Постанова від 22.07.2025 по справі 400/3795/24

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 липня 2025 р.м. ОдесаСправа № 400/3795/24

Перша інстанція: суддя Брагар В. С.,

повний текст судового рішення

складено 04.04.2025, м. Миколаїв

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Кравченка К.В.,судді Джабурія О.В.,судді Вербицької Н.В.,при секретарі Марченко І.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Миколаївський бронетанковий завод»</a> на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 19 березня 2025 року по справі за позовом Миколаївського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю до товариства з обмеженою відповідальністю «Миколаївський бронетанковий завод»</a>, треті особи - Акціонерне товариство «Українська оборонна промисловість», Обласний центр медико-соціальної експертизи Миколаївської обласної ради про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені,-

В С Т А Н О В И В:

24.04.2024 Миколаївське обласне відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю звернулось до Миколаївського окружного адміністративного суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Миколаївський бронетанковий завод»</a>, треті особи - Акціонерне товариство «Українська оборонна промисловість», Обласний центр медико-соціальної експертизи Миколаївської обласної ради, в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог від 12.09.2024 та від 01.10.2024, просило суд стягнути суми адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю протягом 2023 року у загальній сумі заборгованості 1514240,34 грн, з яких адміністративно-господарська санкція 1513483,60 грн та пеня за порушення термінів сплати адміністративно-господарської санкції в сумі 756,74 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що відповідач протягом 2023 року забезпечив працевлаштування середньооблікової кількості осіб з інвалідністю 17, за наявності нормативу 21 робоче місце, а тому норматив є не виконаним у кількості 4 робочих місць,, внаслідок чого відповідач мав сплатити адміністративно-господарські санкції та пеню загальна сума яких складає 1514240,34 грн.

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 19 березня 2025 року, ухваленим у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження в повному обсязі задоволений адміністративний позов Миколаївського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, товариство з обмеженою відповідальністю «Миколаївський бронетанковий завод»</a>, подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначає про неповне з`ясування судом першої інстанції обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, оскільки у 2023 році необхідна середньооблікова чисельність осіб з інвалідністю для виконання нормативу становила 21 особу, а на підприємстві працювало 23 особи з інвалідністю що є перевиконання нормативу.

При цьому, апелянт зазначає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що середньооблікова чисельність працівників ТОВ «МБТЗ» у 2023 році, яким встановлена інвалідність становила 17 осіб.

Не з`ясування фактичної чисельності працевлаштованих апелянтом у 2023 році осіб з інвалідністю та виконання останнім нормативу, ненадання оцінки поданим ТОВ «МБТЗ» доказам, які підтверджують даний факт, на думку апелянта, є підставою для скасування оскаржуваного рішення.

Вказує апелянт і на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права.

Так на думку апелянта, суд першої інстанції не застосував ч.4 ст.19 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідність в Україні», адже адміністративно-господарська санкція сплачується підприємством у разі, якщо середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом робочих місць, в той час як матеріалами справи підтверджено виконання апелянтом нормативу щодо працевлаштування осіб з інвалідністю.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу послався на доводи, узгоджуються з висновками, викладеними в рішенні суду першої інстанції, у зв`язку з чим, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 19 березня 2025 року без змін.

Третя особа - Акціонерне товариство «Українська оборонна промисловість» також подала відзив, в якому, підтримуючи доводи апелянта, просить апеляційну скаргу ТОВ «МБТЗ» задовольнити, а оскаржуване рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог Миколаївського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю.

Третя особа - Обласний центр медико-соціальної експертизи Миколаївської обласної ради своїм процесуальним правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористалася.

Апеляційний суд, заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Суд встановив, що учасниками справи не заперечується той факт, що середньооблікова чисельність штатних працівників, що працювали у апелянта у 2023 році становить 517 осіб, а норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі 4 відсотки середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік становить 21 особу.

Також, відповідно до матеріалів справи, інформації та доказів на її підтвердження, наданої Миколаївською філією Миколаївського обласного центром зайнятості (т.1 а.с.9-10, т.3 а.с.15-38), апелянт, протягом 2023 року у звітності за формою №3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансію)» не зазначалась інформація про кількість вакансій для можливого працевлаштування, зокрема щодо осіб з інвалідністю.

