Восьмий апеляційний адміністративний суд
Новинка
Отримуйте стислий та зрозумілий зміст судового рішення. Це заощадить ваш час та зусилля.
РеєстраціяВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 липня 2025 рокуЛьвівСправа № 380/5090/24 пров. № А/857/25052/24
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:
головуючого судді:Запотічного І.І.,
суддів:Глушка І.В., Довгої О.І.,
розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Львівської митниці на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 09 вересня 2024 року (суддя Качур Р.П., ухвалене в м. Львові) у справі № 380/5090/24 за адміністративним позовом приватного акціонерного товариства "АКУМУЛЯТОРНИЙ ЗАВОД САДА" до Львівської митниці про скасування рішення про коригування митної вартості товарів і картки відмови,-
В С Т А Н О В И В:
Приватне акціонерне товариство "АКУМУЛЯТОРНИЙ ЗАВОД САДА" звернулося в суд із позовною заявою до Львівської митниці, у якій просить визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці про визначення митної вартості товарів № UA209000/2023/l00663/2 від 24.10.2023 року та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску транспортних засобів комерційного призначення від 24.10.2023 року № UA209230/2023/002770.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 09 вересня 2024 року позов задоволено повністю.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, його оскаржив відповідач- Львівська митниця, подавши апеляційну скаргу до Восьмого апеляційного адміністративного суду, та з наведених в ній підстав, покликаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, просить скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції та прийняти нове про відмову в задоволенні позову.
Оскільки апеляційна скарга подана на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, колегія суддів, керуючись п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, вирішила розглядати справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з огляду на наступні підстави.
Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, що між Компанією Ultracell (UK) Limited (Продавець) та ПрАТ «Акумуляторний завод «САДА» 02 січня 2020 року укладено контракт № 02/01 від 02.01.2020 за умовами якого Продавець зобов`язується продати, а Покупець купити акумуляторні батареї в асортименті. Згідно з п.2.2. контракту № 02/01 від 02.01.2020 ціни на товар встановлюються в специфікації, яка є невід`ємною частиною контракту. Відповідно до п. 2.3 контракту № 02/01 від 02.01.2020 у вартість товару включається упаковка, маркування та навантаження товару.
Згідно з додатком № 4 від 18.10.2023 до контракту № 02/01 від 02.01.2020 року пункт 3.1 контракту викладено у редакції відповідно до якої передбачено, що поставка товару здійснюється на умовах FCA Ліверпуль Велика Британія, якщо інші умови не передбачені в специфікації.
Пунктом 4.2 контракту № 02/01 від 02.01.2020 передбачено, що Покупець здійснює 100% попередню оплату вартості Товару відповідно до умов вказаних у інвойсі на кожну поставку.
Як вбачається з матеріалів справи, продавець 12.10.2023 відвантажив на адресу Покупця товар - акумуляторні батареї в кількості та асортименті на загальну суму 72020,30 дол. США відповідно до комерційного інвойсу № INV0048029 від 12.10.2023.
Відтак, декларант позивача 23 жовтня 2023 року з метою митного оформлення вказаного товару, подав до Львівської митниці електронну митну декларацію МД 23UA209230112812U3, відповідно до якої було заявлено до митного оформлення імпортний товар з найменуванням, описом та характеристикою, зазначеними у графі 31 митної декларації (акумуляторні батареї в асортименті). Разом з митною декларацією МД 23UA209230112812U3, в якості підстави для застосування основного методу визначення митної вартості за ціною контракту, декларантом надано такі документи, зазначені у графі 44 митної декларації: контракт № 02/01 від 02.01.2020 із специфікацією № 37 від 18.09.2023; комерційний інвойс № INV0048029 від 12.10.2023; пакувальний лист DEL0048029 від 12.10.2023; CMR від 17.10.2023; рахунок на оплату № 9729 від 20.10.2023; договір транспортного експедирування № 913 від 11.09.2019.
Разом з тим, за наслідками опрацювання наданих документів Львівська митниця надіслала повідомлення від митниці декларанту наступного змісту: «Необхідне подання додаткових документів для підтвердження митної вартості відповідно дост.53 МК України, а саме: - зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який замінює його, та додатки до нього у разі їх наявності; якщо рахунок сплачено, банківські платіжні документи що стосуються оцінюваного товару за наявності інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; якщо здійснювалося страхування, страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів (рахунок на перевезення, договір на перевезення); виписку з бухгалтерської документації; - каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; - копію митної декларації країни відправлення; - висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару».
З матеріалів справи вбачається, що в процесі митних консультацій декларантом додатково надано митному органу такі документи: проформу інвойс PFAKB12.2023 від 05.10.2023; свіфт від 10.10.2023; прайс лист від 20.09.2023; експортну декларацію MR №23GB10Х86393994018; експертний висновок ДП «Держзовнішінформ» від 23.10.2023 № 113/788; заявку № 2023-14017 від 16.10.2023 згідно з договором № 913 від 11.09.2023; довідку про транспортні витрати № 2023-14017 від 20.10.2023; договір перевезення вантажів № 10049 від 20.05.2021; цінову інформацію з мережі інтернет, рахунок фактуру № 1212 від 17.10.2023. Окрім того, декларант позивача просив визнати та погодити митну вартість на основі поданих документів.
Разом з тим, за результатами розгляду МД 23UA209230112812U3 (електронна митна декларація) та доданих документів митним органом прийнято рішення про коригування митної вартості товарів від 24.10.2023 № UA209000/2023/100663/2 та складено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA 209230/2023/002770.
Як вбачається з рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів від 24.10.2023 № UA209000/2023/100663/2, в графі 33 зазначено наступне: «Відповідно до п. 1 ч. 4ст. 54 МКУздiйснено контроль наявності в підтверджуючих документах усіх відомостей в кількісному виразі, використаних при обчисленні митної вартості. В рамках реалізації положень статей52,53,54,55,58,335 Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VI(далі -МКУ), за результатами опрацювання документiв, наданих для пiдтвердження заявленої митної вартості товару, митна вартість не може бути визнана з наступних причин: поданi до митного оформлення документи зriдно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій та третій статтi 53МКУ не містять всiх вiдомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар; надані декларантом на запит митного органу документи не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена. Пiд час здiйснення митного контролю за було опрацьовано інформацію, що мiститься у наданих до митноrо оформлення товаросупровiдних документах. За результатами проведеного опрацювання встановлено, що відповідно до інформації яка наведена у інвойсі від 12.09.2023 № INV0048029 а також у митній декларації визначені умови поставки як FCA м. Ліверпуль; відповідно до вимог п. 3.1. зовнішньоекономічної угоди від 02.01.2020 № 02/01 визначено умови поставки EXW, проте декларантом не надано ніякого доповнення до контракту яким би вносились відповідні зміни. У Специфікації №38 від 06.10.23 умови поставки: 100% передоплата, що відповідає умовам розрахунку, а не поставки. Інформації про зміни умов поставки на FCA не надано. Відповідно до вимог п. 6.1. зовнішньоекономічної угоди від 02.01.2020 № 02/01 передбачено що «Продавець» разом з вантажем надає «Покупцю» у тому числі: сертифікат походження товару а також сертифікат переміщення форми EUR 1, проте такий документ декларантом не надано, що являється порушенням вимог зовнішньоекономічної угоди. Розмір транспортних витрат не пропорційно розбитий відносно всього кілометражу (відстань по іноземній території 2274 км, а вартість 134000 грн - що становить 58,92 грн/км, відстань по території України 70 км, а вартість 28110 грн - що становить 281 грн/км). Методичними рекомендаціями з формування собівартості перевезень (робіт, послуг) на транспорті, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 05.02.2001 № 65, визначено єдині засади формування собівартості перевезень (робіт, послуг) на транспорті. Пунктом 49 розділу VI Методичних рекомендацій "Облік і калькулювання собівартості перевезень" визначено: "Вартість пально-мастильних та інших експлуатаційних матеріалів, витрачених на здійснення певних видів перевезень включається до їх собівартості за прямою ознакою. Якщо деякі мастильні та інші експлуатаційні матеріали неможливо віднести до певних видів перевезень, їх вартість включається у собівартість окремих об`єктів калькулювання шляхом розподілу пропорційно до вартості витраченого пального". Пунктом 51 Методичних рекомендацій аналогічний підхід застосовано до розподілу амортизаційних відрахувань. Отже, очевидним є факт, що рахунок від 12.10.2023 № 9483 містить відомості щодо вартості перевезень до перетину кордону України та після його перетину, які сформовані з порушенням принципів пропорційного розподілу. Таким чином Львівською митницею були встановлені невідповідності у поданих документах та відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення митної вартості, визначеної за основним методом. У сукупності всі перелічені фактори вказують на наявність розбіжностей у поданих до митного оформлення документах та відсутність всіх відомостей щодо обставин купівліпродажу товару. Відповідно до частин 3-4статті 53 Митного кодексу Українипрошу надати додаткові документи для підтвердження митної вартості товарів: 1) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівліпродажу); 2) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 3) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 4) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 5) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. 6) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 7) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 8) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 9) виписку з бухгалтерської документації; 10) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 11) копію митної декларації країни відправлення; 12) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Переклади документів відповідно до вимогст. 254 МКУ. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару. На вимогу митного органу, декларантом додатково надано: витяг з мережі Інтернет що вартості ідентичних товарів;- видаткові накладні; - банківський платіжний документ. Сума зазначена в платіжному дорученні 62941,3 USD не відповідає сумі зазначеній в інвойсі 72 020,3 USD. Отже, дане платіжне доручення неможливо ідентифікувати з даною поставкою товару. Висновок експертної організації щодо вартості товару який оцінюється, (слід зауважити, що під час здійснення оцінки міститься посилання лише на українські сайти відсутність інформації стосовно конкретних значень цінових даних щодо вартості товару не дає можливості впевнитись у достовірності вихідних даних та перевірити числові значення складових митної вартості); прайс лист (має адресний характер і не може бути використаний в якості цінової пропозиції у звичайній торгівельній практиці для широкого кола осіб); Разом з тим, документів які спростовують виявлені розбіжності, декларантом на вимогу митного органу не надано. Зважаючи на викладене, відповідно до вимог п. 2 ч. 6ст. 54 МКУ, у зв`язку з неподанням декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертійстатті 53 МКУ, Львівська митниця не визнає заявлену митну вартість. Проведено консультації з декларантом згідно зст.57 МКУ. Неможливо застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст. 59 МКУ) та методу 2б (ст.60 МКУ) з причини відсутності в митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (ст.62 МКУ) та методу 2г (ст.63 МКУ) з причини відсутності в митного органу вартісної основи для розрахунку митної вартості. Застосовано метод 2ґ (ст. 64 МКУ).Митний кодекс України від 13.03.2012 року № 4495-VIрозділ III. Джерелом інформації для коригування митної вартості товару № 1 слугувала митна декларація від 16.10.2023 № 23UA205050068716U2 де вартість подібного товару становить 4,94 дол. США за кг, а товару № 2 слугувала митна декларація від 04.08.2023 № 23UA209230082910U4 де вартість подібного товару становить 4,93 дол. США за кг.
Також, згідно з оформленою відповідачем карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209230/2023/002770 у прийнятті митної декларації відмовлено з причини неможливості завершення митного оформлення у зв`язку з невірно заповненими графами гр. 12, 45, 43, 44, 46, 47ВМД, відповідно до Рішення про коригування митної вартості від 28.07.2023 № UA 209000/2023/100663/2 (порушено умови декларування, передбачені п. 1, п. 8ст. 257 МК України,ст. 55 МК України,постанови Кабінету Міністрів України від 21.05.2012 № 450). Роз`яснено позивачу вимоги, виконання яких забезпечує можливість прийняття митної декларації, митного оформлення, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення шляхом подання нової митної декларації із врахуванням рішення про коригування митної вартості № UA 209000/2023/100663/2 від 28.07.2023.
З метою випуску товару у вільний обіг позивачем додатково за рішенням про коригування митної вартості товарів № UA 209000/2023/100663/2 від 28.07.2023 сплачено по товару № 1 податку на додану вартість на суму 162679,51 грн, мита на суму 60251,67 грн, по товару № 2 податку на додану вартість на суму 66166,21 грн, мита на суму 24506,00 грн.
ПАТ "АКУМУЛЯТОРНИЙ ЗАВОД "САДА" з вказаним рішенням про коригування митної вартості товарів та карткою відмови не погоджується, вважає їх протиправними та такими, що суперечать поданим декларантом документам та нормам чинного законодавства, тому звернувся до суду з цим позовом про їх скасування.
Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходить з наступного.
Відповідно до статті 49 МК України митною вартістю товару, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товару, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Частиною 1 статті 51 МК України передбачено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
Як передбачено частинами 1,2 статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані, зокрема, подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.
Перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості, визначений статтею 53 МК України, згідно якої у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. У разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію). Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
Статтею 54 МК України, зокрема, передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Як передбачено частиною 1 статтею 55 МК України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Відповідно до частин 1-6 статті 57 МК України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цьогоКодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей59і60цьогоКодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей59і60цьогоКодексуза основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно достатті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно достатті 63 цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
Статтею 58 МК України, зокрема визначено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. Митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця (частина п`ятастатті 58 Митного кодексу України). При визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються, серед іншого, витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, якщо такі витрати (складові митної вартості) не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті.
Здійснивши аналіз наведених норм суд першої інстанції вірно зазначив, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Поряд з цим, витребовувати необхідно лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості.
З матеріалів справи вбачається, що декларантом надано до митного органу низку документів, що дають змогу митному органу визначити митну вартість товарів: первинно з митною декларацією, за якою було відмовлено у випуску товарів та на вимогу митниці. Зауваження митниці до поданих документів не стосується числових значень складових митної вартості та були спростовані документами, що подані до митного контролю та додатково разом з заявами в порядкуст. 55 Митного кодексу України.
Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що декларант надав відповідачу всі необхідні документи, які давали можливість встановити дійсну митну вартість товару, а підстав для невизнання позивачем заявленої митної вартості не було.
Відповідно до правової позиції викладеній у постанові Верховного Суду від 12 листопада 2021 року у справі № 815/3976/16, витребувати необхідно лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбаченістаттею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації. Натомість контролюючий орган не навів переконливих аргументів, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари та не дають можливість здійснити митне оформлене товару за визначеним декларантом основним методом - за ціною договору, не обґрунтував висновки належними та беззаперечними доказами для виникнення правових підстав по застосуванню резервного методу.
Правилами заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджениминаказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 598(далі - Правила), встановлено, що графа 33 рішення про коригування митної вартості товарів Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості має містити окрім зазначення номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, також пояснення щодо зроблених коригувань, зважаючи на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умови поставки, комерційні умови та докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості.
Судом першої інстанції вірно враховано, що митний орган має повноваження вимагати додаткові документи лише у разі, коли подані декларантом для митного оформлення документи містять розбіжності, ознаки підробки або відсутні відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Разом з тим в даному випадку, дослідивши надані позивачем документи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що у відповідача були в наявності всі документи для визначення митної вартості за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, та не встановлено жодних інших обставин, визначених положеннями ч. 1ст. 58 Митного кодексу України, які б перешкоджали визначенню митної вартості імпортованих товарів за ціною договору.
Як вірно звернув увагу суд першої інстанції, що митні органи зобов`язані здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, чітко визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.
Колегія суддів зазначає, що наведені вище положення митного законодавства зобов`язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей. Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих декларантом документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
Так, позивач надав митному органу усі обов`язкові документи на підтвердження митної вартості товару, що передбачені ч. 2ст. 53 МК України, які дають змогу визначити вартість товару за ціною договору: контракт № 02/01 від 02.01.2020 із специфікацією № 37 від 18.09.2023, комерційний інвойс № INV0048029 від 12.10.2023, пакувальний лист DEL0048029 від 12.10.2023, CMR від 17.10.2023, рахунок на оплату № 9729 від 20.10.2023, договір транспортного експедирування № 913 від 11.09.2019, проформу інвойс PFAKB12.2023 від 05.10.2023, свіфт від 10.10.2023, прайс лист від 20.09.2023, експортну декларацію MR №23GB10Х86393994018, експертний висновок ДП «Держзовнішінформ» від 23.10.2023 № 113/788, заявку № 2023-14017 від 16.10.2023 згідно з договором № 913 від 11.09.2023, довідку про транспортні витрати № 2023-14017 від 20.10.2023, договір перевезення вантажів № 10049 від 20.05.2021, цінову інформацію з мережі інтернет, рахунок фактуру № 1212 від 17.10.2023.
Разом з тим, відповідач зазначив, що посадові особи Львівської митниці перевірили всі документи, що подавались разом із митною декларацією, а також додатково надані документи і на підставі цього встановили невідповідності у поданих документах та відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення митної вартості, визначеної за основним методом. У сукупності всі перелічені фактори вказують на наявність розбіжностей у поданих до митного оформлення документах та відсутність всіх відомостей щодо обставин купівлі-продажу товару.
Також, відповідач вказав, що обов`язок доведення заявленої у митній декларації митної вартості лежить на декларантові. При цьому для підтвердження заявленої митної вартості декларант зобов`язаний подати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.
Разом з тим, як вірно вказав суд першої інстанції, що митний орган повинен був зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності; у випадку ж коригування митним органом митної вартості товару рішення про таке коригування повинно містити мотиви його прийняття.
Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що зі змісту рішення UA209000/2023/100663/2 від 24.10.2023 не зрозуміло, який саме показник ціни придбаного товару, на думку митного органу, був сумнівним чи помилковим.
З приводу твердження відповідача про те, що відповідно до інформації яка наведена у інвойсі від 12.09.2023 № INV0048029 а також у митній декларації визначені умови поставки як FCA м. Ліверпуль, відповідно до вимог п. 3.1. зовнішньоекономічної угоди від 02.01.2020 № 02/01 визначено умови поставки EXW, проте декларантом не надано ніякого доповнення до контракту яким би вносились відповідні зміни, слід зазначити таке.
Так, до митного оформлення позивачем долучено контракт від 02.01.2020 № 02/01, відповідно до п.2.3 якого передбачено, що у вартість товару включається упаковка, маркування і навантаження товару. Окрім того при передачі товару Покупцю Продавець зобов`язаний надати такі документи: інвойс, експортну декларацію, товаротранспортну накладну, пакувальний лист та сертифікат походження товару (п. 6.1 контракту від 02.01.2020 № 02/01). Тому, з наведеного слідує, що обов`язок щодо митного оформлення вантажу на експорт згідно умов контракту покладено на Продавця.
Умови поставки Інкотермс-FCA (Free Carrier Франко перевізник) означають, що відповідальність знімається з вантажовідправника у той момент, коли він передає товар перевізнику, найнятому покупцем. Подальші ризики за транспортування вантажу покупець несе самостійно. При цьому всі експортні формальності і мита повинен здійснити і оплатити продавець, а витрати на доставку та митне оформлення для імпорту залишається на покупцеві.
Умови поставки EXW означають, що продавець вважається таким, що виконав свої зобов`язання з постачання, коли він надасть товар у розпорядження покупця на своєму підприємстві чи в іншому названому місці. Продавець не відповідає за навантаження товару на транспортний засіб, а також за митне очищення товару для експорту. Імпортер (покупець) повинен укласти договір з перевізником товару і сплатити перевезення від підприємства продавця до пункту призначення, включаючи вантаження, отримати експортні ліцензії, виконати і сплатити митні процедури, а також податки і збори, сплатити товар продавцеві за ціною виробника.
Відтак, з врахуванням викладеного, суд першої інстанції вірно зазначив, що умови поставки згідно контракту від 02.01.2020 № 02/01 відповідають умовам поставки Інкотермс-FCA (Free Carrier Франко перевізник). Як уже встановлено судом, декларантом до митної декларації було надано інвойс, за яким здійснювалась відповідна операція. Так інвойс (рахунок-фактура) є доказом операцій купівлі-продажу товарів або послуг та належить до групи документів, які є підставою для розрахунку податків за законодавством країни експорту.
Окрім того, слід врахувати, що за контрактом від 02.01.2020 № 02/01 на умовах поставки FCA вже здійснювалось митне оформлення, що підтверджується митними деклараціями МД 23UA209230013288U9 від 14.02.2023, 23UA20923007955U1 від 30.01.2023, 23UA2092300012963U1 від 11.02.2023.
Твердження відповідача про те, що відповідно до вимог п.6.1 контракту декларантом не було надано сертифікат переміщення форми EUR 1, суд першої інстанції вірно спростував, оскільки сертифікат переміщення форми EUR 1 в розумінні частини другоїстатті 53 МК Українине є документом, який підтверджує митну вартість товарів, натомість відповідно до частини шостоїстатті 53 МК Україниїї декларант може подати за власним бажанням. Також копію сертифікату переміщення форми EUR 1декларант або уповноважена ним особа подає на письмову вимогу митного органу за наявності умов, визначених частиною третьоюстатті 53 МК України. Однак у цій справі відповідач не довів наявність умов, які зумовлюють необхідність подання декларантом додаткових документів. Митна декларація країни відправлення може лише підтверджувати проходження товару (вантажем) митного оформлення в країні відправлення, однак ніяк не може підтверджувати чи спростовувати числове значення заявленої митної вартості товару.
Крім того, суд першої інстанції вірно зазначив, що сертифікат з перевезення товару EUR.1 є документом, який підтверджує європейське /українське походження товарів і дає право провести митне очищення вантажу з використанням преференційної ставки мита, тим самим знижуючи його вартість для одержувача згідно визначення наведеного у Порядку заповнення та видачі митницею сертифіката з перевезення товару EUR.1, затвердженогонаказом МФУ від 18.11.2014№ 1142. При цьому у сертифікаті з перевезення товару EUR.1 не зазначається вартість товарів, тому його відсутність не може підставою для коригування вартості ввезеного товару.
Окрім цього, однією з підстав для здійснення коригування митної вартості товарів стало те, що розмір транспортних витрат не пропорційно розбитий відносно всього кілометражу (відстань по іноземній території 2274 км, а вартість 134000 грн - що становить 58,92 грн/км, відстань по території України 70 км, а вартість 28110 грн - що становить 281 грн/км).
З цього приводу суд першої інстанції вірно зазначив, що Методичними рекомендацiями з формування собівартості перевезень (робіт, послуг) на транспорті, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 05.02.2001 № 65, визначено єдині засади формування собівартостi перевезень (робіт, пocлуг) на транспорті. Пунктом 49 роздiлу VI Методичних рекомендацій "Облiк, калькулювання собівартість перевезень" визначено: "Вартість пально-мастильних та інших експлуатаційних матеріалів, витрачених на здійснення певних видiв nеревезень включається до їх собiвартості за прямою ознакою. Якщо деякi мастильні та інші експлуатаційні матеріали неможливовіднести до певних видів перевезень їх вартість включається у собівартість окремих об`єктів калькулювання шляхом розподілу пропорційно до вартості витраченого пального. Пунктом 51 Методичних рекомендацій аналогiчний пiдхід застосовано до розподілу амортизаційних витрат. Отже, очевидним є факт, що рахунок вiд 12 10.2023 № 9483 містить вiдомостi щодо вартості перевезень до перетину кордону України та після його перетину, які сформовані з порушенням принципів пропорцiйного розподілу.
Пунктом 2 розділу І Методичних рекомендацій з формування собівартості перевезень (робіт, послуг) на транспорті, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 05.02.2001 №65 передбачено, що рекомендації можуть застосовуватись для цілей планування, ведення обліку і калькулювання собівартості перевезень вантажів і пасажирів, робіт і послуг, пов`язаних з транспортним процесом, як на транспортних підприємствах, так і на інших підприємствах, що виконують зазначені роботи (послуги), незалежно від форм власності і підпорядкування, але з врахуванням технологічних і організаційних особливостей кожного підприємства.
Тобто вказані Методичні рекомендації мають рекомендаційний характер, а їх дотримання не є визначальним фактором у цілях доказування у даній справі (аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 24.12.2020 справа № 814/2980/15).
Щодо твердження відповідача про те, що прайс-лист має адресний характер і не може бути використаний в якості цінової пропозиції у звичайній торгівельній практиці для широкого кола осіб слід зазначає наступне.
Комерційна пропозиція лист потенційному партнеру чи замовнику, що містить ділову пропозицію щодо подальшої співпраці. Прейскурант (прайс-лист) офіційно затверджений, систематизований документ, у якому міститься згрупований за певними ознаками перелік (список) товарів і послуг з обов`язковим зазначенням їх ціни (тарифу).
Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що у контексті спірних правовідносин прайс-лист не є тим обов`язковим документом, які надаються на підтвердження митної вартості товару та не є єдиним доказом, який в кінцевому результаті впливає на числове значення заявленої митної вартості товарів. При цьому, він містить необхідну для предмета доказування інформацію і у сукупності з іншими наявними у справі доказами дає змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування, тобто з цих підстав є належними і достатніми доказами у цій справі.
Також колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що відповідачем не наведено належних обґрунтованих аргументів стосовно того, яким чином надання позивачем прайс-листа, виданого саме експортером, ставить під сумнів достовірність визначеної митної вартості товару. Відображена у прайс-листі інформація щодо вартості одиниці товару, у повній мірі відповідає вартості, що визначена у поданому до митного оформлення рахунку-фактурі. З огляду на вище викладене, сам лише факт надання прайс-листа, виданого експортером не може викликати сумнів у заявленій митній вартості імпортованого товару. Припущення митного органу про подання декларантом невідповідних документів чи наявності в них розбіжностей, відмінність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або беззаперечною підставою для незастосування обраного ним методу визначення митної вартості.
Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що подані декларантом відповідно до частини другоїстатті 53 МК Українидокументи підтверджують складові митної вартості за першим (основним) методом, дозволяють ідентифікувати оцінюваний товар та містять об`єктивні дані, що піддаються обчисленню, а відтак висновки відповідача щодо наявності розбіжностей в документах є необґрунтованими.
Також суд першої інстанції вірно зазначив, що відповідачем в рішенні про коригування митної вартості не було обґрунтовано, яким чином вказані розбіжності впливають на митну вартість товару чи її складових.
Окрім того, суд першої інстанції вірно звернув увагу на те, що однієї лише вказівки на наявність розбіжностей та недоліків у поданих документах, без роз`яснення, в чому такі розбіжності полягають, який їхній вплив на митну вартість оцінюваного товару і чому без їх усунення заявлена митна вартість не може бути визнана, недостатньо для висновку про неможливість застосування основного методу визначення митної вартості. Митний орган не аргументував, як зазначені обставини впливають на числові значення митної вартості товарів, що було подано до митного оформлення.
Зважаючи на наведене апеляційний суд погоджується з судом першої інстанції, що позивачем подано для митного оформлення імпортованого товару документи, які чітко ідентифікували оцінюваний товар та містили об`єктивні і достовірні дані, що піддавалися обчисленню, чітко підтверджували ціну товарів, що підлягала сплаті позивачем на користь продавця, тобто підтверджували митну вартість товарів за ціною договору згідно з вимогами частин четвертої та п`ятоїстатті 58 Митного кодексу України, і в митного органу, враховуючи вищевикладені обставини, не було підстав вимагати у декларанта додаткові документи для підтвердження митної вартості.
Разом з тим, відповідачем не надано суду належних доказів того, що документи, подані позивачем для митного оформлення товару є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації.
У графі 33 оскаржуваного рішення про коригування митної вартості вказані номер та дата митних декларацій, що слугували джерелом інформації для прийняття рішення про коригування митної вартості товару. Так, для товару № 1 слугувала митна декларація від 16.10.2023 № 23UA205050068716U2 де вартість подібного товару становить 4,94 дол. США за кг, а товару № 2 слугувала митна декларація від 04.08.2023 № 23UA209230082910U4 де вартість подібного товару становить 4,93 дол. США за кг.
Разом з тим, відповідач не пояснив аргументацію обрання саме цих декларацій, а не будь-яких інших. Митний орган не навів жодних пояснень чи розрахунків, а також причин не проведення коригування на обсяг партії на комерційні рівні (обсяги поставок різняться в десятки разів), різні країни експорту, різні умови поставки, а також детальної інформації про товари, які було використано в якості джерела інформації, про числові значення митної вартості таких товарів, умови поставки, країну походження, фактурну вартість, діапазон декларованих цін за ідентичні чи подібні товари тощо. Тому зазначення лише номерів та дат митних декларацій, які з неочевидних причин взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, без будь-якого обґрунтування їх вибору, без пояснення критеріїв відбору, а також докладної інформації щодо номенклатури, характеристик товару, умов поставки, тощо, не підтверджує обґрунтованість визначеної відповідачем митної вартості товару та свідчить про свавільність оскаржуваного рішення.
Відтак, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що вимоги відповідача про необхідність надання декларантом додаткових документів на підтвердження вказаних у митній декларації відомостей є неправомірним, а коригування митної вартості, заявленої позивачем, на цій підставі необґрунтованим. Зауваження митного органу по суті носять формальний характер та окремо або у своїй сукупності не свідчать про наявність підстав для коригування заявленої декларантом вартості товару.
З оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів вбачається, що митна вартість товару відповідачем визначена за резервним методом (ст. 64 Митного кодексу України).
Відповідно до ч. 2ст. 64 Митного кодексу Українимитна вартість, визначена за резервним методом, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях.
Пункт 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості, затвердженихнаказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 року №598 «Про затвердження форми рішення про коригування митної вартості товарів, Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів та Переліку додаткових складових до ціни договору»вказує на те, що посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо.
У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (ст. 64 Митного кодексу України) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.
Відтак, на підставі аналізу вищезазначених норм права, з урахуванням п. 2 ч. 2ст. 55 Митного кодексу Українисуд першої інстанції дійшов вірного висновку, що у разі здійснення коригування митної вартості за резервним методом, відповідач у рішенні зобов`язаний був зазначити наявну інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом), а також докладно зазначити інформацію та джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.
Зважаючи на все викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскаржуване рішення є необґрунтованим, при цьому сумніви відповідача щодо митної вартості імпортованого товару ґрунтуються на його припущеннях та документально не підтверджені, на противагу чому позивачем доведено подання ним всіх необхідних достовірних документів згідно з вимогамиМитного кодексу Українидля підтвердження митної вартості товарів, містять об`єктивні дані про нього, що піддаються обчисленню, підтверджують усі заявлені складові митної вартості імпортованого товару. Разом з тим, митний орган не навів жодних пояснень чи розрахунків щодо здійснених коригувань, а також детальної інформації про товари, які було використано в якості джерела інформації, про числові значення митної вартості таких товарів. Тому зазначення лише номерів та дат митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, без будь-якого обґрунтування їх вибору, без пояснення критеріїв відбору, а також докладної інформації щодо номенклатури, характеристик товару, умов поставки тощо не підтверджує обґрунтованість визначеної відповідачем митної вартості товару та свідчить про протиправність оскарженого рішення та картки відмови.
Враховуючи наведене колегія суддів погоджується з судом першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог.
Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.
Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 09.12.1994, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.
Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Згідно ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду з наведених вище мотивів, а тому колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення суду першої інстанції.
За правилами статті 139 КАС України, судом не вирішується питання про розподіл судових витрат.
Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 321, 328 КАС України, суд,-
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Львівської митниці залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 09 вересня 2024 року у справі №380/5090/24 без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя І. І. Запотічний судді І. В. Глушко О. І. Довга
Суд | Восьмий апеляційний адміністративний суд |
Дата ухвалення рішення | 23.07.2025 |
Оприлюднено | 28.07.2025 |
Номер документу | 129074167 |
Судочинство | Адміністративне |
Категорія | Справи з приводу реалізації державної політики у сфері економіки та публічної фінансової політики, зокрема щодо митної справи (крім охорони прав на об’єкти інтелектуальної власності); зовнішньоекономічної діяльності; спеціальних заходів щодо демпінгового та іншого імпорту, у тому числі щодо визначення митної вартості товару |
Адміністративне
Восьмий апеляційний адміністративний суд
Запотічний Ігор Ігорович
Адміністративне
Восьмий апеляційний адміністративний суд
Запотічний Ігор Ігорович
Адміністративне
Восьмий апеляційний адміністративний суд
Запотічний Ігор Ігорович
Адміністративне
Восьмий апеляційний адміністративний суд
Запотічний Ігор Ігорович
Адміністративне
Восьмий апеляційний адміністративний суд
Запотічний Ігор Ігорович
Адміністративне
Восьмий апеляційний адміністративний суд
Запотічний Ігор Ігорович
Адміністративне
Восьмий апеляційний адміністративний суд
Запотічний Ігор Ігорович
Адміністративне
Восьмий апеляційний адміністративний суд
Запотічний Ігор Ігорович
Адміністративне
Восьмий апеляційний адміністративний суд
Запотічний Ігор Ігорович
Адміністративне
Львівський окружний адміністративний суд
Качур Роксолана Петрівна
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні