Рішення від 24.07.2025 по справі 480/1345/25

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 липня 2025 року Справа № 480/1345/25

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Опімах Л.М.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №480/1345/25 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства у справах ветеранів України, в особі Міжвідомчої комісії з питань розгляду матеріалів про визнання УБД та виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі(смерті) або інвалідності волонтера і деяких інших категорій осіб про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

19.02.2025 позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до Міністерства у справах ветеранів України в особі Міжвідомчої комісії з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій та виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) або інвалідності волонтера і деяких інших категорій осіб в якій просив:

- визнати протиправним та скасувати рішення Міжвідомчої комісії з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій та виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) або інвалідності волонтера і деяких інших категорій осіб відповідно до Закону України Про статус ветеранів війни, гарантій їх соціального захисту від 12.12.2024 №15/111/13/2, яким йому відмовлено у наданні статусу учасника бойових дій;

- визнати позивача особою яка приймала безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України;

- зобов`язати Міжвідомчу комісію з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій та виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) або інвалідності волонтера і деяких інших категорій осіб відповідно до Закону України Про статус ветеранів війни, гарантій їх соціального захисту Міністерства у справах ветеранів України повторно розглянути заяву позивача про надання статусу учасника бойових дій та за результатом її розгляду прийняти рішення про надання йому статусу учасника бойових дій.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач звернувся до Міжвідомчої комісії із заявою про надання статусу учасника бойових дій, яка своїм рішенням від 12.12.2024 відмовила у наданні такого статусу, посилаючись на п.25 ч.1 ст.6 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" №3551-ХІІ (далі - Закон № 3551-ХІІ), мотивуючи його тим, що додані до заяви нотаріальні свідчення ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 не можуть братись до уваги, оскільки у період, за який вони свідчать, вони не належали до військовослужбовців, а були членами добровольчого формування територіальної громади, що суперечить вимогам п.25 ч.1 ст.6 Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту. Також вказано, що до Міністерства у справах ветеранів України надійшов лист Головного управління Національної поліції в Сумській області про те, що станом на 01.12.2024, та за весь період збройної агресії Російської Федерації, довідки за формою згідно додатку 6 до Порядку не видавались жодній цивільній особі.

Позивач зауважує, що командиром підрозділу слід вважати керівників ГУНП в Сумській області Петра Токаря та ОСОБА_5 , які підтвердили безпосередню участь позивача у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держава у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України.

Водночас ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , станом на 24.02.2022, вже мали статус учасника бойових дій, а діючим законодавством не встановлено надавати такий статус декілька разів .

Так, ОСОБА_2 (учасник бойових дій, учасник АТО), підтвердив що позивач брав безпосередню участь в здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави. Спільно з працівниками поліції згідно відповідних наказів та планів - розстановок виконував завдання, визначені керівництвом ГУНП в Сумській області, Сумського РУП ГУНП, брав участь в охороні та обороні важливих об`єктів та комунікацій, забезпечував публічний порядок та безпеку на вулицях місця, здійснював превентивну та профілактичну діяльність спрямовану на запобігання вчиненню правопорушень (мародерства), а також здійснював заходи із забезпечення національної безпеки і оборони у зв`язку з військовою агресію Російської Федерації проти України на території Сумської територіальної громади у складі добровольчого загону СОВА Сумської обласної ветеранської організації ГО Асоціація ветеранів МВС України.

Аналогічні нотаріально посвідчені заяви надали ОСОБА_3 (учасник бойових дій), ОСОБА_4 (учасник бойових дій, учасник АТО), тобто особи які, також мають статус учасників бойових дій.

Відповідач подав відзив на позов, в якому проти задоволення вимог заперечив, зазаначивши, що оскаржуваним рішенням позивачу відмовлено у наданні статусу учасника бойових дій на підставі пункту 25 частини першої статті 6 Закону № 3551-ХІІ, згідно якого учасниками бойових дій визнаються особи, які з 24 лютого по 25 березня 2022 року відповідно до Закону України "Про забезпечення участі цивільних осіб у захисті України" або у складі добровольчих формувань у взаємодії із Збройними Силами України, Міністерством внутрішніх справ України, Державною прикордонною службою України, Національною поліцією, Національною гвардією України, Службою безпеки України та іншими утвореними відповідно до закону військовими формуваннями та правоохоронними органами брали участь у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів.

Як вбачається із вказаної норми, для встановлення статусу учасника бойових дій саме на підставі пункту 25 частини першої статті 6 Закону № 3551-ХІІ особа повинна була брати участь у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України:

шляхом самооборони відповідно до Закону України "Про забезпечення участі цивільних осіб у захисті України";

або

у складі добровольчого формування у взаємодії Збройними Силами України, Міністерством внутрішніх справ України, Державною прикордонною службою України, Національною поліцією, Національною гвардією України, Службою безпеки України та іншими утвореними відповідно до закону військовими формуваннями та правоохоронними органами.

Відповідно до абзацу п`ятого, сьомого та дев`ятого пункту 25 частини першої статті 6 Закону №3551-ХІ підставою для надання статусу учасника бойових дій є довідка командира військової частини та свідчення (заява) не менше трьох свідків (одним з яких є командир підрозділу). До уваги беруться свідчення (заяви) осіб, підпис на яких засвідчений нотаріально, яким встановлено статус учасника бойових дій відповідно до абзацу першого пункту 19 частини першої цієї статті та/або статус особи з інвалідністю внаслідок війни відповідно до пункту 11 частини другої статті 7 цього Закону та які мають документальне підтвердження своєї участі у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, за період, за який вони свідчать.

Втім надані позивачем із заявою свідчення свідків ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_6 не відповідають вимогам Закону №3551-ХІ та Порядку надання статусу учасника бойових дій особам, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, затвердженого постановою КМУ від 20 серпня 2014 р. № 413, а тому не могли враховуватися Міжвідомчою комісією при розгляді питання про надання позивачу статусу учасника бойових дій.

Також відповідач наголосив, що згідно з підпунктом 6 пункту 4 Порядку № 413 , підставою для надання статусу учасника бойових дій особам, зазначеним в абзаці першому пункту 25 частини першої статті 6 Закону № 3551-ХІІ, є довідка за формою згідно з додатком 6.

Однак довідка від 14.02.2024 № 32/24, видана ГУНП в Сумській області, за підписом начальника ГУНП в Сумській області полковника поліції М. Токаря не могла братися до уваги , оскільки до Мінветеранів надійшов лист ГУНП в Сумській області від 09.12.2024 №6091/117/05/12/4-2024 за підписом т. в. о. заступника начальника Олега Перекреста про те, що станом на 01.12.2024, та за весь період збройної агресії російської федерації, довідки за формою згідно додатку 6 до Порядку № 413 Головним управлінням національної поліції в Сумській області не видавалися жодній цивільній особі.

Дослідивши письмові докази у справі, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що позивач є бійцем добровольчого загону СОВА Сумської обласної ветеранської організації ГО Асоціація ветеранів МВС України, що підтверджується копією посвідчення (а.с.41).

11.06.2024 позивач звернувся до Міжвідомчої комісії Міністерства у справах ветеранів України з заявою про надання йому статусу учасника бойових дій відповідно до пункту 25 частини першої статті 6 Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту (а.с.107).

До заяви позивачем було долучено:

1) згода на обробку персональних даних;

2) довідка Сумського районного управління поліції від 05.07.2022 №9599 про безпосередню участь щодо відсічі збройної агресії Російської Федерації, у спосіб вчинення дій по забезпеченню громадського порядку та безпеки у межах Сумської міської територіальної громади за підписом начальника Сумського РУП ГУНП в Сумській області полковника поліції Костянтина Лебідя;

3) довідка Головного Управління Національної Поліції в Сумській області від 14.02.2024 №32/24 про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України за підписом начальника ГУНП в Сумській області полковника поліції Петра Токаря;

4) лист Головного Управління Національної Поліції в Сумській області про участь з 25.02.2022 року бійців добровольчого загону СОВА Сумської обласної ветеранської організації ГО Асоціація ветеранів МВС України у відсічі збройної агресії Російської Федерації шляхом забезпечення громадського порядку та безпеки, охорони та оборони важливих об`єктів та комунікацій, забезпеченні публічного порядку, забезпечення національної безпеки і оборони Сумської об`єднаної територіальної громади;

5) виписка з ЄДР юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Громадської організації Сумська обласна ветеранська організація Асоціації ветеранів МВС України;

6) витяг з протоколу №2 екстреного позачергового засідання президії громадської організації Сумська обласна ветеранська організація Асоціації ветеранів МВС України щодо створення добровольчого загону СОВА з числа пенсіонерів, ветеранів МВС (на підтвердження проходження служби та безпосередньої участі в здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України в межах Сумської міської територіальної громади в якості командира добровольчого загону СОВА ОСОБА_2 в період за який він свідчить);

7) заява-повідомлення учасників (свідків) бойових дій про безпосередню участь в здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України у складі добровольчого загону СОВА Сумської обласної ветеранської організації ГО Асоціація ветеранів МВС України;

8) довідка командира добровольчого загону СОВА ОСОБА_2 про проходження служби, безпосередньої участі в здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України в межах Сумської міської територіальної громади в складі бійців добровольчого загону СОВА Сумської обласної ветеранської організації ГО Асоціація ветеранів МВС України ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в період з 24.02.2022 року по 25.03.2022 року;

9) копії посвідчень учасника бойових дій, командира добровольчого загону СОВА та голови Сумської обласної ветеранської організації ГО Асоціація ветеранів МВС України ОСОБА_2 ;

10) копії посвідчень учасника бойових дій, добровольця добровольчого загону СОВА та ветерана Сумської обласної ветеранської організації ГО Асоціація ветеранів МВС України ОСОБА_3 ;

11) копії посвідчень учасника бойових дій, добровольця добровольчого загону СОВА та ветерана Сумської обласної ветеранської організації ГО Асоціація ветеранів МВС України ОСОБА_4 ;

12) копія посвідчення добровольця добровольчого загону СОВА Сумської обласної ветеранської організації ГО Асоціація ветеранів МВС України позивача;

13) копія паспорта громадянина України та РНОКПП (а.с.107-109, 24-41).

Міжвідомчою комісією було прийнято 12.12.2024 рішення №15/III/13/2, яким відмовлено позивачу в наданні статусу учасника бойових дій у зв`язку з відсутністю правових підстав для надання статусу учасника бойових дій відповідно до п.21 ч.1 ст.6 Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту (а.с.22).

У вказаному рішенні зазначено, що додані до заяви нотаріальні свідчення ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 не можуть братись до уваги, оскільки в період, за який вони свідчать, вони не належали до військовослужбовців, а були членами добровольчою формування територіальної громади, що суперечить вимогам пункту 25 частини першої етапі 6 Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту.

Також до заяви додано довідку начальника ГУНП в Сумській області П.Токара від 14.02.2024 №32/24 про те, що позивач брав безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку і військовою агресією Російської Федерації проти України в період 25.02.2022 по 25.03.2022, як доброволець у складі добровольчою загону СОВА" Сумської обласної ветеранської організації ГО Асоціація ветеранів МВС України".

Водночас, до Міністерства справах ветеранів України надійшов лист Головного управління національної поліції в Сумській області віл 09.12.2024 № 6091/117/05/ І2/4-2024 за підписом т. в. о. заступника начальника Олега Перекреста про те, що станом на 01.12.2024 та за весь період збройної агресії Російської Федерації, довідки за формою згідно додатку 6 до Порядку не видавались жодній цивільній особі.

Відповідно до підпункту 1 пункту 5 розділу III Положення про міжвідомчу комісію з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій та виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) або інвалідності волонтера і деяких інших категорій осіб відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", затвердженого наказом Міністерства у справах ветеранів України від 26.02.2021 № 43, Міжвідомча комісія відмовляє в наданні статусу учасника бойових дій у разі відсутності правових підстав для надання статусу учасника бойових дій та відсутності документів, що місять достатні докази безпосередньої участі особи у виконанні завдань антитерористичної операції.

Враховуючи вищезазначене, Міжвідомчою комісією прийнято рішення відмовити позивачу в наданні статусу учасника бойових дій у зв`язку з відсутністю правових підстав для надання статусу учасника бойових дій відповідно до пункту 25 частини першої статті 6 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (а.с.22-23).

Задовольняючи позовні вимоги у цій справі , суд виходить з такого.

Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правовий статус ветеранів війни визначається Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22.10.1993 № 3551-XII (далі Закон України №3551-XII), який забезпечує створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяє формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них.

Згідно зі статтею 5 цього Закону учасниками бойових дій є особи, які брали участь у виконанні бойових завдань по захисту Батьківщини у складі військових підрозділів, з`єднань, об`єднань всіх видів і родів військ Збройних Сил діючої армії (флоту), у партизанських загонах і підпіллі та інших формуваннях як у воєнний, так і у мирний час.

Відповідно до п. 25 ч. 1 ст. 6 Закону України № 3551-XII учасниками бойових дій визнаються особи, які з 24 лютого по 25 березня 2022 року відповідно до Закону України "Про забезпечення участі цивільних осіб у захисті України" або у складі добровольчих формувань у взаємодії із Збройними Силами України, Міністерством внутрішніх справ України, Державною прикордонною службою України, Національною поліцією, Національною гвардією України, Службою безпеки України та іншими утвореними відповідно до закону військовими формуваннями та правоохоронними органами брали участь у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів.

Рішення про надання статусу учасника бойових дій особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, приймається міжвідомчою комісією, утвореною центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері соціального захисту ветеранів війни, осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, постраждалих учасників Революції Гідності, членів сімей таких осіб і членів сімей загиблих (померлих) ветеранів війни, членів сімей загиблих (померлих) Захисників та Захисниць України.

Порядок надання статусу учасника бойових дій особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, категорії таких осіб, а також райони проведення заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, визначаються Кабінетом Міністрів України. Порядок позбавлення статусу учасника бойових дій осіб, зазначених в абзаці першому цього пункту, визначає Кабінет Міністрів України.

Підставою для надання статусу учасника бойових дій особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, є довідка, видана командиром (начальником) військової частини (органу, підрозділу) Збройних Сил України, Міністерства внутрішніх справ України, Національної поліції, Національної гвардії України, Державної прикордонної служби України, Служби безпеки України та інших утворених відповідно до закону військових формувань чи правоохоронних органів, у взаємодії з якими особа сама або у складі добровольчого формування брала безпосередню участь у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, про період участі у таких заходах.

Форма такої довідки затверджена додатком 6 до Порядку надання та позбавлення статусу учасника бойових дій осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення чи у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2014 р. № 413 (далі Порядок).

У разі відсутності такої довідки, відповідно до абз. 6 п. 25 ст. 6 Закону підставою для надання статусу учасника бойових дій зазначеним особам є документи, дані та інформація, вказана у абзацах сьомому, восьмому пункту 25 частини першої статті 6 Закону № 3551-XII, зокрема: свідчення (заява) не менше ніж трьох свідків (одним із яких є командир підрозділу, в зоні відповідальності якого перебувала особа або добровольче формування, у складі якого особа брала участь у здійсненні відповідних заходів) про період безпосередньої участі в здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах здійснення зазначених заходів.

До уваги беруться свідчення (заяви) осіб, підпис на яких засвідчений нотаріально, яким встановлено статус учасника бойових дій відповідно до абзацу першого пункту 19 частини першої цієї статті та/або статус особи з інвалідністю внаслідок війни відповідно до пункту 11 частини другої статті 7 цього Закону та які мають документальне підтвердження своєї участі у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, за період, за який вони свідчать.

Наказом Міністерства у справах ветеранів України від 26.02.2021 № 43, затверджено Положення про міжвідомчу комісію з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій та виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) або інвалідності волонтера і деяких інших категорій осіб, відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (далі Положення про міжвідомчу комісію), відповідно до якого, основними завданнями міжвідомчої комісії за обставин цього судового спору є, серед іншого, надання статусу учасника бойових особам, зазначеним в пунктах 21, 25 частини першої статті 6 Закону № 3551-XII (підпункт 2 пункту 1 розділу ІІ).

Підстави для відмови Міжвідомчою комісією у наданні статусу учасника бойових дій врегульовані п. 5 розділу ІІ Порядку про міжвідомчу комісію №43, відповідно до якого Міжвідомча комісія відмовляє в наданні статусу учасника бойових дій у разі:

1) відсутності правових підстав для надання статусу учасника бойових дій;

2) відсутності документів, що містять достатні докази безпосередньої участі особи у виконанні завдань антитерористичної операції у районах її проведення чи у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України;

3) виявлення факту подання недостовірної інформації про участь в антитерористичній операції чи здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації в Донецькій та Луганській областях, у забезпеченні їх проведення, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України або подання недостовірних даних про особу;

4) виявлення факту підробки поданих документів;

5) наявності обвинувального вироку суду, який набрав законної сили, за вчинення особою умисного тяжкого або особливо тяжкого злочину в період участі в антитерористичній операції чи здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації в Донецькій та Луганській областях, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України.

У цій справі 12.12.2024 Міжвідомчою комісією було прийнято рішення, яким, з урахуванням підпункту 1 пункту 1 розділу ІІІ Положення про міжвідомчу комісію №43, відмовлено позивачу в наданні статусу учасника бойових дій, у зв`язку з відсутністю правових підстав для надання статусу учасника бойових дій відповідно до пункту 25 частини першої статті 6 Закону № 3551-XII (а.с.21-22).

У рішенні зазначено, що зі змісту заяви та доданих до неї документів, вбачається, що позивач просив розглянути на міжвідомчій комісії питання надання йому статусу учасника бойових дій відповідно до п. 25 ч. 1 ст. 6 Закону. Вказано, що додані до заяви нотаріальні свідчення ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 не можуть братись до уваги, оскільки у період, за який вони свідчать, вони не належали до військовослужбовців, а були членами добровольчого формування територіальної громади, що суперечить вимогам п. 25 ч. 1 ст. 6 Закону № 3551-XII. Також вказано, що до Міністерства у справах ветеранів України надійшов лист Головного управління національної поліції в Сумській області про те, що станом на 01.12.2024, та за весь період збройної агресії російської федерації, довідки за формою згідно додатку 6 до Порядку не видавались жодній цивільній особі.

Надаючи оцінку оскаржуваному рішенню, суд враховує, що пунктом 2 розділу ІІ Положення про міжвідомчу комісію №43 визначено, що Міжвідомча комісія має право, зокрема:

2) розглядати документи щодо надання статусу учасника бойових дій особам, зазначеним в підпункті 2 пункту 1 цього розділу, або позбавлення їх такого статусу, надіслані такими особами або командирами добровольчих формувань, у складі яких вони брали участь в антитерористичній операції, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України;

6) уточнювати інформацію про осіб, стосовно яких подано документи, заслуховувати пояснення цих осіб, свідків та представників державних органів;

7) приймати рішення про надання (відмову у наданні) статусу учасника бойових дій особам, зазначеним у підпунктах 1-3 пункту 1 цього розділу.

Згідно із пунктом 3 розділу III Положення про міжвідомчу комісію № 43 міжвідомча комісія розглядає документи та у разі потреби уточнює інформацію про осіб, стосовно яких вони подані, заслуховує пояснення таких осіб, свідків, представників державних органів та у місячний строк із дня надходження документів (уточненої інформації) приймає рішення щодо надання (відмови у наданні) статусу учасника бойових дій, про що інформує комісії, підприємства, установи, організації або їх працівників, осіб, зазначених у "пунктах 21, 25 частини першої статті 6 Закону, за формою, наведеною в додатку 1 до цього Положення.

Враховуючи вказані приписи Положення про міжвідомчу комісію № 43 у взаємозв`язку з нормами п. 25 ч. 1 ст. 6 Закону України № 3551-XII щодо взяття Комісією до уваги свідчення (заяви) осіб, підпис на яких засвідчений нотаріально, яким встановлено статус учасника бойових дій відповідно до абзацу першого пункту 19 частини першої цієї статті та/або статус особи з інвалідністю внаслідок війни відповідно до пункту 11 частини другої статті 7 цього Закону та які мають документальне підтвердження своєї участі у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, за період, за який вони свідчать, суд вважає, що Міжвідомча комісія в силу діючого законодавства наділена повноваженнями вчиняти певні дії для вирішення питання щодо надання особі статусу учасника бойових дій, у тому числі уточнювати інформацію про осіб, стосовно яких подано документи, заслуховувати пояснення цих осіб, свідків та представників державних органів.

Проте відповідач відмовив позивачу в отриманні статусу учасника бойових дій, виходячи лише з пакету документів доданих до заяви, але не провівши всіх необхідних дій та не переконавшись у наявності у позивача підстав для отримання такого статусу, оскільки суду не надано доказів вчинення всіх необхідних дій з метою перевірки наявності підстав для отримання позивачем статусу учасника бойових дій, доказів направлення відповідачем відповідних запитів щодо уточнення інформації про особу та заслуховування заявлених свідків.

Так, зокрема, посилаючись у рішенні на лист Головного управління національної поліції в Сумській області від 09.12.2024 № 6091/117/05/І2/4-2024 за підписом т. в. о. заступника начальника Олега Перекреста про те, що станом на 01.12.2024 та за весь період збройної агресії російської федерації, довідки за формою згідно додатку 6 до Порядку не видавались жодній цивільній особі, відповідач у своєму рішенні не наводить мотивів чому надає перевагу саме цьому листу за підписом т. в. о. заступника начальника ГУНП в Сумській області та відхиляє довідку за формою згідно додатку 6 до Порядку, в якій зафіксований той факт, що позивач брав безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку і військовою агресією Російської Федерації проти України в період 25.02.2022 по 25.03.2022, як доброволець у складі добровольчою загону СОВА" Сумської обласної ветеранської організації ГО Асоціація ветеранів МВС України", яка видана за підписом начальника ГУНП в Сумській області П.Токара 14.02.2024. Крім того, у рішенні відсутні мотиви не прийняття до уваги і довідки Сумського РУП від 05.07.2022 № 9599, яка була однією з підстав складання довідки від 14.02.2024, яка також була долучена позивачем до своєї заяви. Доказів на спростування достовірності зазначених у довідці відомостей відповідачем також суду не надано.

При цьому, відповідальність за достовірність даних у довідці несе орган, який її видав. Доказів, які б підтверджували вчинення неправомірних дій службовими особами при вирішенні питання про надання вказаної довідки, відповідач суду також не надав.

Натомість суб`єкт владних повноважень не може обґрунтовувати правомірність рішення, що оскаржується, іншими обставинами, ніж ті, що зазначені безпосередньо в документі, що оскаржується. За іншого підходу суб`єкт владних повноважень міг би самостійно та довільно змінювати (доповнювати) обґрунтування своїх дій (рішень) після їх вчинення (ухвалення), що не сумісне з принципами правової визначеності та належного урядування, які є фундаментальними для правової держави.

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 28 травня 2020 року у справі № 826/17201/17.

Суд зазначає, що під час розгляду поданих документів Міжвідомча комісія повинна ретельно вивчати зміст поданих до розгляду первинних документів, в разі необхідності заслуховувати пояснення осіб. Наявність будь-яких документів не є автоматичною підставою для надання чи відмові особі статусу учасника бойових дій, разом із тим, саме на Комісію покладено обов`язок обґрунтувати прийняте рішення, а у разі зауважень до поданих документів чи відсутність доказів участі позивача у бойових діях зазначити у рішенні підстави та мотиви прийнятого рішення.

Належна мотивація рішення (як форма зовнішнього вираження дискреційних повноважень) дає можливість перевірити, як саме (за якими ознаками) відбувалася процедура прийняття відповідного рішення.

Обсяг і ступінь мотивації рішення залежить від конкретних обставин, які були предметом обговорення, але у будь-якому випадку має показувати, приміром, що доводи/пояснення/документи взято до уваги і, що важливо, давати розуміння чому і чим керувалася Комісія, коли досліджувала документи під час засідання, тобто встановити мотиви ухваленого рішення. Особливо-виняткової значимості обґрунтованість/вмотивованість рішення набуває тоді, коли йдеться про відмову у наданні особі статусу учасника бойових дій, з огляду на наслідки, які це потягне.

Беручи до уваги, що приписами пункту 5 розділу ІІ Порядку про міжвідомчу комісію визначені вичерпні випадки відмови в наданні статусу учасника бойових дій, суд визнає, що відмова за відсутності правових підстав для надання статусу учасника бойових дій можлива лише внаслідок дослідження доказів та надання їм належної оцінки у випадку не підтвердження права особи на отримання такого статусу.

Враховуючи встановлені судом обставини у справ та досліджені докази, суд дійшов висновку, що оскаржуване рішення є необґрунтованим та не може вважатись прийнятим з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття такого рішення, а тому таке рішення не може відповідати критеріям правомірності, визначених в частині 2 статті Кодексу адміністративного судочинства України.

Щодо доводів відповідача, що Міжвідомча комісія є окремим суб`єктом владних повноважень, який наділений окремими від Мінветеранів дискреційними повноваженнями, суд зазначає наступне.

Міжвідомча комісія утворена Мінветеранів на виконання Порядку надання та позбавлення статусу учасника бойових дій осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення чи у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії РФ в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією РФ проти України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2014 року № 413.

Оскаржуване у цій справі рішення має печатку, саме Міністерства у справах ветеранів України.

Враховуючи викладене, суд зазначає, що визначення відповідачем у справі, крім іншого, Міністерства у справах ветеранів України є правомірним.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що оскаржуване рішення є протиправним та підлягає скасуванню, а належним способом відновлення права позивача є зобов`язання Міжвідомчої комісії повторно розглянути заяву позивача про надання йому статусу учасника бойових дій, та прийняти рішення з урахуванням висновків суду.

Разом з тим, стосовно позовних вимог про визнання ОСОБА_1 особою яка приймала безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України та зобов`язання Міжвідомчої комісії прийняти рішення про надання позивачу статусу учасника бойових дій, суд зазначає таке.

Поняття дискреційних повноважень наведене у Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R (80)2, яка прийнята Комітетом Міністрів 11.03.1980 на 316-й нараді, відповідно до якої під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Тобто дискреційними є повноваження суб`єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом таких повноважень є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова може.

У такому випадку дійсно суд не може зобов`язати суб`єкта владних повноважень обрати один з правомірних варіантів поведінки, оскільки який би варіант реалізації повноважень не обрав відповідач, кожен з них буде правомірним, а тому це не порушує будь-чиїх прав.

У разі настання визначених законодавством умов, відповідач зобов`язаний до вчинення конкретних дій - розглянути заяву позивача у встановленому законом порядку, а за умови відповідності заяви та доданих до неї документів вимогам законодавства - прийняти рішення про задоволення заяви. Підставою для відмови у задоволенні заяви позивача можуть бути лише визначені законом обставини. Відповідач не наділений повноваженнями за конкретних фактичних обставин діяти на власний розсуд - розглянути заяву, або ж ні; прийняти рішення про задоволення заяви, або ж рішення про відмову у її задоволенні. Визначальним є те, що у кожному конкретному випадку звернення особи із заявою, з урахуванням фактичних обставин, згідно із законом існує лише один правомірний варіант поведінки суб`єкта владних повноважень.

Зобов`язання судом відповідача прийняти конкретне рішення, як і будь-які інші способи захисту застосовується лише за наявності необхідних підстав, з урахуванням фактичних обставин справи. Дійсно, у випадку невиконання обов`язку відповідачем, за наявності визначених законом умов, у суду виникають підстави для ефективного захисту порушеного права позивача шляхом, зокрема, зобов`язання відповідача вчинити певні дії, спрямовані на відновлення порушеного права, або шляхом зобов`язання прийняти рішення.

Однак, як і будь-який інший спосіб захисту, зобов`язання відповідача прийняти рішення може бути застосовано судом за наявності необхідних та достатніх для цього підстав. В той же час суд не уповноважений здійснювати перевірку наявності чи відсутності усіх підстав, у випадку, якщо відповідач цього не здійснив, оскільки у такому разі це не входить до предмету судової перевірки.

А прийняття судом рішення про зобов`язання відповідача надати позивачу статус учасника бойових дій, так само як і визнання його особою яка приймала безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України без перевірки наявності чи відсутності усіх відповідних підстав може бути необґрунтованим та призвести до надання такого статусу з порушенням закону.

Крім того, звертаючись з вимогою про визнання позивача особою, яка приймала безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України є неналежним способом захисту у цій справі, оскільки така вимога охоплюються вимогою, заявленою у цьому позові - про визнання протиправним та скасування оскаржуваного рішення та зобов`язання повторно розглянути заяву позивача про надання йому статусу учасника бойових дій, та прийняти рішення з урахуванням висновків суду, яка за такого правового регулювання та встановлених обставин є належним, достатнім та ефективним способом захисту прав позивача у цій справі. Відтак, зважаючи на викладене, суд відмовляє у задоволенні цієї частини позовних вимог.

Вирішуючи питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 2000,00 грн, суд виходить з такого.

Відповідно до ст. 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

У відповідності до ст.134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката несуть сторони. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вказаних вимог, суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При цьому розмір витрат на правничу допомогу встановлюється судом на підставі оцінки доказів щодо детального опису робіт, здійснених адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Тобто, питання розподілу судових витрат пов`язане із суддівським розсудом (дискреційні повноваження) та суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі Баришевський проти України, від 10 грудня 2009 року у справі Гімайдуліна і інших проти України, від 12 жовтня 2006 року у справі Двойних проти України, від 30 березня 2004 року у справі Меріт проти України, заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Суд зазначає, що на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16, постанові Верховного Суду від 17 вересня 2019 року у справі №810/3806/18, від 31.03.2020 у справі №726/549/19.

Як вбачається з матеріалів справи, професійна правнича допомога у цій справі надавалася позивачу адвокатом Бітюковим Вадимом Володимировичем на підставі договору про надання правничої допомоги, укладеним позивачем з адвокатським бюро «Андрія Пєтухова».

Стороною позивача для підтвердження витрат на професійну правничу допомогу у цій справі подані такі документи: договір про надання правничої допомоги, укладеного 23.01.2025 між адвокатським об`єднанням "Андрія Пєтухова" та позивачем (а.с.46-51), попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат (а.с.52053), акт приймання-передачі наданих послуг з правничої допомоги від 23.01.2025 (а.с.54), ордер (а.с.56), свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю (а.с.57), платіжна інструкція від 23.01.2025 про сплату позивачем 2000,00грн. (а.с.55).

Отже, дійсність юридичного факту понесення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 2000,00грн. з боку позивача підтверджено належними доказами, тому заперечення відповідача, викладені у відзиві на позов, стосовно стягнення витрат на правову допомогу у зв`язку з не наданням позивачем договору про правову допомогу, ордеру адвоката, попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, квитанції про оплату послуг адвоката, акту приймання-передачі наданих послуг не є ґрунтовними, та спростовуються матеріалами справи, а тому не приймаються судом до уваги.

Стосовно посилань відповідача у відзивах щодо неможливості визначення розміру заявленої до відшкодування правової допомоги із врахуванням складності справи, кваліфікації і досвіду представника, суд вказує, що у постанові Верховного суду від 09.04.2019 у справі №826/2689/15 зазначено, що чинним процесуальним законодавством не передбачено обов`язку сторони, яка заявляє клопотання про відшкодування витрат на правничу допомогу, доводити обґрунтованість їх ринкової вартості. Натомість, саме на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, покладено обов`язок доведення неспівмірності витрат з наданням відповідних доказів.

Стверджуючи, що сума заявлена до відшкодування (2000грн.) є надмірною та неспівмірною, відповідачем доказів в обґрунтування цих доводів не надано.

Таким чином, здійснивши аналіз наданих представником позивача доказів при вирішенні питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, виходячи з фактичного підтвердження позивачем розміру судових витрат, відповідно до наданих ним документів, враховуючи критерії обґрунтованості та співмірності розміру понесених витрат, значення справи для позивача, суд вважає, що розмір понесених позивачем витрат є розумно обґрунтованим, підтверджується належними та допустимими в розумінні КАС України доказами, а тому не приймає до уваги заперечення відповідача щодо відшкодування цих витрат.

Відтак, на підставі ч.1 с.139 Кодексу адміністративного судочинства України суд вважає за необхідне також стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства у справах ветеранів України витрати на правничу допомогу у розмірі 2000,00 грн, а також суму судового збору в розмірі 1211,20грн, сплаченого позивачем за подання позовної заяви згідно квитанції (а.с.15), а всього 3211,00 грн.

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Міністерства у справах ветеранів України (пров. Музейний, 12,м. Київ,01001, код ЄДРПОУ 42657144), в особі Міжвідомчої комісії з питань розгляду матеріалів про визнання УБД та виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі(смерті) або інвалідності волонтера і деяких інших категорій осіб про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Міжвідомчої комісії з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій та виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) або інвалідності волонтера і деяких інших категорій осіб від 12.12.2024 №15/ІІІ/13/2 про відмову ОСОБА_1 у наданні статусу учасника бойових дій.

Зобов`язати Міжвідомчу комісію з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій та виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) або інвалідності волонтера і деяких інших категорій осіб повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про надання статусу учасника бойових дій, та прийняти рішення з урахуванням висновків суду.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства у справах ветеранів України судові витрати зі сплати судового збору в сумі 1211,20 грн., а також витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2000,00грн.

У задоволенні частини позовних вимог ОСОБА_1 про визнання особою, яка приймала безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Л.М. Опімах