Постанова від 10.07.2025 по справі 523/11927/24

Номер провадження: 22-ц/813/4911/25

Справа № 523/11927/24

Головуючий у першій інстанції Дяченко В. Г.

Доповідач Сєвєрова Є. С.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.07.2025 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі колегії:

головуючого судді Сєвєрової Є.С.,

суддів: Погорєлової С.О., Таварткіладзе О.М.,

за участю секретаря Малюти Ю.С.,

учасники справи:

позивач ОСОБА_1 ,

відповідач Державна установа «Одеська обласна фітосанітарна лабораторія»,

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргуОСОБА_1 а на рішення Суворовського районного суду м.Одеси від 17 лютого 2025 року у складі судді Дяченко В.Г.,

встановив:

2. ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2024 року, ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Державної установи «Одеська обласна фітосанітарна лабораторія», у якому просив суд :

- визнати протиправним та скасувати наказ Державної установи «Одеська обласна фітосанітарна лабораторія» від 26 червня 2024 року за № 82-ОС «Про звільнення ОСОБА_2 »;

- поновити ОСОБА_1 на посаді завідувача відділу фітосанітарного аналізу Державної установи «Одеська обласна фітосанітарна лабораторія»;

- стягнути з Державної установи «Одеська обласна фітосанітарна лабораторія» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з дати звільнення до дня фактичного поновлення на роботі (посаді).

Позов мотивований тим, наказом Державної установи «Одеська обласна фітосанітарна лабораторія» від 26 червня 2024 року за № 82-ОС «Про звільнення Олега Молодіта», ОСОБА_1 звільнено з посади завідувача відділу фітосанітарного аналізу ДУ «Одеська фітолабораторія» 27 червня 2024 року. Зазначений наказ про звільнення ОСОБА_1 № 82-ОС від 26 червня 2024 року є незаконний, таким що не відповідає вимогам чинного законодавства.

З наказом Державної установи «Одеська обласна фітосанітарна лабораторія» від 26 червня 2024 року за № 82-ОС «Про звільнення ОСОБА_2 », позивача було ознайомлено 27 червня 2024 року.

Однак керівництво Державної установи «Одеська обласна фітосанітарна лабораторія» разом із працівниками кадрової та юридичної служб відповідача, фактично з грудня 2023 року розпочали протиправні методи покликані на звільнення ОСОБА_1 .

Спочатку розмови про звільнення позивача ґрунтувались на вимозі написання власноручної заяви про звільнення. Згодом розмови набували погрозливого характеру та фактичного застосування мобінгу керівництвом та окремими посадовими особами відповідача по відношенню до позивача.

Так, у період 25-26 червня 2024 року, за вказівкою керівництва відповідача сторожова служба не пустила ОСОБА_3 на територію Державної установи «Одеська Обласна фітосанітарна лабораторія».

Таким чином, позивачу створили умови із недопущення до його робочого місця, а посадовими особами Державної установи «Одеська обласна фітосанітарна лабораторія» створені завідома недостовірні документи, якими якби зафіксовані факти прогулу позивача за основним місцем його роботи з 13:05 до 17:00 години. При цьому зазначено, що після ознайомлення працівника із документами та надання пояснень у відділі кадрів, позивач самовільно залишив територію Державної установи «Одеська обласна фітосанітарна лабораторія».

Крім того, позивач зазначає, що роботодавець не отримував від ОСОБА_1 згоди на зміну йому місця роботи, тому фактичне основне місце роботи позивача було визначено за адресою: АДРЕСА_1 .

Посилаючись на те, що 25-26 червня 2024 року був присутній на робочому місці за адресою: м. Одеса, вул. Академіка Вільямса, 76/1, позивач звернувся до суду з позовом про поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу.

