Постанова від 22.07.2025 по справі 520/34746/24

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 липня 2025 р. Справа № 520/34746/24Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Русанової В.Б.,

Суддів: Калиновського В.А. , Бегунца А.О. ,

озглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "КЕГИЧІВСЬКЕ" на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 13.03.2025, (головуючий суддя І інстанції: Шляхова О.М.) по справі № 520/34746/24

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "КЕГИЧІВСЬКЕ"

до Державної служби України з безпеки на транспорті, Відділу Державного нагляду (контролю) у Донецькій, Луганській та Харківській областях Державної служби України з безпеки на транспорті

про визнання дій протиправною та скасування постанови,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "КЕГИЧІВСЬКЕ" (далі також - позивач, ТОВ "КЕГИЧІВСЬКЕ") звернулось до суду з позовом в якому просило:

- визнати протиправною та скасувати постанову Відділу державного нагляду (контролю) у Донецькій, Луганській та Харківській областях Державної служби України з безпеки на транспорті про застосування адміністративно-господарської санкції № 129548 від 03.12.2024 відносно ТОВ "КЕГИЧІВСЬКЕ".

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 13.03.2025 у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги наполягав на протиправності спірної постави, оскільки жодних вантажних перевезень не здійснював, не має статусу перевізника у спірних правовідносинах, а відтак і порушень не вчиняло.

Відповідач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому, наполягаючи на законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

Відповідно до ч. 1 ст. 308, п.3 ч.1 ст. 311 КАС України справа розглянута в межах доводів апеляційної скарги, в порядку письмового провадження.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, відзиву на неї, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 31.10.2024 співробітниками Відділу державного нагляду (контролю) у Черкаській області проводилась рейдова перевірка на на а/д М-05 "Київ Одеса", 210 км+450 м., на підставі щотижневого графіку проведення рейдових перевірок Відділу державного нагляду (контролю) у Черкаській області ( а.с.101), зупинений транспортний засіб марки KRASZ, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_1 , за результатами якої cкладений акт АР 112520 від 31.10.2024. (а.с. 102).

За висновками акту перевірки зазначено про порушення вимог абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону України Про автомобільний транспорт, перевезення харчових продуктів згідно ТТН № 00038587 від 31.10.2024 без оформлення документів, перелік яких визначено ст. 48 цього Закону, а саме без санітарної книжки з результатами медичного огляду водія ОСОБА_1

03.12.2024 Відділом державного нагляду (контролю) у Донецькій, Луганській та Харківській області Державної служби України з безпеки на транспорті прийнято постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №129548, якою на ТОВ "КЕГИЧІВСЬКЕ" накладено штраф у розмірі 17 000 грн (а.с. 96).

Не погодившись із постановою, ТОВ "КЕГИЧІВСЬКЕ" звернувся до суду з цим позовом.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з доведеності відповідачем вчинення ТОВ "КЕГИЧІВСЬКЕ" правопорушення, що свідчить про правомірність спірної постанови, оскільки позивач є власником транспортного засобу, до перевірки не надав документів щодо перебування транспортного засобу в користуванні інших осіб.

Надаючи правову оцінку вказаним обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.

Закон України Про автомобільний транспорт №2344-ІІІ від 05.04.2001 (далі - Закон №2344-ІІІ) визначає засади організації та діяльності автомобільного транспорту.

За порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи, зокрема, за перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону, - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що має наслідком для застосування санкцій, визначених статтею 60 Закону № 2344-ІІІ.

При цьому, Законом № 2344-ІІІ передбачена відповідальність у вигляді адміністративно-господарського штрафу саме до автомобільних перевізників.

За приписами ст. 1 Закону № 2344-III автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.

Відповідно до ст. 33 Закону № 2344-III автомобільним перевізником, що здійснює перевезення вантажів на договірних умовах, є суб`єкт господарювання, який відповідно до законодавства надає послугу згідно з договором про перевезення вантажу транспортним засобом, що використовується на законних підставах.

За текстом ч. 1 ст. 34 закону № 2344-III автомобільний перевізник повинен: виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів.

