Рішення від 22.07.2025 по справі 420/9199/25

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 липня 2025 р. № 420/9199/25 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Ярощука В.Г., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,

до відповідачівДержавної судової адміністрації України, вул. Липська, 18/5, м.Київ, 01601, Одеського окружного адміністративного суду, дорога Фонтана, 14, м. Одеса, Одеський район, Одеська область, 65021,

провизнання дій та бездіяльності протиправними; зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

31 березня 2025 року до Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі позивачка) до Одеського окружного адміністративного суду, Державної судової адміністрації України про:

визнання протиправною бездіяльності Державної судової адміністрації України щодо незабезпечення Одеського окружного адміністративного суду в повному обсязі бюджетними асигнуваннями на проведення видатків з виплати суддівської винагороди позивачці за період з 01.12.2024 по 31.03.2025, виходячи із встановленого на 01.01.2024 та 01.01.2025 прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 3028,00 грн з урахуванням: регіонального коефіцієнту 1,25, 70 % доплата за вислугу років, 5 % доплата за посаду заступника голови суду;

зобов`язання Державної судової адміністрації України забезпечити Одеський окружний адміністративний суд бюджетними асигнуваннями для здійснення видатків з виплати суддівської винагороди позивачці в розмірі 277800 грн за період з 01.12.2024 по 28.02.2025, нарахованої виходячи із встановленого на 01.01.2024 та 01.01.2025 прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого становить 3028,00 грн з урахуванням: регіонального коефіцієнту 1,25, 70 % доплата за вислугу років, 5 % доплата за посаду заступника голови суду, в загальному розмірі 277800,00 грн;

визнання протиправними дії Одеського окружного адміністративного суду щодо нарахування та виплати позивачці суддівської винагороди за період з 01.12.2024 по 28.03.2025, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для призначення базового розміру посадового окладу судді;

зобов`язання Одеського окружного адміністративного суду нарахувати та виплатити позивачці суддівську винагороду за період з 01.12.2024 по 31.03.2015 у відповідності до вимог статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», виходячи з базового розміру посадового окладу судді 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого на 01.01.2024 та на 01.01.2025 складає 3028,00 грн, з урахуванням регіонального коефіцієнту 1,25, 70 % доплата за вислугу років, 5 % доплата за посаду заступника голови суду з урахуванням раніше виплачених сум і з утриманням передбачених законом податків та обов`язкових платежів при їх виплаті.

Позовні вимоги позивачка умотивувала тим, що відповідач нараховував і виплатив їй суддівську винагороду за період з 01.12.2024 по 28.02.2025 відповідно до абзацу п`ятого статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік», абзацу п`ятого статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік», якими установлено, що у 2025 році прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, в розмірі 2102,00 гривні. Натомість відповідач, на переконання позивачки, зобов`язаний був визначати базовий розмір її посадового окладу судді у 2024 і 2025 роках від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який установлений абзацом четвертим статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» і абзацом четвертим статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік», а саме: в розмірі 3028,00 гривні. Також позивач вважає, що оскільки Державна судова адміністрація України є головним розпорядником бюджетних коштів у системі правосуддя, тому саме вона має відповідати за погашення заборгованості, яка виникла внаслідок невиплати йому в повному обсязі суддівської винагороди.

04.06.2025 Одеський окружний адміністративний суд подав до Миколаївського окружного адміністративного суду відзив на позовну заяву, в якому він просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Відзив аргументовано тим, що норма частини третьої статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» є бланкетною, бо встановлює лише кількість прожиткових мінімумів для обчислення базового розміру посадового окладу судді місцевого суду, але не встановлює розміру прожиткового мінімуму, який необхідний для цього; розрахунок посадового окладу станом на 01.01.2024 і на 01.01.2025 розраховувався з розрахункової величини 2102,00 грн відповідно до статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» і статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік».

Державна судова адміністрація України правом на подання відзиву на позовну заяву, а позивачка правом на подання відповіді на відзив не скористалися.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 07.04.2025 адміністративну справу № 420/9199/25 направлено голові Одеського окружного адміністративного суду для вирішення питання про прийняття розпорядження про передачу адміністративної справи за підсудністю.

Відповідно до розпорядження голови Одеського окружного адміністративного суду від 08.04.2025 № 5-Р/С «Про передачу адміністративної справи № 420/9199/25 до П`ятого апеляційного адміністративного суду для визначення підсудності» адміністративна справа № 420/9199/25 передана для визначення підсудності до П`ятого апеляційного адміністративного суду.

05.05.2025 П`ятий апеляційний адміністративний суд постановив ухвалу про підсудність справи № 420/9199/25 Миколаївському окружному адміністративному суду.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.05.2025 головуючим суддею для розгляду цієї справи визначено суддю Ярощука В.Г.

29.05.2025 Миколаївський окружний адміністративний суд постановив ухвалу про відкриття провадження в адміністративній справі, про її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), а також про витребування в Одеського окружного адміністративного суду деяких доказів.

02.06.2025 Одеський окружний адміністративний суд подав до Миколаївського окружного адміністративного суду витребувані докази.

Розглянувши матеріали справи, повно і всебічно з`ясувавши всі обставини адміністративної справи в їх сукупності, перевіривши їх дослідженими доказами, суд встановив наступне.

Відповідно до записів №№ 18-22 трудової книжки позивачки серія НОМЕР_1 , заповненої 01.08.1989, вона з 12.06.2007 працює суддею Одеського окружного адміністративного суду.

За даними розрахункових листів за грудень 2024 року березень 2025 року розмір посадового окладу позивачки становив 78825,00 гривні.

На її переконання, це свідчить про те, що її посадовий оклад визначався з прожиткового мінімуму для працездатних осіб в розмірі 2102,00 грн: 30 х ?2102,00 х 1,25 = ?78825,00, де 30 кількість прожиткових мінімумів для працездатних осіб, яка відповідно до пункту 1 частини третьої статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» становить базовий розмір посадового окладу судді місцевого суду; 1,25 регіональний коефіцієнт за здійснення правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше один мільйон осіб; ?2102,00 розмір прожиткового мінімуму, який було застосовано при нарахування посадового окладу позивачки.

Вважаючи, що відповідач зобов`язаний був нараховувати за грудень 2024 року березень 2025 року базовий розмір її посадового окладу судді від прожиткових мінімумів для працездатних осіб, який установлений абзацом четвертим статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік», абзацом четвертим статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» (з 01.01.2024 та з 01.01.2025 3028,00 грн), а не в розмірі 2102,00 грн, позивачка звернулася до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходив з такого.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною першою статті 126 Конституції України незалежність і недоторканність судді гарантуються Конституцією і законами України.

Відповідно до статті 8 Основного Закону України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.

Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Статтею 130 Конституції України закріплено, що держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.

Отже, Основний Закон України містить положення, які закріплюють спосіб визначення розміру суддівської винагороди, а саме, що «розмір винагороди встановлюється законом про судоустрій».

Відповідно до частини першої статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (далі Закон № 1402-VIII) суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.

У преамбулі Закону № 1402-VIII зазначено, що цей Закон визначає організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд.

Статтею 4 Закону № 1402-VIII визначено, що судоустрій і статус суддів в Україні визначаються Конституцією України та законом. Зміни до цього Закону можуть вноситися виключно законами про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Відповідно до частини першої статті 135 Закону № 1402-VIII суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.

Таким чином, розмір суддівської винагороди визначений Законом № 1402-VIII, який з огляду на свою назву, так і сферу правового регулювання, означену в преамбулі, є законом про судоустрій в значені частини другої статті 130 Конституції України.

Аналогічний правовий висновок міститься в постанові Верховного Суду від 22.06.2023 у справі № 400/4904/21.

За частиною другою статті 135 Закону № 1402-VIII суддівська винагорода виплачується судді з дня зарахування його до штату відповідного суду, якщо інше не встановлено цим Законом. Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.

Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 135 Закону № 1402-VIII (яка згідно з рішенням Конституційного Суду від 11.03.2020 № 4-р/2020 діє в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2016 № 1774-VIII) базовий розмір посадового окладу судді місцевого суду становить 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

Частиною третьою статті 46 Конституції України встановлено, що пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Відповідно до частин першої та другої статті 1 Закону України «Про прожитковий мінімум» (далі Закон № 966-XIV) прожитковий мінімум вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров`я набору продуктів харчування (далі набір продуктів харчування), а також мінімального набору непродовольчих товарів (далі набір непродовольчих товарів) та мінімального набору послуг (далі набір послуг), необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.

Прожитковий мінімум визначається нормативним методом у розрахунку на місяць на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років; дітей віком від 6 до 18 років; працездатних осіб; осіб, які втратили працездатність. До працездатних осіб відносяться особи, які не досягли встановленого законом пенсійного віку.

У змісті наведеної норми Закону України «Про прожитковий мінімум» закріплено вичерпний перелік основних соціальних і демографічних груп населення відносно яких визначається прожитковий мінімум.

Статтею 4 Закону № 966-XIV встановлено, що прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік. Прожитковий мінімум публікується в офіційних виданнях загальнодержавної сфери розповсюдження.

Отже, Законом № 966-XIV не визначено такого виду прожиткового мінімуму, як «прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді».

