Постанова від 24.07.2025 по справі 905/239/25

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 липня 2025 року м. Харків Справа № 905/239/25

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Шутенко І.А., суддя Гребенюк Н.В. , суддя Слободін М.М.,

розглянувши в порядку спрощеного (без виклику представників сторін) провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Збагачувальна фабрика "Свято-Варваринська" (вх.№1313Д/1) на рішення ухвалене Господарським судом Донецької області у складі судді Аксьонової К.І. 19.05.2025 без виклику сторін (повний текст складено 19.05.2025) у справі №905/239/25

за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Збагачувальна фабрика "Свято-Варваринська"

про стягнення штрафу у сумі 135600,00грн

УСТАНОВИВ:

АТ "Українська залізниця" звернулося до Господарського суду Донецької області з позовом до ТОВ "Збагачувальна фабрика "Свято-Варваринська" про стягнення штрафу у сумі 135600,00грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на застосування до відповідача штрафу у розмірі 135600,00грн внаслідок неправильного зазначення відповідачем маси відправленого вантажу за накладною №49686801 від 23.09.2024, що підтверджується комерційним актом №450003/78 від 25.09.2024.

Відповідач у відзиві на позовну заяву проти позову заперечував, у разі прийняття судом рішення про задоволення позовних вимог просив зменшити розмір штрафу до 10% від заявленої до стягнення суми або до однієї провізної плати.

Рішенням Господарського суду Донецької області від 19.05.2025 позов задоволено повністю.

Стягнуто з ТОВ "Збагачувальна фабрика "Свято-Варваринська" на користь АТ "Українська залізниця" штраф у розмірі 135600,00грн та витрати зі сплати судового збору в сумі 2422,40грн.

Рішення обґрунтовано наступним:

Суд зазначив, що Комерційний акт №450003/78 від 25.09.2024 за своєю формою та змістом відповідає вимогам Статуту залізниць України та Правилам складання актів, а тому приймається судом в якості належного доказу на підтвердження факту невідповідності маси, зазначеної у накладній, фактичній масі вантажу.

Положення п.24 Статуту залізниць України встановлюють чіткі вимоги до відправника щодо оформлення вантажу та покликані забезпечити дисциплінованість учасників господарських відносин та визначають критерії обґрунтованості в подальшому будь-яких претензій залізниці до учасників господарських відносин (відправника та одержувача).

Недотримання вимог, визначених Статутом залізниць України, який є спеціальним нормативним актом, що визначає обов`язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом, покладає на порушника відповідальність, яка в даному випадку передбачена п.п. 118, 122 Статуту залізниць України.

Суд дійшов висновку, що такий штраф (п`ятикратний розмір провізної плати) не є надмірно великим у порівнянні з допущеним відповідачем порушенням.

Навантаження вагону з перевищенням його вантажопідйомності, що мало місце у даному випадку, фактично загрожує безпеці руху поїздів. З урахуванням цього штраф за неправильно зазначену масу вантажу у випадку перевищення вантажопідйомності дисциплінує учасників даних відносин та має кінцеву мету забезпечення безпеки на транспорті.

Суд дійшов висновку про відмову у задоволенні клопотання відповідача про зменшення розміру штрафу з огляду на наступне:

- взаємозв`язок стратегічного значення відповідача, про що він зауважує, судом не виключається, однак сам по собі, а також як підстава для зменшення передбаченого законодавством штрафу, відповідачем не доведений.

- недоведеність факту винятковості наведених відповідачем обставин, адже за матеріалами справи неправильне зазначення відомостей про масу вантажу в накладній №49686801 від 23.09.2024 у вагонах №55420426 та №65020547 допущене саме відповідачем, і за приписами ст. 118, 122 Статуту залізниць передбачено нарахування штрафу саме відправнику.

До Східного апеляційного господарського суду через підсистему "Електронний суд" 06.06.2025 надійшла апеляційна скарга ТОВ "Збагачувальна фабрика "Свято-Варваринська", в якій просить суд:

1. Рішення Господарського суду Донецької області від 19.05.2025 у справі № 905/239/25 скасувати повністю, і ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

2. У разі прийняття судом рішення про законність рішення суду першої інстанції, зменшити розмір стягуваного штрафу до 10 % від заявленої суми.

На думку апелянта оскаржуване рішення місцевого господарського суду ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, без надання належної обґрунтованої оцінки доводів та аргументів відповідача, а також доказів, що містяться в матеріалах справи.

Апелянт посилається на те, що судом першої інстанції не були враховані загальні правові підстави, за умови яких здійснюється стягнення штрафних санкцій з відповідача, що мали місце в даному, конкретному випадку.

Апелянт зазначає:

- суд першої інстанції прийшов до хибного висновку, що відповідачем не наведено у відзиві на позов належні підстави в підтвердження існування поважних причин неналежного виконання зобов`язань саме на час допущення помилки при заповненні накладної;

- не застосування судом механізму зменшення штрафних санкцій призвело до порушення балансу інтересів сторін;

- суд не взяв до уваги посилання відповідача на те, що порушення допущене у червні 2024, тобто після початку військової агресії рф;

- суд проігнорував твердження відповідача, що ТОВ "Збагачувальна фабрика "Свято-Варваринська" є об`єктом критичної інфраструктури оскільки є стратегічно важливими для функціонування економіки і безпеки держави, суспільства та населення;

- позивачем не доведено, що ним понесено додаткові витрати, пов`язані з неправильним зазначенням ваги в накладній;

- суд проігнорував, а позивач ніяким чином не довів, що перевезення даної кількості вантажу, не вплинуло на безпеку руху, у тому числі на надмірний знос залізнодорожнього полотна, вагонів позивача тощо;

- позивачем не додано до позову будь яких доказів понесення реальних збитків внаслідок порушення відповідачем вимог Статуту залізниць України.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судових справ між суддями Східного апеляційного господарського суду від 06.06.2025 справу №905/239/25 передано на розгляд суду у складі колегії суддів: головуючий суддя Шутенко І.А., суддя Гребенюк Н.В., суддя Слободін М.М.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 09.06.2025 витребувано у Господарського суду Донецької області матеріали справи №905/239/25.

Відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги ТОВ "Збагачувальна фабрика "Свято-Варваринська" на рішення Господарського суду Донецької області від 19.05.2025 у справі №905/239/25 до надходження матеріалів справи.

11.06.2025 справа №905/239/25надійшла до Східного апеляційного господарського суду.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 13.06.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ "Збагачувальна фабрика "Свято-Варваринська" на рішення Господарського суду Донецької області від 19.05.2025 у справі №905/239/25; установлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі; установлено строк для подання заяв та клопотань до 03.07.2025; справу постановлено розглядати без повідомлення учасників справи.

01.07.2025 від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначає, що згоден з рішенням господарського суду першої інстанції, вважає його обґрунтованим та законним, прийнятим при об`єктивному та повному досліджені всіх матеріалів справи, без порушення норм матеріального чи процесуального права, у зв`язку з чим просить оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Аргументуючи свою позицію по справі, позивач зазначає, що у даному випадку штрафна санкція не є договірною, а випливає із зазначених положень Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 року №457, якими чітко визначено розмір штрафу.

Судом апеляційної інстанції було вжито всіх можливих заходів задля повідомлення учасників процесу про хід розгляду справи, витримано терміни, які суд вважає достатніми для можливості реалізації сторонами своїх процесуальних прав.

Клопотань від учасників справи про розгляд справи з їх повідомленням (викликом) до суду апеляційної інстанції не надійшло.

Згідно ч. 1 ст. 270 ГПК України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

Відповідно до частини 2 статті 270 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справ у суді апеляційної інстанції починається з відкриття першого судового засідання або через п`ятнадцять днів з дня відкриття апеляційного провадження, якщо справа розглядається без повідомлення учасників справи.

Апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

З огляду на те, що ціна позову у даній справі є меншою від ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, суд апеляційної інстанції розглядає дану справу за правилами ч. 10 ст. 270 ГПК України без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Частиною 2 наведеної статті передбачено, що суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Розглянувши матеріали господарської справи, доводи та вимоги апеляційної скарги, викладені у відзиві заперечення, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Східний апеляційний господарський суду встановив наступне.

Між АТ "Українська залізниця" (перевізник), та ТОВ "Збагачувальна фабрика "Свято-Варваринська" (замовник, вантажовідправник) був укладений договір про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом, шляхом приєднання відповідача до умов договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом від 25.02.2020 на підставі заяви ТОВ "Збагачувальна фабрика "Свято-Варваринська" про прийняття в цілому пропозиції (акцепту) укладення договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом №36975983/2020-002 від 20.03.2020, яка відповідно до повідомлення про укладення договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом №48-36975983/2020-002 від 20.03.2020 прийнята АТ "Українська залізниця".

Умови договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом від 25.02.2020 в наданій до матеріалів справи редакції оприлюднені на веб-сторінці позивача: httр://uz-cargo.com/contractprojects.htm 31.07.2024 та введені в дію 01.09.2024.

Предметом вказаного договору перевезення є організація та здійснення перевезення вантажів, надання вантажного вагону для перевезення, інших послуг, пов`язаних з організацією перевезення вантажів у внутрішньому та міжнародному сполученнях (експорт, імпорт) у власних вагонах перевізника, вагонах залізниць інших держав та/або вагонах замовника, пов`язаних з цим супутніх послуг і проведення розрахунків за ці послуги (п.1.1 договору).

Згідно з п.п.1.5, 1.6 договору, цей договір є публічним договором, за яким перевізник бере на себе обов`язок здійснювати надання послуг, пов`язаних з організацією та здійсненням перевезення вантажів залізничним транспортом загального користування кожному, хто до нього звернеться. Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх замовників, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. Пропозиції та зміни до договору приймаються і враховуються відповідно до пунктів 9.3 та 9.4 договору та законодавства. Договір, з урахуванням змін до нього, оприлюднюється перевізником як публічна пропозиція для укладення на веб-сайті http://uz-cargo.com/, з накладенням кваліфікованого електронного підпису.

Відповідно до п. 1.4 договору надання послуг може підтверджуватись одним з таких документів: накладною, накопичувальною карткою, зведеною відомістю, відомістю плати за користування вагонами, відомістю плати за подавання/забирання вагонів та маневрову роботу, іншими документами.

Договір діє з дня його укладення, але не раніше дати введення в дію, що визначається перевізником в повідомленні про оприлюднення договору здійсненого на веб-сайті httр://uz-cargo-com/ та діє до його припинення (п. 12.1 договору).

23.09.2024 вантажовідправником, ТОВ "Збагачувальна фабрика "Свято-Варваринська" зі станції Удачна Донецької залізниці на станцію призначення Кривий Ріг-Головний Придніпровської залізниці було направлено за залізничною накладною №49686801 на групу вагонів вантаж концентрат вугілля кам`яного для коксування, марка К-100 у вологому стані. Вантаж маркований катком ущільнювачем та поперечними смугами 1,5-2м, (вантажоодержувач ПАТ "Арселор Міттал Кривий Ріг").

При оформлені залізничної накладної №49686801 відповідачем вказано у вагоні №55420426 масу вантажу нетто 70000кг, у вагоні №65020547 70000кг. Вантаж у вагони завантажено вантажовідправником. Як свідчить розділ 26 накладної №49686801 маса вантажу визначена на вагонних вагах (150т) заводський номер №545 ВВЕТ-150№071201300 ВВЕТ-150№088 (вантажовідправника).

При прибутті вагонів на попутну станцію Нижньодніпровськ-Вузол Придніпровської залізниці було проведено перевірку маси вантажу, під час якої встановлено, що маса вантажу у вагонах не відповідає масі, вказаній відправником у накладній №49686801 від 23.09.2024, а саме: у вагоні №55420426 фактична маса брутто склала 97400кг, тара вагону з ПД 23400кг, маса вантажу нетто за ПД 70000кг, фактична маса вантажу нетто 74000кг, що більше документу на 4000кг; у вагоні №65020547 фактична маса брутто склала 96900кг, тара вагону з ПД 23600кг, маса вантажу нетто за ПД 70000кг, фактична маса вантажу нетто 73300кг, що більше документу на 3300кг.

За результатами перевірки на станції Нижньодніпровськ-Вузол Придніпровської залізниці складено акти загальної форми №674 та №676 від 25.09.2024. Результат зважувань зафіксовано в книзі обліку контрольних зважувань та перевірки кількості вантажу у вагонах, витяг з якої (копія) міститься в матеріалах справи. Вагони затримано для відвантаження надлишку вантажу.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом та перевірено судом апеляційної інстанції, невідповідність фактичної маси вантажу у вагонах №55420426 та №65020547 та маси вантажу, яка зазначена у накладній №49686801 від 23.09.2024, засвідчено комерційним актом №450003/78, складеним 25.09.2024 на підставі актів загальної форми №674 та №676 від 25.09.2024. У розділі Д "Опис виявленого із зазначенням кількості недостачі або надлишку" даного акту зазначено, що при зважуванні вагонів у статичному режимі у присутності заст. ДС Опанасюка, агента комерційного Плітченко, агента комерційного Петренко, на справних вагонних 150тн електронно-тензометричних вагах ст.Нижньодніпровськ-Вузол, заводський номер №032, що пройшли держповірку 31.01.2024, виявилось:

-у вагоні №55420426 вага брутто 97400кг, тара за документом 23400кг, вага нетто 74000кг, що більше ваги вказаної в документі на 4000кг, понад вантажопідйомність на 4000кг;

-у вагоні №65020547 вага брутто 96900кг, тара за документом 23600кг, вага нетто 73300кг, що більше ваги вказаної в документі на 3300кг, понад вантажопідйомність на 3300кг.

Навантаження вантажу у вагоні №55420426 на рівні бортів, у вагоні №65020547 вище бортів на 10см, маркування із застосуванням катку-ущільнювача та поперековими смугами. Поглиблення немає, маркування не порушене. Вагони без торцевих дверей, розвантажувальні люки з обох сторін закриті. Просипання вантажу немає. В технічному відношенні вагони справні. Зав. вантажним двором за штатним розкладом відсутній.

За наслідками контрольного зважування станцією Нижньодніпровськ-Вузол Придніпровської залізниці вагони №55420426 та №65020547 відчеплені від основної накладної, відправлено на станцію призначення Кривий Ріг-Головний Придніпровської залізниці, за перевізним документом №47321153 від 05.10.2024; надлишок вантажу загальною вагою 7300 кг вагонів №55420426 та №65020547 відвантажено у вагон №60624889 та відправлено на станцію призначення за перевізним документом №47552161 від 05.10.2024.

Вказані обставини стали підставою для нарахування заявленого до стягнення в межах даного позову штрафу.

Надаючи кваліфікацію спірним правовідносинам суд виходить з наступного.

Відповідно до приписів ч.1 ст.909 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) та ч.1 ст.307 Господарського кодексу України (далі ГК України), за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Згідно з ч.2 ст.908 ЦК України та ч.5 ст.307 ГК України, умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Частиною 3 ст.909 ЦК України встановлено, що укладення договору перевезення вантажу підтверджується складанням транспортної накладної.

Накладна - це основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил перевезення вантажів і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов`язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої особи - одержувача і супроводжує вантаж до місця призначення. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення (п.6 Статуту залізниць України).

Пунктом 1.1. Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 року №644 (у редакції наказу Міністерства інфраструктури України від 08.06.2011 року №138), на кожне відправлення вантажу, порожніх власних, орендованих вагонів та контейнерів відправник надає станції відправлення перевізний документ (накладну). У разі пред`явлення до перевезення вантажу груповою відправкою або маршрутом відправник додає до накладної відомість вагонів або відомість вагонів і контейнерів, що перевозяться маршрутом (групою) за накладною. Накладна згідно з цими Правилами може оформлятися і надаватися в електронному вигляді (із накладенням електронного цифрового підпису (далі - ЕЦП).

Враховуючи викладене, та приписи статей 11 ЦК України та 174 ГК України, накладна є підставою для виникнення у сторін визначених в ній прав та обов`язків.

Обов`язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, які користуються залізничним транспортом визначені Статутом залізниць України, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 року №457 (ст.2 Статуту залізниць України).

На підставі вказаного Статуту наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 року №644, затверджені Правила приймання вантажів до перевезення (7, 9, 13, 22, 24, 37, 39 Статуту), які є обов`язковими для всіх юридичних осіб.

Згідно з п.5 Правил приймання вантажів до перевезення, загальна маса вантажу визначається відправником зважуванням або розрахунковим способом.

