Рішення від 23.07.2025 по справі 497/2042/24

23.07.2025

Справа № 497/2042/24

Провадження № 2/497/152/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.07.2025 року Болградський районний суд Одеської області в складі:

головуючого судді Раца В.А.,

секретаря Божевої І.Д.,

розглянувши у порядку загального позовного провадження, у відкритому підготовчому судовому засіданні в місті Болграді цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Болградської міської ради Одеської області про визнання права власності,

ВСТАНОВИВ:

30.08.2024 року представник позивача - адвокат Цоєва В.В., яка підтвердила свої повноваження на підставі електронного ордеру серії ВН №1338309 від 28 серпня 2024 року (а.с.29), звернулася до суду з цим позовом та просить постановити судове рішення, яким визнати за позивачем ОСОБА_1 право власності і зареєструвати це право на 13/200 часток житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , як за спадкоємцем за законом ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 ; визнати право власності і зареєструвати це право, на 13/200 часток вище вказаного житлового будинку, як за співвласником колишньої квартири. Позивач посилалася на те, що вона є спадкоємцем за законом після смерті її чоловіка ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 та після смерті чоловіка вона прийняла спадщину шляхом постійного сумісного проживання зі спадкодавцем на день його смерті. Після смерті чоловіка залишилося спадкове майно, у вигляді 1/2 частки у їх спільній квартирі за адресою АДРЕСА_1 , що належала померлому на підставі свідоцтва про право особистої власності на будівлю № НОМЕР_1 від 22 квітня 1993 року. Їх квартира фактично складає 13/100 часток від житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , про що не вказано у свідоцтві про право власності, тобто їх дві частки по 13/200 в цілому складають 13/100 часток. Відповідно до інформації, що міститься в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, будинок вже є сумісною частковою власністю, а ні багатоквартирним будинком. На даний час їй необхідно оформити спадщину на 13/200 часток після смерті чоловіка та визнати за собою право власності на 13/200 часток зазначеного житлового будинку. Але коли вона звернулася до приватного нотаріуса з метою оформлення спадщини, їй було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, у зв`язку з розбіжностями у правовстановлюючих документах, а саме в свідоцтві про право особистої власності вказана квартира, а в Державному реєстрі право власності зареєстровано в частках, саме відмова нотаріуса стала приводом для звернення до суду з цим позовом.

Ухвалою судді від 09 вересня 2024 року відкрито загальне позовне провадження та витребувано інформацію щодо заведеної спадкової справи відносно ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 . Копія спадкової справи надійшла 19.11.2024 року.

06 червня 2025 року представник позивача ОСОБА_3 надала заяву про уточнення позовних вимог, а саме просить:

- визнати право власності і зареєструвати це право на 13/200 часток житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , за нею, як за спадкоємцем за законом ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

- визнати право власності і зареєструвати це право на 13/200 часток житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , за нею, як за співвласником колишньої квартири;

- скасувати запис в державному реєстрі права власності на нерухоме майно про право власності ОСОБА_4 на 13/200 часток житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , який внесений 07.06.2006 року на підставі свідоцтва про право власності 163, від 22.04.1993 року виданого Болградською міською радою.

Сторони в підготовче судове засідання не з`явилися.

Позивач ОСОБА_1 у заяві про уточнення позовних вимог клопотала про розгляд справи у її відсутності.

Представник відповідача Болградської міської ради Одеської області Арнаутов М.І., який здійснює свої повноваження на підставі довіреності, надав 25.11.2024 року шляхом формування документу в системі «Електронний суд» заяву про розгляд справи за відсутності представника міської ради, не заперечував проти задоволення позовних вимог (а.с.83).

Відповідно до ч.3 ст. 200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню в повному обсязі виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право особистої власності на будівлю № НОМЕР_1 , що видане 22 квітня 1993 року на підставі рішення виконавчого комітету Болградської міської ради №295 від 23 грудня 1992 року та Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» (а.с.10), належить квартира АДРЕСА_2 , право власності зареєстровано в Болградському БТІ 26 квітня 1993 року за реєстровим номером 141. Свідоцтво складено російською мовою.

Відповідно до Інформації з Державного реєстру прав на нерухоме майно (номер довідки 391651257, сформованої 20.08.2024 року), право власності на будинок АДРЕСА_3 , зареєстровано за власниками в частках, а саме:

- за ОСОБА_5 13/100, за ОСОБА_6 10/100 частин, реєстрація проводилася після 2013 року (відомості з державного реєстру речових прав);

- за ОСОБА_7 14/100 частин, за ОСОБА_8 16/100 частин, за ОСОБА_9 12/100 частин, за ОСОБА_10 10/100 частин, за ОСОБА_11 13/200, за ОСОБА_12 13/200 частин, за ОСОБА_13 13/200, за ОСОБА_4 13/200, за ОСОБА_14 12/100, за ОСОБА_15 1/10, реєстрація проводилася до 2013 року (відомості з реєстру прав власності на нерухоме майно) (а.с.12-14).

При цьому реєстрація права власності ОСОБА_4 відбулась на підставі свідоцтва про право власності № НОМЕР_1 , що видане 22.04.1993, дата прийняття рішення про державну реєстрацію 07.06.2006 року, яка співпадає з датою внесення запису.