Абзацом п`ятим статті 7 Закону України « «Про Державний бюджет України на 2025 рік» установлено з 01.01.2025 прожитковий мінімум на одну особу для основних соціальних і демографічних груп населення, зокрема, для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді в розмірі 2102 гривні.

Натомість абзацом п`ятим статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» установлено прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 3028,00 гривні.

Відтак між нормами пункту 1 частини третьої статті 135 Закону № 1402-VIII, з одного боку, і абзацом п`ятим статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік», з іншого боку, наявна колізія щодо розміру прожиткового мінімуму, який підлягає застосуванню при визначенні базового розміру посадових окладів суддів місцевих судів.

З приводу подолання вищенаведеної колізії Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24.04.2025 у справі № 240/9028/24 зробила наступні висновки:

« 92. Закон № 966-XIV дає визначення прожитковому мінімуму, закладає правову основу для його встановлення, затвердження та врахування при реалізації державою конституційної гарантії громадян на достатній життєвий рівень.

93. Згідно зі статтею 1 цього Закону прожитковий мінімум вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров`я набору продуктів харчування, а також мінімального набору непродовольчих товарів та мінімального набору послуг, необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.

Прожитковий мінімум визначається нормативним методом у розрахунку на місяць на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років; дітей віком від 6 до 18 років; працездатних осіб; осіб, які втратили працездатність.

94. Частиною третьою статті 4 Закону № 966-XIV визначено, що прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік. Прожитковий мінімум публікується в офіційних виданнях загальнодержавної сфери розповсюдження.

95. Так, за змістом абзацу четвертого статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» з 1 січня 2023 року прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для працездатних осіб було встановлено у розмірі 2684 гривні.

96. Водночас згідно з абзацом п`ятим цієї статті прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, було встановлено у розмірі 2102 гривні.

97. Аналогічно абзацом четвертим статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб було встановлено у розмірі 3028 гривень, а згідно з абзацом п`ятим цієї статті прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, у розмірі 2102 гривні.

98. Отже, окремими приписами законів України «Про Державний бюджет України на 2023 рік», «;Про Державний бюджет України на 2024 рік» з 1 січня 2023 року та з 1 січня 2024 року відповідно встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 2102 гривні саме для цілей визначення базового розміру посадового окладу судді.

99. У цьому аспекті Велика Палата Верховного Суду зауважує, що наведені приписи абзацу п`ятого статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» та абзацу п`ятого статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» є чинними, не визнавалися Конституційним Судом України такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), а тому, застосовуючи їх для визначення посадового окладу позивачки, відповідач-1 діяв на законних підставах.

100. Водночас викладений у цій справі висновок Великої Палати Верховного Суду відрізняється від висновків Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, викладених у постановах від 13 липня 2023 року у справі №280/1233/22, від 21 березня 2024 року у справі № 620/4971/23 та ін. Спори у цих справах стосувалися застосування розрахункової величини для визначення посадового окладу суддів починаючи із 2021 року.

101. У наведених справах Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду виходив з того, що розмір посадового окладу судді, який є складовим елементом суддівської винагороди, напряму залежить від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, поняття якого наведено у Законі № 966-XIV, і в цьому ж Законі закріплено вичерпний перелік основних соціальних і демографічних груп населення, відносно яких визначається прожитковий мінімум. Ураховуючи те, що Законом № 966-XIV не визначено такого виду прожиткового мінімуму, як «прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді» і за приписами цього Закону судді не віднесені до соціальної демографічної групи населення, стосовно яких прожитковий мінімум повинен встановлюватися окремо, Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду дійшов висновку про відсутність законних підстав для зменшення розміру прожиткового мінімуму, який встановлено для працездатних осіб на 1 січня календарного року, з метою визначення суддівської винагороди.

102. За позицією Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду в цій категорії спорів закон про Державний бюджет України на відповідний рік не повинен містити інакшого чи додаткового правового регулювання правовідносин, що охоплюються предметом регулювання інших законів України, особливо тієї сфери суспільних відносин, для яких діють спеціальні (виняткові) норми. Для визначення розміру суддівської винагороди до уваги може братися лише прожитковий мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

103. Велика Палата Верховного Суду не погоджується з наведеними висновками з таких міркувань.

104. Безсумнівно, розмір посадового окладу судді, який є складовим елементом суддівської винагороди, залежить від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, поняття якого наведено у Законі № 966-XIV. Цим Законом закріплено вичерпний перелік основних соціальних і демографічних груп населення, стосовно яких визначається прожитковий мінімум. І приписами цього Закону судді не віднесені до соціальної демографічної групи населення, стосовно яких прожитковий мінімум повинен встановлюватися окремо.

