Постанова від 21.07.2025 по справі 164/707/25

Справа № 164/707/25 Провадження №33/802/425/25 Головуючий у 1 інстанції:Ониско Р. В. Доповідач: Гапончук В. В.

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 липня 2025 року місто Луцьк

Волинський апеляційний суд в складі:

судді - Гапончука В.В.,

за участю

секретарів судового засідання - Богдан Л.М., Галензи В.О.,

захисника ОСОБА_1 - Максименко Ю.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу захисника Максименко Юлії Петрівни в інтересахособи, що притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , на постанову судді Маневицького районного суду Волинської області від 06 червня 2025 рокупро притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 , військовослужбовця, до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КпАП України

В С Т А Н О В И В:

Постановою судді Маневицького районного суду Волинської області від 06.06.2025 року ОСОБА_1 визнано винним у правопорушенні, передбаченому ч.1 ст.130 КпАП України, та накладено на нього стягнення у виді штрафу в розмірі одна тисяча неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.

Стягнуто з ОСОБА_1 605 (шістсот п`ять) гривень 60 копійок судового збору.

ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за те, що він 01.03.2025 року біля 11 години 47 хвилин, в селі Карасин по вулиці Шкільна Камінь-Каширського району Волинської області, керував автомобілем марки «Ауді А3», реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 , перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, чим порушив п.2.9 «а» Правил дорожнього руху України.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням захисник Максименко Ю.П. в інтересах ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду скасувати та закрити провадження у справі за відсутністю складу події.

Зазначає, що така постанова винесена всупереч вимог ст.268 КпАП України, оскільки винесена без участі особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, та без його захисника, судом було проігноровано клопотання останнього про перенесення розгляду справи. Окрім того судом не було розглянуто жодне з клопотань, заявлених захисником до початку судового розгляду.

На думку захисника мають місце численні порушення вимог закону з боку працівників поліції, зокрема, транспортний засіб під керуванням ОСОБА_1 було зупинено безпідставно, без повідомлення водія про причини зупинки. Також огляд ОСОБА_2 на стан алкогольного сп`яніння було проведено приладом «Драгер 6810», калібрування якого застаріле, отже і результати такого огляду є хибними. А тому, працівники поліції, знаючи, що газоаналізатор має похибку, яка суттєво може вплинути на результат проходження такого огляду, повинні були запропонувати водію проїхати до медичного закладу. Окрім того, як вбачається з відеозапису з місця події, після проведення огляду ОСОБА_2 на стан алкогольного сп`яніння, останнього не запитували чи погоджується він з результатами такого огляду.

Вважає, що судом не було взято до уваги і порушення відео фіксації під час складання протоколу про адміністративне правопорушення,оскільки він не відповідає встановленим законом вимогам щодо безперервності та початку відеофіксації з моменту виконання службових обов`язків поліцейськими. Складення акту огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів також не відповідало встановленим вимогам, адже він складений не по формі, примірник такого акту водієві не вручався.

Окремо зазначає, що ОСОБА_1 є військовослужбовцем, про що достовірно знали представники поліції, а отже, відповідно до законодавства, огляд на стан сп`яніння мали проводити уповноважені представники управління Військової служби правопорядку, а не поліцейські, які зупинили транспортний засіб.

В судове засідання ОСОБА_1 , будучи належним чином повідомленим про час та місце судового розгляду, не з`явився, клопотань про відкладення розгляду справи не подавав, захисник не заперечував щодо продовження судового розгляду за відсутності її довірителя, а тому апеляційний суд вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності ОСОБА_1 , відповідно до вимог ст.268 КпАП України.

Перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та матеріалів справи про адміністративне правопорушення, заслухавши пояснення захисника Максименко Ю.П., яка апеляційну скаргу підтримала з викладених у ній мотивів, просила її задовольнити, приходжу до наступного висновку.

Відповідно до ст.245 КпАП України завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Згідно до ч.1 ст.268 КпАП України особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Статтею 278 КпАП України визначено, що орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує, зокрема, питання чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду.

Як убачається з матеріалів справи, 06.06.2025 року судове засідання було проведено за відсутності особи, що притягається до адміністративної ОСОБА_1 та його захисника Максименко Ю.П. До початку судового розгляду, 02.06.2025 року, захисник подала клопотання про перенесення судового засідання на іншу дату, однак таке клопотання без належної мотивацї було проігноровано місцевим судом (а.с.26-28).

