Рішення від 23.07.2025 по справі 5016/3029/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 липня 2025 року Справа № 5016/3029/2012(11/50)(915/866/24)

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Адаховської В.С.,

розглянувши заяву Публічного акціонерного товариства "Очаківський рибоконсервний комбінат" (57500, Миколаївська обл., м. Очаків, вул. Червоних Партизан, 9, код ЄДРПОУ 00463102) в особі ліквідатора Кучака Ю.Ф. (03035, м. Київ, а/с 9)

до відповідачів (керівників боржника):

1. ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 )

2. ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 )

про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника на його керівників в межах справи № 5016/3029/2012(11/50) про банкрутство Публічного акціонерного товариства "Очаківський рибоконсервний комбінат"

У С Т А Н О В И В:

У провадженні Господарського суду Миколаївської області перебуває справа про банкрутство Публічного акціонерного товариства "Очаківський рибоконсервний комбінат" (ідентифікаційний код 00463102).

Постановою суду від 27.04.2017 боржника - ПАТ "Очаківський рибоконсервний комбінат" було визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором призначено арбітражного керуючого Кучака Юрія Федоровича (свідоцтво Міністерства юстиції України про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) №149 від 18.02.2013).

Ліквідатором ПАТ "Очаківський рибоконсервний комбінат" подано до суду заяву, сформовану в системі "Електронний суд" №18/07/24-2 від 18.07.2024 (вх. №8723/24 від 18.07.2024), про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника на його керівників, в якій арбітражний керуючий просить:

1. Прийняти дану заяву про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника Публічного акціонерного товариства "Очаківський рибоконсервний комбінат" на його керівників у зв`язку з доведенням до банкрутства до розгляду.

2. Покласти субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями Публічного акціонерного товариства "Очаківський рибоконсервний комбінат" у розмірі 30377890,75 грн у зв`язку із доведенням до банкрутства на ОСОБА_1 (дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) та ОСОБА_2 (дата народження ІНФОРМАЦІЯ_2 , паспорт громадянина України, НОМЕР_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_2 ).

3. Стягнути з ОСОБА_1 (дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) та ОСОБА_2 (дата народження ІНФОРМАЦІЯ_2 , паспорт громадянина України, НОМЕР_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) грошові кошти в розмірі 30377890,75 грн, у якості субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями Публічного акціонерного товариства "Очаківський рибоконсервний комбінат".

Згідно протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 18.07.2024 справі присвоєно єдиний унікальний номер 915/866/24 та визначено головуючим у справі суддю Адаховську В.С.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 23.07.2024 вказану заяву залишено без руху. Встановлено заявнику строк для усунення недоліків заяви протягом 10 днів з дня вручення даної ухвали.

На виконання вимог ухвали суду від 23.07.2024, до господарського суду від заявника 05.08.2024 надійшла заява про усунення недоліків №б/н від 05.08.2024.

Ухвалою суду від 26.09.2024 прийнято до розгляду заяву ліквідатора ПАТ "Очаківський рибоконсервний комбінат" про покладення субсидіарної відповідальності на його керівників в порядку ч. 2 ст. 61 Кодексу України з процедур банкрутства та присвоєно їй номер 5016/3029/2012(11/50)(915/866/24); постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними матеріалами.

Копія ухвали суду від 26.09.2024 була направлена позивачу до електронного кабінету через систему "Електронний суд" та відповідачу-1 у відповідності до приписів ч. 2 ст. 27 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Відповідно до довідки про доставку електронного листа, що міститься в матеріалах справи, документ доставлено до електронного кабінету позивача 27.09.2024.

Згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, яке міститься в матеріалах справи, поштове відправлення (ухвала суду від 26.09.2024) не була вручена відповідачу-1 ОСОБА_1 , зазначене поштове відправлення повернуто на адресу суду відділенням поштового зв`язку разом з довідкою із зазначенням причин повернення - "адресат відсутній за вказаною адресою".

