Ухвала від 21.07.2025 по справі 904/4937/22

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

У Х В А Л А

21.07.2025 м. Дніпро Справа № 904/4937/22 (904/2759/25)

Центральний апеляційний господарський суд у складі головуючого судді Чередка А.Є. (доповідач у справі)

розглянувши матеріали апеляційної скарги Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Правда"

на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області (суддя Мартинюк С.В.) від 29.05.2025р. у справі № 904/4937/22(904/2759/25)

за заявою Ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРАВДА" арбітражного керуючого Плесюка Олексія Степановича

до особи-1, яка може отримати статус учасника справи: Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Правда", с. Кудашівка Криничанського району Дніпропетровської області

до особи-2, яка може отримати статус учасника справи: Товариства з обмеженою відповідальністю "Суффле Агро Україна", с. Крупець Славутського району Хмельницької області

про забезпечення позову до його подання

в межах справи №904/4937/22

за заявою Фізичної особи-підприємця Ребеко Світлани Юріївни, м. Дніпро

до боржника Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРАВДА", Дніпропетровська область, Криничанський район, с. Кудашівка

про визнання банкрутом, -

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 29.05.2025р. у справі № 904/4937/22(904/2759/25):

- заяву ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРАВДА" арбітражного керуючого Плесюка Олексія Степановича - задоволено;

- накладено арешт на наступні об`єкти нерухомості, що належать Сільськогосподарському товариству з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Правда» (52350, Дніпропетровська обл., Криничанський р-н, село Кудашівка, вул. Виконкомівська, 23, ідентифікаційний код 43931080):

- Приміщення двох-рядного корівника за адресою Дніпропетровська область, П`ятихатський район, с. Саївка, вул. Пушкіна, 41а, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1335736312245, загальна площа 936,7 кв.м.

- Приміщення за адресою Дніпропетровська область, П`ятихатський район, с. Саївка, вул. Дніпровська, 30г, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1329008812245, опис: Б - зерносклад площею 1010,3 кв.м., В - вагова площею 114,2 кв.м., Г навіс.

- Будівля, котельні за адресою Дніпропетровська область, Криничанський район, с. Кудашівка, вул. Виконкомівська, 23Б, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1303964612220, загальна площа 96,5 кв.м., опис: літ. "А-1" будівля котельні, літ "Т-1" вбиральня площею 2,0 кв.м.

- Приміщення та споруда механічної майстерні за адресою Дніпропетровська область, П`ятихатський район, с. Саївка, вул. Степова, 1, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1133789912245, загальна площа 1121 кв.м. Відомості про складові частини об`єкта нерухомого майна: приміщення механічної майстерні, Б-2, загальною площею 1121 кв.м., вбиральня, В, паркан, 1.

- Комплекс будівель механізованого току за адресою Дніпропетровська область, Кам`янський район, с. Андріївка, Божедарівська ТГ, вул. Саксаганського, 1-а, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2615692812040, загальна площа 4055,6 кв.м.

- Будівля корівника за адресою Дніпропетровська область, Кам`янський район, с.Новожитлівка, вул. Центральна, 22, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2615697712040, загальна площа 1800,5 кв.м.

- Будівля автогаража за адресою Дніпропетровська область, Кам`янський район, с.Кудашівка, вул. Миру, 49-а, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2615711212040, загальна площа 1037,6 кв.м.

- Комплекс будівель тракторної бригади за адресою Дніпропетровська область, Кам`янський район, с. Кудашівка, вул. Миру, 49, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2615713812040, загальна площа 611,4 кв.м.

- Комплекс будівель майстерні за адресою Дніпропетровська область, Кам`янський район, с. Кудашівка, вул. Миру, 49-б, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2615717212040, загальна площа 1121 кв.м.

До Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулося Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Правда", в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 29.05.2025р. у справі № 904/4937/22(904/2759/25).

Центральним апеляційним господарським судом витребувано у Господарського суду Дніпропетровської області матеріали справи № 904/4937/22(904/2759/25), відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, до надходження матеріалів справи № 904/4937/22(904/2759/25) до Центрального апеляційного господарського суду.

На виконання вимог ухвали апеляційного суду останнім отримано від господарського суду Дніпропетровської області матеріали справи № 904/4937/22(904/2759/25).

Ознайомившись з матеріалами апеляційної скарги, Центральний апеляційний господарський суд вважає за необхідне залишити її без руху з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1, 2, 3 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 цього Кодексу.

Отже, наявність або відсутність підстав для задоволення заяви про відновлення пропущеного строку подання апеляційної скарги визначається за правилами частини другої статті 256 ГПК. Клопотання про відновлення строку подання апеляційної скарги з огляду на приписи статті 256 ГПК повинно містити обґрунтування поважності причин пропуску такого строку (за необхідності - з посиланням на відповідні докази, які подаються апеляційному господарському суду на загальних підставах).

Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій. До клопотання чи заяви мають бути подані докази того, що здійснити відповідні процесуальні дії у визначений строк у заявника не було можливості.

При цьому Господарський процесуальний кодекс України не пов`язує право суду відновити пропущений строк з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку.

Таким чином, у кожному випадку суд з врахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінює доводи, що наведені в обгрунтування клопотання про його відновлення та робить мотивований висновок щодо поважності чи не поважності причин пропуску строку.

Слід зазначити, що суд може поновити строк на апеляційне оскарження лише у виняткових випадках, тобто причини поновлення таких строків повинні бути не просто поважними, але й мати такий характер, не враховувати який вважалось би несправедливим та таким, що суперечить загальним засадам законодавства.

Апеляційна скарга на вказану ухвалу подана через систему «Електронний суд» згідно із вхідним штампом апеляційного господарського суду про прийняття апеляційної скарги 18.06.2025р, тоді як останнім днем процесуального строку на апеляційне оскарження ухвали у даній справі є 09.06.2025 року. Отже, апеляційна скарга подана з пропуском процесуального строку для її подання, встановленого ст. 256 ГПК України.

Апелянтом заявлено клопотання про поновлення пропущеного строку подання апеляційної скарги.

В обгрунтування клопотання апелянт зазначає, що про існування даної справи та оскаржуваної ухвали Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Правда" дізналось лише 11 червня 2025 року, і одразу уклало договір на надання правничої допомоги, після чого представником 12 червня 2025 року було подано заяву про ознайомлення з матеріалами справи, оскільки розгляд даної заяви відбувся без учасників, а СТОВ «Агрофірма «Правда» мало необхідність ознайомитись з підставами заявленого клопотання та доказами. Так, доступ до електронної справи було надано 13.06.2025р. Окрім того, апелянт просить звернути увагу на існування форс-мажорних обставин в країні, які досі існують і мають вплив на всі сфери життєдіяльності суспільства, посилаючись на запровадження та продовження дії воєнного стану на території України.

Апеляційний суд, розглянувши наведене обґрунтування причин пропуску процесуального строку на апеляційне оскарження судового рішення у даній справі, дійшов висновку, що підстави, наведені скаржником у клопотанні, не можуть вважатися поважними з огляду на таке.

Згідно статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) та практику Європейського Суду з прав людини (далі - Суд) як джерело права.

За змістом статті 6 Конвенції з прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен при вирішенні питання щодо прав та обов`язків має право на справедливий і відкритий розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, визначеним законом.

Апеляційний господарський суд зауважує, що введення воєнного стану дійсно є підставою для поновлення особі строку апеляційне оскарження у випадку, якщо особа зазначає конкретні обставини, які у зв`язку з введенням воєнного стану завадили їй вчасно подати апеляційну скаргу (наприклад, відсутність доступу до кваліфікованої правничої допомоги, виїзд з місця проживання в зв`язку з проведенням в місці проживання бойових дій, відсутність інформації про результати розгляду справи та неможливість вчасно отримати таку інформацію, тощо).

Безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 ГПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права, складовою якого є юридична визначеність.

Принцип правової визначеності є одним із суттєвих елементів принципу верховенства права. В його основі лежить відоме з римського права положення res judicata (лат. "вирішена справа"), відповідно до якого остаточне рішення правомочного суду, яке вступило в силу, є обов`язковим для сторін і не може переглядатися. Іншими словами, цей принцип гарантує остаточність рішень ("що вирішено - вирішено і не має переглядатися до безмежності").

У пункті 41 рішення від 03.04.2008р. у справі "Пономарьов проти України" Європейський суд з прав людини вказав, що "правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави. Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata, особливо як у цій справі, коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів ні у часі, ні в підставах для поновлення строків".

Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу правової визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (див. de Rada Cavanilles v. Spain, рішення від 28.10.1998р., Reports 1998 -VIII, с. 3255, §45, Peretyaka and Sheremetyev v. Ukraine, №17160/06 та №35548/06, §34, ЄСПЛ, від 21.12.2010р.).

Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (Diya 97 v. Ukraine, №19164/04, §47, ЄСПЛ, від 21.10.2010р.).

У справі "Устименко проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що сама концепція "поважних причин" не є чіткою, тому для національних судів ще важливішим було вказати причини свого рішення про поновлення пропущеного строку і відновлення провадження у справі заявника.

Якщо строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності.

Виходячи із зазначених критеріїв, Європейський суд з прав людини визнає легітимними обмеженнями встановлені державами - членів Ради Європи вимоги щодо строків оскарження судових рішень (рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Нешев проти Болгарії" від 28.10.2004р.).

