Черкаський окружний адміністративний суд
Новинка
Отримуйте стислий та зрозумілий зміст судового рішення. Це заощадить ваш час та зусилля.
РеєстраціяР І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 липня 2025 року справа № 580/5434/25 м. Черкаси Черкаський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Гаврилюка В.О.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом Золотоніського психоневрологічного інтернату до Центрального міжрегіонального управління Державної служби з питань праці про визнання протиправним та скасування висновку,
встановив:
Золотоніський психоневрологічний інтернат (далі Інтернат, позивач) подав позов до Центрального міжрегіонального управління Державної служби з питань праці (далі Управління, відповідач), в якому просить визнати припис про усунення виявлених порушень законодавства про працю № Ц/ЧК/3178/441/П від 06.03.2025 протиправним та скасувати.
В обґрунтування позовних вимог представниця позивача зазначила, що визначені у приписі № Ц/ЧК/3178/441/П від 06.03.2025 порушення є помилковими, упередженими та такими, що не відповідають вимогам законодавства України, а також зроблені без повного з`ясування обставин справи та їх аналізу у відповідності до вимог чинного законодавства.
Представниця позивача вказала, що працівниці позивача, на виконання вимог п. 2.4.5 Наказу від 05.10.2005 № 308/519 встановлене та виплачене підвищення посадового окладу у зв`язку зі шкідливими та важкими умовами принці у розмірі 25%. У свою чергу доплата передбачена п. 3.4.5 вказаного Наказу не встановлювалась, оскільки роботи, згідно з переліком робіт викладеними в додатку № 6 Наказу 308/519 від 05.10.2005, посадовими обов`язками молодшої медичної сестри (санітарки палатної) не передбачено.
Зазначила також, що молодші медичні сестри/молодші медичні брати санітарки палатні/санітари палатні медичними чи фармацевтичними працівниками не являються і відповідно права на допомогу на оздоровлення при наданні щорічної основної відпустки відповідно до постанови № 524 не мають. Вказала, що виплата матеріальної допомоги на оздоровлення забезпечена тільки у розмірі 63229,63 грн, що відповідає розміру матеріальної допомоги на оздоровлення лише для лікарського та середнього медичного персоналу. Крім того, зазначила, що заяви про надання щорічної відпустки та про надання матеріальної допомоги на оздоровлення ОСОБА_1 подала 28.03.2024 та вибула у відпустку з 01.04.2024 згідно наказу від 01.04.2024 № 14-04. Натомість, колективний договір, схвалений загальними зборами колективу працівників інтернату 04.04.2024, на момент подання заяв ОСОБА_1 та видання наказу на відпустки ще не діяв, а отже визначати його порушення неможливо.
Ухвалою від 23.05.2025 суддя Черкаського окружного адміністративного суду прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у адміністративній справі, розгляд справи вирішив здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
06.06.2025 до суду надійшов письмовий відзив на адміністративний позов, в якому представниця відповідача просила в задоволенні позову відмовити повністю, зазначивши при цьому, що професія/посада молодша медична сестра (санітарка палатна) включена в перелік робочих місць працівників Золотоніського психоневрологічного інтернату, яким встановлені пільги та компенсації за роботу в шкідливих умовах по результатах атестації робочих місць з умовами праці, однак позивач не визначив та не встановив розмір доплати за результатами атестації робочих місць, і як наслідок не нарахував та не виплатив її ОСОБА_1 за період з липня 2023 року по січень 2025 року.
Крім того вказала на порушення пункту 3.1.24 Колективного договору на 2024-2026 роки, відповідно до якого встановлено надавати матеріальну допомогу на оздоровлення працівникам, які йдуть у відпустку при наявності економії бюджетних коштів та фінансової спроможності забезпечення діяльності закладу. Акцентувала увагу на тому, що в Колективному договорі зазначено надавати матеріальну допомогу на оздоровлення працівникам, натомість не конкретизовано, що виплата матеріальної допомоги на оздоровлення здійснюється лише лікарському та медичному персоналу. Вказала, що аналіз спроможності надання матеріальної допомоги, згідно службової записки від 25.04.2024 головного бухгалтера ОСОБА_2 , проведено вже після закінчення відпустки ОСОБА_1 . Також адміністрацією Інтернату відповідь про неможливість надання матеріальної допомоги на оздоровлення не надано.
10.06.2025 представниця позивача подала до суду відповідь на відзив, у якій вказала на його необґрунтованість.
13.06.2025 представниця відповідача подала до суду заперечення на відповідь на відзив, у якій вказала про необґрунтованість позовних вимог.
Розгляд справи по суті відповідно до частини 3 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) розпочато через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі.
Розглянувши матеріали адміністративної справи, повно, всебічно, об`єктивно дослідивши надані у справі докази, надавши їм юридичну оцінку, суд дійшов до такого висновку.
Суд встановив, що на підставі наказу Центрального міжрегіонального управління Державної служби з питань праці від 18.02.2025 № 159/Ц-ЗК посадові особи відповідача провели позаплановий захід державного нагляду (контролю), за результатами якого склали акт від 06.03.2025 № Ц/ЧК/3178/441.
Зі змісту вказаного акту посадові особи відповідача дійшли висновку про порушення позивачем частини першої статті 10 Закону України Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану від 15.03.2022 № 2136:
- згідно наказу Золотоніського психоневрологічного інтернату від 28.04.2022 № 19-03 затверджено результати атестації робочих місць та за результатами атестації робочих місць призначено молодшим медичним сестрам (санітаркам палатним) додаткову оплату за роботу у шкідливих та важких умовах праці, але не визначено розмір відсотку оплати вищезазначеної доплати. В ході проведення заходу державного нагляду (контролю) Золотоніського психоневрологічного інтернату встановлено, що ОСОБА_1 не проведено нарахування та виплату доплати за роботу у шкідливих та важкими умовами праці за результатами атестації робочих місць за період з липень 2023 року по січень 2025 року, чим занижено розмір заробітної плати та не дотримано вимоги статті 3-1 Закону України Про оплату праці та частини першої статті 10 Закону України Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану від 15.03.2022 № 2136;
- перевіркою розрахункових листків встановлено наступне, що матеріальна допомога на оздоровлення до відпустки в березні 2024 року працівниці ОСОБА_1 не надано. Враховуючи викладене в порушення п. 3.1.24 Колективного договору, та частини першої статті 10 Закону України Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану від 15.03.2022 № 2136 не проведено нарахування та виплату матеріальної допомоги на оздоровлення в березні 2024 року працівниці ОСОБА_1 .
На підставі зазначеного акту відповідач склав припис про усунення виявлених порушень законодавства про працю від 06.03.2025 № Ц/ЧК/3178/441/П, яким зобов`язано в.о. директора Золотоніського психоневрологічного інтернату ОСОБА_3 усунути порушення та забезпечити додержання норм законодавства про працю, відображені у Акті перевірки.
Припис відповідача про усунення порушень позивач вважає протиправним, а тому звернувся в суд з цим позовом.
Під час вирішення спору по суті суд зазначає таке.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 38 Закону України Про охорону праці державний нагляд за додержанням законів та інших нормативно-правових актів про охорону праці здійснюють, зокрема, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці.
Постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 року № 96 затверджено Положення про Держпраці (далі Положення № 96), за змістом пункту 1 якого Держпраці є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Першого віце-прем`єр-міністра України - Міністра економіки, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття (далі загальнообов`язкове державне соціальне страхування) в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.
Згідно з пунктом 7 Положення № 96 Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи. На утворені територіальні органи Держпраці може покладати виконання завдань за міжрегіональним принципом.
Відповідно до пункту 1 Положення про Центральне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці, затвердженого наказом Державної служби України від 23.09.2022 № 170 (далі Положення № 170) Центральне управління є територіальним органом Державної служби України з питань праці, що їй підпорядковується.
Повноваження Міжрегіонального управління поширюються на територію Чернігівської, Київської та Черкаської областей.
За пунктом 4 Положення № 170 Міжрегіональне управління відповідно до покладених на нього завдань, зокрема, здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням законодавства у сфері охорони праці, зокрема в частині безпечного ведення робіт, гігієни праці, промислової безпеки, безпеки робіт у сфері поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення, у тому числі з питань: забезпечення працівників спеціальним одягом, спеціальним взуттям та іншими засобами індивідуального та колективного захисту; монтажу, ремонту, реконструкції, налагодження і безпечної експлуатації машин, механізмів, устаткування, транспортних та інших засобів виробництва і машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки; безпеки робіт у сфері поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення, проведення робіт з утилізації звичайних видів боєприпасів, ракетного палива га вибухових матеріалів військовою призначення; виробництва, зберігання, використання отруйних речовин у виробничих процесах, у тому числі продуктів біотехнологій та інших біологічних агентів; організації проведення навчання (в тому числі спеціального) і перевірки знань з питань охорони праці; навчання працівників у сфері поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення та перевірки їх знань.
Положеннями статті 1 Закону України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності від 05.04.2007 № 877-V (далі Закон № 877) закріплено, що державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб`єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища; заходи державного нагляду (контролю) - планові та позапланові заходи, які здійснюються у формі перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та в інших формах, визначених законом.
Заходи державного нагляду (контролю) планові та позапланові заходи, які здійснюються шляхом проведення перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та інших дій. Позапланові заходи державного нагляду (контролю) здійснюються у порядку, встановленому Законом № 877, з урахуванням особливостей, Закону України Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану (далі Закон № 2136-ІХ).
Позапланові заходи державного нагляду (контролю) у період дії воєнного стану здійснюються зокрема, за наявності підстав, визначених абзацом п`ятим, частини першої статті 6 Закон № 877, а саме: звернення фізичної особи (фізичних осіб) про порушення, що спричинило шкоду її (їхнім) правам, законним інтересам, життю чи здоров`ю, навколишньому природному середовищу чи безпеці держави, з додаванням документів чи їх копій, що підтверджують такі порушення (за наявності).
Згідно статті 16 Закону № 2136-ІХ у період дії воєнного стану центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, та його територіальні органи можуть здійснювати за заявою працівника або профспілки позапланові заходи державного нагляду (контролю) за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання та фізичними особами, які використовують найману працю, в частині додержання вимог цього Закону, а також з питань виявлення неоформлених трудових відносин та законності припинення трудових договорів.
Постановою від 13.03.2022 № 303 Про припинення заходів державного нагляду (контролю) і державного ринкового нагляду в умовах воєнного стану зазначено, що за наявності загрози, що має негативний вплив на права, законні інтереси, життя та здоров`я людини, захист навколишнього природного середовища та забезпечення безпеки держави, а також для виконання міжнародних зобов`язань України протягом періоду воєнного стану дозволити здійснення позапланових заходів державного нагляду (контролю) на підставі рішень центральних органів виконавчої влади, що забезпечують формування державної політики у відповідних сферах.
Згідно частини 1 статті 39 Закону України Про охорону праці посадові особи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці, зокрема, мають право видавати в установленому порядку роботодавцям, керівникам та іншим посадовим особам юридичних та фізичних осіб, які відповідно до законодавства використовують найману працю, міністерствам та іншим центральним органам виконавчої влади, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, місцевим державним адміністраціям та органам місцевого самоврядування обов`язкові для виконання приписи (розпорядження) про усунення порушень і недоліків в галузі охорони праці, охорони надр, безпечної експлуатації об`єктів підвищеної небезпеки.
Під час дослідження правомірності складеного стосовно позивача припису, суд зазначає таке.
Як встановив вище суд, посадові особи відповідача дійшли висновку про порушення позивачем частини першої статті 10 Закону України Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану від 15.03.2022 № 2136, з огляду на те, що за результатами атестації робочих місць, молодшим медичним сестрам (санітаркам палатним) призначено додаткову оплату за роботу у шкідливих та важких умовах праці, однак позивач не визначив розмір відсотку оплати вищезазначеної доплати, не нарахував та виплатив доплату за роботу у шкідливих та важких умовах праці ОСОБА_1 за період з липня 2023 року по січень 2025 року.
Суд зауважує, що Умови оплати праці працівників закладів охорони здоров`я та установ соціального захисту населення затверджені Наказом Міністерства праці та соціальної політики України, Міністерства охорони здоров`я України від 05.10.2005 № 308/519 (далі Наказ № 308/519).
Відповідно до п. 2.4.5 Наказу № 308/519 у зв`язку зі шкідливими і важкими умовами праці, посадові оклади (тарифні ставки) працівників закладів та структурних підрозділів, перелік яких наведено у додатку 3 (зокрема працівники психоневрологічних закладів), підвищуються на 60, 30, 25 та 15 відсотків у зв`язку зі шкідливими і важкими умовами праці.
Суд встановив, що згідно наказу Золотоніського психоневрологічного інтернату від 28.04.2022 № 19-03 затверджено результати атестації робочих місць та за результатами атестації робочих місць встановлено, зокрема, молодшим медичним сестрам (санітаркам палатним) додаткову оплату за роботу у шкідливих та важких умовах праці, у розмірі 25% (Додаток 2 наказу № 19-03).
Згідно архівних відомостей, наявних у матеріалах справи та розрахункових листів, суд встановив, що підвищення, передбачене п. 2.4.5 Наказу № 308/519 у зв`язку зі шкідливими і важкими умовами праці ОСОБА_1 на посаді молодшої медичної сестри (санітарки палатної) у розмірі 25% посадового окладу нараховане та виплачене.
З урахуванням зазначеного суд вказує, що за наслідками атестації посади ОСОБА_1 позивач встановив їй відсотковий розмір підвищення до посадового окладу (25%) та здійснив його виплату.
Щодо обставин не нарахування та не виплати ОСОБА_1 доплати за роботу у шкідливих та важких умовах праці за період з липня 2023 року до січня 2025 року, суд врахував таке.
Відповідно до п. 3.4.5 Наказу № 308/519 робітникам закладів охорони здоров`я та установ соціального захисту населення, зайнятим на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, за результатами атестації робочих місць установлюється доплата в розмірі до 12 відсотків посадового окладу (тарифної ставки). Перелік робіт з шкідливими і важкими умовами праці, на яких установлюються вказані доплати, наведений у додатку 6.
Вказаний перелік включає:
1. Малярні роботи в закритих приміщеннях з використанням нітрофарб і лаків, алкідних, пентафтальних і ПХВ фарб, використання хімічних речовин 2-4 класів небезпечності.
2. Чищення котлів у холодному стані.
3. Обмурування котлів у гарячому стані.
4. Обслуговування тепломережних бойлерних установок, установок у котельних спорудах.
5. Обслуговування котельних установок, що працюють на вугіллі і мазуті, каналізаційних колодязів і мереж.
6. Аварійно-відновлювальні роботи з обслуговування зовнішніх каналізаційних мереж.
7. Нанесення на поверхні штукатурного розчину вручну.
8. Укладення паркетних, плиткових, лінолеумних підлог на гарячій мастиці і бітумі, гумових клеях і мастиках, зроблених на основі синтетичних смол і хімічних розчинників, віднесених до 2-4 класу небезпечності.
9. Газозварювальні, газорізальні і електрозварювальні роботи, які проводяться у приміщеннях.
10. Прання, сушіння і прасування спецодягу, білизни.
11. Роботи з прання білизни та спецодягу вручну з використанням мийних і дезінфекційних засобів.
12. Роботи біля гарячих плит, електрожарових шаф, кондитерських і паромасляних печей та інших апаратів для смаження і випікання.
13. Вантажно-розвантажувальні роботи, що виконуються вручну.
14. Роботи, пов`язані з обробкою, обмиванням м`яса, риби, обсмаженням птиці.
15. Роботи, пов`язані з миттям посуду, тари і технологічного обладнання вручну із застосуванням кислот та інших хімічних речовин.
16. Робота на друкарських та інших лінотипних машинах.
17. Загострення пилок, ножів та іншого інструмента абразивними кругами сухим способом.
18. Пиляння та обрізка колод, брусків та інших лісоматеріалів на деревообробних верстатах.
19. Роботи, пов`язані із чисткою вигрібних ям, каналізаційних колодязів, проведення їх дезінфекції.
Суд встановив, що у межах атестації посади молодшої медичної сестри (санітарки палатної) здійснено її фотографію робочого дня, у якій детально відображено перелік робіт, що фактично виконує працівник на вищевказаній посаді.
Суд зазначає, що роботи, які фактично виконує молодша медична сестра (санітарка палатна) не відносяться до переліку робіт, наведеному у додатку 6.
З урахуванням зазначеного, суд доходить висновку, що позивач правомірно не встановив ОСОБА_1 доплату, передбачену п. 3.4.5 Наказу № 308/519, у період її роботи з липня 2023 року до січня 2025 року, оскільки здійснювані нею роботи не відносяться до вичерпного переліку, встановленого у додатку 6, відтак не надають право на отримання вказаної доплати.
За таких обставин, суд доходить висновку про помилковість висновків відповідача за результатами перевірки позивача у цій частині.
Щодо не здійснення нарахування та виплати матеріальної допомоги на оздоровлення в березні 2024 працівниці ОСОБА_1 , суд зазначає таке.
Відповідач дійшов висновку, що невиплата матеріальної допомоги на оздоровлення до відпустки в березні 2024 року працівниці ОСОБА_1 є порушенням п. 3.1.24 Колективного договору, та частини першої статті 10 Закону України Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану від 15.03.2022 № 2136.
Під час надання оцінки вказаному покликанню відповідача, суд зазначає, що відповідно до п. 5.11 Наказу № 308/519 керівники мають право надавати працівникам матеріальну допомогу, у тому числі на оздоровлення, у сумі не більше ніж один посадовий оклад на рік.
Суд встановив, що заяви про надання щорічної відпустки та про надання матеріальної допомоги на оздоровлення ОСОБА_1 подала 28.03.2024, у зв`язку із чим позивач видав наказ № 14-04 від 01.04.2024 про надання ОСОБА_1 щорічної основної та додаткової відпустки у період з 01.04.2024 до 25.04.2025.
Після відбуття ОСОБА_1 у відпустку, на зборах трудового колективу прийнятий колективний договір від 04.04.2024 № 1 на 2024-2026 роки та зареєстрований Новодмитрівською сільською радою від 26.07.2024 № 17.
Пунктом 3.1.24 Колективного договору на 2024-2026 роки встановлено надавати матеріальну допомогу на оздоровлення працівникам, які йдуть у відпустку при наявності економії бюджетних коштів та фінансової спроможності забезпечення діяльності закладу.
Аналіз встановлених обставин вказує на те, що ОСОБА_1 вибула у відпустку до ухвалення колективного договору від 04.04.2024, у зв`язку із чим відсутні підстави вважати порушеними положення п. 3.1.24 Колективного договору.
Суд також врахував, що 15.01.2024 головний бухгалтер позивача службовою запискою повідомила керівника інтернату про те, що виплата матеріальної допомоги на оздоровлення забезпечена тільки у розмірі 63229,63 грн, що відповідає розміру матеріальної допомоги на оздоровлення лише для лікарського та середнього медичного персоналу. Крім того повідомила про дефіцит розрахункової потреби у розрізі кожного з видатків.
У подальшому, 25.04.2024 головний бухгалтер позивача службовою запискою повідомила керівника інтернату про те, що додаткових коштів на збільшення фонду заробітної плати на даний час не виділено. Оскільки, фондом виплати матеріальної допомоги на оздоровлення забезпечені лише лікарський та середній медичний персонал, виплатити її на даний час за поданими заявами у квітні місяці іншим працівникам в зв`язку з відсутністю відповідного фонду заробітної плати не являється можливим.
Аналіз встановлених обставин вказує на те, що станом на 01.04.2024 у позивача була відсутня економія бюджетних коштів. Водночас контролюючий орган під час перевірки не здійснював аналіз причин та умов невиплати ОСОБА_1 матеріальної допомоги, а також дійшов необґрунтованого та передчасного висновку про порушення позивачем п. 3.1.24 Колективного договору.
Підсумовуючи викладене, суд доходить висновку, що відповідач не довів правомірності спірного припису, у зв`язку із чим його належить визнати протиправним та скасувати.
Суд також враховує інші аргументи сторін, зазначені у заявах по суті справи, однак зауважує, що встановлені судом обставини є самостійними та достатніми підставами для прийняття рішення по суті спору.
Згідно частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. При цьому в силу положень частини 2 статті 77 вказаного кодексу, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що адміністративний позов належить задовольнити.
Під час вирішення питання про розподіл судових витрат, суд враховує таке.
Згідно статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
Відповідно до частини 1 статті 139 вказаного Кодексу при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Зважаючи на те, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню, то судові витрати, які підлягають відшкодуванню, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 9, 14, 73-77, 139, 242 246, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати припис про усунення виявлених порушень законодавства про працю № Ц/ЧК/3178/441/П від 06.03.2025.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Центрального міжрегіонального управління Державної служби з питань праці на користь Золотоніського психоневрологічного інтернату витрати зі сплати судового збору в розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн 40 коп.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду у строк, встановлений статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Учасники справи:
1) позивач Золотоніський психоневрологічний інтернат (19737, Черкаська область, Золотоніський район, с. Бакаївка, вул. Монастирська, 5, код ЄДРПОУ 03189788);
2) відповідач Центральне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці (04060, м. Київ, вул. Вавилових, 10, код ЄДРПОУ 44681053).
Рішення складене у повному обсязі та підписане 22.07.2025.
Суддя Василь ГАВРИЛЮК
Суд | Черкаський окружний адміністративний суд |
Дата ухвалення рішення | 22.07.2025 |
Оприлюднено | 25.07.2025 |
Номер документу | 129040927 |
Судочинство | Адміністративне |
Категорія | Справи щодо забезпечення громадського порядку та безпеки, національної безпеки та оборони України, зокрема щодо охорони праці |
Адміністративне
Черкаський окружний адміністративний суд
Василь ГАВРИЛЮК
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні