Рішення від 16.07.2025 по справі 496/8214/23

Справа № 496/8214/23

Провадження № 2/496/336/25

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 липня 2025 року Біляївський районний суд Одеської області у складі:

головуючої судді Портної О.П.,

за участю:

секретаря Рябової А.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Біляївка Одеської області в порядку загального позовного провадження цивільну справу

за позовом: Керівника Біляївської окружної прокуратури, код ЄДРПОУ 03528552, місцезнаходження: індекс 67602, Одеська область, Одеський район, м. Біляївка, пр-т Незалежності, буд. 11, в інтересах держави в особі Одеської обласної державної (військової) адміністрації, код ЄДРПОУ 00022585, місцезнаходження: індекс 65032, Одеська область, м. Одеса, пр-т Шевченка, буд. 4, до

відповідача 1: Яськівської сільської ради Одеського району Одеської області, код ЄДРПОУ 04377894, місцезнаходження: індекс 67642, Одеська область, Одеський район, с. Яськи, вул. Центральна, буд. 78,

відповідача 2: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , реєстрація місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 ,

третьої особи,яка незаявляє самостійнихвимог напредмет спору,на стороніпозивача: Військова частина НОМЕР_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 , місцезнаходження: АДРЕСА_2 ,

вимоги позивача: про визнання незаконними та скасування рішення сесії, усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном шляхом скасування державної реєстрації земельної ділянки, державної реєстрації права приватної власності на земельну ділянку та зобов`язання повернути земельну ділянку,

представники позивачів до судового засідання не з`явилися але надали заяви про розгляд справи за їх відсутності,

відповідачі та третя особа до судового засідання не з`явилися, про час та місце слухання справи сповіщенні належним чином та про причини не явки суд не повідомили, -

В С Т А Н О В И В:

І.Виклад позиціїпозивача та заперечень відповідачів.

1. 28.11.2013 року керівник Біляївської окружної прокуратури, який діє в інтересах держави, в особі Одеської обласної державної (військової) адміністрації (далі - позивач) звернувся з позовними вимогами до Яськівської сільськоїради Одеськогорайону Одеськоїобласті(далі відповідач 1), ОСОБА_1 (далі відповідачка 1) з залученням третьої особи, яка незаявляє самостійнихвимог напредмет спору,на стороніпозивача:Військова частина НОМЕР_2 ,в яких просить визнати незаконним та скасувати рішення Яськівської сільської ради Біляївського району Одеської області за № 1550/VІІ від 15.05.2020 «Про затвердження ОСОБА_1 проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 1,0300 га (кадастровий номер 5121084800:01:001:0679) у власність для ведення особистого селянського господарства (за межами населеного пункту)»; усунути перешкоди державі в особі Одеської обласної державної (військової) адміністрації у здійсненні права користування та розпорядження земельною ділянкою площею 0,3418 га шляхом скасування державної реєстрації права приватної власності на земельну ділянку площею 1,0300 га з кадастровим номером 5121084800:01:001:0679, що розташована за межами населеного пункту Яськівської сільської ради Одеського району Одеської області (запис про речове право № 36886084 від 09.06.2020, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2100408851210) з одночасним припиненням права приватної власності; усунути перешкоди державі в особі Одеської обласної державної (військової) адміністрації у здійсненні права користування та розпорядження земельною ділянкою площею 0,3418 га шляхом скасування державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 5121084800:01:001:0679, площею 1,0300 га в Державному земельному кадастрі з одночасним закриттям Поземельної книги відносно цієї земельної ділянки; усунути перешкоди державі у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою шляхом зобов`язання ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) повернути у власність держави в особі Одеської обласної державної (військової) адміністрації (код ЄДРПОУ 00022585) земельну ділянку площею 0,3418, що є частиною земельної ділянки з кадастровим номером 5121084800:01:001:0679 та має 6 поворотних точок за наступними координатами: № 1 координати: Х-5 147 907,694, Y-3 329 392,462; № 2 координати: Х-5 147 903,875, Y-3 329 376,540; № 3 координати: Х-5 147 952,260, Y-3 329 363,900; № 4 координати: Х-5 147 957,116, Y-3 329 384,139; № 5 координати: Х-5 147 961,776, Y-3 329 431,421; № 6 координати: Х-5 147 912,795, Y-3 329 444,220.

2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що заради належного забезпечення державної безпеки та здійснення захисту державного кордону України відповідно до вимог ЗУ «Про державний кордон» та Положення про прикордонний режим, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.07.1998 № 1147, вздовж державного кордону розташовується прикордонна смуга завширшки 5 кілометрів від його лінії, де встановлюється прикордонний режим, але не менше від ширини смуги місцевості, що розташована в межах від лінії державного кордону до лінії прикордонних інженерних споруд. У прикордонній смузі в порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України, діє спеціальний прикордонний режим, який, серед іншого, регламентує особливі правила перебування громадян України та інших осіб, провадження робіт тощо. Рішенням Яськівської сільської ради Біляївського району Одеської області №1373/VII від 24.12.2019 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у приватну власність громадянам для ведення особистого селянського господарства, які розташовані на території Яськівської сільської ради, в тому числі, ОСОБА_1 (1,0300 га). На виконання вказаного рішення, на підставі договору № 8ПЗ від 22.01.2020 ФОП ОСОБА_2 22.01.2020 розроблено Проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність громадянам України - ОСОБА_3 (та іншим 10 особам, в тому числі ОСОБА_1 ) для ведення особистого селянського господарства за адресою: Одеська область, Біляївський район, Яськівська сільська рада. Відомості про земельну ділянку площею 1,0300 га з кадастровим номером 5121084800:01:001:0679 внесено до Державного земельного кадастру шляхом відкриття Поземельної книги державним кадастровим реєстратором Відділу у Біляївському районі Головного управління Держгеокадастру в Одеській області Долготер Р.В. 08.05.2020, що вбачається з інформації про земельну ділянку з програмного модуля Державного земельного кадастру. В подальшому, на підставі заяви ОСОБА_1 від 08.05.2020, рішенням Яськівської сільської ради Біляївського району Одеської області за № 1550/VІІ від 15.05.2020 затверджено проект землеустрою щодо відведення ОСОБА_1 земельної ділянки площею 1,0300 га (кадастровий номер земельної ділянки 5121084800:01:001:0679) у власність для ведення особистого селянського господарства (за межами населеного пункту), та рекомендовано ОСОБА_1 звернутись до державного реєстратора щодо оформлення права власності на земельну ділянку. Право приватної власності ОСОБА_1 на вказану земельну ділянку зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 09.06.2020, номер запису про речове право 36886084. Відповідні відомості внесено на підставі рішення державного реєстратора Яськівської сільської ради Біляївського району Одеської області Деркач В.В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 52661924 від 15.06.2020. Вивченням матеріалів аудиту земель установлено, що на території Одеського району Одеської області сформовано після 01.01.2020 земельні ділянки державної, комунальної та приватної власності, межі яких повністю або частково входять до 50 метрової зони державного кордону України з Республікою Молдова, у тому числі ділянка з кадастровим номером 5121084800:01:001:0679, що знаходиться на території Одеського (колишнього Біляївського) району Одеської області. Відповідно до схеми розміщення земельної ділянки з кадастровим номером 5121084800:01:001:0679 площею 1,0300 га відносно державного кордону України та Республіки Молдова, виготовленої ДП «Одеський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» з урахуванням документації по демаркації кордону на запит обласної прокуратури від 06.08.2023 за № 15/1/1-1357ВИХ-23 вбачається, що частина вищевказаної земельної ділянки площею 0,3418 га знаходиться в межах 50 метрової смуги від лінії державного кордону. За таких обставин, частина земельної ділянки приватної форми власності з кадастровим номером 5121084800:01:001:0679, площею 0,3418 га знаходиться у межах прикордонної смуги шириною 50 метрів вздовж від лінії державного кордону України з Республікою Молдова, відтак має належати до земель оборони. Згідно інформації Одеської обласної державної адміністрації № 901/7/01-46/1045/2-23 від 01.02.2023 вбачається, що вказаним органом, як розпорядником земель, рішень про вилучення земельних ділянок (землі уздовж прикордонної смуги) з користування прикордонних загонів ІНФОРМАЦІЯ_1 не приймалось. На підставі ст. 56 ЦПК України, у взаємозв`язку зі змістом ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» позивач звернувся до суду з вказаним позовом.

3. 18.06.2024 року на адресу суду через систему документообігу «Електронний суд» від представника Одеської обласної державної адміністрації надійшли пояснення, де зазначено, що з обставини викладені керівником Біляївської окружної прокуратури в позовній заяві підтримують та просять позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. (т. 1 а.с. 239-241)

4. Відповідачі відзив на позов не надали.

ІІ. Заяви (клопотання) учасників справи.

5. До матеріалів позовної заяви представником позивача долучено заяву про забезпечення позову. (т. 1 а.с. 172-180)

6. 18.12.2023 року на адресу суду від представника позивача надійшла заява про забезпечення позову. (т. 1 а.с. 194-202)

7. Представник Одеської обласноїдержавної адміністрації в судове засідання не з`явився, але надав заяву про розгляд справи за його відсутності. (т. 1 а.с. 239-241)

8. Представник Біляївської окружної прокуратури в судове засідання не з`явилася, але надала заяви про розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги підтримала в повному обсязі, просила задовольнити, не заперечувала проти заочного розгляду справи та просила скасувати заходи забезпечення позову.(т. 1 а.с. 246, т. 2 а.с. 4, 9)

ІІІ. Інші процесуальні дії у справі.

9. Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.11.2023 року справа була передана в провадження головуючій судді Портній О.П. (т. 1 а.с. 183)

10. Ухвалою Біляївського районного суду Одеської області від 04.12.2023 року позовну заяву було залишено без руху та визначено термін для усунення недоліків. (т. 1 а.с. 184-185)

11. Ухвалою Біляївського районного суду Одеської області від 04.12.2023 року заяву про забезпечення позову повернуто заявнику. (т. 1 а.с. 186-188)

12. 18.12.2023 року на адресу суду від представника позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви. (т. 1 а.с. 191-193)

13. Ухвалою Біляївського районного суду Одеської області від 17.01.2024 року було відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження з проведення підготовчого судового засідання. Окрім того відповідачам був визначений строк для надання відзиву на позовну заяву. (т. 1 а.с. 204-205)

14. Ухвалою Біляївського районного суду Одеської області від 17.01.2024 року частково задоволено заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту. (т. 1 а.с. 206-207)

15. Ухвалою Біляївського районного суду Одеської області від 04.12.2024 року підготовче провадження закрито та призначено до розгляду цивільну справу по суті. (т. 2 а.с. 2-3)

16. Відповідачі, в установлені ч. 7 ст. 178 ЦПК України строки, не подали до суду відзив на позовну заяву, будучи повідомленим належним чином про наявність ухвали про відкриття провадження та необхідністю подання відзиву, а тому суд вирішує справу за наявними матеріалами, що передбачено ч. 8 ст. 178 ЦПК України.

17. Оскільки відповідачі були належним чином повідомленими про дату, час і місце судового засідання відповідно до ст. 128 Цивільно-процесуального кодексу України шляхом направлення рекомендованих поштових відправлень з описом вкладення та повідомленням про вручення (т. 1 а.с. 216, 219, 220-221, 224-225, 226-227) та розміщення оголошень на офіційному веб-сайті Біляївського районного суду Одеської області (т. 1 а.с. 236, 237, 249, т. 2 а.с. 7), в судове засідання не з`явилися, про поважність причин своєї неявки суд не повідомили, а представник позивача не заперечував проти проведення заочного розгляду справи, Судом було постановлено ухвалу про заочний розгляд справи, що відповідає вимогам ст.ст. 280-281 ЦПК України.

18. Верховний Суд у постанові від 18.03.2021 року у справі № 911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 року у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 року у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 року у справі № 24/260-23/52-б).

19. Верховний Суд у своїй Постанові від 29.04.2020 року у справі № 348/1116/16-ц вказав, що, якщо сторони чи їх представники не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні сторін чи їх представників, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні без їх участі за умови їх належного повідомлення про час і місце розгляду справи.

20. Судом на підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв`язку із неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

ІV. Фактичні обставини, встановлені Судом обставини та зміст спірних правовідносин.

