Ухвала від 23.07.2025 по справі 320/35991/23

УХВАЛА

23 липня 2025 року

м. Київ

справа № 320/35991/23

адміністративне провадження № К/990/30410/25

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Шишова О.О.,

суддів: Дашутіна І.В., Яковенка М.М.,

перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 19 червня 2025 року у справі № 320/35991/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрікор Україна» до Головного управління ДПС у Київській області, Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

установив:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Агрікор Україна» звернулось до суду з позовом до Головного управління ДПС у Київській області, Державної податкової служби України, у якому просило:

- визнати протиправним та скасувати рішення комісії Головного управління ДПС у Київській області про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних № 8200140/38108385 від 02 лютого 2023 року, яким Товариству з обмеженою відповідальністю «Агрікор Україна» відмовлено у реєстрації податкової накладної №1 від 31 січня 2022 року;

- зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну № 1 від 31 січня 2022 року, складену Товариством з обмеженою відповідальністю «Агрікор Україна», датою її фактичного направлення для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2025 року позов задоволено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Головне управління ДПС у Київській області подало апеляційну скаргу, яка ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 25 березня 2025 року була залишена без руху через порушення вимог статті 296 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

На адресу Шостого апеляційного адміністративного суду від скаржника надійшло клопотання про продовження строку для усунення недоліків апеляційної скарги.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 01 квітня 2025 року продовжено Головному управлінню ДПС Київській області строк для усунення недоліків апеляційної скарги на п`ять днів з дня отримання копії даної ухвали.

07 квітня 2025 року, 09 квітня 2025 року на адресу Шостого апеляційного адміністративного суду повторно надійшли клопотання про продовження строку на усунення недоліків апеляційної скарги.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 квітня 2025 року відмовлено у задоволенні клопотань Головного управління ДПС у Київській області про продовження строку на усунення недоліків; апеляційну скаргу повернуто скаржнику.

30 травня 2025 року відповідач вдруге звернувся до суду з апеляційною скаргою.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 02 червня 2025 року апеляційну скаргу залишено без руху через невідповідність вимогам статей 295, 296 КАС України.

У строк визначений судом скаржник звернувся до суду з клопотаннями про продовження процесуального строку на сплату судового збору за подання апеляційної скарги та поновлення строку на апеляційне оскарження.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 19 червня 2025 року відмовлено у задоволенні клопотання Головного управління ДПС у Київській області про продовження строку для усунення недоліків апеляційної скарги; відмовлено у задоволенні клопотання Головного управління ДПС у Київській області про поновлення строку на апеляційне оскарження; у відкритті апеляційного провадження відмовлено на підставі пункту 4 частини першої статті 299 КАС України.

Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, апеляційний суд виходив з того, що відповідачем пропущено передбачений статтею 295 КАС України строк звернення до суду, а причини пропуску такого строку є неповажними.

Крім того, суд зазначив, що право на повторне подання апеляційної скарги не може тлумачитись як право на її подання у будь-який час після повернення попередньої скарги, поданої у межах установленого процесуального строку, оскільки саме по собі таке повернення не є безумовною підставою для поновлення строку як такого, що пропущений з поважних причин.

Зокрема, повторно звертаючись з апеляційною скаргою, Головне управління ДПС у Київській області не усунуло недоліків первинної скарги, яку було повернуто ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 15 квітня 2025 року, а саме: не дотримано вимог статті 296 КАС України та не надано документ, що підтверджує сплату судового збору в повному обсязі.

При цьому жодних доказів, які б підтверджували фінансову неспроможність Головного управління ДПС у Київській області щодо сплати судового збору за подання апеляційної скарги, до повторної скарги не додано.

З огляду на вищезазначене, апеляційний суд дійшов висновку, що підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження є неповажними.

Не погодившись з ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 19 червня 2025 року, відповідач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить зазначену ухвалу скасувати, справу направити до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Обґрунтовуючи вимоги касаційної скарги, заявник посилається на те, що апеляційний суд допустив порушення норм процесуального права і, як наслідок, дійшов помилкового висновку про наявність підстав для відмови у відкритті апеляційного провадження у справі.

Перевіряючи доводи касаційної скарги, колегія суддів виходить з такого.

Згідно з пунктом 5 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.

Відповідно до частини другої статті 333 КАС України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Колегія суддів Верховного Суду погоджується з вищенаведеним висновком апеляційного суду, враховуючи наступне.

Статтею 295 КАС України визначено строк на апеляційне оскарження судового рішення, а пунктом першим частини п`ятої статті 296 цього Кодексу закріплено вимоги щодо форми та змісту апеляційної скарги, в тому числі щодо надання документа про сплату судового збору.

За правилами частини третьої статті 298 КАС України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

Суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними (пункт четвертий частини першої статті 299 КАС України).

Крім того, згідно з частиною другою статті 299 КАС України незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у разі, якщо апеляційна скарга прокурора, суб`єкта владних повноважень подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків подання апеляційної скарги суб`єктом владних повноважень у справі, про розгляд якої він не був повідомлений або до участі в якій не був залучений, якщо суд ухвалив рішення про його права та (або) обов`язки.

Статтею 44 КАС України передбачено обов`язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки, зокрема, виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом (пункти 6, 7 частини п`ятої цієї статті).

Отже, наведеними нормами чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов`язує учасників справи діяти сумлінно, проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов`язків, встановлених законом або судом, зокрема, щодо дотримання строку апеляційного оскарження.

Для цього учасник справи як особа, зацікавлена у поданні апеляційної скарги, повинна вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені чинним законодавством.

Окрім цього, пунктом другим частини третьої статті 2 КАС України рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом віднесено до основних засад (принципів) адміністративного судочинства, зміст якого розкриває стаття 8 цього Кодексу, й визначає, що усі учасники судового процесу є рівними перед законом і судом.

Такі положення наведених правових норм процесуального права знайшли своє відображення і у статті 44 КАС України, частина перша якої вказує, що учасники справи мають рівні процесуальні права та обов`язки.

Отже, органи державної влади, маючи однаковий обсяг процесуальних прав та обов`язків поряд з іншими учасниками справи, мають діяти вчасно та в належний спосіб, дотримуватися своїх власних внутрішніх правил та процедур, встановлених в тому числі нормами процесуального закону, не можуть і не повинні отримувати вигоду від їх порушення, уникати або шляхом допущення зайвих затримок та невиправданих зволікань відтерміновувати виконання своїх процесуальних обов`язків.

Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Установлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства України певних процесуальних дій.

Згідно з частиною першою статті 45 КАС України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.

Отже, тільки наявність об`єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення у строк встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку оскарження з поважних причин.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про визнання зазначених відповідачем підстав для поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження неповажними.

Ураховуючи те, що зміст оскаржуваного судового рішення та обставини, на які посилається скаржник в обґрунтування касаційної скарги, свідчать про правильне застосування судом норм процесуального права та не викликає сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для визнання касаційної скарги необґрунтованою та відмови у відкритті касаційного провадження.

Керуючись статтями 248, 333 КАС України, Верховний Суд

постановив:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Київській області на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 19 червня 2025 року у справі № 320/35991/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрікор Україна» до Головного управління ДПС у Київській області, Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач О. О. Шишов

Судді І. В. Дашутін

М. М. Яковенко