06 скаргу було залишено без задоволення, рішення ДПС позивач отримав 28.02.2025. Та враховуючи положення абз. 2 пункту 56.9 статті 56 ПК України, скарга платника податків вважається задоволеною на користь платника податків, якщо вмотивоване рішення за його скаргою не надсилається платнику протягом 20 денного строку протягом строку, продовженого за рішенням керівника.

Також позивач додав, що рішення ДПС має бути вмотивованим, із зазначенням підстав, на яких воно ґрунтується, а саме відображати чим саме керувався контролюючий орган при ухваленні свого рішення, при оцінюванні доказів для встановлення наявності або відсутності обставин, на які посилався скаржник, із зазначенням чому певні докази були взяті до уваги або відхилені, й віддзеркаленням мотивів щодо позиції податкового органу при застосуванні норм матеріального права. Позивач вважає рішення ДПС необґрунтованим, оскільки таке лише відтворює Акт перевірки та лист за результатами розгляду заперечень але ніяким чином не спростовує, не враховує доводи, що були заявлені позивачем при поданні скарги, зокрема те, що позивач є належними чином зареєстрованою юридичною особою, яка здійснює діяльність із виробництва одягу, при цьому користуючись з оподаткування, передбаченою п. 197.6 ст. 197, пунктом 8 підрозділу 2 розділу ХХ ПК України, зазначення про те, що підставою для виникнення від`ємного значення з податку на додану вартість, яке було заявлено до відшкодування, є здійснення імпортних операцій, підтверджених належним чином оформленими вантажно-митними деклараціями та діяльність із приймання імпортованої продукції (т.з. одягу секонд-хенд), його переробки, вироблення готової продукції, і зберігання та подальшої реалізації підтверджується належним чином оформленими первинними документами, наданими під час проведення перевірки. Також, посилання контролюючого органу на ненадання окремих документів як на підставу для висновку про неможливість підтвердження господарської діяльності є безпідставним, оскільки документи, які підтверджують виникнення права на бюджетне відшкодування були надані до заперечень, що не заперечується відповідачем. Відповідно, позивачем не отримано вмотивованого рішення з результатами розгляду скарги, отже скарга вважається повністю задоволеною на користь платника податків.

Відповідач вважає правомірним спірне податкове повідомлення - рішення Головного управління ДПС у Київській області від 17.12.2024 №535060705, яким відмовлено ТОВ «БРЕНД ПРОПЕРТІ» у наданні бюджетного відшкодування за вересень 2024 року у розмірі 30 832 890,00 грн.

Вказуючи на положення податкового законодавства щодо визначення податкового кредиту, порядок та підстави для визначення сум податку, що підлягають сплаті до Державного бюджету та бюджетному відшкодуванню, а саме ст. 198, ст. 200 ПК України, зазначає, що податковий кредит та право на бюджетне відшкодування сум ПДВ, має бути підтверджене фактично здійсненими господарськими операціями, належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність операцій, та відповідними платіжними дорученнями, які є підставою для формування податкового обліку платника. Вказані документи платник податків зобов`язаний подати до перевірки.

З наданих до перевірки документів, зокрема договорів комісії, відповідач вказує, що право на віднесення суми ПДВ до податкового кредиту виникає лише у комітента власника товарів на підставі митної декларації, оформленої відповідно до вимог законодавства, в якій він має бути вказаний як одержувач (власник) товару. При цьому, комісіонер визначає податкове зобов`язання за операцією з надання комісійної послуги, за яку він отримує плату, виходячи з суми комісійної винагороди за відповідними правилами.

Проте, на час перевірки та на час реєстрації результатів перевірки відсутні виписані первинні документи щодо визначення податкових зобов`язань за договорами комісії. Згідно даних ЄРПН відсутні виписані та зареєстровані податкові накладні, щодо визначення податкових зобов`язань за операціями із надання комісійних послуг. Також, згідно виписки банку позивача за спірний період не встановлено оплату здійснених послуг комісії. Зауважує, що в графі «Призначення платежу» вказано відшкодування витрат згідно договору комісії, але оплата за комісійні послуги відсутня.

Застосовуючи також положення Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», відповідач зазначає, що наслідки у податковому обліку створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто ті, що пов`язані із реальним рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника податків.

Також зазначив, що у митних деклараціях, наданих позивачем, де одержувачем товару вказані: ТОВ "Корнів", ТОВ "Смічов", ТОВ "Рітаріс", ТОВ "Фуншал", ТОВ "Харциск", ТОВ "Ешпада", відправником (експортером) є нерезиденти, з якими відсутні укладені зовнішньоекономічні договори як комісіонерами так і ТОВ «БРЕНД ПРОПЕРТІ». Інвойси та рахунки містять посилання на контракти, які відсутні в матеріалах справи, та не можуть бути доказом придбання товару комісіонерами в інтересах ТОВ «БРЕНЕД ПСПРЕСФЙ». Вказане позивачем належним чином не спростовано.

Щодо підстав позову про не відповідність наказу від 07.11.2024 №3158-п, вказуючи на положення пункту 81.1 ст. 81 ПК України, відмічає, що наказ про проведення документальної позапланової виїзної перевірки містить в собі зокрема дату початку перевірки «18.11.2024» і тривалість перевірки « 5 робочих днів».

Застосовуючи правові висновки Верховного Суду сформовані у постановах від 08.09.2021 у справі №816/228/17 та у постанові від 27.01.2015 у справі №210425а14, додав, що позивачем не надано доказів порушення контролюючим органом вимог до проведення перевірки визначені п. 78.1 ст. 78 ПК України та не зазначає, які саме суттєві порушення допущені контролюючим органом вплинули на правильність висновків останнього, що може бути підставою для скасування спірного рішення.

Стосовно обставин адміністративного оскарження спірного рішення позивачем, відповідач зазначив, що враховуючи норми п.55.1 ст. 55 ПК України, ст. 56 ПК України яка регулює процедуру оскарження, зауважує, що рішення прийняте ДПС за результатами розгляду скарги за його вмотивованістю, способом викладення є дискреційним повноваженням ДПС, не може бути піддано оцінці судом та зазначив, що рішення ДПС не є актом індивідуальної дії та не створює для платника податків юридичних наслідків, не може бути предметом судового оскарження.

Додав, що в ході адміністративного оскарження позивачем спірного рішення, рішенням ДПС від 06.01.2025 №234/6/99-00-06-01-03-06 продовжено строк розгляду скарги до 23.02.2025, яке отримано платником податків 09.01.2025. Рішення за наслідками розгляду скарги прийнято ДПС 21.02.2025 за №5162/6/99-00-06-01-03-06 та вручено товариству засобами поштового зв`язку 26.02.2025.

Відповідач наполягає на відсутності у товариства права на отримання бюджетного відшкодування з ПДВ за Договорами комісії до повного моменту виконання умов Договору, доводи позивача не спростовують правомірність висновків документальної позапланової виїзної перевірки, тому оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 17.12.2024 № 535060705 про відмову в отриманні суми бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку в сумі 30 832 890,00 грн. прийнято відповідно до вимог чинного законодавства, у зв`язку з чим відсутні підстави для його скасування.

Процесуальні дії та рішення у справі

Ухвалою суду від 25.03.2025 у даній справі відкрито провадження, визначено розгляд справи за правилами загального позовного провадження, розпочато підготовку справи до судового розгляду та призначено судове засідання на 14.04.2025 о 12:30 год.

10.04.2025 до відділ діловодства суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

11.04.2025 до відділ діловодства суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» від представника позивача надійшла заява про доповнення підстав звернення до суду.

У судовому засіданні 14.04.2025 о 12:30 год за участю представників позивача Чорного М.В. та відповідача П`ятигорець Д.А., судом оголошено перерву для надання часу представнику відповідача ознайомитись із заявою про доповнення підстав звернення до суду.

Наступне судове засідання призначено на 12.05.2025 о 09:30 год про що сторони повідомлені належним чином.

29.04.2025 до відділ діловодства суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву з урахуванням заяви про доповнення підстав звернення до суду.

12.05.2025 до суду прибули представники сторін: позивача Чорний М.В., відповідача Познякова О.В. та не заперечили проти закриття підготовчого провадження в порядку письмового провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

Ухвалою суду від 12.05.2025 закрито підготовче провадження та призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 26 травня 2025 року о 12:30год.

26.05.2025 через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» представником позивача надіслано до суду заяву, в якій просить розглянути справу без участі представника, позиція викладена в позові та заявах по суті справи.

26.05.2025 в судове засідання прибув представник відповідача Познякової О.В., яка не заперечував проти розгляду справи за відсутності представника позивача та проти позову заперечувала, просила суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

Враховуючи встановлені позиції сторін, дослідивши надані сторонами докази, за відсутності заперечень останніх, судом на місці ухвалено про продовження вирішення справи у порядку письмового провадження.

Встановлені обставини судом

ТОВ "БРЕНД ПРОПЕРТІ" зареєстровано 30.01.2020 року Білоцерківською районною державною адміністрацією Київської області за №10651020000032200.

Місцезнаходження суб`єкта господарювання відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію: 09119, Київська обл., м. Біла церква, вул. Фастівська буд. 23.

Податковий номер ТОВ «БРЕНД ПРОПЕРТІ» - 43479830, взято на податковий облік в органах державної податкової служби 31.01.2020 року № 265120023625, перебуває на обліку у ГУ ДПС У КИЇВСЬКІЙ ОБЛАСТІ (КИЄВО-СВЯТОШИНСЬКИЙ Р-Н), зареєстроване платником податку на додану вартість з 01.03.2020 року, індивідуальний податковий номер 434798326511.

Основним видом діяльності ТОВ «БРЕНД ПРОПЕРТІ» є виготовлення одягу, взуття, речей та галантерейних виробів шляхом сортування та переробки одягу, взуття, речей та галантереї, що були у вжитку, із застосуванням праці осіб з інвалідністю.

На підставі наказу Головного управління ДПС у Київській області від 07.11.2024 № 3158-п та направлень від 12.11.2024 № 11094/10-36-07-05 та №11095/10-36-07-05 посадовими особами контролюючого органу проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «БРЕНД ПРОПЕРТІ» щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за вересень 2024 року податкової декларації з податку на додану вартість від 21.10.2024, реєстраційний номер 9312496364 від`ємного значення з податку на додану вартість у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету.

З направленнями на перевірку представника товариства Чорного М.В. ознайомлено під підпис 18.11.2024 із наданням копії наказу на перевірку.

Перевірка проводилась у період з 18.11.2024 по 22.11.2024.

Перевіркою зафіксовано, що у періоді, що перевіряється, підприємство застосовувало ставку оподаткування податком на додану вартість у розмірі 20% та 0% згідно п.193.1 ст.193, Кодексу з урахуванням п.10 підрозділу 2 розділу ХХ Кодексу) та п.8 підрозділу 2 Розділу ХХ «Прикінцеві положення». З метою виконання статутних завдань і цілей зареєстровані громадські організації осіб з інвалідністю мають право здійснювати необхідну господарську і підприємницьку діяльність шляхом створення госпрозрахункових установ і організацій зі статусом юридичної особи (далі - підприємства інвалідів) згідно ст. 14 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» № 875.

