Рішення від 15.07.2025 по справі 910/4615/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

15.07.2025Справа № 910/4615/25

Господарський суд міста Києва у складі судді Ягічевої Н.І., за участю секретаря судового засідання Петькун Д.О., розглянувши матеріали справи

за позовом ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 )

до 1)Фонду Державного майна України (вул. Алмазова генерала, 18/9, м. Київ, 01601, код ЄДРПОУ 00032945)

2) Державного підприємства "Хлібна база №85" (вул. Київська, 2, м. Барвінкове, Ізюмський р-н, Харківська обл., 64701, код ЄДРПОУ 22675081)

3) Ізюмська районна державна адміністрація Харківської області (Ізюмська районна військова адміністрація) (пл. Центральна, 1, м. Ізюм, Ізюмський р-н, Харківська обл., 64309, код ЄДРПОУ 04059527)

про дострокове розірвання строкового трудового контракту, припинення трудових відносин

Представники учасників справи: згідно протоколу судового засідання.

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до відповідачів відповідно до якого просить суд:

-розірвати Контракт з керівником державного підприємства "Хлібна база №85" Державного агентства резерву України б/н від 09.06.2023 року, укладений між Фондом державного майна України та ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ), на підставі статті 39 КЗпП України, у зв`язку з хворобою ОСОБА_2 .

- визнати припиненими трудові відносини та відносини представництва між державним підприємством "Хлібна база №85" та ОСОБА_2 з дня набрання рішенням суду законної сили, у зв`язку зі звільненням ОСОБА_2 за власним бажанням з посади директора державного підприємства "Хлібна база №85" на підставі статті 39 КЗпП України, у зв`язку з хворобою.

- зобов`язати Фонд державного майна України протягом 5 (п`яти) календарних днів, з дня набрання рішенням суду законної сили, вчинити всі необхідні дії для прийняття документації та ключів від ОСОБА_2 .

- зобов`язати Ізюмську районну державну адміністрацію Харківської області (Ізюмську районну військову адміністрацію) протягом 5 (п`яти) календарних днів, з дня набрання рішенням суду законної сили, виключити (скасувати) в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань у розділі "Відомості про керівника юридичної особи, про інших осіб, які можуть вчиняти дії від імені юридичної особи, у тому числі підписувати договори, подавати документи для державної реєстрації тощо" відомості про ОСОБА_2 як директора (керівника) державного підприємства "Хлібна база №85".

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.04.2025 суддя Ягічева Н.І. відкрила провадження по справі та призначила підготовче засідання на 20.05.2025.

05.05.2025 в системі "Електронний суд" відповідачем 3 сформовано відзив на позовну заяву мотивований тим, що в частині позовних вимог до Ізюмської районної державної адміністрації Харківської області, слід відмовити, оскільки документи уповноваженими представниками ДП «Хлібна база №85» на внесення змін до їх відомостей не подавалися, відмови в проведенні реєстраційних дій не було.

15.05.2025 в системі "Електронний суд" відповідачем 3 сформовано заяву про проведення судового засідання за відсутності учасника справи.

15.05.2025 в системі "Електронний суд" позивачем сформовано відповідь на відзив.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.06.2025 закрито підготовче засідання та призначено справу по суті на 01.07.2025.

01.07.2025 через відділ діловодства суду відповідачем 1 подано відзив на позовну заяву в якому проти задоволення позовних вимог заперечує та вказує, що станом на час розгляду справи питання щодо призначення нового керівника не вирішено, ДП «Хлібна база №850» є об`єктом що має стратегічне значення для забезпечення розміщення і зберігання матеріальних цінностей державних резервів. Також відповідач 1, вказує на необхідність взаємної згоди власника або уповноваженого ним органу та працівника щодо анулювання домовленості про припинення трудового договору за п.1ч.1 ст.36 КЗпП України.

В судовому засіданні 01.07.2025 оголошено перерву до 08.07.2025.

