Ухвала від 14.07.2025 по справі 304/1913/24

Справа № 304/1913/24 Провадження № 2/304/184/2025

У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без руху

14 липня 2025 року м. Перечин

Перечинський районний суд Закарпатської області у складі:

головуючого - судді Ганька І. І.,

за участі секретаря судового засідання Галас Т.Ю.,

прокурора Маханця В.В.,

представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Черкасової О.В.,

представника відповідача ОСОБА_2 адвоката Солодухіна Г.Й.,

представника відповідача ОСОБА_3 адвоката Костюковича Д.К.,

представника третьої особи ТДВ «Перечинський лісохімічний комбінат»

Мушак В.В.,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в режимі відеоконференції в порядку загального позовного провадження клопотання представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Черкасової Олени Володимирівни про залишення позовної заяви без руху у цивільній справі №304/1913/24 за позовом керівника Ужгородської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Закарпатської обласної (військової) державної адміністрації до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та Перечинської міської ради Закарпатської області, де третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» та третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів Товариство з додатковою відповідальністю «Перечинський лісохімічний комбінат», про витребування земельної ділянки,

У С Т А Н О В И В :

прокурор, діючи в інтересах держави в особі Закарпатської обласної військової адміністрації звернувся до суду з даним позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та Перечинської міської ради Закарпатської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача ДСГП «Ліси України», та на стороні відповідачів ТДВ «Перечинський ЛХК», у якому просить витребувати у власність держави в особі Закарпатської обласної військової адміністрації з незаконного володіння ОСОБА_1 та ОСОБА_3 земельну ділянку з кадастровим номером 2123255100:01:007:0003, площею 3,0217 га, що розташована в урочищі «Бабаєво» за межами населеного пункту на території Перечинської міської ради.

Ухвалою судді Перечинського районного суду від 05 серпня 2024 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі за позовом керівника Ужгородської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Закарпатської обласної (військової) державної адміністрації до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та Перечинської міської ради Закарпатської області, де третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» та третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів Товариство з додатковою відповідальністю «Перечинський лісохімічний комбінат», про витребування земельної ділянки; залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України», та у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів Товариство з додатковою відповідальністю «Перечинський лісохімічний комбінат»; постановлено розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження, відтак призначено підготовче судове засідання та визначено відповідачам строк для подачі відзиву на позовну заяву.

У підготовчому судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_1 адвокат Черкасова О.В. заявила клопотання про залишення позовної заяви без руху з огляду на те, що 09 квітня 2025 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо посилання захисту прав добросовісного набувача», підпунктом 2 пункту 3 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» якого внесено зміни до ЦПК України, зокрема, до ст. 177, 185 ЦПК України. З урахуванням наведених змін, прокурор при зверненні до суду мав внести на депозитний рахунок суду кошти у розмірі вартості спірної земельної ділянки, проте цього не зробив. Крім цього, у матеріалах справи відсутня експертно-грошова оцінка спірної земельної ділянки.

Представник відповідача ОСОБА_2 адвокат Солодухін Г.Й. та представник відповідача ОСОБА_3 адвокат Костюкович Д.К., а також представник ТДВ «Перечинський лісохімічний комбінат» як третьої особи Мушак В.В. у підготовчому судовому засіданні заявлене клопотання підтримали та просили таке задовольнити.

