Постанова від 16.07.2025 по справі 320/23109/24

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 320/23109/24 Суддя (судді) першої інстанції: Щавінський В.Р.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 липня 2025 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Карпушової О.В., суддів: Епель О.В., Файдюка В.В., секретар судового засідання Євгейчук Ю.О., за участі представника позивача Вівдиченко О.І., представника відповідача Суньова Є.В. в режимі відеоконференції, розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Заступника керівника Оболонської окружної прокуратури міста Києва в інтересах держави на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 18 квітня 2025 р. у справі за адміністративним позовом Першого заступника керівника Оболонської окружної прокуратури міста Києва в інтересах держави до Приватного акціонерного товариства "Експериментально-механічний завод "МЕТАЛІСТ", третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у місті Києві про зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В :

Рух справи.

16.05.2024 Оболонська окружна прокуратура міста Києва звернулась до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Приватного акціонерного товариства "Експериментально-механічний завод "МЕТАЛІСТ", третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у місті Києві з вимогами:

- зобов`язати Приватне акціонерне товариство "Експериментально-механічний завод "МЕТАЛІСТ" (вул. Лебединська, 4, м. Київ, 04209, код ЄДРПОУ:05309512) привести захисну споруду цивільного захисту-сховище №113830, що знаходиться за адресою: вул. Лебединська, 4 у Оболонському районі міста Києві у стан готовності для використання за призначенням відповідно до Вимог щодо утримання та експлуатації захисних споруд цивільного захисту, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 09.07.2018 №579;

- зобов`язати Приватне акціонерне товариство "Експериментально-механічний завод "МЕТАЛІСТ" (вул. Лебединська, 4, м. Київ, 04209, код ЄДРПОУ:05309512) привести захисну споруду цивільного захисту-сховище №113848, що знаходиться за адресою: вул. Лебединська, 4 у Оболонському районі міста Києві у стан готовності для використання за призначенням відповідно до Вимог щодо утримання та експлуатації захисних споруд цивільного захисту, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 09.07.2018 №579.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що прокуратурою виявлено факт неналежного утримання відповідачем захисних споруд цивільного захисту - сховище №113848, що знаходиться за адресою: вул. Лебединська, 4 у Оболонському районі міста Києві, а саме на підставі акту перевірки Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у місті Києві проведеної від 27.05.2019 та протоколами огляду від 08.06.2023, актами оцінки стану готовності захисних споруд від 08.06.2023, 14.08.2023 та 22.01.2024.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 18.04.2025 р. позовну заяву Першого заступника керівника Оболонської окружної прокуратури міста Києва в інтересах держави до Приватного акціонерного товариства "Експериментально-механічний завод "МЕТАЛІСТ", третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у місті Києві- залишено без розгляду.

Приймаючі таке рішення суд першої інстанції виходив з того, що Верховний Суд висловив правову позицію щодо процесуальної можливості залишення позовної заяви без розгляду в справах, провадження у яких відкрито за відсутності підстав для звернення прокурора до суду в інтересах держави, у постановах від 16.03.2021 у справі №815/1483/18, від 12.08.2021 у справі №815/1486/18, від 13.04.2022 у справі №815/1484/18, від 12.05.2022 у справі №815/1476/18.

Позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати судове рішення та прийняти рішення, яким справу передати до суду першої інстанції для розгляду.

Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що є інша судова практика відповідно до якої такі позовні вимоги підлягають розгляду у порядку норм КАС України, зокрема постанова Верховного Суду від 23.04.2025 у справі №520/27913/24.

Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якій також зазначив додаткові судові справи, в яких зроблений аналогічний висновок з приводу підсудності таких справ, зокрема справа № 260/4199/22).

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 12.06.2025 відкрито апеляційне провадження та витребувано справу зі суду першої інстанції.

Після надходження справи ухвалою суду від 03.07.2025 призначено справу до слухання до слухання у відкрите судове засідання на 16.07.2025.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Обставини, встановлені судами першої та апеляційної інстанції.