Розпорядженням виконавчого органу Київської обласної державної адміністрації від 27.09.2021 року №602 ТОВ "БРЕНД ПРОПЕРТІ" надано дозвіл на право користування пільгами з оподаткування підприємствам та організаціям громадських з інвалідністю.

Строк користування податковою пільгою з 01.10.2021 по 30.09.2022 (включно), інформацію разом з підтверджуючими документами, щодо продовження строку дії пільги до перевірки не надано.

За наслідками перевірки складений Акт від 28.11.2024 № 57375/10-36-07-05/43479830 (далі - Акт перевірки).

Зокрема, в Акті перевірки зазначено про те, що в декларації з податку на додану вартість від 21.10.2024 за вересень 2024 року реєстраційний номер 9312496364 зазначено податкові зобов`язання (рядок 9) ПДВ 17 133 512, податковий кредит ПДВ (рядок 17) 84 832 709 грн., від`ємне значення різниці між податковим зобов`язанням та податковим кредитом (рядок 19) ПДВ 67 699 197, підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку (рядок 20.2, рядок 20.2.1) ПДВ 30 832 890, сума від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду (рядок 21) (Додаток Д2 до податкової декларації) ПДВ 36 866 307.

Згідно Додатку Д3 до податкової декларації від`ємне значення за березень 2024 року визначено 23 164 253, постачальником сплачено до бюджету 23 164 253, за травень 2024 року 7 668 636,66, постачальником сплачено до бюджету - 7 668 636,66.

Контролюючий орган фіксує, що причиною виникнення від`ємного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту (із зазначенням частки загальної суми податкового кредиту звітного (податкового) періоду, у якому виникло від`ємне значення ПДВ) є:

- застосування норми п.8 підрозділу 2 розділу ХХ Податкового кодексу України, відповідно до якого «На період до 1 січня 2025 року за нульовою ставкою оподатковується податком на додану вартість постачання товарів (крім підакцизних товарів) та послуг (крім послуг, що надаються під час проведення лотерей і розважальних ігор та послуг з постачання товарів, отриманих у межах договорів комісії (консигнації), поруки, доручення, довірчого управління, інших цивільно-правових договорів, що уповноважують такого платника податку (далі комісіонера) здійснювати постачання товарів від імені та за дорученням іншої особи (далі комітента) без передання права власності на такі товари), що безпосередньо виготовляються підприємствами та організаціями громадських об`єднань осіб з інвалідністю, які засновані громадськими об`єднаннями осіб з інвалідністю і є їх власністю, де кількість осіб з інвалідністю, які мають вам основне місце роботи, становить протягом попереднього звітного періоду не менше 50 відсотків середньооблікової кількості штатних працівників, і за умови, що фонд оплати праці таких осіб з інвалідністю становить протягом звітного періоду не менше 25 відсотків суми загальних витрат на оплату праці, що відносяться до складу витрат виробництва.»

Протягом вересня 2024 року Інші операції, що оподатковуються за нульовою ставкою 36 388 540 грн, (99% від суми задекларованого податкових зобов`язань).

Протягом березня 2024 року Інші операції, що оподатковуються за нульовою ставкою 38 640 028 грн, (100% від суми задекларованого податкових зобов`язань).

Протягом травня 2024 року Інші операції, що оподатковуються за нульовою ставкою 25 787 794 грн, (100% від суми задекларованого податкових зобов`язань).

Ввезення на митну територію України товари, необоротні активи (Одяг і додаткові речі до одягу та їх частини, вживані, ступінь зносу до 25%, призначені для подальшого використання, невідсортовані, без індивідуально упаковки, першої, другої та третьої категорії, продезінфіковані та поставляються у мішках: вжив, взуття вживане, ступінь зносу до 25%, призначене для подальшого використання, без індивідуальної упаковки, першої, другої та третьої категорії в асортименті (зимове, весняно-осіннє, літнє), продезінфіковане та поставляється у мішках, Вироби з текстильних матеріалів, вживані, ступінь зносу до 25%, призначені для подальшого використання, невідсортовані, без індивідуальної упаковки, першої, другої та третьої категорії в асортименті, продезінфіковані та поставляються у мішках, Іграшки, ігри та спортивний інвентар; іграшки у вигляді тварин або інших істот, крім людей, м`яконабивні: іграшки не сортовані, що були у вжитку, сумки дамські з плечовим ремінцем та без нього, сумки без ручок, з лицьовою поверхнею з листів пластмаси, вживані, мають помітні ознаки використання, без індивідуальної упаковки (Польща, Німеччина, Велика Британія).

В охопленому перевіркою звітному періоді ТОВ «БРЕНД ПРОПЕРТІ» не оформляв взаємовідносини з ризиковими контрагентами, відображення яких у бухгалтерському і податковому обліку вплинуло б на визначення у Декларації від`ємного значення з ПДВ, у тому числі заявленого до бюджетного відшкодування.

Основним покупцем у періоді за вересень 2024 року: неплатник на суму 158301,3 тис.грн. та ПП «АТ-КОНСАЛТИНГ» (ЄДРПОУ 36421394) на 77,3 тис.грн.

Враховуючи Розпорядження КОДА №602 від 27.09.2021 щодо надання пільг ТОВ «БРЕНД ПРОПЕРТІ», враховуючи первинні та бухгалтерські документи, реалізація товару здійснювалось товариством також на споживачів, які не є платниками ПДВ.

Контролюючим органом перевірено первинну документацію, бухгалтерські документи (рахунки, ОСВ по рахунку 361, картки рахунків).

В Акті перевірки зафіксовано враховуючи рішення контролюючого органу від 16.03.2023 №9506, від 18.04.2023 №13259, від 08.08.2023 №25457, від 09.07.2024 №102951 щодо відповідності/невідповідності ТОВ «БРЕНД ПРОПЕРТІ» критеріям ризиковості, зазначено, що станом на час проведення перевірки товариство має ознаки ризиковості.

Актом перевірки зафіксовано основних постачальників товару за перевіряємий період: ТзОВ «ЕШПАДА» (ЄДРПОУ 453444415) винагорода комісіонеру 62,4 тис.грн. та АТ «ЕЛЕКТРОПРИЛАДПОСТАЧ» (ЄДРПОУ 1882108) оренда приміщення за вересень 2024 року 7,6 тис.грн.

Виникнення від`ємного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та податкового кредиту контролюючий орган пов`язує із операціями по ввезенню на митну територію товарів, необоротних активів, імпорт яких здійснювався на підставі укладеного Договору Комісії, зокрема, досліджувалися Договір Комісії №ES-ВР-1 від 13.11.2023 та Додатків до нього, укладеного між ТОВ «БРЕНД ПРОПЕРТІ» та ТзОВ «ЕШПАДА», Договір Комісії FUN-BP-12.23 від 01.12.2023 укладеного товариством із ТзОВ «ФУНШАЛ», також №SMI-BP-4 від 01.12.2023 укладеного з ТОВ «СМІЧОВ», №ВР-KR-3 від 13.01.2023 укладеного із ТзОВ «КОРНІВ», №КН-ВР-4 від 04.12.2023 укладеного із ТзОВ «ХАРЦИСК», №4-РІТ від 02.01.2023 укладеного з ТОВ «РІТАРС».