У підготовчому судовому засіданні прокурор Маханець В.В. просив відхилити заявлене клопотання, оскільки позовну заяву до суду було подано 30 липня 2024 року, тоді як Закон України «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо посилення захисту прав добросовісного набувача», яким ст. 177 ЦПК України доповнено частиною четвертою, набрав законної сили 09 квітня 2025 року. Зазначає, що у законодавстві України, в тому числі у Законі України «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо посилення захисту прав добросовісного набувача» відсутні норми, які вказують на те, що частина четверта статті 177 ЦПК України має зворотну дію в часі. Посилання представника відповідача на п. 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» зазначеного Закону при застосуванні частини ч. 4 ст.177 ЦПК України є безпідставними, оскільки цим пунктом передбачено зворотну дію закону в часі в частині умов та порядку компенсації органом державної влади або органом місцевого самоврядування добросовісному набувачеві вартості нерухомого майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки), якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви, у справах, в яких судом першої інстанції не ухвалено рішення про витребування майна у добросовісного набувача на день набрання чинності цим Законом. Оскільки позовна заява відповідає вимогам ст. 175-177 ЦПК України у редакції, чинній на 30 липня 2024 року підстав для подання прокурором до суду експертно-грошової оцінки спірних земельних ділянок та документів, що підтверджують внесення на депозитний рахунок суду грошових коштів в сумі їх вартості, не було. Застосування Закону щодо необхідності подання додаткових документів у справі є хибним в часі в силу ст. 58 Конституції України, оскільки ч. 4 ст. 177 ЦПК України погіршує становище позивача внаслідок встановлення додаткових вимог до позовної зави, а не пом`якшує. На підтвердження своєї позиції просив долучити до матеріалів справи письмове пояснення (в порядку ст. 176 ЦПК України).

У підготовче судове засідання представник Перечинської міської ради Закарпатської області як відповідача ОСОБА_4 не з`явився, подав відзив на позовну заяву, у якому просив відмовити в задоволенні позовної заяви у повному обсязі.

У підготовче судове засідання представник Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» в особі філії «Карпатський лісовий фонд» ДП «Ліси України» як третьої особи ОСОБА_5 не з`явився, однак в електронній формі через систему «Електронний суд» подав письмові пояснення, у яких просив розгляд справи проводити без його участі за наявними матеріалами справи та відповідно до наданої письмової позиції.

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Зі змісту поданої прокурором позовної заяви встановлено, що спір виник щодо витребування з чужого незаконного володіння відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 земельної ділянки з кадастровим номером 2123255100:01:007:0003, площею 3,0217 га, що розташована в урочищі «Бабаєво» за межами населеного пункту на території Перечиснької міської ради Закарпатської області. Спірна земельна ділянка вибула з володіння власника Закарпатської обласної державної адміністрації незаконно поза її волею.

Таким чином позовні вимоги прокурора фактично направлені на повернення спірної ділянки на користь Закарпатської обласної державної адміністрації.

Дев`ятого квітня 2025 руху набрав чинності Закон України № 4292-IX «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо посилення захисту прав добросовісного набувача» (далі - Закон № 4292-IX), яким:

- статтю 390 ЦК України доповнено частиною п`ятою наступного змісту: «5. Суд одночасно із задоволенням позову органу державної влади, органу місцевого самоврядування або прокурора про витребування нерухомого майна від добросовісного набувача на користь держави чи територіальної громади вирішує питання про здійснення органом державної влади або органом місцевого самоврядування компенсації вартості такого майна добросовісному набувачеві.

Суд постановляє рішення про витребування нерухомого майна від добросовісного набувача на користь держави чи територіальної громади, за умови попереднього внесення органом державної влади, органом місцевого самоврядування або прокурором вартості такого майна на депозитний рахунок суду. Перерахування грошових коштів як компенсації вартості нерухомого майна з депозитного рахунку суду здійснюється без пред`явлення добросовісним набувачем окремого позову до держави чи територіальної громади.

Держава чи територіальна громада, яка на підставі рішення суду компенсувала добросовісному набувачеві вартість майна, набуває право вимоги про стягнення виплачених грошових коштів як компенсації вартості майна до особи, з вини якої таке майно незаконно вибуло з володіння власника. Порядок компенсації, передбачений цією частиною, не застосовується щодо об`єктів приватизації, визначених Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду».

Для цілей цієї статті під вартістю майна розуміється вартість майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви»;

- у статті 391 ЦК України назву викладено у такій редакції: «Стаття 391.Захист права власності власника майна» та доповнено частиною другою такого змісту: «2. Якщо органом державної влади або органом місцевого самоврядування, незалежно від того, чи мав такий орган відповідні повноваження, вчинялися будь-які дії, спрямовані на відчуження майна, в результаті яких набувачем такого майна став суб`єкт права приватної власності, спори щодо володіння та/або розпоряджання, та/або користування таким майном відповідним органом державної влади або органом місцевого самоврядування вирішуються на підставі статей 387 і 388 цього Кодексу»;

