Рішення від 22.07.2025 по справі 368/730/25

Справа № 368/730/25

2/368/660/25

Рішення

Іменем України

"22" липня 2025 р. Кагарлицький районний суд Київської області

в складі:

Головуючий суддя - Закаблук О.В.

При секретарі судового засідання - Токовенко Н.О.

- розглянувши в відкритому судовому засіданні в місті Кагарлик Київської області в залі суду справу за позовом керівника Обухівської Окружної прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Національної служби здоров`я України, третя особа на стороні позивача, - Комунальне некомерційне підприємство Київської обласної ради «Київська обласна лікарня № 2, - до ОСОБА_1 , - про відшкодування витрат на лікування особи, яка потерпіла від кримінального правопорушення, суд, -

В С Т А Н О В И В :

22.05.2025 року на адресу Обухівського районного суду Київської області надійшла позовна заява керівника Обухівської Окружної прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Національної служби здоров`я України, третя особа на стороні позивача, - Комунальне некомерційне підприємство Київської обласної ради «Київська обласна лікарня № 2, - до ОСОБА_1 , - про відшкодування витрат на лікування особи, яка потерпіла від кримінального правопорушення, в прохальній частині якої позивачка просила суд винести рішення, на підставі якого:

1. Відкрити провадження у справі та розглянути справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

2. Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) витрати понесені Національною службою здоров`я України за рахунок коштів Державного бюджету України на лікування потерпілого від кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України у кримінальному провадженні

№ 12023111230002649 - ОСОБА_2 у сумі 13 606, 05 грн (тринадцять тисяч шістсот шість гривень п`ять копійок), які перерахувати в дохід Державного бюджету України за наступними реквізитами: код отримувача - 37993783, отримувач ГУК у м. Києві/Шевченківський р-н/24060300, банк отримувача - Казначейство України (ел.адм.подат.), номер рахунку - UA978999980313080115000026011, код класифікації доходів бюджету - 24060300, найменування коду класифікації доходів бюджету - 24060300.

3. Копію рішення у справі направити до Обухівської окружної прокуратури Київської області.

Позовні вимоги, які викладені в прохальній частині позовної заяви, позивач в мотивувальній частині позовної заяви обгрунтовує наступними фактичними обставинами, та нормами права:

- Обухівською окружною прокуратурою встановлено підстави для вжиття заходів представницького характеру в інтересах держави щодо відшкодування витрат на лікування особи, яка потерпіла від кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України у кримінальному провадженні №12023111230002649 від 04.12.2023.

Фактичні обставини справи:

Ухвалою Кагарлицького районного суду Київської області від 13.03.2024 у справі № 368/217/24 звільнено ОСОБА_1 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 , від відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, на підставі ст. 46

КК України у зв`язку з примиренням із потерпілим.

Ухвала суду набрала законної сили 26.03.2024, якою встановлено, що 02.12.2023, близько 23 год. 30 хв., ОСОБА_1 , керуючи автомобілем марки «Renault Megane Scenic», реєстраційний номер НОМЕР_2 , рухаючись по автодорозі Р-32 сполученням «Ржищів - Кременець» не доїжджаючи 900 метрів до с. Шпендівка зі сторони міста Кагарлик у напрямку м. Біла Церква, Обухівського району Київської області, в порушення вимог пункту 2.3 б) ПДР України відповідно до якого «для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний: бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, реагувати на її зміну, і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі», не був уважний, не стежив за дорожньою обстановкою, невчасно відреагував на її зміну, та в порушення вимог пункту 12.1 ПДР України, відповідно до якого «під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним», проявив злочинну самовпевненість, не врахував дорожню обстановку, не обрав безпечну швидкість руху транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух, внаслідок чого не впорався з керуванням, та здійснив з`їзд з проїзної частини у кювет з правого боку по відношенню руху автомобіля з подальшим наїздом на перешкоду у вигляді стовбура дерева.

В результаті дорожньо-транспортної пригоди пасажир автомобіля «Renault Megane Scenic», реєстраційний номер НОМЕР_2 , ОСОБА_2 , 2005 р.н., отримав тілесні ушкодження у вигляді багато уламкового перелому проксимального епіметафізу лівої великогомілкової кістки зі зміщенням уламків, перелому головки малогомілкової кістки зі зміненням уламків, саден голови, лівої кісті. Вищевказані отримані тілесні ушкодження за своїми властивостями можуть відповідати терміну виникнення і відносяться до тілесних ушкоджень СЕРЕДНЬОГО ступеню тяжкості, за критерієм тривалості розладу здоров`я понад 21 день.

Грубе порушення водієм ОСОБА_1 , вимог пунктів 2.3 б), д), 12.1 Правил дорожнього руху перебувають у прямому причинному зв`язку з виникненням дорожньо-транспортної пригоди та настанням наслідків у вигляді заподіяння потерпілому ОСОБА_2 тілесних ушкоджень середнього ступеню тяжкості.

Відповідно до інформації Комунального некомерційного підприємства Київської обласної ради «Київська обласна дитяча лікарня № 2» (далі -

КНП КОР «Київська обласна дитяча лікарня № 2» або КНП КОР «КОДЛ № 2) від 15.01.2025 № 01-66/59, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , знаходився на стаціонарному лікуванні у КНП КОР «Київська обласна дитяча лікарня № 2» в період з 03.12.2023 по 08.12.2023 (5 повних ліжко-днів + 2473,90 грн).

Вартість 1 ліжко-дня, згідно з проведеним розрахунком, становить:

2226,43 грн. Загальна вартість лікування ОСОБА_2 становить

13 606,05 грн. Лікування здійснювалось за рахунок коштів НСЗУ.

Факт отримання ОСОБА_2 тілесних ушкоджень та його перебування на стаціонарному лікуванні знаходиться у прямому причинно-наслідковому зв`язку із кримінальним правопорушенням, передбаченим ч. 1 ст. 286 КК України та кримінально-караними діями ОСОБА_1 .

З листа КНП КОР «КОДЛ № 2» від 04.04.2025 № 01-66/292 також вбачається, що лікарня працює з Національної службою здоров`я України (далі - НСЗУ) за договором про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій. Фінансування на лікування потерпілого від злочину ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , здійснювалось згідно договору про медичне обслуговування населення за Програмою медичних гарантій, укладеного із Національною службою здоров`я України та кошти НСЗУ.

Згідно інформації НСЗУ, за результатами розгляду листа від 06.05.2025

№ 56/2-4212вих-25, між НСЗУ та КНП КОР «КОДЛ № 2» у 2023 році укладено договори про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій № 3465-Е223-Р000 та № 1983-Е123-Р000, строком дії до 31.12.2023.

Пунктом 8 вказаного договору визначено, що відповідно до умов цього договору надавач зобов`язується надавати медичні послуги за програмою медичних гарантій пацієнтам, а замовник зобов`язується оплачувати такі послуги відповідно до встановленого тарифу та коригувальних коефіцієнтів.

Слід зазначити, що пунктом 5 частини першої статті 7 Закону України «Про державні фінансові гарантії медичного обслуговування населення» (далі - Закон), однією з основних функцій НСЗУ, як Уповноваженого органу, передбачено укладення договорів про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій.

У пункті 8 Типової форми договору про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.04.2018 № 410, передбачено, що надавач зобов`язується надавати медичні послуги за програмою медичних гарантій пацієнтам, а замовник зобов`язується оплачувати такі послуги відповідно до встановленого тарифу та коригувальних коефіцієнтів.

Відтак, послуги КНП КОР «КОДЛ №2», пов`язані з наданням медичних послуг за програмою медичних гарантій пацієнтам, оплачено Національною службою здоров`я України як замовником медичних послуг за рахунок коштів Державного бюджету України.

Таким чином, кошти у розмірі 13606,05 грн., витрачені на лікування потерпілого від кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, підлягають стягненню з ОСОБА_1 , оскільки надання медичних послуг здійснювалося за програмою медичних гарантій пацієнтам та оплачено Національною службою здоров`я України, що підтверджено листом НСЗУ від 12.05.2025 №19781/2-16-25.

Цивільний позов про відшкодування витрат на лікування потерпілого в межах кримінального провадження №12023111230002649 не заявлявся.

Разом з тим, Відповідач не відшкодував витрати на лікування потерпілого від кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України ні у ході досудового розслідування вказаного кримінального провадження, ні після набрання законної сили ухвалою Кагарлицького районного суду Київської області від 13.03.2024 у справі №368/217/24.

Відповідно загальна сума витрат закладу охорони здоров`я на лікування потерпілого від кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286

КК України у кримінальному провадженні № 12023111230002649, скоєного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підлягають відшкодуванню останнім становить 13 606,05 грн.

Підстави позову.

Відповідно до ч. 7 ст. 128 Кримінального процесуального кодексу України особа, яка не пред`явила цивільного позову в кримінальному провадженні, а також особа, цивільний позов якої залишено без розгляду, має право пред`явити його в порядку цивільного судочинства.

Відповідно до ч. 3 ст. 128 Кримінального процесуального кодексу України цивільний позов в інтересах держави пред`являється прокурором.

Згідно з ч. 6 ст. 82 Цивільного процесуального кодексу України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Згідно з ч. 1 ст. 1206 Цивільного кодексу України особа, яка вчинила злочин, зобов`язана відшкодувати витрати закладові охорони здоров`я на лікування потерпілого від цього злочину.

Частиною 3 ст. 1206 Цивільного кодексу України визначено, що якщо лікування проводилося закладом охорони здоров`я, що є у державній власності, у власності Автономної Республіки Крим або територіальної громади, кошти на відшкодування витрат на лікування зараховуються до відповідного бюджету. Якщо лікування проводилося закладом охорони здоров`я, який за відповідні надані медичні послуги отримує кошти згідно з договором про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій, такі кошти зараховуються до Державного бюджету України.