Перевіркою перевірялись ВМД: UA205180/2024/014682 від 30.09.2024; UA205180/2024/014678 від 30.09.2024; UA205180/2024/014676 від 30.09.2024; UA205180/2024/014681 від 30.09.2024; UA205180/2024/014674 від 30.09.2024; UA209230/2024/090942 від 30.09.2024; UA209230/2024/090920 від 30.09.2024; UA205140/2024/062022 від 30.09.2024; UA205140/2024/061760 від 30.09.2024; UA209230/2024/090702 від 30.09.2024; UA209230/2024/090699 від 30.09.2024; UA209230/2024/090700 від 30.09.2024; UA209230/2024/090716 від 30.09.2024; UA209230/2024/090705 від 30.09.2024; UA209230/2024/090706 від 30.09.2024; UA209230/2024/090704 від 30.09.2024; UA205140/2024/061759 від 30.09.2024; UA205140/2024/061790 від 30.09.2024; UA205180/2024/014657 від 28.09.2024; UA205180/2024/014610 від 27.09.2024; UA209230/2024/090111 від 27.09.2024; UA209230/2024/090089 від 27.09.2024; UA205180/2024/014584 від 27.09.2024; UA209230/2024/089905 від 27.09.2024; UA209230/2024/089904 від 27.09.2024; UA209230/2024/089903 від 27.09.2024; UA205050/2024/034334 від 26.09.2024; UA209230/2024/089667 від 26.09.2024; UA209230/2024/089512 від 26.09.2024; UA209230/2024/089515 від 26.09.2024; UA205180/2024/014489 від 25.09.2024; UA205050/2024/034177 від 25.09.2024; UA205180/2024/014460 від 25.09.2024; UA209230/2024/089123 від 25.09.2024; UA205180/2024/014437 від 25.09.2024; UA205180/2024/014376 від 24.09.2024; UA209230/2024/088673 від 24.09.2024; UA205050/2024/034020 від 24.09.2024; UA209230/2024/088367 від 23.09.2024; UA205050/2024/033919 від 23.09.2024; UA205180/2024/014346 від 23.09.2024; UA209230/2024/088147 від 23.09.2024; UA209230/2024/088149 від 23.09.2024; UA209230/2024/088163 від 23.09.2024; UA205140/2024/060128 від 23.09.2024; UA205140/2024/060129 від 23.09.2024; UA209230/2024/087585 від 20.09.2024; UA205140/2024/059892 від 20.09.2024; UA209230/2024/086994 від 19.09.2024; UA205050/2024/033337 від 18.09.2024; UA205050/2024/033308 від 18.09.2024; UA205180/2024/014089 від 18.09.2024; UA205140/2024/059197 від 18.09.2024; UA205140/2024/059175 від 18.09.2024; UA205140/2024/059162 від 18.09.2024; UA205050/2024/033186 від 17.09.2024; UA205050/2024/033187 від 17.09.2024; UA205050/2024/033153 від 17.09.2024; UA205050/2024/033140 від 17.09.2024; UA209230/2024/086126 від 17.09.2024; UA205140/2024/058774 від 16.09.2024; UA209230/2024/085684 від 16.09.2024; UA209230/2024/085563 від 16.09.2024; UA205140/2024/058481 від 16.09.2024; UA205050/2024/032595 від 12.09.2024; UA209230/2024/084545 від 12.09.2024; UA209230/2024/084467 від 12.09.2024; UA209230/2024/084348 від 11.09.2024; UA209230/2024/084165 від 11.09.2024; UA205050/2024/032406 від 11.09.2024; UA205180/2024/013760 від 11.09.2024; UA205180/2024/013753 від 11.09.2024; UA205180/2024/013750 від 11.09.2024; UA205050/2024/032379 від 11.09.2024; UA205180/2024/013748 від 11.09.2024; UA205180/2024/013746 від 11.09.2024; UA205180/2024/013747 від 11.09.2024; UA209230/2024/084062 від 11.09.2024; UA209230/2024/084061 від 11.09.2024; UA205180/2024/013737 від 10.09.2024; UA205180/2024/013735 від 10.09.2024; UA205180/2024/013736 від 10.09.2024; UA209230/2024/083952 від 10.09.2024; UA205180/2024/013722 від 10.09.2024; UA205180/2024/013715 від 10.09.2024; UA205180/2024/013702 від 10.09.2024; UA205180/2024/013698 від 10.09.2024; UA209230/2024/083686 від 10.09.2024; UA209230/2024/083487 від 09.09.2024; UA205050/2024/032135 від 09.09.2024; UA205180/2024/013676 від 09.09.2024; UA205180/2024/013670 від 09.09.2024; UA205050/2024/032134 від 09.09.2024; UA205050/2024/032141 від 09.09.2024; UA209230/2024/083418 від 09.09.2024; UA205140/2024/056935 від 09.09.2024; UA205180/2024/013664 від 09.09.2024; UA205140/2024/056873 від 09.09.2024; UA205180/2024/013660 від 09.09.2024; UA205180/2024/013655 від 09.09.2024; UA205180/2024/013658 від 09.09.2024; UA205180/2024/013654 від 09.09.2024; UA205180/2024/013656 від 09.09.2024; UA205140/2024/056872 від 09.09.2024; UA209230/2024/083235 від 09.09.2024; UA209230/2024/083239 від 09.09.2024; UA209230/2024/083205 від 09.09.2024; UA209230/2024/083208 від 09.09.2024; UA209230/2024/083111 від 09.09.2024; UA209230/2024/083109 від 09.09.2024; UA205180/2024/013635 від 07.09.2024; UA205180/2024/013616 від 07.09.2024; UA205180/2024/013617 від 07.09.2024; UA209230/2024/082733 від 06.09.2024; UA209230/2024/082744 від 06.09.2024; UA205050/2024/031859 від 06.09.2024; UA209230/2024/082579 від 06.09.2024; UA209230/2024/082594 від 06.09.2024; UA209230/2024/082445 від 06.09.2024; UA209230/2024/082444 від 06.09.2024; UA209230/2024/082443 від 06.09.2024; UA209230/2024/082448 від 06.09.2024; UA209230/2024/082449 від 06.09.2024; UA209230/2024/082315 від 05.09.2024; UA209230/2024/082290 від 05.09.2024; UA209230/2024/082277 від 05.09.2024; UA209230/2024/082248 від 05.09.2024; UA209230/2024/082103 від 05.09.2024; UA209230/2024/082088 від 05.09.2024; UA209230/2024/081998 від 04.09.2024; UA205180/2024/013395 від 04.09.2024; UA205180/2024/013389 від 04.09.2024; UA205140/2024/056156 від 04.09.2024; UA209230/2024/081852 від 04.09.2024; UA205180/2024/013391 від 04.09.2024; UA205180/2024/013387 від 04.09.2024; UA209230/2024/081774 від 04.09.2024; UA205180/2024/013386 від 04.09.2024; UA209230/2024/081754 від 04.09.2024; UA205180/2024/013371 від 03.09.2024; UA205050/2024/031440 від 03.09.2024; UA205180/2024/013340 від 03.09.2024; UA209230/2024/081346 від 03.09.2024; UA209230/2024/081344 від 03.09.2024; UA209230/2024/081343 від 03.09.2024; UA209230/2024/081341 від 03.09.2024; UA205140/2024/055784 від 03.09.2024; UA205140/2024/055557 від 02.09.2024; UA209230/2024/080992 від 02.09.2024; UA209230/2024/080897 від 02.09.2024; UA209230/2024/080896 від 02.09.2024; UA209230/2024/080894 від 02.09.2024; UA209230/2024/080893 від 02.09.2024; UA209230/2024/080892 від 02.09.2024; UA209230/2024/080891 від 02.09.2024; UA209230/2024/080890 від 02.09.2024; UA205180/2024/013292 від 02.09.2024; UA205050/2024/020313 від 30.05.2024; UA205050/2024/020081 від 28.05.2024; UA209230/2024/048513 від 28.05.2024; UA209230/2024/048404 від 28.05.2024; UA205050/2024/020023 від 27.05.2024; UA205050/2024/020024 від 27.05.2024; UA205050/2024/020004 від 27.05.2024; UA209230/2024/048179 від 27.05.2024; UA205180/2024/007879 від 23.05.2024; UA205050/2024/019556 від 23.05.2024; UA205140/2024/034035 від 22.05.2024; UA209230/2024/046034 від 21.05.2024; UA205050/2024/019331 від 21.05.2024; UA205050/2024/019249 від 20.05.2024; UA209230/2024/045589 від 20.05.2024; UA209230/2024/045584 від 20.05.2024; UA205050/2024/019248 від 20.05.2024; UA209230/2024/044767 від 17.05.2024; UA209230/2024/044751 від 17.05.2024; UA209230/2024/044750 від 17.05.2024; UA209230/2024/044749 від 17.05.2024; UA209230/2024/044691 від 17.05.2024; UA205180/2024/007474 від 16.05.2024; UA205140/2022/061066 від 31.08.2022; UA205180/2024/007358 від 15.05.2024; UA209230/2024/043883 від 15.05.2024; UA209230/2024/043879 від 15.05.2024; UA209230/2024/043916 від 15.05.2024; UA209230/2024/043880 від 15.05.2024; UA205180/2024/007279 від 14.05.2024; UA205180/2024/007271 від 14.05.2024; UA205050/2024/018583 від 14.05.2024; UA205180/2024/007254 від 14.05.2024; UA205050/2024/018586 від 14.05.2024; UA205050/2024/018585 від 14.05.2024; UA205180/2024/007240 від 14.05.2024; UA209230/2024/043438 від 14.05.2024; UA209230/2024/043436 від 13.05.2024; UA205180/2024/007219 від 13.05.2024; UA205180/2024/007212 від 13.05.2024; UA205180/2024/007199 від 13.05.2024; UA205180/2024/007209 від 13.05.2024; UA205050/2024/018501 від 13.05.2024; UA205140/2024/032094 від 13.05.2024; UA205180/2024/007201 від 13.05.2024; UA205180/2024/007202 від 13.05.2024; UA205180/2024/007197 від 13.05.2024; UA205140/2024/032128 від 13.05.2024; UA205180/2024/007193 від 13.05.2024; UA205180/2024/007188 від 13.05.2024; UA205180/2024/007192 від 13.05.2024; UA205050/2024/018499 від 13.05.2024; UA209230/2024/042911 від 13.05.2024; UA205180/2024/007189 від 13.05.2024; UA205180/2024/007178 від 13.05.2024; UA205180/2024/007171 від 13.05.2024; UA205140/2024/032048 від 13.05.2024; UA205180/2024/007166 від 13.05.2024; UA205180/2024/007152 від 13.05.2024; UA205180/2024/007150 від 13.05.2024; UA205180/2024/007145 від 13.05.2024; UA209230/2024/042897 від 13.05.2024; UA209230/2024/042941 від 13.05.2024; UA209230/2024/042980 від 13.05.2024; UA209230/2024/042976 від 13.05.2024; UA205180/2024/007081 від 11.05.2024; 11A205050/2024/018208 від 10.05.2024; UA209230/2024/042244 від 10.05.2024; UA209230/2024/042197 від 10.05.2024; UA209230/2024/042125 від 10.05.2024; UA205180/2024/006838 від 09.05.2024; UA205180/2024/006836 від 09.05.2024; UA209230/2024/041861 від 09.05.2024; UA209230/2024/041781 від 09.05.2024; UA209230/2024/041715 від 09.05.2024; UA209230/2024/041780 від 09.05.2024; UA209230/2024/041680 від 08.05.2024; UA209230/2024/041420 від 08.05.2024; UA209230/2024/041454 від 08.05.2024; UA209230/2024/041447 від 08.05.2024; UA209230/2024/041448 від 08.05.2024; UA205180/2024/006737 від 08.05.2024; UA205050/2024/017804 від 07.05.2024; UA205180/2024/006680 від 07.05.2024; UA209230/2024/041053 від 07.05.2024; UA205180/2024/006678 від 07.05.2024; UA205050/2024/017737 від 06.05.2024; UA209230/2024/040849 від 06.05.2024; UA209230/2024/040861 від 06.05.2024; UA205180/2024/006670 від 06.05.2024; UA205180/2024/006669 від 06.05.2024; UA205180/2024/006663 від 06.05.2024; UA205180/2024/006662 від 06.05.2024; UA209230/2024/040818 від 06.05.2024; UA205180/2024/006659 від 06.05.2024; UA205180/2024/006656 від 06.05.2024; UA209230/2024/040797 від 06.05.2024; UA209230/2024/040793 від 06.05.2024; UA209230/2024/040772 від 06.05.2024; UA209230/2024/040767 від 06.05.2024; UA209230/2024/040765 від 06.05.2024; UA205180/2024/006640 від 04.05.2024; UA205180/2024/006590 від 03.05.2024; UA205180/2024/006537 від 03.05.2024; UA205180/2024/006533 від 03.05.2024; UA209230/2024/040469 від 03.05.2024; UA205180/2024/006482 від 03.05.2024; UA205050/2024/017509 від 03.05.2024; UA209230/2024/040220 від 03.05.2024; UA209230/2024/040090 від 02.05.2024; UA205050/2024/017252 від 01.05.2024; UA205050/2024/017195 від 01.05.2024; UA205050/2024/017190 від 01.05.2024; UA205050/2024/017181 від 01.05.2024; UA209230/2024/039138 від 30.04.2024; UA205050/2023/019831 від 13.03.2023; UA205050/2023/019294 від 10.03.2023; UA205050/2023/018662 від 08.03.2023; UA205050/2023/018657 від 08.03.2023; UA205050/2023/018588 від 08.03.2023; UA205050/2023/018379 від 07.03.2023; UA205050/2023/018363 від 07.03.2023; UA205050/2023/021661 від 20.03.2023; UA205050/2023/021658 від 20.03.2023; UA205050/2023/018078 від 06.03.2023; UA205050/2023/021645 від 20.03.2023; UA205050/2023/021581 від 20.03.2023; UA205050/2023/018022 від 06.03.2023; UA205050/2023/020787 від 16.03.2023; UA205050/2023/017999 від 06.03.2023; UA205050/2023/020422 від 15.03.2023; UA205050/2023/017981 від 06.03.2023; UA205050/2023/020189 від 14.03.2023; UA205050/2023/020108 від 14.03.2023; UA205050/2023/017426 від 03.03.2023; UA205050/2023/019850 від 13.03.2023; UA205140/2022/068478 від 29.09.2022; UA205050/2023/016802 від 01.03.2023; UA205140/2023/005176 від 23.01.2023; UA205140/2023/002034 від 11.01.2023; UA205050/2023/055540 від 14.08.2023; UA205140/2022/080160 від 09.11.2022; UA205140/2023/003237 від 16.01.2023; UA205050/2023/016841 від 01.03.2023; UA205140/2022/092111 від 