- частину четверту статті 177 ЦПК України доповнено абзацом другим такого змісту: «У разі подання органом державної влади, органом місцевого самоврядування або прокурором позовної заяви про витребування нерухомого майна від добросовісного набувача на користь держави чи територіальної громади до позову додаються документи, що підтверджують внесення на депозитний рахунок суду грошових коштів у розмірі вартості спірного майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви»;

- статтю 265 ЦПК України доповнено частиною чотирнадцятою такого змісту: «14. У разі відмови у задоволенні позову органу державної влади, органу місцевого самоврядування або прокурора про витребування майна від добросовісного набувача на користь держави чи територіальної громади, закриття провадження у справі, залишення позову без розгляду суд вирішує питання про повернення позивачу внесених ним на депозитний рахунок суду грошових коштів як компенсації вартості майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви, а у разі задоволення позову - про перерахування грошових коштів на користь добросовісного набувача».

У пункті 2 розділу II Прикінцеві і перехідні положення Закону № 4292-IX зазначено, що положення цього Закону мають зворотну дію в часі в частині умов та порядку компенсації органом державної влади або органом місцевого самоврядування добросовісному набувачеві вартості нерухомого майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви, у справах, в яких судом першої інстанції не ухвалено рішення про витребування майна у добросовісного набувача на день набрання чинності цим Законом, а також у частині порядку обчислення та перебігу граничного строку для витребування чи визнання права щодо: нерухомого майна, право власності на яке зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно до дня набрання чинності цим Законом; нерухомого майна, щодо якого на момент його передачі першому набувачеві законом не була встановлена необхідність державної реєстрації правочину або реєстрації права власності і дата його передачі першому набувачеві передує дню набрання чинності цим Законом.

Таким чином, вищевказаним Законом встановлено зворотну дію в часі його положень в частині умов та порядку компенсації органом державної влади або органом місцевого самоврядування добросовісному набувачеві вартості нерухомого майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви, у справах, в яких судом першої інстанції не ухвалено рішення про витребування майна у добросовісного набувача на день набрання чинності цим Законом.

Порядок такої компенсації врегульовується не тільки абзацом другим ч. 4 ст. 177 ЦПК України, а й нормами ч. 5 ст. 390 ЦК України у діючій редакції, відповідно до яких, суд у разі задоволення позову органу державної влади, органу місцевого самоврядування або прокурора про витребування нерухомого майна від добросовісного набувача суд повинен одночасно вирішити питання про здійснення компенсації вартості такого майна добросовісному набувачеві. Рішення про витребування нерухомого майна від добросовісного набувача на користь держави чи територіальної громади, суд постановляє лише за умови попереднього внесення органом державної влади, органом місцевого самоврядування або прокурором вартості такого майна на депозитний рахунок суду.

Крім цього, законодавцем у ч. 5 ст. 390 ЦК України закріплено, що перерахування грошових коштів як компенсації вартості нерухомого майна з депозитного рахунку суду здійснюється без пред`явлення добросовісним набувачем окремого позову до держави чи територіальної громади.

Щодо тверджень прокурора про невідповідність ст. 3 ЦПК України положень Закону № 4292-IX від 12 березня 2025 року щодо його зворотності дії в часі слід зазначити, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Однак, згідно з висновками щодо тлумачення змісту ст. 58 Конституції України, викладеними у рішеннях Конституційного Суду України від 13 травня 1997 року № 1-зп, від 09 лютого 1999 року № 1-рп/99, від 05 квітня 2001 року № 3-рп/2001, від 13 березня 2012 року № 6-рп/2012, закони та інші нормативно-правові акти поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності; дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється із втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце; дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом. Єдиний виняток з даного правила, закріплений у ч. 1 ст. 58 Конституції України, складають випадки, коли закони та інші нормативно-правові акти пом`якшують або скасовують відповідальність особи, але це положення стосується людини і громадянина (фізичної особи).