За паспортом громадянина України (книжка) серії НОМЕР_2 , який виданий 21 травня 2002 року Болградським РВ УМВС України в Одеській області, прізвище позивачки вказано « ОСОБА_16 » на другій сторінці російською мовою також зазначено « ОСОБА_16 », тобто в реєстрі помилково було вказано її прізвище « ОСОБА_17 » (а.с.7).

Окрім цього в свідоцтві про право власності об`єктом нерухомого майна вказана квартира, а право власності зареєстровано на 13/200 частин, що є перешкодою для внесення відомостей в Державний реєстр речових прав, тому 04 квітня 2025 року позивачка отримала рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно ОСОБА_18 №77448013 про відмову в проведенні реєстраційних дій, так як позивачка не надала документи, що підтверджують виникнення, перехід та припинення права власності.

За загальним правилом, закріпленим у статті 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що незаборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

Згідно з ч.1 ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів (ч. 1 статті 328 цього Кодексу).

Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном (ч.1 ст. 317 ЦК України).

Майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно) (ч. 1ст. 355 ЦК України).

Спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю (ч.1 ст. 368 ЦК України). Частиною 1 ст.356 ЦК України, власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Згідно з ч.1 ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» право власності підлягає державній реєстрації.

Статтями 26, 27 Закону України «Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено, що записи до Державного реєстру прав вносяться на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав. Державна реєстрація права власності та інших речових прав, крім державної реєстрації права власності на об`єкт незавершеного будівництва, проводиться на підставі, зокрема, укладеного в установленому законом порядку договору, предметом якого є нерухоме майно, речові права на яке підлягають державній реєстрації, чи його дубліката; рішення суду, що набрало законної сили, щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно; інших документів, що відповідно до законодавства підтверджують набуття, зміну або припинення прав на нерухоме майно. У разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування записів про проведену державну реєстрацію прав, а також у випадку, передбаченому п.п. «а» п. 2 ч.6 ст. 37 цього Закону до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав. З наведеного видно, що Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень передбачено вичерпний перелік рішень суду, на підставі яких здійснюється державна реєстрація прав на нерухоме майно та їх обтяжень, а саме набуття, зміна або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяження таких прав, внесення змін до записів Державного реєстру речових прав, зупинення реєстраційних дій, внесення запису про скасування державної реєстрації прав або скасування рішення державного реєстратора.

Пунктами 1-3 ч.3 ст. 10 Закону «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено, що державний реєстратор, зокрема: встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, відповідність відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що містяться в Державному реєстрі прав, відомостям, що містяться у поданих документах; під час проведення реєстраційних дій обов`язково використовує відомості Державного земельного кадастру та Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва, а також відомості інших реєстрів (кадастрів), автоматизованих інформаційних систем, держателем (розпорядником, володільцем, адміністратором) яких є державні органи, шляхом безпосереднього доступу до них чи у порядку інформаційної взаємодії з Державним реєстром прав, у тому числі відомості, що містять персональні дані особи.

Отже, серед обов`язків державного реєстратора є встановлення відсутності суперечностей між заявленими й уже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, а для перевірки цієї інформації з метою недопущення подвійної державної реєстрації прав державний реєстратор повинен, зокрема, запитувати інформацію від органів, які відповідно до чинного на час оформлення прав законодавства проводили таке оформлення, вимагати в разі потреби подання додаткових документів тощо (постанова Верховного Суду від 02.02.2021 року у справі № 909/1286/19, ЄДРСРУ № 94797909).

У відповідності пунктів 1.3, 2.6 Порядку прийняття і розгляду заяв про внесення змін до записів, внесення записів про скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень та скасування записів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України, 12.12.2011 року № 3502/5, рішення щодо внесення змін до записів, внесення записів про скасування державної реєстрації прав та скасування записів Державного реєстру прав приймає державний реєстратор прав на нерухоме майно (далі - державний реєстратор), яке оформлює за допомогою Державного реєстру прав у двох примірниках. Для внесення записів про скасування державної реєстрації прав, скасування записів Державного реєстру прав заявник подає рішення суду про скасування рішення державного реєстратора, що набрало законної сили, та копії документів, визначених у пункті 2.3 цього розділу.

Захист зазначеного права гарантовано статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який ратифікований Законом України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції» від 17.07.1997 року №475/97-ВР.

Стаття 41 Конституції України визначає, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

За змістом ст. 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання права власності у разі якщо таке право власності оспорюється або не визнається іншою особою.

Згідно з ч.1 ст. 182 ЦК України право власності на нерухомі речі підлягає державній peєcтpaцiї.

У постанові від 04.07.2018 року у справі № 653/1096/16-ц Велика Палата Верховного Суду зазначила, що для цілей визначення наявності в особи права володіння нерухомим майном застосовується принцип реєстраційного підтвердження володіння, який полягає в тому, що особа, яка зареєструвала право власності на об`єкт нерухомості, набуває щодо нього всі повноваження власника, визначені в частині першій статті 317 ЦК України, у тому числі й право володіння.

При цьому реєстрація права власності хоча і є необхідною умовою, з якою закон пов`язує виникнення речових прав на нерухоме майно, однак реєстраційні дії є похідними від юридичних фактів, на підставі яких виникають, припиняються чи переходять речові права, тобто державна реєстрація сама по собі не є способом набуття права власності.

Таким чином, суд приходить до висновку, що порушення прав позивачки відбулось у результаті реєстрації 07 червня 2006 року за нею права власності на підставі свідоцтва про право власності, в якому фактично вказана квартира, а в реєстр внесено відомості про право власності на 13/200 частин, а також помилково зазначено її прізвище « ОСОБА_17 » замість вірного, за паспортом « ОСОБА_16 ».

Враховуючи вищевикладене, приймаючи до уваги визнання відповідачами позову, а також те, що невірні дії реєстратора призвели до порушення передбачених законом майнових прав позивача, на розпорядження належним їй майном, суд вважає, що позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Щодо права спадкування.

Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 від 15.11.2023 року, яке видане Болградським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Болградському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) на підставі а/з №671, ОСОБА_2 , помер ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.9).

Після його смерті відкрилася спадщина на все належне померлому майно, в тому числі на частину у вищезазначеному будинку.

Спадкоємцем після смерті ОСОБА_2 є його дружина ОСОБА_1 , що підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу серії НОМЕР_4 від 15.08.1990 року, виданого Болградським райвідділом ЗАГС Одеської області, актовий запис №107 від 15.08.1990 року, з якого вбачається, що ОСОБА_2 та ОСОБА_19 уклали між собою шлюб та дружині присвоєно прізвище « ОСОБА_16 » (а.с.8); тобто відповідно до ст. 1261 ЦК вона є спадкоємицею за законом першої черги.

ОСОБА_1 прийняла спадщину фактом постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини відповідно до ст.1268 ч.3 ЦК України, що підтверджується довідкою адміністратора сектору з питань реєстрації місця проживання фізичних осіб Центру надання адміністративних послуг Болградської міської ради Одеської області вих.№1988 від 16.11.2023 року та матеріалами спадкової справи №273/2023, заведеною приватним нотаріусом Болградського районного нотаріального округу Одеської області Агбун М.І. (а.с.37-79), з яких вбачається, що позивач ОСОБА_1 єдина звернулась до приватного нотаріуса з заявою №797 від 16 листопада 2023 року та на деяке майно вже отримала свідоцтво про право на спадщину за законом.

Постановою приватного нотаріуса Болградського районного нотаріального округу Одеської області Агбун М.І. №530/02.31 від 30.07.2024 року, позивачці було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, у зв`язку з розбіжностями у свідоцтві про право власності та реєстрацією в БТІ, а саме в свідоцтві вказано квартиру, а в реєстрі право власності вказано в частинах від загальної площі житлового будинку, який відносить до спільної часткової власності, тому не можливо встановити на який саме об`єкт, частку житлового будинку або квартири, видавати свідоцтво про право на спадщину за законом (а.с.28).

Судом також досліджено довідку за вих.№200, що видана 24.07.2024 року КП «Болградське БТІ», відповідно до якої за ОСОБА_2 , зареєстровано право власності на 13/200 частини житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право власності №163 від 22.04.1993 року (а.с.11), в якому вказана не частка, а номер квартири, тобто свідоцтво та реєстрація на підставі цього свідоцтва містять розбіжності, що створює перепону для оформлення спадкової маси за спадкоємцем.

Відповідно до ч.1 ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Статтями 1216-1218 ЦК України визначено, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Відповідно до ст.1258 цього Кодексу спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

Як вбачається з вимог ч.1 ст.1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. А відповідно до вимог ч.1 ст.1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

Відповідно до ст. 1270, ч.3 ст. 1272 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Досліджені матеріали справи, відповідають встановленим нормам законодавства, тому суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню, оскільки відповідач визнав позов і обставини визнані сторонами не підлягають доказуванню у відповідності до ст. 82 ч.1 ЦПК України. Судом не виявлено обставин, що суперечать закону або порушують права, свободи чи інтереси інших осіб.

Керуючись ст.ст. 321,383,386,391,405, 1222, 1233, 1269,1270 ЦК України;ст.ст.4, 12, 13, 19, 141, 258-259, 263, 265, 280-284 ЦПК України,суд,

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Болградськоїміської радиОдеської областіпро визнанняправа власності - задовольнити.

Скасувати рішення державного реєстратора від 07.06.2006 року, що міститься в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, у відомостях з реєстру прав власності на нерухоме майно, та запис від 07.06.2006 року про право власності ОСОБА_4 на право власності у житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1 , на 13/200 часток, внесене на підставі свідоцтва про право власності, 163, 22.04.1993 року видавник - Болградська міська рада.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_5 , право власності на 13/200 частин житлового будинку садибного типу, що розташований за адрсою: АДРЕСА_1 .

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_5 , в порядку спадкування, після смерті чоловіка ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на 13/200 частин житлового будинку садибного типу, що розташований за адрсою: АДРЕСА_1 .

Рішення може бути оскаржено до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя В.А. Раца