Ухвала від 23.07.2025 по справі 280/5569/25

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

З ПИТАНЬ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ АДМІНІСТРАТИВНОГО ПОЗОВУ

23 липня 2025 рокуСправа № 280/5569/25 м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Чернової Ж.М. розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Запорізькій області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачаЛівобережний відділ державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

30 червня 2025 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі позивач) до Головного управління ДПС у Запорізькій області (далі - відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачаЛівобережний відділ державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (далі третя особа), в якому позивач просить суд:

визнати поважними причин пропуску строку звернення до суду та поновити строк звернення до адміністративного суду;

визнати протиправними дії Відповідача щодо нарахування Позивачу заборгованості по сплаті єдиного соціального внеску за квітень, червень-серпень 2017 року, червень, вересень-грудень 2018 року, січень-жовтень, грудень 2019 року, січень-листопад 2020 року, довідково нарахованих 29.01.2025 пені (код операції 28S) та штрафної санкції (код операції 281);

зобов`язати Головне управління Державної податкової служби у Запорізькій області скасувати нарахування та внести зміни (коригування) до інтегрованої картки платника ОСОБА_1 шляхом виключення відомостей про нарахування боргу (недоїмки) за періоди: квітень, червень-серпень 2017 року, червень, вересень-грудень 2018 року, січень-жовтень, грудень 2019 року, січень-листопад 2020 року по єдиному внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (код бюджетної класифікації 71040000) та шляхом виключення відомостей від 29.01.2025 про позакарткові нарахування, а саме довідково нарахованих пені (код операції 28S) та штрафної санкції (код операції 281);

зобов`язати Головне управління Державної податкової служби у Запорізькій області скасувати вимоги про сплату боргу (недоїмки) по єдиному внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування від 17.11.2020 № Ф-57715-50 у про сплату 35 588,74 грн та від 18.05.2021 № Ф-57715-50 про сплату 37 788,74 гривень.

Позивачем у позові заявлено про забезпечення позову шляхом:

зупинення стягнення на підставі вимоги про сплату боргу (недоїмки) Головного управління ДПС у Запорізькій області від 17.11.2020 № Ф-57715-50 у на суму 35 588,74 грн, за якою головним державним виконавцем Лівобережного відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Святченко Євгенією Вікторівною відкрито виконавче провадження від 30.10.2024 ВП № 76413401;

зупинення дії постанов: про відкриття виконавчого провадження від 30.10.2024 ВП №76413401, про арешт коштів боржника від 30.10.2024 та від 29.01.2025 ВП № 76413401, про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника від 12.06.2025.

Ухвалою суду від 01 липня 2025 року визнано поважною причину пропуску строку звернення до адміністративного суду з цим позовом та поновлено ОСОБА_1 строк звернення до суду у даній справі. Відкрито провадження у даній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Ухвалою суду від 01 липня 2025 року заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову задоволено.

Зупинено стягнення на підставі вимоги про сплату боргу (недоїмки) Головного управління ДПС у Запорізькій області від 17.11.2020 № Ф-57715-50 у на суму 35 588,74 грн, за якою головним державним виконавцем Лівобережного відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Святченко Євгенією Вікторівною відкрито виконавче провадження від 30.10.2024 ВП № 76413401, до набрання законної сили судовим рішенням по адміністративній справі №280/5569/25.

Зупинено дію постанов: про відкриття виконавчого провадження від 30.10.2024 ВП №76413401, про арешт коштів боржника від 30.10.2024 та від 29.01.2025 ВП № 76413401, про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника від 12.06.2025, до набрання законної сили судовим рішенням по адміністративній справі №280/5569/25.

23 липня 2025 року до суду надійшла заява про забезпечення позову, в якій позивач просить суд до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 280/5569/25 забезпечити позовну заяву Позивача, зобов`язавши Лівобережний відділ державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) винести постанову у ВП № 76413401 про зняття арешту з майна боржника, якою скасувати арешт коштів, що накладений на рахунки Позивача відповідно до постанов про арешт коштів боржника від 30.10.2024 та від 29.01.2025 у ВП № 76413401.

В обґрунтування заяви про забезпечення позову зазначено, що станом на 10.07.2025 Лівобережним відділом державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) не виконано вимог ухвали суду від 01.07.2025 в частині зупинення дії постанов про арешт коштів боржника від 30.10.2024 та від 29.01.2025 у ВП № 76413401, Позивачем 10.07.2025 на офіційну електронну пошту Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) надіслано заяву з проханням зобов`язати головного державного виконавця Святченко Є.В. виконати ухвалу суду про забезпечення адміністративного позову у справі № 280/5569/25 у повному обсязі, зокрема зупинити дію постанов про арешт коштів боржника від 30.10.2024 та від 29.01.2025 ВП № 76413401 (зняти арешт). 21 липня 2025 року від Управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) отримано відповідь від 21.07.2025 № 3279//26-52 на зазначену вище заяву Позивача. Так, у вказаному листі, представниками управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області зокрема зазначено: «Стосовно Ваших вимог зняти арешт з коштів на підставі ухвали Запорізького окружного адміністративного суду від 01.07.2025 у справі № 280/5569/25 зауважуємо, що у вказаному судовому рішенні зазначено не про зняття арешту з належного Вам майна (коштів), а тільки про зупинення дії постанов: про відкриття виконавчого провадження, про арешт коштів боржника, про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника.». Таким чином, станом на 22.07.2025 головним державним виконавцем Лівобережного відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Святченко Євгенією Вікторівною не вчинено жодних дій на виконання ухвали суду від 01.07.2025 в частині зупинення дії постанов про арешт коштів боржника від 30.10.2024 та від 29.01.2025 у ВП №76413401, оскільки рахунок, на який надходять кошти ОСОБА_1 (як виплати діючому військовослужбовцю) досі заблокований. Разом з тим, під час винесення ухвали від 01.07.2025 у справі № 280/5569/25 про забезпечення адміністративного позову судом враховано пояснення Позивача про те, що кошти, які він отримує як виплати військовослужбовцю, є єдиним джерелом його доходу, з якого він утримує себе та свою родину. Однак станом на 22-й день з моменту винесення зазначеної ухвали Позивач досі не має доступу до власних коштів, оскільки його рахунки залишаються заблокованими. Таким чином не досягнуто мети, з якої Позивач просив суд зупинити дію постанов про арешт коштів боржника від 30.10.2024 та від 29.01.2025 у ВП №76413401.

Розглянувши заяву позивача про забезпечення позову, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України, заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

Положеннями частини 1 статті 150 КАС України визначено, що суд зазаявоюучасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Згідно з частиною 2 статті 150 КАС України, забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намірзвернутисядо суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Аналіз наведених вище норм права дозволяє зробити висновок, що забезпечення адміністративного позову - це вжиття адміністративним судом, в провадженні якого знаходиться справа або до якого буде подано адміністративний позов, певних процесуально-правових заходів щодо охорони прав, свобод та інтересів позивача, які б гарантували виконання рішення суду, у разі задоволення позову.

Для задоволення судом заяви про забезпечення адміністративного позову заявник має обґрунтувати необхідність задоволення такої заяви належними та допустимими доказами та довести, що незадоволення заяви призведе хоча б до одногоізнаслідків, передбачених частиною 2 статті 150 КАС України.

Згідно з частиною 6 статті 154 КАС України, в ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову та підстави його обрання.

Відповідно до частини першою статті 151 КАС України позов може бути забезпечено:

1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;

2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;

4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;

5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Згідно Рекомендації N R (89)8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятої Комітетом Ради Європи 13.09.89 року, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірностітакогоакта. Суд, який постановляє вжити такий захід,незобов`язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чиномнеповинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв`язку з оскарженням адміністративного акта.

Отже, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам та інтересам позивача, або захист цих прав та інтересів стане неможливим чи для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також якщо очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, суд може постановити ухвалу про вжиття заходівзабезпеченняадміністративного позову шляхом заборони вчиняти певні дії.

За своєю суттю інститутзабезпеченняпозову в адміністративному судочинстві є інститутом попереднього судового захисту. Метою його запровадження є гарантування виконання рішення суду у випадку задоволення позову за існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі.

Доведення наявності зазначених підстав або принаймні однієї з них, з точки зору процесуального закону, є необхідною передумовою для вжиття судом заходів дозабезпеченняпозову у разі їх вжиття за заявою позивача.

При цьому заходизабезпеченнямають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходівзабезпеченняпозову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Адекватність заходу дозабезпеченняпозову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, назабезпеченняяких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Отже, при вирішенні питання прозабезпеченняпозову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуваннямтакого:розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодозабезпеченняпозову;забезпеченнязбалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом дозабезпеченняпозову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, щонеє учасниками даного судового процесу.

Предметом спору в даній справі є: визнання протиправними дій Головного управління ДПС у Запорізькій області щодо нарахування позивачу заборгованості по сплаті єдиного соціального внеску за квітень, червень-серпень 2017 року, червень, вересень-грудень 2018 року, січень-жовтень, грудень 2019 року, січень-листопад 2020 року, довідково нарахованих 29.01.2025 пені (код операції 28S) та штрафної санкції (код операції 281).

В той же час, у заяві про забезпечення позову позивач просить зобов`язати Лівобережний відділ державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) винести постанову у ВП №76413401 про зняття арешту з майна боржника, якою скасувати арешт коштів, що накладений на рахунки Позивача відповідно до постанов про арешт коштів боржника від 30.10.2024 та від 29.01.2025 у ВП № 76413401.

Відповідно до частини четвертоїстатті 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування"вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.

Згідно з частиною першоюстатті 3 Закону України "Про виконавче провадження" (далі - Закон №1404)відповідно до цьогоЗаконупідлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема, рішень інших державних органів та рішень Національного банку України, якізакономвизнані виконавчими документами.

Відповідно до частини 1 статті 18 Закону №1404 виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Частиною першоюстатті 26 Закону №1404виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного устатті 3 цього Закону, зокрема, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Згідно з частиною сьомоюстатті 26 Закону №1404у разі якщо в заяві стягувача зазначено рахунки боржника у банках, інших фінансових установах, виконавець негайно після відкриття виконавчого провадження накладає арешт на кошти боржника.

Відповідно до положень частин другої-четвертої статті 56 Закону №1404 арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.

Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна.

Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі.

Відповідно до частин третьої-п`ятої статті 59 Закону №1404 у разі виявлення порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом, арешт з майна боржника знімається згідно з постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець.

Підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є:

1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом;

2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника;

3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах;

4) наявність письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням;

5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно;

6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову;

7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника;

8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову;

9) підстави, передбачені пунктом 1-2 розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону;

10) отримання виконавцем від Державного концерну "Укроборонпром", акціонерного товариства, створеного шляхом перетворення Державного концерну "Укроборонпром", державного унітарного підприємства, у тому числі казенного підприємства, яке є учасником Державного концерну "Укроборонпром" або на момент припинення Державного концерну "Укроборонпром" було його учасником, господарського товариства, визначеного частиною першою статті 1 Закону України "Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності", звернення про зняття арешту в порядку, передбаченому статтею 11 Закону України "Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності".

У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

За змістом частини другої статті 59 Закону №1404 у разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини.

Пунктом 2 частини першої статті 34 Закону №1404 визначено, що державний виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій виключно в разі зупинення судом стягнення на підставі виконавчого документа.

Відповідно до пункту 5 частини першоїстатті 151 КАС Українипозов може бути забезпечено зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Суд зазначає, що ухвалою суду від 01 липня 2025 року заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову задоволено. Зупинено стягнення на підставі вимоги про сплату боргу (недоїмки) Головного управління ДПС у Запорізькій області від 17.11.2020 № Ф-57715-50 у на суму 35 588,74 грн, за якою головним державним виконавцем Лівобережного відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Святченко Євгенією Вікторівною відкрито виконавче провадження від 30.10.2024 ВП № 76413401, до набрання законної сили судовим рішенням по адміністративній справі №280/5569/25. Зупинено дію постанов: про відкриття виконавчого провадження від 30.10.2024 ВП №76413401, про арешт коштів боржника від 30.10.2024 та від 29.01.2025 ВП № 76413401, про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника від 12.06.2025, до набрання законної сили судовим рішенням по адміністративній справі №280/5569/25.

З листа Управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 21.07.2025 вбачається, що 03.07.2025 державний виконавець виніс постанову про зупинення вчинення виконавчих дій №76413401 до набрання законної сили судовим рішенням по адміністративній справі №280/5569/25. Крім того, на адресу військової частини НОМЕР_1 рекомендованою кореспонденцією направлено вимогу від 03.07.2025 щодо зупинення стягнення на підставі постанови про звернення стягнення на заробтіну плату, пенсію, стипенідю та інші доходи боржника від 12.06.2025. Також у листі повідомлено про те, що стягнення на кошти, які містяться на відкритих рахунках, наразі не звертаються.

Суд вважає, що обрання позивачем такого способу забезпечення позову, як зобов`язання Лівобережний відділ державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) винести постанову у ВП № 76413401 про зняття арешту з майна боржника, якою скасувати арешт коштів, що накладений на рахунки Позивача відповідно до постанов про арешт коштів боржника від 30.10.2024 та від 29.01.2025 у ВП № 76413401, не є належним способом забезпечення позову. Ухвалення рішення прозабезпеченняпозову у спосіб, про який просить позивач,невідповідає меті інститутузабезпеченняпозову.

Суд зазначає, що відповідно до частини 1 статті 287 КАС України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Таким чином, суд відмовляє в задоволенні заяви про забезпечення позову шляхом зняття арешту з коштів боржника, оскільки зняття арешту у виконавчому провадженні не можна вважати способом забезпечення позову, яке передбачено нормами КАС України.

Відповідно до частини 5 статті 154 КАС України, про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

Керуючись ст. ст. 150, 154, 156, 241, 243, 248 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 293-295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Ж.М. Чернова