Відповідно до ч. 1 ст. 47 Закону № 2344-III до внутрішніх перевезень вантажів відносяться перевезення вантажів між пунктами відправлення та призначення, розташованими в Україні, та комплекс допоміжних операцій, пов`язаних з цими перевезеннями, а також технологічні перевезення вантажів, що здійснюються в межах одного виробничого об`єкта без виїзду на автомобільні дороги загального користування.

До комплексу допоміжних операцій, пов`язаних із внутрішніми перевезеннями вантажів автомобільним транспортом, належать: завантаження та розвантаження автомобільних транспортних засобів; перевантаження вантажів на інший вид транспорту чи транспортний засіб; сортування, пакування, обмірювання та маркування вантажу; накопичення, формування або дроблення партій вантажу; зберігання вантажу; транспортно-експедиційні послуги.

Правила перевезень вантажів транспортними засобами затверджує центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері транспорту.

Правила технологічних перевезень вантажів транспортними засобами затверджуються керівництвом виробничого об`єкта.

Згідно із ст. 48 Закону № 2344-III автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

При оформленні товарно-транспортної накладної вантажовідправник зазначає такі обов`язкові реквізити: дата і місце складання; вантажовідправник (повне найменування (прізвище, ім`я, по батькові), код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер, реєстраційний номер облікової картки платника податків чи серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті); автомобільний перевізник (повне найменування (прізвище, ім`я, по батькові), код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті), прізвище, ім`я, по батькові водія та номер його посвідчення; вантажоодержувач (повне найменування (прізвище, ім`я, по батькові), код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер, реєстраційний номер облікової картки платника податків чи серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті); транспортний засіб (марка, модель, тип, реєстраційний номер автомобіля, причепа/напівпричепа), його параметри із зазначенням довжини, ширини, висоти, загальної ваги, у тому числі з вантажем, та маси брутто; пункти завантаження і розвантаження.

Відповідно до ч.1 ст. 60 Закону № 2344-III за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за: перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону, - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Отже, положення ст. 60 згаданого Закону застосовуються виключно до автомобільного перевізника і не можуть бути застосовані до особи, яка не є учасником правовідносин, щодо яких компетентним органом проводиться перевірка дотримання законодавства про автомобільний транспорт.

Таким чином, аналізуючи наведені вище положення законодавства у зіставленні з обставинами цієї справи колегія суддів виходить передусім з того, що відповідальність за порушення законодавства про автомобільний транспорт, передбачена абзацом 3 частини першої статті 60 Закону № 2344-ІІІ, застосовується до автомобільних перевізників, а не до власників транспортного засобу. При цьому, автомобільний перевізник не може визначатися тільки на підставі реєстраційних документів на транспортний засіб, адже такі дані не завжди можуть співпадати.

Такий висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, яка є сталою та послідовною і неодноразово зазначалась у постановах, зокрема, від 22 лютого 2023 року у справі № 240/22448/20, від 12 жовтня 2023 року у справі №280/3520/22 та від 07 грудня 2023 року у справі № 620/18215/21.

Згідно з пп.пп. 11.1, 11.3, 11.5 п. 11 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні затверджених наказом Міністерства транспорту України 14.10.97 № 363 (далі Правила) основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил.

Товарно-транспортну накладну суб`єкт господарювання може оформлювати без дотримання форми, наведеної в додатку 7 до цих Правил, за умови наявності в ній інформації про назву документа, дату і місце його складання, найменування (прізвище, ім`я, по батькові) Перевізника та/або експедитора, замовника, вантажовідправника, вантажоодержувача, найменування та кількість вантажу, його основні характеристики та ознаки, які дають можливість однозначно ідентифікувати цей вантаж, автомобіль (марка, модель, тип, реєстраційний номер), причіп/напівпричіп (марка, модель, тип, реєстраційний номер), пункти навантаження та розвантаження із зазначенням повної адреси, посади, прізвища та підписів відповідальних осіб вантажовідправника, вантажоодержувача, водія та/або експедитора.

Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом виписує Замовник (вантажовідправник) у трьох примірниках.

У разі використання товарно-транспортної накладної у паперовій формі перший примірник товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - водій (експедитор) передає вантажоодержувачу, третій примірник, засвідчений підписом вантажоодержувача, передається Перевізнику.

Вирішуючи справу суд першої інстанції виходив з того, що позивач , як власник транспортного засобу, є автомобільним перевізником, а отже належним суб`єктом відповідальності.

Проте, такі висновки суду є помилковими, зробленими за невірно встановлених обставин справи.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що позивач є власником автомобіля KRASZ, д.н.з. НОМЕР_1 , згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, який на час спірних правовідносин перебував в користуванні іншої юридичної особи, згідно договору оренди та акту приймання передачі. (а.с.19)

На місці події (зупинки) за наданими водієм ТЗ матеріалами та відомостями складено акт , який підписаний, окрім іншого, водієм , та в якому зафіксовано, що транспортний засіб марки KRASZ, д.н.з. НОМЕР_1 (відносно якого проводилась перевірка), належить ТОВ «Кигичівське».

Окрім того, 31.10.2024 перевезення вантажу здійснювалося на підставі товарно-транспортної накладної № 00038587 від 31.10.2024 (а.с. 75), згідно з якою автомобільним перевізником транспортного засобу марки KRASZ, д.н.з. НОМЕР_1 зазначено Приватне підприємство, а не позивач.

Колегія суддів враховує, що ТТН не містить жодного посилання на позивача, в ній виробником, замовником та перевізником зазначено інші підприємства.

Вказані документи, які є носієм доказової інформації (доказової бази), та в яких встановлено, що перевізником у даному випадку є інша юридична особа, а не позивач.

Таким чином, під час розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт у фахівців відповідача була наявна інформація щодо автомобільного перевізника, проте цим обставинам відповідач не надав належної оцінки.

Крім того, колегія суддів враховує, що в жодній з наданих до суду та під час перевірки товарно-транспортній накладній не зазначено як перевізником ТОВ "КЕГИЧІВСЬКЕ".

Про ці обставини не містяться посилання ні акті №АР 112520 від 31.10.2024 року, ні в постанові №129548 від 03.12.2024.

Посилання відповідач у відзиві на апеляційну скаргу, що надані водієм позивача та до суду ТТН не містять необхідних реквізитів , зокрема інформації про автомобільного перевізника, а тому такі документи в розумінні Правил № 363 не є належними, колегія суддів вважає безпідставними та такими, що спростовуються наявними в справі доказами.

Так, відповідачем надано до суду ТТН від 31.10.2024 , яка містить інформацію щодо перевізника, а саме іншу юридичну особу ніж позивач.

Відповідачем не надано оцінки вказаним обставинам під час перевірки, не з`ясовано та не доведено, що водій транспортного засобу є працівником позивача, а позивач є перевізником товару.

Ураховуючи те, що у цій справі судами встановлено, що автомобільного перевізника у цій справі органом контролю було встановлено виключно на підставі реєстраційних документів на транспортний засіб, колегія суддів приходить до висновку, що відділом державного нагляду (контролю) у Донецькій, Луганській та Харківській області оскаржувану постанову прийнято необґрунтовано та без врахування всіх обставин у справі.

Автомобільним перевізником є той, хто за умовами договору (із замовником) про перевезення вантажу надає відповідну послугу (статті 33, 50 Закону № 2344-III), а не власник/користувач транспортного засобу.

Автомобільний перевізник не може визначатися тільки на підставі реєстраційних документів на транспортний засіб, адже такі дані не завжди можуть співпадати.

Подібний висновок викладено в постановах Верховного Суду від 23 серпня 2023 року у справі №600/1407/22-а, від 06 липня 2023 року у справі № 560/514/22, від 01 червня 2023 року у справі №640/39442/21, від 12 жовтня 2023 року у справі №120/554/23.

