Постанова від 25.07.2025 по справі 911/178/24

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" липня 2025 р. Справа№ 911/178/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Скрипки І.М.

суддів: Кравчука Г.А.

Коробенка Г.П.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Аеро Ресторантс» на рішення Господарського суду Київської області від 18.04.2024 (повний текст рішення підписано 12.06.2024)

у справі №911/178/24 (суддя Рябцева О.О.)

за позовом Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Аеро Ресторантс»

про стягнення 25211,41 грн,-

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

Державне підприємство «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Аеро Ресторантс» про стягнення 25211,41 грн., з яких 17057,97 грн. заборгованості, 861,00 грн. інфляційних втрат, 466,04 грн. 3 % річних та 6826,40 грн. пені.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що в порушення взятих на себе зобов`язань на умовах п.п. 2.2.1, п.п. 2.2.3 Договору № 02.5-14/1-29 від 20.04.2015 про відшкодування витрат Балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю, укладеного між позивачем та відповідачем, відповідач не сплатив на користь позивача плату за отримані послуги за договором в період березень-грудень 2022, січень-жовтень 2023, що призвело до виникнення заборгованості в розмірі 17057,97 грн. Враховуючи наявну заборгованість відповідача, позивачем на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України нараховано 861,00 грн. інфляційних втрат, 466,04 грн. 3 % річних та на підставі п. 4.2 Договору нараховано 6826,40 грн. пені.

У відзиві на позовну заяву відповідач просить відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що питання (спір) щодо відсутності підстав для стягнення з орендаря послуг, визначених у п.п. 1.1.1. п. 1.1 договору, за період неможливості користуватись майном за цільовим призначенням, вже було предметом судового розгляду у справах №911/3012/20 та 911/2990/20 (між тими самими ж сторонами, що і у справі № 911/178/24) і з цього питання на момент розгляду справи №911/178/24 вже є остаточне рішення суду, відповідно правова невизначеність вже усунута. Відповідач вважає, що позивач безпідставно не враховує, що саме у період з березня 2022 по грудень 2022 та з січня 2023 по жовтень 2023 відповідач не мав можливості користуватись майном за цільовим призначенням, оскільки вказаний період припадає на воєнний стан, введений в Україні Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022. Відповідач посилається на те, що на кожен акт приймання-здачі виконаних послуг надав позивачу мотивовані відмови з викладенням перелічених фактів та окремо листом повідомив позивача про нульову кількість працюючих з 24.02.2022. Відповідач вказує, що додаткові вимоги щодо стягнення штрафних санкцій з відповідача є також необґрунтованими.

Від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій останній заперечує повністю проти наведених відповідачем обставин та правових підстав відзиву. Позивач вказує, що встановленою у справах № 911/3012/20, № 911/2990/20 підставою не користування орендарем орендованим майном є запровадження на території України карантину відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 211 від 11.03.2020 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу СОVID-19» та встановлення обмежень на ведення окремих видів господарської діяльності, що є відмінним від запровадження в Україні воєнного стану відповідно до Указу Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні». Позивач посилається на те, що самостійно прийняте відповідачем рішення щодо невикористання в період дії воєнного стану орендованого майна, для якого позивачем надаються послуги відповідно до умов договору, жодним чином не пов`язане з будь-якими обмеженнями, встановленими на законодавчому рівні на період дії в Україні воєнного стану. Позивач вважає, що мотивовані відмови відповідача від підписання актів не є аргументованими, а з огляду на умови п.п. 2.2.3 п. 2.2 акти приймання-здачі виконаних послуг вважаються підписаними відповідачем.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду Київської області від 18.04.2024 по справі №911/178/24 позов задоволено частково.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Аеро Ресторантс» (08301, Київська обл., Бориспільський р-н, місто Бориспіль-7, код 37222400) на користь Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» (08300, Київська обл., Бориспільський р-н, село Гора, вулиця Бориспіль-7, код 20572069) 17057,97 грн (сімнадцять тисяч п`ятдесят сім грн 97 коп.) боргу, 6819,53 грн (шість тисяч вісімсот дев`ятнадцять грн 53 коп.) пені, 465,62 грн (чотириста шістдесят п`ять грн 62 коп.) 3 % річних, 861,00 грн (вісімсот шістдесят одна грн 00 коп.) інфляційних втрат та 2421,70 грн (дві тисячі чотириста двадцять одна грн 70 коп.) судового збору.