Враховуючи те, що захисник завчасно подав клопотання про відкладення судового розгляду із зазначенням причин неможливості взяти участь в судовому засіданні, суд всупереч цьому розглянув справу у відсутності учасників процесу, тому апеляційний суд вважає, що в даному випадку ОСОБА_1 був позбавлений передбаченого законодавством права на захист.

Тому, враховуючи допущені судом першої інстанції порушення вимог ч.1 ст.268 КпАП України, доходжу висновку про необхідність скасування постанови судді Маневицького районного суду Волинської області від 06.06.2025 року та прийняття нової постанови, як це передбачено п.3 ч.8 ст.294 КпАП України, з метою відновлення порушеного права ОСОБА_1 на захист.

Відповідно до вимог ст.ст.245, 280 КпАП України, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови. Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

З`ясовуючи ці обставини, суд повинен виходити з положень ст.251 КпАП України, згідно з якою доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Оцінка доказів, у відповідності до ст.252 КпАП України, здійснюється за внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності.

Так, відповідно до вимог п.2.9а ПДР України водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин.

Водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного,наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів,що знижують увагу та швидкість реакції, що передбачено п.2.5 ПДР України.

Порядок проходження огляду осіб з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції закріплено у ст.266 КпАП України, Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (далі - Інструкція №1452/735).

Від так, факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ст.130 КпАП України, підтверджується наступними доказами:

- протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 259385 від 01.03.2025 року (а.с.1),

- направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 01.03.2025 року (огляд на стан алкогольного сп`яніння ОСОБА_1 в медичному закладі не проводився) (а.с.2),

- актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів алкотестера «ДРАГЕР 6810» (результат огляду на стан сп`яніння у ОСОБА_1 - 0.38 проміле) (а.с.3)

- роздруківкою чека Драгер до протоколу від 01.03.2025 року, результат тесту - 0,38 проміле (а.с.4)

- рапортом від 01.03.2025 року (а.с.5),

- DVD-R диском з відеозаписом відносно ОСОБА_1 (а.с.8)

Згідно довідки ВП № 1 (сел. Маневичі) Камінь-Каширського РВП ГУНП у Волинській області - ОСОБА_1 відповідно інформаційної підсистеми «ГСЦ водійське посвідчення» отримав посвідчення водія серії НОМЕР_2 від 16.09.2008 року (а.с.7).

Оцінюючи досліджені під час розгляду справи докази, апеляційний суд доходить висновку про те, що дії працівників поліції є правомірними і відповідають вимогам ст.266 КпАП України, Інструкції № 1452/735, а протокол про адміністративне правопорушення щодо наявності в діях ОСОБА_1 порушень вимог п.2.9а ПДР України складений відповідно до вимог закону.

Обставини, викладені у протоколі, підтверджуються даними відеозапису, із якого вбачається, що працівники поліції, зупинивши транспортний засіб під керуванням ОСОБА_1 , законно та обґрунтовано запропонували останньому пройти огляд, оскільки виявили у нього ознаки алкогольного сп`яніння, а саме - почервоніння обличчя, запах алкоголю з ротової порожнини. ОСОБА_1 підтвердив факт вживання алкоголю напередодні ввечері, з результатом тестування був згідний. Від так, пропонувати пройти огляд на стан сп`яніння у медичному закладі в працівників поліції не було підстав.

Таким чином, наявний у матеріалах справи відеозапис з місця події є безперервним у тій частині, що має істотне значення для її вирішення, від зупинки транспортного засобу до ознайомлення ОСОБА_1 з правами та обов`язками та складання відповідних адміністративних матеріалів.

Твердження апелянта про безпідставну зупинку транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 не беруться судом до уваги, адже не впливає на обставини, які складають об`єктивну сторону адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КпАП України, та не може свідчити про безпідставність складання протоколу про адміністративне правопорушення за вказаною статтею.

Окрім того, неправомірна зупинка працівниками поліції транспортного засобу, за певних обставин, може бути підставою притягнення таких працівників до відповідальності. Проте, якщо при цьому з`ясувалось, що водій перебував з ознаками сп`яніння, то факт неправомірної зупинки його працівниками поліції, не звільняє водія від обов`язку виконання вимог п.2.5 ПДР.