Відповідно до акту господарського суду Миколаївської області від 27.09.2024, ухвалу суду від 26.09.2024 не направлено відповідачу-2 ОСОБА_2 у зв`язку з тим, що тимчасово відсутній обмін поштовою кореспонденцією з відділенням зв`язку Укрпошти №75300 в умовах воєнного стану.

Господарським судом Миколаївської області 02.10.2024 розміщено оголошення на офіційному вебпорталі Судової влади України та на офіційній вебсторінці Господарського суду Миколаївської області, яким повідомлено відповідача-2 ОСОБА_2 про розгляд господарським судом заяви ліквідатора про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника на його керівників в межах справи №5016/3029/2012(11/50) про банкрутство Публічного акціонерного товариства "Очаківський рибоконсервний комбінат".

09.10.2024 від представника відповідача-1 ОСОБА_1 до суду надійшла заява про ознайомлення з матеріалами справи в електронному вигляді (внесення РНОКПП/коду ЄДРПОУ до додаткових відомостей про учасника справи та надання доступу до електронної справи), сформована в системі "Електронний суд" від 09.10.2024 (вх. №12109/24).

Учасники справи не скористались своїм процесуальним правом, заперечень та/або пояснень стосовно заявлених ліквідатором вимог суду не надали.

Згідно п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.

Відповідно до змісту ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, зокрема: сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

Враховуючи викладене, та що справа розглядається у порядку спрощеного позовного провадження, суд вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній матеріалами, у відповідності до ч. 13 ст. 8, ч. 9 ст. 165, ч. 2 ст. 178, ч. 5 ст. 252 ГПК України.

За правилами ст. 248 ГПК України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Згідно з приписами ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Європейський суд з прав людини щодо критеріїв оцінки розумності строку розгляду справи визначився, що строк розгляду має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку розумності строку розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.

Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід вважати строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального та процесуального законів.

Розгляд справи здійснено поза межами встановленого ГПК України строку у розумний строк, тривалість якого обумовлюється введенням в Україні Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ, воєнного стану через військову агресію Російської Федерації проти України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.

Ухвалою суду від 29.12.2012 порушено провадження у справі №5016/3029/2012(11/50) за заявою Управління Пенсійного фонду України в м. Очакові та Очаківському районі Миколаївської області до ПАТ "Очаківський рибоконсервний комбінат" (57500, Миколаївська обл., м. Очаків, вул. Червоних Партизан, 9; код ЄДРПОУ 00463102) про визнання боржника банкрутом.

Ухвалою суду від 04.02.2014 затверджено реєстр вимог кредиторів ПАТ "Очаківський рибоконсервний комбінат" на загальну суму 56478579,89 гривень.

Постановою суду від 27.04.2017 ПАТ "Очаківський рибоконсервний комбінат" було визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором призначено арбітражного керуючого Кучака Юрія Федоровича.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 ГПК України судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Кодексу України з процедур банкрутства, Закону України "Про міжнародне приватне право", а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

З 21.10.2019 набрав чинності Кодекс України з процедур банкрутства (далі - Кодекс, КУзПБ), яким встановлені умови та порядок відновлення платоспроможності боржника - юридичної особи та відновлення платоспроможності фізичної особи.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу, провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.

Відповідно до п. 2 Прикінцевих та перехідних положень КУзПБ з дня введення в дію цього Кодексу втрачає чинність, зокрема, Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (Відомості Верховної ради України, 1992р., №31 із наступними змінами) та Постанова Верховної Ради України "Про введення в дію Закону України Про банкрутство" (Відомості Верховної ради України,1992р., №31).

Разом з цим, в п. 4 Прикінцевих та перехідних положень КУзПБ установлено, що з дня введення в дію цього Кодексу подальший розгляд справ про банкрутство здійснюється відповідно до положень цього Кодексу незалежно від дати відкриття провадження у справі про банкрутство, крім справ про банкрутство, які на день введення в дію цього Кодексу перебувають на стадії санації, провадження в яких продовжується відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Перехід до наступної судової процедури та подальше провадження у таких справах здійснюється відповідно до цього Кодексу.