В іншій частині позову відмовлено.

Задовольняючи позов частково, суд виходив з доведеності позовних вимог в частині стягнення того, що 17057,97 грн заборгованості, в той же час позовні вимоги в частині стягнення 3% річних, інфляційних втрат та пені задоволені у визначеному судом розмірі за відповідним перерахунком суду.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач 01.07.2024 (документ сформований в системі «Електронний суд» 30.06.2024) звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове, яким відмовити повністю у задоволенні позовних вимог.

Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржуване рішення прийнято при неповному з`ясуванні всіх обставин справи. Скаржник стверджував, що судами у справах №№911/3012/20 та 911/2990/20 було надано оцінку положенням договору щодо відсутності можливості відповідача(орендаря) користуватися майном за цільовим призначенням, а тому на думку скаржника у нього відсутні зобов`язання платити за послуги відповідно до укладеного договору.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

У відзиві на апеляційну скаргу позивач спростовує доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, оскаржуване рішення просить залишити без змін.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Аеро Ресторантс» на рішення Господарського суду Київської області від 18.04.2024 у справі №911/178/24, ухвалено розгляд апеляційної скарги здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Згідно витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.07.2025 справу №910/19806/23 передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі головуючого судді: Скрипки І.М., суддів: Кравчука Г.А., Коробенко Г.П.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.07.2025 прийнято до провадження колегією суддів у визначеному складі апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Аеро Ресторантс» на рішення Господарського суду Київської області від 18.04.2024 у справі №911/178/24, ухвалено розгляд апеляційної скарги здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

31.07.2014 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Київській області (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Росінтер Аеро Україна» (орендар, код 37222400) укладено договір оренди № 1614 індивідуально визначеного (нерухомого) майна, що належить до державної власності.

Наказом Фонду державного майна України від 05.08.2019 № 786 «Про реорганізацію регіональних відділень Фонду державного майна України» утворено Регіональне відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях, реорганізувавши шляхом злиття Регіональне відділення Фонду державного майна України по Київській області, Регіональне відділення Фонду державного майна України по Черкаській області та Регіональне відділення Фонду державного майна України по Чернігівській області.

Зазначеним наказом встановлено, що Регіональне відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях є правонаступником майна, прав та обов`язків, зокрема Регіональною відділення Фонду державного майна України по Київській області.

Як вбачається з інформації, що міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, 28.08.2014 р. відбулась зміна найменування юридичної особи з кодом 37222400. Станом на час розгляду справи найменуванням відповідача (орендаря) є Товариство з обмеженою відповідальністю «Аеро Ресторантс».

Відповідно до п. 1.1 договору орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне окреме індивідуально визначене нерухоме майно, а саме: частину приміщення № 3.2.60 на третьому поверсі пасажирського терміналу «D», загальною площею 20,0 кв.м, розміщене за адресою: Київська область, Бориспільський р-н, Бориспіль-7 на 3-му поверсі термінального комплексу «D», загальною площею 107850,5 кв.м, що перебуває на балансі Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль», вартість якого визначена згідно з висновком про вартість станом на 30.04.2014 і становить за незалежною оцінкою 1125486,00 грн без ПДВ.

Пунктом 1.2 договору встановлено, що майно передається в оренду з метою використання за цільовим призначенням для розміщення та експлуатації бару, що здійснює продаж товарів підакцизної групи.

Згідно п. 5.10 договору орендар зобов`язується своєчасно здійснювати витрати, пов`язані з утриманням орендованого майна шляхом компенсації комунальних послуг та податку на землю або укладення цивільно-правових угод із постачальниками послуг. Орендар зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі компенсувати витрати на утримання майна за переліком всіх видів послуг та цін згідно діючих тарифів, в тому числі податку на землю. При цьому, витрати на утримання майна компенсуються залежно від наявності, кількості, потужності, часу роботи електроприладів, систем тепло- і водопостачання, каналізації за спеціальними рахунками, а в неподільній частині пропорційно розміру займаної орендарем площі майна на підставі тарифів та розрахункових документів, наданих орендареві.

Це договір укладено строком (терміном) на 10 років, що діє з 31.07.2014 до 30.07.2024 включно (п. 10.1 договору).

