Рішення від 23.07.2025 по справі 910/6456/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

23.07.2025Справа № 910/6456/25Суддя Господарського суду міста Києва Спичак О.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження матеріали справи

За позовом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Данченко, 28 Б» (04078, м. Київ, вул. Сергія Данченка, буд. 28 Б; ідентифікаційний код: 43254194)

до Приватного акціонерного товариства «Холдингова компанія «Київміськбуд» (01010, м. Київ, вул. Михайла Омеляновича-Павленка, буд. 4/6; ідентифікаційний код: 23527052)

про стягнення 26.276,63 грн

Без повідомлення (виклику) учасників справи.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

22.05.2025 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Данченко, 28 Б» з вимогами до Приватного акціонерного товариства «Холдингова компанія «Київміськбуд» про стягнення 26.276,63 грн, з яких 5.179,69 грн 3% річних та 21.096,94 грн інфляційних втрат.

Позовні вимоги обгрунтовані невиконанням відповідачем рішення Господарського суду міста Києва від 23.01.2025 у справі №910/13044/24.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.05.2025 відкрито провадження у справі №910/6456/25, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (без проведення судового засідання), встановлено учасникам справи строки для подання заяв по суті справи.

06.06.2025 до Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заявив про пропуск позивачем позовної давності та послався на норми Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України, які регулюють питання зменшення розміру штрафних санкцій.

11.06.2025 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшла відповідь на відзив, яку суд долучив до матеріалів справи.

10.07.2025 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшло клопотання про уточнення розміру адвокатських витрат.

У частині 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

27.09.2019 проведено державну реєстрацію юридичної особи - Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Данченко, 28 Б» з місцезнаходженням: 04078, м. Київ, вул. Сергія Данченка, 28-Б (номер запису в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 10711020000044868).

Приватне акціонерне товариство «Холдингова компанія «Київміськбуд» у період з 11.09.2019 по 20.02.2023 було власником квартири №118 за адресою: м. Київ, вул. Сергія Данченка, 28-Б.

22.10.2024 до Господарського суду міста Києва Об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку «Данченко, 28 Б» було подано позовну заяву про стягнення з Приватного акціонерного товариства «Холдингова компанія «Київміськбуд» заборгованості у розмірі 44143,32 грн зі сплати внесків на утримання будинку та прибудинкової території за період з 01.11.2019 по 20.02.2023 (справа №910/13044/25).

Рішенням Господарського суду міста Києва від 23.01.2025, яке залишене без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 28.04.2025 у справі №910/13044/25, позов Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Данченко, 28 Б» було задоволено повністю, стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Холдингова компанія «Київміськбуд».

13.05.2025 на виконання вказаного рішення суду видано наказ.

На підставі вказаного наказу Господарського суду міста Києва від 13.05.2025 у справі №910/13044/25 приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Жданович В.М. було відкрито виконавче провадження №78091392.

14.05.2025 приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Жданович В.М. винесено постанову про закінчення виконавчого провадження ВП№78091392 у зв`язку з виконання наказу суду у повному обсязі.

Звертаючись з даним позовом до суду, позивач просить стягнути 5.179,69 грн 3% річних (за період з 01.1.12019 до 13.05.2025) та 21.096,94 грн інфляційних втрат (за період з листопада 2019 року до квітня 2025 року).

06.06.2025 до Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заявив про пропуск позивачем позовної давності та послався на норми Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України, які регулюють питання зменшення розміру штрафних санкцій.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.

В силу положень ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином, факт наявності у відповідача заборгованості перед позивачем у визначеному рішенням Господарського суду міста Києва у справі №910/13044/25 розмірі має преюдиційне значення та не підлягає доказуванню в силу вищенаведених положень законодавства.

За відсутності інших підстав припинення зобов`язання, передбачених договором або законом, зобов`язання, в тому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 Цивільного кодексу України).

Суд зазначає, що наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє зобов`язальних правовідносин сторін договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України.

Отже, за змістом ст. 598-609 Цивільного кодексу України рішення суду про стягнення боргу не є підставою для припинення грошового зобов`язання.

Тобто наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє зобов`язальних правовідносин сторін договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України та ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Як встановив суд, рішенням Господарського суду міста Києва від 23.01.2025, яке залишене без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 28.04.2025 у справі №910/13044/25, позов Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Данченко, 28 Б» було задоволено повністю, стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Холдингова компанія «Київміськбуд».

13.05.2025 на виконання вказаного рішення суду видано наказ.

На підставі вказаного наказу Господарського суду міста Києва від 13.05.2025 у справі №910/13044/25 приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Жданович В.М. було відкрито виконавче провадження №78091392.

14.05.2025 приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Жданович В.М. винесено постанову про закінчення виконавчого провадження ВП№78091392 у зв`язку з виконання наказу суду у повному обсязі.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

У разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у нього в силу закону (частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України) виникає обов`язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням унаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати.

Кредитору, у свою чергу, згідно з частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України належить право вимоги до боржника щодо сплати інфляційних втрат за період прострочення в оплаті основного боргу.

Цивільним кодексом України, як основним актом цивільного законодавства, не передбачено механізму здійснення розрахунку інфляційних втрат кредитора у зв`язку із простроченням боржника у виконанні грошового зобов`язання.