21.12.2022; UA205140/2022/078277 від 02.11.2022; UA205140/2022/072034 від 12.10.2022; UA205140/2022/088054 від 07.12.2022; UA205050/2023/008119 від 24.01.2023; UA205140/2022/087605 від 05.12.2022; UA205140/2022/070785 від 06.10.2022; UA205140/2022/072436 від 13.10.2022; UA205050/2023/054093 від 07.08.2023; UA205140/2022/070357 від 05.10.2022; UA205140/2022/063347 від 08.09.2022; UA205050/2023/054354 від 08.08.2023; UA205140/2023/001349 від 09.01.2023; UA205140/2022/089903 від 13.12.2022; UA205140/2022/068782 від 29.09.2022; UA205050/2023/004279 від 05.01.2023; UA205050/2023/008394 від 26.01.2023; UA205050/2023/009839 від 31.01.2023; UA205050/2023/009832 від 31.01.2023; UA205050/2023/009805 від 31.01.2023; UA205050/2023/009613 від 31.01.2023; UA205140/2022/073831 від 18.10.2022; UA205050/2023/053619 від 04.08.2023; UA205140/2022/091399 від 19.12.2022; UA205050/2023/009839 від 31.01.2023; UA205140/2022/093483 від 27.12.2022; UA205050/2023/005064 від 11.01.2023; UA205140/2023/000090 від 02.01.2023; UA205140/2022/068455 від 28.09.2022; UA205050/2023/004769 від 09.01.2023; UA205140/2023/008307 від 02.02.2023; UA205140/2022/064523 від 14.09.2022; UA205140/2023/009747 від 07.02.2023; UA205140/2022/064169 від 13.09.2022; UA205140/2023/014312 від 22.02.2023; UA205140/2022/064168 від 13.09.2022; UA205050/2023/004734 від 09.01.2023; UA205140/2022/060859 від 29.08.2022; UA205050/2023/006156 від 16.01.2023; UA205050/2023/006447 від 17.01.2023; UA205140/2022/073941 від 18.10.2022; UA205140/2022/075893 від 26.10.2022; UA205140/2022/074025 від 19.10.2022; UA205140/2022/072745 від 14.10.2022; UA205050/2023/012092 від 10.02.2023; UA205050/2023/012939 від 14.02.2023; UA205050/2023/012650 від 13.02.2023; UA2050/2023/011334 від 07.02.2023; UA205050/2022/079912 від 12.12.2022; UA205050/2022/078981 від 07.12.2022; UA205050/2023/010315 від 02.02.2023; UA205050/2022/078918 від 07.12.2022; UA205050/2022/078842 від 07.12.2022; UA205050/2023/010005 від 01.02.2023; UA205050/2022/078666 від 07.12.2022; UA205050/2022/083043 від 29.12.2022; UA205050/2022/077842 від 02.12.2022; UA205050/2022/065164 від 11.10.2022; UA205050/2022/077377 від 30.11.2022; UA205050/2022/062578 від 30.09.2022; UA205050/2023/016694 від 01.03.2023; UA205050/2022/082640 від 27.12.2022; UA205140/2023/001976 від 11.01.2023; UA205050/2022/077072 від 29.11.2022; UA205050/2023/062299 від 29.09.2022; UA205140/2022/091720 від 20.12.2022; UA205050/2022/082478 від 26.12.2022; UA205050/2023/016707 від 01.03.2023; UA205050/2022/061881 від 28.09.2022; UA205050/2022/077070 від 29.11.2022; UA205050/2022/077001 від 29.11.2022; UA205050/2022/082110 від 23.12.2022; UA205050/2023/016198 від 28.02.2023; UA205050/2023/003865 від 02.01.2023; UA205050/2023/016099 від 27.02.2023; UA205050/2022/081864 від 22.12.2022; UA205050/2022/061848 від 28.09.2022; UA205050/2022/061705 від 28.09.2022; UA205050/2023/003857 від 02.01.2023; LIA205050/2022/075581 від 22.11.2022; UA205050/2023/016038 від 27.02.2023; UA205050/2022/075541 від 22.11.2022; UA205050/2022/075533 від 22.11.2022; UA205140/2023/002020 від 11.01.2023; UA205140/2022/084194 від 23.11.2022; UA205050/2023/014970 від 22.02.2023; UA205140/2022/066563 від 21.09.2022; UA205140/2023/007769 від 31.01.2023; UA205140/2023/017723 від 06.03.2023; UA205140/2022/065044 від 15.09.2022; UA205050/2023/016426 від 28.02.2023; UA205140/2022/073904 від 18.10.2022; UA205140/2022/062815 від 06.09.2022; UA205050/2023/016777 від 01.03.2023; UA205140/2022/064093 від 12.09.2022; UA205050/2022/061315 від 26.09.2022; UA205140/2022/062851 від 06.09.2022; UA205140/2022/071107 від 07.10.2022; UA205140/2022/070476 від 06.10.2022; UA205140/2022/070469 від 06.10.2022; UA205050/2023/014863 від 22.02.2023; UA205140/2022/061066 від 31.08.2022; UA205050/2023/014870 від 22.02.2023; UA205140/2022/059746 від 24.08.2022; UA205050/2023/014603 від 21.02.2023; UA205140/2022/061165 від 31.08.2022; UA205050/2023/014308 від 20.02.2023; UA205140/2022/073941 від 18.10.2022; UA205140/2023/014478 від 23.02.2023; UA205140/2022/076525 від 27.10.2022; UA205140/2022/084134 від 22.11.2022; UA205050/2022/059551 від 20.09.2022; UA205140/2023/014045 від 21.02.2023; UA205050/2022/074106 від 16.11.2022; UA205050/2022/073720 від 14.11.2022; UA205140/2023/002361 від 12.01.2023; UA205140/2023/008991 від 03.02.2023; UA205050/2022/057878 від 12.09.2022; UA205140/2023/000799 від 05.01.2023; UA205050/2022/057877 від 12.09.2022; UA205050/2022/080437 від 14.12.2022; UA205140/2022/082758 від 17.11.2022; UA205050/2022/073706 від 14.11.2022; UA205140/2022/078286 від 02.11.2022; UA205140/2022/078276 від 02.11.2022; UA205050/2022/072509 від 09.11.2022; UA205140/2022/093303 від 27.12.2022; UA205140/2022/072634 від 13.10.2022; UA205050/2022/072504 від 09.11.2022; UA205140/2022/072385 від 12.10.2022; UA205050/2022/073665 від 14.11.2022; UA205050/2022/057876 від 12.09.2022; UA205140/2022/074022 від 18.10.2022; UA205140/2022/064802 від 15.09.2022; UA205050/2022/072217 від 08.11.2022; UA205140/2022/064436 від 13.09.2022; UA205050/2022/072050 від 08.11.2022; UA205140/2022/071125 від 07.10.2022; UA205140/2022/084512 від 24.11.2022; UA205140/2022/070083 від 05.10.2022; UA205140/2023/000004 від 02.01.2023; UA205140/2022/078300 від 02.11.2022; UA205140/2022/070066 від 05.10.2022; UA205140/2022/078288 від 02.11.2022; UA205140/2022/072401 від 12.10.2022; UA205140/2022/068473 від 28.09.2022; UA205140/2022/064086 від 12.09.2022; UA205140/2022/075887 від 25.10.2022; UA205140/2022/068472 від 28.09.2022; UA205050/2022/071951 від 07.11.2022; UA205050/2022/072763 від 10.11.2022; UA205140/2022/066930 від 22.09.2022; UA205140/2022/075564 від 24.10.2022; UA205140/2022/072132 від 12.10.2022; UA205140/2022/066293 від 20.09.2022; UA205140/2022/070764 від 06.10.2022; UA205140/2022/061372 від 31.08.2022; UA205140/2022/070703 від 06.10.2022; UA205140/2024/021312 від 29.03.2024; UA205050/2022/070781 від 02.11.2022; UA205050/2022/070236 від 31.10.2022; UA205050/2022/068529 від 24.10.2022; UA205050/2022/067851 від 21.10.2022; UA205050/2022/071968 від 07.11.2022; UA205050/2022/067229 від 19.10.2022; UA205140/2023/010249 від 09.02.2023; UA205050/2022/065784 від 13.10.2022; UA205140/2023/009886 від 08.02.2023; UA205050/2022/065450 від 12.10.2022; UA205050/2022/065212 від 11.10.2022; UA205050/2022/057213 від 07.09.2022; UA205050/2022/057171 від 07.09.2022; UA205050/2022/055463 від 30.08.2022; UA205050/2022/054285 від 24.08.2022; UA205140/2022/068641 від 29.09.2022; UA205140/2022/087678 від 06.12.2022; UA205050/2022/054103 від 23.08.2022; UA205140/2022/068763 від 29.09.2022; UA205140/2022/075818 від 25.10.2022; UA205050/2022/053837 від 22.08.2022; UA205140/2022/068550 від 29.09.2022; UA205140/2022/066295 від 20.09.2022; UA205140/2023/009832 від 07.02.2023; UA205140/2022/073973 від 18.10.2022; UA205050/2022/051463 від 09.08.2022; UA205140/2022/068768 від 29.09.2022; UA205140/2023/009802 від 07.02.2023; UA205140/2023/000279 від 03.01.2023; UA205140/2022/065305 від 16.09.2022; UA205140/2022/070730 від 06.10.2022; UA205140/2023/000085 від 02.01.2023; UA205140/2023/005651 від 24.01.2023; UA205140/2022/069184 від 30.09.2022; UA205140/2023/001732 від 10.01.2023; UA205140/2022/066209 від 20.09.2022; UA205140/2022/063061 від 07.09.2022; UA205140/2023/001247 від 09.01.2023; UA205140/2022/063137 від 07.09.2022; UA205140/2022/071209 від 07.10.2022; UA205140/2022/076536 від 27.10.2022 UA205140/2022/063134 від 07.09.2022; UA205140/2022/068461 від 28.09.2022; UA205140/2022/064050 від 12.09.2022; UA205140/2022/081856 від 15.11.2022; UA205050/2022/048580 від 25.07.2022; UA205140/2022/060815 від 29.08.2022 UA205140/2022/078667 від 04.11.2022; UA205140/2022/062562 від 05.09.2022; UA205140/2022/064031 від 12.09.2022; UA205140/2022/068460 від 28.09.2022; UA205140/2022/063584 від 09.09.2022; UA205140/2022/073977 від 18.10.2022; UA205140/2022/073962 від 18.10.2022; UA205140/2022/072320 від 12.10.2022; UA205140/2022/084708 від 25.11.2022; UA205140/2022/060767 від 29.08.2022; UA205140/2022/070816 від 06.10.2022; UA205140/2022/084156 від 23.11.2022; UA205140/2022/068492 від 29.09.2022; UA205140/2022/064117 від 12.09.2022; UA205140/2022/064066 від 12.09.2022; UA205140/2022/061361 від 31.08.2022; UA209230/2024/027546 від 27.03.2024; UA209230/2024/027473 від 27.03.2024; UA205050/2024/013390 від 27.03.2024; UA209230/2024/027333 від 27.03.2024; UA209230/2024/027272 від 27.03.2024; UA209230/2024/026700 від 25.03.2024; UA205050/2024/013201 від 25.03.2024; UA205050/2024/013200 від 25.03.2024; UA209230/2024/026527 від 25.03.2024; UA209230/2024/026263 від 25.03.2024; UA209230/2024/026268 від 25.03.2024; UA209230/2024/025988 від 23.03.2024; UA205140/2024/017907 від 15.03.2024; UA205050/2024/012887 від 22.03.2024; UA205140/2024/017908 від 15.03.2024; UA205140/2024/019373 від 21.03.2024; UA205140/2024/019383 від 21.03.2024; UA209230/2024/025285 від 21.03.2024; UA209230/2024/025271 від 21.03.2024; UA209230/2024/025029 від 20.03.2024; UA205140/2024/019163 від 20.03.2024; UA205140/2024/019167 від 20.03.2024; UA209230/2024/024974 від 20.03.2024; UA205050/2024/012632 від 20.03.2024; UA209230/2024/024477 від 19.03.2024; UA205050/2024/012555 від 19.03.2024; UA205140/2024/018827 від 19.03.2024; UA205140/2024/018825 від 19.03.2024; UA209230/2024/024449 від 19.03.2024; UA209230/2024/024276 від 18.03.2024; UA209230/2024/024122 від 18.03.2024; UA209230/2024/024190 від 18.03.2024; UA209230/2024/024099 від 18.03.2024; UA209230/2024/024094 від 18.03.2024; UA209230/2024/024000 від 18.03.2024; UA209230/2024/023825 від 18.03.2024; UA209230/2024/023673 від 16.03.2024; UA205050/2024/012095 від 14.03.2024; UA209230/2024/022918 від 14.03.2024; UA209230/2024/022860 від 14.03.2024; UA209230/2024/022504 від 13.03.2024; UA205050/2024/011854 від 12.03.2024; UA209230/2024/022030 від 12.03.2024; UA209230/2024/021993 від 12.03.2024; UA205050/2024/011769 від 11.03.2024; UA209230/2024/021776 від 11.03.2024; UA209230/2024/021619 від 11.03.2024; UA209230/2024/021535 від 11.03.2024; UA209230/2024/021534 від 11.03.2024; UA209230/2024/021532 від 11.03.2024; UA209230/2024/021550 від 11.03.2024; UA209230/2024/021498 від 11.03.2024; UA209230/2024/021528 від 11.03.2024; UA209230/2024/021533 від 11.03.2024; UA209230/2024/021262 від 09.03.2024; UA209230/2024/021251 від 09.03.2024; UA205050/2024/011491 від 08.03.2024; UA209230/2024/020786 від 07.03.2024; UA209230/2024/020587 від 07.03.2024; UA209230/2024/020653 від 07.03.2024; UA209230/2024/020586 від 07.03.2024; UA205050/2024/011178 від 06.03.2024; UA205140/2024/015387 від 05.03.2024; UA209230/2024/019789 від 04.03.2024; UA209230/2024/019765 від 04.03.2024; UA209230/2024/019795 від 04.03.2024; UA205050/2024/011057 від 04.03.2024; UA205050/2024/011054 від 04.03.2024; UA209230/2024/019586 від 04.03.2024; UA209230/2024/019644 від 04.03.2024; UA205140/2024/015029 від 04.03.2024; UA205140/2024/015024 від 04.03.2024; UA205140/2024/015027 від 04.03.2024; UA205140/2024/015023 від 04.03.2024; UA205050/2024/010973 від 04.03.2024; UA209230/2024/019169 від 02.03.2024; UA205050/2024/010751 від 01.03.2024; UA205050/2024/010753 від 01.03.2024; UA209230/2024/019057 від 01.03.2024; UA205050/2024/010697 від 01.03.2024; UA209230/2024/018856 від 01.03.2024; UA209230/2024/018841 від 01.03.2024.

Контролюючий орган вказує, що до перевірки надано в повному обсязі ВМД, та звіти комісіонера до них. Ввезення товару здійснено Комісіонерами, згідно актів приймання-передачі товару до договору комісії на Склад Комітента (ТОВ «БРЕНДІ ПРОПЕРТІ»).

В рядку 19 декларації порушень не встановлено.

Та, щодо визначення суми від`ємного значення, що підлягає бюджетному відшкодуванню встановлено порушення її формування за наслідками імпорту товарів на умовах Договорів Комісії та Додатків. Перевірено ВМД та звіти комісіонерів.

Виходячи з Договорів Комісії та звітів комісіонерів, зокрема розрахунки з комісіонером, який придбаває товари за рахунок емітента та здійснює розмитнення товарів та сплачує ПДВ до бюджету, визначає податкові зобов`язання за датою отримання винагороди на поточний рахунок або за датою підписання акту наданих послуг.

Зазначено, що станом на момент проведення перевірки, та станом на момент реєстрації результатів перевірки за березень 2024, травень 204 та вересень 2024 року відсутні виписані первинні документи щодо визначення податкових зобов`язань за операцією з надання комісійної послуги, за яку він отримує плату, та, відповідно, згідно даних ЄРПН відсутня виписана та зареєстрована податкова накладна, щодо визначення податкових зобов`язань за операцією з надання комісійної послуги, за яку він отримує плату.

Згідно виписки банку ТОВ «БРЕНД ППРОПЕРТІ» за листопад та березень, травень, вересень 2024 року відсутня оплата здійснених послуг комісії.

Контролюючий орган зазначає, що за даними умовами Договори Комісії не можна вважати завершеними, у ТОВ «БРЕНД ПРОПЕРТІ» відсутнє право на отримання бюджетного відшкодування ПДВ за Договорами Комісії до моменту повного виконання умов Договору, відповідно зафіксовано про відмову у бюджетному відшкодуванні за вересень 2024 року у сумі 30 832 890,00 грн.

В Акті перевірки відмічено, що за платіжними дорученнями, що підтверджують факт сплати ПДВ на митниці, але при обрахунку суми ПДВ за вересень 2024 року участі не беруть враховуючі встановлені порушення.

Відтак, в Акті перевірки зафіксовано порушення:

п. 198.1 п. 198.2 п. 198.3 статті 198, п. 200.1 пп. «б» п. 200.4 статті 200 ПК України з урахуванням вимог п. 200.14 статті 20 ПК України.

Позивачем отримано податкове повідомлення - рішення від 17.12.2024 №535060705 за формою «ВЗ», яким відмовлено ТОВ «БРЕНД ПРОПЕРТІ» у наданні бюджетного відшкодування за вересень 2024 року у розмірі 30 832 890 грн.

ТОВ «БРЕНД ПРОПЕРТІ» отримавши зазначене податкове повідомлення-рішення, застосовуючи процедуру адміністративного оскарження рішення, оскаржило рішення до ДПС України (скарга зареєстрована ДПС 26.12.2024 за вх. №50395/6).

Рішенням ДПС від 06.01.2025 №234/6/99-00-06-01-03-06 продовжено строк розгляду скарги до 23.02.2025, яке отримано платником податків 09.01.2025.

Рішенням за наслідками розгляду скарги прийнято ДПС 21.02.2025 за №5162/6/99-00-06-01-03-06, скаргу залишено без задоволення, податкове повідомлення-рішення - без змін.

Рішення ДПС вручено товариству засобами поштового зв`язку 26.02.2025.

Не погоджуючись із діями та прийнятим рішенням про відмову у бюджетному відшкодуванні заявленого за вересень 2024 року, позивач звернувся до суду за захистом порушених прав та інтересів.

Позивач наполягає на наявності права щодо бюджетного відшкодування суми ПДВ за ВМД, яке підтверджується законодавством та наданими до перевірки первинними та бухгалтерськими документами.

Відповідач в свою чергу наполягає на законності спірного податкового повідомлення-рішення, зазначаючи про те що за Договорами Комісії дії комісіонера не можна вважати завершеними, комісіонерами не виписано податкові накладні, відповідно не надання товариством усіх необхідних документів на підтвердження оформлення ВМД для наступного віднесення визначених за митними деклараціями сум ПДВ до бюджетного відшкодування.

Відтак, предметом спору у справі є податкове повідомлення-рішення від 17.12.2024 №535060705, яке підлягає перевірці судом на дотримання вимог ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) з дотриманням судом принципів адміністративного судочинства визначені в ч. 3 даної статті кодексу.

Застосовано судом норми права та висновки суду

Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Зокрема, в силу ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 3 статті 2 КАС України визначено, що основними засадами (принципами) адміністративного судочинства є: 1) верховенство права; 2) рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; 3) гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; 4) змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з`ясування всіх обставин у справі; 5) обов`язковість судового рішення; 6) забезпечення права на апеляційний перегляд справи; 7) забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, визначених законом; 8) розумність строків розгляду справи судом; 9) неприпустимість зловживання процесуальними правами; 10) відшкодування судових витрат фізичних та юридичних осіб, на користь яких ухвалене судове рішення.

За ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 22 квітня 2021 року у справі № 826/15741/18, з метою безумовного дотримання конституційного принципу, визначеного у статті 129 Конституції України, в частині третій статті 2 та статті 9 КАС України закріплено, що до основних засад (принципів) адміністративного судочинства належить, зокрема, змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з`ясування всіх обставин у справі; суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

Загалом принцип змагальності прийнято розглядати як основоположний компонент концепції "справедливого судового розгляду" у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що також включає споріднені принципи рівності сторін у процесі та ефективної участі.

Принцип змагальності судового провадження охоплює собою право особи, крім можливості подавати власні докази, знати про існування всіх представлених доказів та пояснень іншими учасниками справи, оскільки вони можуть вплинути на рішення суду, мати можливість знайомитись з матеріалами справи та робити з них копії, а також володіти відповідними знаннями (залучати професійного представника) та змогу коментувати представлені докази та пояснення у належній формі та у встановлений час.

Таким чином, принцип змагальності спільно з принципом рівності є одним з основних елементів поняття "право на справедливий суд", що гарантоване Конвенцією.

Провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи (ч. 3 ст. 3 КАС України).

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Вказана норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

«На підставі» означає, що суб`єкт владних повноважень повинен бути утвореним у порядку, визначеному Конституцією та законами України; зобов`язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.

«У межах повноважень» означає, що суб`єкт владних повноважень повинен приймати рішення та вчиняти дії відповідно до встановлених законом повноважень, не перевищуючи їх.

«У спосіб» означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний дотримуватися встановленої законом процедури і форми прийняття рішення або вчинення дії і повинен обирати лише визначені законом засоби.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України від 02.12.2010 №2755-VI (далі ПК України, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Згідно з підпунктами 16.1.2, 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 ПК України платник податків зобов`язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів, подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.

Відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

У розумінні підпункту 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 ПК України контролюючими органами є податкові органи (центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, його територіальні органи) - щодо дотримання законодавства з питань оподаткування (крім випадків, визначених підпунктом 41.1.2 цього пункту), законодавства з питань сплати єдиного внеску, а також щодо дотримання іншого законодавства, контроль за виконанням якого покладено на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, чи його територіальні органи.

За даною справою позивач вказує про протиправність наказу ГУ ДПС у Київській області №3158-п від 07.11.2024 про проведення документальної позапланової виїзної перевірки з підстав його неповноти, та наполягає на наявності самостійної підстави для скасування спірного рішення у справі, з приводу чого суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

За пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об`єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Відповідно до п. 78.4 ст. 78 ПК України, про проведення документальної позапланової перевірки керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків (крім перевірок, передбачених підпунктом 78.1.22 пункту 78.1 цієї статті) надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

Слід зазначити, що відповідно до п. 78.5 ст. 78 ПК України, допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення документальної позапланової виїзної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 81.1 статті 81 ПК України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів:

-направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу;

-копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу;

-службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Непред`явлення або не надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред`явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки (абзац 5 пункту 81.1 статті 81 ПК України).

Відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці 5 пункту 81.1 статті 81 ПК України, не дозволяється.

За п. 81.3 ст. 81 ПК України під час проведення перевірок посадові (службові) особи органів державної служби повинні діяти у межах повноважень, визначених цим Кодексом.

Керівники і відповідні посадові особи юридичних осіб та фізичні особи - платники податків під час перевірки, що проводиться контролюючими органами, зобов`язані виконувати вимоги контролюючих органів щодо усунення виявлених порушень законів про оподаткування і підписати акт (довідку) про проведення перевірки та мають право надати заперечення на цей акт (довідку).

Відповідно до п. 81.2 ст. 81 ПК України, у разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) у допуску посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення перевірки посадовими (службовими) особами контролюючого органу за місцем проведення перевірки, невідкладно складається та реєструється в контролюючому органі не пізніше наступного робочого дня у двох примірниках акт, що засвідчує факт відмови, із зазначенням заявлених причин відмови, один примірник якого вручається під підпис, відразу після його складання, платнику податків та/або уповноваженій особі платника податків.

Відповідно до п. 42.1 ст. 42 ПК України, податкові повідомлення-рішення, податкові вимоги або інші документи з питань адміністрування податків, зборів, платежів, податкового контролю, у тому числі з питань проведення перевірок, звірок, адресовані контролюючим органом платнику податків, повинні бути складені у письмовій формі, відповідним чином підписані та у випадках, передбачених законодавством, завірені печаткою такого контролюючого органу і відображатися в електронному кабінеті.

Суд зазначає, що у посадових осіб контролюючого органу виникає право на проведення документальної планової/позапланової виїзної перевірки, фактичної перевірки за сукупності двох умов: наявності визначених законом підстав для її проведення (правова підстава) та надіслання/пред`явлення оформлених відповідно до вимог Податкового кодексу України направлення і наказу на проведення перевірки, а також службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки (формальна підстава). Та, дотримання цих вимог в їх сукупності може бути належною підставою для призначення та проведення перевірки. При цьому, виїзна перевірка має проводиться виключно за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об`єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Вказані висновки суду узгоджуються із правовою позицією Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду викладеної у постанові від 22.09.2020 у справі №520/8836/18, у постановах Верховного Суду від 17.05.2019 у справі №823/2530/18, від 23.04.2020 у справі №826/20146/15, від 24.01.2019 у справі №805/1941/17-а, від 22.04.2021 у справі № 820/2993/16.

Судова палата з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у постанові від 21.02.2020 у справі №826/17123/18 сформулювала правовий висновок, відповідно до якого, оскаржуючи в подальшому наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень та інших рішень, платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення такої перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких податкових повідомлень-рішень. При цьому, таким підставам позову, за їх наявності, суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу, а у разі, якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки, - переходити до перевірки підстав позову щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства.

У постанові Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суд від 22.09.2020 у справі № 520/8836/18, окрім наведених вище висновків, погодився із висновками судів попередніх інстанцій про те, що перевірка є способом реалізації владних управлінських функцій контролюючим органом як суб`єктом владних повноважень, який зобов`язаний діяти тільки на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України та законами України. Невиконання вимог закону щодо підстави для проведення документальної позапланової перевірки призводить до визнання перевірки незаконною та не породжує жодних правових наслідків такої перевірки, акт перевірки, виходячи із положень щодо допустимості доказів, закріплених частиною другою статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України, не може визнаватися допустимим доказом у справі, оскільки одержаний з порушенням порядку, встановленого законом. Таким чином, податкове повідомлення-рішення, прийняте за наслідками такої перевірки та на підставі акту перевірки, який є недопустимим доказом, не може вважатись правомірним та підлягає скасуванню. Встановлені судами обставини щодо протиправності призначення та проведення відповідачем перевірки, за наслідками якої і було прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення, є достатніми для висновку про протиправність податкового повідомлення-рішення. З урахуванням цього Суд касаційної інстанції зазначив про відсутність необхідності перевірки порушення позивачем вимог Податкового кодексу України, як підстави для донарахування суми грошового зобов`язання.

Суд зазначає також, що у разі допуску посадових осіб контролюючого органу до проведення перевірки на підставі наказу про її проведення, то цей наказ як акт індивідуальної дії реалізовано його застосуванням, а тому його оскарження не є належним та ефективним способом захисту права платника податків, оскільки скасування наказу не може призвести до відновлення порушеного права. Неправомірність дій контролюючого органу при призначенні і проведенні перевірки не може бути предметом окремого позову, але може бути підставами позову про визнання протиправними рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки.

Аналогічні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.09.2021 року по справі № 816/228/17.

Відтак, означена вище правова позиція дає для суду самостійні підстави щодо визнання протиправним та скасування спірного рішення контролюючого органу в разі встановлення порушення процедури проведення перевірки, її підстав, не переходячи до аналізу інших обставин, що також висвітлено у постановах Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 07 грудня 2021 року у справі №826/17875/18 та від 19 березня 2024 року у справі №160/12714/22.

Та, суд зауважує, що порушення контролюючим органом процедури проведення перевірки, її підстав, має бути встановлене судом на підставі належних та достатніх доказів.

Позивач у справі вказує, що наказ ГУ ДПС у Київській області від 07.11.2024 № 3158-п не містить зазначення початку та періоду проведення перевірки, що вважає самостійною підставою для задоволення позову.

Як вбачається з наявних у справі письмових доказів, наказ Головного управління ДПС у Київській області від 07.11.2024 № 3158-п «Про проведення відповідно до п.п.78.1.8п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України документальної позапланової виїзної перевірки ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «БРЕНД ПРОПЕРТІ» (податковий номер 43479830)» містить наступні реквізити:

дата видачі « 07 листопада 2024р.»;

найменування контролюючого органу «Головне управління ДПС у Київській області»;

найменування та реквізити суб`єкта «ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «БРЕНД ПРОПЕРТІ» (податковий номер 43479830), вул. Гетьманська, буд. 6, оф. 49, с. Софіївська Борщагівка, Київська область, 08147)»;

підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом «п.п. 191.1.1 п. 191.1 ст.191, п.п.20.1.4. п. 20.1. ст.20, п.п. 75.1.2 п.75.1 ст.75, п.п.78.1.8 п.78.1 ст.78, п.п. 69.22 п.69 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI (із змінами та доповненнями)»;

дата початку і тривалість перевірки «Дата початку перевірки: 18.11.2024; тривалість перевірки: 5 робочих днів»;

період діяльності, який буде перевірятися «щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за вересень 2024 року від`ємного значення податку на додану вартість, задекларованого у попередніх звітних періодах за вересень, жовтень, листопад, грудень 2023 року, липень, серпень 2024 року».

Відтак, зміст Наказу від 07.11.2024 № 3158-п відповідає п. 81.1 ст. 81 ПК України. Останній містить в собі всі необхідні реквізити, містить підпис та печатку, як того вимагає ст.ст. 42, 81 ПК України.

Протилежного суду позивачем не доведено, належних та достатніх доказів не надано.

Також, суд зазначає, що до початку перевірки представнику товариства були вручені направлення на перевірку та наказ 18.11.2024, останній допустив перевіряючих до перевірки.

Таким чином, контролюючим органом дотримано вимоги ст. 42, ст. 78, ст. 81 ПК України в частині повідомлення платника про підстави призначення та початок проведення документальної позапланової виїзної перевірки та умови допуску до такої перевірки.

Відтак, суд переходить до перевірки підстав позову щодо наявності порушень податкового законодавства.

Підпунктом «а» пункту 185.1 статті 185 ПК України визначено, що об`єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу у володіння та користування лізингоодержувачу/орендарю.

Відповідно до п. 187.1 ст. 187 ПК України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

6) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку. Для документів, складених в електронній формі, датою оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку, вважається дата, зазначена у самому документі як дата його складення відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», незалежно від дати накладення електронного підпису.

Згідно п. 187.8 ст. 187 ПК України датою виникнення податкових зобов`язань у разі ввезення товарів на митну територію України є дата подання митної декларації для митного оформлення.

Датою виникнення податкових зобов`язань за операціями з постачання нерезидентами суб`єктам господарювання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, є дата списання коштів з банківського рахунка платника податку в оплату послуг або дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг нерезидентом, залежно від того, яка з подій відбулася раніше.

Згідно з частиною першою статті 74 Митного кодексу України імпорт (випуск для вільного обігу) - це митний режим, відповідно до якого іноземні товари після сплати всіх митних платежів, встановлених законами України на імпорт цих товарів, та виконання усіх необхідних митних формальностей випускаються для вільного обігу на митній території України.

За пунктом 206.1 статті 206 ПК України під час ввезення товарів на митну територію України суми податку підлягають сплаті до державного бюджету платниками податку до/або на день подання митної декларації безпосередньо на єдиний казначейський рахунок, крім операцій, за якими надається звільнення (умовне звільнення) від оподаткування.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, реєстрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків та зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України, податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів та послуг;

6) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку. уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу;

г) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов`язаннями згідно п. 187.8 ст. 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України дата складення платником податкової накладної за такими операціями, за умови реєстрації такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Згідно п. 200.4 ст. 200 ПК України при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з п. 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до п. 200-1.3 ст. 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу;

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Згідно п. 200.14 ст. 200 ПК України у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною контролюючим органом за результатами перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування; у разі з`ясування за результатами проведення перевірок факту, за яким платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються підстави відмови в наданні бюджетного відшкодування.

Згідно пп. 14.1.18 п. 14.1 ст. 14 ПК України бюджетне відшкодування відшкодування від`ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника.

Відповідно до п. 200.1 ст. 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства. Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

Бухгалтерський облік та фінансова звітність ґрунтуються на таких принципах, зокрема, повне висвітлення - фінансова звітність повинна містити всю інформацію про фактичні та потенційні наслідки господарських операцій та подій, здатних вплинути на рішення, що приймаються на її основі; превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми (стаття 4 Закону).

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватися відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

В свою чергу, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового обліку настають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг), здійснюваних для провадження власної господарської діяльності платника податку, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та які відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, та мають підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами, що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

З аналізу наведених вище положень законодавства вбачається, що з моменту подання платником податків митної декларації для митного оформлення ввезених на митну територію України товарів у останнього виникають відповідні податкові зобов`язання зі сплати ПДВ. Після сплати цього податку до бюджету платник податків набуває право на віднесення таких сум до податкового кредиту відповідного періоду. Таке розуміння норм ПК України відповідає характеру і змісту правового регулювання ПДВ та суті його адміністрування, оскільки право на податковий кредит перебуває у прямій залежності саме від факту сплати відповідної суми ПДВ до бюджету. При цьому митна декларація, оформлена відповідно до вимог законодавства, є належним документом, що посвідчує право на віднесення сплачених сум ПДВ до податкового кредиту за відповідний період, оскільки вона підтверджує фактичну сплату суми податку до відповідного бюджету.

Вказана позиція суду узгоджується із висновками Верховного Суду викладеними у постанові від 24 квітня 2024 року у справі № 320/19153/23.