06.02.2015 Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Київській області та Товариством з обмеженою відповідальністю «Аеро Ресторантс» підписано акт приймання-передавання орендованого майна, відповідно до якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне окреме індивідуально визначене нерухоме майно, а саме: частину приміщення № 3.2.60 на третьому поверсі пасажирського терміналу «D», загальною площею 20,0 кв.м, розміщене за адресою: Київська область, Бориспільський р-н, Бориспіль-7 на 3-му поверсі термінального комплексу «D».

20.04.2015 між Державним підприємством «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Аеро Ресторантс» було укладено договір № 02.5-14/1-29 про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю.

Відповідно до п. 1.1 договору у зв`язку з наданням орендарю в строкове платне користування державного окремого індивідуально визначеного нерухомого майна частини приміщення № 3.2.60 на третьому поверсі пасажирського терміналу «D», загальною площею 20,0 кв.м, для розміщення та експлуатації бару, що здійснює продаж товарів підакцизної групи, балансоутримувач надає, а орендар отримує наступні послуги згідно з переліком, який міститься в таблиці 1, зокрема:

- забезпечення санітарно-гігієнічних умов праці; обсяг наданих послуг в місяць: 4 працівники; оплата за одиницю вимірювання в місяць: 30,00 грн без ПДВ (за 1 працівника);

- використання води для прибирання орендованого майна самостійно орендарем; обсяг наданих послуг в місяць: 20,00 кв.м; оплата за одиницю вимірювання в місяць:1,80 грн без ПДВ (за 1 кв.м).

Згідно п. 1.4 договору розмір оплати за послуги залежить від фактичного їх об`єму, тарифів та витрат балансоутримувача, пов`язаних з обсягом послуг в період їх надання, якості послуг та інших випадків, передбачених чинним законодавством України.

Пунктом 1.5 договору встановлено, що при порушенні балансоутримувачем умов договору щодо ненадання або надання не в повному обсязі послуг, зниження їх якості, сторони протягом двох календарних днів після порушення укладають та підписують акт-претензію, в якому зазначаються терміни, види відхилення показників у наданні послуг, тощо. Балансоутримувач протягом трьох робочих днів після підписання акта-претензії вирішує питання про перерахунок платежів або видає орендарю обґрунтовану письмову відмову в задоволенні його претензій. Спори щодо задоволення претензій орендаря вирішуються в суді. Орендар має право на досудове вирішення спору шляхом задоволення пред`явленої претензії.

Відповідно до п. 1.8 договору ціни на послуги, крім зазначених у п. 8 таблиці № 1 п. 1.1 цього договору, у разі їх підвищення, можуть змінюватися лише у разі зміни тарифів постачальниками даних послуг, які призвели до істотної зміни витрат балансоутримувача, пов`язаних з наданням цих послуг, та інших випадках, передбачених чинним законодавством України. Балансоутримувач зобов`язаний повідомити орендаря у письмовій формі (рекомендованим листом з повідомленням або вручити уповноваженій особі під розписку, такий лист буде вважатися невід`ємною частиною договору) не пізніше, ніж за 15 календарних днів до введення їх в дію, а орендар зобов`язаний прийняти їх для розрахунків.

Згідно з п. 2.1.6 договору балансоутримувач зобов`язується щомісяця, до 10 числа місяця, наступного за звітним, виставляти орендарю рахунок за надані послуги за звітний місяць та складати акт приймання-здачі виконаних послуг, який є контрольним та звітним документом сторін щодо надання-отримання послуг та їх якості.

Орендар зобов`язується своєчасно здійснювати розрахунки за договором (п. 2.2.1 договору).

Пунктом 2.2.3 договору встановлено, що орендар зобов`язується щомісяця, з 10 числа місяця, що слідує за звітним, самостійно одержувати в бухгалтерії балансоутримувача рахунок, акт приймання-здачі виконаних послуг та раз в рік рахунок на оплату земельного податку згідно пункту 1.1.3 договору. Сплата рахунку здійснюється орендарем до 20 числа того ж місяця. Підписаний акт приймання-здачі виконаних послуг орендар зобов`язаний повернути в бухгалтерію балансоутримувача протягом 5-ти робочих днів з дати його отримання або надати в цей строк вмотивовану відмову від його підписання. Якщо протягом 5-ти робочих днів акт приймання-здачі виконаних послуг не буде повернутий балансоутримувачу та не надана в цей строк вмотивована відмова від його підписання, він вважається підписаним сторонами.

