Постанова від 23.07.2025 по справі 908/51/25

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 липня 2025 року

м. Київ

cправа № 908/51/25

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Баранця О. М. - головуючого, Губенко Н. М., Мамалуя О. О.,

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк "УКРГАЗБАНК"

на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду

у складі колегії суддів: Діброви Г. І., Принцевської Н. М., Савицького Я. Ф.,

від 28 квітня 2025 року (повний текст складений 29 квітня 2025 року)

за заявою Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк "УКРГАЗБАНК"

про вжиття заходів забезпечення позову

у справі за позовом Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк "УКРГАЗБАНК"

до ОСОБА_1 ,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю "Ю-ГАЗ",

про стягнення 50 170 683,81 грн,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог.

У грудні 2024 року Публічне акціонерне товариство Акціонерний банк "УКРГАЗБАНК" звернулося до Господарського суду Запорізької області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів у розмірі 50 170 683,81 грн, з яких: 48 598 553,96 грн - прострочена заборгованість по кредиту, 1 472 129,85 грн - прострочена заборгованість по процентам та 100 000 грн - заборгованість зі сплати штрафу.

2. Короткий зміст вимог заяви про забезпечення позову.

Разом з позовною заявою Публічне акціонерне товариство Акціонерний банк «УКРГАЗБАНК» подало до суду заяву про забезпечення позову, в якій просило накласти арешт на право ОСОБА_1 на частки у розмірі:

- 75,2% статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю «СМАРТ ДЕВЕЛОПМЕНТС ЮА» (код ЄДРПОУ: 45377414);

- 70% статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю «СВОП ТРЕЙД ГРУП» (код ЄДРПОУ: 44556596);

- 100% статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮГ СЕРВІС ГАЗ» (код ЄДРПОУ: 43957596);

- 83,95% статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕП» (код ЄДРПОУ: 31817878).

В обґрунтування заяви заявник послався на те, що ця заява подана на забезпечення поданого ним позову про стягнення з ОСОБА_1 , як поручителя, заборгованості у розмірі 50 170 683,81 грн за кредитним договором, укладеним позивачем з позичальником - Товариством з обмеженою відповідальністю «Ю-ГАЗ», та за договором поруки, укладеним позивачем з відповідачкою; предметом заявленого арешту є належні ОСОБА_1 права на частки у статутному капіталі чотирьох товариств, які є єдиним майном, що належить відповідачці на праві власності та заява подана позивачем з метою недопущення вибуття цього майна з власності відповідачки; заявлені до вжиття заходи забезпечення позову є співмірними з розміром ціни позову та не порушують прав власності відповідачки на майно.

Господарський суд Запорізької області ухвалою від 06 січня 2025 року позовну заяву з усіма додатками та заяву про забезпечення позову з додатками передав за підсудністю на розгляд до Господарського суду Одеської області.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24 березня 2025 року справа № 908/51/25 була передана на розгляд судді Господарського суду Одеської області Нікітенку С. В.

3. Короткий зміст ухвали місцевого господарського суду та оскаржуваної постанови апеляційного господарського суду, мотиви їх прийняття.

Господарський суд Одеської області ухвалою від 25 березня 2025 року у справі № 908/51/25 задовольнив заяву Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «УКРГАЗБАНК» про забезпечення позову: наклав арешт на право ОСОБА_1 на частки у розмірі: 75,2% статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю "СМАРТ ДЕВЕЛОПМЕНТС ЮА" (код ЄДРПОУ: 45377414), 70% статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю "СВОП ТРЕЙД ГРУП" (код ЄДРПОУ: 44556596), 100% статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮГ СЕРВІС ГАЗ" (код ЄДРПОУ: 43957596 та 83,95% статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕП" (код ЄДРПОУ: 31817878). Визначив Публічне акціонерне товариство Акціонерний банк «УКРГАЗБАНК» стягувачем за цією ухвалою та ОСОБА_1 боржником за цією ухвалою.

Місцевий господарський суд виходив з того, що право на частку є майновим правом і заявлений позивачем захід забезпечення позову у вигляді накладення арешту на частки у статутному капіталі зазначених заявником товариств є адекватним та співмірним із заявленими позовними вимогами про стягнення заборгованості за договором поруки, цей захід направлений на ефективний захист порушених прав позивача, на забезпечення можливості реального виконання судового рішення у даній справі, не порушить прав та охоронюваних законом інтересів відповідача у справі чи інших осіб, які не є учасниками даного судового процесу, не призведе до втручання у звичайну діяльність учасників судового процесу, не перешкоджатиме господарській діяльності товариств, а лише запровадить тимчасові обмеження, існування яких дозволить створити належні умови для запобігання перешкод у виконанні рішення суду у разі задоволення позову; невжиття заявлених заходів забезпечення позову може призвести до неможливості та значного ускладнення виконання рішення суду у разі задоволення позову, оскільки у разі відчуження відповідачкою належних їй часток в статутному капіталі товариств, позивач не зможе захистити своє порушене право в межах цього судового провадження без інших звернень до суду з новими позовами, що потягне за собою додаткові витрати.

Південно-західний апеляційний господарський суд постановою від 28 квітня 2025 року скасував ухвалу Господарського суду Одеської області від 25 березня 2024 року у справі № 908/51/25 та відмовив у задоволенні заяви Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «УКРГАЗБАНК» про забезпечення позову.

Суд апеляційної інстанції виходив з того, що вжиті судом першої інстанції заходи забезпечення позову не відповідають вимогам статей 136, 137 Господарського процесуального кодексу України щодо розумності, обґрунтованості, адекватності, збалансованості інтересів сторін, доведеності обставин реальної загрози ефективному захисту порушених чи оспорюваних прав та інтересів позивача у разі невжиття судом заявлених заходів забезпечення позову, порушують принцип співмірності заходів забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, підстави для накладення арешту на частки відповідачки в статутних капіталах інших товариств відсутні, оскільки ні заявник (позивач) у заяві про забезпечення позову, ні суд першої інстанції не визначили вартість часток відповідача у статутному капіталі товариств у грошовому еквіваленті у вигляді номінальної чи дійсної (ринкової) їх вартості, не врахували суму заявлених позовних вимог у порівнянні з вартістю таких часток, докази грошової оцінки таких часток відсутні в матеріалах справи, заявлений позивачем до вжиття захід забезпечення позову не є адекватним та співмірним, безпосередньо впливає на права (в тому числі корпоративні) та обов`язки інших осіб (товариств, на частки в статутному капіталі яких позивач просить накласти арешт), які не є учасниками цієї справи.

4. Короткий зміст вимог касаційної скарги.

У касаційній скарзі позивач - Публічне акціонерне товариства Акціонерний банк "УКРГАЗБАНК" просить скасувати постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 28 квітня 2025 року, а ухвалу Господарського суду Одеської області від 25 березня 2025 року залишити без змін.

5. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу.

Як на підставу касаційного оскарження судових рішень скаржник послався на абзац 2 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України та зазначив про те, що суд апеляційної інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови:

- неправильно застосував норми матеріального права, а саме: частину восьму статті 24 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", з огляду на що дійшов помилкового висновку про наявність у позивача обов`язку визначити майнову оцінку часток відповідача у товариствах при зверненні із заявою про забезпечення позову;

- порушив норми процесуального права, а саме: частину десяту статті 137 Господарського процесуального кодексу України, з огляду на що дійшов помилкового висновку про те, що вжиті заходи забезпечення позову у даній справі порушують права інших акціонерів (учасників) господарського товариства;

- порушив норми процесуального права, а саме: статтю 136 Господарського процесуального кодексу України, з огляду на що дійшов помилкового висновку про те, що вжиті судом першої інстанції заходи забезпечення позову не відповідають вимогам статей 136, 137 Господарського процесуального кодексу України щодо розумності, обґрунтованості, адекватності, збалансованості інтересів сторін, доведеності обставин реальної загрози ефективному захисту порушених чи оспорюваних прав та інтересів позивача у разі невжиття судом заявлених заходів забезпечення позову, порушують принцип співмірності заходів забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами;

- порушив норми процесуального права, а саме: статтю 236 Господарського процесуального кодексу України, оскільки не обґрунтував висновок про те, що накладення арешту на частки, які належать ОСОБА_1 , безпосередньо впливає на права (в тому числі і корпоративні) та обов`язки третіх осіб, які не є учасниками даного судового процесу;

- помилково застосував висновки Верховного Суду, викладені у постанові 24 квітня 2018 року у справі № 925/1165/14, які були зроблені у неподібних до цієї справи правовідносинах та є нерелевантними для цієї справи;

- не врахував висновок Верховного Суду викладеній у постанові Касаційного цивільного суду від 24 січня 2024 року у справі № 755/12931/23, відповідно до якого, суд першої інстанції зробив обґрунтований висновок про забезпечення позову у частині накладення арешту на частки відповідача у статутному капіталі товариств, оскільки накладення арешту на частки відповідача у статутному капіталі, вартість яких не перевищує ціну позову, буде співмірним заходом забезпечення позову, враховуючи те, що у такий спосіб відповідач позбавляється права розпоряджання майном, на яке накладено арешт. Водночас, накладені заходи забезпечення позову не обмежують права відповідача на володіння та користування нерухомим майном

6. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи.

Відповідачка у відзиві на касаційну скаргу позивача просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції - без змін, посилаючись на те, що апеляційний господарський суд обґрунтовано відмовив у задоволенні заяви позивача про вжиття заходів забезпечення позову у цій справі з огляду на невстановлення співвідношення ціни позову до вартості майна, на яке позивач просить накласти арешт, висновки Верховного Суду викладені у постанові Касаційного цивільного суду від 24 січня 2024 року у справі № 755/12931/23, на які послався скаржник, зроблені у неподібних до цієї справи правовідносинах та є нерелевантними для цієї справи. Також відповідачка зазначає про те, що вона не є прямим учасником товариств, на частки в статутному капіталі позивач просить накласти арешт, а є лише бенефіціарним власником цих товариств, з огляду на що накладення арешту у цій справі на такі частки фактично вплине на права товариств, які не є учасниками цієї справи, що правильно було встановлено судом апеляційної інстанції.

Третя особа відзиву на касаційну скаргу до суду касаційної інстанції не надала.

Позиція Верховного Суду.

7. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій.

Верховний Суд, здійснивши розгляд касаційної скарги позивача у письмовому провадженні, дослідивши наведені у ній доводи, а також доводи відповідачки, викладені у відзиві на касаційну скаргу, перевіривши правильність застосування та дотримання судом апеляційної інстанції норм процесуального права, вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Згідно зі статтею 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи. Воно полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судового рішення або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Заходи до забезпечення позову можуть вживатися лише за умов, визначених статтею 136 Господарського процесуального кодексу, а саме: якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити:

- виконання рішення суду;

- ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання (постанова Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року у справі № 753/22860/17).

Умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, що має бути підтверджено доказами наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.

При цьому частина четверта статті 137 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Отже, при вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову господарський суд має оцінити обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням таких умов:

- розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;

- забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;

- наявності зв`язку між заявленим заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги,

- імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду, імовірності ускладнення чи непоновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, у разі невжиття таких заходів;

- запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Як вбачається з матеріалів оскарження ухвали позивач, звертаючись до суду з позовом про стягнення заборгованості по кредиту, процентам та штрафу, просив суд вжити, зокрема передбачений пунктом 1 частини першої статті 137 Господарського процесуального кодексу України, захід забезпечення позову, а саме: накладення арешту на право відповідачки на частки у розмірі 75,2% статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю «СМАРТ ДЕВЕЛОПМЕНТС ЮА»; 70% статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю «СВОП ТРЕЙД ГРУП»; 100% статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮГ СЕРВІС ГАЗ» та 83,95% статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕП».

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується, зокрема накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Зі змісту цієї норми процесуального права вбачається, що під час розгляду заяви про застосування такого заходу забезпечення позову, як накладення арешту на майно та/або грошові кошти, суд має виходити з того, що цей захід забезпечення обмежує право особи користуватись та розпоряджатись грошовими коштами та/або майном, а тому може застосуватись у справі, у якій заявлено майнову вимогу, а спір вирішується про визнання права (інше речове право) на майно, витребування (передачу) майна, грошових коштів або про стягнення грошових коштів.

Під забезпеченням позову у даному випадку слід розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом. При цьому, забезпечення позову має бути спрямоване проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити.

Як встановили суди попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів оскарження ухвали предметом позову у цій справі є матеріально-правова вимога позивача до відповідача про стягнення простроченої заборгованості по кредиту, процентам та штрафу. Тобто, зазначена вимога є вимогою майнового характеру, яка має чітко визначений розмір (ціну позову).

Отже, застосування заходу забезпечення позову, передбаченого пунктом 1 частини першої статті 137 Господарського процесуального кодексу України, а саме: накладення арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб), у спорі з майновими вимогами є обґрунтованим.

Надаючи оцінку можливості накладення арешту на право відповідачки на частки у статутних капіталах товариств з обмеженою відповідальністю, Верховний Суд виходить з такого.

Відповідно до статті 113 Цивільного кодексу України господарським товариством є юридична особа, статутний (складений) капітал якої поділений на частки між учасниками.

За змістом статей 21-24 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", статей 100, 116 Цивільного кодексу України учасник товариства має право відчужити частку у статутному капіталі товариства. На частку учасника у статутному капіталі товариства може бути звернено стягнення, частка може перейти іншій особі в порядку правонаступництва чи спадкоємцю, учасник товариства може вийти з товариства, отримавши вартість своєї частки.

Аналіз наведеного законодавства свідчить про те, що частка (вклад) у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю є активом (майном) учасника такого товариства, яким він може розпорядитися у порядку, визначеному законом, та який може бути виражений у грошовому еквіваленті у статуті товариства як номінальна вартість, проте має і свою дійсну (ринкову) вартість.

Тобто, акції та частки у статутному капіталі товариства є майном у розумінні статті 190 Цивільного кодексу, а отже на таке майно може бути звернене стягнення за наслідком вирішення судового спору.

Отже, для цілей вжиття заходів забезпечення позову накладення арешту на акції або частки у статутному капіталі товариства є допустимим і таке забезпечення здійснюється відповідно до положень пункту 1 частини першої статті 137 Господарського процесуального кодексу України.

Аналогічні висновки Верховного Суду щодо застосування статей 21-24 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", статей 100, 116, 190 Цивільного кодексу України та пункту 1 частини першої статті 137 Господарського процесуального кодексу України при вирішенні питання вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на частки у статутному капіталі товариства, викладені у постанові від 07 січня 2025 року у справі № 910/1/21.

Отже, Верховний Суд у зазначеній постанові підтвердив можливість вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на частки у статутному капіталі товариства.

Як вбачається з оскаржуваної постанови суд апеляційної інстанції, керуючись висновками Верховного Суду, викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24 квітня 2024 року у справі № 925/1165/14, виходив з того, що частка у статутному капіталі товариства має вартісний показник, який формується не з розміру належного відповідній особі відсотку в статутному капіталі, а з фактичного майнового стану відповідного товариства. Вартість частини майна товариства, що підлягає виплаті, повинна відповідати вартості активів товариства за вирахуванням вартості його зобов`язань (тобто вартості чистих активів), пропорційній до частки учасника у статутному капіталі товариства.

Однак, Верховний Суд зазначає про те, що враховані судом апеляційної інстанції висновки Верховного Суду, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24 квітня 2024 року у справі № 925/1165/14, є нерелевантними для цієї справи, про що правильно зазначив позивач у касаційній скарзі, оскільки були зроблені при вирішенні судом справи по суті спору про стягнення вартості частини майна пропорційно частці позивача в статутному капіталі товариства, а не при вирішенні судом питання вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на частки у статутному капіталі товариства. Враховані судом апеляційної інстанції висновки Верховного Суду стосувалися визначення вартості частини майна товариства, що підлягає виплаті учаснику при виході його з товариства, а не визначення вартісного виразу розміру частки учасника у статутному капіталі товариства.

З огляду на викладене висновки Верховного Суду, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24 квітня 2024 року у справі № 925/1165/14, були зроблені у неподібних до цієї справи № 908/51/25, що розглядається, правовідносинах, за інших фактичних та процесуальних обставин.

Натомість зазначені вище висновки Верховного Суду щодо застосування статей 21-24 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", статей 100, 116, 190 Цивільного кодексу України та пункту 1 частини першої статті 137 Господарського процесуального кодексу України при вирішенні питання вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на частки у статутному капіталі товариства, викладені у постанові від 07 січня 2025 року у справі № 910/1/21, не були застосовані ні судом апеляційної інстанції, ні місцевим господарським судом.

Разом з цим Верховний Суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що розмір частки у статутному капіталі товариства виражається не лише у відсотках до розміру статутного капіталу товариства, а має і свій вартісний вираз у грошовому еквіваленті у вигляді номінальної або дійсної (ринкової) вартості.

Як вбачається з оскаржуваної постанови, суд апеляційної інстанції відмовив у вжитті заявлених заходів забезпечення позову у цій справі з підстав того, що Публічне акціонерне товариство Акціонерний банк "УКРГАЗБАНК" не визначило у заяві про вжиття заходів забезпечення позову вартісний показник часток відповідачки у статутному капіталі товариств у порівнянні з сумою заявлених позовних вимог (ціною позову), заявило до вжиття забезпечення позову заходи щодо майна (часток у статутному капіталі товариств), яке належить іншим, ніж позивач особам, які не були залучені до участі у справі.

Проте, Верховний Суд зазначає про передчасність цих висновків суду апеляційної інстанції з огляду на таке.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 73 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з частиною першою статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За змістом пунктів 3 - 5, 7 частини першої статті 139 Господарського процесуального кодексу України заява про забезпечення позову подається в письмовій формі, підписується заявником і повинна містити, зокрема предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; ціну позову, про забезпечення якого просить заявник; інші відомості, потрібні для забезпечення позову.

Відповідно до частин першої, третьої - п`ятої статті 140 Господарського процесуального кодексу України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи. Суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, може викликати особу, що подала заяву про забезпечення позову, для надання пояснень або додаткових доказів, що підтверджують необхідність забезпечення позову, або для з`ясування питань, пов`язаних із зустрічним забезпеченням. У виняткових випадках, коли наданих заявником пояснень та доказів недостатньо для розгляду заяви про забезпечення позову, суд може призначити її розгляд у судовому засіданні з викликом сторін. Залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково.

Як вбачається з наявної в матеріалах оскарження заяви позивача про забезпечення позову ця заява містить відомості, передбачені частиною першою статті 139 Господарського процесуального кодексу України, зокрема про предмет та ціну позову, про забезпечення якого просить заявник. Крім того, позивач у заяві чітко вказав захід забезпечення позову, який належить застосувати, - накладення арешту на право відповідачки на частки у статутному капіталі Товариств з обмеженою відповідальністю «СМАРТ ДЕВЕЛОПМЕНТС ЮА», «СВОП ТРЕЙД ГРУП», «ЮГ СЕРВІС ГАЗ» та «МЕП». При цьому, як правильно встановив суд апеляційної інстанції, позивач у цій заяві визначив лише відсотковий розмір часток відповідачки у статутному капіталі зазначених товариств без визначення їх вартісного розміру.

Однак, Верховний Суд зазначає про те, що суд апеляційної інстанції залишив поза увагою те, що позивач хоча і не визначив у заяві про вжиття заходів забезпечення позову вартісний розмір часток відповідачки у статутному капіталі зазначених товариств, однак додав до заяви копії довідок з української інформаційно-аналітичної онлайн-системи «YouControl» з інформацією про товариства, кінцевим бенефіціарним власником яких є відповідачка. Зазначені довідки містять інформацію, зокрема про розмір статутного капіталу товариств (у грошовому виразі), найменування учасників товариств, про їх кінцевого бенефіціарного власника, про розмір часток учасників у статутному капіталі товариств як у відсотковому, так і в грошовому виразі. Ця інформація розміщена в мережі Інтернет та є загальнодоступною.

Проте, суд апеляційної інстанції обмежившись висновком про те, що позивач не визначив у заяві про вжиття заходів забезпечення позову вартісний показник часток відповідачки у статутному капіталі товариств у порівнянні з сумою заявлених позовних вимог (ціною позову), не дослідив додані позивачем до цієї заяви докази на предмет наявності в них цієї інформації, не перевірив, чи відповідає ця інформація відомостям, наявним в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, щодо товариств, визначених позивачем у заяві про вжиття заходів забезпечення позову, не надав оцінки наявним в матеріалах оскарження ухвали у цій справі витягам з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, які були додані відповідачкою до суду апеляційної інстанції.

Не дослідивши зазначені докази, суд апеляційної інстанції фактично самоусунувся від з`ясування обставин співмірності заявлених позивачем заходів забезпечення позову до ціни позову у цій справі, не з`ясував з достовірністю, чи є номінальна вартість часток у статутному капіталі Товариств з обмеженою відповідальністю «СМАРТ ДЕВЕЛОПМЕНТС ЮА», «СВОП ТРЕЙД ГРУП», «ЮГ СЕРВІС ГАЗ» та «МЕП» (як загальна щодо усіх товариств разом, так і щодо кожного товариства окремо), власником яких прямо або опосередковано (як кінцевий бенефіціарний власник) є відповідачка, співмірною із заявленою позивачем ціною позову у цій справі, чи не перевищує ціну позову. При цьому, Верховний Суд зазначає про те, що можливість накладення арешту на частку (частки) у статутному капіталі товариств, виходячи саме з їх номінальної вартості, як захід забезпечення майнового позову, підтверджується і постановами Верховного Суду від 10 січня 2024 року у справі № 910/268/23 (пункти 231, 232 постанови), від 07 січня 2025 року у справі № 910/1/21, від 25 червня 2025 року у справі № 918/1354/23.

З огляду на викладене висновки суду апеляційної інстанції про відсутність в матеріалах оскарження ухвали доказів вартісної (грошової) оцінки часток у статутному капіталі Товариств з обмеженою відповідальністю «СМАРТ ДЕВЕЛОПМЕНТС ЮА», «СВОП ТРЕЙД ГРУП», «ЮГ СЕРВІС ГАЗ» та «МЕП», власником яких прямо або опосередковано є відповідачка, є безпідставними та передчасними.

Крім того, помилковим є і висновок суду апеляційної інстанції про неможливість накладення арешту на частки у статутному капіталі товариств, що належать іншим, ніж відповідачка, особам, які не є учасниками справи.

Верховний Суд у постанові від 10 січня 2024 року у справі № 910/268/23 дійшов висновку про те, що вжиття судом заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на частки у статутному капіталі юридичних осіб, що належать іншим, ніж відповідач, особам, але власником яких опосередковано (як кінцевий бенефіціарний власник) є відповідач, є свідченням застосування судом доктрини «підняття корпоративної завіси» у процесуальних відносинах.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Отже, передбачений цією нормою права арешт, як захід забезпечення позову, може застосовуватися щодо майна відповідача, яке знаходиться у нього або в інших осіб. Обставини того, що відповідач є кінцевим бенефіціарним власником часток у статутному капіталі декількох інших товариств та не надав інформації про інше належне йому на праві власності майно є достатньою підставою для вжиття застосованих судами заходів забезпечення позову. Водночас прийняття судом рішення щодо застосування заходів забезпечення позову без попереднього залучення до участі у справі усіх підконтрольних відповідачу юридичних осіб, які використовуються останнім для реалізації свого права власності, не є порушенням процесуального законодавства.

Такі висновки Верховного Суду щодо застосування пункту 1 частини першої статті 137 Господарського процесуального кодексу України викладені у пункті 240 постанови від 10 січня 2024 року у справі № 910/268/23.

Однак, суд апеляційної інстанції в порушення частини четвертої статті 236 Господарського процесуального кодексу України не врахував ці висновки Верховного Суду при перегляді в апеляційному порядку ухвали місцевого господарського суду про вжиття заходів забезпечення позову, а також не врахував те, що особи, які не є учасниками справи та щодо майна яких судом були вжиті заходи забезпечення позову, можуть звертатися до суду з позовом про визнання права власності на майно та звільнення його з під арешту, а також можуть оскаржити ухвалу суду про вжиття заходів забезпечення позову до суду апеляційної інстанції в порядку, передбаченому частиною другою статті 254 Господарського процесуального кодексу України, як особи, які не брали участі у справі, але вважають, що суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки. Наведене узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у пунктах 233 - 260 постанови від 10 січня 2024 року у справі № 910/268/23.

З огляду на викладене Верховний Суд зазначає про те, що суд апеляційної інстанції дійшов передчасних висновків про відсутність підстав для вжиття заявлених позивачем у цій справі заходів забезпечення позову.

Не дослідивши наявні в матеріалах оскарження ухвали докази, не надавши їм належну правову оцінку та не 'ясувавши обставини, зазначені вище по тексту цієї постанови, суд апеляційної інстанції допустив порушення норм процесуального права, а саме: статей 13, пунктів 3, 4 частини першої статті 267, статті 269, статті 236 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до частини другої статті 300 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Передбачені статтею 300 Господарського процесуального кодексу України межі розгляду справи судом касаційної інстанції не дають суду касаційної інстанції права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішеннях судів чи відхилені ними, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Встановлення зазначених вище обставин, оцінка доказів виходить за межі розгляду справи в суді касаційної інстанції та є підставою для скасування постанови апеляційного господарського суду у цій справі з передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

8. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд.

Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції (частина четверта статті 310 Господарського процесуального кодексу України).

З огляду на те, що Південно-західний апеляційний господарський суд при ухваленні оскаржуваної постанови від 28 квітня 2025 року у справі № 908/51/25 допустив порушення норм процесуального права, зазначена постанова підлягає скасуванню з направленням справи № 908/51/25 на новий розгляд до суду апеляційної інстанції для здійснення розгляду апеляційної скарги ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Одеської області від 25 березня 2025 року (про забезпечення позову).

9. Розподіл судових витрат.

Враховуючи те, що суд касаційної інстанції не змінює та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат судом касаційної інстанції не здійснюється (частина чотирнадцята статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

Керуючись статтями 300, 301, 308, 310, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк "УКРГАЗБАНК" задовольнити частково.

2. Постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 28 квітня 2025 року у справі № 908/51/25 скасувати.

3. Справу № 908/51/25 за заявою Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк "УКРГАЗБАНК" про вжиття заходів забезпечення позову направити на новий розгляд до Південно-західного апеляційного господарського суду.

4. Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий О. Баранець

Судді Н. Губенко

О. Мамалуй