Водночас, частиною першою статті 8 Цивільного кодексу України визначено, що якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).

Частиною п`ятою статті 4 Цивільного кодексу України передбачено, що інші органи державної влади України у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, можуть видавати нормативно-правові акти, що регулюють цивільні відносини.

Законом України «Про індексацію грошових доходів населення» визначено індексацію грошових доходів населення як встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодувати подорожчання споживчих товарів і послуг (стаття 1 Закону). Статтею 2 цього Закону передбачено як об`єкти індексації грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України, що не мають разового характеру, перелік яких визначено у частині першій цієї статті; водночас, частиною другою статті 2 цього Закону законодавець передбачив право Кабінету Міністрів України встановлювати інші об`єкти індексації, поряд з тими, що зазначені у частині першій цієї статті.

З метою реалізації Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» Кабінет Міністрів України постановою №1078 від 17.07.2003 затвердив Порядок проведення індексації грошових доходів населення (далі - Порядок), пунктом 1 якого передбачено, що цей Порядок визначає правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення. Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. Сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків (пункти 1-1, 4 Порядку).

Отже, при розрахунку інфляційних втрат у зв`язку із простроченням боржником виконання грошового зобов`язання до цивільних відносин, за аналогією закону, підлягають застосуванню норми Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» та приписи Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17.07.2003, та Методика розрахунку базового індексу споживчих цін, затверджена наказом Державного комітету статистики України №265 від 27.07.2007.

Порядок індексації грошових коштів для цілей застосування статті 625 Цивільного кодексу України визначається із застосуванням індексу споживчих цін (індексу інфляції) за офіційними даними Державного комітету статистики України у відповідний місяць прострочення боржника, як результат множення грошового доходу на величину приросту споживчих цін за певний період, поділену на 100 відсотків (абзац п`ятий пункту 4 постанови КМУ №1078).

Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено право особи отримати компенсацію інфляційних збитків за весь період прострочення. Якщо індекс інфляції в окремі періоди є меншим за одиницю та має при цьому економічну характеристику - «дефляція», то це не змінює його правової природи і не може мати наслідком пропуску такого місяця, оскільки протилежне зруйнує послідовність математичного ланцюга розрахунків, визначену Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою КМУ №1078 від 17.07.2003.

Об`єднаною палатою Верховного Суду у постанові від 20.11.2020 у справі №910/13071/19 роз`яснено, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:

- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;

- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.

Перевіривши розрахунки 3% річних та інфляційних втрат, суд дійшов висновку в їх обгрунтованості, у з чим позовні вимоги Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Данченко, 28 Б» про стягнення з Приватного акціонерного товариства «Холдингова компанія «Київміськбуд» 5.179,69 грн 3% річних та 21.096,94 грн інфляційних втрат підлягають задоволенню у повному обсязі.

Що стосується заявленої відповідачем позовної давності, суд зазначає, що статтею 256 Цивільного кодексу України передбачено, що позовна давність - це строк, в межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторониу спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої зроблено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Пунктом 12 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Ц Цивільного кодексу України в редакції згідно із Законом України № 540-IX від 30.03.2020 встановлено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

За пунктом 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України в редакції згідно із Законом № 3450-IX від 08.11.2023 у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.

Таким чином, позивачем не було пропущено строк позовної давності при зверненні з даним позовом до суду.

Що стосується клопотання відповідача про зменшення розміру 3% річних та інфляційних втрат, суд зазначає, що 3% річних та інфляційні втрати відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми.

Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 09.02.2021 у справі №520/17342/18, від 19.06.2019 у справі №703/2718/16-ц (провадження №14-241цс19) та від 19.06.2019 у справі №646/14523/15-ц (провадження №14-591цс18), від 13.11.2019 у справі №922/3095/18 (провадження №12-105гс19), від 13.03.2020 у справі №902/417/18 (провадження №12-79гс19).

Статтею 233 Господарського кодексу України встановлено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання (ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Із положень статей 230, 233 Господарського кодексу України та статей 549, 551 Цивільного кодексу України вбачається, що ними передбачено право суду на зменшення штрафних санкцій (штрафу, пені), в той час як стягнення 3% річних не є штрафними санкціями, зокрема неустойкою, а є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 31.07.2019 у справі №910/3692/18, від 27.04.2018 у справі №908/1394/17 та від 22.01.2019 у справі №905/305/18. Відтак, у суду відсутні правові підстави для зменшення розміру 3% річних.

При цьому, під час вирішення заяви відповідача про зменшення 3% річних суд не враховує правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 18.03.2020 у справі №902/417/18, оскільки у вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду виснувала, що з огляду на компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, з огляду на принципи розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і відсотків річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери кредитора. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають правове значення, та, зокрема, зазначених критеріїв суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання.

