Постанова від 15.07.2025 по справі 501/601/23

Номер провадження: 22-ц/813/4272/25

Справа № 501/601/23

Головуючий у першій інстанції Петрюченко М. І.

Доповідач Погорєлова С. О.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.07.2025 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Одеського апеляційного суду у складі:

головуючого судді: Погорєлової С.О.

суддів: Сєвєрової Є.С., Таварткіладзе О.М.

за участю секретаря: Зєйналової А.Ф.к.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей Чорноморської міської ради Одеського району Одеської області про визначення місця проживання малолітньої дитини, та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 третя особа: Служба у справах дітей Чорноморської міської ради Одеського району Одеської області про визначення місця проживання малолітньої дитини, на рішення Іллічівського міського суду Одеської області, постановлене під головуванням судді Петрюченко М.І. 21 листопада 2024 року у м. Чорноморськ Одеської області, -

встановила:

У лютому 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2 про визначення місця проживання неповнолітньої дитини, у якому просила суд визначити місце проживання неповнолітнього сина, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом із матір`ю, ОСОБА_1 , за її місцем проживання (а.с. 2-6 т. 1).

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що з квітня 2012 року ОСОБА_1 та відповідач почали проживати однією сім`єю без реєстрації шлюбу, ІНФОРМАЦІЯ_2 в них народився син ОСОБА_3 .

Крім того, у ОСОБА_1 є ще донька ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка проживає з матір`ю.

Позивач стверджувала, що 10.12.2022 року під час конфлікту ОСОБА_2 став ображати словесно позивача, принижувати, побив у присутності малолітнього сина, вирвав телефон та викинув через вікно, через що позивач змушена була залишити будинок і звернутись до поліції з заявою про вчинення відповідачем відносно неї домашнього насильства у присутності малолітньої дитини. З того часу, як позивач покинула будинок, із сином не бачилась та не спілкується, додому іти боїться через побоювання повторного застосування до неї домашнього насильства. Позивач вважає, що дитина сумує без неї та бажає бачитись і проживати з нею, за місцем її проживання. Позивач має достатній дохід, позитивно характеризується за місцем роботи та проживання, не перебуває на обліку у психоневрологічному та наркологічному диспансерах, не притягувалась до кримінальної відповідальності, створила дуже добрі умови для проживання сина та доньки, працює дистанційно за вільним графіком, вважає, що визначення місця проживання дитини разом із матір`ю відповідатиме принципу найкращого забезпечення інтересів дитини.

Оскільки з батьком досягти домовленості щодо проживання дитини з не вдається, ОСОБА_1 змушена була звернутись до суду із даним позовом.

03.04.2023 року ОСОБА_2 подав до суду зустрічний позов до ОСОБА_1 про визначення місця проживання неповнолітньої дитини, згідно якого просив суд визначити постійне місце проживання дитини, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з батьком ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 122-128 т. 1).

Свої вимоги ОСОБА_2 мотивував тим, що з ОСОБА_1 вони проживали разом з квітня 2012 року по 10.12.2022 року.

ІНФОРМАЦІЯ_2 у них народився син - ОСОБА_3 , який на сьогоднішній час проживає разом зі ОСОБА_2 і знаходиться на його утриманні.

У жовтні 2022 ОСОБА_1 поїхала в Болгарію у своїх справах, взявши з собою доньку, а син залишився з батьком в Україні, мотивуючи це тим, що йому там не подобається і він хоче бути вдома.

Після чергового повернення з Болгарії, ОСОБА_1 стала безпідставно влаштовувати сварки, наполягати на своїх умовах проживання, погрожувати що залишить ОСОБА_2 і забере дітей.