З урахуванням зазначеного, приймаючи до уваги те, що провадження у справі №5016/3029/2012(11/50) про банкрутство ПАТ "Очаківський рибоконсервний комбінат" станом на час введення в дію Кодексу перебувало на стадії ліквідації, починаючи з 21.10.2019 розгляд даної справи здійснюється відповідно до положень цього Кодексу.

Станом на дату розгляду справи ліквідаційна процедура триває.

За наслідками проведених ліквідатором дій останнім встановлено відсутність у боржника майна, за рахунок якого можливо задовольнити вимоги кредиторів.

Внаслідок такої відсутності, залишаються незадоволеними кредиторські вимоги у загальному розмірі 30377890,75 грн.

Вказані вимоги визнані відповідними ухвалами суду в межах справи про банкрутство ПАТ "Очаківський рибоконсервний комбінат".

В ході розгляду грошових вимог кредиторів господарським судом було встановлено, що вказані вимоги підтверджені відповідними судовими рішеннями, прийнятими до порушення провадження у даній справі про банкрутство.

В порядку забезпечення виконання дій та заходів, передбачених КУзПБ, арбітражним керуючим Кучаком Юрієм Федоровичем встановлено, що керівниками ПАТ "Очаківський рибоконсервний комбінат" були:

- в період з 28.08.2003 по 04.08.2010 - ОСОБА_2;

- в період з 04.08.2010 по 26.05.2016 - ОСОБА_1 .

Ліквідатор ПАТ "Очаківський рибоконсервний комбінат" зазначає про наявність підстав для покладення субсидіарної відповідальності на керівників ПАТ "Очаківський рибоконсервний комбінат" у відповідності до ч. 6 ст. 34 КУзПБ.

Так, в ході проведення ліквідаційної процедури ліквідатором, відповідно до Методичних рекомендацій щодо виявлення ознак неплатоспроможності підприємства та ознак дій з приховування банкрутства, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства, затверджених наказом Міністерства економіки України від 19.01.2006 №14, було проведено аналіз фінансово-господарської діяльності боржника.

Визначення ознак дій з доведення до банкрутства здійснюється за період, що починається за три роки до дати порушення справи про банкрутство, у разі наявності ознак неправомірних дій відповідальних осіб боржника, що призвели до його стійкої фінансової неспроможності, у зв`язку з чим боржник був не в змозі задовольнити в повному обсязі вимоги кредиторів або сплатити обов`язкові платежі.

У ході визначення ознак дій з доведення до банкрутства аналізується рівень забезпечення зобов`язань кредиторів за період проведення аналізу.

Рівень забезпечення зобов`язань кредиторів характеризується такими показниками: забезпечення зобов`язань боржника всіма його активами (відношення суми активів боржника до суми його зобов`язань); забезпечення зобов`язань боржника його оборотними активами (відношення оборотних активів до суми зобов`язань боржника); розмір чистих активів (різниця між сумою активів підприємства та сумою його зобов`язань). Під час визначення ознак дій з доведення до банкрутства заповнюється таблиця 26 "Показники для виявлення ознак дій з доведення до банкрутства". У разі встановлення, що вищезазначені показники погіршилися протягом періоду, який аналізується, з`ясовується причина погіршення цих показників шляхом перевірки фінансово-господарських договорів підприємства. Економічними ознаками дій з доведення до банкрутства може вважатися такий фінансово-економічний стан боржника, коли виконання умов договорів призвело до погіршення показників оцінки його фінансового стану, зокрема: підписання завідомо невигідних для підприємства (у тому числі фіктивних) договорів;· необґрунтованої виплати грошових коштів, необґрунтованої передачі третім особам майна; прийняття нераціональних управлінських рішень, які негативно впливають на виробничу, торговельну, іншу статутну діяльність підприємства, що призводить до фінансових збитків та втрат; заплутування звітності, знищення документів або інформації, унаслідок чого неможлива ефективна робота підприємства тощо.