За обставинами справи №902/417/18 у пункті 5.5 договору сторони дійшли згоди щодо зміни розміру відсоткової ставки, передбаченої частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, і встановили її в розмірі 40% річних від несплаченої загальної вартості товару протягом 90 календарних днів з дати, коли товар повинен бути сплачений покупцем, та 96 % річних від несплаченої ціни товару до дня повної оплати з дати закінчення 90 календарних днів. За товар вартістю 205538,92 грн до подання позовної заяви до суду відповідач сплатив 107157,00 грн. Заборгованість в розмірі 98381,92 грн відповідач сплатив після відкриття провадження у справі. Водночас на цю заборгованість, яка на момент звернення до суду з позовом ще не була погашена, позивач нарахував 40306,19 грн пені, 30830,83 грн штрафу, 110887,30 грн відсотків річних, а разом 182024,32 грн, що майже в два рази перевищувало суму основного боргу.

Врахувавши очевидну неспівмірність заявлених до стягнення сум санкцій у виді штрафу, пені і відсотків річних, що не є справедливим, коли наслідки невиконання боржником зобов`язання вочевидь більш вигідні для кредитора, ніж належне виконання такого зобов`язання, Велика Палата Верховного Суду у справі №902/417/18 вважала справедливим, пропорційним і таким, що відповідатиме обставинам цієї справи та наведеним вище критеріям, обмежити розмір санкцій сумами штрафу і пені, які вже вирішено судами попередніх інстанцій стягнути, та відмовити у стягненні відсотків річних.

Натомість в межах даної справи відсотки річних розраховані за встановленою у статті 625 Цивільного кодексу України ставкою у розмірі 3% та судом не встановлено порушення принципів розумності, справедливості та пропорційності під час нарахування позивачем відповідачу 3% річних та інфляційних втрат, а відтак відсутній винятковий випадок для зменшення відсотків річних.

Велика Палата Верховного Суду у постанові Суду від 05.06.2024 у справі №910/14524/22 звернула увагу на те, що зменшення судом заявлених до стягнення штрафних санкцій чи відсотків, нарахованих на підставі статті 625 Цивільного кодексу України, є правом, а не обов`язком суду і може бути реалізоване ним у кожному конкретному випадку, за наслідками оцінки обставин справи та наданих учасниками справи доказів. Тому в питаннях підстав для зменшення розміру штрафних санкцій чи відсотків, нарахованих на підставі статті 625 Цивільного кодексу України, не може бути подібних правовідносин, оскільки кожного разу суд вирішує це питання на власний розсуд з огляду на конкретні обставини, якими обумовлене таке зменшення.

Окремо суд звертає увагу відповідача, що 3% річних є своєрідною мінімальною упущеною вигодою, яку б міг отримати кредитор за належного виконання зобов`язання боржником свого грошового зобов`язання (наприклад, розмістивши дані кошти в якості депозиту).

Положення статті 625 Цивільного кодексу України спрямовані в першу чергу на те, щоб внаслідок неправомірних дій боржника (прострочення) право власності кредитора не було порушене, оскільки внаслідок знецінення національної грошової одиниці купівельна спроможність коштів, які б кредитор міг одержати за належного виконання боржником своїх грошових зобов`язань, буде значно меншою, що має відповідно наслідком зменшення майнового блага кредитора.

Крім того, невиконання або неналежне виконання боржником свого грошового зобов`язання не може бути залишене без реагування та застосування до нього міри відповідальності, оскільки б це суперечило б загальним засадам цивільного законодавства, якими є справедливість, добросовісність та розумність (ст. 3 Цивільного кодексу України).

Отже, сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові (така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України №6-49цс12 від 06.06.2012, №6-38цс11 від 24.10.2011, постановах Верховного Суду від 16.10.2018 у справі № 910/19094/17, від 11.05.2018 у справі № 922/3087/17).

Судом також взято до уваги, що ухвалою від 13.11.2024 у справі №922/444/24 Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду передав справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду у зв`язку з необхідністю уточнити висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 18.03.2020 у справі №902/417/18 щодо права суду зменшувати розмір відсотків річних, шляхом викладення правової позиції щодо неможливості зменшення встановленого законом мінімального розміру річних на рівні трьох процентів відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України.

Велика Палата Верховного Суду в ухвалі від 18.12.2024 дійшла висновку про необхідність повернення для розгляду справи № 922/444/24 відповідній колегії Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, виходячи з того, що Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду не обґрунтував, у чому саме є складність тлумачення та застосування статті 625 Цивільного кодексу України та правового висновку Великої Палати Верховного Суду у справі №902/417/18 щодо права суду, враховуючи конкретні обставини справи, зменшити розмір процентів річних. До того ж, як зазначено в ухвалі, сама колегія Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду вказує, що така позиція не може бути застосована судами як «загальна практика» при розгляді в інших справах питання зменшення розміру відсотків річних, нарахованих на підставі приписів статті 625 Цивільного кодексу України на рівні мінімально визначеного розміру трьох процентів.

Ухвалою від 05.02.2025 у справі №922/444/24 Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду передав справу на розгляд об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, мотивуючи необхідністю відступити від висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 12.09.2024 у справі №915/1308/23, ухваленої Верховним Судом у складі судової палати для розгляду справ щодо захисту прав інтелектуальної власності, а також пов`язаних з антимонопольним та конкурентним законодавством щодо застосування приписів статті 625 Цивільного кодексу України стосовно можливості зменшення судом розміру трьох процентів річних (які встановлені законом), а також не застосування до цих правовідносин статті 233 Господарського кодексу України шляхом викладення правової позиції щодо неможливості зменшення встановленого законом мінімального розміру річних на рівні трьох процентів відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України.

Ухвалою від 21.02.2025 у справі №922/444/24 об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду вирішила справу повернути відповідній колегії Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду для розгляду, оскільки поставлені скаржником у касаційній скарзі питання щодо правильного / неправильного застосування судами першої та апеляційної інстанції положень статті 625 Цивільного кодексу України у вирішенні питання щодо зменшення 3 % річних, в межах повноважень, визначених у статті 300 Господарського процесуального кодексу України, мають бути вирішені колегією суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, яка була визначена автоматизованою системою документообігу суду з урахуванням спеціалізації.

Також об`єднана палата звернула увагу, що фактично питання, порушені колегією суддів, стосуються можливості / неможливості зменшення процентів річних, нарахованих за статтею 625 Цивільного кодексу України. Однак ці питання не можуть бути підставою для відступу від усталеної практики застосування означених норм та не є такими, які потребують узагальнення судової практики.

Об`єднана палата зазначила, що зменшення розміру штрафних санкцій та/або відсотків річних, нарахованих на підставі статті 625 Цивільного кодексу України обумовлено індивідуальним характером правовідносин. У кожній конкретній справі, де постає питання про зменшення відсотків річних, суд має враховувати унікальні обставини, що супроводжують невиконання чи неналежне виконання грошового зобов`язання, а тому питання про зменшення процентів не підлягає узагальненню через свою індивідуальну природу. Для формування єдиної практики зазвичай розглядаються питання, які мають спільні риси в багатьох судових справах. У випадку зі штрафними санкціями та відсотками, кожен спір має унікальні фактичні обставини, що унеможливлює вироблення універсального підходу.

При цьому у вирішенні питання наявності чи відсутності підстав для зменшення розміру відсотків річних правовідносини у кожному спорі про їх стягнення є відмінними. Кожного разу суд, застосовуючи дискрецію для вирішення цього питання, виходить із конкретних фактичних обставин, які встановлені у справі та якими обумовлене таке зменшення і які підлягають дослідженню та оцінці судом у порядку статей 86, 210, 237 Господарського процесуального кодексу України.

В межах даної справи відповідачем належним чином не обґрунтовано та не надано належних доказів на підтвердження існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру 3% річних та інфляційних втрат, у зв`язку з чим суд дійшов висновку відмовити у задоволенні клопотання відповідача про зменшення розміру 3% річних та інфляційних втрат.

Положеннями статті 59 Конституції України встановлено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Відповідно до пункту 12 частини третьої статті 2 Господарського процесуального кодексу України основними засадами (принципами) господарського судочинства, зокрема є: відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Відповідно до статті 131 Конституції України для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура.

Стаття 16 Господарського процесуального кодексу України вказує, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

За пунктом 9 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» представництво - це вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні. Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI).

Відповідно до статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.

У частинах першій, другій статті 126 Господарського процесуального кодексу України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до частини восьмої статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Згідно з частинами третьою-п`ятою статті 126 Господарського процесуального кодексу України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

За змістом пункту 1 частини другої статті 126, частини восьмої статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (див. постанови Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19 та від 22.11.2019 у справі №910/906/18).

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина четверта статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з частиною п`ятою статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

У разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 Господарського процесуального кодексу України щодо співмірності господарському суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, за клопотанням іншої сторони.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Верховний Суд, застосовуючи частину шосту статті 126 Господарського процесуального кодексу України, неодноразово зазначав, що обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц, постанови Верховного Суду від 09.04.2019 у справі №826/2689/15; від 03.10.2019 у справі №922/445/19).

Отже, під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд:

1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині четвертій статті 126 Господарського процесуального кодексу України (а саме: співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони;

2) з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України (а саме: пов`язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення або чи заявлення неспівмірно нижчою суми судових витрат, порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами.

Об`єднана палата Верховного Суду у постанові від 19.04.2024 у справі №916/101/23 зазначила, що згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 вказаного вище Закону).

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини.

У постанові від 20.11.2020 у справі №910/13071/19 Верховний Суд вказав про те, що втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень частини четвертої статті 126 Господарського процесуального кодексу України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях статті 627 Цивільного кодексу України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у статті 43 Конституції України.

Чинне процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

Також частини четверта-шоста, сьома, дев`ята статті 129 Господарського процесуального кодексу України, визначає випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).

Таким чином, вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.

Такі докази, відповідно до частини першої статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

При цьому згідно з статтею 74 Господарського процесуального кодексу України сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Подані на підтвердження таких витрат докази мають окремо та у сукупності відповідати вимогам статей 75-79 Господарського процесуального кодексу України.

22.04.2024 між позивачем - Об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку «Данченко, 28 Б», як Замовником, та Комунальним концерном «Центр комунального сервісу», як Виконавцем, укладено Договір №65/Юр про надання правової допомоги (надалі - Договір №65/ІОр від 22.04.2024р.), яким Сторони погодили, зокрема, наступне:

п. 2.3. та пп. 2.3.1. Розділу 2 визначено, що за цим Договором Виконавець надає Замовнику наступні юридичні послуги: Проводить досудову та судову роботу з Боржниками Замовника, яка супроводжується: -підготовкою та направленням боржникам листів, вимог, претензій та інших документів щодо сплати заборгованостей за погодженням з Замовником; -підготовкою розрахунку інфляційної складової боргу та 3% річних на наявну суму заборгованості; підготовкою та направленням до органів судової влади заяв про видачу судового наказу, позовних заяв за погодженням з Замовником; - здійсненням представництва, захисту законних прав та охоронюваних законом інтересів Замовника перед його боржниками, в судових органах всіх інстанцій з правами відповідного учасника процесу,

п. 2.5. Розділу 2 Договору №65/Юр від 22.04.2024р. представництво інтересів Замовника здійснюється на підставі даного Договору та довіреності на виконання повноважень, визначених п. 2.3. цього Договору.

Згідно з пп. 3.2.1. п. 3.2. Розділу 3 Договору №65/1Ор від 22.04.2024р. визначено, що Виконавець має право надавати послуги, передбачені розділом 2 даного Договору, особисто, а також залучати до надання послуг власних працівників, зокрема, адвокатів, фінансові компанії та інших третіх осіб.

У відповідності до пп.4.2.6., п. 4.2. Розділу 4 Договору №65/1Ор від 22.04.2024р. Замовник зобов`язаний оплатити вартість послуг Виконавцю в порядку та строки, визначені цим договором.

Відповідно до пункту 5.1. Розділу 5 Договору №б5/Юр від 22.04.2024р. ціна цього Договору становить 30000,00 гри. (тридцять тисяч гри. 00 коп.) з ПДВ на 2024 рік та на кожен наступний рік, при цьому за виконання цього Договору Замовник сплачує Виконавцю вартість послуг у наступному розмірі: - п.п.5.1.1. п. 5.1. Розділу 5 за результатами вжиття заходів досудової роботи, в процесі судового розгляду та на стадії примусового виконання рішень суду - у розмірі 12 % (дванадцять відсотків) від суми сплаченої боржниками заборгованості на рахунок Замовника. - п.п.5.1.2. п. 5.1. Розділу 5 за підготовку документів та виконання дій, перелік яких визначено у Додатку № 1 до цього Договору - у розмірах, визначених у Додатку № 1 до цього Договору. - п.5.4. Розділу 5 визначення розміру вартості послуг за кожен місяць здійснюється на підставі звіту Виконавця та акту приймання-передавання послуг за місяць.

Пунктом 5.5. Розділу 5 Договору №65/1Ор від 22.04.2024р. визначено, що за кожен місяць виконання юридичних послуг Виконавець складає та надає Замовнику звіт із зазначенням вчинених дій, а також Акт приймання-передавання послуг. Акт приймання-передавання послуг направляється Замовнику в двох примірниках до 5 числа місяця, наступного за звітним. Замовник в 5-тидеиний строк, з дня отримання Акту приймання-передавання послуг, має підписати два примірники Акту зі своєї сторони та повернути один примірник підписаного акту Виконавцю. У разі, якщо Замовник у встановлений строк не повернув підписаний акт та не надав обґрунтованих зауважень до нього, надані послуги вважаються прийнятими в повному обсязі, а Акт вважається схваленим Замовником.

У відповідності до пункту 5.6. Розділу 5 Договору №65/Юр від 22.04.2024р. сплата вартості послуг Виконавцю здійснюється Замовником протягом 10 днів з моменту підписання акта приймання-передавання наданих послуг (набуття актом статусу схваленого в порядку п.5.5. цього договору).

Згідно з пунктами 8.1. та 8.4. Розділу 8 Договору №65/Юр від 22.04.2024р. Договір вступає в силу з моменту його підписання Сторонами і діє до « 31» грудня 2024 року. Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік на тих самих умовах, якщо за місяць до закінчення строку його дії однією із сторін не буде письмово заявлено про його припинення (кількість пролонгації необмежена).

У відповідності до пункту 10.8. Розділу 10 Договору №65/Юр від 22.04.2024р. додатки є невід`ємною частиною цього Договору: Додаток № 1 Перелік та вартість послуг; Додаток № 2 Перелік боржників, що передаються в роботу.

Згідно Додатку № 2 до Договору №65/ІОр від 22.04.2024р. зазначено перелік боржників, що передаються в роботу, в якому, в тому числі, зазначена квартира №118 за адресою: 04084, м. Київ, вул. С. Данченка, 28-Б, яка була у приватній власності Приватного акціонерного товариства «Холдингова компанія «Київміськбуд», та щодо якої заявлено даний позов.

Відповідно до пп.5.1.2. п. 5.1. Розділу 5 Договору №65/ІОр від 22.04.2024р. за підготовку документів та виконання дій, перелік яких визначено у Додатку № 1 до цього Договору - у розмірах, визначених у Додатку № 1 до цього Договору.

18.02.2025 року Об`єднання співвласників багатоквартирного буднику «Данченко, 28 Б» та Комунальний концерн «Центр комунального сервісу» уклали Додаткову угоду № 1 до Договору про падання правової допомоги №65/ІОр від 22.04.2024р., якою були внесені зміни та доповнення у Договір №65/ІОр про надання правової допомоги від 22.04.2024р., а саме в Додаток № 1 до Договору про надання правової допомоги №65/ІОр від 22.04.2024р. та викладено його в новій редакції, зокрема, наступні пункти: « 1. Збір та пошук необхідних документів, здійснення правового аналізу документів, за результатом яких готується план дій / правова позиція для підготовки будь-якого процесуального докумен ту в інтересах Замовника - 1000,00 гри. вартість наданої послуги; 6.Підготовка та подання до відповідного суду позовної заяви від імені та в інтересах Замовника - 1500,00грн. вартість наданої послуги.; 8. Підготовка та подання від імені та в інтересах Замовника клопотання/ заяви/ письмових пояснень до відповідного суду - 1000,00 грн. вартість наданої послуги; 9. Підготовка та подання від імені та в інтересах Замовника відзиву /відповіді на відзив/ заперечення на відповідь на відзив на позовну заяву та/або на апеляційну скаргу та/або на касаційну скаргу до відповідного суду - 1500,00грн. вартість наданої послуги.; 10. Підготовка та подання від імені та в інтересах Замовника апеляційної скарги до відповідного апеляційного суду - 2000,00грн. вартість наданої послуги».

Таким чином, Договір про надання правової допомоги №65/ІОр від 22.04.2024р. є чинним, оскільки був пролонгований у відповідності до п. 8.4. даного Договору, та діє на даний момент в редакції від 22.04.2024р., з урахуванням внесених змін Додатковою угодою № 1 від 18.02.2025р. до Договору про надання правової допомоги №65/ІОр від 22.04.2024 р. в частині переліку та вартості послуг (Додаток № 1 до Договору про надання правової допомоги №65/ІОр від 22.04.2024 р.).

Отже, між Об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку «Данченко, 28Б» та Комунальним концерном «Центр комунального сервісу» склались правовідносини щодо надання останнім юридичних послуг ОСББ стосовно захисту його прав та інтересів в питаннях, що стосується погашення Замовнику заборгованостей його Боржниками (п. 2.1. Розділу 2 Договору №65/ІОр від 22.04.2024р.).

Разом з тим, 18.02.2025 року між Комунальним концерном «Центр комунального сервісу», як Клієнтом, та Шмигсльською Світланою Миколаївною, як Адвокатом, було укладено Договір про надання правничої допомоги №1802-ШСМ, в якому сторони погодили зокрема наступні положення.

За змістом пункту 1.1. Розділу 1 Договору про надання правничої допомоги №1802-ШСМ від 18.02.2025р. Адвокат зобов`язується за завданням Клієнта надавати Клієнту правову допомогу (далі - «Послуги»), а Клієнт зобов`язується оплатити надання послуг та фактичні витрати Адвоката, необхідні для виконання цього Договору. Під послугами у цьому Договорі розуміється наступне: захист, представництво та надання інших видів правової допомоги. Адвокат надає правову допомогу у вигляді, зокрема, представництва інтересів контрагентів Клієнта.

Відповідно до пп. 1.2.4., п. 1.2. Розділу 1 Договору про надання правничої допомоги №1802-ШСМ від 18.02.2025р. на виконання п 1.1. цього Договору Клієнт уповноважує Адвоката, в тому числі, представляти інтереси Контрагентів Клієнта в питаннях, що стосуються погашення Контрагенту заборгованостей його Боржниками. Порядок залучення Адвоката для здійснення представництва інтересів Контрагентів Клієнта та обсяг повноважень Адвоката визначається Сторонами у Додатковій угоді №2, яка є невід`ємною частиною даного Договору.

Праву Клієнта, зокрема, залучати Адвоката для надання правничої допомоги контрагентам Клієнта (п. 2.3. Розділу 2 Договору про надання правничої допомоги №1802-ШСМ від 18.02.2025р.) відповідає обов`язок Клієнта, зокрема, своєчасно та у повному обсязі оплатити Адвокату ціну наданих послуг (гонорар), відшкодувати (компенсувати) Адвокату витрати, пов`язаних з виконанням цього договору (п. 2.4. Розділу 2 Договору про надання правничої допомоги №1802-ШСМ від 18.02.2025р.).

Додатковою угодою №2 від 18.02.2025р. до Договору про надання правничої допомоги №1802-ШСМ від 18.02.2025р. визначено, що на виконання пп. 1.1., 1.2.4. та п. 2.3. Договору про надання правничої допомоги №1802-ШСМ від 18.02.2025р., Клієнт залучає Адвоката для здійснення представництва інтересів Контрагентів Клієнта з якими у Клієнта укладені/будуть укладені договори про надання правової допомоги.