105. Водночас законодавець починаючи з 2021 року у законах про Державний бюджет України на відповідний рік не встановлював прожитковий мінімум стосовно суддів як соціальної демографічної групи. Окремими приписами цих законів встановлювався на 1 січня відповідного календарного року саме прожитковий мінімум для працездатних осіб для цілей визначення базового розміру посадового окладу судді у розмірі 2102 гривні.

106. Отже, цими законами не встановлювалася розрахункова величина, відмінна від тієї, що визначена спеціальним законом для визначення розміру суддівської винагороди, а власне визначалася ця величина встановлювався грошовий розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді.

107. Велика Палата Верховного Суду зауважує, що Консультативна рада європейських суддів у Висновку № 11 (2008) про якість судових рішень вказала, що судді повинні послідовно застосовувати закон. Однак коли суд вирішує відійти від попередньої практики, на це слід чітко вказувати в рішенні (пункт 49).

108. Згідно з пунктом 4 частини четвертої статті 17 Закону № 1402-VIII єдність системи судоустрою забезпечується єдністю судової практики.

109. У пункті 70 рішення від 18 січня 2001 року у справі «Чепмен проти Сполученого Королівства» (Chapman v. the United Kingdom, заява № 27238/95) Європейський суд з прав людини наголосив на тому, що в інтересах правової визначеності, передбачуваності та рівності перед законом суд не повинен відступати від попередніх рішень за відсутності належної для цього підстави.

Причинами для відступу можуть бути вади попереднього рішення чи групи рішень (їх неефективність, неясність, неузгодженість, необґрунтованість, незбалансованість, помилковість), зміни суспільного контексту.

110. Отже, Велика Палата Верховного Суду має відступати від попередніх висновків Верховного Суду чи конкретизувати їх за наявності для цього належної підстави. Так, вона може повністю відмовитися від певного висновку на користь іншого або конкретизувати попередній висновок, застосувавши відповідні способи тлумачення юридичних норм. З метою забезпечення єдності та сталості судової практики причинами для відступу від висловленого раніше висновку можуть бути вади попереднього рішення чи групи рішень (їх неефективність, неясність, неузгодженість, необґрунтованість, незбалансованість, помилковість); зміни суспільного контексту, через які застосований у цих рішеннях підхід повинен очевидно застаріти внаслідок розвитку суспільних відносин у певній сфері або їх правового регулювання.

111. З огляду на викладене та з метою встановлення чіткого критерію вирішення судами спорів щодо застосування розрахункової величини для визначення посадового окладу суддів починаючи із 2021 року Велика Палата Верховного Суду відступає від висновків, викладених у постановах Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 13 липня 2023 року у справі № 280/1233/22 та 21 березня 2024 року у справі № 620/4971/23, і зазначає про те, що починаючи з 2021 року у законах про Державний бюджет України на відповідний рік встановлювався на 1 січня відповідного календарного року грошовий розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді.

112. Велика Палата Верховного Суду нагадує, що незалежно від того, чи перераховані всі судові рішення, в яких викладений правовий висновок, від якого вона відступила, суди під час вирішення спорів у подібних правовідносинах мають враховувати саме останній правовий висновок Великої Палати Верховного Суду.

113. Таким чином, Велика Палата Верховного Суду, відступаючи від правової позиції, викладеної в раніше ухвалених рішеннях Верховного Суду, може не вказувати всі такі рішення, оскільки суд відступає від правової позиції, а не від судових рішень.»

Відповідно до частини п`ятої статті Закону № 1402-VIII висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

За таких обставин, враховуючи правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену в постанові від 24.04.2025 у справі № 240/9028/24, з 01.01.2024 та з 01.01.2025 для визначення базового розміру посадового окладу судді повинен застосовуватись прожитковий мінімум для працездатних осіб відповідно до абзацу п`ятого статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» і абзацу п`ятого статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік», а саме: 2102,00 гривні.

Відтак Одеський окружний адміністративний суд правомірно нарахував і виплатив позиваці суддівську винагороду за період з 01.12.2024 по 31.03.2025, обчислену виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового посадового окладу судді, а саме: 2102,00 гривні.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про те, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Оскільки позивачці відмовлено у задоволенні позову, тому відсутні підстави для вирішення питання розподілу судових витрат відповідно до статті 139 КАС України.

Керуючись статтями 22, 139, 241-246, 255, 295, 297 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову ОСОБА_1 до Одеського окружного адміністративного суду, Державної судової адміністрації України відмовити повністю.

2. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

3. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

4. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду.

Суддя В.Г.Ярощук

Рішення складено в повному обсязі 22 липня 2025 року