Цивільний позов про відшкодування витрат на лікування потерпілого від кримінального правопорушення ОСОБА_2 у межах зазначеного вище кримінального провадження не заявлявся, в добровільному порядку вказані кошти ОСОБА_1 до державного бюджету не відшкодовані, що підтверджується листами КНП КОР «Київська обласна дитяча лікарня № 2» від 04.04.2025 № 01-66/292 та НСЗУ від 12.05.2025 №19781/2-16-25.

Відповідно до п. 3 Постанови Пленуму Верховного суду України від 07.07.1995 № 11 «Про відшкодування витрат на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від злочину, та судових витрат», питання відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого вирішується згідно з «Порядком обчислення розміру фактичних витрат закладу охорони здоров`я на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння та зарахування стягнених з винних осіб коштів до відповідного бюджету і їх використання, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 16.07.1993 № 545.

Як передбачено цим Порядком, сума коштів, що підлягає відшкодуванню, визначається закладом охорони здоров`я, в якому перебував на лікуванні потерпілий, з урахуванням кількості ліжко-днів, проведених ним у стаціонарі, та щоденної вартості його лікування.

Термін і обґрунтованість перебування потерпілого від злочину на стаціонарному лікуванні визначається на підставі даних лікувального закладу, де він перебував на лікуванні. До справи має бути приєднана довідка - розрахунок бухгалтерії цього закладу із записом про вартість одного ліжко-дня та загальну суму фактичних витрат на лікування потерпілого.

Витрачені на стаціонарне лікування кошти підлягають відшкодуванню у повному обсязі і зараховуються до Державного бюджету України.

Пункт 1 Порядку обчислення розміру фактичних витрат закладу охорони здоров`я на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння та зарахування стягнення з винних осіб коштів до відповідного бюджету і їх використання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.07.1993 № 545 (далі - Порядок) вказує, що згідно зі статтею 1206 Цивільного кодексу України кошти, витрачені закладом охорони здоров`я на стаціонарне лікування особи потерпілої від злочину, за винятком випадку завдання такої шкоди при перевищенні меж необхідної оборони або в стані сильного душевного хвилювання, що раптово виникло внаслідок протизаконного насильства чи тяжкої образи з боку потерпілого, підлягають відшкодуванню особою, яка вчинила злочин, у розмірі фактичних витрат.

Відповідно до п. 2 Порядку, сума коштів, яка підлягає відшкодуванню, визначається закладом охорони здоров`я, в якому перебував на лікуванні потерпілий, виходячи з кількості ліжко-днів, проведених ним в стаціонарі, та вартості витрат на його лікування в день. Кількість ліжко-днів визначається на підставі медичної картки стаціонарного хворого (форма 003/у) або інших документів, які підтверджують дату госпіталізації та виписки хворого із стаціонарного відділення лікувального закладу.

Визначення суми витрат на лікування потерпілого за один ліжко-день провадиться виходячи з фактичної кількості ліжко-днів і загальної суми фактичних витрат за місяць (в якому проводилось лікування) на утримання лікувального закладу, за винятком витрат на капітальні вкладення, капітальний ремонт і придбання інвентаря та обладнання.

Також, п. 3 Порядку зазначає, що визначена сума коштів на лікування потерпілого стягується судом з обвинуваченого або фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, при ухваленні вироку за позовом закладу охорони здоров`я або прокурора. У разі коли при ухваленні вироку сума коштів, витрачених на стаціонарне лікування потерпілого, ще не була визначена і рішення про їх відшкодування не було прийнято, стягнення провадиться в порядку цивільного судочинства за позовом вказаних юридичних осіб.

Механізм фінансування КНП КОР «КОДЛ № 2» змінено, а саме - Національною службою здоров`я України за рахунок коштів Державного бюджету України, шляхом оплати наданих лікарнею медичних послуг за програмами медичних гарантій відповідно до укладених між ними Договорів про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій. Вказані кошти перераховуються безпосередньо на рахунок лікарні.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про основи законодавства України про охорону здоров`я» закладом охорони здоров`я є юридична особа будь-якої форми власності та, організаційно-правової форми або її відокремлений підрозділ, що забезпечує медичне обслуговування населення на основі відповідної ліцензії та професійної діяльності медичних (фармацевтичних) працівників і фахівців з реабілітації.

КНП КОР «КОДЛ №2» є закладом охорони здоров`я, фінансування якого здійснюється відповідно до Закону України «Про державні фінансові гарантії медичного обслуговування населення». Держава гарантує повну оплату згідно з тарифом за рахунок коштів Державного бюджету України, надання громадянам необхідних їм медичних послуг та лікарських засобів, що передбачені програмою медичних гарантій.

Відповідно до п. п. 1.2, 1.3 Статуту КНП КОР «КОДЛ № 2», затвердженого рішенням Київської обласної ради від 19.12.2019 № 795-32- VІІ (далі - Статут), встановлено, що підприємство створене за рішенням Київської обласної ради (надалі - Засновник) від 19.12.2019 № 795-32-VІІ «Про створення КОМУНАЛЬНОГО НЕКОМЕРЦІЙНОГО ПІДПРИЄМСТВА КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСНОЇ РАДИ «КИЇВСЬКА ОБЛАСНА ДИТЯЧА ЛІКАРНЯ № 2» відповідно до Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» шляхом перетворення КОМУНАЛЬНОГО ЗАКЛАДУ КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСНОЇ РАДИ «КИЇВСЬКА ОБЛАСНА ДИТЯЧА ЛІКАРНЯ № 2» у КОМУНАЛЬНЕ НЕКОМЕРЦІЙНЕ ПІДПРИЄМСТВО КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСНОЇ РАДИ «КИЇВСЬКА ОБЛАСНА ДИТЯЧА ЛІКАРНЯ № 2». Підприємство є правонаступником усього майна, всіх прав та обов`язків КОМУНАЛЬНОГО ЗАКЛАДУ КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСНОЇ РАДИ «КИЇВСЬКА ОБЛАСНА ДИТЯЧА ЛІКАРНЯ № 2».

Пунктом 1.1 та п. 3.1. Статуту передбачено, що підприємство є лікарняним закладом охорони здоров`я - комунальним унітарним некомерційним підприємством, що надає медичні послуги будь-яким особам в порядку та на умовах, встановлених законодавством України та цим Статутом.

Згідно розділу 4 «Правовий статус» Статуту встановлено, що КНП є юридичною особою публічного права. Права та обов`язки юридичної особи Підприємство набуває з дня його державної реєстрації. Підприємство має самостійний баланс, рахунки в установах банків, Державній казначейській службі України, круглу печатку зі своїм найменуванням, штампи, а також бланки з власними реквізитами.

Джерелами формування майна та коштів КНП, серед іншого є: кошти, отримані за договорами з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державних фінансових гарантій медичного обслуговування населення (п. 5.3.5. Статуту).

Відповідно до ч. 3 ст. 1206 ЦК України якщо лікування проводилося закладом охорони здоров`я, що є у державній власності, у власності АРК або територіальної громади, спільній власності територіальних громад, кошти на відшкодування витрат на лікування зараховуються до відповідного бюджету, за рахунок якого таке лікування фінансувалося. Якщо лікування проводилося закладом охорони здоров`я, який за відповідні надані медичні послуги отримує кошти згідно з договором про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій, кошти зараховуються до Державного бюджету України.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону України «Про державні фінансові гарантії медичного обслуговування населення» держава гарантує повну оплату згідно з тарифом за рахунок коштів Державного бюджету України надання громадянам необхідних їм медичних послуг та лікарських засобів, що передбачені програмою медичних гарантій.

Тобто, послуги КНП КОР «Київська обласна дитяча лікарня № 2», пов`язані з наданням медичних послуг за програмою медичних гарантій пацієнтам, оплачено НСЗУ як замовником медичних послуг за рахунок коштів Державного бюджету України.

Механізм використання коштів, передбачених у державному бюджеті за програмою «Реалізація програми державних гарантій медичного обслуговування населення» (КПКВК 2308060) визначено Порядком використання коштів, передбачених у державному бюджеті на реалізацію програми державних гарантій медичного обслуговування населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 24.12.2019 № 1086.

НСЗУ є розпорядником бюджетних коштів нижчого рівня та відповідальним виконавцем бюджетної програми, зокрема на 2023 рік.

В той же час, оскільки КНП КОР «Київська обласна дитяча лікарня № 2» витратила кошти з бюджету НСЗУ при наданні медичних послуг - лікування потерпілого ОСОБА_2 , який перебував на стаціонарному лікуванні з вини ОСОБА_1 , зазначені кошти необхідно стягнути з ОСОБА_1 та зарахувати до Державного бюджету України.

Відтак Обухівська окружна прокуратура з метою захисту державних інтересів вважає за необхідне звернутися із позовом в інтересах Національної служби здоров`я України про відшкодування витрат з державного бюджету, понесених комунальним закладом охорони здоров`я на лікування потерпілих від кримінального правопорушення.

Враховуючи вищенаведене, кошти в сумі 13 606, 05 грн підлягають до зарахування на користь Державного бюджету України, а саме до бюджету НСЗУ.

Обґрунтування порушення інтересів держави, а також підстав для їх представництва прокурором у суді.

Відповідно до ч. 3 ст. 56 ЦПК України, у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Частиною 4 статті 56 ЦПК України передбачено, що прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Згідно ч. 5 ст. 56 ЦПК України, у разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача.

Пунктом 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України визначено, що в Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема, представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Згідно з ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.