Позиція відповідача в суді першої інстанції

У відзиві на позовну заяву Державна установи «Одеська обласна фітосанітарна лабораторія» заперечувала проти задоволення позову, посилаючись на те, що позивач 13.02.2024 надав письмову згоду/погодження щодо продовження роботи завідуючим відділу фітосанітарного аналізу ДУ «Одеська обласна фітосанітарна лабораторія» за місцем роботи: Одеська область, вул. Дунайська, 188, віддалене місце роботи №2. Зі службової записки позивача від 24.06.2024 вбачається, що він просить надати йому робоче місце у відділі фітосанітарного аналізу за адресою: АДРЕСА_2 . Отже, станом на 24.06.2024 позивач добре розумів і усвідомлював той факт, що закріплене за ним робоче місце знаходиться у Одеській області, м. Рені, вул. Дунайська, 188, № 2, а не за адресою АДРЕСА_2 . Листом № 15-01-16/115 від 25.06.2024 позивачу було повідомлено та додатково роз`яснено інформацію щодо адреси закріпленого за ним робочого місця. При цьому, позивачем з 25.06.2024 по 27.06.2024 не вчинено жодних дій аби прибути на своє робоче місце за адресою : АДРЕСА_3 , віддалене місце роботи № 2. Зазначало, що позивачем не було надано жодних належних доказів, які б вказували на наявність будь-яких поважних причин у ОСОБА_1 для відсутності на своєму робочому місці за адресою: АДРЕСА_3 , віддалене місце роботи № 2 на зміну якого він надав згоду(а.с.64-73,том 1).

Короткий зміст рішення суду першої інстанції, мотивування його висновків

Рішенням Суворовського районного суду м.Одеси від 17 лютого 2025 року відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 .

Рішення суду мотивоване тим, що позивач не надав суду жодного доказу в порядку ст.ст.76-80, ч. 1 ст.81ЦПК України на підтвердження наявності обставин, що обґрунтовують позовні вимоги, зокрема поважності причини неявки 26.06.2024на роботу за адресою: АДРЕСА_4 , тому суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та недоведеними належними, достатніми та допустимими доказами. Суд також дійшов висновку, що вимоги про стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу є похідними від основної вимоги, яка є недоведеною, тому в їх задоволенні також слід відмовити.

Короткий зміст вимог та доводів апеляційної скарги

Не погодившись з вищевказаним рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, у якій посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить суд скасувати рішення Суворовського районного суду м.Одеси від 17 лютого 2025 року та прийняти нове рішення, яким позов ОСОБА_1 задовольнити.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що позивач не міг бути у місті Рені (визначене віддалене робоче місце №2) і одночасно бути у місті Одесі у відділі кадрах (фактично основне місце роботи), оскільки відстань і між містом Рені ( АДРЕСА_3 ) та містом Одеса ( АДРЕСА_1 ) складає: по E87/M15 303 км., орієнтовний час їзди 4 год. 19 хв. / по МЗ - 340 км., орієнтовний час їзди 5 год. 10 хв. Також ОСОБА_1 не міг без причини з`явитись у місті Одесі у відділі кадрів (основне місце роботи), що спростовується переліком наявних (підготовлених) документів з якими позивача було ознайомлено під підпис 26.06.2024 та щодо яких роботодавець зажадав від ОСОБА_1 письмових пояснень. Висновок суду про залишення роботи ОСОБА_1 без попередження спростовується Актом про відсутність від 26.06.2024, зі змісту якого вбачається, що «після ознайомлення працівника з документами та надання пояснень у відділ кадрової роботи…», тобто факт присутності на роботі 26.06.2024 зафіксований, однак роботодавцем не встановлено подальше прямування ОСОБА_1 цього ж дня. Відповідач не надав беззаперечних доказів поважних причин відсутності на роботі ОСОБА_1 саме 26.06.2024. Позивач не міг самостійно прибути до відділу кадрової роботи 26.06.2024 просто так «у особистих справах» як зазначає у службовій записці від 26.06.2024 вх. №16/01-11 завідувачка Анна Гурська, адже сам факт наявності підготовлених відділом кадрової роботи чисельних документів, що стосуються ОСОБА_1 та його підпис/дата про ознайомлення з ними підтверджує його виклик до відділу кадрової роботи.

Зазначає, що поважною причиною відсутності ОСОБА_1 на робочому місці (віддалене робоче місце №2, місто Рені), а не взагалі, на роботі - в ДУ «ООФЛ», була його фактична присутність у відділі кадрової роботи за адресою: місто Одеса, вул. Ак. Вільямса, 76/1, 25.06.2024, 26.06.2024 та 27.06.2024, про що позивач повідомляв у пояснювальних записках від 25.06.2024 та від 26.06.2024. Зазначені позивачем поважні причини не встановлювались судом, а доводи сторони позивача щодо них були фактично перекручені та відхилені. Таким чином, на дату звільнення - 27.06.2024 ОСОБА_1 , відповідач не встановив (не зафіксував) поважних причин відсутності та не мав інформації про прибуття чи неприбуття 26.06.2024 на своє робоче місце місто Рені після ознайомлення із відповідними кадровими документами.