Відповідач стверджував у зустрічному позові, що 10.12.2022 року ОСОБА_1 , без будь - яких попередніх узгоджень, повідомила, що разом з дітьми їде у Болгарію, а коли повернеться - не знає. Син їхати відмовлявся. ОСОБА_2 , як батько, став на сторону інтересів сина, усіляко захищаючи їх перед ОСОБА_1 , що викликало в неї обурення і ініціювало гучну сварку, під час якої вона погрожувала, що забере сина ОСОБА_5 , виїде з ним за межі України і він його ніколи не побачить. На категоричні заперечення, вона демонстративно залишила його з сином в будинку самих. Наступного дня ОСОБА_1 приїхала в будинок за своїми речами, на прохання поспілкуватись, не реагувала, забрала свої речі і поїхала в невідомому мені напрямку. З того часу ОСОБА_2 проживає разом із своїм сином. Батьком створені для сина найкращі умови його розвитку, має постійне місце роботи та стабільний дохід, піклується про здоров`я сина, надає дитині належний фізичний, духовний, гармонійний, розумовий, безпечний розвиток, як особистості, сприяє його повноцінній реалізації як дитини: у навчанні, повсякденному житті, спорті. Цікавиться життям дитини як у школі так і у повсякденному житті, намагаючись бути для нього надійною опорою. Як батько, має навики виховання дитини і відчуває бажання дитини та її вподобання. Не має ніяких медичних протипоказань щодо стану здоров`я, позитивно характеризується за місцем проживання та роботи. Має велике бажання та прагнення надалі займатись вихованням свого єдиного сина, приймати участь у його щоденному житті та розвитку і завжди бути поруч. Дитина його дуже любить, а він любить його. З сином має ніжні, довірливі, турботливі відносини і здорове спілкування. Він для нього є сенсом життя. Не заперечує, проти участі матері у вихованні дитини. Однак, вважає, що виключно в інтересах дитини, сину буде краще проживати у будинку, разом зі батьком, де він зростає, має коло друзів, постійне місце навчання, відвідує розвиваючі секції за своїми інтересами, знаходиться у безпечному, спокійному і комфортному середовищі, яке є благополучним, відповідає найкращим інтересам дитини і син відчуває себе захищеним та щасливим.

Рішенням Іллічівського міського суду Одеської області від 21.11.2024 року у позові ОСОБА_1 відмовлено повністю.

Зустрічний позов ОСОБА_2 - задоволено.

Визначено постійне місце проживання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з батьком ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , за адресою: АДРЕСА_1 .

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким первісний позов задовольнити, а у задоволенні зустрічного позову - відмовити.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом першої інстанції було залишено поза увагою, що ОСОБА_2 позбавив ОСОБА_1 можливості бачитись із сином, оскільки вони проживають у будинку, який належить ОСОБА_2 .

Крім того, на думку апелянта, всі доводи, які суд визначив як такі, що вказують на необхідність залишити дитину з батьком, насправді вказують лише на той факт, що дитина проживає із батьком і не відчуває ніякого негативу з цього приводу, оскільки батько забезпечує дитину, однак судом не було враховано той факт, що рішення суду має враховувати саме інтереси дитину в першу чергу при вирішенні таких категорій спорів, а не перевіряти, чи дитині комфортно чи ні в умовах, в яких дитина наразі проживає.

Також апелянт вважає, що фактично ОСОБА_2 переслідує мету отримати, за рахунок опіки над дитиною, право на відстрочку від мобілізації в лави ЗСУ.

Сторони про розгляд справи на 15.07.2025 року були сповіщені належним чином, у судове засідання з`явились ОСОБА_1 та її представник, ОСОБА_2 та його представник.

Колегія суддів зазначає, що згідно зі ст. 372 ЦПК України, суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

На підставі викладеного, враховуючи передбачені діючим процесуальним законодавством строки розгляду справи, баланс інтересів учасників справи у якнайшвидшому розгляді справи, освідомленість учасників справи про її розгляд, створення апеляційним судом під час розгляду даної справи умов для реалізації її учасниками принципу змагальності сторін, достатньої наявності у справі матеріалів для її розгляду, колегія суддів вважає можливим розглянути справу за відсутності її учасників, які своєчасно і належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін у справі, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга представника ОСОБА_1 підлягає залишенню без задоволення, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи, ІНФОРМАЦІЯ_2 народився ОСОБА_3 , батьками якого є ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серія НОМЕР_1 від 14.02.2013 року (а.с.13 т.1).