Відповідно до ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.

Отже, прокурор як посадова особа державного правоохоронного органу з метою реалізації встановлених для цього органу конституційних функцій вправі звертатися до суду із позовною заявою про захист інтересів держави, але не на загальних підставах, право на звернення за судовим захистом яких гарантовано кожному (стаття 55 Конституції України), а тільки тоді, коли для цього були виняткові умови, і на підставі визначеного законом порядку такого звернення.

Основний Закон та ординарні закони не дають переліку випадків, за яких прокурор здійснює представництво в суді, однак встановлюють оцінні критерії, орієнтири й умови, коли таке представництво є можливим.

Здійснювати захист інтересів держави в суді прокурор може винятково за умови, коли захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Існування інтересу і необхідність його захисту має базуватися на справедливих підставах, які мають бути об`єктивно обґрунтовані (доведені) і переслідувати законну мету. Право на здійснення представництва інтересів держави у суді не є статичним, тобто не має обмежуватися тільки визначенням того, у чиїх інтересах діє прокурор, а спонукає і зобов`язує обґрунтовувати існування права на таке представництво або, інакше кажучи, пояснити (показати, аргументувати), чому в інтересах держави звертається саме прокурор, а не органи державної влади, місцевого самоврядування, їхні посадові чи службові особи, які мають компетенцію на звернення до суду, але не роблять цього. Знову ж таки, таке обґрунтування повинно основуватися на підставах, за якими можна виявити (простежити) інтерес того, на захист якого відбувається звернення до суду, і водночас ситуацію в динаміці, коли суб`єкт правовідносин, в інтересах якого діє прокурор, неспроможний сам реалізувати своє право на судовий захист.

Для представництва у суді інтересів держави прокурор за законом має визначити й описати не просто передумови спору, який потребує судового вирішення, а виокремити ті ознаки, за якими його можна віднести до виняткового випадку, повинен зазначити, що відбулося порушення або існує загроза порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою.

Процесуальні і матеріальні норми, які регламентують порядок здійснення прокурором представництва у суді, чітко й однозначно визначають наслідки, які настають і можуть бути застосовані у разі, якщо звернення прокурора відбувалося з порушенням встановленого законом порядку.

У справі за конституційним поданням щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) Конституційний Суд України в Рішенні від 08.04.1999 № 3-рп/99, з`ясовуючи поняття «інтереси держави» зазначив, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо (п. 3 мотивувальної частини).

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

Із врахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (пункт 4 мотивувальної частини).

Аналогічні правові висновки та їх обґрунтування містяться у постанові Верховного Суду від 08.11.2018 у справі № 826/3492/18.

Крім того, слід зазначити, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13.02.2019 у справі № 826/13768/16 щодо здійснення прокурором процесуального представництва держави в суді зазначила наступне, що ч. 3

ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» передбачено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Велика Палата Верховного Суду у своєму рішенні також послалася на висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 25.04.2018 у справі

№ 806/1000/17, згідно з яким Верховний Суд, зокрема зазначив, що за змістом частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; 2) у разі відсутності такого органу.

Перший «виключний випадок» передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.

У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює його неналежно.

Не здійснення захисту виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

Здійснення захисту неналежним чином виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною. Неналежність захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який, зокрема, включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

У другому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого належить захист інтересів держави у спірних правовідносинах, відсутній.

Верховний Суд звернув увагу на те, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.

Велика Палата Верховного Суду зазначила, що наведені вище положення законодавства регламентують порядок та підстави здійснення прокурором процесуального представництва держави в суді в межах правил участі в судовому процесі органів та осіб, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Також Велика Палата Верховного Суду послалася на Рекомендації Парламентської Асамблеї Ради Європи від 27.05.2003 №1604 (2003) «Про роль прокуратури в демократичному суспільстві, заснованому на верховенстві закону», у яких щодо функцій органів прокуратури, які не відносяться до сфери кримінального права, передбачено важливість забезпечити, щоб повноваження і функції прокурорів обмежувалися сферою переслідування осіб, винних у скоєнні кримінальних правопорушень, і вирішення загальних завдань щодо захисту інтересів держави через систему відправлення кримінального правосуддя, а для виконання будь-яких інших функцій були засновані окремі, належним чином розміщені й ефективні органи.

Консультативна рада європейських прокурорів, створена Комітетом міністрів Ради Європи 13.07.2005, у Висновку № 3 (2008) «Про роль прокуратури за межами сфери кримінального права» наголосила, що держави, у яких прокурорські служби виконують функції за межами сфери кримінального права, мають забезпечувати реалізацію цих функцій згідно з такими, зокрема, принципами: діючи за межами сфери кримінального права, прокурори мають користуватися тими ж правами й обов`язками, що й будь-яка інша сторона, і не повинні мати привілейоване становище у ході судових проваджень (рівність сторін); обов`язок прокурорів обґрунтовувати свої дії та розкривати ці причини особам або інститутам, задіяним або зацікавленим у справі, має бути встановлений законом.

Згідно з п. 2 Рекомендації CM/Rec (2012)11 щодо ролі державних прокурорів за межами системи кримінального судочинства, прийнятої Комітетом міністрів Ради Європи 19.09.2012, обов`язками та повноваженнями прокурора за межами системи кримінального провадження є представництво загальних та громадських інтересів, захист прав людини та основоположних свобод, а також підтримка верховенства права. При цьому обов`язки та повноваження прокурорів за межами кримінального судочинства мають завжди встановлюватися та чітко визначатися у законодавстві (пункт 3 цієї Рекомендації).

З огляду на вищенаведене, з урахуванням ролі прокуратури в демократичному суспільстві та необхідності дотримання справедливого балансу у питанні рівності сторін судового провадження, підстави та порядок звернення прокурора до господарського суду в порядку представництва інтересів держави в судах не може тлумачитися розширено та відмінно від реалізації права на звернення до суду самого суб`єкта владних повноважень.

Таким чином, здійснення прокурором процесуального представництва держави в суді по-перше може бути реалізовано у виключних випадках, зокрема у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; по-друге прокурор у позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави та обґрунтовує необхідність їх захисту, зазначає орган, уповноважений державною здійснити відповідні функції у спірних правовідносинах; по-третє прокурор повинен пересвідчитися, що відповідний державний орган не здійснює захисту інтересів держави (тобто, він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається), приміром, повідомити такий державний орган про виявлені порушення, а у разі невчинення цим органом дій спрямованих на захист інтересів держави, представляти інтереси держави в суді відповідно до статті 23 Закону України «Про прокуратуру», навівши відповідне обґрунтування цього.

Правова позиція з цього питання викладена у постанові Верховного Суду від 13.10.2020 у справі № 810/2509/17, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц, а також у постанові від 20.07.2022 справа № 910/5201/19.

Обґрунтовуючи підстави представництва інтересів держави прокурором у даній справі варто звернути увагу суду на наступне.

Згідно зі ст. 18 Закону України «Основи законодавства про охорону здоров`я» фінансове забезпечення охорони здоров`я може здійснюватися за рахунок коштів Державного бюджету України та місцевих бюджетів, коштів юридичних та фізичних осіб, а також з інших джерел, не заборонених законом.

Кошти Державного бюджету України та місцевих бюджетів, призначені на охорону здоров`я, використовуються, зокрема, для забезпечення медичної та реабілітаційної допомоги населенню, фінансування державних цільових і місцевих програм охорони здоров`я та фундаментальних наукових досліджень у цій сфері.

Фінансове забезпечення державних та комунальних закладів охорони здоров`я - бюджетних установ здійснюється відповідно до бюджетного законодавства.

Відповідно до ст. 89 Бюджетного кодексу України видатки на фінансування лікарні широкого профілю, оплату комунальних послуг та енергоносіїв комунальних закладів охорони здоров`я, які належать відповідним територіальним громадам, для забезпечення надання медичних послуг за програмою державних гарантій медичного обслуговування населення здійснюються за рахунок коштів місцевого бюджету.

Держава бере участь у формуванні доходів бюджетів місцевого самоврядування, фінансово підтримує місцеве самоврядування.

Частиною 4 статті 13 Конституції України визначено, що держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб`єкти права власності рівні перед законом.

Таким чином, відповідно до положень Конституцій України право комунальної власності територіальної громади захищається державою на рівних умовах з правом власності інших суб`єктів.

Невідшкодування відповідачем витрат, здійснених КНП «Київська обласна дитяча лікарня № 2» за рахунок державного бюджету на стаціонарне лікування потерпілого від кримінального правопорушення ОСОБА_2 , який перебував на стаціонарному лікуванні з вини ОСОБА_1 , негативно впливає на фінансування інших хворих, внаслідок чого порушуються інтереси держави та територіальної громади у сфері дотримання прав і свобод людини і громадянина в галузі охорони здоров`я, забезпечення пов`язаних з ними державних гарантій, що і є підставою звернення прокурора в межах своєї компетенції до суду на захист державних інтересів.

Таким чином, єдиною можливістю захистити державні інтереси є звернення прокурора до суду з відповідним позовом про відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого від злочину з відповідача.

Таке звернення до суду є виправданим, оскільки в даному випадку захисту потребують державні інтереси.

Дані спірні правовідносини, які виникають при здійсненні діяльності у бюджетній сфері, зачіпають інтереси держави та є порушенням загальнодержавних інтересів, що у відповідності до ст. 131-1 Конституції України покладає на прокурора обов`язок представництва в суді.

Поняття «орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах» означає орган, на який державою покладено обов`язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямованої на захист інтересів держави. Таким органом, відповідно до статей 6, 7, 13 та 143 Конституції України, може виступати орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому надано повноваження органу виконавчої влади.