У зв`язку з цим звертається увага на те, що положення Закону № 4292-IX від 12 березня 2025 року як раз і пом`якшують цивільно-правову відповідальність добросовісних набувачів, яким у цій справі за результатами її розгляду може бути встановлено відповідача - фізичну особу, звільняючи їх від обов`язку пред`явлення окремого позову до держави чи територіальної громади у разі задоволення позову про витребування нерухомого майна та захищають такого добросовісного набувача шляхом одночасного вирішення судом при витребуванні з його володіння нерухомого майна питання щодо компенсації вартості цього майна за рахунок грошових коштів, внесених на депозитний рахунок суду.

Таким чином цей Закон має зворотну дію в часі, зокрема як у частині застосування абзацу 2 ч. 4 ст. 177 ЦПК України, так і положень ч. 5 ст. 390 ЦК України.

Згідно з ч. 11 ст. 187 ЦПК України суддя, встановивши, після відкриття провадження у справі, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175, 177 цього Кодексу, постановляє ухвалу не пізніше наступного дня, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п`яти днів з дня вручення позивачу ухвали.

Слід врахувати, що залишення позовної заяви без руху не є обмеженням права на доступ до правосуддя з огляду на усталену практику Європейського суду з прав людини, оскільки положення п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, гарантує кожному право подати до суду будь-який позов, що стосується його цивільних прав і обов`язків, однак право на суд не є абсолютним і воно може бути обмежено, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави.

У п. 55 рішення ЄСПЛ від 19.06.2001 у справі «Креуз проти Польщі» (заява №28249/95) зазначено про те, що обмеження, накладене на доступ до суду, буде несумісним із пунктом першим статті 6 Конвенції, якщо воно не переслідує законної мети або коли не існує розумної пропорційності між застосованими засобами та законністю цілі, якої прагнуть досягти.

У цьому випадку слід врахувати, що за змістом ч. 5 ст. 12 ЦК України добросовісність набувача презюмується, тобто незаконний набувач вважається добросовісним, поки не буде доведено протилежне. Добросовісність є однією із загальних засад цивільного законодавства згідно з п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України.

Оцінка наданих сторонами доказів на підтвердження заявлених вимог та заперечень, зокрема щодо добросовісності чи недобросовісності відповідача у справі як кінцевого набувача спірного майна здійснюється судом при ухваленні рішення у справі, а не на стадії підготовчого провадження у справі.

Відтак, на підставі викладених норм закону, зважаючи на внесені Законом №4292-IX зміни, що набули чинності 09 квітня 2025 року, після відкриття провадження у цій цивільній справі, прокурору необхідно:

- надати суду оцінку (експертно-грошову оцінку земельної ділянки) спірної земельної ділянки, здійснену в порядку, визначеному законом, чинну на дату подання позовної заяви;

- з урахуванням наданої оцінки (експертно-грошової оцінки земельної ділянки) спірної земельної ділянки, здійсненої в порядку, визначеному законом, чинної на дату подання позовної заяви, надати документ, що підтверджує внесення на депозитний рахунок суду грошових коштів у розмірі вартості спірного майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви.

Враховуючи вказані недоліки, суд приходить до висновку, що позовну заяву слід залишити без руху, надавши позивачу строк, який не може перевищувати п`яти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків позовної заяви.

Відповідно до ч. 12 ст. 187 ЦПК України якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, суд продовжує розгляд справи, про що постановляє ухвалу не пізніше наступного дня з дня отримання інформації про усунення недоліків. В той час як згідно з ч. 13 ст. 187 ЦПК України якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, позовна заява залишається без розгляду.

Таким чином, зазначене є підставою для залишення позовної заяви без руху на підставі ч. 11 ст. 187 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 2-5, 19, 33, 76, 85, 184, 187, 258, 260, 261, 274, 277-279 ЦПК України,-

П О С Т А Н О В И В :

позовну заяву керівника Ужгородської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Закарпатської обласної (військової) державної адміністрації до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та Перечинської міської ради Закарпатської області, де третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» та третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів Товариство з додатковою відповідальністю «Перечинський лісохімічний комбінат», про витребування земельної ділянки залишити без руху і надати строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п`яти днів з дня отримання позивачем ухвали та роз`яснити, що в разі невиконання вимог ухвали позовна заява буде залишена без розгляду у відповідності до ч. 13 ст. 187 ЦПК України.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Повне судове рішення складено 14 липня 2025 року.

Головуючий: Ганько І. І.