Малолітній ОСОБА_3 зареєстрований разом із батьком ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджено Витягом з реєстру територіальної громади від 16.01.2013 року та довідкою про склад зареєстрованих у житловому приміщення/будинку, осіб №15-4109 від 19.12.2022 року (а.с. 14, 71, 130 т. 1).

Мати дитини ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується Витягом з реєстру територіальної громади від 02.05.2023 року (а.с. 39 т. 2 ).

Згідно свідоцтва про народження ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , батьками дитини вказано ОСОБА_6 і ОСОБА_1 (а.с.15 т.1).

Згідно Договору за послуги Благодійного фонду «Фонд життя» від 14.12.2022 року, ОСОБА_1 було укладено договір з Благодійним фондом «Фонд життя» (а.с.16-19 т.1).

Відповідно до характеристики Благодійного фонду «Фонд життя» від 10.01.2023 року, характеристик знайомих, ОСОБА_1 характеризується позитивно (а.с. 20-24 т. 1) .

Згідно характеристики з Олександрівського закладу загальної середньої освіти Чорноморської міської ради Одеського району Одеської області від 30.01.2023 року №02-13/04, ОСОБА_3 добре володіє програмним матеріалом. Мати дитини цікавилась навчанням дитини, відвідувала батьківські збори, після від`їзду матері за кордон у грудні 2022 року батько ОСОБА_2 бере активну участь у вихованні та розвитку дитини, цікавиться навчанням сина, приймає активну участь у житті дитини та регулярно відвідує школу (а.с. 26 т. 1).

03.02.2023 року за № Є-3 Службою у справах дітей Овідіопольської селищної ради надано Акт обстеження умов проживання за адресою: АДРЕСА_2 , де проживає ОСОБА_1 (а.с.37-39 т.1).

Згідно характеристик з Олександрівського закладу загальної середньої освіти Чорноморської міської ради Одеського району Одеської області від 27.03.2023 року №02-13/33, 26.12.2022 року №02-13/160, ОСОБА_3 виховується не в повній родині, батьки перебувають у стані розлучення. Батько ОСОБА_2 сумлінно виконує батьківські обов`язки, постійно відвідує школу та виконує рекомендації учителів. Мати, ОСОБА_1 , цікавиться успіхами сина у навчанні тільки в телефонному режимі, так як знаходиться за кордоном (а.с. 72-73 т. 1).

Згідно довідки учня дитячо-юнацької спортивної школи з шахів і шашок Чорноморської міської ради Одеської обл., ОСОБА_3 навчається у школі з 2022/2023 навчального року, вихованням дитини займається батько ОСОБА_2 (а.с. 74 т. 1).

Згідно довідки Центру позашкільної освіти Чорноморської міської ради Одеського району Одеської області від 24.04.2023 року №05-02/60, ОСОБА_3 навчається у центрі гурток «Основи інформаційних технологій», на заняття дитину привозить батько (а.с. 56 т. 2).

ОСОБА_3 нагороджений за високі досягнення у навчанні похвальними листами, отримує подяки за участь у шкільних олімпіадах, отримує сертифікати (а.с. 90 т. 1, а.с. 215, 216 т. 2 ).

Згідно довідки КНП « Чорноморська лікарня» Чорноморської міської ради Одеського р-ну, Одеської обл., ОСОБА_3 , 2013 року народження, перебуває під наглядом дитячої поліклініки з народження. З грудня місяця 2022 року дитина приходить до лікаря - педіатра тільки у супроводі батька, який всі рекомендації лікаря виконує сумлінно. З народження та на протязі усіх років дитиною опікувалась мати, але з грудня 2022 року матір на зв`язок не виходить (а.с. 75 т. 1).

Актом оцінки потреб сім?ї/особи, складеного ССД від 23.03.2023 року, на підставі якого зроблено Висновок оцінки потреб сім`ї від 24.03.2023 року, догляд за дитиною здійснює батько, у догляді дитини йому допомагає його мати. Дитина забезпечена всім необхіднім. Батько має постійне місце роботи. Мати за кордоном, з її слів вона з дитиною не спілкується, так як батько цьому перешкоджає. Батько, у свою чергу, заперечував твердження матері щодо перешкод у спілкуванні з дитиною, і повідомив, що вона сама не телефонує сину (а.с. 76-87 т. 1).

Згідно психологічної характеристики на ОСОБА_3 , наданої психологом ОСОБА_7 від 31.03.2023 року, під час спілкування з психологом ОСОБА_3 спроможний адекватно оцінювати відношення кожного із батьків до себе. Він зазначає, що тато і бабуся йому допомагають у складних ситуаціях. Дуже подобається будинок де живе, йому там весело і спокійно. Авторитетом для дитини є батько, з яким він себе відчуває у безпеці, спокійним та захищеним. Любить маму і сестричку, про маму говорить рідко, скаржиться на маленький об`єм часу, який мама приділяла за час проживання разом. Спостерігається розчарування у відносинах - «мати-син». Дистанція психологічна - не ідентифікує себе з матір`ю (а.с. 88-89 т. 1).

Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №319084749 від 28.12.2022 року, у власності ОСОБА_2 знаходиться житловий будинок та земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_1 . (а.с. 91-91 зв. т. 1)

ОСОБА_2 позитивно характеризується за місцем проживання та роботи, що підтверджується характеристиками від 28.03.2023 року та від 29.03.2023 року (а.с. 92, 93 т. 1), є суб`єктом підприємницької діяльності з 2005 року і має стабільний дохід, що підтверджується Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, довідками з Головного Управління ДПС в Одеській обл. (а.с. 94-97 т. 1).

Згідно Витягу з інформаційно-аналітичної системи «Облік відомостей про притягнення особи до кримінальної відповідальності та наявності судимості», ОСОБА_2 до кримінальної відповідальності не притягувався (а.с. 98 т. 1).

Згідно відповіді з Іллічівського міського суду Одеської області від 29.03.3023 року, ОСОБА_2 не притягувався до відповідальності за вчинення домашнього насильства відносно ОСОБА_1 (а.с. 99 т. 1).

Відповідно до довідки наданої Відділу поліції №1 Одеського районного управління поліції №2 ГУНП в Одеській області по матеріалам від 10.12.2022 року за заявою ОСОБА_1 фактів, що вказували б на склад кримінального чи адміністративного правопорушення, не встановлено (а.с. 228, 223-234 т. 1).

Матеріалами справи підтверджено, що батько дитини цікавиться життям дитини, проводять спільно відпочинок, святкують дні народження, батько приділяє увагу додатковим заняттям дитини з репетиторами, відвідують історичні місця, спільно проводять вільний час (а.с. 103-110 т. 1 )

Згідно Висновку виконавчого комітету Чорноморської міської ради Одеського району Одеської області, як органу опіки та піклування, від 19.06.2023 року за №135, орган опіки та піклування вважав за доцільне визначити місця проживання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з батьком ОСОБА_2 (а.с. 54-54 зв. т. 2).

Рішенням виконавчого комітету Чорноморської міської ради Одеського району Одеської області, №97 від 04.04.2024 року рекомендовано встановити спосіб участі ОСОБА_1 у спілкуванні та вихованні малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , наступним чином: щовівторка з 13:00 до 17:00 год.; щоп`ятниці з 15:00 до 19:00 год.; щонеділі з 10:00 до 13:00 год. за бажанням малолітнього ОСОБА_3 та у присутності батька ОСОБА_2 (а.с. 202 т. 2).