Акт приймання-здачі виконаних послуг підписується керівниками сторін або призначеними керівниками повноважними особами (за умови надання документів про надання таких повноважень).

Підписання акта приймання-здачі виконаних послуг орендарем є підтвердженням відсутності претензій до якості наданих послуг.

Сплата рахунку за послуги, які надавались в період з дати підписання сторонами акта приймання-передавання орендованого майна до дати реєстрації договору здійснюється орендарем протягом 10 банківських днів з дати отримання орендарем відповідного рахунку від балансоутримувача.

Відповідно до п. 2.2.17 договору орендар зобов`язується надавати балансоутримувачу перелік електрообладнання та кількість працюючих згідно прикладеної до договору форми (додаток № 11).

У разі зміни кількості працюючих в орендованому об`єкті та/або кількості, потужності, режиму роботи електрообладнання, своєчасно підготувати новий перелік, підписати відповідальною особою, та передати в службу головного енергетика балансоутримувача для внесення відповідних змін в договір щодо передачі орендарю величини потужності електричної енергії та забезпечення його працівників санітарно-гігієнічними умовами праці.

Договір набирає чинності з дати підписання акта приймання-передавання орендованого майна до договору оренди індивідуально визначеного (нерухомого) майна, що належить до державної власності від 31.07.2014 № 1614 або з моменту укладання договору, в залежності від того, яка дата наступить раніше, та діє до 30.07.2024 (п. 6.1 договору).

Обгрунтовуючи необхідність звернення до суду з даним позовом, позивач вказав, що в порушення взятих на себе зобов`язань на умовах п.п. 2.2.1, п.п. 2.2.3 Договору № 02.5-14/1-29 від 20.04.2015 про відшкодування витрат Балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю, укладеного між позивачем та відповідачем, відповідач не сплатив на користь позивача плату за отримані послуги за договором в період березень-грудень 2022, січень-жовтень 2023, що призвело до виникнення заборгованості в розмірі 17057,97 грн. Враховуючи наявну заборгованість відповідача, позивачем на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України нараховано 861,00 грн. інфляційних втрат, 466,04 грн. 3 % річних та на підставі п. 4.2 Договору нараховано 6826,40 грн. пені.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Мотиви прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного відповідачем в апеляційній скарзі

Згідно з частиною першою статті 270 ГПК України в суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій Главі.

У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

У відповідності до ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

При цьому колегія суддів зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін (рішення Суду у справі «Трофимчук проти України» no.4241/03 від 28.10.2010).

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла наступних висновків.

Відповідно до частини 1 статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Позивачем у період з квітня 2022 по листопад 2023 було виставлено відповідачу рахунки-фактури на оплату за надані послуги у період з березня 2022 по жовтень 2023 згідно з договором № 02.5-14/1-29 від 20.04.2015 про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю а саме: рахунок-фактура № 61/251 від 30.04.2022 за березень 2022 на суму 826,13 грн; рахунок-фактура № 61/252 від 30.04.2022 за квітень 2022 на суму 826,13 грн; рахунок-фактура № 61/398 від 31.05.2022 за травень 2022 на суму 826,13 грн; рахунок-фактура № 61/472 від 30.06.2022 за червень 2022 на суму 826,13 грн; рахунок-фактура № 61/559 від 31.07.2022 за липень 2022 на суму 826,13 грн; рахунок-фактура № 61/635 від 31.08.2022 за серпень 2022 на суму 826,13 грн; рахунок-фактура № 61/791 від 30.09.2022 за вересень 2022 на суму 826,13 грн; рахунок-фактура № 61/856 від 31.10.2022 за жовтень 2022 на суму 826,13 грн; рахунок-фактура № 61/920 від 30.11.2022 за листопад 2022 на суму 826,13 грн; рахунок-фактура № 61/988 від 31.12.2022 за грудень 2022 на суму 826,13 грн; рахунок-фактура № 61/2 від 31.01.2023 за січень 2023 на суму 880,08 грн; рахунок-фактура № 61/82 від 28.02.2023 за лютий 2023 на суму 880,08 грн; рахунок-фактура № 61/160 від 31.03.2023 за березень 2023 на суму 880,08 грн; рахунок-фактура № 61/231 від 30.04.2023 за квітень 2023 на суму 879,67 грн; рахунок-фактура № 61/286 від 31.05.2023 за травень 2023 на суму 879,46 грн; рахунок-фактура № 61/336 від 30.06.2023 за червень 2023 на суму 879,46 грн; рахунок-фактура № 61/464 від 31.07.2023 за липень 2023 на суму 879,46 грн; рахунок-фактура № 61/538 від 31.08.2023 за серпень 2023 на суму 879,46 грн; рахунок-фактура № 61/588 від 30.09.2023 за вересень 2023 на суму 879,46 грн; рахунок-фактура № 61/637 від 01.11.2023 за жовтень 2023 на суму 879,46 грн.