21. Судом встановлено, що 13.11.2019 року ОСОБА_1 звернулася з заявою на ім`я Голови Яськівської сільської ради про надання дозволу на розробку проекту відведення земельної ділянки площею 1,0300 га для ведення ОСГ в с. Троїцьке, за межами населеного пункту. (т. 1 а.с. 35)

22. Рішенням Яськівської сільської ради Біляївського району Одеської області № 1373/VІІ від 24.12.2019 року, в тому числі ОСОБА_4 надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на території Яськівської сільської ради площею 1,0300 гектарів. (т. 1 а.с. 34)

23. 08.08.2020 року ОСОБА_1 звернулася з заявою на ім`я Голови Яськівської сільської ради з проханням затвердити проект мвідведення документації на земельну ділянку площею 1,030 га для ведення ОСГ в с. Троїцьке, за межами населеного пункту (кадастровий номер 5121084800:01:001:0679). (т. 1 а.с. 37)

24. Рішенням Яськівської сільської ради Біляївського району Одеської області № 1550/VІІ від 15.05.2020 року: затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_1 площею 1,0300 га (кадастровий номер 5121084800:01:001:0679, землі сільськогосподарського призначення, для ведення особистого селянського господарства, що розташована на території Яськівської сільської ради, с. Троїцьке Біляївського району Одеської області та передано безоплатно у власність ОСОБА_1 , вищевказану земельну ділянку. (т. 1 а.с. 36)

25. Відповідно до копії Поземельної книги відділу у Біляївському районі Головного управління Держгеокадастру в Одеській області, відкритої 08.05.2020 року, запис № 004 від 07.04.2021 року, ОСОБА_1 набула право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 5121084800010010679, дата державної реєстрації речового права на нерухоме майно: 09.06.2020 року, реєстраційний номер земельної ділянки у державному реєстрі прав: 36886084. (т. 1. а.с. 38-51)

26. З копії Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-5114309222020 від 08.05.2020 року, вбачається, що земельна ділянка площею 1,0300 га, що розташована на території Яськівської сільської ради Біляївського району Одеської області, кадастровий номер 5121084800:01:001:0679, цільове призначення: для ведення особистого селянського господарства, категорія земель: землі сільськогосподарського призначення, зареєстрована 08.05.2020 року відділом у Біляївському районі Головного управління Держгеокадастру в Одеській області. Форма власності: Комунальна власність. Відомості про обмеження у використанні земельної ділянки, встановлені Порядком ведення Державного земельного кадастру, затвердженого Постановою Кабінету міністрів України від 17.10.2012 № 1051, не зареєстровані. Експлікація земельних угідь: сіножаті 1,0300 га. (т. 1 а.с. 52-55)

27. На підтвердження обставин, викладених у позовній заяві, представником позивача до матеріалів позовної заяви долучено копію Проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність громадянам України ОСОБА_3 (та інші всього 11 чоловік) для ведення особистого селянського господарства за адресою: Одеська область, Біляївський район, Яськівська сільська рада, складеного ФОП ОСОБА_2 (т. 1 а.с. 57-145)

28. 15.06.2020 року ОСОБА_5 , державним реєстратором Яськівської сільської ради Біляївського району Одеської області прийнято рішення № 52661924 про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_1 на земельну ділянку площею 1,03 га, кадастровий номер: 5121084800:01:001:0679, номер відомостей про речове права: 36886084, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2100408851210, що підтверджується копією Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 346417159 від 13.09.2023 року (т. 1 а.с. 146-147), копією відомостей з Державного земельного кадастру (т. 1 а.с. 148) та копію рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 52661924 від 15.06.2020 року (т. 1 а.с. 149).

29. На підтвердження правомірності звернення позивача до суду з вказаним позовом до відповідачів, до матеріалів справи долучено копію листа Одеської обласної прокуратури на ім`я Одеської обласної військової адміністрації про виявлені порушення (т. 1 а.с. 150-152) та копію листа Одеської обласної військової адміністрації від 01.02.2023 року ні ім`я Одеської обласної прокуратури про неприйняття рішення щодо встановлення ширини прикордонної смуги та про вилучення земельних ділянок з користування прикордонних загонів (т. 1 а.с. 153).

30. На замовлення Одеської обласної прокуратури, ДП «Одеський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» складено схему розміщення меж земельних ділянок по відношенню до Державного кордону України та Республіки Молдова на території Одеської області (т. 1 а.с. 159-162), де зі схеми розміщення меж земельної ділянки, кадастровий номер 5121084800:01:001:0679, яка перебуває в особистій приватній власності ОСОБА_1 , вбачається, що частина земельної ділянки площею 0,3418 га є частиною межі прикордонної смуги, що належить до земель оборони та, можуть перебувати виключно в державній власності (т. 1 а.с. 162).

31. Згідно копії Довідки про оціночну вартість об`єкта нерухомості від 13.09.2023 року, вартість земельної ділянки площею 3418,00 кв.метрів, кадастровий номер 5121084800:01:001:0679, категорія земель землі сільськогосподарського призначення, цільове призначення для ведення особистого селянського господарства, складає 7259,92 гривень. (т. 1 а.с. 163-165)

V. Оцінка Суду.

32. Частиною 1 ст. 13 Конституції України встановлено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

33. Згідно з ст. 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

34. Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

35. Стаття 77 Земельного кодексу України (надалі ЗК України) як на час виникнення спірних правовідносин, так і на час розгляду справи, передбачала, що землі оборони можуть перебувати лише у державній власності.

36. Відповідно до п.п. 3, 4 Прикінцевих та перехідних положень ЗУ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності» (Відомості Верховної Ради (ВВР), 2013, № 36, ст.472), З дня набрання чинності цим Законом землями комунальної власності відповідних територіальних громад вважаються: а) земельні ділянки: на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна комунальної власності відповідної територіальної громади; які перебувають у постійному користуванні органів місцевого самоврядування, комунальних підприємств, установ, організацій; б) всі інші землі, розташовані в межах відповідних населених пунктів, крім земельних ділянок приватної власності та земельних ділянок, зазначених у підпунктах "а" і "б" пункту 4 цього розділу. У державній власності залишаються: а) розташовані в межах населених пунктів земельні ділянки: на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна державної власності; які перебувають у постійному користуванні органів державної влади, державних підприємств, установ, організацій, Національної академії наук України, державних галузевих академій наук; які належать до земель оборони; б) земельні ділянки, що використовуються Чорноморським флотом Російської Федерації на території України на підставі міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України; в) землі зон відчуження та безумовного (обов`язкового) відселення, що зазнали радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи; г) усі інші землі, розташовані за межами населених пунктів, крім земельних ділянок приватної власності та земельних ділянок, зазначених у підпункті "а" пункту 3 цього розділу, а також земель, які відповідно до закону віднесені до комунальної власності.

37. При цьому у зазначеній статті встановлено, що землями оборони визнаються землі, надані для розміщення і постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законодавства України.

38. Навколо військових та інших оборонних об`єктів у разі необхідності створюються захисні, охоронні та інші зони з особливими умовами користування. Порядок використання земель оборони встановлюється законом.

39. Відповідно до ст. 84 ЗК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності (частина 1).

40. Право державної власності на землю набувається і реалізується державою через органи виконавчої влади відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом. (частина 2).

41. До земель державної власності, які не можуть передаватись у комунальну власність, належать, зокрема, землі оборони (частина 4).

42. Правові засади і порядок використання земель оборони визначено у ЗУ «Про використання земель оборони».

43. Відповідно до ч. 1 ст. 2 зазначеного Закону, військовим частинам для виконання покладених на них функцій та завдань земельні ділянки надаються у постійне користування відповідно до вимог Земельного кодексу України.

44. Уздовж державного кордону України відповідно до закону встановлюється прикордонна смуга, в межах якої діє особливий режим використання земель. Розмір та правовий режим прикордонної смуги встановлюються відповідно до закону. Землі в межах прикордонної смуги та інші землі, необхідні для облаштування та утримання інженерно-технічних споруд і огорож, прикордонних знаків, прикордонних просік, комунікацій та інших об`єктів, надаються в постійне користування військовим частинам Державної прикордонної служби України (ч.ч. 1, 2 ст. 3 ЗУ «Про використання земель оборони»).

45. Статтею 4 ЗУ «Про використання земель оборони» передбачено, що військові частини за погодженням з органами місцевого самоврядування або місцевими органами виконавчої влади і в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, можуть дозволяти фізичним і юридичним особам вирощувати сільськогосподарські культури, випасати худобу та заготовляти сіно на землях, наданих їм у постійне користування. Землі оборони можуть використовуватися для будівництва об`єктів соціально-культурного призначення, житла для військовослужбовців та членів їхніх сімей, а також соціального та доступного житла без зміни їх цільового призначення.

46. Відповідно до п. 6 розділу II «Положення про орган охорони державного кордону Державної прикордонної служби України» № 1468/32920 від 26.12.2018 року оформлення та набуття в постійне користування земельних ділянок в межах визначеної ділянки відповідальності віднесено до компетенції органів охорони державного кордону.

47. Згідно з п. 5 вищезазначеного Положення органами охорони державного кордону є прикордонний загін, окремий контрольно-пропускний пункт та авіаційна частина.

48. Статтею 22 ЗУ «Про державний кордон України» передбачено, що з метою забезпечення на державному кордоні України належного порядку, Кабінетом Міністрів України встановлюється прикордонна смуга, а також можуть установлюватися контрольовані прикордонні райони. Прикордонна смуга встановлюється безпосередньо вздовж державного кордону України на його сухопутних ділянках або вздовж берегів прикордонних річок, озер та інших водойм з урахуванням особливостей місцевості та умов, що визначаються Кабінетом Міністрів України. До прикордонної смуги не включаються населені пункти і місця масового відпочинку населення.

49. Таким чином, земельні ділянки у межах прикордонної смуги, яка встановлена вздовж державного кордону України, відносяться до земель оборони щодо яких встановлений спеціальний режим їх використання та які можуть перебувати лише у державній власності, і не підлягають передачі до комунальної чи приватної власності.

50. Аналогічний висновок, викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 04.09.2024 року у справі № 922/4669/23, від 02.10.2024 року у справі № 444/1011/20, від 15.01.2025 року у справах № 903/1311/23 та № 903/1324/23 і нині є усталеним. До того ж, відповідні висновки містяться також у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 11.02.2025 року у справі № 903/1322/23 (пункт 4.8) та від 18.02.2025 року у справах № 903/1333/23 (пункт 5.23) і № 902/72/24 (пункт 20).

51. Відповідно до приписів, наведених у ЗУ «Про оборону України» та ЗУ «Про правовий режим майна у Збройних Силах України», Міністерство оборони України є уповноваженим державою органом управління військовим майном.

52. У постанові від 12.06.2018 року у справі № 916/3727/15 Велика Палата Верховного Суду виснувала, що власником земель оборони, які знаходяться в управлінні та користуванні Міністерства оборони України, є держава в особі Кабінету Міністрів України, який розпоряджається такими землями.

53. Ураховуючи правовий режим земель оборонного значення, істотною передумовою для припинення права постійного користування землями оборони, закріпленими за структурними одиницями Збройних Сил України, та подальшої передачі їх у власність або користування третім особам є отримання згоди на це Міністерства оборони України (постанова Великої Палати Верховного Суду від 11.09.2019 року у справі № 924/174/18, постанова Верховного Суду від 15.05.2024 року у справі № 727/4654/19).

54. Відповідно до приписів ст. 13 ЗУ «Про місцеві державні адміністрації» до відання місцевих державних адміністрацій у межах і формах, визначені Конституцією і законами України, належить вирішення питань використання землі, природних ресурсів, охорони довкілля тощо.

55. Статтею 21 ЗУ «Про місцеві державні адміністрації» передбачено, що місцева державна адміністрація розпоряджається землями державної власності відповідно до закону.

56. Приписами ст. 17 ЗК України також визначено повноваження державних адміністрацій у розпорядженні землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом.

57. Згідно ч. 5 ст. 122 ЗК України обласні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами третьою, четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів, а також земельні ділянки, що не входять до складу певного району, або у випадках, коли районна державна адміністрація не утворена, для всіх потреб.

58. Водночас, відповідно до ст. 1 ЗУ «Про військово-цивільні адміністрації» військово-цивільні адміністрації району, області - це тимчасові державні органи, що здійснюють на відповідній території повноваження районних, обласних рад, державних адміністрацій та інші повноваження, визначені цим Законом.

59. Районні та обласні державні адміністрації, що набули статусу військово-цивільних адміністрацій, не потребують внесення змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

60. В офіційній назві цих органів може застосовуватися поряд з назвою відповідно до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань додаткова назва "військово-цивільна адміністрація", що вказує на їхній тимчасовий статус із додатковими повноваженнями.

61. Указом Президента України від 24.02.2022 № № 68/2022 «Про утворення військових адміністрацій» на виконання ЗУ "Про правовий режим воєнного стану" для здійснення керівництва у сфері забезпечення оборони, громадської безпеки і порядку постановлено утворити Одеську обласну військову адміністрацію. У зв`язку з утворенням військових адміністрацій, зазначених у цій статті, обласні, Київська міська державні адміністрації та голови цих адміністрацій набувають статусу відповідних військових адміністрацій та начальників цих військових адміністрацій.

62. Враховуючи викладене, Одеська обласна державна адміністрація (Одеська обласна військова адміністрація) є розпорядником земель державної форми власності, в тому числі і земель оборони, а відтак уповноваженим органом на захист інтересів держави у даному спорі.

63. Зокрема, постановою Великої Палати Верховного Суду від 11.09.2019 року у справі № 924/174/18 залишено без змін рішення судів попередніх інстанцій про визнання незаконними і скасування рішень органу місцевого самоврядування, якими надано дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель, що належали до земель оборони та знаходились у межах прикордонної смуги.

64. Постановою Кабінету Міністрів України від 27.07.1998 року № 1147 «Про прикордонний режим» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) установлено вздовж державного кордону на його сухопутних ділянках і вздовж берегів прикордонних річок, озер та інших водойм прикордонну смугу у межах прилеглих до кордону територій селищних і сільських рад, де запроваджується прикордонний режим. З урахуванням особливостей місцевості та інших умов ширина прикордонної смуги може бути змінена обласними державними адміністраціями за поданням Адміністрації Державної прикордонної служби, але вона не може бути меншою від ширини смуги місцевості, що знаходиться в межах від лінії державного кордону до лінії прикордонних інженерних споруджень.

65. Відповідно до п. 2 Положення про прикордонний режим, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.07.1998 року № 1147, прикордонна смуга - це ділянка місцевості, яка встановлюється безпосередньо уздовж державного кордону на його сухопутних ділянках або уздовж берегів прикордонних річок, озер та інших водойм у межах територій селищних і сільських рад, прилеглих до державного кордону, але не може бути меншою від ширини смуги місцевості, що розташована в межах від лінії державного кордону до лінії прикордонних інженерних споруджень.

66. Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 02.10.2024 року у справі № 444/1011/20.

67. Лінія прикордонних інженерних споруд спеціальна смуга місцевості в межах прикордонної смуги та інші земельні ділянки, які відповідно до законодавства надаються в постійне користування органам Державної прикордонної служби для облаштування та утримання інженерно-технічних споруд і огорож, прикордонних знаків, прикордонних просік, комунікацій та інших об`єктів.

68. За висновком Верховного Суду, сформованим у постановах від 14.11.2018 року у справі № 297/1395/15-ц, від 26.10.2020 року у справі № 297/1408/15-ц, від 26.07.2023 у справі № 454/2498/19, від 19.02.2025 року у справі № 902/71/24 при наданні земельної ділянки за відсутності проекту землеустрою зі встановлення прикордонної смуги необхідно виходити із її нормативних розмірів, встановлених ст. 22 ЗУ «Про державний кордон України» та п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 27.07.1998 року № 1147 «Про прикордонний режим». Відсутність окремого проекту землеустрою щодо встановлення прикордонної смуги не свідчить про її відсутність, оскільки її розміри встановлені законом та фактичним розташуванням прикордонних інженерних споруд.

69. Окрім того Постановою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 297/1395/15-ц залишено без змін судові рішення про задоволення позовних вимог прокурора про скасування наказів Головного управління Держземагенства у Закарпатській області та повернення в державну власність земельної ділянки з чужого незаконного володіння з огляду на те, що відповідно до вимог ст. 77, ч. 4 ст. 84ЗК України землі оборони належать виключно до державної власності та не можуть передаватись у приватну власність.

70. Як встановлено судом, частина спірної земельної ділянки площею 0,3418 гектарів з загальної площі земельної ділянки площею 1,0300 гектарів, розташована в межах прикордонної смуги у притул до державного кордону України з Республікою Молдовою, що візуально підтверджується схемою розміщення меж земельної ділянки відносно Державного кордону України із Республікою Молдовою на території Одеської області; Проектом землеустрою.

71. При цьому судом встановлено, що з схеми розміщення меж земельної ділянки відносно Державного кордону України із Республікою Молдовою на території Одеської області вбачається, що вказана частина земельної ділянки площею 0,3418 га знаходиться в межах 50 метрової смуги від лінії державного кордону. Поворотні точки накладення на 50 метрову смугу мають наступні координати: № 1 координати: Х-5 147 907,694, Y-3 329 392,462; № 2 координати: Х-5 147 903,875, Y-3 329 376,540; № 3 координати: Х-5 147 952,260, Y-3 329 363,900; № 4 координати: Х-5 147 957,116, Y-3 329 384,139; № 5 координати: Х-5 147 961,776, Y-3 329 431,421; № 6 координати: Х-5 147 912,795, Y-3 329 444,220.

72. Також судом встановлено, що питання користування земельними ділянками, які перебувають у межах прикордонної смуги на ділянці кордону на території Яськівської сільської ради Одеського району Одеської області, фізичним і юридичним особам для сільськогосподарських потреб, віднесено до компетенції Військової частини НОМЕР_2 . При цьому, зазначений прикордонний загін дозволу на користування ОСОБА_1 спірною частиною земельної ділянки, яка розміщені в межах прикордонної смуги не надавав.

73. Окрім того, Яськівською сільською радою Одеського району Одеської області не доведено, що Міністерством оборони України була надана згода на припинення права постійного користування землями оборони, закріпленими за структурними одиницями Збройних Сил України, та подальшої передачі їх у власність або користування третім особам.

74. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням прав володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом, зокрема, визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; визнання угоди недійсною; застосування інших, передбачених законом, способів (ч.ч. 2, 3 ст. 152 ЗК України).

75. Частиною 1 ст. 21 ЦК України встановлено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

76. Згідно з п. 10 ст. 59 ЗУ «Про місцеве самоврядування» акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

77. З огляду на встановлені обставини щодо належності спірних земельних ділянок до земель оборони, а також на відсутність дозволу уповноваженого органу на використання цих земельних ділянок для ведення сільськогосподарської діяльності, та враховуючи, що спірне рішення прийнято сільською радою з перевищенням повноважень, суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання недійсним та скасування Рішення Яськівської сільської ради Біляївського району Одеської області від 15.05.2020 № 1550/VІІ. Вказане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, викладеної у постанові від 04.09.2024 року по справі № 922/4669/23.

78. Положеннями ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, ратифікованої Законом України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції» від 17.07.1997 № 475/97-ВР, визначено, що кожна особа має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

79. Отже, прийняття рішення про передачу у приватну власність землі державної власності позбавляє Український народ загалом (ст.13 Конституції України) та державу в особі Кабінет Міністрів України (як суб`єкта права власності) правомочностей власника землі. В цьому контексті у сфері земельних правовідносин важливу роль відіграє конституційний принцип законності набуття та реалізації права власності на землю в поєднанні з додержанням засад правового порядку в Україні, відповідно до яких органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ст.ст. 14, 19 Конституції України).

80. Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

81. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (ч. 1 ст. 5 ЦПК України).

82. Стаття 15ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

83. Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

84. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

85. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

86. З урахуванням цих норм, правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен встановити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси особи, і залежно від встановленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або про відмову в їх задоволенні.

87. Під способами захисту суб`єктивних земельних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав і вплив на правопорушника (див. пункт 5.5 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 року у справі № 925/1265/16).

88. Серед способів захисту речових прав цивільне законодавство виокремлює, зокрема, витребування майна з чужого незаконного володіння (ст. 387 ЦК України) й усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном (ст. 391 ЦК України, ч. 2 ст. 152 ЗК України). Вказані способи захисту можна реалізувати шляхом подання віндикаційного та негаторного позовів відповідно.

89. В постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.11.2021 року у справі № 359/3373/16-ц зазначено, що Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що власник з дотриманням вимог ст.388ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, ланцюга договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів ст.ст. 387 і 388 ЦК України, є неефективними. Такі висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18, п.п. 85, 86), від 21.08.2019 року у справі № 911/3681/17 (провадження № 12-97гс19, п. 38), від 22.01.2020 року у справі № 910/1809/18 (провадження № 12-148гс19, п. 34), від 22.06.2021 року у справі № 200/606/18 (провадження № 14-125цс20, п. 74) та інших. Обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові. Такий висновок сформульований, зокрема у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 року у справі № 916/1415/19 (провадження № 12-80гс20, пункт 6.21), від 02.02.2021 року у справі № 925/642/19 (провадження № 12-52гс20, п. 52), від 22.06.2021 року у справі № 200/606/18 (провадження № 14-125цс20, п. 76).

90. Разом з тим, відповідно до ст.ст. 317, 319 ЦК України, саме власнику належить право розпоряджатися своїм майном за власною волею.

91. За загальним правилом, закріпленим у ст. 387 ЦК України, власник має необмежене право витребувати майно із чужого незаконного володіння. Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору.

92. Право власника на витребування майна від добросовісного набувача на підставі ч. 1 ст.388ЦК України пов`язується з тим, у який спосіб майно вибуло з його володіння. Вказана норма передбачає вичерпне коло підстав, коли за власником зберігається право на витребування свого майна від добросовісного набувача. Однією з таких підстав є вибуття майна з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом.

93. За змістом ст. 388 ЦК України, випадки витребування майна власником від добросовісного набувача обмежені й можуть мати місце за умови, що майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, поза їх волею. Наявність у діях власника волі на передачу майна іншій особі виключає можливість його витребування від добросовісного набувача.

94. Отже, вирішуючи спір про витребування майна із чужого незаконного володіння, суди повинні встановити, чи вибуло спірне майно з володіння власника у силу обставин, передбачених ч. 1 ст. 388 ЦК України, зокрема чи з їхньої волі вибуло це майно з їх володіння. Оскільки добросовісне набуття в розумінні ст.388ЦК України можливе лише тоді, коли майно придбане не безпосередньо у власника, а в особи, яка не мала права відчужувати це майно, то наслідком угоди, укладеної з таким порушенням, є повернення майна із чужого володіння.

95. Такі правові висновки викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 09.11.2021 року у справі № 466/8649/16-ц.

96. Для витребування майна оспорювання рішень органів державної, виконавчої влади чи місцевого самоврядування, які вже були реалізовані і вичерпали свою дію, оскарження всього ланцюга договорів та інших правочинів щодо спірного майна, державного акту на право власності не є ефективним способом захисту прав; при цьому позивач у межах розгляду справи про витребування майна із чужого володіння вправі посилатися, зокрема, на незаконність рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування, без пред`явлення вимоги про визнання його недійсним; таке рішення за умови його невідповідності закону не зумовлює правових наслідків, на які воно спрямоване.

97. З урахуванням наведених вимог закону і встановлених фактичних обставин справи, суд вважає, що оскільки у встановленому законом порядку рішення про безоплатну передачу в особисту приватну власність спірної частини земельної ділянки не приймалось, затвердження технічної документації із землеустрою щодо вилучення земельної ділянки із земель оборони, зміна категорії земельної ділянки не відповідає вимогам закону, відповідно відповідачка набула у власність земельну ділянку з кадастровим номером 5121084800:01:001:0679 незаконно, тому частина ділянки площею 0,3418 гектарів вибула із земель державної власності поза волею належного розпорядника і позовні вимоги щодо її витребування є обґрунтованими, доведеними та підлягають задоволенню.

98. Витребування спірної земельної ділянки з володіння відповідача відповідає критерію законності: воно здійснюється на підставі норми ст.388ЦК України у зв`язку з порушенням органом виконавчої влади низки вимог ЗК України, які відповідають вимогам доступності, чіткості, передбачуваності.

99. При цьому суд згідно з положеннями ст.17Закону Українивід 23.03.2006року №3477-IV«Про виконаннярішень тазастосування практикиЄвропейського судуз правлюдини» враховує практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

100. Так, відповідно до практики ЄСПЛ (рішення ЄСПЛ у справах «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції» від 23.09.1982 року, «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства» від 21.02.1986 року, «Щокін проти України» від 14.10.2010 року, «Сєрков проти України» від 07.07.2011 року, «Колишній король Греції та інші проти Греції» від 23.11.2000 року, «Булвес» АД проти Болгарії» від 22.01.2009 року, «Трегубенко проти України» від 02.11.2004 року, «East/West Alliance Limited» проти України» від 23.01.2014 року) напрацьовано три критерії, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання в право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу, а саме: чи є втручання законним; чи переслідує воно «суспільний», «публічний» інтерес; чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям. ЄСПЛ констатує порушення статті 1 Першого протоколу, якщо хоча б одного критерію не буде додержано.

101. Критерій законності означає, що втручання держави у право власності особи повинно здійснюватися на підставі закону - нормативно-правового акту, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у питаннях застосування та наслідків дії його норм.

Втручання держави в право власності особи є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення «суспільного», «публічного» інтересу, при визначенні якого ЄСПЛ надає державам право користуватися «значною свободою (полем) розсуду». Втручання держави в право на мирне володіння майном може бути виправдане за наявності об`єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності.

102. Принцип «пропорційності» передбачає, що втручання в право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. «Справедлива рівновага» передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, що передбачається для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа несе «індивідуальний і надмірний тягар».

103. На думку суду, з огляду на характер спірних правовідносин, установлених судом обставин та застосовані правові норми, не вбачається невідповідності заходу втручання держави в право власності відповідачки критеріям правомірного втручання в право особи на мирне володіння майном, так і порушення принципу пропорційності, котрі сформовані у сталій практиці ЄСПЛ.

104. Земля як основне національне багатство, що перебуває під особливою охороною держави, є об`єктом права власності Українського народу, а органи державної влади здійснюють права власника від імені народу, в тому числі й тоді, коли приймають рішення щодо розпорядження землями державної власності. ( ст..ст. 13, 14 Конституції України).

105. Прийняття рішення про передачу земель державної власності в приватну власність із земель державної власності позбавляє Український народ загалом правомочностей власника землі в тому обсязі, який дозволяє її статус як землі державної власності. В цьому контексті в сфері земельних правовідносин важливу роль відіграє конституційний принцип законності набуття та реалізації права власності на землю в поєднанні з додержанням засад правового порядку в Україні, відповідно до яких органи державної влади, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (статтіт14,19 Конституції України).

106. Отже правовідносини, пов`язані з вибуттям земель із державної власності, які перебували у постійному користуванні Міністерства оборони України, в умовах воєнного стану, введеного на території України у зв`язку із воєнною агресією Російської Федерації, становлять «суспільний», «публічний» інтерес, а незаконність рішення органу місцевого самоврядування, на підставі якого земельна ділянка вибула з державної власності, такому суспільному інтересу не відповідає.

107. Відносини, пов`язані з державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, регулюються ЗУ «Продержавну реєстраціюправ нанерухоме майнота їхобтяжень» і Порядком державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 року № 1127.

108. Пункт 1 ч. 1 ст. 27 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначає, що державна реєстрація права власності та інших речових прав, крім державної реєстрації права власності на об`єкт незавершеного будівництва, проводиться на підставі укладеного в установленому законом порядку договору, предметом якого є нерухоме майно, речові права на яке підлягають державній реєстрації, чи його дубліката.

109. Згідно зі ст. 2 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (державна реєстрація прав) - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

110. За змістом наведеної норми державна реєстрація прав не є підставою набуття права власності, а є лише засвідченням державою вже набутого особою права власності, що унеможливлює ототожнення факту набуття права власності з фактом його державної реєстрації. При дослідженні судом обставин існування в особи права власності, необхідним є перш за все встановлення підстави, на якій особа набула таке право, оскільки сама по собі державна реєстрація прав не є підставою виникнення права власності, такої підстави закон не передбачає.

111. Зазначена правова позиція викладена у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24.01.2020 року у справі №910/10987/18. Суд звертає увагу, що подібний висновок викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019 року у справі № 911/3594/17, а також у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.02.2018 року у справі № 925/1121/17, від 17.04.2019 року у справі № 916/675/15.

112. Відповідно до ч. 1 ст. 182 ЦК України, право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

113. Згідно ч. 4 ст. 182 ЦК України, порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються законом

114. Відповідно до ч. 4 ст. 334 ЦК України, права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.

115. Згідно п. 3 ч. 1 ст. 346 ЦК України право власності припиняється у разі припинення права власності на майно, яке за законом не може належати цій особі.

116. Окрім цього державна реєстрація земельних ділянок здійснюється у Державному земельному кадастрі в порядку, встановленому Законом (стаття 202 ЗК України).

117. Ч. 1 ст. 1 ЗУ «Про Державний земельний кадастр» яка кореспондується з положеннями статті 193 ЗК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), визначено поняття Державного земельного кадастру, відповідно до якого - це єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах кордонів України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами.

118. Ст. 3 ЗУ «Про Державний земельний кадастр» визначено, що Державний земельний кадастр базується на таких основних принципах: об`єктивності, достовірності та повноти відомостей у Державному земельному кадастрі; внесення відомостей до Державного земельного кадастру виключно на підставі та відповідно до цього Закону тощо.

119. Згідно зі ст. 21 Закону України «Про Державний земельний кадастр» відомості про межі земельної ділянки вносяться до Державного земельного кадастру: на підставі відповідної документації із землеустрою щодо формування земельних ділянок - у випадках, визначених ст. 79-1 ЗК України, при їх формуванні; на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) - у разі встановлення (відновлення) меж земельної ділянки за її фактичним використанням відповідно до ст. 107 ЗК України; на підставі проектів землеустрою щодо впорядкування існуючих землеволодінь - у разі зміни меж суміжних земельних ділянок їх власниками.

120. Згідно з ч. 3 ст. 79-1 ЗК України сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі.

121. Ст. 24 ЗУ «Про Державний земельний кадастр» регулює питання державної реєстрації земельних ділянок. Вказана стаття передбачає порядок реєстрації земельних ділянок, перелік документів, які подаються для реєстрації земельної ділянки (ч. 4), підстави для відмови у здійсненні державної реєстрації земельної ділянки (ч. 6) та випадки скасування державної реєстрації земельної ділянки Державним кадастровим реєстратором (ч. 10).

122. Держгеокадастр відповідно до покладених на нього завдань, зокрема, розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в межах, визначених Земельним кодексом України, безпосередньо або через визначені в установленому порядку його територіальні органи (пп. 50 п. 4 Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру).

123. Відповідно до Положення про Головне управління Держгеокадастру в області, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 29 вересня 2016 року № 333 (яке було чинним на час виникнення спору), Головне управління Держгеокадастру в області є територіальним органом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру та їй підпорядковане.

124. Головне управління Держгеокадастру в області відповідно до покладених на нього завдань, крім іншого, здійснює ведення Державного земельного кадастру, інформаційну взаємодію Державного земельного кадастру з іншими інформаційними системами в установленому порядку; здійснює державну реєстрацію земельних ділянок, обмежень у їх використанні, скасування такої реєстрації; розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в порядку, визначеному чинним законодавством.

125. За змістом ч. 1, абз. 1, 2 ч. 2, ч.ч. 9, 10 ст. 79-1 Земельного кодексу України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Формування земельних ділянок здійснюється, зокрема, у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності.

126. Земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

127. Державна реєстрація речових прав на земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі.

128. За змістом ст.ст. 125, 126 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

129. Відповідно до ч. 13 ст. 79-1 ЗК України, земельна ділянка припиняє існування як об`єкт цивільних прав, а її державна реєстрація скасовується в разі скасування державної реєстрації земельної ділянки на підставі судового рішення внаслідок визнання незаконною такої державної реєстрації. Ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки допускається виключно з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо такої земельної ділянки (за наявності таких прав, обтяжень).

130. Відповідно до ч. 10 ст. 24 ЗУ «Про земельний кадастр» державна реєстрація земельної ділянки скасовується Державним кадастровим реєстратором, який здійснює таку реєстрацію, у разі, зокрема, ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки. Ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки допускається виключно з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо земельної ділянки (за наявності таких прав, обтяжень).

131. Враховуючи, що в Державному земельному кадастрі категорія земельної ділянки з кадастровим номером 5121084800:01:001:0679, площею 0,3418 га, яка знаходиться в межах прикордонної смуги, відноситься до земель оборони та може перебувати виключно у державній власності, визначена як землі сільськогосподарського призначення, суд, з метою відновлення порушених прав держави, задовольняє вимоги про скасування в Державному земельному кадастрі державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 5121084800:01:001:0679, загальною площею 1,0300 га, розташованої за межами населених пунктів на території Яськівської сільської ради Одеського району Одеської області, реєстрацію права приватної власності ОСОБА_1 , з припиненням усіх речових прав на неї, з припиненням приватної власності.

132. Статтею 36 ЗУ «Про прокуратуру» передбачено право прокурора з метою представництва інтересів громадянина або держави в суді в межах повноважень, визначених законом, звертатися до суду з позовною заявою, брати участь у розгляді справ за його позовом тощо.

133. Згідно ч.ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

134. Враховуючи наведене, Суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

135. Щодо заходів забезпечення позову, вжитих на підставі ухвали Біляївського районного суду Одеської області від 17.01.2024 року, суд зазначає наступне.

136. Відповідно до ч.ч. 7, 8 ст.158ЦПК України у разі ухвалення судом рішення про задоволення позову заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи.

137. Якщо протягом вказаного строку за заявою позивача (стягувача) буде відкрито виконавче провадження, вказані заходи забезпечення позову діють до повного виконання судового рішення.

138. Враховуючи, що представником позивача заявлено клопотання про скасування арешту земельної ділянки, то необхідність у подальшому їх застосуванні відпала.

VІ. Розподіл судових витрат між сторонами.

139. Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

140. Відповідно до ст. 141 ЦПК України підлягає стягненню з відповідачів судовий збір, витрати по сплаті якого понесені позивачем і документально підтвердженні. Зокрема, згідно платіжної інструкції № 2471 від 02.11.2023 року (а.с. 181) позивачем було сплачено 1342,00 гривні судового збору за подачу заяви про забезпечення позову, згідно платіжної інструкції № 2470 від 02.11.2023 року (а.с. 182) позивачем було сплачено 10736,00 гривень судового збору за подачу позовної заяви, разом 12078,00 гривень, який підлягає стягненню на користь позивача з відповідачів в рівних частках.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 76-83, 95, 141, 259, 263-268, 354 ЦПК України, ст. ст. 317, 319, 321, 328, 373, 388, 393 ЦК України, ст. ст. 4, 5, 13, 19, 20, 77, 84, 116, 141 ЗК України, Законами України «Про збройні сили України», «Про використання земель оборони», «Про розмежування земель державної та комунальної власності», суд

В И Р І Ш И В:

1. Позовну заяву Керівника Біляївської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Одеської обласної державної (військової) адміністрації до Яськівської сільської ради Одеського району Одеської області, ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Військова частина НОМЕР_2 , про визнання незаконними та скасування рішення сесії, усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном шляхом скасування державної реєстрації земельної ділянки, державної реєстрації права приватної власності на земельну ділянку та зобов`язання повернути земельну ділянку задовольнити.

2. Визнати незаконним та скасувати рішення Яськівської сільської ради Біляївського району Одеської області за № 1550/VІІ від 15.05.2020 «Про затвердження ОСОБА_1 проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 1,0300 га (кадастровий номер земельної ділянки 5121084800:01:001:0679) у власність для ведення особистого селянського господарства (за межами населеного пункту)».

3. Усунути перешкоди державі в особі Одеської обласної державної (військової) адміністрації у здійсненні права користування та розпорядження земельною ділянкою площею 0,3418 га шляхом скасування державної реєстрації права приватної власності на земельну ділянку площею 1,0300 га з кадастровим номером 5121084800:01:001:0679, що розташована за межами населеного пункту Яськівської сільської ради Одеського району Одеської області (запис про речове право № 36886084 від 09.06.2020, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2100408851210) з одночасним припиненням права приватної власності.

4. Усунути перешкоди державі в особі Одеської обласної державної (військової) адміністрації у здійсненні права користування та розпорядження земельною ділянкою площею 0,3418 га шляхом скасування державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 5121084800:01:001:0679, площею 1,0300 га в Державному земельному кадастрі з одночасним закриттям Поземельної книги відносно цієї земельної ділянки.

5. Усунути перешкоди державі у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою шляхом зобов`язання ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) повернути у власність держави в особі Одеської обласної державної (військової) адміністрації (код ЄДРПОУ 00022585) земельну ділянку площею 0,3418, що є частиною земельної ділянки з кадастровим номером 5121084800:01:001:0679 та має 6 поворотних точок за наступними координатами: № 1 координати: Х-5 147 907,694, Y-3 329 392,462; № 2 координати: Х-5 147 903,875, Y-3 329 376,540; № 3 координати: Х-5 147 952,260, Y-3 329 363,900; № 4 координати: Х-5 147 957,116, Y-3 329 384,139; № 5 координати: Х-5 147 961,776, Y-3 329 431,421; № 6 координати: Х-5 147 912,795, Y-3 329 444,220.

6. Стягнути з Яськівської сільської ради Одеського району Одеської області, код ЄДРПОУ 04377894, місцезнаходження: індекс 67642, Одеська область, Одеський район, с. Яськи, вул. Центральна, буд. 78, ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , реєстрація місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Одеської обласної прокуратури за такими реквізитами: отримувач коштів Одеська обласна прокуратура (адреса: 65026, м. Одеса, вул. Пушкінська, 3), код ЄДРПОУ 03528552, рахунок отримувача UA808201720343100002000000564, банк отримувача ДКСУ у м. Києві, код банку отримувача 820172, код класифікації доходів бюджету 22030101. судовий збір у розмірі 6039,00 гривень з кожного.

7. Скасувати заходи забезпечення позову, застосовані ухвалою Біляївського районного суду Одеської області від 17.01.2024 року, шляхом зняття арешту з земельної ділянки площею 1,0300 гектарів, що розташована на території Яськівської сільської ради Одеського району Одеської області, кадастровий номер 5121084800:01:001:0679, (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2100408851210), що належить ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

8. Учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності у особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення - якщо така адреса відсутня.

9. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

10. Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідачки. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

11. Апеляційна скарга на заочне рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

12. Заочне рішення суду набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи

13. Повний текст рішення складено 16.07.2025 року.

Суддя О.П. Портна