Рішення від 09.07.2025 по справі 910/6004/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

09.07.2025Справа № 910/6004/25

Господарський суд міста Києва у складі: головуючого - судді Лиськова М.О.,

при секретарі судового засідання Тарасюк І.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "КОВАЛЬСЬКА БЕТОН"

(04074, м. Київ, вул. Резервна, буд. 8;

ідентифікаційний код: 44774074)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "АВ БЕТОН"

(02140, м. Київ, вул. Лариси Руденко, буд. 6-а, нежитл. прим. 388;

ідентифікаційний код: 44757310)

про стягнення 2 609 724,63 грн.

За участі представників учасників справи згідно протоколу судового засідання

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "КОВАЛЬСЬКА БЕТОН" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "АВ БЕТОН" (далі-відповідач) про стягнення заборгованості у зв`язку із неналежним виконанням умов Договору поставки №БТРД_2024/06/029 бетонних сумішей готових та будівельних розчинів від 20.06.2024 у загальному розмірі 2 609 724,63 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.05.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; розгляд справи прийнято здійснювати за правилами загального позовного провадження; призначено підготовче засідання у справі на 28.05.2025.

Протокольною ухвалою суду від 25.06.2025 судом закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 09.07.2025.

У судовому засіданні 09.07.2025 здійснювався розгляд справи по суті.

Представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі. Представник відповідача у судове засідання, призначене на 09.07.2025, не з`явився, про поважні причини неявки суд не повідомив, обґрунтованих клопотань щодо своєї неявки не направляв, хоча про дату, час і місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Згідно з ч. 1, 3 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Приймаючи до уваги, що представник відповідача був належним чином повідомлений про дату та час судового засідання, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, суд вважає, що неявка у судове засідання представника відповідача не є перешкодою для прийняття рішення у даній справі.

У судовому засіданні 09.07.2025 судом було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представника учасників справи, враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

20 червня 2024 року між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КОВАЛЬСЬКА БЕТОН» (надалі - ТОВ «КОВАЛЬСЬКА БЕТОН»; Позивач; за договором - Постачальник) та ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «АВ БЕТОН» (надалі - ТОВ "АВ БЕТОН"; Відповідач; за договором - Покупець) укладено договір поставки бетонних сумішей готових та будівельних розчинів № БТРД_2024/06/029 (надалі - Договір).

Відповідно до п. 1.1. Договору Постачальник зобов`язується поставити та передати у власність Покупцю на умовах цього Договору, а Покупець зобов`язується прийняти та своєчасно оплатити бетонні суміші готові та будівельні розчини, які надалі іменуються «Товар», в асортименті та за цінами, передбаченими у видаткових накладних.

Пунктом 2.1. Договору Товар поставляється Покупцю оплаченими партіями на підставі погоджених Постачальником заявок Покупця, які направляються постачальнику на електронну пошту.

Відповідно до п. 4.3. Договору Покупець здійснює 100 % передоплату Товару шляхом перерахування грошових коштів в національній валюті України на поточний рахунок Постачальника протягом 5 (п`яти) днів з дати отримання рахунку. Але незалежно від строку оплати, Покупець повинен повністю сплатити поставлений Товар до закінчення строку дії Договору. Датою платежу є дата зарахування коштів на рахунки Постачальника.

Сторони домовились, що зарахування грошових коштів отриманих за Товар здійснюється Постачальником в передбаченому ст. 534 ЦКУ.

На виконання вимог Договору Позивачем здійснено поставку Товару партіями відповідно до п. 2.1. Договору.

При цьому, між сторонами досягнуто згоди здійснити відвантаження Товару за відсутності попередньої оплати.

Позивачем з 21.06.2024 по 16.10.2024 р. поставлено на користь Відповідача Товар належної кількості, комплектності та якості, на суму 10 632 883,34 грн. за видатковими накладними у кількості 140 шт., відповідно до переліку, що наведений Позивачем у тексті позовної заяви.