Доводи скарги також мотивовані тим, що судом не були досліджені докази звукозапису та скрінів локації місцезнаходження Молодіт О. 26.06.2024, що підтверджувало недопуск до місця основної роботи. Судом також не був досліджений табель обліку робочого часу у період з 01.06.2024 по 27.06.2024 ОСОБА_4 як доказ та не надано йому належної оцінки судом.

Позиція відповідача в суді апеляційної інстанції

У відзивіна апеляційнускаргу,Державна установа«Одеська обласнафітосанітарна лабораторія»,посилаючись наїї необґрунтованість,просить суду задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_1 на рішення Суворовського районного суду м.Одеси від 17.02.2025 відмовити у повному обсязі, оскільки суд в повній мірі дослідив усі надані сторонами докази. Зазначає, що ОСОБА_1 в період з 25.06.2024 по 27.06.2024 без наявних на те поважних причин не був присутній на робочому місці. ДУ «Одеська обласна фітосанітарна лабораторія» було виконані всі необхідні дії, передбачені Кодексом законів про працю України, задля отримання належних пояснень відсутності ОСОБА_1 на робочому місці без поважних причин. В поясненнях, які були отримані від ОСОБА_1 не було зазначено поважні причини відсутності його на робочому місці. Так, ОСОБА_1 , з 25.06 по 27.06 не вчинив жодних дій аби прибути на своє робоче місце за адресою АДРЕСА_3 , віддалене місце роботи № 2.

Явка сторін в суді апеляційної інстанції

В судове засідання, призначене на 10.07.2025 з`явилися: представник ОСОБА_1 ОСОБА_5 та представник Державної установи «Одеська обласна фітосанітарна лабораторія» - Красінська О.В.

3.МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція апеляційного суду

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які апелянт посилається в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при постановленні судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 не підлягає задоволенню.

Встановлені обставини по справі. Визначення відповідно до встановлених обставин правовідносин

ОСОБА_1 працював в Державній установі «Одеська обласна фітосанітарна лабораторія» на посаді завідувача відділу фітосанітарного аналізу.

Наказом Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів Державної установи «Одеська обласна фітосанітарна лабораторія» № 101-ОД від 27.12.2023 року:

1. Створено віддалене робоче місце № 2 у м. Рені Одеської області у складі структурного підрозділу ДУ «Одеська обласна фітосанітарна лабораторія відділі фітосанітарного нагляду.

2. З 01.01.2024 року визначено робоче місце завідувача відділу фітосанітарного аналізу Державної установи «Одеська обласна фіто санітарна лабораторія» ОСОБА_1 Одеська область, м. Рені, вул. Дунайська, 188, № 2.

3. Завідувачу відділу кадрової роботи Анні Гурській в термін до 29 грудня 2023 року, було дано доручення ознайомити завідувача відділу фіто санітарного аналізу Державної установи «Одеська обласна фітолабораторія» Молодіта О.В. з даним наказом шляхом вручення під особистий підпис або направлення на адресу реєстрації місця проживання письмове повідомлення.(а.с. 176, Том 1)

12.02.2024 ОСОБА_1 ознайомився та отримав повідомлення про запровадження істотних умов праці від 27.12.2023(а.с.86-87, Том 1).

13.02.2024 ОСОБА_1 написав згоду та погодився продовжувати роботу завідуючим відділу фітосанітарного аналізу Державної установи «Одеська обласна фіто санітарна лабораторія» за місцем роботи: Одеська область, м. Рені, вул. Дунайська, 188, № 2(а.с. 182, Том 2).

24.06.2024 ОСОБА_1 у службовій записці попросив надати робоче місце в відділіфітосанітарного аналізу Державної установи «Одеська обласна фіто санітарна лабораторія» за адресою: м. Одеса, вул. Академіка Вільямса, 76/1.(а.с.100, Том 1).

25.06.2024 ОСОБА_1 відмовлено у зміні робочого місцязавідуюча відділу фітосанітарного аналізу Державної установи «Одеська обласна фіто санітарна лабораторія», в зв`язку з забезпеченням необхідності функціонування робочого місця №2 у м. Рені Одеської області та підготовки до акредитації віддаленого робочого місця №2(а.с.103, Том 1).

З пояснювальної записки ОСОБА_1 , датованої 25.06.2024, вбачається, що останній був відсутній на віддаленому робочому місці№2 Одеська область, м.Рені, вул.Дунайська,188,тому що був присутній на своєму робочому місці за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.101, Том 1).