Відповідно до п. 2.3 Правил оформлення перевізних документів, у графі 55 "Правильність внесених відомостей підтверджую" представник відправника вказує свою посаду, розписується, засвідчуючи правильність відомостей, указаних ним у перевізному документі. Представник відправника повинен мати довіреність на оформлення перевезення.

Правильність внесених відомостей до накладних на спірні вагони підтверджена електронним цифровим підписом представника відправника у графі 55.

Вантажі, завантажені відправниками у вагони відкритого типу (платформи, напіввагони тощо), приймаються залізницею до перевезення шляхом візуального огляду вагона, вантажу, його маркування (у т.ч. захисного) та кріплення у вагоні без перевірки маси та кількості вантажу. Відповідно до статті 24 Статуту залізниць України залізниця має право перевірити правильність відомостей про вантаж, зазначених відправником у накладній, на станції відправлення, під час перевезення та на станції призначення (п. 28 Правил приймання вантажів до перевезення).

Таким чином, позивач не зобов`язаний здійснювати перевірку маси та кількості вантажу завантаженого відправником, при цьому він не позбавлений права перевірити правильність відомостей про вантаж визначених у накладній.

З матеріалів справи вбачається, що на станції відправлення вантаж прийнятий до перевезення без зауважень та без перевірки маси та кількості вантажу, про що свідчить електронний цифровий підпис працівника станції відправлення у накладній.

Згідно з п.24 Статуту залізниці вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній.

Відповідно до ч.1 ст.129 Статуту обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.

Частиною 2 ст.129 Статуту встановлено, що у разі встановлення обставин невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах складається комерційний акт.

Пунктом 5.5. розділу 4 Правил перевезення вантажів встановлено, що якщо під час перевезення або на станції його призначення буде виявлено неправильне зазначення у накладній відомостей про адресу одержувача, його код, назву вантажу, його кількість, то з відправника стягується штраф згідно до ст. 122 Статуту залізниць України. Відповідно до ст. 24 Статуту вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей зазначених у накладній.

Відповідно до ст. 122 Статуту за неправильно зазначені в накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код, адресу одержувача з відправника стягується штраф у розмірі згідно ст. 118 цього статуту, якою встановлено стягнення штрафу у п`ятикратному розмірі провізної плати за всю відстань перевезення.

Таким чином, у випадку невідповідності маси вантажу інформації визначеної у провізних документах складається комерційний акт і саме він є належним та допустимим доказом такої невідповідності.

Порядок складання комерційних актів та актів загальної форми встановлюється Правилами складання актів (стаття 129 Статуту), затверджених наказом Міністерства транспорту України 28.05.2002 року №334.

При видачі однорідного вантажу, який перевозиться навалом або насипом і прибув від одного відправника на адресу одного одержувача, недостачі, що перевищують норму природної втрати маси вантажу і граничне розходження визначення маси нетто, а також надлишки, що перевищують граничне розходження визначення маси нетто, виявлені в окремих відправках під час перевірки протягом однієї календарної доби, оформляються одним комерційним актом (п.6 Правил складання актів).

Пунктом 8 Правил складання актів, передбачено, що комерційний акт може бути складений як на станції призначення, так і на станції відправлення або попутній станції.

Враховуючи викладене, проведення зважування вантажу під час його перевезення (на проміжній станції) та складання комерційного акту за результатами такого зважування, відповідає вимогам чинного законодавства.

У пункті 27 Правил видачі вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 року №644 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 року за №862/5083, встановлено, що вантаж вважається доставленим без утрати, якщо різниця між масою, вказаною в пункті відправлення в залізничній накладній, та масою, визначеною на станції призначення, не перевищує норми природної втрати і граничного розходження у визначенні маси нетто.

Надлишок вантажу порівняно з масою, вказаною в накладній, вважається таким, що не перевищує норму, якщо він не виходить за межу граничного розходження визначення маси нетто, яке становить 0,2%.

Норми недостачі або надлишку маси вантажів розраховуються: від маси брутто - для вантажів, які перевозяться в тарі й упаковці; від маси нетто - для вантажів, які перевозяться без тари й упаковки.

Вантажовідправником відправлено концентрат вугілля кам`яного для коксування, марки К-100, у вологому стані, навалом (графа 20 накладної). Залізницею виявлено надлишок вантажу у вагоні №№55420426 та №65020547.

