Ухвала від 23.07.2025 по справі 718/1948/25

Справа №718/1948/25

Провадження №2/718/649/25

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.07.2025 року м.Кіцмань Чернівецька область

Кіцманський районний суд Чернівецької області в особі судді Нагорного В.В., розглянувши заяву судді Кіцманського районного суду Чернівецької області Нагорного В.В. про самовідвід від розгляду цивільної справи №718/1948/25, номер провадження 2/718/649/25, за позовом ОСОБА_1 до АТ «Чернівцігаз» про захист прав споживачів, відшкодування майнової та моральної шкоди, -

в с т а н о в и в:

23 липня 2025 року до Кіцманського районного суду Чернівецької області надійшла заява про самовідвід судді Кіцманського районного суду Чернівецької області Нагорного В.В. від 23 липня 2025 року від розгляду цивільної справи №718/1948/25, номер провадження 2/718/649/25, за позовом ОСОБА_1 до АТ «Чернівцігаз» про захист прав споживачів, відшкодування майнової та моральної шкоди.

Відповідно до ч.9 ст.40 ЦПК України питання про самовідвід судді вирішується ухвалою суду, що розглядає справу, яка оформлюється окремим документом.

Розглянувши заяву про самовідвід судді Нагорного В.В. у зазначеній справі, суд дійшов наступних висновків.

Суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді (п.5 ч.1 ст.36 ЦПК України).

Відповідно до ч.1 ст.39 ЦПК України, з підстав, зазначених у статтях 36, 37 і 38 цього Кодексу, суддя, секретар судового засідання, експерт, спеціаліст, перекладач зобов`язані заявити самовідвід.

Заява судді Кіцманського районного суду Чернівецької області Нагорного В.В. від 23 липня 2025 року про самовідвід обґрунтована тим, що він був головуючим суддею у справі №718/216/25 за позовом ОСОБА_1 до АТ «Чернівцігаз» про визнання неправомірними дій та зобов`язання вчинити дії, прийняв рішення у даній справі від 30 квітня 2025 року, яке позивач у справі №718/1948/25 визначила як підставу для подання позову.

У п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Статтею 2 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» встановлено, що рішення Європейського суду з прав людини є обов`язковими для виконання Україною. У статті 17 вказаного Закону визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (п. 56 рішення ЄСПЛ від 06 березня 2018 року у справі «Михайлова проти України») ЄСПЛ нагадує, що «безсторонність», як правило, означає відсутність упередженості або необ`єктивності, а її існування або відсутність можуть встановлюватися різними шляхами. Відповідно до усталеної практики Суду існування безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 повинно встановлюватися згідно з: (і) суб`єктивним критерієм, при якому мають ураховуватись особисті переконання та поведінка конкретного судді (тобто, чи мав суддя будь-які особисті упередження або чи був він об`єктивним у цій справі); та (іі) об`єктивним критерієм, тобто шляхом встановлення того, чи забезпечував сам суд (та, серед інших аспектів, його склад) достатні гарантії для того, щоб виключити будь-який обґрунтований сумнів у його безсторонності (див., наприклад, рішення у справі «Моріс проти Франції» [ВП] (Morice v. France) [GC], заява № 29369/10, пункт 73, ЄСПЛ 2015, з подальшими посиланнями). У контексті об`єктивного критерію, крім поведінки судді слід визначити, чи існують переконливі факти, які можуть викликати сумніви щодо його або її безсторонності. Це означає, що при вирішенні того, чи є у відповідній справі обґрунтована причина побоюватися, що конкретний суддя або орган, який засідає в якості суду, є небезстороннім, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним є те, чи можна вважати таке побоювання об`єктивно обґрунтованим (там само, пункт 76). Об`єктивний критерій в основному стосується ієрархічних чи інших зв`язків між суддею та іншими учасниками провадження. У зв`язку з цим навіть зовнішні прояви мають певну важливість, або, іншими словами, «правосуддя має не лише здійснюватися, має бути видно, що воно здійснюється».

У своїй практиці Європейський суд з прав людини неодноразово наголошує, що такі правила виражають заінтересованість національного законодавця з приводу усунення всіх обґрунтованих сумнівів щодо неупередженості відповідного судді чи суду, та є спробою забезпечити неупередженість шляхом усунення причин таких проблем. Окрім забезпечення відсутності фактичної упередженості, вони спрямовані на усунення будь-якого прояву небезсторонності, і таким чином сприяють підвищенню довіри, яку суди мають вселяти громадськості у демократичному суспільстві. Таким чином, ЄСПЛ вказав, що будь-який суддя, стосовно якого є законні підстави для побоювань у відсутності неупередженості, повинен взяти самовідвід.

Відповідно до п. 12 висновку №1 (2001) Консультативної ради європейських судів для Комітету Міністрів Ради Європи про стандарти незалежності судових органів і незмінності суддів, при винесенні судових рішень, у відношенні сторін в судовому розгляді судді повинні бути безсторонніми, тобто вільними від будь-яких зв`язків, упередженості, які впливають або можуть сприйматися як такі, що впливають на здатність судді приймати незалежне рішення. Значення цього принципу виходить далеко за конкретні інтереси визначеної сторони в якому-небудь спорі. Судова влада повинна користуватися довірою не тільки зі сторони сторін в конкретному розгляді, але і зі сторони суспільства в цілому. І суддя повинен бути не тільки реально вільним від будь-якого невідповідного зв`язку, упередженості або впливу, але він повинен бути вільним від цього і в очах розумного спостерігача. Інакше довіру до незалежної судової влади буде підірвано.

Вищезазначене кореспондується із пунктом 2.5. Бангалорських принципів поведінки суддів від 19 травня 2006 року, схвалених Резолюцією Економічної та Соціальної Ради ООН 27.07.2006 № 2006/23, відповідно до яких суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи в тому випадку, якщо для нього не є можливим винесення об`єктивного рішення у справі, або в тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді.

Враховуючи вищезазначене, для недопущення будь-яких сумнівів в об`єктивності та неупередженості суду в ході розгляду цивільної справи №718/1948/25, номер провадження 2/718/649/25, за позовом ОСОБА_1 до АТ «Чернівцігаз» про захист прав споживачів, відшкодування майнової та моральної шкоди, суд дійшов висновку, що заява судді Нагорного В.В. про самовідвід від розгляду вищезазначеної справи є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст.36, 39, 40, 258-261, 353 ЦПК України, суд -

п о с т а н о в и в:

Задоволити заяву про самовідвід судді Нагорного В.В. від розгляду цивільної справи №718/1948/25, номер провадження 2/718/649/25, за позовом ОСОБА_1 до АТ «Чернівцігаз» про захист прав споживачів, відшкодування майнової та моральної шкоди.

Передати цивільну справу№718/1948/25,номер провадження2/718/649/25,за позовом ОСОБА_1 доАТ «Чернівцігаз»про захистправ споживачів,відшкодування майновоїта моральноїшкоди до канцелярії Кіцманського районного суду Чернівецької області для вирішення питання щодо подальшого її автоматизованого розподілу, визначеному відповідно до вимог чинного законодавства.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.

Суддя В.В. Нагорний