Наказом Державної установи «Одеська обласна фіто санітарна лабораторія» від 25 червня 2024 року № 81/ОС, завідуючу відділу фітосанітарного аналізу» ОСОБА_1 оголошено догану за порушення трудової дисципліни, а саме відсутність на робочому місці 25.06.2024. З наказом ОСОБА_1 ознайомлений 26.06.2024, про що свідчить його підпис(а.с.104-105, Том 1).

З пояснювальної записки ОСОБА_1 , датованої 26.06.2024, вбачається, що останній був відсутній на віддаленому робочому місці №2 за адресою: АДРЕСА_3 , тому, що намагався пройти на своє робоче місце за адресою: АДРЕСА_1 , але був недопущений охоронцем на територію підприємства Державної установи «Одеська обласна фіто санітарна лабораторія». Зі слів охоронця це було розпорядження директора(а.с.102,Том 1).

НаказомДержавної установи «Одеська обласна фіто санітарна лабораторія» від 26 червня 2024 року № 82/ОС, у зв`язку відсутністю на роботі 25.06.2024 та 26.06.2024 без поважних причин, звільнено ОСОБА_1 з посади завідувача відділу фіто санітарного аналізу Державної установи «Одеська обласна фітолабораторія» за прогул без поважних причин, відповідно до п.4 ч.1ст.40 Кодексу законів про працю України.(а.с.39-40, Том 1).

Згідно повідомлення Адміністрації Ренійського морського порту ДП «Адміністрація морських портів України» від 17.07.2024, ОСОБА_1 було виписано та видано перепустку для проходу до Ренійського морського порту з 22.02.2024 по 31.12.2024. Однак підтвердити або спростувати інформацію про перебування ОСОБА_1 25 та 26 червня 2024 року на території Ренійського морського порту Ренійська філія ДП "АМПУ" не може, у зв`язку з тим що ведення такого обліку не передбачено діючими документами(а.с.94, Том 2).

Доводи, за якими суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції, та застосовані норми права.

Відповідно до ч. ч. 1, 2, 6ст. 367 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково наданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Згідно з положеннями ч. ч. 1, 2 та 5ст. 263 ЦПК Українисудове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються яка на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Статтями5,12,13,81,83 ЦПК Українипередбачено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачений цим Кодексом випадках.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.

Відповідно до положень ч. 3 ст.12, ч. 1 ст.81 ЦПК України кожнасторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч. 6ст. 81 ЦПК Українидоказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Частиною першоюстатті 76 ЦПК Українипередбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (факті), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1ст. 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1ст. 80 ЦПК України).

У частині першійст. 89 ЦПК Українивизначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Встановивши обставини справи, дослідивши та оцінивши усі надані сторонами письмові докази й наведені доводи за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції про відмову у задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

Так, трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. Працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачене законодавством, колективним договором або угодою сторін. Особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов`язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України (стаття 21 КЗпП України).

Відповідно до пункту 4статті 40 КЗпП Українитрудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадку прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.

Відповідно до роз`яснень, наданих у п.п. 22, 24постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року №9 «Про практику розгляду судами трудових спорів»( з послідуючими змінами та доповненнями), у справах про поновлення на роботі осіб, звільнених за порушення трудової дисципліни, судам необхідно з`ясувати, в чому конкретно проявилось порушення, що стало приводом до звільнення, чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору за пунктами 3, 4, 7, 8 ст.40і п. 1 ст.41 КЗпП, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями147-1,148,149 КЗпПправила і порядок застосування дисциплінарних стягнень, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи застосовувалось вже за цей проступок дисциплінарне стягнення, чи враховувались при звільненні ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяна ним шкода, обставини, за яких вчинено проступок, і попередня робота працівника. При розгляді позовів про поновлення на роботі осіб, звільнених за п.4ст.40 КЗпП, суди повинні виходити з того, що передбаченим цією нормою закону прогулом визнається відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин.

Мотиви відхилення аргументів, викладених в апеляційній скарзі

У доводахапеляційної скарги, ОСОБА_1 посилається нате,що він не міг бути у місті Рені (визначене віддалене робоче місце №2) і одночасно бути у місті Одесі у відділі кадрів (фактично основне місце роботи), оскільки відстань і між місто Рені (вул. Дунайська, 188) та місто Одеса (вул. Ак. Вільямса, 76/1) складає: по E87/M15 303 км., орієнтовний час їзди 4 год. 19 хв. / по МЗ - 340 км., орієнтовний час їзди 5 год. 10 хв. При цьому, ОСОБА_1 не міг без причини з`явитись у місті Одесі у відділі кадрів (основне місце роботи), оскільки вказане спростовується переліком наявних (підготовлених) документів з якими позивача було ознайомлено під підпис 26.06.2024 та щодо яких роботодавець зажадав від ОСОБА_1 письмових пояснень. Висновок суду про залишення роботи ОСОБА_1 без попередження спростовується Актом про відсутність від 26.06.2024, зі змісту якого вбачається, що «після ознайомлення працівника з документами та надання пояснень у відділ кадрової роботи…», тобто факт присутності на роботі 26.06.2024 зафіксований, однак роботодавцем не встановлено подальше прямування ОСОБА_1 цього ж дня. Відповідач не надав беззаперечних доказів поважних причин відсутності на роботі ОСОБА_1 саме 26.06.2024. Позивач не міг самостійно прибути до відділу кадрової роботи 26.06.2024 просто так «у особистих справах» як зазначає у службовій записці від 26.06.2024 вх. №16/01-11 завідувачка Анна Гурська, адже сам факт наявності підготовлених відділом кадрової роботи чисельних документів, що стосуються ОСОБА_1 та його підпис/дата про ознайомлення з ними підтверджує його виклик до відділу кадрової роботи.

Проте вищевказані доводи скаржника оцінюються судом критично, оскільки з доказів, наявних в матеріалах справи та на які посилається скаржник вбачається протилежне.

Так, матеріалами справи встановлено, що наказом Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів Державної установи «Одеська обласна фітосанітарна лабораторія» № 101-ОД від 27.12.2023 підписаним в.о. директора Державної установи «Одеська обласна фітосанітарна лабораторія» Євгеном Нямцу:

1. Створено віддалене робоче місце № 2 у м. Рені Одеської області у складі структурного підрозділу ДУ «Одеська обласна фітосанітарна лабораторія відділі фітосанітарного нагляду.

2. З 01.01.2024 визначено робоче місце завідувача відділу фітосанітарного аналізу Державної установи «Одеська обласна фітосанітарна лабораторія» ОСОБА_1 Одеська область, м. Рені, вул. Дунайська, 188, № 2.

3. Завідувачу відділу кадрової роботи Анні Гурській в термін до 29 грудня 2023 року, було дано доручення ознайомити завідувача відділу фітосанітарного аналізу Державної установи «Одеська обласна фітолабораторія» Молодіта О.В. з даним наказом шляхом вручення під особистий підпис або направлення на адресу реєстрації місця проживання письмове повідомлення.

З копії повідомлення «Про запровадження істотних умов праці» № 15-01-16/310 від 27.12.2023 вбачається, що ОСОБА_1 ознайомився та отримав повідомлення про запровадження істотних умов праці від 27.12.2023 № 15-01-16/310, що підтверджується власноруч написаним ОСОБА_1 наступного: «Я, ОСОБА_1 , 12.02.2024 ознайомився та отримав другий екземпляр повідомлення про запровадження істотних умов праці від 27.12.2023 № 15-01-16/310».

13.02.2024 ОСОБА_1 надав письмову згоду/погодження щодо продовження роботи завідувачем відділу фітосанітарного аналізу ДУ «Одеська обласна фітосанітарна лабораторія» за місцем роботи: Одеська область, м. Рені, вул. Дунайська, 188, віддалене місце роботи № 2.

Посилання на підготовлені документи у відділі кадрів не підтверджують правомірність самовільного залишення робочого місця ОСОБА_1 . Наявність певних документів, що стосуються працівника, не є доказом виклику працівника, якщо відсутній належний доказ виклику наказ, повідомлення, службова записка або інший документ, з якого випливало б, що саме 26.06.2024 працівник ОСОБА_1 мав бути у відділі кадрів.

В пояснювальної записці від 26.06.2024 ОСОБА_1 власноручно зазначив, що був відсутній на віддаленому робочому місці №2 за адресою м.Рені, вул. Дунайська,188, тому що намагався 26.06.2024 прийти на своє робоче місце за адресою: АДРЕСА_1 , але був не допущений на територію підприємства охоронцем (том І: а.с. 102).

При цьому, зі змісту апеляційної скарги ОСОБА_1 вбачається, що він постійно стверджує та зазначає, що робоче місце завідувача відділу фітосанітарного аналізу ОСОБА_1 визначене за адресою: АДРЕСА_1 , однак жодних доказів щодо визначення робочого місця завідувача відділу фітосанітарного аналізу ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 матеріали справи не містять та сам скаржник не надав жодного документа, який би підтверджував обов`язковість його присутності в той день у м. Одесі.