Належним суб`єктом владних повноважень для захисту інтересів держави є не будь-який орган, що уповноважений державою здійснювати певні функції контролю у певній сфері, а лише той, який має відповідні повноваження для захисту таких інтересів.

Уповноважені державні та інші органи зобов`язані вживати (реалізувати) комплекс організаційно-правових та інших заходів, спрямованих на створення умов для такого захисту прав.

Згідно з Положенням про Національну службу здоров`я України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2017 № 1101 (далі - Положення про НСЗУ), Національна служба здоров`я України (НСЗУ) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра охорони здоров`я, який реалізує державну політику у сфері державних фінансових гарантій медичного обслуговування населення.

Основними завданнями НСЗУ є:

1) реалізація державної політики у сфері державних фінансових гарантій медичного обслуговування населення за програмою державних гарантій медичного обслуговування населення (програма медичних гарантій);

2) виконання функцій замовника медичних послуг та лікарських засобів за програмою медичних гарантій;

3) внесення на розгляд Міністра охорони здоров`я пропозицій щодо забезпечення формування державної політики у сфері державних фінансових гарантій медичного обслуговування населення.

НСЗУ відповідно до покладених на неї завдань, зокрема: укладає, змінює та припиняє договори про медичне обслуговування населення; здійснює заходи, що забезпечують цільове та ефективне використання коштів за програмою медичних гарантій; здійснює оплату згідно з тарифом за надані пацієнтам медичні послуги (включаючи медичні вироби) та лікарські засоби за договорами про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій.

Відповідно до п.п. 14 п. 5 вказаного Положення НСЗУ з метою організації своєї діяльності забезпечує в установленому порядку самопредставництво НСЗУ в судах та інших органах через осіб, уповноважених діяти від її імені, у тому числі через посадових осіб юридичної служби НСЗУ, а також забезпечує представництво інтересів НСЗУ в судах України та інших органах через представників.

Згідно зі ст. 28 Закону України «Про центральні органи виконавчої влади» міністерства, інші центральні органи виконавчої влади та їх територіальні органи звертаються до суду, якщо це необхідно для здійснення їхніх повноважень у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Обухівською окружною прокуратурою листом від 06.05.2025 за

№ 56/2-4212вих-25 повідомлено Національну службу здоров`я України про виявлені порушення та тим самим надано можливість відреагувати на порушення інтересів держави.

Однак, НСЗУ, згідно листа від 12.05.2025 №19781/2-16-25, повідомила окружну прокуратуру, що вищевказані витрати на лікування

КНП КОР «Київська обласна дитяча лікарня № 2» потерпілого від злочину ОСОБА_2 оплачено НСЗУ як замовником медичних послуг за рахунок коштів Державного бюджету України, проте заходів претензійно-позовного характеру, спрямованих на стягнення з ОСОБА_1 вказаних коштів не вживала, зазначаючи, що відповідно до норм Положення про Національну службу здоров`я України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2017 № 1101, НСЗУ не наділена повноваженнями представляти інтереси держави у справах про відшкодування витрат на лікування особи, яка потерпіла від злочину. Одночасно, НСЗУ не заперечує щодо звернення до суду в інтересах держави прокуратурою стосовно відшкодування витрат на лікування потерпілих від кримінальних правопорушень та готова до співпраці, в межах повноважень.

Вказане свідчить про бездіяльність НСЗУ та відсутність наміру звернення до суду з окреслених питань, що є виключним випадком представництва інтересів держави прокурором у суді.

Так, компетентний орган - НСЗУ, протягом розумного строку після отримання повідомлення та понесення витрат на лікування потерпілих відповідно до договору, самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, тому це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва.

Відсутність претензійно-позовної роботи з боку НСЗУ свідчить про нездійснення уповноваженим державним органом покладеного на нього законом обов`язку із захисту державних інтересів у сфері раціонального використання бюджетних (державних) коштів, внаслідок чого не надходять кошти до державного бюджету, порушуються інтереси держави в галузі охорони здоров`я та забезпечення пов`язаних з ними державних гарантій.

Згідно ч. 3 ст. 28 ЦПК України позови про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи, чи шкоди, заподіяної внаслідок вчинення кримінального правопорушення, можуть пред`являтися також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача або за місцем заподіяння шкоди.

У зв`язку з цим, позовна заява подається до Кагарлицького районного суду Київської області, тобто за місцем заподіяння шкоди.

Відповідно до вимог ст. 53 ЦПК України треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого провадження у справі або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права або обов`язки щодо однієї зі сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за заявою учасників справи.

Враховуючи, що медичне обслуговування ОСОБА_2 та розрахунок витрат на лікування хворого здійснено КНП КОР «КОДЛ № 2», вказана медична установа підлягає залученню до участі у розгляді судом справи в якості третьої особи на стороні позивача без самостійних вимог.

Відповідно до ч. 6 ст. 82 ЦПК України (підстави звільнення від доказування) вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

На виконання вимог п. 6 ч. 3 ст. 175 ЦПК України повідомляє, що заходи досудового врегулювання спору не вживалися, оскільки відповідно до законодавства на позивача чи прокурора при поданні позовної заяви про відшкодування збитків, заподіяних кримінальним правопорушенням, такого обов`язку не покладено.

На виконання вимог п. 7 ч. 3 ст. 175 ЦПК України повідомляє, що заходи, спрямовані на забезпечення доказів або позову, до подання позовної заяви не вживалися.

Відповідно до ч. 2 ст. 133 ЦПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про відшкодування матеріальних збитків, завданих внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Згідно з ч. 1 ст. 57 ЦПК України органи та інші особи, які відповідно до

ст. 56 цього Кодексу звернулися до суду в інтересах інших осіб, мають процесуальні права та обов`язки особи, в інтересах якої вони діють, за винятком права укладати мирову угоду.

В даному випадку прокурор звільняється від сплати судового збору, оскільки предметом спору є шкода, завдана державі внаслідок вчинення відповідачем кримінального правопорушення.

Зазначена позиція узгоджується з правовими висновками Верховного Суду у постанові від 20.04.2023 у справі № 912/1194/22, де Верховний Суд погодився з висновками суду апеляційної інстанції щодо скасування ухвали суду першої інстанції, якою повернуто позов прокурора через несплату судового збору у справі про стягнення шкоди, завданої державі внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

У зв`язку з цим, на виконання п. 9 ч. 3 ст. 175 ЦПК України повідомляє, що прокурор та позивач не поніс жодних судових витрат та з урахуванням положень ч. 7 ст. 141 ЦПК України не очікує їх понести у зв`язку із розглядом справи.

На виконання п. 10 ч. 3 ст. 175 ЦПК України підтверджує, що прокурором не подано іншого позову (позовів) до ОСОБА_1 з тим самим предметом та з тих самих підстав.

На виконання п. 8. ч. 3 ст. 175 ЦПК України повідомляє, що перелік документів (доказів), якими обґрунтовується дана позовна заява визначенні у додатках до позову та подаються в копіях із зазначенням місця знаходження оригіналів. Докази, які не можуть бути подані разом із позовною заявою - відсутні.

Відповідно до ч. 5 ст. 95 ЦПК України учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення, у зв`язку з чим Обухівською окружною прокуратурою засвідчено копії лише тих доказів, що знаходяться в прокуратурі.

Разом з цим, Главою 10 ЦПК України врегульовано процедуру розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження. Так, у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.

При вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує, зокрема, ціну позову (ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 274 ЦПК України).

У порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи, в яких ціна позову перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (п. 5 ч. 4 ст. 274 ЦПК України).

Згідно з ч. 1 ст. 276 ЦПК України клопотання позивача про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження подається у письмовій формі одночасно з поданням позовної заяви або може міститися в ній.

Враховуючи, що ціна даного позову не перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, вказана справа підлягає розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.

На підставі викладеного, керуючись ст. 131-1 Конституції України, ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», ст. ст. 56, 175 Цивільного процесуального кодексу України, ст. 1206 Цивільного кодексу України, ч. 7 ст. 128 КПК України, п. 3 ч. 1 ст. 89 Бюджетного кодексу України, - позивач просить суд задовольнити вимоги, викладені в прохальній частині позовної заяви (позовні вимоги).

22.05.2025 року автоматизованою системою документообігу Кагарлицького районного суду Київської області на підставі п. 15.4) Перехідних Положень ЦПК України для розгляду даної справи по суті був визначений суддя Кагарлицького районного суду Київської області Закаблук О.В., присвоєно, - справа № 368/730/25, провадження № 2/368/660/25.

12.06.2025 року Кагарлицьким районним судом на підставі ст.ст. 175, 177, 185, 187, 258, 260 ЦПК України винесено ухвалу про відкриття провадження у справі та призначено справу до слухання в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання на 10 год. 00 хв. 22.07.2025 року.

В підготовче судове засідання, яке відбулося 22.07.2025 року, позивач, - керівник Обухівської Окружної прокуратури Київської області, - не з`явився, хоча був повідомлений судом належним чином про день, час та місце слухання справи, проте, - на адресу Кагарлицького районного суду Київської області надійшла письмова заява представника позивача, - прокурора Кагарлицького відділу Обухівської окружної прокуратури Київської області Вдовенко Л.М., в якій вона просить суд слухати справу без її участі, позовні вимоги підтримує, та просить їх задовольнити.

В підготовче судове засідання, яке відбулося 22.07.2025 року, - представник Національної служби здоров`я України, - не з`явився, хоча був повідомлений судом належним чином про день, час та місце слухання справи.