Ліквідатор зауважує, що рішеннями судів встановлено факт, що починаючи з 2005 року у ПАТ "Очаківський рибоконсервний комбінат" існувала непогашена заборгованість, вже було відкрито провадження у справах за позовом до ПАТ "Очаківський рибоконсервний комбінат", були відкриті виконавчі провадження. В свою чергу керівники ПАТ "Очаківський рибоконсервний комбінат" не тільки не звернулись до господарського суду з заявою про порушення провадження у справі про банкрутство, але й приховували банкрутство підприємства. Дії керівників ПАТ "Очаківський рибоконсервний комбінат" були спрямовані на завдання шкоди кредиторам згідно реєстру вимог кредиторів, позбавивши кредиторів законного права на отримання належних їм коштів з майна боржника, на які вони мали правомірні очікування. Волевиявлення керівників ПАТ "Очаківський рибоконсервний комбінат" характеризується прямим умислом щодо приховування фінансової неплатоспроможності, настання стану неплатоспроможності боржника та його банкрутства, і, у зв`язку з цим, невиконання зобов`язань перед кредиторами через відсутність майна достатнього для їх погашення.

За результатами проведеної інвентаризації у ПАТ "Очаківський рибоконсервний комбінат" недостатньо активів, основних засобів, залишків, запасів та інших матеріальних та нематеріальних цінностей.

Відсутність у боржника майна також підтверджується відповідями державних органів/установ/організацій, отриманих арбітражним керуючим Кучаком Ю.Ф. під час процедури розпорядження майном товариства та у ліквідаційній процедурі банкрута.

Вказані обставини дають підставу стверджувати, що за умови відсутності ліквідаційної маси ПАТ "Очаківський рибноконсервний комбінат" задовольнити кредиторські вимоги до боржника не є можливим.

Частиною 3 статті 92 Цивільного кодексу України визначено, що орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов`язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

З огляду на викладене, ліквідатор вважає, що в діяннях відповідачів наявний повний склад господарського правопорушення, що має наслідком тягар субсидіарного обов`язку за зобов`язаннями боржника.

Розмір субсидіарної відповідальності визначається з різниці між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою (ч. 2 ст. 62 КУПБ).

Сума непогашених кредиторських вимог по відношенню до боржника у даній справі, визнаних судом, становить 30377890,75 грн.

Враховуючи відсутність у боржника будь-якого майна, за рахунок якого можливо провести часткове чи повне погашення кредиторських вимог, ліквідатор зазначає, що розмір субсидіарної відповідальності становить 30377890,75 грн.

При прийнятті рішення господарським судом враховано наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 61 КУзПБ ліквідатор з дня свого призначення аналізує фінансовий стан банкрута, складає висновок про наявність або відсутність ознак доведення до банкрутства, приховування стійкої фінансової неспроможності, незаконних дій під час провадження у справі про банкрутство за результатом його проведення.

Відповідно до Методичних рекомендацій щодо виявлення ознак неплатоспроможності підприємства та ознак дій з приховування банкрутства, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства, затверджених наказом Міністерства економіки України від 19.01.2006 №14 із змінами і доповненнями, внесеними наказами Міністерства економіки України від 06.03.2006 №81, основними джерелами інформації для проведення аналізу є: установчі документи підприємства (засновницький договір, статут), а також довідка про включення до ЄДРПОУ, свідоцтво про державну реєстрацію, реєстр власників акцій (за наявності); баланс підприємства (форма N1), для суб`єктів малого підприємництва - форма Nl-м); звіт про фінансові результати (форма N2; форма N2-m); звіт про рух грошових коштів (форма N3); звіт про власний капітал (форма N4); примітки до річної фінансової звітності (форма N 5); звіт про наявність та рух основних фондів, амортизацію (знос) (форма N 11-03); обстеження технологічних інновацій промислового підприємства (форма N 1-інновація); звіт про фінансові результати і дебіторську та кредиторську заборгованість (форма N1-Б); звіт з праці (форма N 1-ПВ); звіт про стан умов праці, пільги та компенсації за роботу зі шкідливими умовами праці (форма N1-ПВ (умови праці); звіт про використання робочого часу (форма N 3-ПВ); звіт про виробництво промислової продукції (форма N 1П-НПП); інша інформація, необхідна для проведення аналізу та виявлення резервів виробництва.