Також, позивачем були складені акти приймання-здачі робіт (надання послуг) згідно з договором 02.5-14/1-29 від 20.04.2015, а саме: № 313431 від 30.04.2022 на суму 826,13 грн; № 313432 від 30.04.2022 на суму 826,13 грн; № 315535 від 31.05.2022 на суму 826,13 грн; № 316674 від 30.06.2022 на суму 826,13 грн; № 317651 від 31.07.2022 на суму 826,13 грн; № 318335 від 31.08.2022 на суму 826,13 грн; № 319424 від 30.09.2022 на суму 826,13 грн; № 320256 від 31.10.2022 на суму 826,13 грн; від 30.11.2022 на суму 826,13 грн; від 31.12.2022 на суму 826,13 грн; від 31.01.2023 на суму 880,08 грн; від 28.02.2023 на суму 880,08 грн; від 31.03.2023 на суму 880,08 грн; від 30.04.2023 на суму 879,67 грн; від 31.05.2023 на суму 879,46 грн; від 30.06.2023 на суму 879,46 грн; від 31.07.2023 на суму 879,46 грн; від 31.08.2023 на суму 879,46 грн; від 30.09.2023 на суму 879,46 грн; від 31.10.2023 на суму 879,46 грн.

Вказані рахунки-фактури та акти підписані позивачем електронним цифровим підписом та направлені відповідачу за допомогою програмного забезпечення М.Е.Dос, що підтверджується виписками із вказаного програмного забезпечення.

Таким чином, позивачем було виставлено відповідачу рахунки-фактури на оплату наданих послуг згідно договору № 02.5-14/1-29 від 20.04.2015 р. про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю за період з березня 2022 по жовтень 2023 на загальну суму 17057,97 грн.

Листами № 19-22/1-12 від 04.01.2022, № 37-22-249 від 30.12.2022 та № 25-22/1-68 від 31.03.2023 позивач відповідно до п. 1.8 договору № 02.5-14/1-29 від 20.04.2015 про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю повідомив відповідача про зміну вартості послуг.

Матеріали справи не містять відмови відповідача від прийняття для розрахунку нової вартості послуг.

Акти приймання-здачі робіт згідно з договором № 02.5-14/1-29 від 20.04.2015 за надані послуги за період з березня 2022 по жовтень 2023 відповідачем не підписані.

Згідно п. 2.2.3 договору № 02.5-14/1-29 від 20.04.2015 підписаний акт приймання-здачі виконаних послуг орендар зобов`язаний повернути в бухгалтерію балансоутримувача протягом 5-ти робочих днів з дати його отримання або надати в цей строк вмотивовану відмову від його підписання.

Матеріали справи містять вмотивовані відмови відповідача від підписання актів приймання-здачі робіт (надання послуг) та вмотивовані відмови від оплати рахунків-фактур.

Відмовляючись від підписання актів приймання-здачі робіт, відповідач посилався на те, що у зв`язку із військовою агресією російської федерації проти України, Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 р. (із наступними змінами) із 05 годин 30 хвилин 24.02.2022 року на всій території України введено військовий стан. 24.02.2022 роботу балансоутримувача було призупинено, про що проінформовано та підтверджується на офіційній сторінці ДП «МА «Бориспіль» в мережі Інтернет. Відповідач вказує, що з незалежних від орендаря обставин з 24.02.2022 роботу балансоутримувача, на території якого знаходиться пасажирський термінал «D» за адресою: Київська обл., Бориспільський р-н, Бориспіль-7, було призупинено, майно, розташоване в пасажирському терміналі «D» не використовувалось орендарем згідно з договором протягом вказаного терміну.

