Постанова від 23.07.2025 по справі 460/971/20

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 липня 2025 року

м. Київ

справа № 460/971/20

касаційне провадження № К/9901/3787/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Бившевої Л.І.,

суддів: Хохуляка В.В., Ханової Р.Ф.,

розглянув у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські лісопильні» на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 20.10.2020 (головуючий суддя - Кузьмич С.М., судді - Глушко І.В., Улицький В.З.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Українські лісопильні" до Головного управління ДПС у Рівненській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

УСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Українські лісопильні» (далі - позивач, Товариство, платник) звернулося до суду з позовом до Головного управління ДПС у Рівненській області (далі - відповідач, контролюючий орган, Управління), в якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 09.12.2019 №00001590501, №00001600501, №00001630502, №00001640502.

В обґрунтування позову, позивач послався на відсутність підстав для донарахування йому податкових зобов`язань з податку на додану вартість на підставі пункту 198.5 статті 198 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі - ПК України), нарахованих на деревину, яку, на переконання контролюючого органу, позивач використав в операціях, які не є господарською діяльністю платника податку. Позивач доводить, що відходи (тріска, тирса, кора) використані ним як пальне для сушіння сировини в господарській діяльності Товариства. Також, позивач вважає безпідставними висновки контролюючого органу про порушення Товариством вимог підпунктів 141.4.1, 141.4.2 пункту 141.4 статті 141 ПК України через неоподаткування інших доходів, виплачених нерезидентам, оскільки плата нерезиденту за надані резиденту транспортно-експедиційні послуги відповідно до договору транспортного експедирування та плата нерезиденту за надані резиденту послуги з регулювання верстатів для розпилювання деревини не є об`єктом оподаткування згідно з підпунктом 141.4.1 пункту 141.4 статті 141 ПК України. Також позивач зазначив, що Товариство не є податковим агентом стосовно нерезидентів «OU SAON» та «Compani «Couturier Rectification» та, відповідно, правомірно не утримував податок із доходів нерезидентів. Вважає безпідставним висновок відповідача про неподання позивачем Розрахунку (звіту) податкових зобов`язань нерезидентів, якими отримано доходи із джерелом їх походження з України до Декларації з податку на прибуток підприємства за 2018 рік.

Рівненський окружний адміністративний суд рішенням від 28.05.2020 позов задовольнив повністю. Визнав протиправними та скасував податкові повідомлення-рішення Управління від 09.12.2019 №00001590501, №00001600501, №00001630502, №00001640502.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що в акті перевірки відсутні належні докази та доводи негосподарського використання сировини, а тому висновки відповідача про відсутність фактично здійснених господарських операцій позивача і не підтвердження їх належним чином складеними первинними документами повністю спростовуються матеріалами справи. Суд першої інстанції відхилив, як безпідставні, твердження податкового органу щодо негосподарського використання відходів виробництва, тому нарахування податку на додану вартість в сумі 1153131,00 грн за відсутності бази оподаткування суд вважає неправомірним.

Також суд першої інстанції зазначив, що твердження відповідача в акті перевірки про те, що позивач не надав довідки про підтвердження статусу резидентства є необґрунтованими, оскільки довідка, як правова підстава для звільнення від оподаткування нерезидентів у відповідності до статті 103 ПК України, не є обов`язковою умовою, адже доходи, отримані зазначеними нерезидентами із джерелом їх походження з України, звільнені від оподаткування на підставі пункту «й» підпункту 141.4.1 пункту 141.4 статті 141 ПК України. Суд дійшов висновку про безпідставне донарахування платнику податок на доходи нерезидентів у сумі 165000,85 грн та застосування до нього штрафних санкцій у розмірі 41250,21 грн.

Крім цього, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач не є податковим агентом стосовно нерезидентів «OU SAON» та «Company «Couturier Rectification» і не зобов`язаний утримувати податок з виплачених доходів, тому в додатку ПН «Розрахунок (звіт) податкових зобов`язань нерезидентів, якими отримано доходи з джерелом їх походження з України», що свідчить про безпідставність застосування до платника штрафу в сумі 170,00 грн за неподання позивачем додатка ПН до Податкової декларації з податку на прибуток підприємства.

Восьмий апеляційний адміністративний суд постановою від 20.10.2020 скасував рішення суду першої інстанції в частині позовних вимог щодо визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Управління від 09.12.2019 №00001590501, №00001600501, №00001630502 та ухвалив в цій частині нове рішення, яким в задоволенні позову відмовив. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишив без змін.

Відмовляючи в задоволенні позову у визначеній частині, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що платник повинен був зареєструвати податкові накладні на суму податкових зобов`язань відповідно до підпункту «г» пункту 198.5 статті 198 ПК України на загальну суму 1153131,00 грн. Використанні як паливо відходи (тріска, тирса, кора) вплинули на собівартість продукції, однак позивач не навів цифри такої складової собівартості, що підтверджує неналежне оприбуткування позивачем і ведення обліку, в тому числі бухгалтерського.

Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позивачем в порушення вимог підпункту «й» підпункту 141.4.1 пункту 141.4 статті 141, підпункту 141.4.2 пункту 141.4 статті 141, підпункту 141.4.2 пункту 141.4 статті 141 ПК України у 2018 році не оподатковано дохід (інші доходи) в сумі 11400 Євро (371822,99 грн), який виплачений нерезиденту «OU SAON LC», Естонія, не утримано та не внесено до бюджету податок з доходу нерезидента в сумі 55773,45 грн.

Також, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що роботи по регулюванню та ремонту 12-стрічкових верстатів для розпилювання деревини відповідно до підпункту «й» підпункту 141.4.1 пункту 141.4 статті 141 ПК України підпадають під визначення доходів, отриманих нерезидентом із джерелом їх походження з України, а тому є правильним висновок податкового органу, що Товариство у 2018 році не оподаткувало дохід (інші доходи) в сумі 22847,50 Євро (728182,68 грн), який виплачений нерезиденту Company «Couturier Rectification» (Швейцарія), не утримало та не внесло до бюджету податок з доходу нерезидента в сумі 109227,40 грн.

Суд апеляційної інстанції дійшов висновку про безпідставність застосування до позивача штрафу в сумі 170,00 грн за неподання позивачем додатка ПН до податкової декларації з податку на прибуток підприємства, оскільки позивач не є податковим агентом стосовно нерезидентів «OU SAON» та Company «Couturier Rectification» і не має необхідності утримання податку з виплачених доходів, тому позивач не повинен відображати в додатку ПН «Розрахунок (звіт) податкових зобов`язань нерезидентів, якими отримано доходи з джерелом їх походження з України».

Позивач, не погодившись з рішенням суду апеляційної інстанції, подав до суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Скаржник посилається на неврахування судом апеляційної інстанції висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 17.10.2019 у справі №802/1020/14-а, від 19.06.2020 у справі №160/1446/19, щодо застосування положень пункту 198.5 статті 198 ПК України в операціях зі списання сировини (відходів) використаних у власній господарській діяльності підприємства.

Скаржник зазначає, що судом апеляційної інстанції залишені поза увагою доводи позивача щодо правомірності списання ним сировини (відходів), які виникли під час використаної ним сировини у власній господарській діяльності. Позивач посилається на безпідставність, необґрунтованість і недоведеність контролюючим органом використання Товариством відходів не в межах його господарської діяльності. Позивач зауважує, що відходи були використані у власній господарській діяльності як паливо для виготовлення готової продукції, без такої сировини не можливо було би виготовити готову продукцію. Зауважує, що ним належним чином відображено в бухгалтерському обліку використання відходів.

Також, скаржник посилається на неврахування судом апеляційної інстанції висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 24.04.2020 у справі № 816/589/17, від 24.04.2020 у справі №805/1461/17-а, від 08.05.2018 у справі № 821/1279/17, щодо застосування положень підпункту «й» підпункту 141.4.1 пункту 141.4 статті 141 ПК України, відповідно до якого доходи у вигляді виручки або інших видів компенсації вартості товарів, виконаних робіт, наданих послуг, переданих, виконаних, наданих резиденту від такого нерезидента звільнені від оподаткування.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 10.02.2021 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою позивача та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 03.06.2025 закінчив підготовку справи до касаційного розгляду, визнав за можливе проведення касаційного розгляду справи у порядку письмового провадження і призначив справу до розгляду в порядку письмового провадження з 04.06.2025.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи скаржника та дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Суди попередніх інстанцій установили, що контролюючим органом проведена планова виїзна документальна перевірка Товариства з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування податків та зборів, а також питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2017 по 30.06.2019, результати якої оформлені актом від 18.11.2019 №345/17-00-14-01/39414678 (далі - акт перевірки), за висновками якого Товариством були порушені, зокрема, вимоги:

пункту 198.5 статті 198, пунктів 200.1, 200.4 статті 200 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість, що призвело до завищення заявленої суми бюджетного відшкодування на 1335681,00 грн, в тому числі: за травень 2017 року в сумі 20376,00 грн, серпень 2017 року в сумі 27302,00 грн, вересень 2017 року в сумі 40807,00 грн, жовтень 2017 року в сумі 160768,00 грн, листопад 2017 року в сумі 175,00 грн, грудень 2017 року в сумі 900135,00 грн, січень 2018 року в сумі 10546,00 грн;

пункту 201.10 статті 201 ПК України, внаслідок чого не зареєстровано у Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - ЄРПН) податкові накладні на суму 1335681,00 грн, що тягне за собою накладення штрафу відповідно до статті 120-1 ПК України;

підпункту «й» підпункту 141.4.1, підпункту 141.4.2 пункту 141.4 статті 141, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України, в результаті чого платником у 2018 році не оподатковано дохід (інші доходи) в сумі 11400,00 Євро, що складає 371822,99 грн, який виплачений нерезиденту «OU SAON LC», Естонія, не утримано та не внесено до бюджету податок з доходу нерезидента в сумі 55773,45 грн;

підпункту «й» підпункту 141.4.1, підпункту 141.4.2 пункту 141.4 статті 141, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України, в результаті чого Товариством у 2018 році не оподатковано дохід (інші доходи) в сумі 22847,50 Євро, що складає 728182,68 грн, який виплачений нерезиденту «Company «Couturier Rectification», Швейцарія, не утримано та не внесено до бюджету податок з доходу нерезидента в сумі 109227,40 грн;

пункту 46.1 статті 46, пункту 48.1 статті 48, пункту 48.7 статті 48, пункту 103.9 статті 103 ПК України, які полягали у тому, що Товариство при виплаті у 2018 році доходів нерезидентам із джерелом походження з України не подало до контролюючого органу додаток НП «Розрахунок (звіт) податкових зобов`язань нерезидентів, якими отримано доходи із джерелом їх походження з України» до декларації з податку на прибуток підприємства за 2018 рік.

Позивачем подано письмові заперечення на акт перевірки, за результатами розгляду яких контролюючий орган листом про результати розгляду заперечення від 05.12.2019 №3420/10/17-00-05-01 повідомив про часткове скасування висновків акта перевірки від 18.11.2019 №345/17-00-14-01/39414678.

За результатами висновків акта перевірки та розгляду заперечень до акту перевірки контролюючим органом були прийняті податкові повідомлення-рішення від 09.12.2019:

№00001590501, яким платнику зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 1153131,00 грн та застосовані штрафні санкції у розмірі 288283,00 грн;

№00001600501, яким до платника застосовані штрафні санкції у розмірі 50% на суму 576565,50 грн за порушення граничних термінів реєстрації податкових накладних на суму податку на додану вартість 1153131,00 грн;

№00001630502, яким платнику донараховано податок на доходи нерезидентів «OU SAON LC» (Естонія) та «Company «Couturier Rectification» (Швейцарія) на суму 165000,85 грн та застосовані штрафні санкції у розмірі 41250,21 грн;

№00001640502, яким до платника застосовані штрафні санкції на суму 170,00 грн за неподання Товариством додатку ПН до декларації з податку на прибуток за 2018 рік при виплаті доходів нерезидентам («OU SAON LC» (Естонія) та «Company «Couturier Rectification» (Швейцарія)).

За наслідками адміністративного оскарження ДПС України рішенням від 06.02.2020 №4719/6/99-00-08-05-01-06 оскаржувані податкові повідомлення-рішення були залишені без змін.

Підставою для висновків про зазначені вище порушення слугували висновки контролюючого органу про те, що в технологічному процесі розпилювання половнику утворюються відходи деревини - кора, тирса, тріска, які в подальшому використовуються для забезпечення технологічного процесу як паливо для твердопаливних котлів та реалізовуються платником як товар для сторонніх організацій. В акті перевірки зазначено про використання Товариством половника поза межами господарської діяльності платника податку без відображення в бухгалтерському обліку, оскільки за висновками контролюючого органу кількість переданої сировини (пиловника) не відповідає кількості виходу готової продукції (пиломатеріалів) та відходів (тирси, тріски) з урахуванням норм усушки.

Відповідач в акті перевірки вказував, що надані Товариством акти на списання відходів не відповідають дійсності з урахуванням фізико-технічних можливостей котла, тому неможливо встановити використання половника сосни в господарській діяльності Товариства у кількості 4148,97 м. куб, у зв`язку з чим контролюючим органом донараховано податок на додану вартість в сумі 1153131,00 грн на підставі пункту 198.5 статті 198 ПК України, а також застосовано штраф відповідно до статті 120-1 ПК України за відсутність реєстрації податкових накладних в розмірі 50% суми податкових зобов`язань, що складає 576565,50 грн.

Враховуючи зазначені висновки перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення від 09.12.2019 №00001590501, №00001600501.

Також в розділі 3.2.1 акта перевірки зазначено про порушення платником підпункту «й» підпункту 141.4.1, підпункту 141.4.2 пункту 141.4 статті 141 ПК України під час здійснення виплати доходу нерезиденту із джерелом походження з України.

Зокрема, в акті перевірки зроблені висновки про необхідність утримання податку в розмірі 15% з доходів нерезидентів, які надавали послуги позивачу, а саме «OU SAON», Естонія, який надавав послуги по організації перевезень (55773,45 грн), та Company «Couturier Rectification», Швейцарія, який надавав послуги по регулюванню та ремонту 12-стрічкових верстатів для розпилювання деревини (109227,40 грн).

На підставі цих висновків відповідачем прийняте оспорюване податкове повідомлення-рішення №00001630502, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходи нерезидента на суму 165000,85 грн. та застосовано штрафні санкції на суму 41250,21 грн.

Штраф у розмірі 170,0 грн застосований відповідачем відповідно до пункту 120.1 статті 120 ПК України за неподання позивачем додатку ПН до Податкової декларації з податку на прибуток підприємства.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає про таке.

Колегія суддів не переглядає рішення суду апеляційної інстанції щодо податкового повідомлення-рішення №00001640502, з огляду на положення статті 341 КАС України, оскільки це податкове повідомлення-рішення не є предметом касаційного оскарження.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює ПК України, який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до абзаців першого та другого пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 №996-ХІV (далі - Закон №996-ХІV) визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію.

Статтею 9 Закону №996-ХІV встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Частиною другою статті 6 Закону №996-XIV передбачено, що регулювання питань методології бухгалтерського обліку та фінансової звітності здійснюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики, який затверджує національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку, інші нормативно-правові акти щодо ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності.

Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", затверджене наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 № 318 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі - П(С)БО №16 "Витрати"), визначає методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про витрати підприємства та її розкриття в фінансовій звітності.

Відповідно до пункту 5 П(С)БО №16 "Витрати" витрати відображаються в бухгалтерському обліку одночасно зі зменшенням активів або збільшенням зобов`язань.

Витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов`язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені (пункт 6 П(С)БО №16 "Витрати").

Пункт 7 П(С)БО №16 "Витрати" визначає, що витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені. Витрати, які неможливо прямо пов`язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витратного звітного періоду, в якому вони були здійснені.

Відповідно до пункту 11 П(С)БО №16 "Витрати" собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг) складається з виробничої собівартості продукції (робіт, послуг), яка була реалізована протягом звітного періоду, нерозподілених постійних загальновиробничих витрат та наднормативних виробничих витрат. До виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) включаються: прямі матеріальні витрати; прямі витрати на оплату праці; інші прямі витрати; змінні загальновиробничі та постійні розподілені загальновиробничі витрати. Виробнича собівартість продукції зменшується на справедливу вартість супутньої продукції, яка реалізується, та вартість супутньої продукції в оцінці можливого її використання, що використовується на самому підприємстві.

Згідно з пунктом 12 П(С)БО №16 "Витрати" до складу прямих матеріальних витрат включається вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють основу вироблюваної продукції, купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об`єкта витрат. Прямі матеріальні витрати зменшуються на вартість зворотних відходів, отриманих у процесі виробництва, які оцінюються у порядку, викладеному в пункті 11 цього Положення (стандарту).

Відповідно до пункту 2.13 Методичних рекомендацій з бухгалтерського обліку запасів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 10.01.2007 №2, зворотні відходи виробництва - це залишки сировини, матеріалів, напівфабрикатів та інших видів матеріальних цінностей, що утворилися у процесі виробництва продукції (робіт, послуг), втратили повністю або частково споживчі властивості початкового матеріалу (хімічні та фізичні) і через це використовуються з підвищеними витратами (зниженням виходу продукції) або зовсім не використовуються за прямим призначенням. Прикладами відходів виробництва можуть бути стружка, обрубки металу, обрізки тканини тощо.

У Державному класифікаторі відходів ДК 005-96 зазначено, що до відходів належать залишки сировини, матеріалів, напівфабрикатів, тощо, утворені в процесі виробництва продукції або виконання робіт і втратили цілком або частково вихідні споживчі властивості (відходи виробництва).

Наведене свідчить, що до відходів належать залишки сировини і матеріалів, що утворюються в процесі виробництва, а також при використанні палива, електроенергії тощо. Причинами відходів можуть бути: технологічні умови виробництва тощо. Відходи поділяються на зворотні та неповоротні. Неповоротні відходи обліковуються в кількісному виразі за місцем їх виникнення і списуються на виробничу собівартість конкретних виробів.

Підпунктом «г» пункту 198.5 статті 198 ПК України визначено, що платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі, якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися, зокрема, в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).

З метою застосування цього пункту податкові зобов`язання визначаються по товарах/послугах, необоротних активах: придбаних для використання в неоподатковуваних операціях - на дату їх придбання; придбаних для використання в оподатковуваних операціях, які починають використовуватися в неоподатковуваних операціях, - на дату початку їх фактичного використання, визначену в первинних документах, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Пунктом 189.1 статті 189 ПК України передбачено, що у разі здійснення операцій відповідно до пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу база оподаткування за необоротними активами визначається виходячи з балансової (залишкової) вартості, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), а за товарами/послугами - виходячи з вартості їх придбання.

Судом першої інстанції було установлено, що для забезпечення технологічного процесу Товариством було спалено певну кількість тирси та тріски, отриманої внаслідок обробки пиловника круглого, що підтверджується відповідними актами про спалення, які містяться в матеріалах справи і які відповідають вимогам статті 1 та статті 9 Закону №996-ХІV та Положенню про документальне забезпечення записів у бухгалтерському, затвердженому наказом Мінфіну від 24.05.1995, мають силу первинних документів і підтверджують здійснення господарських операцій.

Пунктом 3.2 наказу №85 від 13.12.2017 «Про порядок ведення обліку утворення, зберігання та утилізації відходів» позивачем визначені коефіцієнти переведення метрів кубічних в тони згідно ДСУ 2034-92. Для тирси коефіцієнт переводу становить 0,28, відходи деревини кускові, тирса - 0,41, кора деревини - 0,6. Застосовуючи вказані коефіцієнти переводу об`єму відходів у масу, Товариство використало для спалення 1355,217 тон. відходів

В свою чергу, розраховані відповідачем максимальні витрати палива, які можуть бути використані у котлі UNIKONFORT Global 600, становлять 1438,16 т, що на 82,943 тони більше фактичних.

Разом з цим, судом першої інстанції також установлено, що котел фактично використовувався Товариством з вересня 2017 року, а не лише в грудні 2017 року, як зазначено відповідачем в акті перевірки.

Згідно акта перевірки в бухгалтерському обліку вартість пиловника формує собівартість готової продукції (Дт 231 - Кт 205).

Судом першої інстанції встановлено, що вартість відходів, які використані позивачем як пальне, сформували собівартість готової продукції разом з вартістю половника. Податковим органом не заперечується правомірність формування собівартості виготовленої продукції, яка не зменшена, в акті перевірки немає жодних зауважень щодо неправильно сформованої виробничої собівартості продукції.

Враховуючи обставини, установлені судом першої інстанції, зокрема, документальне підтвердження факту використання відходів на самому Товаристві, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції, що внаслідок використання відходів на самому підприємстві сформована собівартість виготовленої продукції не змінюється, оскільки відходи приймали участь у виробничому процесі по виготовленню готової продукції.

Щодо бази оподаткування податком на додану вартість, то судом першої інстанції встановлено, що відповідачем в акті перевірки об`єм пиловника помножений на ціну пиломатеріалів для розрахунку відхилення в грошовому вираженні. Відповідач застосував непорівнювані показники: об`єм сировини помножений на ціну готової продукції.

Положеннями пункту 189.1 статті 189 ПК України передбачено, що у разі здійснення операцій відповідно до пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу база оподаткування за необоротними активами визначається виходячи з балансової (залишкової) вартості, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), а за товарами/послугами - виходячи з вартості їх придбання.

Наведена норма ПК України визначає, що базою оподаткування відходів, які, як стверджує відповідач, використані не в господарській діяльності, визначає їх об`єм помножений на ціну придбання.

З огляду на те, що відходи виробництва утворені внаслідок здійснення окорювання та пиляння пиловника і Товариством не придбавалися, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що оскільки вартість придбання відсутня, то відсутня і база оподаткування податком на додану вартість.

Для цілей оподаткування витрати визначаються такими, що понесені у рамках господарської діяльності платника, якщо вони спрямовані на отримання платником позитивного економічного ефекту, зумовлені виробничою необхідністю, є необхідними для забезпечення економічної діяльності платника з отримання доходу.

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції, зазначає, що пиловник був використаний в операціях, що не є господарською діяльністю платника, але суд апеляційної інстанції не зазначає в яких саме операціях були використані відходи і чим це підтверджується.

Разом з тим, судом першої інстанції відповідно до наявних у матеріалах справи первинних бухгалтерських документів встановлено здійснення господарських операцій з використання відходів виробництва у якості пального у котлі для сушіння сировини як основи готової продукції.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність фактично здійснених господарських операцій позивача і не підтвердження їх належним чином складеними первинними документами у зазначеній частині.

З врахуванням викладеного, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про безпідставне нарахування платнику податкових зобов`язань з ПДВ в сумі 1153131,00 грн та застосування штрафу у розмірі 576565,50 грн.

Щодо нарахування податку на доходи нерезидентів, колегія суддів зазначає про таке.

Як установлено судами, між Товариством (замовник) та «OU SAON» (Естонія), (виконавець) укладено договір на транспортне експедирування №2017/12/32 від 11.12.2017, предметом якого є надання послуг з транспортного експедирування.

Також, між Товариством (замовник) та «Company «Couturier Rectification» (Швейцарія) (виконавець) укладено контракт №CR/USM від 15.08.2018, предметом якого є надання послуг з ремонту та регулювання 12-стрічкових верстатів.

Судом першої інстанції було встановлено, що «OU SAON», Естонія, надавало послуги по організації перевезень, за що отримав винагороду, яка в еквіваленті становить 55773,45 грн, а «Company «Couturier Rectification», Швейцарія, надавало послуги по регулюванню та ремонту 12-стрічкових верстатів для розпилювання деревини, за що отримав дохід в еквіваленті 109227,40 грн.

Пунктом «й» підпункту 141.4.1 пункту 141.4 статті 141 ПК України передбачено, що доходи, отримані нерезидентом із джерелом їх походження з України, оподатковуються в порядку і за ставками, визначеними цією статтею. Для цілей цього пункту такими доходами є, зокрема, інші доходи від провадження нерезидентом (постійним представництвом цього або іншого нерезидента) господарської діяльності на території України, крім доходів у вигляді виручки або інших видів компенсації вартості товарів, виконаних робіт, наданих послуг, переданих, виконаних, наданих резиденту від такого нерезидента (постійного представництва), у тому числі вартості послуг із міжнародного зв`язку чи міжнародного інформаційного забезпечення, а також крім субсидій для повернення частини кваліфікованих витрат, передбачених Законом України "Про державну підтримку кінематографії в Україні".

Аналізуючи положення цієї норми, суд першої інстанції дійшов висновку, що господарські операції по наданню Товариству послуг контрагентами - нерезидентами підпадають саме під дію виключення з загального визначення пункту «й», а саме: «крім доходів у вигляді виручки або інших видів компенсації вартості товарів, виконаних робіт, наданих послуг, переданих, виконаних, наданих резиденту від такого нерезидента».

Верховний Суд погоджується з таким висновком, та вважає, що Товариство здійснило компенсацію вартості послуг, наданих резиденту від нерезидентів, що в силу вимог підпункту 141.4.1 пункту 141.4 статті 141 Податкового кодексу України є виключенням з переліку доходів, які оподатковуються в порядку і за ставками, визначеними цією статтею.

Ураховуючи встановлені обставини у даній справі, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що ці господарські операції підпадають під дію виключення із загального визначення підпункту «й», де виключенням є доходи у вигляді виручки або інших видів компенсації вартості товарів, виконаних робіт, наданих послуг, переданих, виконаних, наданих резиденту від такого нерезидента.

Зазначене узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 24.04.2020 у справі №816/589/17, від 24.04.2020 у справі №805/1461/17-а.

Таким чином, колегія суддів вважає правильними висновки суду першої інстанції про безпідставність податкового повідомлення-рішення №00001630502, яким донарахований податок на доходи нерезидентів у сумі 165000,85 грн та застосовано штрафні санкції на суму 41250,21 грн.

За таких обставин, Верховний Суд погоджується з висновками суду першої інстанції, який надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них, вказав про обґрунтованість позовних вимог. Рішення суду першої інстанції відповідає закону і скасовано судом апеляційної інстанції помилково.

Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону (частина перша статті 352 КАС України).

Переглянувши судове рішення суду, перевіривши повноту встановлення судами фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду дійшов висновку, що при ухваленні рішення, суд апеляційної інстанції допустив неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, які є підставою для скасування судового рішення, а тому касаційну скаргу необхідно задовольнити, рішення суду апеляційної інстанції - скасувати із залишенням в силі рішення суду першої інстанції.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 352, 355, 356, 359 КАС України, Суд,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські лісопильні» задовольнити.

Постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 20.10.2020 скасувати, а рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 28.05.2020 залишити в силі.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

СуддіЛ.І. Бившева В.В. Хохуляк Р.Ф. Ханова