В підготовче судове засідання, яке відбулося 22.07.2025 року, - представник третьої особи на стороні позивача, - Комунального некомерційного підприємства Київської обласної ради «Київська обласна лікарня № 2, - не з`явився, хоча був повідомлений судом належним чином про день, час та місце слухання справи.

В підготовче судове засідання, яке відбулося 22.07.2025 року, - відповідач ОСОБА_1 , - не з`явився, хоча був повідомлений судом належним чином про день, час та місце слухання справи, проте, - на адресу Кагарлицького районного суду Київської області надійшло письмове клопотання відповідача, в якій відповідач посить суд слухати справу без його участі, при цьому, - позов визнає та не заперечує проти його задоволення, процесуальні наслідки визнання позову він розуміє.

Фактичне визнання позову відповідачем ОСОБА_1 у підготовчому судовому засіданні дає підставу суду застосувати положення ч. 3 ст. 200 ЦПК України.

Згідно ч. 3 ст. 200 ЦПК України за результатами підготовчого судового засідання суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

Отже, на підставі ч. 3 ст. 200 ЦПК України суд приходить до висновку щодо можливості винесення судового рішення по результатам проведення підготовчого судового засідання, - не призначаючи судове засідання до основного судового розгляду по суті.

Вивчивши матеріали справи, суд вважає на підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України розглянути справу без участі осіб, які беруть участь у справі та без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу та ухвалити рішення на підставі наявних у справі доказів, та вимоги, викладені в прохальній частині позовної заяви задовольнити, - шляхом винесення судового рішення, як окремого процесуального документу, з постановленням в нарадчій кімнаті, обґрунтовуючи своє рішення наступним.

Підсудність.

Відповідно до ч. 1 ст. 27 ЦПК України позови до фізичної особи пред`являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не встановлено законом.

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема, - з довідки, яка видана 28.05.2025 року Управлінням обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області, - відповідач, - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , - зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .

Що стосується тієї обставини, що с. Шпендівка Київської області, - наразі відноситься до Обухівського району, а справа слухається не в Обухіському районному суді Київської області, а в Кагарлицькому районному суді Київської області, то суд зазначає наступне:

Пунктом 3-1 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що до набрання чинності законом України щодо зміни системи місцевих судів на території України у зв`язку з утворенням (ліквідацією) районів відповідні місцеві суди продовжують здійснювати свої повноваження у межах територіальної юрисдикції, визначеної до набрання чинності Постановою Верховної Ради України "Про утворення та ліквідацію районів" від 17 липня 2020 року № 807-ІХ, але не довше ніж один рік з дня припинення чи скасування воєнного стану на території України, запровадженого Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про затвердження воєнного стану в Україні, затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №2102-ІХ.

Відповідно до постанови Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807/ІХ «Про утворення та ліквідацію районів», - с. Шпендівка, - відноситься до Обухівського району Київської області.

Разом з тим, відповідно до роз`яснення наданого Радою Суддів України, до зміни системи судоустрою та приведення її у відповідність до нового адміністративно - територіального устрою шляхом утворення, реорганізації чи ліквідації судів, - місцеві загальні суди продовжують здійснювати розгляд справ в межах раніше утворених районів та раніше визначеного адміністративно-територіального устрою, а так як с. Шпендівка раніше входило до Кагарлицького району Київської області, - то дану справу слід слухати в Кагарлицькому районному суді Київської області.

Відповідно, враховуючи предмет спору (відшкодування шкод, заподіяної насідок вчинення кримінального правопорушення), враховуючи місце реєстрації та проживання відповідача - фізичної особи, та враховуючи положення ч. 1 ст. 27 ЦПК України, - дана справа підсудна Кагарлицькому районному суду Київської області, - як суду першої інстанції загальної юрисдикції, так як в даному випадку має місце правила загальної підсудності, - підсудність за місцем проживання фізичної особи - відповідача.

Сторони по справі:

- Позивачем по справі є - керівник Обухівської Окружної прокуратури Київської області, який діє в інтересах держави в особі Національної служби здоров`я України, (08700, Київська область, м. Обухів, вул. Володимира Чаплінського, 7, код ЄДРПОУ Київської обласної прокуратури 02909996, тел. (045) 725-06-06, офіційна електронна пошта відсутня, адреса офіційної електронної сторінки відсутня, електронний кабінет у підсистемі Електронний суд ЄСІТС зареєстровано за реквізитами: 1) ОБУХІВСЬКА ОКРУЖНА ПРОКУРАТУРА, код ЄДРПОУ:0290999627, 2) КИЇВСЬКА ОБЛАСНА ПРОКУРАТУРА, код ЄДРПОУ:02909996).

Суд вважає, що вищевказана посадова особа органу прокуратури (керівник), - є належним позивачем з огляду на наступне:

- Так, посадовою особою (керівником) Обухівської окружної прокуратури Київської області встановлено підстави для вжиття заходів представницького характеру в інтересах держави, зокрема, - в частині відшкодування витрат на лікування особи, яка потерпіла від кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, - у кримінальному провадженні №12023111230002649 від 04.12.2023.

Оскільки, як вбачається з мотивувальної частини позовної заяви та доданих до неї письмових доказів, - КНП КОР «Київська обласна дитяча лікарня № 2» витратила кошти з бюджету НСЗУ при наданні медичних послуг - лікування потерпілого ОСОБА_2 , який перебував на стаціонарному лікуванні з вини ОСОБА_1 , то зазначені кошти необхідно стягнути з відповідача ОСОБА_1 та зарахувати до Державного бюджету України.

Відтак, - Обухівська окружна прокуратура Київської області (в даному випадку - в особі керівника даного органу прокуратури України), - з метою захисту державних інтересів правомірно звернулася із позовом в інтересах Національної служби здоров`я України, - про відшкодування витрат з державного бюджету, понесених комунальним закладом охорони здоров`я на лікування потерпілих від кримінального правопорушення.

- Згідно ч. 3 ст. 56 ЦПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

- Згідно ч. 4 ст. 56 ЦПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

З огляду на вищевказані норми процесуального права, - суд в даному випадку вважає, що позивачем (керівником органу прокуратури), - вимоги ч. 4 ст. 56 ЦПК України, - дотримано.

Згідно ч. 5 ст. 56 ЦПК України у разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача.

- Згідно п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема, представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Згідно ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.

- Згідно ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.

Отже, прокурор, як посадова особа державного правоохоронного органу, з метою реалізації встановлених для цього органу конституційних функцій, - вправі звертатися до суду із позовною заявою про захист інтересів держави, але не на загальних підставах, право на звернення за судовим захистом яких гарантовано кожному (стаття 55 Конституції України), а тільки тоді, коли для цього були виняткові умови, і на підставі визначеного законом порядку такого звернення.

Основний Закон та ординарні закони не дають переліку випадків, за яких прокурор здійснює представництво в суді, однак встановлюють оцінні критерії, орієнтири й умови, коли таке представництво є можливим.

Здійснювати захист інтересів держави в суді прокурор може винятково за умови, коли захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Існування інтересу і необхідність його захисту має базуватися на справедливих підставах, які мають бути об`єктивно обґрунтовані (доведені) і переслідувати законну мету. Право на здійснення представництва інтересів держави у суді не є статичним, тобто не має обмежуватися тільки визначенням того, у чиїх інтересах діє прокурор, а спонукає і зобов`язує обґрунтовувати існування права на таке представництво або, інакше кажучи, пояснити (показати, аргументувати), чому в інтересах держави звертається саме прокурор, а не органи державної влади, місцевого самоврядування, їхні посадові чи службові особи, які мають компетенцію на звернення до суду, але не роблять цього. Знову ж таки, таке обґрунтування повинно основуватися на підставах, за якими можна виявити (простежити) інтерес того, на захист якого відбувається звернення до суду, і водночас ситуацію в динаміці, коли суб`єкт правовідносин, в інтересах якого діє прокурор, неспроможний сам реалізувати своє право на судовий захист.

Для представництва у суді інтересів держави прокурор за законом має визначити й описати не просто передумови спору, який потребує судового вирішення, а виокремити ті ознаки, за якими його можна віднести до виняткового випадку, повинен зазначити, що відбулося порушення або існує загроза порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою.

Процесуальні і матеріальні норми, які регламентують порядок здійснення прокурором представництва у суді, чітко й однозначно визначають наслідки, які настають і можуть бути застосовані у разі, якщо звернення прокурора відбувалося з порушенням встановленого законом порядку.

У справі за конституційним поданням щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) Конституційний Суд України в Рішенні від 08.04.1999 № 3-рп/99, з`ясовуючи поняття «інтереси держави» зазначив, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо (п. 3 мотивувальної частини).

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

Із врахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (пункт 4 мотивувальної частини).

Аналогічні правові висновки та їх обґрунтування містяться у постанові Верховного Суду від 08.11.2018 у справі № 826/3492/18.

Крім того, слід зазначити, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13.02.2019 у справі № 826/13768/16 щодо здійснення прокурором процесуального представництва держави в суді зазначила наступне, що ч. 3

ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» передбачено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Велика Палата Верховного Суду у своєму рішенні також послалася на висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 25.04.2018 у справі

№ 806/1000/17, згідно з яким Верховний Суд, зокрема зазначив, що за змістом частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у випадках:

1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження;

2) у разі відсутності такого органу.

Перший «виключний випадок» передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.

У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює його неналежно.

Не здійснення захисту виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

Здійснення захисту неналежним чином виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною. Неналежність захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який, зокрема, включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

У другому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого належить захист інтересів держави у спірних правовідносинах, відсутній.

Верховний Суд звернув увагу на те, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.

Велика Палата Верховного Суду зазначила, що наведені вище положення законодавства регламентують порядок та підстави здійснення прокурором процесуального представництва держави в суді в межах правил участі в судовому процесі органів та осіб, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Також Велика Палата Верховного Суду послалася на Рекомендації Парламентської Асамблеї Ради Європи від 27.05.2003 №1604 (2003) «Про роль прокуратури в демократичному суспільстві, заснованому на верховенстві закону», у яких щодо функцій органів прокуратури, які не відносяться до сфери кримінального права, передбачено важливість забезпечити, щоб повноваження і функції прокурорів обмежувалися сферою переслідування осіб, винних у скоєнні кримінальних правопорушень, і вирішення загальних завдань щодо захисту інтересів держави через систему відправлення кримінального правосуддя, а для виконання будь-яких інших функцій були засновані окремі, належним чином розміщені й ефективні органи.

Консультативна рада європейських прокурорів, створена Комітетом міністрів Ради Європи 13.07.2005, у Висновку № 3 (2008) «Про роль прокуратури за межами сфери кримінального права» наголосила, що держави, у яких прокурорські служби виконують функції за межами сфери кримінального права, мають забезпечувати реалізацію цих функцій згідно з такими, зокрема, принципами: діючи за межами сфери кримінального права, прокурори мають користуватися тими ж правами й обов`язками, що й будь-яка інша сторона, і не повинні мати привілейоване становище у ході судових проваджень (рівність сторін); обов`язок прокурорів обґрунтовувати свої дії та розкривати ці причини особам або інститутам, задіяним або зацікавленим у справі, має бути встановлений законом.

Згідно з п. 2 Рекомендації CM/Rec (2012)11 щодо ролі державних прокурорів за межами системи кримінального судочинства, прийнятої Комітетом міністрів Ради Європи 19.09.2012, обов`язками та повноваженнями прокурора за межами системи кримінального провадження є представництво загальних та громадських інтересів, захист прав людини та основоположних свобод, а також підтримка верховенства права. При цьому обов`язки та повноваження прокурорів за межами кримінального судочинства мають завжди встановлюватися та чітко визначатися у законодавстві (пункт 3 цієї Рекомендації).

Таким чином, здійснення прокурором процесуального представництва держави в суді по-перше може бути реалізовано у виключних випадках, зокрема у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; по-друге прокурор у позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави та обґрунтовує необхідність їх захисту, зазначає орган, уповноважений державною здійснити відповідні функції у спірних правовідносинах; по-третє прокурор повинен пересвідчитися, що відповідний державний орган не здійснює захисту інтересів держави (тобто, він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається), приміром, повідомити такий державний орган про виявлені порушення, а у разі невчинення цим органом дій спрямованих на захист інтересів держави, представляти інтереси держави в суді відповідно до статті 23 Закону України «Про прокуратуру», навівши відповідне обґрунтування цього.

Правова позиція з цього питання викладена у постанові Верховного Суду від 13.10.2020 у справі № 810/2509/17, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц, а також у постанові від 20.07.2022 справа № 910/5201/19.

Обґрунтовуючи підстави представництва інтересів держави прокурором у даній справі варто звернути увагу суду на наступне.

Згідно зі ст. 18 Закону України «Основи законодавства про охорону здоров`я» фінансове забезпечення охорони здоров`я може здійснюватися за рахунок коштів Державного бюджету України та місцевих бюджетів, коштів юридичних та фізичних осіб, а також з інших джерел, не заборонених законом.

Кошти Державного бюджету України та місцевих бюджетів, призначені на охорону здоров`я, використовуються, зокрема, для забезпечення медичної та реабілітаційної допомоги населенню, фінансування державних цільових і місцевих програм охорони здоров`я та фундаментальних наукових досліджень у цій сфері.

Фінансове забезпечення державних та комунальних закладів охорони здоров`я - бюджетних установ здійснюється відповідно до бюджетного законодавства.

Відповідно до ст. 89 Бюджетного кодексу України видатки на фінансування лікарні широкого профілю, оплату комунальних послуг та енергоносіїв комунальних закладів охорони здоров`я, які належать відповідним територіальним громадам, для забезпечення надання медичних послуг за програмою державних гарантій медичного обслуговування населення здійснюються за рахунок коштів місцевого бюджету.

Держава бере участь у формуванні доходів бюджетів місцевого самоврядування, фінансово підтримує місцеве самоврядування.

Частиною 4 статті 13 Конституції України визначено, що держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб`єкти права власності рівні перед законом.

Таким чином, відповідно до положень Конституцій України право комунальної власності територіальної громади захищається державою на рівних умовах з правом власності інших суб`єктів.

Отже, слід вважати, що невідшкодування відповідачем витрат, здійснених КНП «Київська обласна дитяча лікарня № 2» за рахунок державного бюджету на стаціонарне лікування потерпілого від кримінального правопорушення ОСОБА_2 , який перебував на стаціонарному лікуванні з вини ОСОБА_1 , - негативно впливає на фінансування інших хворих, внаслідок чого порушуються інтереси держави та територіальної громади у сфері дотримання прав і свобод людини і громадянина в галузі охорони здоров`я, забезпечення пов`язаних з ними державних гарантій, що і є підставою звернення прокурора в межах своєї компетенції до суду на захист державних інтересів.

Таким чином, єдиною можливістю захистити державні інтереси є звернення прокурора до суду з відповідним позовом про відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого від злочину з відповідача.

Таке звернення до суду є виправданим, оскільки в даному випадку захисту потребують державні інтереси.

Дані спірні правовідносини, які виникають при здійсненні діяльності у бюджетній сфері, зачіпають інтереси держави та є порушенням загальнодержавних інтересів, що у відповідності до ст. 131-1 Конституції України покладає на прокурора обов`язок представництва в суді.

Обухівською окружною прокуратурою листом від 06.05.2025 за

№ 56/2-4212вих-25 повідомлено Національну службу здоров`я України про виявлені порушення та, тим самим, - надано можливість відреагувати на порушення інтересів держави.

Однак, НСЗУ, згідно листа від 12.05.2025 №19781/2-16-25, - повідомила окружну прокуратуру, що вищевказані витрати на лікування

КНП КОР «Київська обласна дитяча лікарня № 2» потерпілого від злочину ОСОБА_2 оплачено НСЗУ як замовником медичних послуг за рахунок коштів Державного бюджету України, проте заходів претензійно-позовного характеру, спрямованих на стягнення з ОСОБА_1 вказаних коштів не вживала, зазначаючи, що відповідно до норм Положення про Національну службу здоров`я України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2017 № 1101, НСЗУ не наділена повноваженнями представляти інтереси держави у справах про відшкодування витрат на лікування особи, яка потерпіла від злочину. Одночасно, НСЗУ не заперечує щодо звернення до суду в інтересах держави прокуратурою стосовно відшкодування витрат на лікування потерпілих від кримінальних правопорушень та готова до співпраці, в межах повноважень.

- Позов подано до суду в інтересах Національної служби здоров`я України, (04073, м. иїв, просп. Степана Бандери, буд. 19, місто Київ, 04073, код ЄДРПОУ - 42032422, тел. (044) 426-67-77, (044) 290-06-91, e-mail: info@nszu.gov.ua, електронний кабінет у підсистемі Електронний суд ЄСІТС зареєстровано 26.02.2020 за реквізитами: Національна служба здоров`я України, код ЄДРПОУ: 42032422), - з огляду на наступне:

- З листа КНП КОР «КОДЛ № 2» від 04.04.2025 № 01-66/292 вбачається, що лікарня працює з Національної службою здоров`я України (далі - НСЗУ) за договором про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій.

Фінансування на лікування потерпілого від злочину ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , здійснювалось згідно договору про медичне обслуговування населення за Програмою медичних гарантій, укладеного із Національною службою здоров`я України та кошти НСЗУ.

Згідно інформації НСЗУ, за результатами розгляду листа від 06.05.2025

№ 56/2-4212вих-25, між НСЗУ та КНП КОР «КОДЛ № 2» у 2023 році укладено договори про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій № 3465-Е223-Р000 та № 1983-Е123-Р000, строком дії до 31.12.2023.

Пунктом 8 вказаного договору визначено, що відповідно до умов цього договору надавач зобов`язується надавати медичні послуги за програмою медичних гарантій пацієнтам, а замовник зобов`язується оплачувати такі послуги відповідно до встановленого тарифу та коригувальних коефіцієнтів.

Слід зазначити, що пунктом 5 частини першої статті 7 Закону України «Про державні фінансові гарантії медичного обслуговування населення» (далі - Закон), однією з основних функцій НСЗУ, як Уповноваженого органу, - передбачено укладення договорів про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій.

У пункті 8 Типової форми договору про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.04.2018 № 410, передбачено, що надавач зобов`язується надавати медичні послуги за програмою медичних гарантій пацієнтам, а замовник зобов`язується оплачувати такі послуги відповідно до встановленого тарифу та коригувальних коефіцієнтів.

Відтак, послуги КНП КОР «КОДЛ №2», пов`язані з наданням медичних послуг за програмою медичних гарантій пацієнтам, - оплачено Національною службою здоров`я України, як замовником медичних послуг за рахунок коштів Державного бюджету України.

- Третьою особою на стороні позивача є, - Комунальне некомерційне підприємство Київської обласної ради «Київська обласна дитяча лікарня

№ 2», (адреса: Київська область, м. Біла Церква, вул. Шолом-Алейхема, 46, Код ЄДРПОУ - 34019061,

тел. (04563) 5-36-74, e-mail: knpkor_kodl2@ukr.net, інші засоби зв`язку відсутні, електронний кабінет у підсистемі Електронний суд ЄСІТС зареєстровано 12.04.2024 за реквізитами: Комунальне некомерційне підприємство Київської обласної ради «Київська обласна дитяча лікарня № 2», код ЄДРПОУ: 34019061).