Суд враховує та зазначає, що у контролюючого органу на час проведення перевірки та складення Акту перевірки не зазначено зауважень чи виявлених порушень при складанні ВМД, відповідач визнає сплату ПДВ під час митного оформлення, та відповідач наполягає на відсутності права на зазначену в декларації суму до бюджетного відшкодування з ПДВ вказану позивачем на підставі ВМД.

Також, суд зазначає, що наказом Міністерства фінансів України від 30.05.2012 №651, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.08.2022 за №1372/21684 затверджено Порядок заповнення митних декларацій на бланку єдиного адміністративного документа (далі - Порядок №651), який визначає правила заповнення граф митних декларацій (далі - МД) на бланках єдиного адміністративного документа форми МД-2 (далі ЄАД), додаткових аркушів до нього форми МД-3 (далі додаткові аркуші), специфікації форми МД-8 (далі - специфікація), порядок унесення відомостей до доповнення форми МД-6 (далі - доповнення), випадки застосування специфікації, а також порядок оформлення, розподілу та використання аркушів МД форм МД-2, МД-3, МД-6, МД-8.

Згідно п. 47 розділу ІІ Порядку №651 графа 47 «Нарахування платежів» заповнюється у разі сплати (необхідності застосування заходів забезпечення сплати відповідно до розділу Х Митного кодексу України митних платежів та/або сплати за МД єдиного збору, що справляється в пунктах пропуску через державний кордон України (далі єдиний збір), та/або сплати плати.

У графі наводяться відомості про нарахування митних платежів. Якщо за МД нараховуються та справляються єдиний збір та/або плата, то відомості про їх нарахування наводяться у цій графі ЄАД. Якщо товар не є об`єктом оподаткування відповідним митним платежем, відомості про нараховування такого платежу в графі не наводяться.

У першій колонці «Вид» зазначається код виду платежу відповідно до класифікатора видів надходжень бюджету, що контролюються митними органами, другій колонці «Основа нарахування» зазначаються: при нарахуванні плати кількість годин роботи посадової особи митного органу, витрачених на виконання митних формальностей поза місцем розташування митного органу або поза робочим часом, установленим для митного органу, незалежно від кількості оформлених МД; при нарахуванні мита: за адвалорною ставкою митна вартість товару, зазначена в графі 45 МД; за специфічною ставкою кількість товару у відповідних одиницях вимірювання та обліку; при нарахуванні акцизного податку: у разі обчислення акцизного податку із застосуванням адвалорних ставок відповідна база оподаткування (вартість товарів (продукції), що ввозяться на митну територію України, за встановленими імпортером максимальними роздрібними цінами на товари (продукцію), які він імпортує, без податку на додану вартість та з урахуванням акцизного податку); у разі обчислення акцизного податку із застосуванням специфічних ставок з ввезених на митну територію України підакцизних товарів (продукції) відповідна база оподаткування (величина, визначена в одиницях виміру ваги, об`єму, кількості товару (продукції), об`єму циліндрів двигуна автомобіля або в інших натуральних показниках); при нарахуванні податку на додану вартість: митна вартість товару, зазначена в графі 45 МД, збільшена на суму мита (для товарів, що підлягають обкладенню митом) та акцизного податку (для товарів, що підлягають обкладенню акцизним податком); фактурна вартість товару, зазначена в графі 42 МД, перерахована у валюту України за курсом, указаним у графі 23 МД, збільшена на суму мита (для товарів, що підлягають обкладенню митом) та акцизного податку (для товарів, що підлягають обкладенню акцизним податком), якщо митна вартість товару менша, ніж фактурна вартість; при нарахуванні єдиного збору дані, на підставі яких здійснюється розрахунок суми єдиного збору (кількість залізничних вагонів, довжина маршруту тощо). Якщо єдиний збір складається з декількох складових (за проведення контролю, плати за проїзд транспортних засобів автомобільними дорогами України, плати за проїзд автомобільних транспортних засобів з перевищенням установлених розмірів загальної маси, осьових навантажень та (або) габаритних параметрів), відомості про нарахування таких складових зазначаються окремими рядками.

У третій колонці «Ставка» зазначаються: при нарахуванні мита - установлений законодавством розмір ставки мита; при нарахуванні акцизного податку - установлений законодавством розмір ставки акцизного податку; при нарахуванні податку на додану вартість установлений законодавством розмір ставки податку на додану вартість; при нарахуванні плати установлений законодавством розмір ставки плати; при нарахуванні єдиного збору установлений законодавством розмір ставки цього збору.

У четвертій колонці «Сума» зазначається нарахована сума відповідного митного платежу. Розмір плати визначається залежно від кількості зазначених у колонці «Основа нарахування» годин з урахуванням установленого законодавством розміру плати за одну годину.

При декларуванні товарів з використанням комплектів додаткових аркушів права нижня частина графи 47 додаткових аркушів не заповнюється.

У п`ятій колонці «Спосіб платежу» зазначається код способу розрахунку відповідно класифікатора способів розрахунку. Відповідно до класифікатора видів надходження до бюджету, що контролюються митними органами, опублікований на офіційному сайті Державної податкової служби України код виду надходжень 020 - Мито на товари, що ввозяться на територію України суб`єктами господарювання, а код виду надходжень 028 Податок на додану вартість з товарів, ввезених на територію України суб`єктами господарювання (крім лікарських засобів, дозволених для виробництва і застосування в Україні та внесених до Державного реєстру лікарських засобів та медичних виробів за переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України; а також лікарських засобів, медичних виробів та/або медичного обладнання, дозволених для застосування у межах клінічних випробувань, дозвіл на проведення яких надано центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я).

У графі зазначається у валюті України заявлена митна вартість товару.

Всі митні декларації містять заповнену графу 47 «Нарахування платежів» із визначенням виду надходжень 028, а саме: податок на додану вартість з товарів, ввезених на територію України суб`єктами господарювання (крім лікарських засобів, дозволених для виробництва і застосування в Україні та внесених до Державного реєстру лікарських засобів та медичних виробів за переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України; а також лікарських засобів, медичних виробів та/або медичного обладнання, дозволених для застосування у межах клінічних випробувань, дозвіл на проведення яких надано центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я).

Судом встановлено, що не заперечувалось відповідачем, що ТОВ «БРЕНД ПРОПЕРТІ» здійснював імпорт товарів, та відповідно застосовував митний режим, відповідно до якого іноземні товари після сплати всіх митних платежів, встановлених законами України на імпорт цих товарів, та виконання усіх необхідних митних формальностей випускаються для вільного обігу на митній території України, відтак, покупцем має бути сплачено всі митні платежі, встановлені законом на імпорт цих товарів, та виконання усіх необхідних митних формальностей.

Суд вкотре зазначає та враховує, що до митних декларацій, зазначені в Акті перевірки та надані позивачем до позову, контролюючий орган жодних зауважень щодо їх форми та зазначених в них відомостей в акті перевірки не навів. Відсутні також зауваження до здійснених митних платежів позивачем, платіжні документи перевірялись та щодо їх неналежного оформлення чи фінансових показників зауважень відповідачем не зазначено в акті перевірки.

Враховуючи вищезазначене законодавство, суд вказує, що первинним документом, що посвідчує право на віднесення сум податку до податкового кредиту в даній справі є митна декларація, яка має бути оформлена відповідно до вимог законодавства і яка безпосередньо підтверджує сплату податку.

Виходячи зі змісту спірних господарських операцій, основної діяльності товариства, слідує, що такі операції були здійснені ТОВ «БРЕНД ПРОПЕРТІ» з метою подальшого їх використання в оподатковуваних операціях у межах своєї господарської діяльності, спричинили реальну зміну його майнового стану, а також наявні в матеріалах справи документи бухгалтерського та податкового обліку є достатніми, належними та допустимими доказами для підтвердження реальності здійснення господарських операції та враховуючи факт сплати митним органам податку на додану вартість при імпорті товарів у відповідний податковий період підтверджений належним чином оформленими митними деклараціями та не заперечувався контролюючим органом.

Відтак, оскільки у позивача наявні вантажно-митні декларації, на підставі яких позивач здійснював ввезення товару на митну територію України та такі ВМД надавалися під час проведення перевірки, наявні докази сплати митних платежів, судом встановлено безпідставне та протиправне не врахування відповідачем первинних та бухгалтерських документів, які є належними та достатніми підставами для виникнення права на заявлення до відшкодування суми ПДВ з бюджету.

За правовідносинами позивача із ТзОВ «ЕШПАДА», з яким укладено Договір комісії № ES-BP-1 від 13.11.2023, із ТзОВ «ФУНШАЛ», з яким укладено Договір комісії № FUN-BP-12.23 від 01.12.2023, із ТОВ «СМІЧОВ» укладено Договір комісії №SМІ-ВР-4 від 01.12.2023, із ТзОВ «КОРНІВ» укладено Договір комісії № BP-KR-3 від 13.01.2023, із ТзОВ «ХАРЦИСК» укладено Договір комісії № КН-ВР-4 від 04.12.2023, №4-РІТ-БП від 02.01.2023 укладеного з ТзОВ «РІТАРС», за якими відповідно встановлено судом, що комісіонер зобов`язується за дорученням комітента ТОВ «БРЕНД ПРОПЕРТІ» здійснювати від свого імені та за рахунок комітента за обумовлено договором винагороду такі дії (пункт 1.1 договорів):

- придбання у нерезидентів України вживаних одягу, взуття, речей. Асортимент, кількість, ціна та інші характеристики зазначеного товару визначаються у Додатках до цього договору, які є його невід`ємною частиною;

- укладає імпортні зовнішньоекономічні договори купівлі-продажу товару з нерезидентами України;

- збереження та транспортування товару відповідно до базису поставки за контрактом;

- укладає необхідні договори митного оформлення товару при отриманні та за необхідності може виконувати всі необхідні митні платежі.

Відповідно до пункту 1.2 договорів товар, що пройшов митне оформлення передається комісіонером комітенту, та є власністю комітента.

Товар, що є предметом цього договору, передається комісіонером комітенту за актом приймання-передачі у місці зберігання відповідними паріями товару та/або частинами партії товару згідно Додатку, який складається на кошту партію товару окремо, за адресою, зазначеною у відповідному додатку (пункт 1.3 договорів).

Згідно з пунктом 1.4 договору сторони погодили, що вантажоодержувачем товару буде безпосередньо сам комісіонер.

Пунктом 3.1 договорів визначено, що імпортна ціна товару вказується в Додатках до цього договору, які є невід`ємною частиною.

Комітент перераховує грошові кошти для оплати продавцям нерезидентам України за поставлений товар на поточний рахунок комісіонера, зазначений в п.8 цього договору, в національній валюті Україні гривні.

Купівлю валюти для розрахунків із нерезидентами продавцям за поставлений товар комісіонер здійснює самостійно та приймає на себе всі ризики щодо коливання курсі іноземної валюти (пункт 3.2 договорів).

Відповідно до пункту 3.4 договорів ціною цього договору є вартість наданих комісіонером послуг відповідно до Звітів комісіонера та актів прийому-передачі наданих послуг.

Суд враховує, що до звітів комісіонера у контролюючого органу зауважень не було в ході перевірки так і в ході розгляду справи судом. Відповідачем досліджено Договори, Додатки до договорів, звіти комісіонера.