Щодо доводів апеляційної скарги захисника про те, що «Drager Alcotest 6810», яким проводився огляд ОСОБА_1 на стан алкогольного сп`яніння, не пройшов калібрування відповідно до закону, а тому його покази не можуть бути достовірними, то вони є необґрунтованими.

Частиною 1 статті 1 Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність» визначено терміни: 10) калібрування сукупність операцій, за допомогою яких за заданих умов на першому етапі встановлюється співвідношення між значеннями величини, що забезпечуються еталонами з притаманними їм невизначеностями вимірювань, та відповідними показами з пов`язаними з ними невизначеностями вимірювань, а на другому етапі ця інформація використовується для встановлення співвідношення для отримання результату вимірювання з показу; 17) періодична повірка засобів вимірювальної техніки повірка, що проводиться протягом періоду експлуатації засобів вимірювальної техніки через встановлений проміжок часу (міжповірочний інтервал); 18) повірка засобів вимірювальної техніки сукупність операцій, що включає перевірку та маркування та/або видачу документа про повірку засобу вимірювальної техніки, які встановлюють і підтверджують, що зазначений засіб відповідає встановленим вимогам.

Статтею 17 вказаного Закону врегульовано порядок Повірки засобів вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації, згідно якої передбачено, що законодавчо регульовані засоби вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації, підлягають періодичній повірці та повірці після ремонту, а стаття 27 Закону врегульовує питання щодо калібрування засобів вимірювальної техніки.

Так, калібруванню в добровільному порядку можуть підлягати засоби вимірювальної техніки, які застосовуються у сфері та/або поза сферою законодавчо регульованої метрології. Калібруванню також підлягають вторинні та робочі еталони. Калібрування засобів вимірювальної техніки проводиться: науковими метрологічними центрами; метрологічними центрами, калібрувальними лабораторіями, акредитованими національним органом України з акредитації; метрологічними центрами, калібрувальними лабораторіями, які мають документально підтверджену простежуваність своїх еталонів до національних еталонів, еталонів інших держав або міжнародних еталонів відповідних одиниць вимірювання.

Калібрування вторинних та робочих еталонів проводиться в порядку, встановленому нормативно-правовим актом центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері метрології та метрологічної діяльності.

Калібрування та оформлення його результатів проводяться відповідно до національних стандартів, гармонізованих з відповідними міжнародними та європейськими стандартами, та документів, прийнятих міжнародними та регіональними організаціями з метрології.

Таким чином, повіркою є перевірка відповідності певним стандартам, а калібрування це приведення засобу вимірювальної техніки до певних стандартів.

Міжповірочний інтервал для категорії законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки «Вимірювачі вмісту алкоголю в крові та повітрі, що видихується» встановлено наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 13.10.2016 року № 1747 і становить 1 рік.

З роздрукованого чеку приладу «Drager Alcotest 6810», за допомогою якого ОСОБА_1 проходив огляд на стан сп`яніння, вбачається, що останнє калібрування приладу проводилось 13.06.2024 року, а проходження огляду на стан сп`яніння ОСОБА_1 проводився 01.03.2025 року, що свідчить про належне здійснення повірки та калібрування приладу «Drager Alcotest 6810»

З врахуванням наведеного, враховуючи зміст відеозапису з бодікамер працівників поліції, а також підтвердження самого ОСОБА_1 того, що він вживав алкогольні напої, зокрема «з вечора випив, не видихалось», не заперечення ним щодо свого ступеня алкогольного сп`яніння, який становить 0,38 ‰, підстав для визнання недійсним результатів його огляду на стан алкогольного сп`яніння, проведеного за допомогою технічного приладу «Drager Alcoteste 6810», апеляційний суд не вбачає.

Доводи сторони захисту про те, що оскільки водій є військовослужбовцем, а огляд на стан сп`яніння повинен був проводитися працівниками Військової служби правопорядку, є необґрунтованими з наступних підстав.

Так, за змістом ст.266-1 КпАП України огляд на стан сп`яніння проводиться посадовою особою, уповноваженою на те начальником органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України або командиром, лише щодо військовослужбовців Збройних Сил України, щодо яких є підстави вважати, що вони у стані сп`яніння виконують обов`язки військової служби або перебувають на території військових частин.