Відповідно до ч 3.3 Методичних рекомендацій з аналізу і оцінки фінансового стану підприємства Центральної спілки споживчих товариств України від 28.07.2006, інформаційною базою для аналізу є фінансова звітність за період, що аналізується, зокрема, баланси і звіти про фінансові результати за базовий, минулий(лі) і звітний періоди.

Отже, для проведення аналізу фінансово-господарського стану боржника, в тому числі на предмет наявності ознак дій з доведення до банкрутства, необхідна фінансова звітність банкрута, а також інша документація (угоди, рішення, протоколи, накази тощо).

Згідно із ч. 2 ст. 61 КУзПБ передбачено, що під час здійснення своїх повноважень ліквідатор, кредитор має право заявити вимоги до третіх осіб, які відповідно до законодавства несуть субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями боржника у зв`язку з доведенням його до банкрутства. Розмір зазначених вимог визначається з різниці між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою.

Ліквідатор зазначає, що все наявне у боржника майно було реалізовано на аукціоні 18.12.2018 (договір купівлі-продажу ЦМК від 19.12.2018 №32532) та у боржника відсутнє інше майно, за рахунок якого можливо задовольнити вимоги кредиторів.

У разі банкрутства боржника з вини його засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі з вини керівника боржника, які мають право давати обов`язкові для боржника вказівки чи мають змогу іншим чином визначати його дії, па засновників (учасників, акціонерів) боржника - юридичної особи або інших осіб у разі недостатності майна боржника може бути покладена субсидіарна відповідальність за його зобов`язаннями.

Стягнені суми включаються до складу ліквідаційної маси і можуть бути використані лише для задоволення вимог кредиторів у порядку черговості, встановленому цим Кодексом.

Навмисне зменшення ліквідаційної маси керівником призводить до недостатності майна боржника для погашення боргів перед кредиторами в розумінні частини другої статті 61 КУзПБ.

При цьому недостатність майна боржника, що виникає внаслідок дій/бездіяльності керівника боржника, розглядається за нормами статті 62 КУзПБ як передумова для субсидіарної відповідальності.

Визначене частиною другою статті 61 КУзПБ господарське правопорушення, за вчинення якого засновники (учасники, акціонери), керівник боржника та інші особи, які мають право давати обов`язкові для боржника вказівки чи мають можливість іншим чином визначати його дії, можуть бути притягнуті до субсидіарної відповідальності поряд з боржником у процедурі банкрутства у разі відсутності майна боржника, має обґрунтовуватися судами шляхом встановлення складу такого правопорушення (об`єкта, об`єктивної сторони, суб`єкта та суб`єктивної сторони).

Об`єктом цього правопорушення є суспільні відносини у певній сфері, у даному випадку - права кредитора (-ів) на задоволення його (їх) вимог до боржника у справі про банкрутство за рахунок активів боржника, що не можуть бути задоволені внаслідок відсутності майна у боржника.

Об`єктивну сторону такого правопорушення складають дії або бездіяльність певних фізичних осіб та/або юридичних осіб, пов`язаних з боржником, що призвели до відсутності у нього майнових активів для задоволення вимог кредиторів або до відсутності інформації про такі активи, що виключає можливість дослідження активу та його оцінки.

Суб`єктами правопорушення є особи, визначені частиною другою статті 61 КУзПБ.

Суб`єктивною стороною правопорушення для застосування субсидіарної відповідальності є ставлення особи до вчинюваних нею дій чи бездіяльності (мотиву, мети, умислу чи необережності суб`єкта правопорушення).