Також, суд враховує, що згідно виписок по рахунках за Договорами комісій наданих позивачем до справи вбачається, що позивач здійснював оплату за вказаними Договорами комісії, що не заперечувалось в ході перевірки перевіряючими та під час розгляду даної справи судом самим відповідачем.

Суд зауважує, що дії комісіонера за Договорами Комісії не мають ставити в залежність Комітента на право заявлення до відшкодування з бюджету суми ПДВ на рахунок платника у банку (рядки 20.2, 20.2.1) за наслідками здійснення операцій з Імпорту товарів на митну територію України.

Також, суд зазначає, що досліджені перевіркою платіжні доручення підтверджують факт сплати ПДВ на митниці, що не може бути не враховано відповідно контролюючим органом. Такі дії із обґрунтування через не завершені комісіонером Договорів Комісії, не оформленням та не реєстрацією останнім в ЄРПН податкових накладних, суд вважає необґрунтованими та такими, що порушують право платника податків на належний податковий контроль. Суд зазначає, що господарські операції з комісіонерами підтверджені Актами прийому передачі товару з Комісії, Додатками до договорів комісії, звітами комісіонера, Акти надання послуг, до яких зауважень в Акті перевірки не зазначено, що спростовує твердження відповідача про невиконання комісіонером вимог договору. Оформлення та подання на реєстрацію в ЄРПН податкових накладних комісіонером, сплати останнім податків, оплата за послуги комісіонера, укладення договорів із нерезидентами є підставою для окремої перевірки контролюючим органом діяльності такого комісіонера.

Таким чином, суд зазначає про правомірне визначення позивачем в декларації, яка була предметом перевірки, суми від`ємного значення, що підлягає бюджетному відшкодуванню та приходить до висновку про не доведенні відповідачем відсутності права у позивача на отриманні бюджетного відшкодування за вересень 2024 року у сумі 30 832 890,00 грн., протиправної відмови та прийняття протиправного спірного податкового повідомлення-рішення від 17.12.2024 №535060705.

Щодо зазначення відповідачем про те, що позивач не підтвердив оформлення ВМД документами щодо поставки товару, суд вважає необґрунтованими, та безпідставно заявлені, оскільки такі обставини не були по-перше предметом перевірки, докази поставки перевіряються безпосередньо митним органом, та по-друге такі не змінюють обставин виникнення у позивача права на відшкодування суми ПДВ з бюджету за наслідками операцій з імпорту товарів на митну територію України, оформлення ВМД, сплати зобов`язань.

Щодо тверджень позивача про невмотивованість рішення ДПС України від 21.02.2025 №5162/6/99-00-06-01-03-06 прийнятого за наслідками розгляду скарги, посилання також на абз. 2 пункту 56.9 статті 56 ПК України що вважає підставою для твердження прийняття рішення на користь товариства, суд зазначає слідуюче.

Суд зазначає, що у відповідності до положень п. 55.1 ст. 55 ПК України податкове повідомлення-рішення про визначення суми грошового зобов`язання платника податків або будь-яке інше рішення контролюючого органу може бути скасоване контролюючим органом вищого рівня під час проведення процедури його адміністративного оскарження та в інших випадках у разі встановлення невідповідності таких рішень актам законодавства.

Згідно п. 56.2 ст. 56 ПК України у разі якщо платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов`язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству або виходить за межі повноважень контролюючого органу, встановлених цим Кодексом або іншими законами України, такий платник має право звернутися із скаргою про перегляд цього рішення до контролюючого органу вищого рівня.

Скарга подається до контролюючого органу вищого рівня у письмовій або електронній формі засобами електронного зв`язку (за потреби - з належним чином засвідченими копіями документів, розрахунками та доказами, які платник податків вважає за потрібне надати з урахуванням вимог пункту 44.6 статті 44 цього Кодексу) протягом 10 робочих днів, що настають за днем отримання платником податків податкового повідомлення-рішення або іншого рішення контролюючого органу, що оскаржується (п. 56.3 ст. 56 ПК України).

Під час процедури адміністративного оскарження обов`язок доведення того, що будь-яке нарахування, здійснене контролюючим органом у випадках, визначених цим Кодексом, або будь-яке інше рішення контролюючого органу є правомірним, покладається на контролюючий орган. Обов`язок доведення правомірності нарахування або прийняття будь-якого іншого рішення контролюючим органом у судовому оскарженні встановлюється процесуальним законом (п.56.4 ст. 56 ПК України).

Контролюючий орган, який розглядає скаргу платника податків, зобов`язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його протягом 20 календарних днів, наступних за днем отримання скарги, на адресу платника податків засобами поштового зв`язку (з повідомленням про вручення) чи електронного зв`язку (з дотриманням вимог, визначених пунктом 42.4 статті 42 цього Кодексу) або надати йому під розписку (п. 56.8 ст. 56 ПК України).

Згідно п.56.9 ст. 56 ПК України керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу може прийняти рішення про продовження строку розгляду скарги платника податків понад 20-денний строк, визначений у пункті 56.8 цієї статті, але не більше 60 календарних днів, та письмово або в електронній формі засобами електронного зв`язку (з дотриманням вимог, визначених пунктом 42.4 статті 42 цього Кодексу) повідомити про це платника податків до закінчення строку, визначеного у пункті 56.8 цієї статті.

Абаз другий п.56.9 ст. 56 ПК України передбачає, що якщо вмотивоване рішення за скаргою платника податків не надсилається платнику податків протягом 20-денного строку або протягом строку, продовженого за рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, така скарга вважається повністю задоволеною на користь платника податків з дня, наступного за останнім днем зазначених строків.

Скарга вважається також повністю задоволеною на користь платника податків, якщо рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу про продовження строків її розгляду не було надіслано платнику податків до закінчення 20-денного строку, зазначеного в абзаці першому цього пункту.Відповідно, платник податків має право скористатись адміністративним оскарженням рішення податкового органу шляхом подання скарги із письмовими доказами до контролюючого органу вищого рівня протягом десяти робочих днів за днем отримання оспорюваного рішення, а контролюючий орган, який розглядає скаргу платника податків, зобов`язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його протягом 20 календарних днів, наступних за днем отримання скарги, на адресу платника податків поштою з повідомленням про вручення або надати йому під розписку. Та, податковий кодекс передбачає можливість прийняття контролюючим органом рішення про продовження строку розгляду скарги та таке рішення має бути надіслано, відповідно належним чином вручено платнику податків, оскільки в протилежному випадку рішення вважається прийнятим на користь платника податків.

За даною справою судом встановлено, що товариством було подано скаргу, яка була зареєстрована ДПС 26.12.2024 за вх. №50395/6.

Рішенням ДПС України від 06.01.2025 №234/6/99-00-06-01-03-06 продовжено строк розгляду скарги до 23.02.2025, яке отримано платником податків 09.01.2025.

Рішенням за наслідками розгляду скарги ДПС України від 21.02.2025 за №5162/6/99-00-06-01-03-06 скаргу було залишено без задоволення, спірне податкове повідомлення-рішення без змін, отримано платником податків засобами поштового зв`язку 26.02.2025.

Докази вручення товариству рішень ДПС від 06.01.2025 та від 21.02.2025 містяться в матеріалах справи такі що надані відповідачем.

Відтак, суд вказує на необґрунтованість твердження позивача щодо наявності обставин прийняття рішення на користь товариства.

Згідно п. 56.10 п. 56 ПК України рішення центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, та рішення центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, прийняті за розглядом скарги платника податків, є остаточними і не підлягають подальшому адміністративному оскарженню, але можуть бути оскаржені в судовому порядку.

Процедура адміністративного оскарження закінчується, зокрема, днем отримання платником податків рішення центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику (пп. 56.17.3 п. 56.17 ст. 56 ПК України).

За п. 56.18 ст. 56 ПК України рішення контролюючого органу, оскаржене в судовому порядку, не підлягає адміністративному оскарженню.

Процедура адміністративного оскарження вирішення спору, вважається досудовим порядком.

Щодо зауважень позивача щодо змісту рішення ДПС України прийнятого за наслідками розгляду скарги, суд вказує, що рішення ДПС про результати розгляду скарги не має юридичного характеру, оскільки безпосередньо не стосуються прав і обов`язків позивача, не містять обов`язкового для нього припису.

Зокрема, Постановою Верховного Суду від 18.06.2019 у справі № 826/7961/16 встановлено, що запроваджені Податковим кодексом України способи оскарження рішень податкових органів «адміністративний та судовий» повною мірою дають можливість платнику податків захистити порушені права. При цьому за механізмом їх реалізації вони не є тотожними. Доводи платника податків, викладені у скарзі оцінюються, судом під час розгляду справи, а не шляхом оцінки рішення, прийнятого за результатами адміністративного оскарження. Саме по собі рішення, прийняте за результатами вирішення податкового спору у порядку досудового врегулювання, не створює, не змінює та не припиняє будь-яких прав та обов`язків. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади.

Аналогічний висновок знаходить своє підтвердження в постановах Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 26.03.2019 № 810/869/16, від 24.06.2019, від 08.09.2020 № 826/24880/15, від 10.08.2020, від 07.02.2020 № 826/11086/18. від 12 липня 2019 року у справі 813/5256/13-а, від 6 лютого 2020 року №810/101/16, 03 квітня 2020 року у справі №826/4114/18, від 16 червня 2020 року у справі №810/1652/16.

Відтак, вказане позивачем рішення ДПС України не є таким, що прийнято у зв`язку з реалізацією управлінських повноважень, а є актом вирішення спору в досудовому порядку, не породжує жодних правових наслідків для позивача, перегляд останнього судом не призведе до відновлення порушеного права товариства, є неналежним способом судового захисту.

Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

За ст. 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 74 КАС України).

Відповідно до ст. 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування та питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі (абз. 2 ч. 2 ст. 77 КАС України).

Відповідно судом встановлено протиправність податкового повідомлення-рішення від 17.12.2024 №535060705, останнє не відповідає вимогам ч. 2 ст. 2 КАС України та підлягає скасуванню судом.

Протилежного відповідачем належними та достатніми доказами не наведено та не спростовано.

Згідно ч. ч. 1-4 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч. 5 ст. 242 КАС України).

Відповідно до пункту 30 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані.

Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «RuizTorija v. Spain» від 9 грудня 1994 р., статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.

Згідно з вимогами пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Згідно положень ч.1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем сплачено судовий збір за подання даного позову до суду на суму 30 280,00 грн.

Відтак, зважаючи на повне задоволення позовних вимог, понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору підлягають стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень відповідача у повному розмірі.

Інших витрат до розподілу, на час вирішення судом справи, сторонами не заявлено.

Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "БРЕНД ПРОПЕРТІ" - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Київській області від 17.12.2024 №535060705.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "БРЕНД ПРОПЕРТІ" (08147, Київська область, село Софіївська Борщагівка, Бучанський район, вулиця Гетьманська, будинок 6, нежитлове приміщення 49; ЄДРПОУ 43479830) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Київській області, як відокремленого підрозділ ДПС (03151, місто Київ, вулиця Святослава Хороброго, будинок 5а; ЄДРПОУ ВП 44096797) витрати зі сплати судового збору у сумі 30280,00 (тридцять тисяч двісті вісімдесят гривень 00 копійок) грн.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Войтович І. І.