Водночас, як вказує Позивач, за отриманий по вищезазначеним видатковим накладним товар Відповідач здійснив оплату лише на загальну суму 8 652 000,00 грн., на підтвердження чого до позову додано платіжними інструкціями:

Обґрунтовуючи позовні вимоги, що оплату за отриманий на загальну суму 10 632 883,34 грн. товар, Відповідач здійснив лише на загальну суму 8 652 000,00 грн., сума боргу Відповідача перед Позивачем становить 1 980 883,34 грн.

Таким чином, спір у справі виник у зв`язку із тим, що Покупець, порушуючи умови Договору, не оплатив отриману продукцію в повному обсязі, внаслідок чого, на день подачу позову у останнього утворилась заборгованість по оплаті поставленої продукції за Договором поставки № БТРД_2024/06/029 в розмірі 1 980 883,34 грн.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відтак, між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання параграфа 1 глави 30 ГК України, глави 54 ЦК України (поставка, купівля-продаж).

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

У відповідності до ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 663 Цивільного кодексу України, продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

У відповідності до ст. 664 Цивільного кодексу України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Судом встановлено, що на виконання умов Договору Позивач здійснив поставку товару загалом на суму 10 632 883,34 грн. згідно видаткових накладних, що містяться у матеріалах справи. Водночас, Відповідач здійснив лише часткову оплату на загальну суму 8652000,00 грн

Судом встановлено, що видаткові накладні містять печатку та підпис відповідача про отримання Товару без жодних зауважень та заперечень щодо кількості та якості отриманого Товару. Також суд зауважує, що у матеріалах справи відсутні заперечення щодо якості та вартості отриманого Товару зі сторони Відповідача. Таким чином, суд приходить до висновку, що Відповідач у встановлений вищевказаним договорами строк не розрахувався чим порушив умови договору, а відтак, доводи позивача останнім було поставлено Товариству Товару загальною вартістю 1 980 883,34 грн., є не спростованими.

Відповідач належними засобами доказування доказів протилежного не довів.

Натомість, Відповідач порушив взяті на себе зобов`язання передбачені Договором та у строк передбачений умовами укладеного між Сторонами Договором здійснив оплату поставленого Товару лише частково. У зв`язку з чим, у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість на загальну суму 1 980 883,34 грн.

За твердженням позивача, котре не спростоване відповідачем, станом на день подання позову зобов`язання з оплати поставленого товару на загальну суму 1 980 883,34 грн. відповідачем не виконано.

Доказів оплати поставленого товару на загальну суму 1 980 883,34 грн. матеріали справи не містять. Вказане відповідачем не заперечується. Таким чином, суд приходить до висновку, що сума заборгованості відповідача перед позивачем у розмірі 1 980 883,34 грн. документально підтверджена та належним чином доведена, а позовні вимоги в цій частині є такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Позивачем заявлено до стягнення із відповідача 176 765,65 грн. - інфляційних втрат та 118 709,58 грн. - 10% річних.

Стосовно вказаних позовних вимог суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

За приписами ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом встановлено, що пункту 5.2. Договору поставки № БТРД_2024/06/029 Сторонами погоджено зобов`язання боржника щодо сплати кредитору 10% річних від простроченої суми.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. (Відповідної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у постанові № 48/23 від 18.10.2011 р. та Верховний Суд України у постанові № 3-12г10 від 08.11.2010 р.).

Перевіривши наданий позивачем розрахунок, суд встановив, що він є арифметично вірним, таким чином, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 176 765,65 грн. - інфляційних втрат та 118 709,58 грн. - 10% річних, а позовні вимоги в цій частині є такими, що підлягають задоволенню повністю.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 333 366,06 грн. - пені, нарахованої за період 27.09.2024 - 08.05.2025.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до пункту 5.2. Договору в разі невчасного внесення Покупцем належної плати за поставлений Товар, крім передплати, Покупець сплачує Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, а також 10% річних від простроченої суми. Нарахування пені за цим Договором не припиняється через шість місяців з дня, коли відповідне зобов`язання має бути виконане. Відповідно до ст. 259 Цивільного кодексу України, із змінами і доповненнями, сторони погодили, що для вимог про стягнення пені за цим договором встановлюється строк позовної давності 3 роки.