Різниця між фактично виявленою масою і зазначеною в перевізному документі складає 4000кг та 3300кг відповідно, що є більшою ніж 0,2% граничного розходження маси нетто, від маси зазначеної в перевізних документах (маса нетто 70000х0,2%=140кг).

Статтею 122 Статуту встановлено, що за неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача з відправника, порту стягується штраф у розмірі згідно із статтею 118 Статуту. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли.

Статтею 118 Статуту залізниць України передбачено, що пред`явлення вантажу, який заборонено до перевезень або який потребує під час перевезення особливих заходів безпеки, та з неправильним зазначенням його найменування або властивостей з відправника, крім заподіяних залізниці збитків і витрат, стягується штраф у розмірі п`ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення.

Отже, для розрахунку штрафу завжди приймається провізна плата за всю відстань перевезення, незалежно від станції виявлення порушення (станції відправлення, станції перевезення або станції призначення).

Провізна плата за перевезення вантажу, за накладною №49686801 як у вагоні №№55420426, так і у вагоні №65020547 складає 13560,00 грн.

На підставі викладеного, сума штрафу, яка підлягає стягненню складає 135600,00грн (13560,00х5х2), що відповідає приписам чинного законодавства та заявленим вимогам позивача.

Відповідно до ст. 105 Статуту залізниці, вантажовідправники, вантажоодержувачі, пасажири, транспортні, експедиторські і посередницькі організації та особи, які виступають від імені вантажовідправника і вантажоодержувача, несуть матеріальну відповідальність за перевезення у межах і розмірах, передбачених цим Статутом та окремими договорами.

Відповідно до пункту 5.5 Правил оформлення перевізних документів якщо під час перевезення вантажу або на станції його призначення буде виявлено неправильне зазначення у накладній маси, кількості місць вантажу, його назви, коду та адреси одержувача з відправника, порту стягується штраф у розмірі згідно зі статтею 118 Статуту залізниць України.

Тобто, чинне законодавство України пов`язує застосування до вантажовідправника наслідків встановлених ст.118 Статуту залізниць України із фактом неправильного зазначення певних відомостей у накладній, зокрема, маси вантажу.

За вказаних обставин, враховуючи, що факт порушення відповідачем Правил оформлення перевізних документів та положень Статуту залізниць України підтверджується матеріалами справи і не спростовується відповідачем, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача штрафу у зв`язку з неправильним зазначенням в накладній маси відправленого вантажу.

Судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду, що п`ятикратний розмір штрафу позивачем правомірно розраховано відповідно до положень пунктів 118, 122 Статуту залізниць України.

Поряд з цим, необхідності з`ясування наявності/відсутності складу цивільного правопорушення в даному випадку немає, оскільки позивач звернувся з позовом про стягнення штрафу за неправильно зазначену масу вантажу, а не про стягнення збитків. Відповідно доводи відповідача в цій частині є безпідставними та необґрунтованими.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач просив суд першої інстанції застосувати принцип справедливості та зменшити розмір заявленого до стягнення штрафу до 10% від заявленої суми або до розміру однієї провізної плати.

В обґрунтування зменшення сум заявлених до стягнення штрафних санкцій відповідач акцентував увагу на тому, що відповідач здійснює свою господарську діяльність в ускладнених умовах у зв`язку із постійними обстрілами території м.Покровськ та прилеглих територій, місця знаходження майнового комплексу та усіх основних засобів відповідача, що призвело до отримання великих збитків та часткової зупинки господарської діяльності відповідача, консервації об`єкту. Відповідач зазначає, що перевезення вантажу більшої маси ніяким чином не нанесло будь-яких збитків позивачу, ці обставини не привели до тяжких наслідків, не спричинили небезпеку та загрозу дорожньому руху, також відсутнє додаткове зношення агрегатів, та самої залізної дороги, в той час, доказів, які б підтверджували ймовірність завдання чи наявність реальних збитків у позивача через допущену відповідачем помилку під час заповнення накладної, матеріали справи не містять. Відповідач зазначає, що з огляду на господарську діяльність відповідача, причини неналежного виконання відповідачем зобов`язання і його ступінь вини, відсутність у матеріалах справи доказів понесення позивачем збитків внаслідок неправильно заповненої накладної, та неспівмірність заявленої до стягнення суми штрафу із фактом відсутності будь-яких збитків позивача, дотримуючись принципу збалансованості інтересів сторін, суд може дійти висновку, що стягнення з боржника заявленої до стягнення суми штрафу не може бути джерелом збагачення кредитора. Тобто у суду є усі необхідні підстави для застосування ст.551 ЦК України, 233 ГК України.