Фактично норма про можливість поновлення процесуальних строків є, по суті, пільгою, яка може застосовуватися як виняток із загального правила, оскільки в іншому випадку нівелюється суть чіткого встановлення законодавцем кожного з процесуальних строків (аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 09.10.2018р. у справі №5/452/06).

Європейський суд з прав людини зазначив, що праву особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондує обов`язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються його безпосередньо та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (рішення Європейського суду з прав людини від 7 липня 1989 року у справі Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії, № 11681/85, § 35).

Отже, у контексті забезпечення реалізації права на оскарження судового рішення та вирішення питання поновлення строків на таке оскарження у рішеннях ЄСПЛ сформувалась стала практика, відповідно до якої поновлення строків на оскарження може бути виправданим, якщо пропуск строку є поважний, об`єктивно незалежний від волі та поведінки скаржника.

Таким чином, вирішуючи питання про поновлення пропущеного строку, апеляційний суд враховує, що оцінка поважності причин пропуску строку має здійснюватися індивідуально у кожній справі, а будь-які причини не можуть розцінюватися як абсолютна підстава для його поновлення. Поновленню підлягає лише строк, який пропущений з об`єктивних і, які не залежали від волі та поведінки особи, причин.

За приписами ч. 3 ст. 256 ГПК України строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.

Зі змісту наведеної правової норми убачається, що законодавець не передбачив обов`язок суду автоматично поновлювати пропущений строк за наявності відповідного клопотання заявника, оскільки в кожному випадку суд має чітко визначити, з якої саме поважної причини такий строк було пропущено та чи підлягає він поновленню.

Таким чином, для поновлення процесуального строку суд має встановити наявність об`єктивно непереборних обставин, які перешкоджали вчасному зверненню зі скаргою на судове рішення, у зв`язку з чим заявник має довести суду їх наявність та непереборність, оскільки в іншому випадку нівелюється значення чіткого окреслення законодавчо закріплених процесуальних строків.

Законом України №3200-IX від 29.06.2023 внесені зміни до Господарського процесуального кодексу України щодо обов`язкової реєстрації та використання електронних кабінетів в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами. Вказані зміни набрали чинності з 18.10.2023.

Відповідно до частини 6 статті 6 Господарського процесуального кодексу України (в редакції Закону № 3200-IX від 29.06.2023) адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов`язковому порядку.

Особа, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, може подавати процесуальні, інші документи, вчиняти інші процесуальні дії в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, з використанням кваліфікованого електронного підпису або із застосуванням засобів електронної ідентифікації, що мають високий рівень довіри, відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Особливості використання кваліфікованого електронного підпису або засобів електронної ідентифікації, що мають високий рівень довіри, відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги" в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, визначаються Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів) (абзаци 2,3 частини 8 статті 6 ГПК України).

Електронний кабінет персональний кабінет (вебсервіс чи інший користувацький інтерфейс) у підсистемі (модулі) ЄСІТС, за допомогою якого особі, яка пройшла електронну ідентифікацію, надається доступ до інформації та сервісів ЄСІТС або її окремих підсистем (модулів), у тому числі можливість обміну (надсилання та отримання) документами (в тому числі процесуальними документами, письмовими та електронними доказами тощо) між судом та учасниками судового процесу, а також між учасниками судового процесу. Електронна ідентифікація особи здійснюється з використанням кваліфікованого електронного підпису чи інших засобів електронної ідентифікації, які дають змогу однозначно встановити особу.

Відповідно до частини одинадцятої статті 242 ГПК України якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення (частина шоста статті 242 ГПК України).

З матеріалів даної справи вбачається, що ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 29.05.2025р. у справі № 904/4937/22(904/2759/25) надіслано та доставлено до зареєстрованого Електронного кабінету Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Правда" у підсистемі «Електронний суд» в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі 29.05.2025р. о 19:24, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.

Окрім того, відповідно до частин 1, 3 статті 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України. Для реалізації права доступу до судових рішень, внесених до Реєстру, користувачу надаються можливості пошуку, перегляду, копіювання та роздрукування судових рішень або їхніх частин.

Судом апеляційної інстанції досліджено, що електронна копія ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 29.05.2025р. у справі № 904/4937/22(904/2759/25) відправлена до Єдиного державного реєстру судових рішень для оприлюднення 29.05.2025р. (http://reyestr.court.gov.ua/Review/127733551), забезпечено надання загального доступу 30.05.2025р., а тому скаржник не був позбавлений можливості ознайомитись із оскаржуваним судовим рішенням в електронній формі вчасно.

Слід відзначити, встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників господарського судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Господарським процесуальним кодексом України певних процесуальних дій.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що неналежна організація процесу із оскарження судового рішення з боку скаржника є суто суб`єктивною причиною, а негативні наслідки, які настали у зв`язку з такою причиною є певною мірою відповідальністю за неналежне виконання своїх процесуальних обов`язків, які для усіх учасників справи мають бути рівними.

Невиконання скаржником вимог процесуального закону щодо належного оформлення апеляційної скарги, та як наслідок, повернення заявнику апеляційної скарги не належать до об`єктивних обставин особливого і непереборного характеру, які можуть зумовити перегляд остаточного і обов`язкового судового рішення після закінчення строку його апеляційного оскарження, а відтак не свідчить про наявність поважних підстав для поновлення цього строку.

Звертаючись із апеляційною скаргою, Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Правда" заявило клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, за змістом якого апелянт доводить до відома, що про існування даної справи та оскаржуваної ухвали Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Правда" дізналось лише 11 червня 2025 року, і одразу уклало договір на надання правничої допомоги, після чого представником 12 червня 2025 року було подано заяву про ознайомлення з матеріалами справи, оскільки розгляд даної заяви відбувся без учасників, а СТОВ «Агрофірма «Правда» мало необхідність ознайомитись з підставами заявленого клопотання та доказами. Так, доступ до електронної справи було надано 13.06.2025р. Окрім того, апелянт просить звернути увагу на існування форс-мажорних обставин в країні, які досі існують і мають вплив на всі сфери життєдіяльності суспільства, посилаючись на запровадження та продовження дії воєнного стану на території України.

Наведене Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Правда" вважає поважними причини пропуску строку на апеляційне оскарження та просить його поновити.

Приймаючи до уваги усе вищенаведене, суд апеляційної інстанції вважає, що скаржником не наведено належного обґрунтування поважності причин пропуску встановленого законом десятиденного строку на подання апеляційної скарги, враховуючи вчасне надіслання та доставку судового рішення до зареєстрованого Електронного кабінету Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Правда" у підсистемі «Електронний суд» в ЄСІТС, а саме 29.05.2025р., проте апелянт звернувся до апеляційного суду з апеляційною скаргою лише 18.06.2025р., тоді як останнім днем процесуального строку на апеляційне оскарження ухвали у даному випадку є 09.06.2025 року, тобто поза межами встановленого ст. 256 Господарського процесуального кодексу України строку з дня вручення йому повного рішення суду.

Обставин щодо неможливості подати апеляційну скаргу у строки передбачені статтею 256 ГПК України, які б свідчили про наявність об`єктивно непереборних причин, апелянтом не наведено, доказів на їх підтвердження не надано, що унеможливлює вирішення питання про поновлення строку на апеляційне оскарження, а його посилання на дізнання про рух справи та про наявність оскаржуваної ухвали лише 11 червня 2025 року є безпідставним та спростовуються вищенаведеним.

При цьому, апеляційний суд зазначає, що на території міста Дніпра бойові дії не ведуться, тому вчинення відповідної дії не створює загрози життю, здоров`ю та безпеці людині, а суд не припиняє здійснення правосуддя навіть в умовах воєнного стану та ці умови є однаковими для усіх суб`єктів судових спорів.

Відтак, з огляду на доводи апелянта, апеляційний суд вважає наведені апелянтом підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення у даній справі необгрунтованими, які пов`язані з обставинами суб`єктивного характеру, а не об`єктивними обставинами, у зв`язку з чим визнаються судом неповажними, адже процесуальна бездіяльність апелянта не може ставити під сумнів здійснення судочинства судом апеляційної інстанції відповідно до вимог процесуального закону.

Право на доступ до суду не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані. У той же час такі норми або їх застосування мають відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби (пункти 22 - 23 рішення у справі "Мельник проти України" від 28.03.2006 року, пункти 37-38 рішення у справі "Мушта проти України" від 18.11.2010 року).

Згідно ч. 3 ст. 260 ГПК України, апеляційна скарга залишається без руху, якщо вона подана після закінчення строків, установлених ст. 256 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції із заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

Згідно ч. 4 ст. 260 ГПК України, якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у порядку, встановленому статтею 261 цього Кодексу.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про небхідність залишення апеляційної скарги бех руху та надання апелянту строку для можливості подання заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження із зазначенням поважних причин пропуску цього строку та надання доказів.

За ст. 174 ГПК України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 258 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу.

Згідно п. 1 ст. 174 ГПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Керуючись ст.ст. 174, 235, 258, ч. 3 ст. 260 ГПК України, апеляційний господарський суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Правда" на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 29.05.2025р. у справі № 904/4937/22(904/2759/25) - залишити без руху.

Скаржнику у строк 10 днів з дня вручення ухвали усунути недоліки апеляційної скарги, а саме подати до апеляційного суду:

- заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження із зазначенням поважних причин пропуску цього строку.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню в касаційному порядку.

Головуючий суддя А.Є. Чередко