Так, відповідно до матеріалів справи у апелянта, протягом 2023 року були працевлаштовані такі особи з інвалідністю:

1. ОСОБА_1 , інвалідність встановлена 25.10.2022 (т.1 а.с.48) прийнятий на роботу з 12.05.2016 (т.1 а.с.74), зараховано як працевлаштування особи з інвалідністю з січня по грудень 2023 року;

2. ОСОБА_2 , прийнятий на роботу з 12.04.2023 (т.1 а.с.50), інвалідність встановлена 22.08.2022 (т.1 а.с.51), зараховано як працевлаштування особи з інвалідністю з квітня по грудень 2023 року;

3. ОСОБА_3 , прийнятий на роботу з 25.07.2023 (т.1 а.с.46), інвалідність встановлена 25.09.2023 (т.1 а.с.47), зараховано як працевлаштування особи з інвалідністю з жовтня по грудень 2023 року;

4. ОСОБА_4 , інвалідність встановлена безстроково з 19.06.2017 (т.1 а.с.38), прийнятий на роботу з 03.01.2023 (т.1 а.с.45), звільнений з роботи з 13.09.2023 (т.1 а.с.44), зараховано як працевлаштування особи з інвалідністю з січня по серпень 2023 року включно;

5. ОСОБА_5 , інвалідність встановлена безстроково з 05.05.2022 (т.1 а.с.40), прийнятий на роботу з 01.08.2019 (т.1 а.с.41), зараховано як працевлаштування особи з інвалідністю з січня по грудень 2023 року;

6. ОСОБА_6 , прийнятий на роботу з 23.05.2016 (т.1 а.с.37), інвалідність встановлена безстроково 10.03.2023 (т.1 а.с.83), зараховано як працевлаштування особи з інвалідністю з березня по грудень 2023 року;

7. ОСОБА_7 , інвалідність встановлена з 18.05.2021 (безстроково) (т.1 а.с.32), прийнятий на роботу з 03.01.2023, звільнений з 16.05.2023 (т.1 а.с.35-36), зараховано як працевлаштування особи з інвалідністю з січня по травень 2023 року включно;

8. ОСОБА_8 , інвалідність встановлена 09.01.2023 (т.1 а.с.33), прийнятий на роботу з 06.03.2023 (т.1 а.с.84), зараховано як працевлаштування особи з інвалідністю з березня по грудень 2023 року;

9. ОСОБА_9 , інвалідність встановлена з 26.06.2020, прийнятий на роботу з 03.05.2023, звільнений з 13.06.2023 (т.1 а.с.29, 31), зараховано як працевлаштування особи з інвалідністю з травня по червень 2023 року включно;

10. ОСОБА_10 , інвалідність встановлена з 05.01.2023, прийнята на роботу з 04.05.2020, звільнена з 19.09.2023 (т.1 а.с.27, 28), зараховано як працевлаштування особи з інвалідністю з травня по вересень 2023 року включно;

11. ОСОБА_11 , інвалідність встановлена 14.11.2023 (т.2 а.с.213, 219-220), прийнятий на роботу з 12.04.2023, звільнений з 16.11.2023 (т.1 а.с.24, 25), не зараховано, як працевлаштування особи з інвалідністю;

12. ОСОБА_12 , зараховано як працевлаштування особи з інвалідністю з червня по липень 2023 року включно;

13. ОСОБА_13 , зараховано як працевлаштування особи з інвалідністю з січня по грудень 2023 року;

14. ОСОБА_14 , зараховано як працевлаштування особи з інвалідністю з січня по грудень 2023 року;

15. ОСОБА_15 , зараховано як працевлаштування особи з інвалідністю з січня по вересень 2023 року включно;

16. ОСОБА_16 , зараховано як працевлаштування особи з інвалідністю з лютого по грудень 2023 року;

17. ОСОБА_17 , зараховано як працевлаштування особи з інвалідністю з жовтня по грудень 2023 року;

18. ОСОБА_18 , зараховано як працевлаштування особи з інвалідністю з січня по грудень 2023 року;

19. ОСОБА_19 , зараховано як працевлаштування особи з інвалідністю з січня по грудень 2023 року;

20. ОСОБА_20 , зараховано як працевлаштування особи з інвалідністю з січня по грудень 2023 року;

21. ОСОБА_21 , зараховано як працевлаштування особи з інвалідністю з січня по грудень 2023 року;

22. ОСОБА_22 , зараховано як працевлаштування особи з інвалідністю з січня по грудень 2023 року;

23. ОСОБА_23 , зараховано як працевлаштування особи з інвалідністю з січня по грудень 2023 року.