Так, позовні вимоги стосуються щодо неналежного утримання відповідачем захисних споруд цивільного захисту - сховище №113848, що знаходиться за адресою: вул. Лебединська, 4 у Оболонському районі міста Києві, і право прокурора звернутися до суду з позовом про зобов`язання балансоутримувача/власника такого об`єкту вжити заходи щодо ремонту такого приміщення для приведення цього сховища у належний стан для цільового використання як сховища.

Так, Верховний суд у справі № 420/22303/23 розглядав аналогічний судовий спір, а саме прокурор звернувся в інтересах держави, в особі Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області.

14.03.2025 заступник Генерального прокурора звернувся до Верховного суду зі зверненням про передачу цієї справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду через неоднакову судову практику в судах.

У цьому зверненні наголошено на масовості та актуальності подібних спорів і на відсутності єдності судової практики щодо повноважень Прокурора діяти в інтересах ДСНС. Особливо підкреслено, що рішення у цій справі матиме широке практичне значення, оскільки в Україні на обліку перебуває понад 60 000 захисних споруд, з яких понад 20% непридатні до укриття населення, а забезпечення їх готовності є питанням національної безпеки в умовах війни. У судах розглядається понад 300 аналогічних справ, 100 з яких - у Касаційному адміністративному суді у складі Верховного Суду.

Прокурор звернув увагу на відсутність в органів ДСНС дієвих повноважень звернення до суду з такими вимогами після змін, внесених Законом України від 21 квітня 2021 року № 2228-IX. Водночас наголошено, що ДСНС наділена владними функціями у сфері цивільного захисту, а альтернативного контролюючого органу немає.

Прокурором наголошено, що виключна правова проблема, яка має бути вирішена Великою Палатою Верховного Суду: чи має прокурор право звертатися до адміністративного суду в інтересах органу державної влади (ДСНС), який після змін законодавства сам не наділений прямими повноваженнями щодо подання таких позовів, проте фактично здійснює контроль за станом захисних споруд та відповідає за цивільний захист населення.

Вирішуючи таке питання 24.03.2025 Верховний Суд задовольнив клопотання Генерального прокурора, передав справи на розгляд до Великої Палати Верховного суду, при цьому зазначив про необхідність запровадження однакової судової практики у таких спорах та наголосив, що після змін до Кодексу цивільного захисту, внесених Законом №2228-IX, виникла правова прогалина у забезпеченні належного утримання укриттів, яка впливає на реалізацію державного обов`язку щодо захисту населення в умовах війни.

05.06.2025 Велика Палата в ухвалі зробила наступний висновок: «наведене в ухвалі Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 24 березня 2025 року обґрунтування наявності виключної правової проблеми, вирішення якої необхідне для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики, не створює підстав для прийняття до розгляду Великою Палатою справи № 420/22303/23. На розгляд Великої Палати в цій справі передані питання, які має вирішити Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду як належний суд, який відповідно до законодавчо визначених повноважень може дійти власного висновку щодо застосування відповідних норм права у спірних правовідносинах. Відповідно до частини шостої статті 347 КАС України якщо Велика Палата дійде висновку про відсутність підстав для передачі справи на її розгляд, справа повертається (передається) відповідній колегії (палаті, об`єднаній палаті) для розгляду, про що постановляється ухвала».

Нормативно-правове обґрунтування.

Згідно частини 1 статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до частини 4 вказаної статті докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Відповідно до частин 1-4 статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Стаття 2 КАС України визначає завдання та основні засади адміністративного судочинства.

1. Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

2. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

3. Основними засадами (принципами) адміністративного судочинства є:

1) верховенство права;

2) рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом;

3) гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами;

4) змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з`ясування всіх обставин у справі;

5) обов`язковість судового рішення;

6) забезпечення права на апеляційний перегляд справи;

7) забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, визначених законом;

8) розумність строків розгляду справи судом;

9) неприпустимість зловживання процесуальними правами;

10) відшкодування судових витрат фізичних та юридичних осіб, на користь яких ухвалене судове рішення.

Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Закон України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 №1697-VII визначає правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також систему прокуратури України.

Відповідно до статті 3 Закону України «Про прокуратуру» діяльність прокуратури ґрунтується на засадах законності, справедливості, неупередженості та об`єктивності, неухильного дотримання вимог професійної етики та поведінки.

Відповідно до частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Отже, за нормами вказаного Закону прокурор одержує передбачену законом можливість захищати права та інтереси не конкретного державного органу, а дещо абстрактні інтереси держави, що в широкому сенсі можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів і являти собою потребу в здійсненні загальнодержавних дій, програм, спрямованих, зокрема, на гарантування державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, а також охорону землі, лісів, водойм як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання, в тому числі, й територіальних громад.

За змістом частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; 2) у разі відсутності такого органу.

Варто зауважити, що з огляду на завдання та функції прокуратури у правовій державі та необхідності дотримання справедливого балансу у питанні рівноправності сторін судового провадження, підстави та порядок звернення прокурора до адміністративного суду в порядку його представництва інтересів держави в судах не може тлумачитись розширено та окремо від реалізації права на звернення до суду самого суб`єкта владних повноважень.

Так, дійсно, у випадку відсутності органу, який би міг захистити інтереси держави у визначений прокурором спосіб, останній, обґрунтувавши це, не позбавлений права звернення до суду із таким позовом самостійно у процесуальному статусі позивача. Такий висновок узгоджується також із змістом постанови Верховного Суду від 25 липня 2024 року у справі №400/2496/23.

Проте, як наголошується Верховним Судом у іншій справі № 420/22303/23, яка розглядалась у 24.03.2025, є інша правова позиція Великою Палатою Верховного Суду щодо право прокурора звертатися з такими позовними вимогами в інтересах держави, а саме викладені у постановах від 13.02.2019 у справі № 826/13768/16, від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, від 13.05.2021 у справі № 806/1000/17 та від 19.07.2018 у справі № 822/1169/17.

Відповідної до правових висновків Верховного Суду суди першої та апеляційної інстанції мають приймати до уваги останню судову практику (у часі останню) висловлену Верховним Судом.

Проте, станом на день прийняття рішення у цій справі Верховний Суд у справі № 420/22303/23 рішення по суті спору не прийняв, клопотань від сторін про зупинення провадження у справі не надійшло, через що колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги на підставі наявних у справі матеріалів.

Отже, з урахуванням того, що Верховний Суд у справі № 400/22303/23 не висловився з приводу можливості розгляду таких спорів (підсудність), а саме чи має прокурор право звертатися до адміністративного суду в інтересах з позовом про зобов`язання особи привести захисну споруду цивільного захисту у стан готовності для використання за призначенням, колегія суддів дійшла висновку про залишення рішення суду першої інстанції без змін з огляду на те, що суд апеляційної інстанції переглядає висновки суду першої інстанції на день постановлення судом першої інстанції рішення у справі.

Таким чином, підстави для скасування ухвали суду від 18.04.2025 відсутні.

Отже, з огляду на заявлені позовні вимоги та їх обґрунтування, визначення позивачем коло осіб у справі, звернення позивачем в інтересах держави, в особі Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій, дає підстави колегії суддів погодитися з висновком суду першої інстанції про необхідність залишення таких позовних вимог без розгляду через те, що позивач - прокурор не може звертатися з такими позовними вимогами (а саме з таким обґрунтуванням) до суду.

Таким чином, колегія суддів дійшла до висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, висновки суду відповідають обставинам у справі, норми процесуального права застосовані з дотриманням положень КАС України, підстави для скасування ухвали суду першої інстанції відсутні.

Повний текст постанови виготовлено 21.07.2025.

Керуючись ст. 308, 310, 312, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Заступника керівника Оболонської окружної прокуратури міста Києва в інтересах держави на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 18 квітня 2025 р. - залишити без задоволення.

Ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 18 квітня 2025 р. у справі за адміністративним позовом Першого заступника керівника Оболонської окружної прокуратури міста Києва в інтересах держави до Приватного акціонерного товариства "Експериментально-механічний завод "МЕТАЛІСТ", третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у місті Києві, про зобов`язання вчинити певні дії - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Колегія суддів: О.В. Карпушова

О.В. Епель

В.В. Файдюк