Постанова від 23.07.2025 по справі 922/457/25

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 липня 2025 року м. Харків Справа № 922/457/25

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Тарасова І.В., суддя Білоусова Я.О. , суддя Стойка О.В.;

розглянувши у приміщенні Східного апеляційного господарського суду у письмовому провадженні апеляційну скаргу (вх.№1126Х/2) Товариства з обмеженою відповідальністю «Схід Оіл Груп», м.Харків, на рішення Господарського суду Харківської області від 23.04.2025 (ухвалене у приміщенні Господарського суду Харківської області суддею Погореловою О.В. у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, повний текст складено 23.04.2025) у справі №922/457/25

за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Перша», м.Київ,

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Схід Оіл Груп», м.Харків,

про стягнення 87418,64 грн,-

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Перша» звернулося до Господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Схід Оіл Груп», в якому просив стягнути з відповідача на свою користь страхове відшкодування у розмірі 87418,64 грн.

Позов обґрунтований тим, що згідно зі ст.1, 9, .16, 25, 27 Закону України «Про страхування», ст.22, 993, 1191, 1166, 1172, 1187 Цивільного кодексу України, ст.38 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст.4, 18, 20, 162, 171, 247, 249 Господарського процесуального кодексу України, саме відповідач, працівника якого визнано винним у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди, повинен відшкодувати позивачу сплачене страхове відшкодування.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 23.04.2025 у справі №922/457/25 позов задоволено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Схід Оіл Груп» на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Перша» 87418,64 грн страхового відшкодування та 2422,40 грн витрат зі сплати судового збору.

Приймаючи оскаржуване рішення, господарський суд мотивував його тим, що на час ДТП законним володільцем транспортного засобу марки DAF, номерний знак НОМЕР_1 , було саме ТОВ «Схід Оіл Груп», на виконання договірних зобов`язань з яким і діяв позивач, здійснюючи виплату страхового відшкодування на користь потерпілої сторони. Норми спеціального Закону надають страховику, який виплатив страхове відшкодування, альтернативне право на звернення з позовом у порядку регресу до водія транспортного засобу, який спричинив ДТП, у визначених Законом випадках. Винний у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди водій транспортного засобу марки DAF, номерний знак НОМЕР_1 на час вчинення ДТП перебував у трудових відносинах із відповідачем. Щодо твердження відповідача про те, що водій ОСОБА_1 не виконував трудових обов`язків на момент скоєння ДТП, господарський суд зазначив, що будь-яких доказів (у тому числі звернення до правоохоронних органів) того, що водій ОСОБА_1 самовільно чи протиправно заволодів/використав транспортний засіб без відома його власника - відповідача, суду не надано. Втім, як забезпечений автомобіль DAF, державний номерний знак НОМЕР_1 , належить відповідачу, страхувальником за полісом №219495578 - також є відповідач. Належних і допустимих доказів щодо спростування визначеного розміру завданої шкоди відповідачем не надано. Ураховуючи викладене, господарський суд задовольнив позовні вимоги, як обґрунтовані.

Відповідач -Товариство з обмеженою відповідальністю «Схід Оіл Груп», подав на зазначене рішення до Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, не з`ясування обставин, що мають значення для справи, просить це рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити.

В обґрунтування вимог скарги заявник зазначає таке:

-господарським судом не з`ясовано та не перевірено доказами: чи винна особа виконувала під час вчинення ДТП трудові (службові) обов`язки, що призвело до ухвалення неправильного по суті рішення. При цьому, висновок суду першої інстанції про обов`язковість умови самовільного чи протиправного заволодіння/використання транспортного засобу винною особою є безпідставним та необґрунтованим, що, на думку заявника, свідчить про неправильне застосування норм матеріального права (ст.1172 Цивільного кодексу України), що призвело до ухвалення неправильного по суті рішення;