07.03.2024 в електронному кабінеті апелянта на веб порталі електронних послуг Пенсійного фонду України був розміщений документ «Розрахунок сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв`язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю» відповідно до якого Державному підприємству «Миколаївський бронетанковий завод» нараховані адміністративно-господарські санкції в сумі 3783709 грн. за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у 2023 році за 10 робочих місць, при нормативі 21 робоче місце, з яких виконано норматив на 11 робочих місць (т.1 а.с.6-7).

Також, 12.03.2024 апелянту був надісланий лист про необхідність сплати адміністративно-господарських санкцій в сумі 3783709 грн, та апелянт був попереджений про нарахування пені, починаючи з 16.04.2024 (т.1 а.с.8).

Відповідно до матеріалів справи, враховуючи надання відповідачем під час розгляду справи додаткових документів, позивач зменшив адміністративно-господарські санкції до 1513483,60 грн, та пеню до 756,74 грн, виходячи з того, що норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у 2023 році становить 212 особу, виконаний норматив 17 осіб, не виконаний норматив 4 особи.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем доведений факт невиконання відповідачем нормативу працевлаштування у 2023 році осіб з інвалідність на 4 особи.

Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування норм матеріального і процесуального права, апеляційний суд дійшов такого висновку.

Основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні і гарантії для них щодо рівних з усіма іншими громадянами можливостей для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість особам з інвалідністю ефективно реалізувати права та свободи людини і громадянина та вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними можливостями, здібностями і інтересами визначені Законом України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» від 21.03.1991 №875-ХІІ (надалі Закон №875-ХІІ в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до ч.1, 3 ст.18 Закону №875-ХІІ, забезпечення прав осіб з інвалідністю на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов`язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, і звітувати Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Отже, обов`язки роботодавців стосовно забезпечення прав осіб з інвалідністю на працевлаштування полягають:

- у виділенні та створенні робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальних робочих місць;

- у створенні для них умов праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації;

- у забезпеченні інших соціально-економічних гарантій, передбачених чинним законодавством;

- у наданні державній службі зайнятості інформації, необхідної для організації працевлаштування осіб з інвалідністю;

- у звітуванні Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

За приписами ч.1 ст.19 Закону №875-ХІІ для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Відповідно до ч.2 ст.19 Закону №875-ХІІ, підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування осіб з інвалідністю. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

Виконанням нормативу робочих місць у кількості, визначеній згідно з частиною першою цієї статті, вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією, у тому числі підприємством, організацією громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичною особою, яка використовує найману працю, осіб з інвалідністю, для яких це місце роботи є основним (ч.4 ст.19 Закону №875-ХІІ)

Фонд соціального захисту осіб з інвалідністю щороку до 10 березня в автоматизованому режимі з використанням даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування та Централізованого банку даних з проблем інвалідності здійснює визначення підприємств, установ та організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, які не забезпечили виконання у попередньому році нормативу робочих місць, визначеного згідно з частиною першою цієї статті, та надсилає їм розрахунок сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв`язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за попередній рік, обчислених відповідно до статті 20 цього Закону (ч.11 ст.19 Закону №875-ХІІ).

Розрахунок надсилається у формі електронного документа через електронні кабінети підприємств, установ та організацій, фізичних осіб, які використовують найману працю, на веб-порталі електронних послуг Пенсійного фонду України у формі та порядку, визначених Фондом соціального захисту осіб з інвалідністю спільно з Пенсійним фондом України (ч.12 ст.19 Закону №875-ХІІ).

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, де працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів (ч.1 ст.20 Закону №875-ХІІ).

Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк (ч.2 ст.20 Закону №875-ХІІ).

Сплату адміністративно-господарських санкцій і пені підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, проводять відповідно до закону за рахунок прибутку, який залишається в їх розпорядженні після сплати всіх податків і зборів (обов`язкових платежів) (ч.3 ст.20 Закону №875-ХІІ).

Адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону. При цьому до правовідносин із стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених цим Законом, не застосовуються строки, визначені статтею 250 Господарського кодексу України (ч.4 ст.20 Закону №875-ХІІ).

У разі несплати адміністративно-господарських санкцій або пені чи неможливості їх сплати за рішенням суду їх стягнення в примусовому порядку може бути звернено на майно підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичної особи, яка використовує найману працю, в порядку, передбаченому законом (ч.5 ст.20 Закону №875-ХІІ).

Фонд соціального захисту осіб з інвалідністю, його відділення мають право захищати свої права та законні інтереси, у тому числі в суді (ч.10 ст.20 Закону №875-ХІІ).