В судовому засіданні 08.07.2025 оголошено перерву до 15.07.2025.

В судовому засіданні 15.07.2025 представник позивача підтримав позовні вимоги, представник відповідача, заперечив проти задоволення позовних вимог, представники відповідачів 2,3 в засідання суду не з`явилися про розгляд справи повідомлені належним чином.

У судовому засіданні 15.07.2025 було закінчено розгляд справи по суті та оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Наказом Фонду державного майна України від 08.06.2023 року №1048, ОСОБА_2 (далі - Позивач, Керівник), призначено директором державного підприємства «Хлібна база №85» (далі - Підприємство, Відповідач-2).

09.06.2023 року між ОСОБА_2 , та Фондом державного майна України (далі - Відповідач-1, Фонд) було укладено Контракт з керівником державного підприємства «Хлібна база №85» Державного агентства резерву України б/н від 09.06.2023 (далі - Контракт).

У відповідності до п. 1.1 Контракту, відповідно до умов цього Контракту Керівник зобов`язується здійснювати поточне управління (керівництво) підприємством, забезпечувати його високоприбуткову діяльність, ефективне використання і збереження закріпленого за Підприємством державного майна, забезпечувати виконання рішень Фонду.

Згідно до п. 7.1 Контракту, цей Контракт набирає чинності з моменту його підписання Сторонами і діє на строк, який не перевищує строку дії воєнного стану та трьох місяців після його припинення або скасування, або до прийняття Фондом рішення про припинення повноважень (звільнення) Керівника Підприємства та розірвання з ним контракту.

Відповідно до п. 6.3 Контракту, дія цього Контракту припиняється:

6.3.1 після закінчення строку дії Контракту;

6.3.2 за згодою Сторін;

6.3.3 до закінчення строку дії Контракту у випадках передбачених пунктами 6.4 та 6.5 цього Контракту;

6.3.4 з інших підстав, передбачених законодавством та цим Контрактом.

У відповідності до п. 6.5 Контракту, Керівник може за своєю ініціативою розірвати Контракт до закінчення строку його дії у разі його хвороби або інвалідності, які перешкоджають виконанню обов`язків за Контрактом, та з інших поважних причин.

Згідно з п. 6.7 Контракту, про наміри розірвати Контракт Керівник повинен повідомити письмово Фонд за два тижні до бажаної дати припинення контракту.

Позивач вказує, користуючись правом наданим п. 6.5 та 6.7 Контракту та положеннями Кодексу законів про працю України, 28.01.2025 року останнім було направлено на адресу Фонду державного майна України, заяву про звільнення за згодою сторін.

У відповідь на подану заяву, 05.02.2025 року від Відповідача 1 надійшов Лист №10-72-2-3369 в якому зазначається, що для розгляду заяви про звільнення позивач повинен надати інформацію про посадову особу на яку буде покладено виконання обов`язків директора підприємства.

07.02.2025 року ОСОБА_2 було підготовлено відповідь вих. №07/25-1, в якій вказано, що поряд з постійними обстрілами, економічними ризиками, логістичними та іншими проблемами, викликаними військовою агресією рф, а саме: невикористання елеватору та інших потужностей Підприємства, відключення від електричної енергії з січня місяця 2024 року, Підприємство стикається з дефіцитом кваліфікованих кадрів. Станом на 07.02.2025 року середньооблікова чисельність працівників ДП «Хлібна база №85» становить 1 (одну) особу, що обіймає посаду директора ДП «Хлібна база №85».

Наказом Фонду державного майна України від 09 лютого 2024 року за №262 було затверджено нову редакцію Статуту ДП «ХЛІБНА БАЗА № 85» (далі - Статут).

Відповідно до п. 1.1. Статуту ДП «ХЛІБНА БАЗА № 85» є державним унітарним підприємством, що діє як державне комерційне підприємство, засноване на державній власності та належить до сфери управління Фонду державного майна України (далі - Суб`єкт управління Підприємства).

Підприємство створене відповідно до законодавства України та у своїй діяльності керується Конституцією України, законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, наказами Суб`єкта управління Підприємства, іншими нормативно-правовими актами та цим Статутом (п. 1.2. Статуту).

Суб`єкт управління Підприємства є представником власника і виконує його функції у межах, визначених законодавством України (п. 10.1. Статуту).

Управління діяльністю Підприємства здійснюють його органи, склад і порядок обрання (призначення) яких визначається цим Статутом та чинним законодавством України (п. 10.2. Статуту). Виконавчим органом Підприємства (одноосібним) є Директор, який є посадовою особою (п. 10.3. Статуту).

Суб`єкт управління Підприємства та Директор діють в межах своїх повноважень та компетенції, що визначається цим Статутом та законодавством (п. 10.4. Статуту).

Управління Підприємством здійснюється його Директором, який підзвітний Суб`єкту управління Підприємства (п. 10.5. Статуту).

Суб`єкт управління Підприємством може вирішувати будь-які питання діяльності Підприємства (п. 10.6. Статуту).

Відповідно до пункту 10.18. Статуту у разі відсутності Директора, в тому числі на час перебування Директора у відпустці, відрядженні та у період тимчасової непрацездатності, призначення виконуючого обов`язки Директора здійснюється відповідно до п.п. 10.7.9 п. 10.7. Статуту.

Пунктом 10.7. Статуту передбачено, що до виключної компетенції Суб`єкта управління Підприємства відповідно до покладених на нього завдань належить, зокрема:

- призначення (обрання) та припинення повноважень Директора Підприємства; затвердження умов трудового договору (контракту), що укладатиметься з ним; встановлення розміру його винагороди; призначення (обрання) особи, яка уповноважується на підписання трудового договору (контракту) з Директором Підприємства; здійснення контролю за додержанням вимог трудового договору (контракту) (п. 10.7.7. Статуту).

- прийняття рішення про відсторонення Директора від здійснення повноважень та призначення (обрання) особи, яка тимчасово здійснюватиме повноваження Директора Підприємства (10.7.8. Статуту).

- у разі відсутності Директора, в тому числі на час перебування Директора у відпустці, відрядженні та не призначення ним особи, яка тимчасово буде виконувати обов`язки Директора, починаючи з першого дня відсутності Суб`єкт управління Підприємства на цей час має право призначити виконуючого обов`язки Директора. У разі тимчасової непрацездатності Директора його обов`язки виконує особа, яку призначає Суб`єкт управління Підприємства, а у разі не призначення Суб`єктом управління Підприємством такої особи, - особа відповідно до розподілу функціональних обов`язків між керівництвом Підприємства (п. 10.7.9. Статуту).

- у випадках, передбачених законодавством, організовує і проводить конкурс на посаду Директора Підприємства (10.7.11. Статуту).

- погодження призначення та звільнення (крім випадків звільнення працівника за власним бажанням або за згодою сторін) Директором Підприємства керівників та їх заступників дочірніх підприємств, філій, представництв, відділень, інших відокремлених підрозділів, в тому числі заступників (в т.ч. першого) Директора Підприємства, головного бухгалтера, начальника юридичного відділу/управління/ департаменту, керівників виробничих структурних підрозділів та функціональних структурних підрозділів Підприємства (п. 10.7.32. Статуту).

Разом з цим, п. 10.8. Статуту визначено, що призначення (обрання) та припинення повноважень посадових осіб органів Підприємства здійснюється відповідно до Статуту та законодавства України.

Повноваження особи, яка була обрана на посаду Директора, припиняються в момент прийняття Суб`єктом управління Підприємства рішення про припинення повноважень Директора, якщо інше не встановлено у відповідному рішенні Суб`єкта управління Підприємства. Наслідком прийняття Суб`єктом управління Підприємства рішення про припинення повноважень Директора є розірвання з ним трудового договору (контракту) та припинення трудових відносин із Підприємством (п. 10.12. Статуту).

Абзацом першим пункту 10.13. Статуту презюмовано, що повноваження особи, призначеної на посаду Директора, окрім випадків, передбачених п.10.11 цього Статуту, припиняються достроково у разі складання повноважень за особистою заявою особи, призначеної (обраної) на посаду Директора, за умови письмового повідомлення про це Суб`єкта управління Підприємства не менш ніж за 14 (чотирнадцять) календарних днів.

Водночас Статутом визначено, що Директор діє в інтересах Підприємства. Директор діє від імені Підприємства в межах, передбачених законодавством, цим Статутом та іншими актами Підприємства, рішеннями Суб`єкта управління Підприємства (п. 10.14. Статуту).

Пунктом 10.15. Статуту визначено, що до компетенції Директора належить вирішення всіх питань, пов`язаних з управлінням поточною діяльністю Підприємства, що охоплює юридичні та фактичні дії, які здійснюються у внутрішній та зовнішній сфері діяльності Підприємства, крім питань та дій, що належать до компетенції Суб`єкта управління Підприємства, в тому числі і виключної компетенції Суб`єкта управління Підприємства.

Згідно до приписів пункту 10.17. Статуту Директор зобов`язаний, з-поміж іншого, дотримуватися вимог Статуту, внутрішніх документів Підприємства та чинного законодавства України.

Матеріалами справи встановлено, 19.02.2025 року ОСОБА_2 було направлено на адресу Відповідача ще один лист, в якому останній просив в продовж 5 календарних днів повідомити про рішення щодо звільнення та повідомити про осіб яким можливо передати справи та ключі від підприємства.

26.02.2025 року від Фонду державного майна України надійшов лист №10-72-2-5075 «Щодо вирішення кадрових питань державного підприємства «Хлібна база №85»». У Листі, зокрема зазначається, що з метою забезпечення ефективного управління об`єктами державної власності та необхідністю призначення нового керівника державного підприємства «Хлібна база №85» 06.02.2025 року на електронному порталі «Кадровий резерв» було розміщено інформацію про вакансію керівника державного підприємства «Хлібна база №85». Станом на дату надання цієї відповіді питання щодо призначення нового керівника Підприємства не вирішено.

Також, 04.03.2025 року Позивач направив на адресу Відповідача 1 ще одного листа, до якого було додано електронне направлення №6752-5355-5377-7383 від 10.02.2025 року на госпіталізацію ОСОБА_2

Проте, станом на день подання позову, вимоги Позивача не виконано, що стало підставою для звернення до суду.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Статтею 16 ЦК України передбачено право особи звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

За положеннями ч. 2 ст. 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів судом, зокрема, є припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; припинення правовідношення. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Для того, щоб право на доступ до суду було ефективним, особа повинна мати чітко визначену та дієву можливість оскаржити подію, яка, на її думку, порушує її права й охоронювані законом інтереси. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі № 910/7164/19.

За приписами частин 1, 2 ст. 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 ГПК України здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Як встановлено судом, позивач просить, зокрема, визнати припиненими його повноваження, як директора ДП «Хлібна база №85».

Конституційний Суд України у рішенні від 12.01.2010 № 1-рп/2010 у справі за конституційним зверненням Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародний фінансово-правовий консалтинг" про офіційне тлумачення частини третьої статті 99 ЦКУ попередній редакції, яка діяла до набрання чинності Законом України від 13 травня 2014 року №1255-VII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо захисту прав інвесторів" зазначив, що реалізація учасниками товариства корпоративних прав на участь у його управлінні шляхом прийняття компетентним органом рішень про обрання (призначення), усунення, відсторонення, відкликання членів виконавчого органу цього об`єднання стосується також наділення або позбавлення їх повноважень на управління товариством. Такі рішення уповноваженого на це органу мають розглядатися не в межах трудових, а саме корпоративних правовідносин, що виникають між товариством та особами, яким довірено повноваження з управління ним.

КЗпП України регулює усі трудові відносини, які виникають між працівниками та юридичними особами. Проте, положення даних законів не врегульовують відносини виконавчого органу товариства та засновників, які врегульовані ст. 99 ЦК України.

За змістом ч. 3 ст. 99 ЦК України повноваження члена виконавчого органу можуть бути в будь-який час припинені або він може бути тимчасово відсторонений від виконання своїх повноважень.

Така форма захисту є специфічною дією носіїв корпоративних прав у відносинах з особою, якій вони довірили здійснювати управління товариством, і не може розглядатися в площині трудового права.

Суд вважає за необхідне зазначити, що Велика Палата Верховного Суду неодноразово розглядала питання щодо юрисдикційності спору про звільнення чи відсторонення від виконання обов`язків керівника або члена виконавчого органу юридичної особи приватного права та надавала правові висновки про те, що такий спір за своєю правовою природою та правовими наслідками належить до корпоративних спорів і підлягає вирішенню господарськими судами.

Такі висновки зроблені Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 28.11.2018 у справі № 562/304/17, від 30.01.2019 у справі №145/1885/1-ц, від 10.04.2019 у справі №510/456/17, від 10.09.2019 у справі № 921/36/18, та востаннє підтверджені у постанові від 14.06.2023 у справі № 448/362/22.

Так, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14.06.2023 у справі № 448/362/22 вказала на те, що звернення до суду особи, яка є одноосібним виконавчим органом товариства, для припинення її повноважень, зокрема, у випадку, якщо загальні збори учасників не розглядають заяву про звільнення з посади директора, пов`язане з корпоративними відносинами у цьому товаристві. Тому доцільно зберігати єдину юрисдикційну належність спорів про припинення повноважень одноосібного виконавчого органу товариства чи члена колегіального такого органу для формування стабільної та послідовної судової практики щодо віднесення таких спорів до господарської юрисдикції. Велика Палата Верховного Суду зауважила, що корпоративні права на участь в управлінні товариством його учасники реалізовують, зокрема, шляхом прийняття компетентним органом товариства рішення щодо припинення повноважень одноосібного виконавчого органу (директора). Таке рішення може мати наслідки для трудових відносин, але визначальними у таких ситуаціях є відносини корпоративні.

Таким чином, норми трудового законодавства не розповсюджуються на спори між виконавчими органами товариства та самими товариствами, які є корпоративними, отже повинні розглядатися у порядку господарського судочинства.

Частиною 1 ст. 3 Кодексу законів про працю України (надалі - КЗпП України) встановлено, що законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього (ст. 4 КЗпП України).

Відповідно до ч. 1 ст. 21 КЗпП України трудовим договором є угода між працівником і роботодавцем (роботодавцем - фізичною особою), за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а роботодавець (роботодавець - фізична особа) зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. Трудовим договором можуть встановлюватися умови щодо виконання робіт, які вимагають професійної та/або часткової професійної кваліфікації, а також умови щодо виконання робіт, які не потребують наявності у особи професійної або часткової професійної кваліфікації.

Однією з підстав припинення трудового договору є його розірвання з ініціативи працівника (п. 4 ч. 1 ст. 36 КЗпП України).

Статтею 38 КЗпП України визначено, що працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це роботодавця письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до закладу освіти; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною з інвалідністю; догляд за хворим членом сім`ї відповідно до медичного висновку або особою з інвалідністю I групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин), роботодавець повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник.

Працівник має право у визначений ним строк розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо роботодавець не виконує законодавство про працю, умови колективного чи трудового договору.

Як зазначалося раніше, пунктом 10.8. Статуту визначено, що призначення (обрання) та припинення повноважень посадових осіб органів Підприємства здійснюється відповідно до Статуту та законодавства України.

Повноваження особи, яка була обрана на посаду Директора, припиняються в момент прийняття Суб`єктом управління Підприємства рішення про припинення повноважень Директора, якщо інше не встановлено у відповідному рішенні Суб`єкта управління Підприємства. Наслідком прийняття Суб`єктом управління Підприємства рішення про припинення повноважень Директора є розірвання з ним трудового договору (контракту) та припинення трудових відносин із Підприємством (п. 10.12. Статуту).

Абзацом першим пункту 10.13. Статуту презюмовано, що повноваження особи, призначеної на посаду Директора, окрім випадків, передбачених п.10.11 цього Статуту, припиняються достроково у разі складання повноважень за особистою заявою особи, призначеної (обраної) на посаду Директора, за умови письмового повідомлення про це Суб`єкта управління Підприємства не менш ніж за 14 (чотирнадцять) календарних днів.

Матеріалами справи встановлено, відповідну заяву ОСОБА_2 було подано - 28 січня 2025 року.

У відповідності до ст. 39 Кодексу законів про працю України, строковий трудовий договір (пункти 2 і 3 статті 23) підлягає розірванню достроково на вимогу працівника в разі його хвороби або інвалідності, які перешкоджають виконанню роботи за договором, порушення роботодавцем законодавства про працю, колективного або трудового договору та у випадках, передбачених частиною першою статті 38 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 38 КЗпП України, працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це роботодавця письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до закладу освіти; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною з інвалідністю; догляд за хворим членом сім`ї відповідно до медичного висновку або особою з інвалідністю I групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин), роботодавець повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник.

Розірвання трудового договору за статтею 38 КЗпП України є різновидом припинення трудових відносин в односторонньому порядку. Правове значення для припинення трудового договору має письмово викладена ініціатива працівника з наміром припинити трудові відносини, що доведена до відома роботодавця в установленому законом порядку. Для припинення трудового договору за цією підставою не має значення, чи була погоджена ця ініціатива з роботодавцем та чи згідний він з такою вимогою робітника. Для працівника виявлення цієї ініціативи створює лише один обов`язок - продовжувати виконання усіх умов трудового договору протягом двох тижнів від дня подання роботодавцю такої заяви. Трудові відносини припиняються незалежно від того, чи видано роботодавцем наказ про звільнення працівника, чи не вчинено такої дії. Відсутність такого наказу не зобов`язує працівника надалі виконувати покладені на нього трудові обов`язки та не продовжує дії трудового договору.

Саме такий правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 12 квітня 2018 року у справі № 545/2544/13-ц та від 25 березня 2020 року у справі № 295/14595/17.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 30 червня 2021 року у справі № 308/14313/19 (провадження № 61-16158св20) зроблено висновок, що «за змістом статті 38 КЗпП України право працівника на розірвання трудового договору за власним бажанням кореспондує обов`язку роботодавця звільнити його з роботи з наведеної підстави.».

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про Фонд державного майна України», до основних завдань Фонду державного майна України належить управління об`єктами державної власності, зокрема корпоративними правами держави у статутних капіталах господарських товариств, щодо яких прийнято рішення про приватизацію та затверджено план розміщення акцій; товариств, утворених у процесі перетворення (у тому числі шляхом корпоратизації) державних підприємств, що належать до сфери його управління, а також товариств, утворених за участю Фонду державного майна України.

Отже, саме Фонд державного майна України є єдиним органом, який має право прийняти рішення про звільнення ОСОБА_2 .

Відповідно до ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Використання примусової праці забороняється.

Конституційний Суд України у рішеннях від 07.07.2004 № 14-рп/2004, від 16.10.2007 № 8-рп/2007 та від 29.01.2008 № 2-рп/2008 зазначав, що визначене статтею 43 Конституції України право на працю розглядає як природну потребу людини своїми фізичними і розумовими здібностями забезпечувати своє життя. Це право передбачає як можливість самостійно займатися трудовою діяльністю, так і можливість працювати за трудовим договором чи контрактом.

Свобода праці передбачає можливість особи займатися чи не займатися працею, а якщо займатися, то вільно її обирати, забезпечення кожному без дискримінації вступати у трудові відносини для реалізації своїх здібностей. За своєю природою право на працю є невідчужуваним і по суті означає забезпечення саме рівних можливостей для його реалізації.

Матеріали справи не містять доказів у розумінні статей 76-79 ГПК України на підтвердження розгляду по суті заяв на звільнення директора із займаної посади Фондом Державного майна України, у передбачений чинним законодавством України строк і внесення змін до відомостей про наведену юридичну особу про зміну її керівника.

Отже, суд дійшов висновку, що обраний позивачем спосіб захисту його порушеного права як розірвання контракту з керівником та визнання трудових відносин та відносин представництва з Відповідачем 1 припиненими є правомірним, оскільки позивачем вичерпано процедурні можливості реалізувати своє право на припинення трудових відносин.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позовна вимога про розірвання контракту та визнання припиненими трудових відносин та відносин представництва між ОСОБА_2 та Фондом державного майна України є доведеними, обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню.

З огляду на вищезазначене, враховуючи встановлені обставини справи та приймаючи до уваги доведеність позивачем належними та допустимими доказами обставин, якими обґрунтовано позов, суд приходить до висновку про правомірність заявлених позовних вимог щодо зобов`язання Фонд державного майна України протягом 5 (п`яти) календарних днів, з дня набрання рішенням суду законної сили, вчинити всі необхідні дії для прийняття документації та ключів від ОСОБА_2 .

Щодо вимоги позивача про зобов`язання Ізюмську районну державну адміністрацію Харківської області протягом 5 (п`яти) календарних днів, з дня набрання рішенням суду законної сили, виключити (скасувати) в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань у розділі "Відомості про керівника юридичної особи, про інших осіб, які можуть вчиняти дії від імені юридичної особи, у тому числі підписувати договори, подавати документи для державної реєстрації тощо" відомості про ОСОБА_2 як директора (керівника) державного підприємства «Хлібна база №85», суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" державна реєстрація юридичних осіб, громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців - офіційне визнання шляхом засвідчення державою факту створення або припинення юридичної особи, громадського формування, що не має статусу юридичної особи, засвідчення факту наявності відповідного статусу громадського об`єднання, професійної спілки, її організації або об`єднання, політичної партії, організації роботодавців, об`єднань організацій роботодавців та їхньої символіки, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, зміни відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, про юридичну особу та фізичну особу - підприємця, а також проведення інших реєстраційних дій, передбачених цим Законом.

Згідно із п. 2 ч. 1 ст. 25 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" державна реєстрація та інші реєстраційні дії проводяться на підставі судових рішень, що набрали законної сили та тягнуть за собою зміну відомостей в Єдиному державному реєстрі, а також що надійшли в електронній формі від суду або державної виконавчої служби відповідно до Закону України "Про виконавче провадження", у тому числі щодо зобов`язання вчинення реєстраційних дій.

За змістом п. 3 ч. 5 ст. 25 "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" суб`єкт державної реєстрації не пізніше наступного робочого дня з дати отримання судового рішення, передбаченого пунктом 2 частини першої цієї статті, проводить відповідну реєстраційну дію шляхом внесення запису до Єдиного державного реєстру (крім випадків, передбачених пунктами 1 та 2 цієї частини).

Вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Тобто, ефективний спосіб захисту має бути таким, що відповідає змісту порушеного права, та таким, що забезпечує реальне поновлення прав особи, за захистом яких вона звернулась до суду, відповідно до вимог законодавства.

Вирішуючи господарський спір, суд з`ясовує, чи існує у позивача право або законний інтерес; якщо так, то чи має місце його порушення, невизнання або оспорювання відповідачем; якщо так, то чи підлягає право або законний інтерес захисту і чи буде такий захист ефективний за допомогою того способу, який визначено відповідно до викладеної в позові вимоги. В іншому випадку у позові слід відмовити.

Отже, виходячи із вище викладеного, можна дійти висновку, що процедура звільнення директора із займаної посади внаслідок припинення трудових відносин з підприємством має супроводжуватись виключенням директора з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Такого ж висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 24.12.2019 у справі № 758/1861/18, зазначивши, що факт припинення повноважень директора як посадової особи законодавець пов`язує із моментом внесення відповідного запису до ЄДРПОУ. Чим і спростовуються доводи відповідача 3.

З огляду на вище викладене, у зв`язку із прийняттям судом рішення про задоволення позовних вимог, суд дійшов висновку також і про задоволення вимоги в частині зобов`язання протягом 5 (п`яти) календарних днів, з дня набрання рішенням суду законної сили, виключити (скасувати) в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань у розділі "Відомості про керівника юридичної особи, про інших осіб, які можуть вчиняти дії від імені юридичної особи, у тому числі підписувати договори, подавати документи для державної реєстрації тощо" відомості про ОСОБА_2 як директора (керівника) державного підприємства «Хлібна база №85».

Заперечення відповідачів не приймаються судом до уваги, та спростовуються викладеним.

Згідно із частинами 2-3 ст. 13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до ч. 9 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, передбачено, зокрема, що якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Враховуючи наведені приписи ч. 4, 9 ст. 129 ГПК України, суд дійшов висновку, що понесені позивачем витрати по сплаті судового збору покладаються на Відповідача 1 та Відповідача 2, як на сторін, внаслідок неправильних дій яких виник спір у даній справі.

На підставі викладеного, керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Розірвати Контракт з керівником державного підприємства «Хлібна база №85» Державного агентства резерву України б/н від 09.06.2023 року, укладений між Фондом державного майна України (код ЄДРПОУ 00032945) та ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ), на підставі статті 39 КЗпП України, у зв`язку з хворобою ОСОБА_2 .

3. Визнати припиненими трудові відносини та відносини представництва між державним підприємством «Хлібна база №85» (код ЄДРПОУ 22675081) та ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) з дня набрання рішенням суду законної сили, у зв`язку зі звільненням ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за власним бажанням з посади директора державного підприємства «Хлібна база №85» (код ЄДРПОУ 22675081) на підставі статті 39 КЗпП України, у зв`язку з хворобою.

4. Зобов`язати Фонд державного майна України (код ЄДРПОУ 00032945) протягом 5 (п`яти) календарних днів, з дня набрання рішенням суду законної сили, вчинити всі необхідні дії для прийняття документації та ключів від ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ).

5. Зобов`язати Ізюмську районну державну адміністрацію Харківської області (Ізюмську районну військову адміністрацію) (код ЄДРПОУ 04059527) протягом 5 (п`яти) календарних днів, з дня набрання рішенням суду законної сили, виключити (скасувати) в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань у розділі "Відомості про керівника юридичної особи, про інших осіб, які можуть вчиняти дії від імені юридичної особи, у тому числі підписувати договори, подавати документи для державної реєстрації тощо" відомості про ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) як директора (керівника) державного підприємства «Хлібна база №85» (код ЄДРПОУ 22675081).

6. Стягнути з Фонду Державного майна України (вул. Алмазова генерала, 18/9, м. Київ, 01601, код ЄДРПОУ 00032945) на користь ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) 4 844 (чотири тисячі вісімсот сорок чотири) грн. 80 коп. судового збору.

7. Стягнути з Державного підприємства "Хлібна база №85" (вул. Київська, 2, м. Барвінкове, Ізюмський р-н, Харківська обл., 64701, код ЄДРПОУ 22675081) на користь ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) 4 844 (чотири тисячі вісімсот сорок чотири) грн. 80 коп. судового збору.

8. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене у строки та порядку, встановленому розділом ІV ГПК України.

Повне судове рішення складено 24.07.2025.

Суддя Наталія ЯГІЧЕВА