КНП КОР «КОДЛ №2» є закладом охорони здоров`я, фінансування якого здійснюється відповідно до Закону України «Про державні фінансові гарантії медичного обслуговування населення». Держава гарантує повну оплату згідно з тарифом за рахунок коштів Державного бюджету України, надання громадянам необхідних їм медичних послуг та лікарських засобів, що передбачені програмою медичних гарантій.

Відповідно до п. п. 1.2, 1.3 Статуту КНП КОР «КОДЛ № 2», затвердженого рішенням Київської обласної ради від 19.12.2019 № 795-32- VІІ (далі - Статут), встановлено, що підприємство створене за рішенням Київської обласної ради (надалі - Засновник) від 19.12.2019 № 795-32-VІІ «Про створення КОМУНАЛЬНОГО НЕКОМЕРЦІЙНОГО ПІДПРИЄМСТВА КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСНОЇ РАДИ «КИЇВСЬКА ОБЛАСНА ДИТЯЧА ЛІКАРНЯ № 2» відповідно до Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» шляхом перетворення КОМУНАЛЬНОГО ЗАКЛАДУ КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСНОЇ РАДИ «КИЇВСЬКА ОБЛАСНА ДИТЯЧА ЛІКАРНЯ № 2» у КОМУНАЛЬНЕ НЕКОМЕРЦІЙНЕ ПІДПРИЄМСТВО КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСНОЇ РАДИ «КИЇВСЬКА ОБЛАСНА ДИТЯЧА ЛІКАРНЯ № 2». Підприємство є правонаступником усього майна, всіх прав та обов`язків КОМУНАЛЬНОГО ЗАКЛАДУ КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСНОЇ РАДИ «КИЇВСЬКА ОБЛАСНА ДИТЯЧА ЛІКАРНЯ № 2».

Пунктом 1.1 та п. 3.1. Статуту передбачено, що підприємство є лікарняним закладом охорони здоров`я - комунальним унітарним некомерційним підприємством, що надає медичні послуги будь-яким особам в порядку та на умовах, встановлених законодавством України та цим Статутом.

Згідно розділу 4 «Правовий статус» Статуту встановлено, що КНП є юридичною особою публічного права. Права та обов`язки юридичної особи Підприємство набуває з дня його державної реєстрації. Підприємство має самостійний баланс, рахунки в установах банків, Державній казначейській службі України, круглу печатку зі своїм найменуванням, штампи, а також бланки з власними реквізитами.

- Відповідачем по даній справі є фізична особа - ОСОБА_1 , ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженець село Шпендівка Кагарлицького району Київської області, Україна, громадянин України, паспорт громадянина України серії НОМЕР_3 , виданий 02 червня 2009 року Кагарлицьким РВ ГУ МВС України в Київській області, РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 ).

Фактичні обставини справи, встановлені в судовому засіданні, та застосування до них норм права:

- На підставі ухвали Кагарлицького районного суду Київської області від 13.03.2024 у справі № 368/217/24 звільнено ОСОБА_1 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 , (відповідача в даному цивільному провадженні) - від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України,- на підставі ст. 46

КК України у зв`язку з примиренням із потерпілим.

Вищевказана ухвала суду набрала законної сили 26.03.2024.

Згідно мотивувальної частини вищевказаної ухвали (в частині, що стосується вчинення ОСОБА_1 кримінального правопорушення):

- 02.12.2023, близько 23 год. 30 хв., ОСОБА_1 , керуючи автомобілем марки «Renault Megane Scenic», реєстраційний номер НОМЕР_2 , рухаючись по автодорозі Р-32 сполученням «Ржищів - Кременець» не доїжджаючи 900 метрів до с. Шпендівка зі сторони міста Кагарлик у напрямку м. Біла Церква, Обухівського району Київської області, в порушення вимог пункту 2.3 б) ПДР України відповідно до якого «для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний: бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, реагувати на її зміну, і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі», не був уважний, не стежив за дорожньою обстановкою, невчасно відреагував на її зміну, та в порушення вимог пункту 12.1 ПДР України, відповідно до якого «під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним», проявив злочинну самовпевненість, не врахував дорожню обстановку, не обрав безпечну швидкість руху транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух, внаслідок чого не впорався з керуванням, та здійснив з`їзд з проїзної частини у кювет з правого боку по відношенню руху автомобіля з подальшим наїздом на перешкоду у вигляді стовбура дерева.

В результаті дорожньо-транспортної пригоди пасажир автомобіля «Renault Megane Scenic», реєстраційний номер НОМЕР_2 , ОСОБА_2 , 2005 р.н., отримав тілесні ушкодження у вигляді багато уламкового перелому проксимального епіметафізу лівої великогомілкової кістки зі зміщенням уламків, перелому головки малогомілкової кістки зі зміненням уламків, саден голови, лівої кісті. Вищевказані отримані тілесні ушкодження за своїми властивостями можуть відповідати терміну виникнення і відносяться до тілесних ушкоджень СЕРЕДНЬОГО ступеню тяжкості, за критерієм тривалості розладу здоров`я понад 21 день.

Грубе порушення водієм ОСОБА_1 , вимог пунктів 2.3 б), д), 12.1 Правил дорожнього руху перебувають у прямому причинному зв`язку з виникненням дорожньо-транспортної пригоди та настанням наслідків у вигляді заподіяння потерпілому ОСОБА_2 тілесних ушкоджень середнього ступеню тяжкості.

Відповідно до інформації Комунального некомерційного підприємства Київської обласної ради «Київська обласна дитяча лікарня № 2» (далі -

КНП КОР «Київська обласна дитяча лікарня № 2» або КНП КОР «КОДЛ № 2) від 15.01.2025 № 01-66/59, - потерпілий ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , знаходився на стаціонарному лікуванні у КНП КОР «Київська обласна дитяча лікарня № 2» в період з 03.12.2023 по 08.12.2023 (5 повних ліжко-днів + 2473,90 грн).

Вартість 1 ліжко-дня, згідно з проведеним розрахунком, становить:

2226,43 грн.

Загальна вартість лікування ОСОБА_2 становить

13 606,05 грн. Лікування здійснювалось за рахунок коштів НСЗУ.

Факт отримання потерпілим ОСОБА_2 тілесних ушкоджень та його перебування на стаціонарному лікуванні знаходиться у прямому причинно-наслідковому зв`язку із кримінальним правопорушенням, передбаченим ч. 1 ст. 286 КК України та кримінально-караними діями ОСОБА_1 .

Послуги КНП КОР «КОДЛ №2», пов`язані з наданням медичних послуг за програмою медичних гарантій пацієнтам, оплачено Національною службою здоров`я України як замовником медичних послуг за рахунок коштів Державного бюджету України.

Таким чином, кошти у розмірі 13606,05 грн., витрачені на лікування потерпілого від кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, - підлягають стягненню з ОСОБА_1 , оскільки надання медичних послуг здійснювалося за програмою медичних гарантій пацієнтам та оплачено Національною службою здоров`я України, що підтверджено листом НСЗУ від 12.05.2025 №19781/2-16-25.

Цивільний позов про відшкодування витрат на лікування потерпілого в межах кримінального провадження №12023111230002649, - не заявлявся.

Разом з тим, Відповідач не відшкодував витрати на лікування потерпілого від кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, - ні у ході досудового розслідування вказаного кримінального провадження, ні після набрання законної сили ухвалою Кагарлицького районного суду Київської області від 13.03.2024 у справі №368/217/24.

Відповідно загальна сума витрат закладу охорони здоров`я на лікування потерпілого від кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286

КК України у кримінальному провадженні № 12023111230002649, скоєного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підлягають відшкодуванню останнім становить 13 606,05 грн.

- Згідно ч. 7 ст. 128 КПК України особа, яка не пред`явила цивільного позову в кримінальному провадженні, а також особа, цивільний позов якої залишено без розгляду, має право пред`явити його в порядку цивільного судочинства.

- Згідно ч. 3 ст. 128 КПК України цивільний позов в інтересах держави пред`являється прокурором.

- Згідно з ч. 6 ст. 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

- Згідно ч. 1 ст. 1206 ЦК України особа, яка вчинила злочин, зобов`язана відшкодувати витрати закладові охорони здоров`я на лікування потерпілого від цього злочину.

- Згідно ч. 3 ст. 1206 ЦК України, - в разі, якщо лікування проводилося закладом охорони здоров`я, що є у державній власності, у власності Автономної Республіки Крим або територіальної громади, кошти на відшкодування витрат на лікування зараховуються до відповідного бюджету. Якщо лікування проводилося закладом охорони здоров`я, який за відповідні надані медичні послуги отримує кошти згідно з договором про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій, такі кошти зараховуються до Державного бюджету України.

Отже, - цивільний позов про відшкодування витрат на лікування потерпілого від кримінального правопорушення ОСОБА_2 у межах зазначеного вище кримінального провадження, - не заявлявся, в добровільному порядку вказані кошти ОСОБА_1 до державного бюджету не відшкодовані, що підтверджується листами КНП КОР «Київська обласна дитяча лікарня № 2» від 04.04.2025 № 01-66/292 та НСЗУ від 12.05.2025 №19781/2-16-25.

- Згідно п. 3 Постанови Пленуму Верховного суду України від 07.07.1995 № 11 «Про відшкодування витрат на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від злочину, та судових витрат», питання відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого вирішується згідно з «Порядком обчислення розміру фактичних витрат закладу охорони здоров`я на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння та зарахування стягнених з винних осіб коштів до відповідного бюджету і їх використання, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 16.07.1993 № 545.

