Ухвала від 24.07.2025 по справі 913/266/20

УХВАЛА

24 липня 2025 року

м. Київ

Справа № 913/266/20

Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду Власова Ю. Л.,

розглянувши заяву Національного банку України

про відвід судді Верховного Суду Огородніка К. М.

у справі № 913/266/20

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮС-Металл"

до боржника Публічного акціонерного товариства "Українська інноваційна компанія"

про банкрутство,

ВСТАНОВИВ:

02 червня 2025 року Національний банк України (далі - НБУ, заявник) звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на ухвалу Східного апеляційного господарського суду від 22 травня 2025 року у справі № 913/266/20.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02 червня 2025 року для розгляду касаційної скарги НБУ на ухвалу Східного апеляційного господарського суду від 22 травня 2025 року у справі № 913/266/20 було визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Білоус В. В., судді: Васьковський О. В., Погребняк В. Я.

Верховний Суд ухвалою від 11 червня 2025 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою НБУ на ухвалу Східного апеляційного господарського суду від 22 травня 2025 року у справі № 913/266/20; призначив розгляд зазначеної касаційної скарги на 01 липня 2025 року.

Верховний Суд ухвалою від 01 липня 2025 року задовольнив заяву Публічного акціонерного товариства "Українська інноваційна компанія" (далі - ПАТ "Українська інноваційна компанія") про відвід судді Білоуса В. В. у справі № 913/266/20.

У зв`язку з відводом судді Білоуса В. В. автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 913/266/20 було визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Погребняк В. Я., судді: Васьковський О. В., Жуков С. В., що підтверджується протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04 липня 2025 року.

08 липня 2025 року від НБУ надійшла заява про відвід суддів Верховного Суду Погребняка В. Я. та Жукова С. В. у справі № 913/266/20.

Верховний Суд ухвалою від 10 липня 2025 року визнав доводи НБУ, викладені в заяві про відвід суддів Верховного Суду Погребняка В. Я. та Жукова С. В. у справі № 913/266/20, необґрунтованими; вказану заяву передав на авторозподіл для визначення судді, що не входить до складу суду в порядку статті 32 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України, Кодекс).

Верховний Суд ухвалою від 15 липня 2025 року відмовив у задоволенні заяви НБУ про відвід суддів Верховного Суду Погребняка В. Я. та Жукова С. В. у справі № 913/266/20.

У зв`язку з відпусткою судді Жукова С. В. автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 913/266/20 було визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Погребняк В. Я., судді: Васьковський О. В., Огороднік К. М., що підтверджується протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17 липня 2025 року.

Верховний Суд ухвалою від 17 липня 2025 року прийняв до провадження справу № 913/266/20 за касаційною скаргою НБУ на ухвалу Східного апеляційного господарського суду від 22 травня 2025 року; повідомив учасників справи, що розгляд зазначеної касаційної скарги відбудеться 05 серпня 2025 року.

21 липня 2025 року від НБУ надійшла заява про відвід судді Верховного Суду Огородніка К. М. у справі № 913/266/20.

Обґрунтовуючи подану заяву НБУ зазначає, що суддя Верховного Суду Огороднік К. М. не може брати участь в розгляді цієї справи, оскільки існують обставини, що, на думку заявника, викликають сумніви в його неупередженості та об`єктивності. Заявник зазначає, що суддя Огороднік К. М. має сформовану позицію у справі № 913/266/20, оскільки він був головуючим суддею під час ухвалення постанови Верховного Суду від 16 жовтня 2024 року у справі № 913/266/20. НБУ зазначає також про те, що обставини за яких колегія суддів ухвалила рішення про відвід судді Білоуса В. В. у справі № 913/266/20 є аналогічними заявленому відводу судді Огородніку К. М.

Верховний Суд ухвалою від 22 липня 2025 року визнав доводи НБУ, викладені в заяві про відвід судді Верховного Суду Огородніка К. М. у справі № 913/266/20, необґрунтованими; зазначену заяву передав на авторозподіл для визначення судді, що не входить до складу суду в порядку статті 32 ГПК України.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24 липня 2025 року для розгляду заяви НБУ про відвід судді Верховного Суду Огородніка К. М. у справі № 913/266/20 визначено суддю Верховного Суду Власова Ю. Л.

Розглянувши заяву НБУ про відвід судді Верховного Суду Огородніка К. М. у справі № 913/266/20, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для її задоволення з огляду на таке.

Підстави для відводу (самовідводу) судді визначено статтями 35, 36 ГПК України.

Згідно з частинами другою та третьою статті 38 ГПК України з підстав, зазначених у статтях 35, 36 і 37 цього Кодексу, судді, секретарю судового засідання, експерту, спеціалісту, перекладачу може бути заявлено відвід учасниками справи. Відвід повинен бути вмотивованим.

Відповідно до частини першої статті 35 ГПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо: 1) він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання, або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі; 3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи; 4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи; 5) є інші обставини, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді.

Частиною четвертою статті 11 ГПК України та статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" визначено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Головною метою відводу є гарантування безсторонності суду, зокрема, щоб запобігти упередженості судді (суддів) під час розгляду справи. Водночас особиста безсторонність суду презюмується, поки не доведено протилежне. Безумовно, сторони можуть побоюватися, що суддя є небезстороннім, але "вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об`єктивно обґрунтованими" (рішення ЄСПЛ від 09 листопада 2006 року у справі "Білуха проти України" (Belukha v. Ukraine), заява № 33949/02).

ЄСПЛ зазначив, що "безсторонність" в сенсі пункту 1 статті 6 Конвенції має визначатися відповідно до суб`єктивного критерію, на підставі особистих переконань та поведінки конкретного судді у конкретній справі - тобто, жоден з членів суду не має проявляти будь-якої особистої прихильності або упередження, та об`єктивного критерію - тобто, чи були у судді достатні гарантії для того, щоб виключити будь-які легітимні сумніви з цього приводу (рішення ЄСПЛ у справі "Булут проти Австрії" від 22 лютого 1996 року, у справі "Томан проти Швейцарії" від 10 червня 1996 року). Відповідно до об`єктивного критерію має бути визначено, чи наявні факти, що можуть бути перевірені, які породжують сумніви щодо відсутності безсторонності судів. У цьому зв`язку навіть зовнішні ознаки мають певне значення.

При цьому особиста безсторонність суду як суб`єктивний критерій презюмується, поки не надано доказів протилежного (пункт 50 рішення ЄСПЛ у справі "Білуха проти України" від 09 листопада 2006 року).

При оцінці об`єктивного критерію окремо від поведінки суддів слід визначити, чи існували переконливі факти, які могли б викликати сумніви щодо їхньої безсторонності. Це означає, що при вирішенні того, чи є у цій справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезстороннім, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об`єктивно обґрунтованими (пункти 29, 31 рішення ЄСПЛ "Газета "Україна-центр" проти України" від 15 липня 2010 року).

ГПК України не встановлює вичерпного переліку обставин, які свідчать про упередженості або необ`єктивність судді, однак в цьому Кодексі зазначається, що такі підстави повинні бути обґрунтовані особою, яка ініціює питання про відвід судді.

Відповідно до частин першої, другої статті 48 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" суддя у своїй діяльності щодо здійснення правосуддя є незалежним від будь-якого незаконного впливу, тиску або втручання. Суддя здійснює правосуддя на основі Конституції і законів України, керуючись при цьому принципом верховенства права. Втручання у діяльність судді щодо здійснення правосуддя забороняється і має наслідком відповідальність, установлену законом.

Згідно зі статтею 6 Кодексу суддівської етики суддя повинен здійснювати правосуддя незалежно, виходячи виключно з обставин, установлених під час розгляду справи, за своїм внутрішнім переконанням, керуючись верховенством права, що є гарантією справедливого розгляду справи в суді, незважаючи на будь-які зовнішні втручання, впливи, стимули, загрози або публічну критику.

При цьому відповідно до частини четвертої статті 35 ГПК України незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.

Таким чином, висновки або позиції судді (суддів), висловлені у судових рішеннях, не можуть бути підставою для відводу, оскільки тлумачення закону у поєднанні з обставинами справи є підґрунтям здійснення правосуддя і у протилежному випадку судді позбавляються можливості на висловлення позиції при розгляді інших подібних справ у подальшому.

Неможливість для учасника справи заявити відвід з підстав незгоди з рішенням або окремою думкою судді в інших справах чи висловленою публічно думкою судді щодо того чи іншого юридичного питання обґрунтовується необхідністю дотримання одного з найважливіших принципів судочинства - nemo iudex in causa sua (ніхто не може бути суддею у власній справі), який виключає для учасника процесу можливість обирати суддю на власний розсуд, зокрема, шляхом заявлення відводів тим суддям, відома правова позиція яких позивача не влаштовує (пункт 14 ухвали Великої Палати Верховного Суду від 13 січня 2021 року у справі № 761/16124/15-ц).

Суд зазначає, що заява НБУ про відвід судді Верховного Суду Огородніка К. М. у справі № 913/266/20 зводиться до незгоди заявника з висловленою суддею правовою позицією при ухваленні постанови Верховного Суду від 16 жовтня 2024 року у справі № 913/266/20, що, враховуючи приписи частини четвертої статті 35 ГПК України, не може бути підставою для відводу.

Доводи заявника про те, що обставини за яких колегія суддів постановила ухвалу від 01 липня 2025 року про відвід судді Білоуса В. В. у справі № 913/266/20 є аналогічними заявленому відводу судді Огородніку К. М. є необґрунтованими.

Як вбачається з матеріалів справи ПАТ "Українська інноваційна компанія", подаючи свою заяву про відвід судді Білоусу В. В. мотивувала тим, що останній тричі заявляв самовідводи у розгляді цієї справи, які були задоволені судом, що разом із сформованою правовою позицією, викладеною в окремій думці від 16 жовтня 2024 року у справі № 913/266/20 викликають сумніви у неупередженості та об`єктивності судді.

Зазначені обставини висловлення позиції в окремій думці від 16 жовтня 2024 року у справі № 913/266/20 стали підставою для задоволення заяви ПАТ "Українська інноваційна компанія" про відвід судді Білоуса В.В., що вбачається зі змісту ухвали від 01 липня 2025 року. При цьому, в указаній ухвалі суд зазначив, що інші наведені доводи заявника фактично зводяться до незгоди із судовим рішенням та не містять обставин, які визначені чинним процесуальним законодавством як підстави для відводу судді, чи викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді, тому суд відхилив їх з посиланням на частину четверту статті 35 ГПК України.

Разом із тим, суддя Верховного Суду Огороднік К. М. не висловлював своїх правових позицій щодо постанови Верховного Суду від 16 жовтня 2024 року у справі № 913/266/20 в окремій думці, тому твердження заявника, що відвід судді Білоусу В. В. є аналогічним заявленому відводу судді Огородніку К. М. не знайшли свого підтвердження. Подібні висновки уже були зроблені під час розгляду заяви НБУ про відвід суддів Верховного Суду Погребняка В. Я. та Жукова С. В. у справі № 913/266/20. При цьому висновки суду в ухвалах від 10, 15 та 17 липня 2025 року про те, що незгода заявника із рішеннями судді не свідчить про упередженість цього судді та не є підставою для його відводу, не суперечать висновками суду, висловленим в ухвалі від 01 липня 2025 року.

Отже, обґрунтованих обставин, які би свідчили про упередженість, необ`єктивність чи особисту заінтересованість судді Верховного Суду Огородніка К. М. заявник не навів, а Верховний Суд не установив.

Ураховуючи викладене, Верховний Суд дійшов висновку, що у задоволенні заяви НБУ про відвід судді Верховного Суду Огородніка К. М. у справі № 913/266/20 слід відмовити.

Керуючись статтями 35, 39, 234, 235 ГПК України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви Національного банку України про відвід судді Верховного Суду Огородніка К. М. у справі № 913/266/20 відмовити.

Ухвала набирає сили з моменту її підписання, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя Ю. Л. Власов