Постанова

від 13.09.2006 по справі 6/56-06-1520

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

6/56-06-1520

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

13 вересня 2006 р.                                                                                   № 6/56-06-1520  

 Вищий  господарський суд  України у складі колегії  суддів:

головуючого судді      Муравйова О.В.

суддів :Мачульського Г.М.,Шаргала В.І.

за участю представників сторін:

від позивача:Єдроралюка О.І. дов. №631-юрR від 22.05.06 р.

від відповідачане з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргуЗакритого акціонерного товариства компанії “РАЙЗ”

на постановуОдеського апеляційного господарського суду від 23.05.2006р.

у справі№6/56-06-1520 господарського суду Одеської області

за позовомЗакритого акціонерного товариства компанії “РАЙЗ”

доТовариства з обмеженою відповідальністю “Науково - виробнича компанія “Сонарус”

пророзірвання договору №34-03 в частині поставки, монтажу і державної метрологічної атестації залізничних ваг та стягнення збитків у сумі 107466 грн.

В С Т А Н О В И В:

Закрите акціонерне товариство компанія “РАЙЗ” звернулась до господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Науково-виробнича компанія “Сонарус” про розірвання договору №34-03 в частині поставки, монтажу і державної метрологічної атестації залізничних ваг та стягнення збитків у сумі 107 466 грн. Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем порушені строки монтажу та не виконана державна метрологічна атестація, крім того, експлуатація поставлених та змонтованих відповідачем залізничних ваг неможлива у зв'язку з відмовою Доповідач: Шаргало В.І.

останнього  погодити технічні умови на вагонні ваги з “Укрзалізницею” та надати виданий Держстандартом сертифікат на ваги, в результаті чого позивач поніс збитки.

Заявою від 17.03.2006 року ЗАТ компанія “РАЙЗ” збільшило позовні  вимоги в частині стягнення збитків та просило стягнути 197 906 грн.

Рішенням господарського суду Одеської області від 14.04.2006 року (суддя Демешин О.А.), залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 23.05.2006 року (судді: Мацюра П.Ф., Андрєєва Е.І., Ліпчанська Н.В.),  в задоволенні позову відмовлено. Судове рішення мотивоване тим, що відповідачем виконані умови договору, що підтверджується актом приймання-передачі від 04.05.2005 року. Крім того, суд відзначив, що Інструкція про порядок застосування засобів ваговимірювальної техніки на залізничному транспорті, затверджена Наказом Мінтрансу України лише 05.04.2004 року, тоді як спірний договір підписаний сторонами 04.10.2003 року, тобто на момент підписання договору погодження з “Укрзалізницею” не вимагалося.

Не погоджуючись з прийнятими у справі рішенням та постановою, ЗАТ компанія “РАЙЗ” звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції. Вимоги касаційної скарги мотивовані посиланням на порушення судами попередніх інстанцій ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, оскільки суди не надали належної оцінки тій обставині, що акт приймання-передачі підписаний сторонами 04.05.2005 року, тобто після набрання чинності Інструкцією про порядок застосування засобів ваговимірювальної техніки на залізничному транспорті, судами попередніх інстанцій не застосовані положення ст.ст. 526, 651, 652 Цивільного кодексу України.

Заслухавши в судовому засіданні пояснення представника позивача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, судова колегія Вищого господарського суду вважає, що касаційна скарга  не підлягає  задоволенню з наступних підстав.

Господарськими судами попередніх інстанцій під час розгляду справи встановлено, що 04.10.2003р.  між ТОВ Науково виробнича компанія "Сонарус" (Постачальник) та ЗАТ компанія „РАЙЗ" (Покупець) укладений договір №34-03, відповідно до умов якого Постачальник зобов'язався виготовити та передати у власність Покупцю ваги автомобільні марки ВАЕМ-5006/60-18 у кількості трьох комплектів та ваги вагонні ВВЕМ-7008/150 у кількості трьох комплектів з обладнанням згідно з додатками №1 і №2 до договору, надавши при цьому послуги з монтажу та налагоджування ваг і послуги, пов'язані з проведенням їх Державної метрологічної атестації. Договором був визначений термін постачання –25 діб з моменту перерахування коштів за товар на рахунок Постачальника.

Покупець в свою чергу зобов'язався оплатити отриманий товар за передбаченими у специфікаціях цінами.

ТОВ “Науково виробнича компанія "Сонарус" виконало свої зобов'язання за названим договором в частині поставки 1 комплекту вагонних ваг, а  ЗАТ компанія „РАЙЗ" оплатила поставлений товар та послуги, про що складений акт приймання-передачі від 04.05.2005 року, який підписаний сторонами без жодних зауважень.

Проведення Державної метрологічної атестації ваг вагонних електромеханічних марки ВВЕМ-7008/150-4 підтверджується „Протоколом приймально-здавальних іспитів" від 15.04.2005 року; „Протоколом метрологічних характеристик ваг вагонних електромеханічних марки ВВЕМ-7008/150-4 від 04.05.2005 року № 1; „Актом приймально-здавальних іспитів науково-технічної продукції", в результаті чого 04.05.2005 року ЗАТ компанією „РАЙЗ" було отримане „Свідоцтво №427 про державну метрологічну атестацію вагів". Державною метрологічною службою підтверджена  відповідність вагів вимогам технічного завдання, тобто  умови договору виконані відповідачем в повному обсязі.

Про порушення вимог Інструкції про порядок застосування засобів ваговимірювальної техніки на залізничному транспорті, затвердженої Наказом Мінтрансу України  № 279 від 05.04.2004 року,  було вказано головним інженером Державної адміністрації залізничного транспорту СТГО „Південна залізниця"  в листі №М-01/177 від 05.04.2005 року, адресованому ЗАТ компанія „РАЙЗ". Не зважаючи на цю обставину, всі документи, як технічні завдання так і приймально-здавальні акти, підписані обома сторонами без зауважень.

Крім того, господарські суди відзначили, що у випадку порушення умов договору Постачальник може нести відповідальність згідно з пунктами 16.3, 16.4 договору: за несвоєчасне постачання товару або надання послуг - штраф в розмірі 0,1% від вартості недопоставленого товару, або невиконаних послуг за кожну добу затримки і односторонню необґрунтовану відмову від виконання своїх зобов'язань протягом дії даного договору сторона сплачує штраф у розмірі 10% від суми договору.

Відповідно до вимог статей 526, 629 Цивільного Кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Разом з тим, приписами статті 651 названого Кодексу передбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.  Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Господарськими судами не встановлено  порушення відповідачем своїх зобов'язань за договором.

Стосовно посилань скаржника на  недотримання ТОВ “Науково виробнича компанія "Сонарус" вимог Інструкції про порядок застосування засобів ваговимірювальної техніки на залізничному транспорті, затвердженої Наказом Мінтрансу України  № 279 від 05.04.2004 року, в частині  погодження технічних умов з “Укрзалізницею”,  то судом не встановлено, що позивач  звертався до відповідача з пропозицією щодо внесення змін до договору (як-то встановлено статтею 652 Цивільного кодексу України) у зв'язку з набранням чинності згаданою Інструкцією, а відтак, зазначені доводи спростовуються вищенаведеним.

В силу вимог ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або  постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Касаційна інстанція лише на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

З   огляду на викладене  колегія   суддів   вважає, що під   час розгляду справи господарськими судами фактичні обставини справи встановлено на основі повного і об'єктивного дослідження поданих доказів, висновки судів відповідають цим обставинам і їм надана правильна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права,  тому у касаційної інстанції відсутні підстави для скасування прийнятих у справі рішень.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Закритого акціонерного товариства компанії “РАЙЗ” залишити без задоволення.

Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 23.05.2006р.у справі №6/56-06-1520  залишити без зміни.

Головуючий  суддя

Муравйов О.В.

Суддя

Мачульський Г.М.

Суддя

Шаргало В.І.