Відповідно до статті 60 Закону України Про автомобільний транспорт за порушення законодавства про автомобільний транспорт адміністративно господарські штрафи застосовуються саме до автомобільних перевізників, яким у спірних правовідносинах не було ТОВ "КЕГИЧІВСЬКЕ" .

Щодо висновків суду про обов`язок оформлення позивачем тимчасового реєстраційного талону при передачі авто, колегія суддів зазначає наступне.

У відповідності до положень Інструкції про порядок здійснення підрозділами Державтоінспекції МВС державної реєстрації, перереєстрації та обліку транспортних засобів, оформлення і видачі реєстраційних документів, номерних знаків на них, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 11.08.2010 № 379, тимчасовий реєстраційний талон підтверджує факт передачі власником належного йому транспортного засобу іншій особі.

Разом з тим, у постановах Верховного Суду від 06.07.2023 у справі № 560/514/22 та від 07.12.2023 у справі № 600/1407/22-а викладено висновок про те, що на власника транспортного засобу, у разі передачі права керування транспортним засобом іншій особі, не покладається обов`язок з оформлення тимчасового реєстраційного талону. Вирішення питання оформлення тимчасового реєстраційного талону чи ні законодавець залишив на розсуд самого власника.

З наведеного слідує, що автомобільного перевізника під час розгляду справи органом контролю було встановлено виключно на підставі реєстраційних документів на транспортний засіб, без урахування товарно- транспортної накладної та реального перевізника.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає висновок суду першої інстанції помилковим, без надання оцінки обставинам щодо відсутності у позивача в межах спірних правовідносин статусу автомобільного перевізника та, як наслідок, не можливості визначення його суб`єктом відповідальності передбаченої ч. 1 ст. 60 Закону № 2344-III, та протиправність про накладення адміністративно господарського штрафу №129548 від 03.12.2024 та наявність підстав для його скасування.

Щодо розподілу судових витрат.

Згідно з ч. 3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Згідно ч. 6 ст. 139 КАС України якщо суд апеляційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд ухвалить нове рішення, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Якщо суд апеляційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ "КЕГИЧІВСЬКЕ" понесені судові витрати зі сплати судового збору за подання позову в розмірі 2422,40 грн та апеляційної скарги 3633,60 грн, що підтверджується відповідними квитанціями.

Враховуючи, що за наслідками апеляційного перегляду, апеляційна скарга задоволена повністю, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для стягнення з Відділу державного нагляду (контролю) у Донецькій, Луганській та Харківській областях Державної служби України з безпеки на транспорті судовий збір у розмірі 6 056 грн.

Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, неправильне застосування норм матеріального права.

Враховуючи, вищенаведене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги спростовують позицію суду, викладену в оскаржуваному судовому рішенні в частині відмови від задоволення позову, підтверджують допущення судом першої інстанції порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а тому рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про задоволення позову.

Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 317, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "КЕГИЧІВСЬКЕ" - задовольнити.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 13.03.2025 по справі № 520/34746/24 - скасувати.

Ухвалити нову постанову, якою позов Товариства з обмеженою відповідальністю "КЕГИЧІВСЬКЕ" - задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову Відділу державного нагляду (контролю) у Донецькій, Луганській та Харківській областях Державної служби України з безпеки на транспорті про застосування адміністративно-господарської санкції №129548 від 03.12.2024 відносно ТОВ "КЕГИЧІВСЬКЕ".

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "КЕГИЧІВСЬКЕ" (вул. Шкільна, буд. 6,с-ще Кутузівка, Харківський р-н, Харківська обл.,62405, ЄДРПОУ 34785048) за рахунок бюджетних асигнувань Відділу державного нагляду (контролю) у Донецькій, Луганській та Харківській областях Державної служби України з безпеки на транспорті (майдан Свободи, буд. 5, Держпром, 6 під, 7 пов., м. Харків, Харківська обл., Харківський р-н, 61022, код ЄДРПОУ 39816845) судові витрати на сплату судового збору в сумі 6056 (шість тисяч п`ятдесят шість) грн.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України.

Головуючий суддя В.Б. Русанова Судді В.А. Калиновський А.О. Бегунц