Сторони погодили, що Адвокат приймає на себе зобов`язання в якості правничої допомоги представляти інтереси Контрагентів Клієнта в питаннях, що стосуються погашення Контрагенту заборгованостей його Боржниками. Проводити досудову та судову роботу з Боржниками такого Контрагента, яка супроводжується, зокрема: підготовкою та направленням до органів судової влади заяв про видачу судового наказу, позовних заяв (як окремих так і в процесуальній співучасті), заяв про збільшення або зменшення позовних вимог, заяв про забезпечення позову, заяв про зміну предмету або підстав позову, апеляційних та касаційних скарг, відзиву, відповіді на відзив, заперечення на відповідь на відзив на позовну заяву / апеляційну скаргу / касаційну скаргу та інших заяв/клопотань необхідних для належного захисту прав та інтересів Контрагента; Здійснення представництва, захисту законних прав та охоронюваних законом інтересів Замовника перед його боржниками, в судових органах всіх інстанцій з правами відповідного учасника процесу; інші дії, перелік і обсяг яких визначений довіреністю виданою Контрагентом.

Пунктом 5 Додаткової угоди №2 від 18.02.2025р. до Договору про надання правничої допомоги №1802-ШСМ від 18.02.2025р. погоджено, що видана Контрагентом довіреність на ім`я Адвоката є підтвердженням згоди Контрагента па падання йому правничої (правової) допомоги.

Відповідно до пунктів 6.1., 6.2. Розділу 6 Договору про надання правничої допомоги №1802-ШСМ від 18.02.2025р. даний Договір діє до 31.12.2025 року, а в частині взаєморозрахунків - до повного їх виконання Сторонами. Відповідно до ч. З ст. 631 Цивільного кодексу України умови цього Договору застосовуються до відносин, що виникли між сторонами до моменту укладення цього договору, а саме - з 01.01.2025 року.

Відповідно до пункту 6 Додаткової угоди №2 від 18.02.2025р. до Договору про надання правничої допомоги №1802-ШСМ від 18.02.2025р. оплату вартості наданих послуг визначених даною Додатковою угодою здійснює Клієнт (КК «Центр комунального сервісу») в порядку та на умовах визначених Додатковою угодою №1 до Договору про надання правничої допомоги №1802-ШСМ від 18.02.2025р.

Пунктами 3.1. та 3.2. Розділу 3 Договору про надання правничої допомоги №1802-ШСМ від 18.02.2025р. визначено, що Гонорар - форма винагороди Адвоката за надання послуг, передбачених цим Договором. Розмір гонорару та порядок його оплати визначається Сторонами у Додатковій угоді №1, яка є невід`ємною частиною даного Договору.

Пунктом 3 Додаткової угоди №1 від 18.02.2025р. до Договору про надання правничої допомоги №1802-ШСМ від 18.02.2025р. розмір гонорару не залежить від досягнення чи недосягнення Адвокатом позитивного результату, якого бажає Клієнт.

Згідно пункту 1 Додаткової угоди №1 від 18.02.2025р. до Договору про надання правничої допомоги №1802-ШСМ від 18.02.2025р. передбачено Клієнт доручає, а Адвокат приймає на себе зобов`язання в якості правничої допомоги здійснювати наступні повноваження, зокрема: « 3. Збір та пошук необхідних документів, здійснення правового аналізу документів, за результатом яких готується план дій/правова позиція для підготовки будь-якого процесуального документу - 1000,00грн. вартість наданої послуги; 7. Підготовка та подання до відповідного суду позовної заяви про стягнення заборгованості/заяви про збільшення або зменшення позовних вимог /заяви про забезпечення позову /заяви про зміну предмету, підстав позову від імені та в інтересах Клієнта та/або його контрагентів - 1500,00грн. вартість наданої послуги.; 8. Підготовка та подання клопотання/заяви/письмових пояснень до відповідного суду від мені та в інтересах Клієнта та/або його контрагентів - 1000,00 гри. вартість наданої послуги; 9. Підготовка та подання відзиву/відповіді на відзив/заперечення на відповідь на відзив на позовну заяву/апеляційну скаргу/касаційну скаргу до відповідного суду від імені та в інтересах Клієнта та/або його контрагентів - 1500,00грн. вартість наданої послуги.; 10. Підготовка та подання апеляційної скарги до відповідного апеляційного суду від імені та в інтересах Клієнта та/або його контрагентів - 2000,00грн. вартість наданої послуги».

Відповідно до пунктів 5 та 6 Додаткової угоди №1 від 18.02.2025р. до Договору про надання правничої допомоги №1802-ШСМ від 18.02.2025р. факт наданих послуг підтверджується Актом наданих послуг, який підписується Адвокатом та Клієнтом не рідше одного разу на місяць. Зразок Акту наданих послуг викладений у Додатку №1 до даної Додаткової угоди. У разі надання Адвокатом в одному місяці більше однієї послуги, визначеної у п. 1 цієї Угоди, за ініціативою Адвоката між сторонами підписується Акт наданих послуг за кожну послугу або частину послуг окремо. В такому випадку на кінець місяця Сторони зобов`язуються підписати Зведений акт наданих послуг, в якому відображаються усі складені Акти наданих послуг за такий місяць. Зразок Зведеного акту наданих послуг викладений у Додатку №2 до даної Додаткової угоди. Підставою для сплати гонорару є подані в останній день поточного місяця Акт наданих послуг (у разі складення між сторонами одного Акту наданих послуг за місяць) або Зведений акт наданих послуг, що підписані з обох сторін Адвокатом та Клієнтом.