Аналогічні доводи викладено скаржником і в апеляційній скарзі.

Частиною 3 статті 551 ЦК України, на яку посилається апелянт, визначено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до положень статті 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Реалізуючи свої дискреційні повноваження, які передбачені статтями 551 Цивільного кодексу України та 233 Господарського кодексу України щодо права зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій, суд, має забезпечити баланс інтересів сторін, та з дотриманням правил статті 86 Господарського процесуального кодексу України за відсутності в законі переліку виняткових обставин господарський суд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку підстав, за яких можливе зменшення штрафу.

Вирішуючи питання про зменшення розміру штрафу, який підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки над розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов`язання, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків, тобто не лише майнові, а й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Обов`язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.

Положення пункту 24 Статуту залізниць України встановлюють чіткі вимоги до відправника щодо оформлення вантажу та покликані забезпечити дисциплінованість учасників господарських відносин та визначають критерії обґрунтованості в подальшому будь-яких претензій залізниці до учасників господарських відносин (відправника та одержувача).

Заявлена до стягнення штрафна санкція має позадоговірну правову природу і випливає із положень Статуту залізниць України.

Відтак, недотримання вимог, визначених Статутом залізниць України, який є спеціальним нормативним актом, що визначає обов`язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом, покладає на порушника відповідальність, яка в даному випадку передбачена пунктами 118, 122 Статуту залізниць України.

При цьому, зазначений штраф, відповідно до пунктів 118, 122 Статуту залізниць України, стягується з вантажовідправника незалежно від наявності збитків та наслідків, можливості його зменшення Статутом не передбачено.

Підстав вважати такий штраф надмірно великим у порівнянні з допущеним правопорушенням у суду немає, оскільки штраф має стягуватися з вантажовідправника незалежно від наявності збитків та наслідків.

Аналогічна за змістом правова позиція міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 05.02.2019 року у справі №914/2339/17, від 12.02.2018 року у справі №906/434/17.

Відтак, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відсутності підстав для зменшення розміру штрафу.

Суд також звертає увагу, що позивач і відповідач є господарюючими суб`єктами, які несуть відповідний ризик під час здійснення своєї господарської діяльності. Зменшення розміру заявленого штрафу, який нараховується за неналежне виконання стороною своїх зобов`язань, кореспондує обов`язок сторони, до якої така санкція застосовується, довести згідно зі статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, статтею 233 Господарського кодексу України те, що вона не бажала вчинення таких порушень, вони були зумовлені винятковими обставинами та не завдали значних збитків контрагенту, на підставі належних і допустимих доказів.

За частиною 3 статті 509 ЦК України зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості, а частиною першою статті 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Справедливість, добросовісність, розумність належать до загальних засад цивільного законодавства, передбачених статтею 3 ЦК України, які обмежують свободу договору, встановлюючи певну межу поведінки учасників цивільно-правових відносин.

Ці загальні засади втілюються у конкретних нормах права та умовах договорів, регулюючи конкретні ситуації таким чином, коли кожен з учасників відносин зобов`язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов`язки, захищати власні права та інтереси, а також дбати про права та інтереси інших учасників, передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам і інтересам інших осіб, закріпляти можливість адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу.

Колегія суддів враховує, що сторони укладаючи договір перевезення вантажу погодилися із передбаченою законом відповідальністю за неправильність відомостей, зазначених вантажовідправником у накладній.

Статтями 1, 16 Закону України " Про транспорт" визначено, що транспорт є однією з найважливіших галузей суспільного виробництва і покликаний задовольняти потреби населення та суспільного виробництва в перевезеннях; підприємства транспорту зобов`язані забезпечувати безпеку життя і здоров`я громадян, безпеку експлуатації транспортних засобів, охорону навколишнього природного середовища.

Статтями 2, 11 Закону України " Про залізничний транспорт" залізничний транспорт є однією з важливих базових галузей економіки України, забезпечує її внутрішні та зовнішні транспортно-економічні зв`язки і потреби населення у перевезеннях; діяльність залізничного транспорту, як частини єдиної транспортної системи країни, сприяє нормальному функціонуванню всіх галузей суспільного виробництва, соціальному і економічному розвитку та зміцненню обороноздатності держави, міжнародному співробітництву України; залізниці та підприємства залізничного транспорту загального користування забезпечують безпеку життя і здоров`я громадян, які користуються його послугами, а також безпеку поїздів, охорону навколишнього природного середовища згідно з чинним законодавством України; безпека руху - комплекс організаційних і технічних заходів, спрямованих на забезпечення.

Так, навантаження вагону з перевищенням його вантажопідйомності (що має місце у даному випадку) фактично загрожує безпеці руху поїздів. З урахуванням цього, штраф за неправильно зазначену масу вантажу у випадку перевищення вантажопідйомності дисциплінує учасників даних відносин та має кінцеву мету забезпечення безпеки на транспорті.

За частиною 2 статті 216 ГК України застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.

Водночас суд вважає недоведеним факт винятковості наведених відповідачем обставин, адже за матеріалами справи неправильне зазначення саме відповідачем відомостей про масу вантажу в накладній №49686801 у вагоні №№55420426 та №65020547, внаслідок чого було складено комерційний акт №450003/78 від 25.09.2024, приписами ст. 118, 122 Статуту залізниць передбачено нарахування штрафу саме відправнику.

Водночас суд апеляційної інстанції звертає увагу, що відповідачем не доведено наявність об`єктивних причин (в тому числі наявного нестабільного фінансового стану), які б перешкоджали йому сплатити суму нарахованих штрафних санкцій; не надано суду документів фінансової звітності, які б відображали загальний стан матеріального становища підприємства та його активів за певний обліковий період, що не дає можливість оцінити дійсне фінансове становище відповідача.

Згідно ст. 129 Конституції України, до основних засад судочинства відносяться, зокрема, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до статті 55 Конституції України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до вимог ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 86 цього ж кодексу визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

У даному випадку Східний апеляційний господарський суд зазначає, що апелянтом всупереч приписів ст. 73, 74, 76-79, 86 Господарського процесуального кодексу України не надано належних, допустимих і достатніх доказів на підтвердження своєї позиції по справі.

Статтею 236 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Східний апеляційний господарський суд зазначає, що аргументи були почуті, враховані апеляційним судом, при цьому судом встановлено, що оскаржуване рішення є вмотивованим, місцевим судом зазначено з достатньою ясністю підстави, на яких ґрунтуються його висновки, що відповідає практиці Європейського суду з прав людини (рішення у справі "Хаджинастасиу проти Греції").

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, які зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006 року). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

Таким чином, доводи заявника апеляційної скарги про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права під час прийняття оскаржуваного рішення не знайшли свого підтвердження, у зв`язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового акту колегія суддів не вбачає.

З огляду на викладене, місцевий господарський суд забезпечив дотримання вимог чинного законодавства щодо всебічного, повного та об`єктивного дослідження усіх фактичних обставин, що мають значення для справи, та дав належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам, а доводи апелянта не є підставою для скасування рішення суду, Східний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційну скаргу ТОВ "Збагачувальна фабрика "Свято-Варваринська" слід залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Донецької області від 19.05.2025 у справі №905/239/25 залишити без змін.

Враховуючи те, що апеляційна скарга залишається без задоволення, відповідно до ст. 129 ГПК України судовий збір за її подання покладається судом на скаржника.

Керуючись ст. 269, 270, 271, 273, 275, 276, 281 - 284 ГПК України, Східний апеляційний господарський суд

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу ТОВ "Збагачувальна фабрика "Свято-Варваринська" на рішення Господарського суду Донецької області від 19.05.2025 у справі №905/239/25 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Донецької області від 19.05.2025 у справі №905/239/25 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення.

Порядок і строки оскарження постанови передбачені ст.ст. 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя І.А. Шутенко

Суддя Н.В. Гребенюк

Суддя М.М. Слободін