Рішення від 23.07.2025 по справі 711/8367/24

Придніпровський районний суд м.Черкаси

Справа № 711/8367/24

Номер провадження2/711/222/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 травня 2025 рокуПридніпровський районний суд м. Черкаси в складі:

головуючого: судді Кондрацької Н.М.

при секретарі:Мелещенко О.В.

представників сторін адвокатів Архипенка А.О., Шимановського А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Черкаси цивільну справу за позовом ОСОБА_1 адвоката Архипенка Олександра Анатолійовича до Дочірнього підприємства Приватного акціонерного товариства «НАК «Надра України» «Центрукргеологія» про стягнення заборгованості з нарахованої, але не виплаченої заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку, компенсації втрати частини доходу у зв`язку з порушенням строків розрахунку по заробітній платі, -

встановив:

До Придніпровського районного суду міста Черкаси звернувся адвокат Архипенко О.А., який діє в інтересах ОСОБА_1 до ДП ПрАТ?«НАК?«Надра?України» «Центрукргеологія» про стягнення заборгованості по заробітній платі. У позовній заяві зазначає, що 14 жовтня 1991 року ОСОБА_1 прийняли геологом першої категорії до Черкаської геологорозвідувальної експедиції об`єднання Північ Укргеологія. У подальшому, організаційно-правова форма підприємства на яке позивач був прийнятий неодноразово змінювалась. У 1997 році правонаступником усіх прав та обов`язків позивач працював підприємство стало новоутворене Державне екологічне підприємство «Центрукргеологія». З 2019 правонаступником усіх прав та обов`язків попередніх підприємств стало Дочірнє підприємство ПрАТ «НАК «Надра України» «Центрукргеологія».

ОСОБА_1 безперервно працював на підприємстві відповідача на різних посадах з жовтня 1991 року до 18.08.2020, а в подальшому наказом №81-к від 18.08.2020 звільнений з роботи на підставі ст. 32 КЗпП України, у зв`язку із виходом на пенсію. Згідно довідки від 03.10.2024 року № 74/01, наданої відповідачем, станом на 18.08.2020 заборгованість із заробітної плати ДП ПрАТ «НАК «Надра України» «Центрукргеологія» перед позивачем становила 60078,07 грн. З часу звільнення відповідач частково сплатив на рахунок позивача заборгованість по заробітній платі, а саме: 21.09.2020 в сумі 1289,70 грн., 23.12.2020 в сумі 14100,00 грн., 24.12.2020 в сумі 1488,83 грн. та 27.04.2020 в сумі 15000 грн., а всього на загальну суму 31 878,53 грн. Таким чином, станом на день подачу позову борг підприємства перед позивачем по заробітній платі складає 28199,54 грн. 26.04.2021 позивач звернувся до відповідача із листом-претензією щодо повного погашення заборгованості по заробітній платі у вказаній сумі (вхідний №38 від 26.04.2021), однак останній претензію позивача проігнорував. Враховуючи викладене, з метою поновлення своїх порушених прав на оплату праці, ОСОБА_1 змушений звернутись за їх захистом до суду.

Згідно довідки від 03.10.2024 року № 72/01 у Позивача нарахування заробітної плати за липень і червень 2020 року (місяці, що передують місяцю звільнення) становлять у розмірі 1634,78 грн. та 2256,00 грн. відповідно, що становить менше мінімальної заробітної плати, гарантованої державою з 01.01.2020 по 31.08.2020 в сумі 4723 грн.

Враховуючи положення Постанови 100, зокрема п. 5 щодо нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати, відповідно для розрахунку якого інформація про фактично відпрацьований час Позивачем у липні і червні 2020 року відсутня, а аб.7 п. 2 Постанови 100 визначено, що час, протягом якого працівник згідно із законодавством не працював і за ним не зберігався заробіток або зберігався частково, виключається з розрахункового періоду. Також п. 4 Постанови 100, визначено перелік виплат, що не враховуються при обчисленні середньої заробітної плати, а довідкою від 03.10.2024 року № 72/01 не визначено з яких саме складових нарахована заробітна плата та кількість фактично відпрацьованих днів, за які нарахована заробітна плата, Позивач вважає що у розрахунковому періоді у нього не було заробітної плати.

Згідно довідки від 03.10.2024 року № 76/01 посадовий оклад Позивача, за виконану місячну норму годин, на день звільнення становив 7520 грн. Тобто сума середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку (з 19.08.2020 по 31.10.2024) буде становити 379008,00 грн. Сума розрахована як 3008,00 грн за період з 19.08.2020 по 31.08.2020 7520:30днівх12 (згідно п. 7 Постанови 100 з розрахунку виключається святковий день, а саме 24 серпня). За 4 місяці 2020 року, 2021, 2022, 2023 повні роки та 10 місяців 2024 року 50 місяців х7520 сума складає 379008,00 грн.

У зв`язку з тим, що з документів, наданих Дочірнім підприємством ПрАТ «НАК «Надра України» «Центрукргеологія», неможливо встановити за які конкретно місяці у вересні 2020 року, виплачена заборгованість із заробітної плати у сумі 1289,70 грн., у грудні 2020 14100,00 грн., та квітні 2021 року 15000,00 грн. в довідці від 03.10.2024 року № 72/01 зазначені суми нарахованої заробітної плати, а відповідно до ст. 3 Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу, Позивачем розрахунок компенсації у зв`язку з порушенням строків виплати заробітної плати проводиться з вересня 2020 року (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

Для розрахунку компенсації у зв`язку з порушенням строків виплати заробітної плати використовуються індекси інфляції, що щомісяця обчислює Державна служба статистики України у газеті «Урядовий кур`єр» та на офіційному сайті https://ukrstat.gov.ua/.

Таким чином, сума компенсації у зв`язку з порушенням строків виплати позивачу заробітної плати виплаченої у вересні 2020 року становить 6,45 грн. що розраховано 1289,70х0,5%, 0,5% розраховано (1,005- індекс інфляції за вересень 2020 року х 100)-100.

Сума компенсації у зв`язку з порушенням строків виплати заробітної плати виплаченої у грудні 2020 року становить 535,8 грн., що розраховано 14100 х3,8%, (індекси інфляції за вересень 2020 грудень 2020 року (1,005х1,010х1,013х1,009х100)-100).

Сума компенсації у зв`язку з порушенням строків виплати заробітної плати виплаченої у квітні 2021 року становить 1305,00 грн., що розраховано 15000 х8,7%. В свою чергу 8,7%, розраховано (індекси інфляції за вересень 2020 грудень 2020 року (1,005х1,010х1,013х1,009х 1,013х1,010х1,017х1,007х100)-100).

Станом на дату подання позову Позивачу залишається невиплаченою заробітна плата в сумі 28199,54 грн.

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 р. № 159 Позивач має право компенсацію у зв`язку з порушенням строків виплати за період з вересня 2020 року включно по жовтень 2024 року. Відповідно сума компенсації за вказаний період становить 17483,72 грн., що розраховано 28199,54х62%, відповідно 62% розраховано індекси інфляції за вересень 2020 вересень 2024 року (1,005х1,010х1,013х1,009х1,013х1,010х1,017х1,007х1,013х1,002 х1,001 х0,998х1,012 х1,009 х1,008 х1,006 х1,013 х1,016 х 1,045 х1,031 х1,027 х1,031 х 1,007х1,011 х1,019 х1,025 х 1,007 х1,007 х1,008 х 1,007 х1,015 х1,002 х1,005 х1,008 х 0,994 х 0,996 х1,005 х1,008х1,005 х1,007 х1,004 х 1,003 х1,005 х1,002 х1,006 х1,022 х1,000 х1,006 х 1,015 х 100)= 162% та від цього відсотку віднімається 100%.

Таким чином, позивачем розрахована компенсація у зв`язку з порушенням строків виплати заробітної плати на загальну суму 19330,97 грн.

Орієнтовний попередній розрахунок витрат на професійну правничу допомогу у зв`язку із судовим провадженням у цій справі складає 40 000 грн

Просить стягнути з Дочірнього підприємства «Центрукргеологія» НАК «НАДРА УКРАЇНИ» (ЄДРПОУ 01432478) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 ) заборгованість з нарахованої, але не виплаченої заробітної плати в розмірі 28 199,54 грн. (двадцять вісім тисяч сто дев`яносто дев`ять гривень 54 коп.), стягнути з Дочірнього підприємства «Центрукргеологія» НАК «НАДРА УКРАЇНИ» (ЄДРПОУ 01432478) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 ) середній заробіток за час затримки розрахунку за період з 19.08.2020 по день ухвалення судового рішення у цій справі але не менше 379008,00 грн. (триста сімдесят дев`ять тисяч вісім гривень) (розрахунок проведений на час звернення із позовом до суду), стягнути з Дочірнього підприємства «Центрукргеологія» НАК «НАДРА УКРАЇНИ» (ЄДРПОУ 01432478) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 ) компенсацію втрати частини доходу у зв`язку з порушенням строків розрахунку по заробітній платі за період з вересня 2020 по день ухвалення судового рішення у цій справі, але не менше 19330,97 грн. (дев`ятнадцять тисяч триста тридцять гривень 97 коп.) (розрахунок проведений на час звернення із позовом до суду). Рішення суду в частині стягнення заборгованості по заробітній платі в розмірі 28199,54 грн. допустити до негайного виконання. Судові витрати у справі покласти на відповідача

Ухвалою суду від 30.10.2024 позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою суду від 05.11.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

До суду 11.12.2024 надійшов відзив представника відповідача адвоката Шимановського А.В. Зазначається, що на підставі наказу N?81-к від 18.08.2020 року, ОСОБА_1 звільнено з роботи у зв`язку з виходом на пенсію, згідно ст. 38 КЗпП України.

Згідно довідки про заборгованість по заробітній платі від 03.10.2024 року N?74/01, виданої ДП ПрАТ «НАК «Надра України» «Центрукргеологія», станом на 01.10.2024 року заборгованість по заробітній платі ОСОБА_1 складає 28199,54 грн. На дату звільнення дана заборгованість становила - 60078,07 грн. З неї частково сплачено 27.04.2021 року - 15000 грн., 21.09.2020 року - 1289,70 грн., 23.12.2020 року - 14100 грн., 24.12.2020 року - 1488,83 грн.

05.12.2024 року, відповідачем проведено повний розрахунок з позивачем щодо сплати боргу з нарахованої, але не виплаченої заробітної плати і, зокрема, сплачено заробітну плату в сумі 28199,54 грн., що підтверджується відомістю розподілу виплат від 05.12.2024 року.

Отже, станом на 05.12.2024 року заборгованість по нарахованій, але не виплаченій заробітній платі перед позивачем погашена, у зв?язку з чим відповідач просить відмовити повністю у задоволенні даної вимоги.

3 довідки ДП ПрАТ «НАК «Надра України» «Центрукргеологія» від 03.10.2024 року N?76/01 вбачається, що згідно штатного розпису від 31.01.2020 року та наказу N?l1-к від 31.01.2020року, ОСОБА_1 працював на посаді в.о. начальника партії з

посадовим окладом - 7520 грн.

Згідно наказів ДП ПрАТ «НАК «НАДРА УКРАЇНИ» «ЦЕНТРУКРГЕОЛОГІЯ» від 28.12.2019 року N?137-к; від 31.03.2020 року N?36-к; від 30.06.2020 року N?58-к; від 30.09.2020 року N?102-к; від 31.12.2020 року № 138-к; від 29.03.2021 року N?23-к - всі працівники підприємства працюють з одним робочим днем на місяць.

Зокрема 31.01.2020 року, 28.02.2020 року, 31.03.2020 року, 30.04.2020 року, 29.05.2020 року, 30.06.2020 року, 31.07.2020 року, 31.08.2020 року. 30.09.2020 року, 30.10.2020 року, 30.11.2020 року, 31.12.2020 року.

Згідно табелю обліку використаного робочого часу за червень 2020 року, ОСОБА_1 фактично працював 6 днів. Відповідно до табелю обліку використаного робочого часу за липень 2020 року, ОСОБА_1 фактично працював 5 днів.

Зважаючи на те, що на підставі наказів працівникам ДП ПАТ «НАК «НАДРА УКРАЇНИ» «ЦЕНТРУКРГЕОЛОГІЯ» встановлено графік роботи у 2020 році - один робочий день на місяць, враховуючи, те, що за табелями обліку використаного робочого часу, позивач останні 2 міс, які передували звільненню, фактично працював 6 робочих днів (червень 2020 року) та 5 робочих днів (липень 2020 року), то обрахунок середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільнені повинен бути наступним: середньомісячне число робочих днів у періоді складає 1 робочий день, відповідно час затримки розрахунку становить 51 місяців (по листопад 2024 включно). Середньоденна заробітна плата за 11 робочих днів становить 353,72 грн 2256 (за 6р.д. Червня 2020 року) +1634,78(за 5 р.д. Липня 2020 року))*11). Середній заробіток 353,71грн*51 місяців * 1 р.д.= 18039,21 грн.

Отже, на дату звільнення заборгованість відповідача перед позивачем щодо нарахованої, проте невиплаченої заробітної плати становила - 60078,07 грн.

Проте, відповідачем було частково сплачено дану заборгованість: 21.09.2020 року - 1289,70 грн.; 23.12.2020 року - 14100 грн.; 24.12.2020 року - 1488,83 грн.; 27.04.2021 року - 15000 грн.

Враховуючи, що з травня 2021 року відповідач перестав сплачувати заборгованість по заробітній платі через брак коштів у підприємства добровільно, позивач міг реалізувати своє право на отримання грошової винагороди зі стягненням середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні одразу, шляхом звернення з відповідною позовною заявою до суду, проте цього не зробив, внаслідок чого з травня 2021 року до 23.10.2024 року (звернення з позовом до суду) розмір середнього заробітку безпідставно зріс.

Оскільки саме позивач зацікавлений в отриманні всіх, передбачених законом платежів, останній досить тривалий час зволікав зі зверненням з позовом до суду, внаслідок чого в його діях вбачається намір подовжити такий строк умисно, з метою отримання більшої суми.

Так як з моменту звільнення позивача,7 роботи по день останньої виплати заробітної плати відповідачем в добровільному порядку пройшло 8 міс., то відповідно, середній заробіток за цей час складає 2829,68 грн. (сума середньоденної заробітної плати 353,71 грн. х8 місяців х 1 робочий день).

Зважаючи на те, що позивач вчасно не звернувся з позовом до суду, за умови невірного розрахунку середнього заробітку представником позивача, відповідач просить задовольнити позовні вимоги в частині стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні на суму тільки 2829,68 грн.

Відповідач також звертає увагу суду на те, що середній заробіток за час затримки. розрахунку при звільненні, заявлений позивачем у своїх вимогах і який становить 379008,00 грн. в 13 разів перевищує суму боргу з заробітної плати, а тому порушує принцип пропорційності щодо відшкодування шкоди.

Отже зважаючи на викладене вище, сума компенсації з вересня 2020 року по листопад 2024 року становить 18329,70 грн., проте відповідач просить зменшити дану суму зважаючи на те, що заходи відповідальності роботодавця щодо порушення строків виплати заробітної плати повинні відповідати принципам справедливості та пропорційності. Внаслідок того, що позивач тривалий час не звертався з позовом до суду про стягнення заборгованості з нарахованої, але не виплаченої заробітної плати та компенсації, чим проявляв певну незацікавленість у негайному отриманні коштів, відповідач вважає, що ОСОБА_1 умисно затягнув дані строки з метою збільшення сум нарахувань до виплати. У зв`язку з цим, відповідач просить зменшити суму до 2819,95 грн., зарахувавши строк з вересня 2020 року по травень 2021 року (місяць, коли відповідач перестав отримувати від відповідача виплати щодо заборгованості з заробітної плати в добровільному порядку).

У відповіді на відзив представник позивача зазначає, що відповідач вважає, що саме позивач винен у тому, що відповідач несвоєчасно із ним розрахувався, оскільки будучи зацікавленим в отриманні всіх, передбачених законом платежів, останній досить тривалий час зволікав зі зверненням з позовом до суду, внаслідок чого в діях вбачається намір продовжити такий строк умисно, з метою отримання більшої суми. Відповідач вважає, що оскільки з моменту звільнення позивача з роботи по день останньої виплати зворотної плати відповідачем в добровільному пройшло 8 місяців, то відповідно, середній заробіток за цей час складає 2829,68 грн. та просить позов задовільнити в цій частині.

Позивач не погоджується із позицією відповідача, оскільки вона носить суто дискримінаційний характер, не ґрунтується на приписах діючого законодавства та не призведе до відновлення порушених прав позивача.

Разом з тим, відповідач безпідставно перекладає на позивача обов`язок стягнення із нього заборгованості по заробітній платі в судовому порядку, зухвало забуваючи про свій обов`язок щодо її своєчасної та повної виплати, не чекаючи звернення із позовом від управненої сторони. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом. Крім того, пропрацювавши на підприємстві майже 30 років, останній розраховував, що роботодавець принаймні віднесеться до нього із повагою. 26.04.2021 звернувся до відповідача із листом-претензією щодо повного погашення заборгованості по заробітній платі у вказаній сумі (вхідний №38 від 26.04.2021). Мотивував потребою у грошових коштах у зв`язку із доглядом прикутого до ліжка хворого батька. Однак, останній претензію позивача проігнорував, не надавши ні грошей ні відповіді. Повноцінно захищати свої порушені права Позивач зміг лише у 2024 році після смерті хворого батька, коли у нього відпала потреба у його постійному догляді. Тому, зухвалі та безпідставні звинувачення відповідача про умисний характер дій позивача, свідчать не про факт визнання останнім своєї провини у несвоєчасній виплаті заробітної плати, а свідчать про його намір уникнути встановленого законом обов`язку щодо компенсації втраченого заробітку та відповідальності за несвоєчасне виконання своїх зобов`язань.

Позиція відповідача наведена у відзиві щодо зменшення суми компенсації частини доходу із 19330,97 грн. до 2819,95 грн. не ґрунтується на нормах діючого законодавства. Крім того, не існує жодної правової позиції ВС , яка б надавала суду можливість зменшити таку виплату, оскільки ця виплата покликана захистити майновий стан працівника від знецінення його заробітку.

Вважає помилковим розуміння відповідача щодо того, що «…позивач міг реалізувати своє право на отримання грошової винагороди зі стягнення середнього заробітку за час затримки при звільненні одразу, шляхом звернення з відповідною позовною заявою до суду, проте цього не зробив, внаслідок чого з травня 2021 року до 23.20.2024 розмір середнього заробітку безпідставно зріс».

Із відзиву, отриманого 25.12.2024, позивач дізнався, що в період часу з 02.01.2020 по 30.08.2020 на підставі наказів від 28.12.2019 №137-к, від 31.03.2020 №36-к, від 30.06.2020 №58-к на підприємстві був встановлений 1 денний робочий тиждень.

Із вказаними наказами позивач ознайомлений не був та своєї згоди на такий робочий графік не надавав. Більше того, вказані накази є незаконними, ще й з тих причин, що в супереч положенням ст. 32 КЗпП України про їх прийняття не було повідомлено позивача за два місяці.

Крім того, можливість встановлення такого робочого режиму, який суттєво змінює умови оплати праці не було погоджено із профспілковим комітетом роботодавця.

Таким чином, у позивача існує обґрунтована підозра вважати, що вказані накази можуть бути спеціально підготовлені у зв`язку із даним спором, оскільки надаючи їх суду, відповідач намагається уникнути справедливої відповідальності за свою протиправну бездіяльність із виплати заробітної плати позивачу, та намагається суд завести в оману. За таких умов, проведений відповідачем обрахунок при якому середній заробіток позивача на посаді начальника партії благородних металів в Дочірньому підприємстві Приватного акціонерного товариства «НАК «Надра України» «Центрукргеологія» складає 353,71 грн. на місяць протирічить фактичним обставинам справи та доказам наданим самим відповідачем. Адже згідно інформації наданої відповідачем на адвокатський запит, оклад позивача складав 7520,00 грн. на місяць.

За таких умов, середній заробіток за час затримки при розрахунку повинен братись виходячи саме із суми дійсного посадового окладу позивача.

Враховуючи вкладене, в частині стягнення компенсації втраченого заробітку та середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні підлягає задоволенню в повному обсязі.

Разом з тим, позивач підтверджує факт повного розрахунку відповідачем із ним по заробітній платі 05.12.2024, тобто після звернення із відповідним позовом до суду та відкриття провадження. Враховуючи викладене, керуючись положеннями ст. 255 ЦПК України клопочу про закриття провадження у справі в частині стягнення із Дочірнього підприємства «Центрукргеологія» НАК «НАДРА УКРАЇНИ» (ЄДРПОУ 01432478) на користь ОСОБА_1 заборгованості по заробітній платі в розмірі 28 199,54 грн. (двадцять вісім тисяч сто дев`яносто дев`ять гривень 54 коп.) у зв`язку із припиненням існування предмета спору, внаслідок добровільної сплати відповідачем усієї суми такої заборгованості після відкриття провадження у справі.

Представник позивача адвокат Архипенко О.А. у судовому засіданні підтримав позовні вимоги в частині стягнення середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні та компенсації втраченого заробітку. Щодо стягнення заборгованості по виплаті заборгованості по заробітній платі просив закрити провадження у справі, оскільки заборгованість у сумі 28199,54 грн сплачена. Повідомив додатково, що позивач 18.08.2020 звільнився. Розрахунку не було проведено при звільненні. Загальна заборгованість становила 60078, 07 грн. Така заборгованість була сплачена частками. На час звернення до суду заборгованість становила 379008 грн. Позивач весь час ходив на роботу, не знав про накази щодо особливий режим робити та табелювання за меншу кількість робочих днів. Видані накази не оскаржував. Така кількість робочих днів містить ознаки простою. Окрім того, щодо такого режиму роботи повинен надавати дозвіл профспілковий комітет та трудовий колектив, оскільки були суттєві зміни в умовах праці. Повідомив, що позивач не звернувся раніше з позовом, бо доглядав батька та має тихий норов.

Представник відповідача адвокат Шимановський А.В. частково визнав позовні вимоги, а саме щодо стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні у сумі 2829,68 грн та компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків виплати у сумі 2819,95 грн, а в решті просив відмовити з підстав, зазначених у відзиві на позовну заяву. Додав, що позивач працював декілька днів у тиждень при наявності роботи у зв`язку з виданими наказами. Заперечував простій підприємства, оскільки була робота. Крім того, у позові відсутнє посилання на простій. Повідомив, що позивач не звертався із заявою про надання відпустки за власний рахунок терміном на 18 днів.

Суд заслухавши представників сторін у справі, дослідивши докази у справі, оцінивши їх відповідно, дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Відповідно до ч. 1статті 4 ЦПК Україникожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст.12ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ч. 1 ст. 13 ЦПК Українисудрозглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, вмежахзаявлених неювимогі на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках

Крім того, відповідно до ст.81ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 43 Конституції України передбачено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Відносини, які виникають між працівником і роботодавцем із приводу оплати праці, у тому числі й у зв`язку з порушенням строків виплати заробітної плати, регулюються трудовим законодавством, а саме: КЗпП України; Законами України: «Про оплату праці», та інш.

За змістомст. 21 КЗпП України, трудовим договором є угода між працівником і роботодавцем (роботодавцем - фізичною особою), за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а роботодавець (роботодавець - фізична особа) зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Статтею 94 КЗпП Українипередбачено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Відповідно до статті 3 КЗпП України законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Статтею 4 КЗпП України визначено, що законодавство про працю складається з КЗпП України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.

Статтею 10 Закону України "Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану"визначено, що заробітна плата виплачується працівнику на умовах, визначених трудовим договором. Роботодавець повинен вживати всіх можливих заходів для забезпечення реалізації права працівників на своєчасне отримання заробітної плати. Роботодавець звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання щодо строків оплати праці, якщо доведе, що це порушення сталося внаслідок ведення бойових дій або дії інших обставин непереборної сили. Звільнення роботодавця від відповідальності за несвоєчасну оплату праці не звільняє його від обов`язку виплати заробітної плати. У разі неможливості своєчасної виплати заробітної плати внаслідок ведення бойові дії, строк виплати заробітної плати може бути відтермінований до моменту відновлення діяльності підприємства.

У статті 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод вказано, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном; ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

За практикою Європейського суду з прав людини (справа "Будченко проти України", заява N 38677/06) концепція "майна" не обмежується існуючим майном, може охоплювати активи, включаючи вимоги, стосовно яких можна було би довести, що заявник принаймні мав "законні сподівання" щодо отримання можливості ефективного володіння правом на власність.

Тобто невиплачена заробітна плата є майном та однозначно підпадає під дію статті 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Судом становлено, що відповідно до Довідки ДП ПрАТ «НАК «Надра України» «Центрукргеологія» № 80/01 від 03.10.2024року, Південно-Українська геологічна експедиція Трест «Київгеологія» перейменована в Черкаську геологорозвідувальну експедицію Об`єднання «Північукргеологія» (наказ № 216 від 01.08.1979року МінГеоУСССР). З 07.08.1997року на базі експедиції утворено Державне геологічне підприємство «Центрукргеологія» (наказ № 73 Держкомгеології від 07.08.1997року). З 16.05.2001року на базі Державного геологічного підприємства «Центрукргеологія» утворено Дочірнє підприємство Національної акціонерної компанії «Надра України «Центрукргеологія» (наказ № 25 від 16.05.2001року). З 04.11.2019року перейменоване на Дочірнє підприємство ПрАТ «НАК «Надра країни» «Центрукргеологія» (наказ № 398 від 04.11.2019року).

Відповідно до копії трудової книжки виданої на ім`я ОСОБА_1 , позивач 14.10.1991 перебував в трудових відносинах з Черкаську геологорозвідувальну експедицію Об`єднання «Північукргеологія».

Згідно довідки ДП ПАТ «Національна акціонерна компанія «Надра України» «Центрукргеологія» від 03.10.2024 № 76/01 вбачається, що ОСОБА_1 згідно наказу № 11-к від 31.01.2020 працював на посаді в.о. начальника партії з посадовим окладом 7520 грн.

Наказом № 81-к директора ДП ПАТ «Національна акціонерна компанія «Надра України» «Центрукргеологія» від 18.08.2020 «Про припинення трудового договору», ОСОБА_1 виконуючого обов`язки начальника ПБМ, 18.08.2020 звільнено з роботи у зв`язку з виходом на пенсію, ст. 38 КЗпП України. Крім того, вказаним наказом також передбачено виплату йому компенсації за 21 календарний день, зазначено, щодо виплати одноразової допомоги у розмірі п`яти мінімальних заробітних плат та компенсації за 15 календарних днів невикористаної щорічної відпустки.

Згідно до довідки від 03.10.2024 заборгованість відповідача перед позивачем станом на 01.10.204 становить 28199,54 грн.

У статті 116 КЗпП України зазначається, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати. У разі спору про розмір сум, нарахованих працівникові при звільненні, роботодавець у будь-якому разі повинен у визначений цією статтею строк виплатити не оспорювану ним суму.

Отже, стороною відповідача не заперечується та у судовому засіданні встановлено, що у порушення вимог указаних вимог законодавства, підприємство у день звільнення позивача не здійснило виплату нарахованої заробітної плат, мало заборгованість у сумі 28199,54 грн., що мало було зробити у відповідності до вимогст. 116 КЗпП України.

Однак, після звернення до суду 05.12.2024 відповідачем здійснена виплата заробітної плати у розмірі 28199,54 грн.

Згідно за ст. 117 КЗпП у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені встатті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

У судовому засіданні не здобуто доказів того, що така затримка у виплаті заробітної плату виникла з вини позивача.

Щодо стягнення середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні.

Порядок обчислення середньої заробітної плати працівника регулюється Постановою КМУ від 08.02.1995року № 100 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати».

Абзацом другим п. 8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.08.1995№ 100 передбачено, що після визначення середньоденної заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику, здійснюються нарахування загальної суми середнього заробітку, яка обчисляється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді.

Відповідно до абзацу третього п. 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995№ 100, середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана дана виплата. Усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо.

Пунктом п`ятим розділу IV Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995№ 100 передбачено, що нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться, виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

Згідно з пунктом восьмого розділу IV Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995№ 100, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні 2 місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства (абзац третій пункту 8 розділу IV Порядку).

Якщо в розрахунковому періоді у працівника не було заробітної плати, розрахунки проводяться з установлених йому в трудовому договорі тарифної ставки, посадового (місячного) окладу (ч. 4 Розділ ІІ Порядку).

При обчисленні середньої заробітної плати за два місяці, виходячи з посадового окладу чи мінімальної заробітної плати, середньоденна плата визначається шляхом ділення суми, розрахованої відповідно до абзацу 5 п. 4 цього Порядку на число робочих днів за останні 2 календарні місяці, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата, згідно з графіком підприємства, установи, організації.

У разі коли середня місячна заробітна плата визначена законодавством як розрахункова величина для нарахування виплат і допомоги, вона обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати, розрахованої згідно з абзацом 1 цього пункту на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді.

Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні 2 календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства.

У судовому засіданні встановлено, що у зв`язку з невизначеністю обсягу робіт по державному замовленню і фінансуванням, значною заборгованістю по заробітній платі та обов`язковим платежам до пенсійного та соціального фондів, відповідачем режим роботи на підприємстві, відповідачем видані слідуючі накази щодо певної категорії працівників (окрім директора та головного інженера) встановлено режим роботи з одним робочим днем. Копії наказів долучені до матеріалів справи та оглянуті оригінали під час судового засідання.

Так, наказом від 31.12.2020 № 138-К встановлений режим роботи з 04.01.2021-31.06.2021 один робочий день на місяць -29.01.2021, 26.02.2021, 31.03.2021, наказом № 102-к від 30.09.2020 один робочий день на місяць 30.10.2020,30.11.2020,31.12.2020, наказом № 58-к від 30.06.2020 один робочий день на місяць 31.07.2020, 31.08.2020, 30.09.2020, наказом № 36-к від 31.03.2020 один робочий день на місяць 30.04.2020, 29.05.2020, 30.06.2020, наказом № 23-к від 29.03.2021 один робочий день на місяць - останній робочий день місяця, наказом № 137-к від 28.12.2019 один робочий день на місяць 31.01.2020, 28.02.2020, 31.03.2020.

Зазначено, що оплата праці проводиться за фактично відпрацьований час (п.1.5. Наказів).

Крім того, суду надані табелі обліку використання робочого часу за червень 2020 року, липень 2020 року, з яких зазначені робочі дні позивача за указаний період.

У зв`язку з викладеним, розрахунок середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні повинен вираховуватись з середньомісячного числа робочих днів у періоді - 1 робочий день. Отже, час затримки розрахунку становить за період з 14 грудня2020року по 14 серпня2024року становить 4 роки 3 міс 17 днів (51 місяць).

Суд визначає розрахунковий період - попередні повністю відпрацьовані місяці червень та липень2020року (попередні повністю відпрацьовані місяці).

У Довідці № 76/01 від 03.10.2024ДП ПрАТ «НК «Надра України» «Центрукргеологія» «Про підвищення посадового окладу ОСОБА_1 згідно штатних розписів та відповідних наказів до них» зазначається, що згідно штатного розписи від 31.01.2020 та наказу № 11-к від 31.01.2020 (з 01.01.2020) посадовий оклад тв.о. начальника партії становив 7520грн. 00 коп.

В останні два календарні місяці роботи позивача було 11 робочих дні 6 р.д. у червні 2020 року (заробітна плата 2256 грн) та 5 р.д. у липні 2020 року (заробітна плата 1634, 78 грн)

Таким чином, середньоденна заробітна плата складає 353, 71 грн (2256+1634,78)*1)), а середній заробіток - 18039,21 грн (353,71 грн*51 місяць*1 р.д.)

Звертаючись з вимогою про стягнення відшкодування, визначеного виходячи з середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні відповідно до ст. 117 КЗпП України, позивач не повинен доводити розмір майнових втрат, яких він зазнав. Тому, оцінка таких втрат працівника, пов`язаних із затримкою розрахунку при звільнені, не має на меті встановлення точного їх розміру. Суд має орієнтовно оцінити розмір майнових втрат, яких, як можна було б розумно передбачити, міг зазнати позивач.

Ухвалення судового рішення про стягнення з роботодавця виплат, які передбачені після звільнення, за загальними правилами, встановленими ЦК України, не припиняє відповідний обов`язок роботодавця, то відшкодування, передбачене ст. 117 КЗпП України, спрямоване на компенсацію працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця, у спосіб, спеціально передбачений для трудових відносин, за весь період такого невиконання, в тому числі й після прийняття судового рішення.

Згідно правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду України від 2 липня 2014 року, передбачений ч. 1ст. 117 КЗпП Україниобов`язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені вст. 116 КЗпП України, при цьому визначальними є такі обставини , як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку. Порушення процедури про банкрутство роботодавця, наявність тривалого періоду здійснення виконавчих дій органами державної виконавчої служби, незначна частка заборгованості підприємства перед працівником у виплаті компенсації за невикористану відпустку порівняно із сумою середнього заробітку за весь час затримкирозрахунку призвільненні по день фактичного розрахунку не може свідчити про відсутність вини роботодавця в невиплаті працівникові належних коштів і не є підставою для звільнення роботодавця від обов`язку сплатити зазначені кошти.

Верховний Суд України у постанові від 30 листопада 2020 року у справі № 480/3105/19 зазначив, що Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що встановленийст. 117 КЗпПУмеханізм компенсації роботодавцем працівнику середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не передбачає чітких критеріїв встановлення справедливого та розумного балансу між інтересами звільненого працівника та його колишнього роботодавця. Суд може зменшити розмір відшкодування, передбаченогост. 117 КЗпПУ, і таке зменшення має залежати від розміру недоплаченої суми.

Таким чином, ще однією підставою для зменшення розміру відшкодування, передбаченогоУкраїни є залежність розміру недоплаченої суми від загального розміру виплаченої звільненому працівнику суми розрахунку при звільненні .

Велика Палата Верховного Суду відступила від висновку Верховного Суду України, сформульованого у постанові від 27 квітня2016року у справі за провадженням N 6-113цс16, і вважає, що, зменшуючи розмір відшкодування, визначений виходячи з середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 КЗпП України, необхідно враховувати: розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором, період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум; ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.

Вказана позиція Верховного Суду аргументувала тим, що з однієї сторони працівник є слабшою, ніж роботодавець стороною у трудових правовідносинах. З іншої сторони, якщо відповідальність роботодавця перед колишнім працівником за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку при звільненні не обмежена в часі та не залежить від простроченої заборгованості, то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків.

Конституційний Суд України в Рішенні від 22 лютого 2012 року No 4-рп/2012 у справі за конституційним зверненням щодо офіційного тлумачення положеньстатті 233 Кодексу законів про працю Україниу взаємозв`язку з положеннями статей117,237-1цьогоКодексуроз`яснив, що застаттею 47 КЗпП Українироботодавець зобов`язаний виплатити працівникові при звільненні всі суми, що належать йому від підприємства, установи, організації, у строки, зазначені в ст. 116 Кодексу, а саме в день звільнення або не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Не проведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої ст. 117 Кодексу, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Зазначена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 29 січня 2014 року у справі N 6-144цс14, яка згідно з ч. 4ст. 263 ЦПК Українимає враховуватися іншими судами загальної юрисдикції.