Як передбачено цим Порядком, сума коштів, що підлягає відшкодуванню, визначається закладом охорони здоров`я, в якому перебував на лікуванні потерпілий, з урахуванням кількості ліжко-днів, проведених ним у стаціонарі, та щоденної вартості його лікування.

Термін і обґрунтованість перебування потерпілого від злочину на стаціонарному лікуванні визначається на підставі даних лікувального закладу, де він перебував на лікуванні. До справи має бути приєднана довідка - розрахунок бухгалтерії цього закладу із записом про вартість одного ліжко-дня та загальну суму фактичних витрат на лікування потерпілого.

Витрачені на стаціонарне лікування кошти підлягають відшкодуванню у повному обсязі і зараховуються до Державного бюджету України.

Пункт 1 Порядку обчислення розміру фактичних витрат закладу охорони здоров`я на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння та зарахування стягнення з винних осіб коштів до відповідного бюджету і їх використання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.07.1993 № 545 (далі - Порядок) вказує, що згідно зі статтею 1206 Цивільного кодексу України кошти, витрачені закладом охорони здоров`я на стаціонарне лікування особи потерпілої від злочину, за винятком випадку завдання такої шкоди при перевищенні меж необхідної оборони або в стані сильного душевного хвилювання, що раптово виникло внаслідок протизаконного насильства чи тяжкої образи з боку потерпілого, підлягають відшкодуванню особою, яка вчинила злочин, у розмірі фактичних витрат.

Відповідно до п. 2 Порядку, сума коштів, яка підлягає відшкодуванню, визначається закладом охорони здоров`я, в якому перебував на лікуванні потерпілий, виходячи з кількості ліжко-днів, проведених ним в стаціонарі, та вартості витрат на його лікування в день.

Кількість ліжко-днів визначається на підставі медичної картки стаціонарного хворого (форма 003/у) або інших документів, які підтверджують дату госпіталізації та виписки хворого із стаціонарного відділення лікувального закладу.

Визначення суми витрат на лікування потерпілого за один ліжко-день провадиться виходячи з фактичної кількості ліжко-днів і загальної суми фактичних витрат за місяць (в якому проводилось лікування) на утримання лікувального закладу, за винятком витрат на капітальні вкладення, капітальний ремонт і придбання інвентаря та обладнання.

Також, п. 3 Порядку зазначає, що визначена сума коштів на лікування потерпілого стягується судом з обвинуваченого або фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, при ухваленні вироку за позовом закладу охорони здоров`я або прокурора. У разі коли при ухваленні вироку сума коштів, витрачених на стаціонарне лікування потерпілого, ще не була визначена і рішення про їх відшкодування не було прийнято, стягнення провадиться в порядку цивільного судочинства за позовом вказаних юридичних осіб.

Механізм фінансування КНП КОР «КОДЛ № 2» змінено, а саме - Національною службою здоров`я України за рахунок коштів Державного бюджету України, - шляхом оплати наданих лікарнею медичних послуг за програмами медичних гарантій відповідно до укладених між ними Договорів про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій. Вказані кошти перераховуються безпосередньо на рахунок лікарні.

Послуги КНП КОР «Київська обласна дитяча лікарня № 2», пов`язані з наданням медичних послуг за програмою медичних гарантій пацієнтам, - оплачено НСЗУ, як замовником медичних послуг за рахунок коштів Державного бюджету України.

Механізм використання коштів, передбачених у державному бюджеті за програмою «Реалізація програми державних гарантій медичного обслуговування населення» (КПКВК 2308060) визначено Порядком використання коштів, передбачених у державному бюджеті на реалізацію програми державних гарантій медичного обслуговування населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 24.12.2019 № 1086.

В той же час, оскільки КНП КОР «Київська обласна дитяча лікарня № 2», - витратила кошти з бюджету НСЗУ при наданні медичних послуг - лікування потерпілого ОСОБА_2 , який перебував на стаціонарному лікуванні з вини ОСОБА_1 (відповідача у даному цивільному провадженні), - зазначені кошти необхідно стягнути з ОСОБА_1 та зарахувати до Державного бюджету України.

Враховуючи вищенаведене, кошти в сумі 13 606, 05 грн підлягають до зарахування на користь Державного бюджету України, а саме, - до бюджету НСЗУ.

- Згідно ч. 3 ст. 56 ЦПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

- Згідно ч. 4 ст. 56 ЦПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

- Згідно ч. 5 ст. 56 ЦПК України у разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача.

Невідшкодування відповідачем витрат, здійснених КНП «Київська обласна дитяча лікарня № 2» за рахунок державного бюджету на стаціонарне лікування потерпілого від кримінального правопорушення потерпілого ОСОБА_2 , який перебував на стаціонарному лікуванні з вини ОСОБА_1 (відповідача по даному цивільному провадженню), - негативно впливає на фінансування інших хворих, - чим порушуються інтереси держави та територіальної громади у сфері дотримання прав і свобод людини і громадянина в галузі охорони здоров`я, забезпечення пов`язаних з ними державних гарантій, що і є підставою звернення прокурора в межах своєї компетенції до суду на захист державних інтересів.

Звернення прокурора до суду є виправданим, оскільки в даному випадку захисту потребують державні інтереси.

Обухівською окружною прокуратурою листом від 06.05.2025 за

№ 56/2-4212вих-25, - було повідомлено Національну службу здоров`я України про виявлені порушення та тим самим, - надано можливість вищевказаній юридичній особі відреагувати на порушення інтересів держави.

Однак, НСЗУ, згідно листа від 12.05.2025 №19781/2-16-25, повідомила окружну прокуратуру, що вищевказані витрати на лікування

КНП КОР «Київська обласна дитяча лікарня № 2» потерпілого від злочину ОСОБА_2 оплачено НСЗУ як замовником медичних послуг за рахунок коштів Державного бюджету України, проте заходів претензійно-позовного характеру, спрямованих на стягнення з ОСОБА_1 вказаних коштів не вживала, зазначаючи, що відповідно до норм Положення про Національну службу здоров`я України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2017 № 1101, НСЗУ не наділена повноваженнями представляти інтереси держави у справах про відшкодування витрат на лікування особи, яка потерпіла від злочину. Одночасно, - НСЗУ не заперечує щодо звернення до суду в інтересах держави прокуратурою стосовно відшкодування витрат на лікування потерпілих від кримінальних правопорушень.

Враховуючи вищевикладене, - суд вважає, що позов підлягає до задоволення, так як позивачем по справі, - прокурором, - позов поданий в установленому Законом порядку, та суд вважає, що обставини справи, на які здійснює посилання прокурор - в судовому засіданні, - підтвердилися (належними та допустимими доказами - письмовими доказами), а норми матеріального та процесуального права, якими прокурор обгрунтовує свою правову позицію щодо необхідності задоволення позову, - дійсно підлгяають до застосування для вирішення спору в даному цивільному провадженні.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ч.ч. 3, 7 ст. 128 КПК України, ч.ч. 1, 3 ст. 1206 ЦК України, Постановою Пленуму Верховного суду України від 07.07.1995 № 11 «Про відшкодування витрат на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від злочину, та судових витрат», Порядком обчислення розміру фактичних витрат закладу охорони здоров`я на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння та зарахування стягнення з винних осіб коштів до відповідного бюджету і їх використання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.07.1993 № 545, Порядком використання коштів, передбачених у державному бюджеті на реалізацію програми державних гарантій медичного обслуговування населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 24.12.2019 № 1086, ч.ч. 3, 4, 6 ст. 56, ч. 6 ст. 82, п. 2 ч. 1 ст. 258, ст. 259, ст.ст. 263 - 265, ст. 268 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов керівника Обухівської Окружної прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Національної служби здоров`я України, третя особа на стороні позивача, - Комунальне некомерційне підприємство Київської обласної ради «Київська обласна лікарня № 2, - до ОСОБА_1 , - про відшкодування витрат на лікування особи, яка потерпіла від кримінального правопорушення, - задовольнити.

Стягнути з фізичної особи, -

- ОСОБА_1 , ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця село Шпендівка Кагарлицького району Київської області, Україна, громадянина України, паспорт громадянина України серії НОМЕР_3 , виданий 02 червня 2009 року Кагарлицьким РВ ГУ МВС України в Київській області, РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 ), -

- кошти в сумі у сумі 13606,05 грн (тринадцять тисяч шістсот шість гривень п`ять копійок) грн 05 коп., - (витрат, понесених Національною службою здоров`я України за рахунок коштів Державного бюджету України на лікування потерпілого від кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України у кримінальному провадженні

№ 12023111230002649), -

- в дохід Державного бюджету України за наступними реквізитами:

- код отримувача - 37993783;

- отримувач ГУК у м. Києві/Шевченківський р-н/24060300;

- банк отримувача - Казначейство України (ел.адм.подат.);

- номер рахунку - UA978999980313080115000026011;

- код класифікації доходів бюджету - 24060300;

- найменування коду класифікації доходів бюджету - 24060300.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку на підставі ч. 1 ст. 352 ЦПК України.

Апеляційна скарга на рішення суду на підставі ч. 1 ст. 354 ЦПК України подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Згідно ч. 1 ст. 355 ЦПК України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Згідно п. 15.5) Перехідних Положень ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно - телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справи витребовуються на надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У разі порушення порядку подання апеляційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з моменту проголошення до Київського Апеляційного суду через Кагарлицький районний суд Київської області, а учасниками процесу, які не були присутні під час проголошення рішення, - протягом тридцяти днів з моменту отримання копії рішення.

Повний текст рішення виготовлено 23.07.2025 року.

Суддя: Закаблук О.В.