Відтак, субсидіарна відповідальність у справах про банкрутство є самостійним цивільно-правовим видом відповідальності, який за заявою ліквідатора покладається на засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі керівника боржника при наявності підтвердження вини вказаних осіб у доведенні юридичної особи (боржника у справі про банкрутство) до стану неплатоспроможності. Для застосування такої відповідальності необхідним є встановлення судом складових елементів господарського правопорушення як об`єкт, об`єктивна сторона, суб`єкт та суб`єктивна сторона правопорушення.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 22.04.2021 у справі № 915/1624/16.

Статтею 61 КУзПБ закріплено правову презумпцію субсидіарної відповідальності осіб, що притягуються до неї, складовими якої є недостатність майна ліквідаційної маси для задоволення вимог кредиторів та наявність ознак доведення боржника до банкрутства.

Проте, ліквідатором банкрута не подано суду жодних доказів того, що недостатність майна боржника виникла внаслідок дій/бездіяльності керівника боржника та наявності ознак доведення боржника до банкрутства. Не подано доказів умисного доведення до банкрутства.

Згідно ч. 1 ст. 215 Господарського кодексу України (далі - ГК України) у випадках, передбачених законом, суб`єкт підприємництва - боржник, його засновники (учасники), власник майна, а також інші особи несуть юридичну відповідальність за порушення вимог законодавства про банкрутство, зокрема фіктивне банкрутство, приховування банкрутства або умисне доведення до банкрутства.

Відповідно до ч. 3 ст. 215 ГК України умисним банкрутством визнається стійка неплатоспроможність суб`єкта підприємництва, викликана цілеспрямованими діями власника майна або посадової особи суб`єкта підприємництва, якщо це завдало істотної матеріальної шкоди інтересам держави, суспільства або інтересам кредиторів, що охороняються законом.

Статтею 61 КУзПБ закріплено правову презумпцію субсидіарної відповідальності осіб, що притягуються до неї, складовими якої є недостатність майна ліквідаційної маси для задоволення вимог кредиторів та наявність ознак доведення боржника до банкрутства.

Дослідження обставин поведінки (дій чи бездіяльності), яка має причинно-наслідковий зв`язок із відповідальністю, передбаченою частиною другою статті 61 КУзПБ, а також встановлення вини суб`єктів субсидіарної відповідальності у справі про банкрутство здійснюється судом, що вирішує спір про субсидіарну відповідальність у справі про банкрутство. Водночас при вирішенні питання щодо вини (виду вини) суб`єкта субсидіарної відповідальності, слід виходити з обов`язків та повноважень суб`єктів відповідальності щодо боржника, покладених на них законом та/або статутом, враховуючи при цьому положення частин першої-третьої статті 4 КУзПБ (правова позиція, викладена у постановах Верховного Суду від 16.06.2020 у справі №910/21232/16, від 14.07.2020 у справі №904/6379/16, від 10.12.2020 у справі №922/1067/17, від 01.06.2021 у справі №904/4855/17, від 15.02.2022 у справі №927/219/20).

Відсутність (ненадання) належних доказів на підтвердження елементів/складових об`єктивної сторони порушення, тобто дій/бездіяльності конкретної особи (суб`єкта) відповідальності, які підтверджують обставини доведення до банкрутства або банкрутства, спростовує наявність підстав для притягнення керівника/засновника боржника до відповідальності за доведення до банкрутства (банкрутства), а відтак - не надає можливості визначити суб`єкт відповідальності, встановити його вину у діях/бездіяльності та покласти субсидіарну відповідальність на такого суб`єкта (такий висновок узгоджується із правовою позицією, викладеною у постановах Верховного Суду від 16.06.2020 у справі №910/21323/16, від 15.02.2022 у справі №927/219/20.

Водночас, з урахуванням положень статей 74, 76-77 ГПК України, особа, щодо якої подано заяву про покладення субсидіарної відповідальності (засновник, керівник, учасник тощо), повинна надати докази з метою спростування доводів заявника та підтвердження відсутності власної вини у банкрутстві або доведенні до банкрутства боржника.

Згідно із пунктом 1 статті 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Згідно статті 13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами частини 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

На підставі статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи, що матеріали справи не містять та ліквідатором не надано належних доказів на підтвердження елементів/складових об`єктивної сторони порушення, тобто дій/бездіяльності ОСОБА_1 та/або ОСОБА_2, які підтверджують обставини доведення до банкрутства, зазначене спростовує наявність підстав для притягнення їх до відповідальності за доведення до банкрутства.

Відповідно до частини другої статті 61 КУзПБ підставами для звернення ліквідатора із відповідною заявою є: - наявність підтвердженої відповідними доказами вини засновників боржника (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі з вини керівника боржника, які мають право давати обов`язкові для боржника вказівки чи мають змогу іншим чином визначати його дії, на засновників (учасників, акціонерів) боржника - юридичної особи або інших осіб; - недостатність майна (ліквідаційної маси) боржника для повного погашення вимог кредиторів.

Навмисне погіршення фінансово-господарського стану підприємства можна визначити за такими основними ознаками:

- збитковість діяльності протягом двох років;

- відхилення показників ліквідності від граничного значення;

- зупинення платежів, що триває понад три місяці, за наявності боргових зобов`язань, строки платежів за якими настали;

- наявність значної (понад триста мінімальних розмірів заробітної плати) суми непогашених боргових зобов`язань, строки платежів за якими настали більше як три місяці тому;

- наявність значної суми непогашених боргових зобов`язань, визнаних юридичною особою-боржником або підтверджені виконавчими документами;

- наявність у підприємства значної суми непогашених штрафів, пені, неустойки, визнаних у судовому порядку, за невиконання умов договорів та недотримання вимог законодавства;

- наявність заяви про порушення провадження у справі про банкрутство даної юридичної особи, прийнятої до розгляду господарським судом, або провадження у справі про банкрутство цієї юридичної особи.

Законодавцем не конкретизовано, які саме дії чи бездіяльність складають об`єктивну сторону такого правопорушення. Тому при вирішенні питання щодо кола обставин, які мають бути доведені суб`єктом звернення (ліквідатором) та, відповідно, підлягають встановленню судом для покладення субсидіарної відповідальності, мають прийматися до уваги також положення частини першої статті 215 ГК України та підстави для порушення справи про банкрутство, з огляду на які такими діями можуть бути, зокрема:

1) вчинення суб`єктами відповідальності будь-яких дій, направлених на набуття майна, за відсутності активів для розрахунку за набуте майно чи збільшення кредиторської заборгованості боржника без наміру її погашення;

2) прийняття суб`єктами відповідальності рішення при виведення активів боржника, внаслідок чого настала неплатоспроможність боржника по його інших зобов`язаннях;

3) прийняття суб`єктами відповідальності рішення, вказівок на вчинення майнових дій чи бездіяльності боржника щодо захисту власних майнових інтересів юридичної особи боржника на користь інших юридичних осіб, що мало наслідком настання неплатоспроможності боржника тощо.

Аналогічні за змістом висновки щодо кола обставин (перелік яких не є вичерпним), які мають братися до уваги під час розгляду питання застосування субсидіарної відповідальності у справі про банкрутство сформовано у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.06.2020 у справі №910/21232/16, від 30.01.2018 у справі №923/862/15, від 05.02.2019 у справі №923/1432/15 та від 10.03.2020 у справі №902/318/16, від 01.10.2020 у справі №914/3120/15, від 12.11.2020 у справі №916/1105/16, від 10.12.2020 у справі №922/1067/17.

Згідно з цими правилами суб`єктом субсидіарної відповідальності може бути особа, яка отримала істотну (відносно масштабу діяльності боржника) вигоду у вигляді збільшення активів, яка не могла б утворитися у випадку відповідності дій засновників та керівника боржника закону, в т.ч. принципу добросовісності. Тобто до суб`єктів субсидіарної відповідальності слід віднести осіб, які отримали істотний актив боржника на підставі актів, рішень, правочинів тощо прийнятих засновниками чи керівником боржника на шкоду інтересам останнього та його кредиторів, які можуть виражатися, зокрема у:

- прийнятті ключових ділових рішень з порушенням принципів добросовісності та розумності, в тому числі узгодження, укладення або схвалення правочинів на завідомо невигідних умовах або з особами завідомо нездатними виконати свої зобов`язання ("фірмами одноденками" тощо);

- наданні вказівок з приводу вчинення явно збиткових операцій;

- призначенні на керівні посади осіб, результат діяльності яких явно не відповідає інтересам юридичної особи;

- створенні і підтриманні такої системи управління боржником, яка націлена на систематичне отримання вигоди третьою особою на шкоду боржнику і його кредиторам;

- використанні документообігу, який не відображає реальних господарських операцій;

- отриманні такими особами істотних переваг з такої системи організації підприємницької діяльності, яка спрямована на перерозподіл (в тому числі за допомогою недостовірного документообігу), сукупного доходу, отримуваного від здійснення даної діяльності особами, об`єднаними спільним інтересом (наприклад, єдиним виробничим циклом), на користь ряду цих осіб з одночасним акумулюванням на стороні боржника основного боргового навантаження;- використанні і розпорядженні майном боржника, як своїм особистим, нехтуючи інтересами кредиторів;

- вчинення інших юридичних дій, що не відповідають принципу добросовісності в комерційній (діловій) практиці тощо.

Наведений перелік прикладів не є вичерпним.

Отже, для ініціювання застосування інституту субсидіарної відповідальності ліквідатору, перед зверненням до суду, необхідно провести детальний аналіз фінансового стану та господарської діяльності банкрута за три роки до дати відкриття провадження у справи про банкрутство та з`ясувати причинно-наслідкові зв`язки між діями засновника (учасника, акціонера, директора, іншого учасника) банкрута і настанням негативних для кредиторів наслідків щодо незадоволення їх кредиторських вимог.

Однак таке звернення ліквідатора боржника має бути аргументованим, містити виклад обставин з наданням підтверджуючих доказів, які свідчать про наявність стверджуваного правопорушення зі сторони осіб, винних за твердженням ліквідатора у доведенні боржника до банкрутства. Доведення до банкрутства для покладення субсидіарної відповідальності має відбуватись на підставі документів та фактичних даних, здобутих у процедурах банкрутства.

Саме на ліквідатора як заявника, відповідно до приписів частини другої статті 61 КУзПБ та статей 74, 76, 77 ГПК України, покладається обов`язок доведення причинно-наслідкового зв`язку між винними діями чи бездіяльністю суб`єкта відповідальності та настанням негативних наслідків для боржника у вигляді неплатоспроможності, відсутності у нього активів для задоволення вимог визнаних судом кредиторів.

Дослідивши наявні у матеріалах справи документи, а також обставини, викладені у поданій заяві, суд зазначає, що ліквідатором не обґрунтовано належними доказами наявності підстав для притягнення до субсидіарної відповідальності відповідачів. Ліквідатором не доведено обставин того, що неможливість погашення вимог кредиторів боржника виникла саме внаслідок дій (бездіяльності) відповідачів.

Докази, які подано позивачем на обґрунтування доводів у вказаній заяві є недостатніми для її задоволення.

За таких обставин, суд відмовляє ліквідатору банкрута у задоволенні заяви про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника на його керівників.

Керуючись ст. 61 Кодексу України з процедур банкрутства, ст. 129, 233, 236-238, 240, 241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Відмовити в повному обсязі в задоволенні заяви ліквідатора Публічного акціонерного товариства "Очаківський рибоконсервний комбінат" - арбітражного керуючого Кучака Ю.Ф. №18/07/24-2 від 18.07.2024 про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями Публічного акціонерного товариства "Очаківський рибоконсервний комбінат" на керівників боржника ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дати складення повного судового рішення.

Рішення може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені статтями 253, 254, 256-259 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя В.С. Адаховська