Також відповідно до ст.266-1 КпАП України огляд на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння військовослужбовців Збройних Сил України, щодо яких є підстави вважати, що вони у стані сп`яніння перебувають на вулицях, у закритих спортивних спорудах, у скверах, парках, у всіх видах громадського транспорту (включаючи транспорт міжнародного сполучення) та в заборонених законом інших місцях, проводиться посадовою особою, уповноваженою на те начальником органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, з використанням спеціальних технічних засобів та тестів.

Аналіз положень ст.266-1 КпАП України свідчить про те, що даною нормою права не визначається порядок огляду військовослужбовців Збройних Сил України на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, які керують транспортним засобом.

Таким чином, для військовослужбовців, які керують транспортним засобом застосовується порядок проходження огляду, передбачений ст.266 КпАП України, які проводять працівники Національної поліції.

Крім того, відповідно до вимог ч.1 ст.15 КпАП України, військовослужбовці несуть відповідальність за адміністративні правопорушення за дисциплінарними статутами. За порушення правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, несуть адміністративну відповідальність на загальних підставах.

Згідно відеозапису з нагрудних камер поліцейських ОСОБА_1 не повідомляв, що виконує обов`язки військової служби.

Клопотання захисника про зупинення провадження у справі до моменту звільнення ОСОБА_1 з військової служби, апеляційний суд вважає необґрунтованим, оскільки його права, передбачені ст.268 КпАП України, в тому числі право на захист, належним чином забезпечені захисником.

Крім того, Кодексом України про адміністративні правопорушення не передбачена можливість зупинення провадження у справі з підстав проходження військової служби.

Суд застосовує аналогію закону і аналогію права тоді, коли на переконання суду певні відносини мають бути врегульовані, але законодавство такого регулювання не містить, внаслідок чого наявна прогалина в законодавчому регулюванні.

Положеннями ст.277 КпАП України передбачена можливість зупинення строку розгляду справ про адміністративні правопорушення у разі якщо особа, щодо якої складено протокол про таке правопорушення, умисно ухиляється від явки до суду або з поважних причин не може туди з`явитися. Однак, дана норма стосується лише адміністративних правопорушень, пов`язаних з корупцією. Зупинення строку розгляду інших справ про адміністративні правопорушення зазначеною правовою нормою не передбачено.

Таким чином інститут зупинення розгляду справ про адміністративні правопорушення КпАП України передбачений, але він не може бути застосований до справ про адміністративні правопорушення, передбачені ч.1 ст.130 КпАП України, а тому доводи апеляційної скарги про застосування аналогії закону, зокрема ст.335 КПК України, є необґрунтованими.

Безпідставним також є клопотання прокурора про залучення до участі у даній справі прокурора, оскільки чинним КпАП України не передбачено обов`язкову участь прокурора у справах про адміністративні правопорушення, передбачені ч.1 ст.130 КпАП України. При цьому, в даному випадку суд не перебирає на себе функцію сторони обвинувачення, а досліджує докази, які додані до протоколу про адміністративне правопорушення органом посадовою особою якої він був складений.

Таким чином, враховуючи безальтернативну санкцію ч.1 ст.130 КпАП України, а також результат огляду ОСОБА_1 , апеляційний суд прийшов до висновку про необхідність призначення ОСОБА_1 штрафу з позбавленням права керувати транспортним засобом, яке буде достатнім для його виправлення, перевиховання, а також попередження вчинення як ним так і іншими особами аналогічних правопорушень.

Беручи до уваги вище наведене, апеляційний суд прийшов до висновку, що ці та інші доводи апелянта, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків суду щодо доведеності вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КпАП України та необхідності застосування покарання у межах санкції даної статті.

На підставі викладеного, керуючись статтею 294 КпАП України, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу захисника Максименко Юлії Петрівни в інтересахособи, що притягається до адміністративної ОСОБА_1 задовольнити частково

Постанову судді Маневицького районного суду Волинської області від 06 червня 2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КпАП України скасувати та прийняти нову постанову.

Визнати ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КпАП України, та накласти на нього стягнення у виді штрафу в розмірі одна тисяча неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.

Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 605 гривень 60 копійок в дохід держави.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Волинського апеляційного суду Гапончук В.В.