Загальновідомим є той факт, що відповідно до Закону України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» затверджено відповідний Указ Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022, яким у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. У подальшому законами України строк дії воєнного стану в Україні продовжувався і триває по теперішній час.

У зв`язку з військовим вторгненням РФ, згідно з вимогами Повітряного кодексу України та Положення про використання повітряного простору України органами ОЦВС та Державіаслужбою України вжито заходів щодо закриття повітряного простору України для цивільних користувачів повітряного простору. Надання аеронавігаційних послуг у повітряному просторі України призупинено з 24.02.2022 р. і по теперішній час.

Відповідно до п. 1.2 договору оренди індивідуально визначеного (нерухомого) майна, що належить до державної власності № 1614 від 31.07.2014 р. відповідачу передано майно з метою використання за цільовим призначенням для розміщення та експлуатації бару, що здійснює продаж товарів підакцизної групи.

Таким чином, закриття повітряного простору України для цивільних користувачів повітряного простору не є перешкодою для використання орендованого майна відповідачем. Матеріали справи не містять доказів того, що позивач обмежував доступ відповідача до орендованих приміщень або повідомляв останнього про неможливість їх використання у зв`язку із закриттям повітряного простору України.

Судом враховано, що відповідач здійснює продаж товарів підакцизної групи у термінальному комплексі «D» і його дохід, отриманий від діяльності на орендованій площі, залежить безпосередньо від пасажиропотоку людей, який на даний час відсутній, у зв`язку із закриттям повітряного простору України.

Проте, як узгоджено у пункті 1.1.1 договору № 02.5-14/1-29 від 20.04.2015 р. надання позивачем відповідачу таких послуг як забезпечення санітарно-гігієнічних умов праці та використання води для прибирання орендованого майна самостійно орендарем не залежить від пасажиропотоку або розміру чистого доходу, отриманого від діяльності на орендованій площі, на відміну від надання такої послуги як «підтримання в належному стані території прилеглої до орендованого майна, використання мереж освітлення території аеропорту, обслуговування внутрішньо портових доріг та під`їзних шляхів, забезпечення приміщень загального користування», яка безпосередньо залежить від розміру чистого доходу, отриманого від діяльності на орендованій площі.

Зважаючи на те, що у матеріалах справи відсутні докази припинення, розірвання чи зміни договору оренди спірного приміщення, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про продовження відповідачем оренди спірного приміщення та фактично не позбавлення права його використання.

Відповідач також посилається на те, що балансоутримувач не міг надавати послуги за договором орендареві, об`єм кількість та якість яких залежить від фактичного користування ними орендарем.

Згідно п. 1.4 договору розмір оплати за послуги залежить від фактичного їх об`єму, тарифів та витрат балансоутримувача, пов`язаних з обсягом послуг в період їх надання, якості послуг та інших випадків, передбачених чинним законодавством України.

Пунктом 1.1.1 договору сторони узгодили перелік послуг, обсяг наданих послуг на місяць та їх вартість, які балансоутримувач надає, а орендар приймає. Такі послуги як прибирання (сміттєзбірника) та вивезення твердих побутових відходів, постачання холодної та гарячої води, вода стічна, підтримання в належному стані території прилеглої до орендованого майна, використання мереж освітлення території аеропорту, обслуговування внутрішньо портових доріг та під`їзних шляхів, забезпечення приміщень загального користування залежать фактичного їх об`єму, про що і зазначено у п. 1.1.1 в колонці «обсяг наданих послуг в місяць» таблиці № 1, в той час як обсяг наданих послуг, таких як забезпечення санітарно-гігієнічних умов праці обсяг наданих послуг в місяць та використання води для прибирання орендованого майна самостійно орендарем є фіксованим.

У вмотивованих відмовах від підписання актів здачі-приймання робіт за період з листопада 2022 р. по жовтень 2023 року відповідач зазначає, що ним письмово повідомлено балансоутримувача про те, що з 24.02.2022 чисельність працюючих складає 0, електрообладнання не використовується.

Пунктом 2.2.17 договору встановлено, що орендар зобов`язується надавати балансоутримувачу перелік електрообладнання та кількість працюючих згідно прикладеної до договору форми (додаток № 11).