-господарським судом не надано оцінку усім поданим відповідачем доказам, а саме: довідці ТОВ «Схід Оіл Груп» від 04.04.2025 щодо перебування транспортного засобу на обліку товариства, витягу з Правил внутрішнього трудового розпорядку від 04.04.2025, витягу з табелю обліку використання робочого часу за серпень 2024 року, довідці ТОВ «Схід Оіл Груп» від 04.04.2025 про те, що ОСОБА_1 працював на підприємстві з 30.07.2024 по 30.11.2024, а 27.08.2024 даний співробітник був вихідний та не виконував службових обов`язків, натомість у рішенні викладені та оцінені лише доводи та докази позивача, що є порушенням ст.86 Господарського процесуального кодексу України та підставою для скасування оскаржуваного рішення.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 16.05.2025 апеляційну скаргу відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Схід Оіл Груп» на рішення Господарського суду Харківської області від 23.04.2025 у справі №922/457/25 залишено без руху та встановлено скаржнику десятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху для усунення недоліків апеляційної скарги шляхом надання доказів сплати судового збору в розмірі 270,00 грн. Роз`яснено, що наслідки неусунення недоліків, визначених цією ухвалою, у строк, встановлений судом, передбачені статтями 174, 260 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 16.05.2025 у складі колегії суддів: головуючого судді Тарасової І.В., судді Білоусової Я.О., судді Крестьянінова О.О., витребувано у Господарського суду Харківської області матеріали справи №922/457/25.

20.05.2025 до Східного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи.

Згідно з витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.05.2025 у зв`язку зі знаходженням на навчанні судді Крестьянінова О.О. для розгляду справи сформовано такий склад колегії суддів: головуючий суддя Тарасова І.В., суддя Білоусова Я.О., суддя Стойка О.В.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 26.05.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою відповідача -Товариства з обмеженою відповідальністю «Схід Оіл Груп» на рішення Господарського суду Харківської області від 23.04.2025 у справі №922/457/25. Ухвалено: розгляд справи здійснити без повідомлення учасників справи. Встановлено позивачу строк до 15.06.2025 для подання відзиву на апеляційну скаргу з доказами його надсилання відповідачу. Встановити сторонам строк до 17.06.2025 для подання заяв, клопотань, тощо з доказами їх надсилання іншій стороні.

З матеріалів справи убачається, що сторони повідомлені про відкриття апеляційного провадження щодо поданої у справі апеляційної скарги у порядку, визначеному статтями 6, 120, 242 Господарського процесуального кодексу України, шляхом направлення ухвал суду в електронному вигляді до електронних кабінетів в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі. Таким чином, судом апеляційної інстанції вчинено усі належні та допустимі заходи, направленні на повідомлення учасників справи про відкриття апеляційного провадження у даній справі і її розгляд у порядку письмового провадження без виклику сторін.

Згідно з частиною 1 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у Главі 1 Розділу ІV.

Відповідно до частини 1 ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. За приписами частини 2 цієї норми, суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Дослідивши матеріали справи, викладені в апеляційній скарзі доводи та вимоги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду зазначає таке.

27.08.2024 о 07 год.45 хв. водій ОСОБА_1 , рухаючись по проспекту Свободи, б.132 (електроопора №86), в Новокодацькому районі міста Дніпра, керуючи транспортним засобом DAF, державний номерний знак НОМЕР_1 , з напівпричепом KRONE, державний номерний знак НОМЕР_2 , перед початком руху, не забезпечив технічно справний стан транспортного засобу, внаслідок чого під час руху транспортного засобу відбувся неконтрольований рух колеса, в наслідок чого відбулось його зіткнення з транспортним засобом VOLKSWAGEN PASSAT, державний номерний знак НОМЕР_3 , під керуванням водія ОСОБА_2 .

Вказані обставини встановлені постановою Ленінського районного суду міста Дніпропетровська від 30.09.2024 у справі №3/205/3950/24, якою водія ОСОБА_1 , що працює в ТОВ «Схід Оіл Груп», визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 605,60 грн.

За результатом дослідження доказів, а саме: даних протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №118380 від 27.08.2024, схеми місця ДТП від 27.08.2024, судом у постанові від 30.09.2024 у справі №3/205/3950/24 встановлено факт порушення водієм ОСОБА_1 пункту 2.3 Правил дорожнього руху України та вчинення ним правопорушення, передбаченого ст.124 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Також про порушення забезпечення технічної справності, стану і комплексності транспортного засобу та вантажу (пункт 2.3 Правил дорожнього руху) з боку винуватця ДТП -водія ОСОБА_1 , що керував транспортним засобом DAF, державний номерний знак НОМЕР_1 , з напівпричепом KRONE, державний номерний знак НОМЕР_2 , зазначено у відповіді Національної поліції України (а.с.41-43).