Судом перевірено наведений у позовній заяві розрахунок пені та визнано його арифметично вірним.

За таких обставин, суд задовольняє позовну вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі 333 366,06 грн. - пені.

Щодо клопотання позивача про нарахування пені до моменту виконання рішення, суд зазначає наступне.

Згідно з приписами частини 10 статті 238 Господарського процесуального кодексу України, суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування.

Тобто, вимога про зазначення в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення не є самостійною позовною вимогою немайнового характеру, яка повинна оплачуватись судовим збором в розумінні норм ГПК України, оскільки вказана вимога заявляється безпосередньо не до відповідача у справі, а є за своєю правовою природою клопотанням позивача заявленим до суду про використання останнім передбаченого частиною 10 статті 238 Господарського процесуального кодексу України відповідного права.

Таким чином, зазначаючи в тексті судового рішення про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення, суд лише використовує своє право на вчинення дій, встановлене частиною 10 статті 238 Господарського процесуального кодексу України.

Остаточна сума пені у такому випадку розраховується за правилами, визначеними у рішенні суду, органом (особою), що здійснює примусове виконання рішення суду і відповідні дії (рішення) якого можуть бути оскаржені в порядку, передбаченому розділом VI цього Кодексу.

За таких обставин, суд приходить до висновку про задоволення клопотання позивача про нарахування з 27.09.2024 пені до моменту виконання рішення суду.

Суд зазначає про нарахування пені з 27.09.2024, оскільки розрахунок пені у позовній заяві здійснений по 08.05.2025 включно, до моменту виконання рішення з урахуванням умов договору, що регулюють таке нарахування (пунктом 5.2. договору визначено що нарахування пені за цим договором не припиняється через шість місяців з дня, коли відповідне зобов`язання має бути виконане).

Органу (особі), що проводитиме примусове виконання рішення Господарського суду міста Києва від 09.07.2025 у справі №910/6004/25 здійснювати нарахування пені на фактичну (не сплачену) суму основного боргу, починаючи з 27.09.2024 до повної сплати суми основного боргу. Розрахунок пені здійснювати за формулою: С х О х Д : К : 100 (де: С - несплачена сума основного боргу; О - подвійна облікова ставка НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня; Д - кількість днів прострочення; К - кількість днів у році, в якому наявна непогашена заборгованість).

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За приписами частин 1, 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно з частиною 1 статті 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частиною 2, 3 ст. 80 ГПК України передбачено, що позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, відповідач суду не надав, жодного заперечення проти позову не навів.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

На підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "АВ БЕТОН" (02140, м. Київ, вул. Лариси Руденко, буд. 6-а, нежитл. прим. 388; ідентифікаційний код: 44757310) на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КОВАЛЬСЬКА БЕТОН» (04074, м. Київ, вул. Резервна, буд. 8; ідентифікаційний код: 44774074) 1 980 883,34 грн. основного боргу; 333 366,06 грн. пені, 118 709,58 грн. 10 % річних від простроченої суми та 176 765,65 грн. інфляційних втрат, що разом складає 2 609 724,63 грн та 31 316,70 грн. витрат по сплаті судового збору.

3. Органу (особі), що проводитиме примусове виконання рішення Господарського суду міста Києва від 09.07.2025 у справі №910/6004/25 здійснювати нарахування пені на фактичну (не сплачену) суму основного боргу, починаючи з 27.09.2024 до повної сплати суми основного боргу. Розрахунок пені здійснювати за формулою: С х О х Д : К : 100 (де: С - несплачена сума основного боргу; О - подвійна облікова ставка НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня; Д - кількість днів прострочення; К - кількість днів у році, в якому наявна непогашена заборгованість).

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено у порядку і строк, встановлені ст. 254, 256, 257 ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано 21.07.2025

Суддя М.О. Лиськов