Рішення

від 13.12.2010 по справі 47/140-10

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

47/140-10

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,  

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" грудня 2010 р.                                                            Справа № 47/140-10

вх. № 4333/5-47

Суддя господарського суду Светлічний Ю.В. 

при секретарі судового засідання Ліпчанська В.В.

за участю представників сторін:

позивача - Юрченко І.М. довіреність №31/10 від 09.06.10 р.;

 відповідача - Карчевського Ю.М. довіреність №1-09 від 11.01.10 р.;

розглянувши справу за позовом Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" м. Київ    

до  Закритого акціонерного товариства "Теплоелектроцентраль-3" м. Харків  

про стягнення 78716390,77  грн.

ВСТАНОВИВ:

Дочірнья компанія "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (позивач) звернулося з позовом щодо стягнення з відповідача – Закритого акціонерного товариства "Теплоелектроцентраль-3" основної заборгованості у розмірі 64 865 660,80 грн., пені у розмірі 5 103 630,19 грн., інфляціні у розмірі 6 730 605,39 грн. та 3% річних у розмірі 2 016 494,39 грн., які виникли внаслідок несплати відповідачем отриманого природного газу на підставі договору поставки № 06/08-1848БО-31/391 від 29.09.2008 р. Крім того, позивач просить покласти на відповідача судові витрати, у вигляді сплаченого держмита у розмірі 25500,00 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 118 грн.

Ухвалою заступника голови господарського суду Харківської області від 21.06.2010 р. розгляд справи було продовжено строком на один місяць - до 13.08.2010р.

Представником відповідача у судовому засіданні 11 серпня 2010 року заявлено клопотання, в якому у зв"язку з відмінністю в бухгалтерському обліку даних щодо розрахунків між сторонами по договору №06/08-1848БО-31/391 від 29.09.2009 р., а саме: первинними документами ЗАТ "ТЕЦ-3" не підтверджується сума сплати за спожитий природній газ 11.03.2009 р. у розмірі 4561100,26 грн, також відповідні розбіжності в нарахуванні за квітень 2009 року (43 947147,84 грн - за даними позивача, в той час як відповідним актом передачі приймання природного газу від 30.04.2009 р. сума складає 8 361967,82 грн), тобто неможливо провести контррозрахунок штрафних санкцій, просив призначити судово-бухгалтерську експертизу та доручити її проведення Харківському науково-дослідному інституту судових експертиз ім. засл.проф. М.С. Бокаріуса.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 11 серпня 2010 року задоволено клопотання відповідача про призначення судової бухгалтерської експертизи. Призначено по справі судову бухгалтерську експертизу та доручено її проведення Харківському науково- дослідному інституту  судових експертиз ім. засл. проф. М.С. Бокаріуса, у зв"язку з чим зупинено провадження у справі.

07 грудня 2010 року до господарського суду Харківської області надійшло повідомлення експерта Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. засл. проф. М.С. Бокаріуса  про неможливість надання висновку експертизи №7164 по справі №47/140-10 від 09.11.2010 р. разом із матеріалами справи.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 09 грудня 2010 року поновлено провадження у справі, розгляд справи призначено на "13" грудня 2010 р. о  11:00 год.

Присутній представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримував в повному обсязі.

Присутній представник відповідача у судовому засіданні надав клопотання в якому у зв"язку з тяжким фінансовим становищем просить зменьшити суму пені на 50 % та відстрочити виконання рішення до 13 лютого 2011 року.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, пояснення їх повноважних представників, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

29 вересня 2008 року між позивачем (постачальник) та відповідачем (покупець) був укладений договір №06/08-1848БО-31/391 поставки природного газу для вироблення теплової енергії для потреб установ та організацій, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів, а також інших суб"єктів господарювання.

Відповідно до умов договору позивач зобов'язався передати у власність відповідача протігом січня - квітня 2009 року природний газ, а відповідач зобов'язався прийняти та оплатити газ на умовах даного договору.

Відповідно до п.6 договору оплата за газ та послуги його транспортування проводиться грошовими коштами у такому порядку :

перша оплата в розмірі 34 відсотки від вартості запланованих місячних обсягів постачання та транспортування газу проводиться не пізніше 10 числа поточного місяця;

подальші оплати проводяться плановими платежами по 33 відсотки від вартості запланованих місячних обсягів постачання та транспортування газу до 20 та 30 (31) числа поточного місяця.

Остаточний розрахунок за фактично спожиті та протранспортовані обсяги газу здійснюється на підставі акту приймання-передачі газу до 10 числа, наступного за місяцем.

Позивач свої зобов'язання виконав в повному обсязі, на підставі вищезазначеного договору з січня по квітень 2009 р. поставив відповідачеві природний газ  на загальну суму 90 253 837,88 грн., що підтверджується актами приймання - передачі природного газу.

Відповідач не виконав належним чином договірні зобов'язання, лише частково оплатив надані позивачем послуги у розмірі 25 388 177,08 грн., внаслідок чого станом на момент подання позову утворилась заборгованість в сумі 64 865 660,80 грн.

Згідно  ст. 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11  Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України.

Названі норми передбачають, що господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо з  господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно відлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог  і заперечень.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі  яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність  чи  відсутність  обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Враховуючи вказані обставини та те, що відповідач у судовому засіданні суму боргу визнає, суд дійшов висновку про те, що позовна вимога позивача в частині стягнення коштів в сумі 64 865 660,80 грн. (сума основного боргу)  правомірна та обгрунтована, така, що не спростована відповідачем, тому підлягає задоволенню.

Окрім того, позивач просить суд стягнути на його користь пеню в сумі 906951,84 грн., інфляційні в сумі 4290050,35 грн. та 3% річних  в сумі 740578,84 грн.

Ч.1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку,  передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

В силу вимог ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, боржник який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Оскільки у відповідності до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням  встановленого індексу інфляції та  3% річних з простроченої суми боргу, вимога позивача про стягнення з відповідача інфляційних витрат інфляційні в сумі 6 730 605,39 грн. та 3% річних  в сумі 2 016 494,39 грн. є обгрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

За змістом ст. 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні  санкції; оперативно-господарські санкції та адміністративно-господарські санкції.

Відповідно до ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової  суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним  правил  здійснення  господарської  діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ч.1 та ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові  у  разі  порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка,  що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п.6 ст.232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних  санкцій  за  прострочення  виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня,  коли зобов'язання  мало бути виконано.

Відповідно до ст.3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань” розмір   пені,  передбачений  статтею  1  цього Закону,  обчислюється  від  суми  простроченого платежу та не може перевищувати  подвійної  облікової  ставки   Національного   банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Присутній представник позивача стосовно ставлення до клопотання відповідача у судовому засіданні пояснив, що відповідач у тривалий проміжок часу заборгованість не сплачував, а зменьшення судом суми пені на 50 %  від заявленої суми та відстрочка виконання судового рішення вплине на фінансове становище позивача тому просить у задоволенні клопотання відповідача - відмовити.

Дослідивши матеріали справи судом встановлено, що згідно з п.7.2. Договору у разі неоплати або несвоєчасної оплати у строки, зазначені у п.6.1. даного договору відповідач сплачує на користь позивача, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період за який сплачується пеня , від суми простроченого платежу  за кожний день прострочення платежу. Позивач надав обгрунтований розрахунок пені, який  відповідає вимогам Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”. Але, оскільки обставини справи (подані відповідачем докази) свідчать про те, що  загальна сума заборгованості споживачів КП "Харківські теплові мережі" складає 117 782 064,79 грн., та оскільки, відповідно до Закону  України "Про тимчасову заборону стягнення пені з громадян України за несвоєчасне внесення  оплати за житлово-комунальні послуги" № 486/96 від 13.11.1996р., заборонено нараховувати та стягувати пеню з громадян за несвоєчасну оплату житлово-комунальних послуг, суд вважає можливим задовольнити клопотання відповідача частково, у відповідності до п.3 ст.83 ГПК України та ст. 233 ГК України у винятковому випадку зменшити розмір пені на 50 % та стягнути з відповідача  2 551 815,09 грн. пені.

Суд, розглянувши клопотання відповідача про відстрочку виконання рішення суду до 13.02.2010 року, з метою недопущення зупинки підприємства відповідача, збереження робочих місць та своєчасного виконання зобов"язань перед кредиторами та бюджетом, дійшов до висновку про його задоволення, оскільки викладені відповідачем у клопотанні обставини підтверджуються матеріалами справи, крім того, відповідно до ст. 121 Господарського  процесуального кодексу України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, господарський суд, у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України державне мито у розмірі, передбаченому статтею 3 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито”, що становить 25 500,00 грн. та згідно зі статтею 44 Господарського процесуального кодексу України, Постановою Кабінету Міністрів України від 29.03.2002р. № 411 судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236,00 гривень слід покласти на відповідача з вини якого спір доведено до суду.

 Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 610, Цивільного кодексу України, статтею 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито", Постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2005 р. № 1258, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 32, 33, 38, 43, 44, 49, 75, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ВИРІШИВ:

1. Клопотання відповідача про зменьшення розміру пені та надання відстрочки виконання судового рішення - задовольнити.

2. Позов задовольнити частково.

3. Стягнути з Закритого акціонерного товариства "Теплоелектроцентраль-3" (61036, м. Харків, вул. Енергетична, 3, р/р 26006310558 в Перша ХФ АКБ "Базис", МФО 351599, код ЕДРПОУ: 30657701) на користь Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 1, р/р 26008301970 в ВАТ "Ощадбанк" м. Київ, МФО 300465, код ЄДРПОУ: 31301827) суму основної заборгованості у розмірі 64 865 660,80 грн., пеню у розмірі 2 551 815,09 грн., інфляціні у розмірі 6 730 605,39 грн., 3% річних у розмірі 2 016 494,39 грн., держмито у розмірі 25 500,00 грн. та витрати на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу у розмірі 118,00 грн.

Відстрочити виконання рішення до 13 лютого 2011 року.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. В частині стягнення 2 551 815,10 грн. пені відмовити.

Суддя                                                                                 Светлічний Ю.В.

Справа №47/140-10

                Повне рішення складене 14 грудня 2010 року.