Згідно з пунктами 7 та 8 Додаткової угоди №1 від 18.02.2025р. до Договору про надання правничої допомоги №1802-ШСМ від 18.02.2025р. Клієнт сплачує гонорар протягом 10 днів з моменту підписання Акту наданих послуг або Зведеного акту наданих послуг з обох сторін. Оплата гонорару здійснюється у безготівковому порядку на рахунок Адвоката. Всі платежі за Угодою здійснюється в національній валюті України - гривні. Датою виконання Клієнтом зобов`язань по оплаті послуг Адвоката за цією угодою є дата зарахування/отримання передбачених цим Додатком платежів на поточний рахунок Адвоката.

Отже, між Об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку «Данченко, 28 Б», Комунальним концерном «Центр комунального сервісу» та Адвокатом Шмигельською Світланою Миколаївною склались правовідносини, в яких Адвокат надає професійну правничу допомогу Контрагенту КК «Центр комунального сервісу» - ОСББ «Данченко, 28Б» та відповідно виставляє Акти наданих послуг Комунальному концерну «Центр комунального сервісу» (пункти 4.1. та 4.2. Розділу 4 Договору про надання правничої допомоги №1802-ШСМ від 18.02.2025р. та п. 5 Додаткової угоди №1 від 18.02.2025р. до Договору про надання правничої допомоги №1802-ШСМвід 18.02.2025р.), а Комунальний концерн «Центр комунального сервісу» складає та надає Акти приймання-передавання послуг Об`єднанню співвласників багатоквартирного будинку «Данченко, 28Б» (7?. 5.5. Розділу 5 Договору про надання правової допомоги №65/1Ор від 22.04.2024р., з урахуванням Додаткової угоди № 1 від 18.02.2025р. до Договору про надання правової допомоги від 22.04.2024 №65/Юр).

При цьому, оплата наданих послуг здійснюється наступним чином: Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Данченко, 28Б» здійснює оплату на поточний рахунок Комунального концерну «Центр комунального сервісу» (п.5.6. Розділу 5 Договору про надання правової допомоги №65/ІОр від 22.04.2024р.), а Комунальний концерн «Центр комунального сервісу» здійснює вказану оплату на рахунок Адвоката (п. 2.4. Розділу 2 Договору про надання правничої допомоги №1802-ШСМ від 18.02.2025р. та пункти 6, 7, 8 Додаткової угоди №1 від 18.02.2025р. до Договору про надання правничої допомоги №1802-ШСМ від 18.02.2025р.).

З наявних в матеріалах справи доказів вбачається, що позивачем в межах даної справи були понесені витрати на правову допомогу адвоката у розмірі 3000,00 грн (відповідно до актів надання послуг та платіжних інструкцій).

Отже, позивачем в межах даної справи бути понесені витрати на правову допомогу адвоката у розмірі 3000,00 грн.

Суд зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України").

Судом враховано, що Європейський суд з прав людини, вирішуючи питання про відшкодування витрат на розгляд справи за статтею 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зазначає, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим: рішення у справах «Двойних проти України» (пункт 80) від 12 жовтня 2006 року,«Гімайдуліна і інші проти України»(пункти 34-36) від 10 грудня 2009 року, «East/West Alliance Limited» проти України» (пункт 268) від 23 січня 2014 року, «Баришевський проти України» (пункт 95) від 26 лютого 2015 року та інші.

У рішенні «Лавентс проти Латвії» (пункт 154) від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір і супроводжуються необхідними документами на їх підтвердження.

У визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема, але не виключно: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Вказану правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 17.09.2019 у справі №910/4515/18.

Відповідно до ч. 5 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Приймаючи до уваги наведене в сукупності та з огляду на спірні правовідносини, беручи до уваги рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених і поданих до суду відповідачем документів, їх значення для вирішення спору, з урахуванням критеріїв реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) і розумності їхнього розміру, суд дійшов висновку у повному обсязі задовольнити заяву Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Данченко, 28 Б» про стягнення з Приватного акціонерного товариства «Холдингова компанія «Київміськбуд» витрати на правову допомогу адвоката у розмірі 3000,00 грн.

Судовий збір покладається на відповідача у зв`язку із задоволенням позову у повному обсязі (ст. 129 Господарського процесуального кодексу України).

Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Холдингова компанія «Київміськбуд» (01010, м. Київ, вул. Михайла Омеляновича-Павленка, буд. 4/6; ідентифікаційний код: 23527052) на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Данченко, 28 Б» (04078, м. Київ, вул. Сергія Данченка, буд. 28 Б; ідентифікаційний код: 43254194) 3% річних у розмірі 5.179 (п`ять тисяч сто сімдесят дев`ять) грн 69 коп., інфляційні втрати у розмірі 21.096 (двадцять одна тисяча дев`яносто шість) грн 94 коп., судовий збір у розмірі 2.422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн 40 коп. та витрати на правову допомогу адвоката у розмірі 3.000 (три тисячі) грн 00 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з ч. 1 ст. 256 та ст. 257 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя О.М. Спичак