Враховуючи розмір простроченої заборгованості роботодавця, а також обставини періоду затримки виплати заборгованості по заробітній платі, що пов`язано з введенням на території України воєнного стану, а також того, що позивач протягом 4 років не вчиняв жодних дій щодо відновлення порушеного права, суд доходить висновку про наявність підстав для пом`якшення відповідальності відповідача шляхом зменшення розміру стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні до 5000 грн.

При цьому, стягнення з відповідача на користь позивача розміру середнього заробітку за несвоєчасну виплату заробітної плати звільненому працівнику, слід здійснити з обов`язковим відрахуванням (утриманням) податків, обов`язкових платежів та зборів, передбачених законодавством України.

Суд не приймає до уваги посилання представника позивача щодо звернення ОСОБА_1 до відповідача з вимогою щодо поновлення своїх прав оскільки наданий лист-претензія від 25.05.2021 про погашення заборгованості при звільненні, оскільки автором є ОСОБА_2 , лист стосується роботи останнього та отримання ним заробітної плати у період з 01.08.2011 по 14.12.2020 на посаді інженера геолога пошуковій зйомочній партії.

Окрім того, суд не приймає посилання у судовому засіданні представника позивача на існування простою на підприємстві з огляду на накази про встановлений режим роботи.

Так, відповідно достатті 34 КЗпП Українипростій- це зупинення роботи, викликане відсутністю організаційних або технічних умов, необхідних для виконання роботи, невідворотною силою або іншими обставинами.

Зважаючи на зазначене, якщо роботодавець не має можливості забезпечити повноцінну роботу підприємства, його окремих структурних підрозділів, або певних працівників він має право оголосити простій. Отримання згоди працівників на оголошення простою чинним законодавством не передбачено.

Аналіз статтею 34КЗпП України свідчить про те, що обов`язковою підставою для введення простою на підприємстві є повна зупинка його роботи або роботи окремих підрозділів.

Наведене узгоджується із висновком, зробленим Верховним Судом у постанові від 30 січня 2019 року у справі № 210/5853/16-ц (провадження № 61-46703св18).

Відповідно до листа Міністерства праці та соціальної політики України від 23.10.2007 року № 257/06/187-07 «Щодо організації роботи під час простою на підприємстві», простій - це призупинення роботи, викликане відсутністю організаційних або технічних умов, необхідних для виконання роботи, невідворотною силою або іншими обставинами.

Представник позивача заперечує щодо ознайомлення позивача з наказами про режим роботи на підприємстві, а відтак йому не було відомо про встановлення режиму роботи з одним робочим днем.

Однак, указані накази під час розгляду справи є діючими, спору щодо них немає, накази чи акти підприємством про простій не видавались, позивач не висловлював непогодження з виплаченими сумами заробітної плати за саме такий робочий час.

Окрім того, відповідно до ч.2ст.113 КЗпП Українипро початок простою, крім простою структурного підрозділу чи всього підприємства, працівник повинен попередити власника або уповноважений ним орган чи бригадира, майстра, інших посадових осіб.

Наказом Державного комітету статистики України від 05.12.2008 року №489 «Про затвердження типових форм первинної облікової документації зі статистики праці»затверджено Типову форму №П-5 табелю обліку використаного робочого часу.

Так, при веденні обліку використаного робочого часу використовуються умовні позначення та коди (буквені та цифрові), зокрема, простій позначається літерою «П» та цифровим кодом «23».

З наявних в матеріалах справи витягів з табелів обліку робочого часу, зокрема, ОСОБА_1 , за червень-липень 2020 рік, вбачається, що вони не містять позначень простою, натомість містять умовні позначення «НД», «ВХ».

При розгляді вказаної справи позивачем в порядку ст.77,78 -81 ЦПК Українине надано належних та допустимих доказів простою.

Щодо стягнення компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків виплати.

Відповідно до ст. ст. 2, 3 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку із порушенням їх виплати» від 19 жовтня 2000 року №2050-111 зі змінами вказано що компенсація громадянам втрати частини доходів, у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі компенсація) проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом

Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру , в тому числі заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.

Сумакомпенсаціїобчислюється шляхом множеннясуми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу(інфляція місяця, за який виплачується дохід до уваги не береться).

Статтею 34 Закону України «Про оплату праці»встановлено, що компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати, проводиться відповідно до індексу зростання ціп на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку встановленому чинним законодавством.

У випадку порушення встановлених статтею строків виплати заробітної плати, працівникові надається право на компенсацію відповідно доЗакону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку із порушенням строків їх виплати», за яким компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

У випадку порушення встановлених строків виплати заробітної плати працівникові надається право на компенсацію відповідно доЗакону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати», за яким компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам - за період, починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Згідно п. 4 «Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати», затвердженогоПостановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року № 159сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.

Так, індекс споживчих цін для визначення суми компенсації обчислюється шляхом множення місячних індексів споживчих цін за і період невиплати грошового доходу. При цьому індекс споживчих цін у місяці, за який виплачується дохід, до розрахунку не включається. Щомісячні індекси споживчих цін публікуються Держкомстатом.

Згідно рішення Конституційного Суду України від 15 жовтня 2013 року № 8-ПР/2013 положеннюст.233 КЗпП Українинадане додаткове офіційне тлумачення, відповідно якого у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звертатися до суду з позовом про стягнення суми індексації заробітної оплати та компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати як складових належної працівнику заробітної плати без обмежень будь-яким строком незалежно від того, чи були такі суми нараховані роботодавцем.

Із правового висновку, викладеному Верховним Судом України у рішенні № 6-43цс14 від 21 травня 2014 року вбачається, що: «Компенсація втрати частини заробітної плати провадиться згідно зі статтею 34Закону України «Про оплату праці», Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» та Положенням про порядок компенсації працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням термінів її виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20грудня 1997року №1427 (зі змінами, внесеними згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 23 квітня 1999 року №692), підприємствами, установами, організаціями всіх форм власності й господарювання своїм працівникам у будь-якому разі затримки виплати нарахованої заробітної плати на один і більше календарних місяців, незалежно від того, чи була в цьому вина роботодавця, якщо в цей час індекс цін на споживчі товари і тарифів на послуги зріс більше ніж на один відсоток.

Згідно п. 2 «Положення про порядок компенсації працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням термінів їх виплати», затвердженогопостановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 1997 року № 1427(із наступними змінами), компенсація проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати заробітної плати, нарахованої працівникові за період роботи, починаючи з 1 січня 1998 року, якщо індекс на споживчі товари і тарифів на послуги за цей час період зріс більш як на один відсоток.

Сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованої, але не виплаченої працівникові заробітної плати за відповідний місяць (після утримання податків і платежів) на коефіцієнт приросту споживчих цін.

Коефіцієнт приросту споживчих цін визначається як різниця між часткою від ділення індексу споживчих цін в останній місяць перед виплатою суми заборгованості на індекс споживчих цін у тому місяці, за який виплачується заробітна плата, та коефіцієнтом 1. Коефіцієнт приросту споживчих цін розраховується з трьома знаками після коми.

Індекси споживчих цін для розрахунку коефіцієнта приросту споживчих цін щомісячно публікуються Держкомстатом наростаючим підсумком з початку того року, в якому виникла заборгованість із виплати заробітної плати, що підлягає компенсації відповідно до пункту 2 цього Положення. Якщо виплата заборгованості із заробітної плати провадиться до опублікування Держкомстатом індексу споживчих цін за останній місяць перед виплатою суми заборгованості, під час розрахунку суми компенсації на період до опублікування зазначеного індексу споживчих цін за згодою працівника для розрахунків застосовується індекс споживчих цін за попередній місяць.

Встановлено, що сума компенсації з вересня 20210року по листопад 2024 року становить 18329,70 грн.

Однак, враховуючи, що позивач не виконував дії, направлені на поновлення порушених прав, тривалий час не звертався до суду або до роботодавця, чим виявив незацікавленість у відновленні своїх прав, що призвело до штучного збільшення сум, які підлягають до нарахування. Отже, враховуючи указане суд вважає за необхідне зменшити суму до 3000 грн.

Таким чином, на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які посилався позивач, як на підставу своїх вимог, підтверджених доказами, дослідженими судом, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд дійшов висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог, з мотивів та доводів, що викладені вище.

Щодо клопотання про закриття провадження у справі у зв`язку зі сплатою відповідачем не виплаченої заробітної плати при звільненні, у зв`язку її виплатою під час судового розгляду справи.

Згідно до ч.ч.1, 3ст. 206 ЦПК Українипозивач може відмовитися від позову, а відповідачвизнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. У разі відмови позивача від позову суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі.

Відповідно до п.4 ч.1ст. 255 ЦПК Українисуд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмова прийнята судом.

Відповідно до положень ст.ст.49,255ЦПКУкраїни позивач відмовився від позову в частині стягнення заборгованості по нарахованій та не виплаченій заробітній платі, підстави для неприйняття такої відмови судом не встановлені і відмова від позову не суперечить вимогам чинного законодавства і не порушує права сторін, наслідки відмови від позову в частині позивачу зрозумілі.

За таких обставин суд вважає за необхідне на підставі ст.255ЦПК України закрити провадження у справі в зазначеній частині вимог.

Відповідно до п. 7 ч. 1ст. 264ЦПК України підчас ухвалення рішення суд вирішує питання зокрема, чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення;

Згідно п. 2 ч. 1ст. 430ЦПК України суддопускає негайне виконання рішень у справах про присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

Згідност. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача має бути стягнуто витрати, пов`язані із сплатою судового збору пропорційна до розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до п.1 ч.1ст.5 Закону України "Про судовий збір", позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі, від сплати судового збору звільняються.

Відповідно дост.4 Закону України "Про судовий збір", за подання до суду фізичною особою позовної заяви майнового характеру судовий збір становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Позивачем сплачено 3033 грн судового збору за вимогу щодо стягнення середнього заробітку за час затримки та 968, 96 грн за стягнення компенсації втрати частину доходу у зв`язку з порушенням строків розрахунку по заробітній платі.

У зв`язку ізчим звідповідачана користь позивача слідстягнутисудовийзбіру розмірі39,42 грн.завимогоющодо стягнення середнього заробітку за час затримки та 145, 34 грн. компенсації втрати частину доходу у зв`язку з порушенням строків розрахунку по заробітній платі, всього 184, 79 грн.

Керуючись ст.ст.2-15,81,89,258-259,263-265,268,273,354,430 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги представника ОСОБА_1 адвоката Архипенка Олександра Анатолійовича до Дочірнього підприємства Приватного акціонерного товариства «НАК «Надра України» «Центрукргеологія» про стягнення заборгованості з нарахованої, але не виплаченої заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку, компенсації втрати частини доходу у зв`язку з порушенням строків розрахунку по заробітній платі, - задовольнити частково.

Стягнути з Дочірнього підприємства «Центрукргеологія» НАК «Надра України» на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) середній заробіток за час затримки розрахунку за період у сумі 5000 (п`ять тисяч)грн., з відрахуванням (утриманням) при виплаті податків та обов`язкових платежів та зборів, передбачених законодавством України, компенсацію втрати частини доходу в зв`язку з порушенням строків розрахунку по заробітній платі у сумі3000 (три тисячі) грн.

Закрити провадження у справі в частині позовних вимог щодо стягнення заборгованості з нарахованої, але не виплаченої заробітної плати.

Стягнути з Дочірнього підприємства «Центрукргеологія» НАК «Надра України» на ОСОБА_1 користь судовий збір в розмірі 24 грн. 89 коп.

Стягнути з Дочірнього підприємства «Центрукргеологія» НАК «Надра України» на користь держави судовий збір в розмірі 548 грн. 37 коп.

Рішення суду може бути оскаржене до Черкаського апеляційного суду на протязі 30 днів. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або в разі розгляду справи (вирішення справи) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Головуючий: Н. М. Кондрацька