Відповідно до звіту №804-24_SOS_-240828-291440 від 25.09.2024 Про оцінку вартості (розміру) збитків, заподіяних пошкодженням транспортного засобу, складеного оцінювачем (ФОП Парфенюк О.В.), вартість відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля марки «Volkswagen PASSAT», державний номерний знак НОМЕР_3 , складає 198870,75 грн, ринкова вартість автомобіля до ДТП складає 540485,25 грн, вартість шкоди складає 103412,37 грн (а.с.7-9).

Матеріали справи містять протокол технічного огляду КТЗ - «Volkswagen PASSAT», державний номерний знак НОМЕР_3 , від 05.08.2024, в якому зафіксовані пошкодження авто після ДТП (а.с.12-13).

Згідно з полісом №219495578 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів ПрАТ «СК «Перша» є страховиком забезпеченого транспортного засобу марки DAF, номерний знак НОМЕР_1 ; страхувальником є ТОВ «Схід Оіл Груп» (а.с.25).

Оскільки між відповідачем - ТОВ «Схід Оіл Груп» та АТ «Страхова компанія «Перша» укладено договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №219495578, ПрАТ «Страхова компанія «Перша» на підставі заяви про виплату страхового відшкодування (а.с.46) та страхового акту №ЦВ27877 від 11.10.2024 (а.с.34), товариство здійснило виплату страхового відшкодування за пошкоджений автомобіль марки «Volkswagen PASSAT», державний номерний знак НОМЕР_3 , у ДТП у розмірі 87418,64 грн (а.с.93).

18.11.2024 позивач звернувся до відповідача з претензією (за вих.№731 від 15.11.2024, в якій просив у 30-денний строк з моменту отримання претензії сплатити заборгованість у розмірі 87418,64 грн. Направлення претензії підтверджується описом вкладення у цінний лист АТ «Укрпошта» від 18.11.2024 (а.с.32, 33).

Однак відповідачем вказану суму не сплачено, у зв`язку з чим позивач звернувся до господарського суду з даним позовом про стягнення з відповідача страхового відшкодування у розмірі 87418,64 грн.

Надаючи оцінку висновкам місцевого господарського суду згідно з підпунктом б) пункту 3 частини 1 статті 282 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням меж апеляційного перегляду, про які зазначено вище, колегія суддів зазначає таке.

Предметом позову є вимога до винної особи про відшкодування завданої майнової шкоди у розмірі 87418,64 грн.

Відповідно до частини 1 ст.1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Стаття 993 Цивільного кодексу України визначає, що до страховика, який здійснив страхову виплату (відшкодування) за договором страхування майна, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхову виплату (відшкодування), має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Відповідно до ст.108 Закону України «Про страхування» страховик, який здійснив страхову виплату за договором страхування майна, має право вимоги до особи, відповідальної за заподіяні збитки, у розмірі здійсненої страхової виплати та інших пов`язаних із нею фактичних витрат.

Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007, яке, з урахуванням положень статей 8, 9 Конституції України, а також статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини, є частиною національного законодавства, зазначив, що будь - яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі держави.

Відповідно до частини 1 статті 1187 Цивільного кодексу України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Відповідно до частини 2 статті 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Тобто нормами частини 2 статті 1187 Цивільного кодексу України визначено особливого суб`єкта, який несе відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, це є його законний володілець.

Господарським судом правильно встановлено, що на час ДТП законним володільцем транспортного засобу марки DAF, номерний знак НОМЕР_1 , було саме ТОВ «Схід Оіл Груп», на виконання договірних зобов`язань з яким і діяв позивач, здійснюючи виплату страхового відшкодування на користь потерпілої сторони.

Відповідно до підпункту 38.1.1 (г) пункту 38.1 ст.38 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду якщо дорожньо-транспортна пригода визначена в установленому порядку безпосереднім наслідком невідповідності технічного стану та обладнання транспортного засобу існуючим вимогам Правил дорожнього руху.

Таким чином, норми спеціального Закону надають страховику, який виплатив страхове відшкодування, альтернативне право на звернення з позовом у порядку регресу до водія транспортного засобу, який спричинив ДТП, у визначених Законом випадках.

Згідно з частиною 1 статті 1172 Цивільного кодексу України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Відповідальність юридичної або фізичної особи настає лише у випадках, коли особа, з вини якої заподіяна шкода, знаходиться з цією юридичною або фізичною особою в трудових відносинах, і шкоду така особа заподіяла у зв`язку з виконанням трудових (службових) обов`язків.

Під виконанням працівником своїх трудових (службових) обов`язків розуміється виконання ним роботи, передбаченої трудовим договором (контрактом), посадовими інструкціями, а також роботи, яка хоча і виходить за межі трудового договору чи посадової інструкції, але доручається юридичною або фізичною особою або спричинена необхідністю як на території роботодавця, так і за її межами. Це можуть бути дії виробничого, господарського, технічного та іншого характеру, вчинення яких безпосередньо входить до службових обов`язків працівника.

Правовий зв`язок між юридичною або фізичною особою та працівником виникає з трудових відносин незалежно від їх характеру - постійні, тимчасові, сезонні відносини або відносини, що склалися між зазначеними особами при виконанні працівником іншої роботи за трудовим договором (контрактом).

Аналіз норм статей 1187 та 1172 Цивільного кодексу України дає підстави стверджувати, що особа, яка керує транспортним засобом у зв`язку з виконанням своїх трудових (службових) обов`язків на підставі трудового договору (контракту) з особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, не є суб`єктом, який несе відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки. У цьому випадку таким суб`єктом є законний володілець джерела підвищеної небезпеки - роботодавець.

Таким чином, шкода, завдана внаслідок ДТП з вини водія, що на відповідній правовій підставі керував автомобілем, який перебуває у володінні роботодавця, відшкодовується саме володільцем цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм.

Дана правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.12.2018 у справі №426/16825/16-ц, та Верховним Судом у складі Касаційного цивільного суду у постанові від 04.07.2023 у справі №686/20281/21.

Постановою Ленінського районного суду міста Дніпропетровська від 30.09.2024 у справі №3/205/3950/24 водія ОСОБА_1 , що працює в ТОВ «Схід Оіл Груп», визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 Кодексу України про адміністративні правопорушення

Відповідно до частини 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Матеріалами справи підтверджується, що забезпечений автомобіль DAF, державний номерний знак НОМЕР_1 , належить відповідачу, страхувальником за полісом №219495578 також є ТОВ «Схід Оіл Груп».

За таких обставин, у силу положень ст.1172, 1194 Цивільного кодексу України у відповідача виник обов`язок відшкодувати позивачу - АТ «Страхова компанія «Перша», виплачений розмір страхового відшкодування.

Заявник апеляційної скарги вважає, що господарським судом при ухваленні оскаржуваного рішення не з`ясовано ту обставину, чи винна особа - водій ОСОБА_1 , виконував під час вчинення ДТП трудові (службові) обов`язки.

Колегія суддів вважає такі доводи заявника безпідставними, виходячи з такого.

Виняток із загального правила, визначеного частиною 2 статті 1187 Цивільного кодексу України, викладено у частинах 3 та 4 цієї статті, відповідно до яких особа, яка неправомірно заволоділа транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, завдала шкоди діяльністю щодо його використання, зберігання або утримання, зобов`язана відшкодувати її на загальних підставах; якщо неправомірному заволодінню іншою особою транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом сприяла недбалість її власника (володільця), шкода, завдана діяльністю щодо його використання, зберігання або утримання, відшкодовується ними спільно, у частці, яка визначається за рішенням суду з урахуванням обставин, що мають істотне значення.

Зі свого боку, фізична чи юридична особа, яка відшкодувала шкоду, завдану її працівником при виконанні трудових (службових) обов`язків на підставі трудового договору (контракту) чи цивільно-правового договору, має право зворотної вимоги (регресу) до такого працівника - фактичного завдавача шкоди у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом (частина 1 статті 1191 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини 6 статті 75 Господарського процесуального кодексу України обвинувальний вирок суду в кримінальному провадженні або постанова суду, якою особу притягнуто до адміністративної відповідальності у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Як встановлено господарським судом та підтверджується матеріалами справи, винний у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди водій транспортного засобу марки DAF, номерний знак НОМЕР_1 на час вчинення ДТП перебував у трудових відносинах із ТОВ «Схід Оіл Груп», працював на посаді водія автотранспортних засобів, що підтверджується матеріалами справи. Цих обставин відповідач не заперечує.

Разом з тим, будь-яких доказів, у тому числі звернення до правоохоронних органів, з того приводу, що водій ОСОБА_1 самовільно чи протиправно заволодів/використав транспортний засіб без відома його власника - відповідача, матеріали справи не містять.

Зокрема, відсутні докази, що підтверджують самовільне або особисте користування водієм ОСОБА_1 автомобілем відповідача під час скоєння ДТП як то: документи щодо проведення на підприємстві службового розслідування обставин ДТП, проведення службового розслідування щодо водія ОСОБА_1 з метою перевірки обставин ДТП, що відбулась 27.08.2024 за його участі; вирішення питання відшкодування заподіяної матеріальної шкоди; відсутнє рішення про застосування дисциплінарного стягнення до робітника товариства - водія ОСОБА_1 у зв"язку з використанням службового засобу в особистих цілях, що є порушенням трудової дисципліни, яке тягне за собою застосування дисциплінарного стягнення. Відсутні також будь-які пояснення водія чи свідків щодо самовільного використання службового авто для власних потреб, а не для виконання своїх трудових обов`язків водієм під час ДТП.

Таким чином, відповідачем не доведено належними та допустимими доказами ту обставину, що водій самостійно заволодів транспортним засобом відповідача та використав його у своїх особистих цілях поза робочим часом та не у зв`язку з виконанням трудових обов`язків.

Стосовно доводів апелянта про те, що господарським судом не надано оцінку усім поданим відповідачем доказам, зокрема, витягу з Правил внутрішнього трудового розпорядку від 04.04.2025, витягу з табелю обліку використання робочого часу за серпень 2024 року, довідці ТОВ «Схід Оіл Груп» від 04.04.2025 про те, що ОСОБА_1 працював на підприємстві з 30.07.2024 по 30.11.2024, а 27.08.2024 даний співробітник був вихідний та не виконував службових обов`язків, колегія суддів зазначає таке.

Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, це й принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.

Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17).

Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Реалізація принципу змагальності сторін в процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції України.

Суд зобов`язаний надати оцінку кожному належному, допустимому та достовірному доказу, який міститься в матеріалах справи, а також визначити певну сукупність доказів, з урахуванням їх вірогідності та взаємного зв`язку, що дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

За результатами дослідження поданих сторонами доказів, колегія суддів зазначає, що вищезазначені докази, надані відповідачем, не можуть підтверджувати чи спростовувати той факт, що водій ОСОБА_1 не виконував трудових відносин на момент скоєння ДТП, оскільки довідки та витяги є внутрішніми документами ТОВ «Схід-Оіл Груп», які видаються самим товариством, відтак не спростовують висновків господарського суду про відсутність належних та допустимих доказів на підтвердження відсутності трудових відносин між водієм та товариством у момент скоєння ДТП.

Частинами 1, 2 ст. 22 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Згідно зі ст.224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Відповідно до статті 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Належних і допустимих доказів щодо спростування заявленого до стягнення розміру завданої шкоди матеріали справи не містять.

Ураховуючи вищезазначене у сукупності, колегія суддів погоджується з висновком господарського суду про те, що саме відповідач має відшкодувати позивачу сплачене страхове відшкодування у розмірі 87418,64 грн.

Відповідно до ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Статтею 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі ст.236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.

Колегія суддів дійшла висновку про те, що доводи заявника апеляційної скарги, викладені ним в апеляційній скарзі, не знайшли підтвердження у ході судового розгляду, тоді як господарським судом у повній мірі з`ясовані та правильно оцінені обставини у справі, прийняте рішення є законним та обґрунтованим, у зв`язку з чим підстав для його скасування та задоволення апеляційної скарги не убачається.

Керуючись статтями 240, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Схід Оіл Груп» залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Харківської області від 23.04.2025 у справі №922/457/25 залишити без змін.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження до Верховного Суду передбачені статтями 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя І.В. Тарасова

Суддя Я.О. Білоусова

Суддя О.В. Стойка