В силу положень статті 238 Господарського кодексу України, до суб`єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб`єкта господарювання та ліквідацію його наслідків, та за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності.

Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин, за статтею 218 цього Кодексу, є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Згідно із ч.2 ст.218 Господарського кодексу України учасник господарських правовідносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Відтак, при вирішенні питання про правомірність стягнення адміністративно-господарських санкцій слід виходити із загальних норм права відносно відповідальності за порушення зобов`язань та встановлення в діях або бездіяльності роботодавця складу правопорушення з метою застосування юридичної відповідальності у вигляді адміністративно-господарських санкцій.

Елементами правопорушення є вина та наявність причинного зв`язку між самим порушенням та його наслідками.

Відповідно до ст.18-1 Закону №875-ХІІ, особа з інвалідністю, яка не досягла пенсійного віку, не працює, але бажає працювати, має право бути зареєстрованою у державній службі зайнятості як безробітна.

Рішення про визнання особи з інвалідністю безробітною і взяття її на облік для працевлаштування приймається центром зайнятості за місцем проживання особи з інвалідністю на підставі поданих нею рекомендації МСЕК та інших передбачених законодавством документів.

Державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у особи з інвалідністю кваліфікації та знань, з урахуванням її побажань.

Державна служба зайнятості може за рахунок Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю надавати дотацію роботодавцям на створення спеціальних робочих місць для осіб з інвалідністю, зареєстрованих у державній службі зайнятості, а також проводити професійну підготовку, підвищення кваліфікації і перепідготовку цієї категорії осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Підприємствам, установам, організаціям, у тому числі фізичним особам, які використовують найману працю, за працевлаштування осіб з інвалідністю за направленням територіальних органів центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, можуть надаватися компенсації, визначені Законом України «Про зайнятість населення».

Таким чином, як правильно зазначив суд першої інстанції, обов`язок щодо працевлаштування осіб з інвалідністю покладено як на суб`єктів господарювання, так і на державу, від імені якої діють відповідні державні служби зайнятості.

Обов`язок суб`єкта господарювання полягає у виділенні та створенні робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, створенні умов праці та надання інформації державній службі зайнятості, необхідної для працевлаштування осіб з інвалідністю. Водночас, обов`язок підприємства зі створення робочих місць для осіб з інвалідністю не супроводжується його обов`язком займатися пошуком осіб з інвалідністю для працевлаштування.

Постановою КМУ від 31.01.2007 року №70, окрім іншого, був затверджений Порядок подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування осіб з інвалідністю та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування (чинний до 08.06.2023), за приписами абзацу 3 п.2 якого, інформацію про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування осіб з інвалідністю роботодавці подають до базового центру зайнятості незалежно від місцезнаходження роботодавця за формою, затвердженою Мінсоцполітики за погодженням із Держстатом.

Постановою КМУ від 02.06.2023 №553 затверджений Порядок надання державній службі зайнятості інформації, необхідної для організації працевлаштування осіб з інвалідністю (чинний з 09.06.2023), за приписами абз.1 п.2 якого роботодавець з дня виникнення в нього потреби в підборі працівників з інвалідністю та/або з дати відкриття вакансій, на які можливе працевлаштування осіб з інвалідністю, інформує центр зайнятості за його місцезнаходженням. Пунктом 6 цього порядку також встановлено, що Роботодавець подає до центру зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування особи з інвалідністю, за формою звітності №3-ПН, визначеною Мінекономіки.

Відповідно до п.4 ч.3 ст.50 Закону України «Про зайнятість населення» від 05.07.2012 року №5067-VI, роботодавці, окрім іншого, зобов`язані своєчасно та в повному обсязі у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері зайнятості населення та трудової міграції, за погодженням з центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у галузі статистики, подавати територіальним органам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, інформацію про, зокрема, попит на робочу силу (вакансії).

Наказом Міністерства економіки України від 12.04.2022 №827-22, зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 25.05.2022 за №565/37901, затверджені форма звітності 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)» та Порядок подання форми звітності 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)».

Матеріалами справи підтверджено, що апелянт протягом 2023 року подавав до центру зайнятості звіти за формою 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)» із зазначенням вакансій не для осіб з інвалідністю.

В рамках даного спору апелянт не погоджується із здійсненим відповідачем обрахунком виконання нормативу щодо працевлаштування осіб з інвалідністю.

Так, на думку апелянта, протягом 2023 року на підприємстві працювало 23 особи з інвалідністю, але позивач, з яким погодився і суд першої інстанції, зарахував до виконання нормативу лише 17 осіб, виходячи з середньооблікового показника працевлаштованих осіб з інвалідністю, що на думку апелянта є неправильним.

Перевіряючи доводи апелянта та висновки суду першої інстанції, колегія суддів зазначає таке.

Законом №875-ХІІ передбачений норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю. Вказаний норматив розраховується у відсотках від середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік.

Таким чином, для обрахунку вказаного нормативу кількість працевлаштованих осіб з інвалідністю також повинна бути середньообліковою, адже умовою для сплати адміністративно-господарських санкцій є факт використання найманої праці, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 Закону №875-ХІІ.

Апелянт вважає, що оскільки протягом 2023 року на підприємств працювало всього 23 особи з інвалідністю, то такий норматив є виконаним за 2023 рік

Проте, як вірно зазначив суд першої інстанції, ця кількість осіб з інвалідністю не є середньообліковою чисельністю працюючих у відповідача осіб з інвалідністю за вказаний рік.

Відповідно до наданих відповідачем доказів, протягом року на підприємстві дійсно працювало 23 особи з інвалідністю, але вказані особи протягом 2023 року працювали різні строки (хтось увесь рік, хтось пів року, хтось декілька місяців, а хтось два дні).

Натомість, проведений позивачем розрахунок виконання відповідачем вказаного нормативу стосується саме середньооблікової чисельності працюючих осіб з інвалідністю, як передбачено ч.1 ст.20 Закону №875-ХІІ.

Такий розрахунок проведений позивачем з урахуванням положень п.3, п.3.2 та п.3.2.1 Інструкції зі статистики кількості працівників, затвердженої наказом державного комітету статистики України №286 від 28.09.2005, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 30.11.2005 за №1442/11722.

Відповідно до наведеного у відзиві на апеляційну скаргу розрахунку виконання нормативу, тобто розрахунку середньооблікової чисельності працюючих осіб з інвалідністю, позивач врахував усіх перелічених апелянтом в апеляційній скарзі осіб з інвалідністю, окрім ОСОБА_11 , який був прийнятий на роботу з 12.04.2023 та звільнений з 16.11.2023, при цьому у статусі особи з інвалідністю вказаний працівник відпрацював у апелянта два дні, оскільки інвалідністю йому була встановлена 14.11.2023.

Апелянт не спростував правильність здійсненого позивачем розрахунку виконання відповідачем нормативу середньооблікової чисельності працюючих осіб з інвалідністю за 2023 рік.

За вказаних обставин, колегія суддів відхиляє доводи апелянта щодо не з`ясування судом першої інстанції обставин, які мають значення для правильного вирішення справи та щодо не застосування судом першої інстанції ч.4 ст.19 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідність в Україні».

При цьому, апеляційний суд зазначає, що частина 4 ст.19 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідність в Україні» стосується форми працевлаштування (основне місце роботи, за сумісництвом), яка може вважатись виконанням нормативу робочих місць.

Таким чином, оскільки норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у апелянта становить 21 робоче місце (4 відсотки від середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік), а протягом 2023 року (різну кількість місяців) у апелянта фактично працювало 23 особи з інвалідністю, що становить середньооблікову чисельність працюючих осіб з інвалідністю 17, суд першої інстанції правильно погодився з доводами позивача про невиконання відповідачем нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у 2023 році.

При цьому, матеріали справи не містять відомостей та доказів на їх підтвердження щодо поважності невиконання апелянтом такого нормативу.

Акт №1 від 28.03.2024 обстеження майна, зруйнованого (пошкодженого) внаслідок надзвичайної ситуації воєнного характеру (ракетного удару від 17.03.2024), спричиненої збройною агресією російської федерації, не може бути доказом неможливості виконання апелянтом нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у 2023 році.

Доводи апеляційної скарги не містять належних та обґрунтованих міркувань, які б спростовували висновки суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст.242 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Таким чином, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, внаслідок чого апеляційна скарга залишається без задоволення, а оскаржуване судове рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст.308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 327-329 КАС України апеляційний суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Миколаївський бронетанковий завод»</a> залишити без задоволення, а рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 19 березня 2025 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення з підстав, передбачених ст.328 КАС України.

Повний текст судового рішення складений 23.07.2025 року

Суддя-доповідач К.В. КравченкоСудді О.В. Джабурія Н.В. Вербицька