Водночас як свідчать матеріали справи, станом на 24.06.2024, про що свідчить службова записка позивача, у якій останній просив надати йому робоче місце у відділі фітосанітарного аналізу за адресою: АДРЕСА_2 , позивач добре розумів і усвідомлював той факт, що закріплене за ним робоче місце знаходиться в Одеській області, м.Рені, вул. Дунайська,188, №2, а не за адресою: АДРЕСА_2 .

Акт про відсутність від 26.06.2024 не спростовує висновки суду, а лише підтверджує, що після ознайомлення з документами, ОСОБА_1 не повернувся до місця виконання трудових обов`язків, і саме це є порушенням трудової дисципліни.

Суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку, що працівник самовільно залишив місце роботи, оскільки не надано доказів погодження такої поїздки з роботодавцем, ані доказів виробничої необхідності бути в м. Одесі саме того дня.

Щодо обов`язку роботодавця довести поважність причин відсутності, то такі доводи також є безпідставними, оскільки відповідач не зобов`язаний доводити «поважність» причин відсутності працівника, натомість саме на працівника покладається обов`язок обґрунтувати законність свого залишення робочого місця, чого зроблено не було. Відповідач надав належні акти, пояснення та інші документи, що були належним чином оцінені судом першої інстанції, а тому доводи апелянта зводяться до власних суб`єктивних припущень, які не спростовують встановлених судом фактів.

Доводи скарги щодо нібито не дослідження судом звукозапису, скрінів геолокації та табеля є також необґрунтованими, оскільки звукозапис і скріни локації, навіть якщо вони підтверджують перебування позивача в іншому місті, не свідчать про законність його відсутності на робочому місці. Такі докази можуть підтверджувати лише факт фізичної присутності в Одесі, але не службову необхідність там бути. Без наявності офіційного виклику ці обставини не є юридично значущими.

Щодо табеля обліку робочого часу, слід зазначити, що навіть якби він не був досліджений судом, це не впливає на встановлені фактичні обставини справи, що працівник був відсутній без належного погодження.

Отже, з урахуванням наведеного, слід дійти висновку, що ОСОБА_1 в період з 25.06.2024 по 27.06.2024 без наявних на те поважних причин не був присутній на робочому місці. ДУ «Одеська обласна фітосанітарна лабораторія» було виконані всі необхідні дії, передбачені Кодексом законів про працю України, задля отримання належних пояснень відсутності ОСОБА_1 на робочому місці без поважних причин. В поясненнях, які були отримані від ОСОБА_1 не було зазначено поважні причини відсутності його на робочому місці. З 25.06.24 по 27.06.24 ОСОБА_1 не вчинив жодних дій аби прибути на своє робоче місце за адресою АДРЕСА_3 , віддалене місце роботи № 2.

Жодних інших доводів на спростування висновків суду, апеляційна скарга ОСОБА_1 не містить.

Відповідно доч.1,2ст.367ЦПК України,суд апеляційноїінстанції переглядаєсправу занаявними вній ідодатково поданимидоказами таперевіряє законністьі обґрунтованістьрішення судупершої інстанціїв межахдоводів тавимог апеляційноїскарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги, з посиланням на норми процесуального права, якими керувався суд апеляційної інстанції

Виходячи з вищезазначеного, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 є недоведеними, а тому її треба залишити без задоволення.

Відповідно до п.1 ч. 1 ст.374, ст.375 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги залишає судове рішення без змін, а скаргу без задоволення, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержання норм матеріального і процесуального права.

За вищевикладених обставин колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є справедливим, законним та обґрунтованим. Судом повно та всебічно досліджені наявні в матеріалах справи докази, їм надана правильна оцінка, порушень норм матеріального та процесуального права не допущено. Підстави для скасування, зміни рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги ОСОБА_1 відсутні.

Порядок та строк касаційного оскарження

Згідно з п. 1 ч.1ст. 389 ЦПК Україниучасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.

Підстави касаційного оскарження передбачені ч. 2ст. 389 ЦПК України.

Частиною 1ст. 390 ЦПК Українипередбачено, що касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Касаційна скарга подається безпосередньо до суду касаційної інстанції (ст. 391 ЦПК України).

4. РЕЗОЛЮТИВНА ЧАСТИНА

Керуючись ст.ст. 374, 375, 382, 383, 384 ЦПК України, суд

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 а залишити без задоволення.

Рішення Суворовського районного суду м.Одеси від 17 лютого 2025 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 23.07.2025

Головуючий

Судді: