Окрема думка від 22.07.2025 по справі 420/5226/25

ОКРЕМА ДУМКА

судді Чиркіна С.М.

22 липня 2025 року

м. Київ

справа №420/5226/25

адміністративне провадження №К/990/27999/25

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: головуючого судді Кравчука В.М., суддів: Стеценка С.Г., Чиркіна С.М. ухвалою від 22 липня 2025 року задовольнив заяву головуючого судді Кравчука В.М. про самовідвід та відвів головуючого суддю Кравчука В.М. від розгляду справи № 420/5226/25.

Справу вирішено передати до Секретаріату Касаційного адміністративного суду для визначення складу суду в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Проте із позицією, викладеною в у цій ухвалі, не погоджуюся, і користуючись правом судді на окрему думку (стаття 34 КАС України), зазначаю таке.

Зміст позовних вимог

У лютому 2025 року НУ «Одеська юридична академія» звернувся до суду із позовом до Лиманської селищної ради Роздільнянського району Одеської області, Державного реєстратора Лиманської селищної ради Роздільнянського району Одеської області Карпенка А.А., у якому просив:

визнати протиправною та скасувати здійснену державним реєстратором Лиманської селищної ради Роздільнянського району Одеської області Карпенком А.А. реєстраційну дію (запис) від 14.02.2025р. 17:08:34 за №1005561270114003615 про державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу НУ «Одеська юридична академія» (код ЄДРПОУ 20933314) щодо припинення юридичної особи в результаті її реорганізації та відомостей про комісію з припинення юридичної особи.

Отже, позивачем є саме юридична особа публічного права - НУ «Одеська юридична академія», який є закладом вищої освіти державної форми власності.

Предметом спору у справі є рішення державного реєстратора Лиманської селищної ради Роздільнянського району Одеської області Карпенка А.А. про державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу НУ «Одеська юридична академія».

Підстави самовідводу

Заважаючи на той факт, що ОСОБА_1 , батько головуючого судді Кравчука Володимира Миколайовича, з 2001 року по теперішній час є здобувачем кафедри історії держави та права Національного університету «Одеська юридична академія» та працює над дисертацією на здобуття наукового ступеня доктора юридичних наук, колегія суддів дійшла висновку, що попри відсутність суб?єктивних причин, ці обставини можуть викликати у стороннього спостерігача сумніви у неупередженості судді Кравчука В.М. під час розгляду справи.

Підстави окремої думки.

Згідно з частиною першою статті 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюють виключно суди.

Частиною першою статті 129 Конституції України встановлено, що суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права.

Згідно з частиною тринадцятою статті 31, частиною першою статті 35 КАС України справа, розгляд якої розпочато одним суддею чи колегією суддів, повинна бути розглянута цим самим суддею чи колегією суддів, за винятком випадків, які унеможливлюють участь судді у розгляді справи, та інших випадків, визначених цим Кодексом.

Отже, процесуальним законом встановлено загальне правило, відповідно до якого склад суду під час розгляду і вирішення адміністративної справи в суді однієї інстанції є незмінним, за винятком випадків, які унеможливлюють участь судді у розгляді справи.

Водночас, згідно із частиною першою статті 36 КАС України суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу):

1) якщо він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав правничу допомогу стороні чи іншим учасникам справи в цій чи іншій справі;

2) якщо він прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи;

3) якщо він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу;

4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді;

Враховую, що пункт 4 частини першої статті 36 КАС України не вказує на конкретні обставини, які є підставою для відводу (самовідводу) судді, але вказує на критерії, які можуть характеризувати такі обставини, а саме, обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді. Тобто, перелік обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді, не є вичерпним. Такі обставини повинні бути підтверджені доказами, доводами та підлягають оцінці у кожному конкретному випадку.

Наголошую, що передбачена пунктом 4 частини першої статті 36 КАС України норма має диспозитивний характер при оцінці обставин, які можуть бути підставою для відводу/самовідводу судді.

Відповідно учасники справи або суддя деякі обставини можуть сприймати/розглядати як такі, що викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді.

Зі змісту наведених норм вбачається, що не може бути підставою для відводу судді заява, яка містить лише припущення про існування відповідних обставин, не підтверджених належними і допустимими доказами.

Так, відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, яка викладена в ухвалах від 21 січня 2019 року у справі № 9901/796/18 та від 18 березня 2019 року у справі № 800/125/17, головна мета відводу - гарантування безсторонності суду, зокрема, щоб запобігти упередженості судді (суддів) під час розгляду справи. ….. Стосовно відводу (як права сторони його ініціювати) вказано, що «особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного». Безумовно, сторони можуть побоюватися, що суддя є небезстороннім, але «вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об`єктивно обґрунтованими».

Питання здобуття наукового ступеня доктора юридичних наук регламентуються, зокрема, Законом України «Про вищу освіту».

Водночас, згідно зі статтею 17 цього Закону передбачено, що Національне агентство із забезпечення якості вищої освіти є постійно діючим колегіальним органом, уповноваженим цим Законом на реалізацію державної політики у сфері забезпечення якості вищої освіти.

Також на виконання вимог Закону України «Про вищу освіту» постановою Кабінету Міністрів України № 1197 від 17.11.2021 був затверджений Порядок присудження та позбавлення наукового ступеня доктора наук (далі - Порядок № 1197).

Згідно із пунктом 3 Порядку № 1197 науковий ступінь доктора наук присуджується докторською радою на підставі публічного захисту докторської дисертації.

МОН затверджує/скасовує рішення докторських рад про присудження наукового ступеня доктора наук на підставі рішення атестаційної колегії МОН і видає дипломи/відмовляє у видачі дипломів доктора наук.

За приписами пункту 13 Порядку № 1197 докторська рада утворюється МОН з наукової спеціальності (не більше трьох) за галуззю науки, з якої у закладі вищої освіти (науковій установі) відкрито докторантуру в установленому законодавством порядку, у складі 11-19 осіб.

Контроль за діяльністю докторських рад здійснює МОН.

Отже, на моє переконання, заява про відвід ґрунтується на припущеннях та питання роботи над дисертацією на відповідній кафедрі на здобуття наукового ступеня доктора юридичних наук, яке триває з 2001 року, не перетинається з предметом спору існуючим між учасниками справи, які не залучені до цього процесу.

Враховую, що Ради суддів України, зокрема, в рішенні № 75 від 04 листопада 2016 року «Про роз`яснення щодо наявності конфлікту інтересів» та відповідному посібнику для суддів, неодноразово наголошувала, що способами врегулювання конфлікту інтересів є:

1) самовідвід та відвід в порядку, передбаченому процесуальним законодавством;

2) розкриття інформації про конфлікт інтересів, якщо після такого розкриття сторонами процесу або іншими зацікавленими особами йому не було заявлено відвід.

Відповідно, в цій ситуації раціональним є застосування другого способу - розкриття відповідної інформації для сторін.

За такого правового регулювання та фактичних обставин, вважаю відсутні підстави для задоволення заяви про самовідвід.

Суддя С. М. Чиркін