У судовому засіданні суду першої інстанції свідок - психолог ОСОБА_7 пояснила, що вона є практикуючим психологом більше 25 років і до неї, як спеціаліста, звернувся ОСОБА_2 для того, щоб провести психологічне діагностування з метою обстеження психологічного стану дитини, особливостей дитяче - батьківських відносин, мотивації до навчальної діяльності хлопчика. Батько при першій зустрічі пояснив, що дитина з 10.12.2022 року проживає з ним, мати дитини зі своєю донькою за кордоном. На початку хлопчик не дуже ішов на контакт, виконував завдання з незадоволенням. Через декілька занять дитина вже стала більш відвертою: розповідала про своє життя у власній родині, оцінював поведінку дорослих членів, висловлював бажання, щоб батьки були разом. ОСОБА_3 спроможний адекватно оцінювати відношення кожного із батьків до себе. Він зазначає, що тато і бабуся йому допомагають у складних ситуаціях. Дуже подобається будинок де живе, йому там весело і спокійно. Авторитетом для дитини є батько з яким він себе відчуває у безпеці, спокійним та захищеним. Любить маму і сестричку, про маму говорить рідко, скаржиться на маленький об`єм часу, який мама приділяла за час проживання разом. Спостерігається розчарування у відносинах - «мати-син». Дистанція психологічна - не ідентифікує себе з матір`ю. Має велику образу на маму (говорить про автомобіль, який мама викрала у них з батьком і вони залишились на вулиці). На протязі часу спілкування а це 2023 і 2024 роки у дитини склалось стійке середовище для його нормального розвитку, рівень інтелекту зростає, в порівняні з першим спілкуванням в 2023 році. Від опитування дитини в суді психолог радила утриматись, вважає, що опитування дитини не дасть бажаний результат (через його обережність, закритість перед чужими людьми), для нього потрібно довіряти людині. Коли навколо нього незнайомі люди веде себе з обережністю, щоб йому не нашкодили. Дитина не відразу іде на контакт і щоб дитину продіагностувати, потрібно час. Він себе більш ідентифікує з батьком: в них спільні інтереси, вони разом відпочивають, виконують домашні справи, роблять уроки, мають спільні хобі, ОСОБА_8 навіть хвалився, що вміє жарити млинчики для тата і себе. В батькові він впевнений і відчуває себе захищеним. Дуже задоволений новою школою, розповідає з захопленням про своїх однокласників 6 - Б класу Чорноморського ліцею №7 Чорноморської міської ради Одеської району Одеської області, має багато товаришів, відчуває до себе повагу. У родині дитину всі люблять і змінювати він нічого не бажає.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_9 пояснив, що знає ОСОБА_2 більше 15 років, він є хрещеним батьком ОСОБА_3 . Товаришували сім`ями, їздили за кордон разом, проблем в родині не бачив. З часом перестали спілкуватись, через споживчі відносини зі сторони ОСОБА_1 , її цікавило окреме оточення людей. Під час спільного відпочинку, ОСОБА_1 завжди трималась осторонь. ОСОБА_2 працював, забезпечував родину, займався справами по дому, організовував відпочинок, дні народження, діти були постійно з ОСОБА_10 , ОСОБА_1 завжди в стороні, її все це не цікавило. Коли почалась війна, ОСОБА_2 відправив дітей з ОСОБА_1 в Болгарію, забезпечував їх повністю матеріально. Коли повернулись з Болгарії, то мати сина залишила батьку, а сама з донькою ОСОБА_11 виїхала до Болгарії. ОСОБА_8 коли проживав з матір`ю був закритий, не товариський, матеріальний. На сьогодні дитина живе з батьком у нього є все: друзі, він дуже став товариський, дитину батько перевів у школу, де у дитини піднялась успішність і дитина стала себе відчувати ще більш впевненою у своїх здібностях.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_12 пояснив суду першої інстанції, що зі ОСОБА_2 знайомий більше 20 років. На час знайомства ОСОБА_2 з ОСОБА_1 він проживав у будиночку ОСОБА_10 . У них народився син ОСОБА_8 . Разом їздили відпочивати. ОСОБА_13 постійно з дітьми, він дітей дуже любить. Мати дитиною не цікавилась. Зараз ОСОБА_8 проживає з батьком. У дитини є все, він щасливий.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_14 пояснила, що ОСОБА_2 з ОСОБА_1 до 2022 року жили однією родиною. Відносини в родині були рівні. Всі були як одна родина. У ОСОБА_1 на час знайомства з ОСОБА_2 була донька ОСОБА_11 , потім у них в 2013 році народився спільний син ОСОБА_8 . Вони приїздили в ОСОБА_15 , всі дуже добре ставились і до ОСОБА_16 і її доньки, яку вважали за свою онуку, племінницю. Що у них було в родині, вона ніколи не вмішувалась. ОСОБА_13 сам по собі дуже є турботливий, як батько, брат, син. Знає що в грудні 2022 року ОСОБА_1 залишила сім`ю і виїхала з донькою до Болгарії. Свідкові, як матері, такий вчинок є дуже неприйнятним, вона б не могла залишити свою дитину. Після 2022 року вона з ОСОБА_1 та ОСОБА_11 не спілкувались.

Згідно ст. 19 Сімейного Кодексу України, при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов`язковою є участь органу опіки та піклування.

Згідно ч. 2 ст. 160 СК України місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини.

Згідно зі ст. 161 СК України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.

Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

Декларацією прав дитини, прийнятою Генеральною Асамблеєю ООН 20.11.1959 року, у принципі 6 проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості; малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, бути розлучена зі своєю матір`ю.

Крім того, поняття «розлучення дитини та матері» не є тотожним поняттю «визначення різних місць проживання матері та дитини», оскільки мати дитини у разі визначення місця проживання дитини з батьком не обмежена у своєму праві на спілкування з дитиною, турботу відносно дитини та участь у вихованні дитини і може реалізувати свої права шляхом домовленості з батьком дитини щодо встановлення часу та порядку спілкування з дитиною або за рішенням органу опіки та піклування чи за судовим рішенням з цього питання.

Таким чином, положення ст. 6 Декларації прав дитини, прийнятій Генеральною Асамблеєю ООН 20.11.1959 року, не можна тлумачити таким чином, що у матері малолітньої дитини мається перевага перед батьком при вирішенні питання щодо визначення місця проживання дитини.

Як роз`яснено у п. 18 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» №11 від 21.12.2007 року, при вирішенні спору про місце проживання дитини належить звертати особливу увагу на її вік та з`ясовувати, з ким із батьків вона бажає проживати.

Частинами 1, 2 ст. 171 СК України встановлено, що дитина має право на те, щоб бути вислуханою батьками, іншими членами сім`ї, посадовими особами з питань, що стосуються її особисто, а також питань сім`ї. Дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками, іншими особами спору щодо її виховання, місця проживання, у тому числі при вирішенні спору про позбавлення батьківських прав, поновлення батьківських прав, а також спору щодо управління її майном.

Урахування думки дитини щодо її життя передбачає й ст. 12 Конвенції з прав дитини, в якій записано, що Конвенція зобов`язує держави-учасниці забезпечити дитині, здатній формулювати власні погляди, право вільно висловлювати ці погляди з усіх питань, що стосуються її, і цим поглядам має приділятись належна увага, згідно з віком дитини та зрілістю.

При вирішенні спору щодо місця проживання дітей, суд бере до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, вік дітей, майновий стан батьків, що мають істотне значення.

Оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що між сторонами у справі виникли непорозуміння, які носять особистий характер, у зв`язку з цими обставинами загострились взаємовідносин між ними, і така ситуація в їх особистих відносинах не дала можливості мирним шляхом вирішити питання про визначення місця проживання дитини, що стало підставою для подачі позову до суду.

Враховуючи, що неповнолітній ОСОБА_17 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає з батьком ОСОБА_3 , має особисту прихильність до батька, за місцем проживання дитини створені всі умови для дитини, то колегія суддів погоджується із висновком суду про доцільність визначення місця проживання сина саме з батьком.

Необгрунтованими при цьому є доводи апеляційної скарги представника ОСОБА_1 про те, що судом першої інстанції було залишено поза увагою, що ОСОБА_2 позбавив ОСОБА_1 можливості бачитись із сином, оскільки вони проживають у будинку, який належить ОСОБА_2 .

Колегія суддів зазначає, що жодних доказів дійсної неможливості побачень із дитиною апеляційна скарга не містить. Крім того, ОСОБА_1 має право звернутись до суду із відповідним позовом про визначення способу участі матері у вихованні дитини.

Крім того, необгрунтованими також є доводи апеляційної скарги представника ОСОБА_1 про те, що всі доводи, які суд визначив як такі, що вказують на необхідність залишити дитину з батьком, насправді вказують лише на той факт, що дитина проживає із батьком і не відчуває ніякого негативу з цього приводу, оскільки батько забезпечує дитину, однак судом не було враховано той факт, що рішення суду має враховувати саме інтереси дитину в першу чергу при вирішенні таких категорій спорів, а не перевіряти, чи дитині комфортно чи ні в умовах, в яких дитина наразі проживає.

Колегія суддів звертає увагу апелянта на те, що суди насамперед мають виходити з інтересів самої дитини, враховуючи при цьому сталі соціальні зв`язки, місце навчання, психологічний стан тощо, а також дотримуватися балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов`язком батьків діяти в її інтересах.

Верховний Суд у постанові від 10.04.2024 року у справі № 484/1402/20 зауважив, що суди під час вирішення спору щодо визначення місця проживання дитини мають виходити з того, що поведінка батьків, їх авторитет відіграє суттєву роль у вихованні дитини, оскільки дитина не має самостійного досвіду соціальної поведінки, а тому успадковує досвід і поведінку авторитетних для неї батьків.

У даному випадку суд першої інстанції, визначаючи місце проживання дитини з батьком, достеменно з`ясував, де фактично перебуває та проживає дитина на час розгляду справи, встановив умови її проживання, а також особисту прихильність дитини до батька та їх тісний емоціональний зв`язок, та саме з урахуванням вказаних обставин у їх сукупності, дійшов правильного висновку про необхідність визначення місця проживання дитини з батьком, оскільки вказане відповідає найкращим інтересам дитини.

У постанові Верховного Суду від 13.03.2024 року у справі № 730/921/21 зазначено, що під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

Аналіз норм вітчизняного права, практики Європейського суду з прав людини дає підстави для висновку, що рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів самої дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й, у першу чергу, повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а вже тільки потім - права батьків.

Безпідставними та такими, що не ґрунтуються на жодному належному доказі, є доводи апеляційної скарги про те, що фактично ОСОБА_2 переслідує мету отримати, за рахунок опіки над дитиною, право на відстрочку від мобілізації в лави ЗСУ.

На підставі викладеного колегія суддів доходить до висновку, що доводи апелянта є припущеннями, а на припущеннях суду заборонено ухвалювати судове рішення (ч. 6 ст. 81 ЦПК України).

Інші доводи апеляційної скарги були предметом розгляду суду першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, на законність оскаржуваного судового рішення не впливають, а зводяться до незгоди заявника із висновками суду першої інстанції, а також спростовуються встановленими вище обставинами справи.

При цьому судом враховано усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразова відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення у справі Руїз Торія проти Іспанії). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною, більше того, воно дозволяє судам вищих інстанції просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.

При зазначених обставинах, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно й всебічно дослідив та надав оцінку обставинам по справі, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, що їх регулює. Рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 21.11.2024 року постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для його скасування немає.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384, 390 ЦПК України, колегія суддів, -

постановила:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 21 листопада 2024 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку за правилами ст. 389 ЦПК України.

Повний текст судового рішення складений 22 липня 2025 року.

Головуючий С.О. Погорєлова

Судді Є.С. Сєвєрова

О.М. Таварткіладзе