Дійсно, листом №29-11/22 від 08.11.2022 відповідач повідомив позивача, що з 24.02.2022 чисельність працюючих ТОВ «Аеро Ресторантс» складає 0, електрообладнання не використовується, а також зазначив, що надсилає заповнений перелік електрообладнання та кількість працюючих (додаток № 11) до договору, що підтверджується описом вкладення у цінний лист № 0102122132657 від 09.11.2022, накладною № 0102122132657 від 09.11.2022 та рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 0102122132657.

Проте, вказаний перелік (додаток № 11) до матеріалів справи відповідачем не наданий.

Пунктом 2.2.17 договору також встановлено, що у разі зміни кількості працюючих в орендованому об`єкті та/або кількості, потужності, режиму роботи електрообладнання, своєчасно підготувати новий перелік, підписати відповідальною особою, та передати в службу головного енергетика балансоутримувача для внесення відповідних змін в договір щодо передачі орендарю величини потужності електричної енергії та забезпечення його працівників санітарно-гігієнічними умовами праці.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 652 Цивільного кодексу України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання.

Статтею 654 Цивільного кодексу України встановлено, що зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Згідно п. 8.5 договору № 02.5-14/1-29 від 20.04.2015 сторони вносять зміни і доповнення до договору шляхом підписання додаткових угод до нього (крім змін, вказаних в п. 1.8 та 8.7 договору, які вносяться листами, що вважаються невід`ємними частинами договору).

Отже, договором не передбачено зміну кількості працюючих в орендованому об`єкті в односторонньому порядку.

Зміни до договору № 02.5-14/1-29 від 20.04.2015 про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю, зокрема в п. 1.1.1 про надання послуг щодо забезпечення санітарно-гігієнічних умов праці чотирьох працівників відповідача сторонами не вносилися.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України).

Таким чином, відповідач зобов`язаний був сплачувати позивачу за надання послуги з забезпечення санітарно-гігієнічних умов праці чотирьох його працівників.

У вмотивованих відмовах від підписання актів здачі-приймання робіт за період з грудня 2022 по жовтень 2023 відповідач також зазначає, що акти підписані зі сторони балансоутримувача представником на підставі довіреності, однак у орендаря відсутні документи про надання повноважень представнику для підписання актів зі сторони балансоутримувача згідно з договором.

Пунктом 2.2.3 договору встановлено, що акт приймання-здачі виконаних послуг підписується керівниками сторін або призначеними керівниками повноважними особами (за умови надання документів про надання таких повноважень).

Позивачем до матеріалів справи додані паперові копії електронних документів, а саме: рахунки-фактури та акти здачі-приймання робіт, на яких міститься відмітка про накладення електронно-цифрового підпису виконавця, і які були направлені відповідачу за допомогою програмного забезпечення М.Е.Dос, що підтверджується виписками із вказаного програмного забезпечення.

Акти здачі-приймання робіт за період з березня 2022 по січень 2023 підписані електронно-цифровим підписом керівником позивача Дубревським Олексієм Юрійовичем.

Акти здачі-приймання робіт за період з лютого 2023 по жовтень 2023 підписані електронно-цифровим підписом представником позивача Чередником Олексієм Анатолійовичем.

Разом з актами здачі-приймання робіт за період з лютого 2023 по жовтень 2023 позивачем мали бути надані документи про надання повноважень Череднику Олексію Анатолійовичу на підписання таких актів від імені позивача.

В матеріалах справи наявна довіреність від 16.06.2022 р. № 01-22/7-111, якою Державне підприємство «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» в особі генерального директора Дубревського Олексія Юрійовича, який діє на підставі Статуту, уповноважило Чередника Олексія Анатолійовича, зокрема підписувати/затверджувати від імені керівника підприємства документи, що підтверджують факт надання послуг/виконання робіт за укладеними договорами, додатковими угодами до них та рахунками-фактурами підпорядкованими структурними підрозділами та послуг з відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг. Вказана довіреність була дійсна до 31.12.2022.

Позивачем до матеріалів справи надана довіреність від 02.01.2023 № 01-22/7-10, якою Державне підприємство «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» в особі генерального директора Дубревського Олексія Юрійовича, який діє на підставі Статуту, уповноважило Чередника Олексія Анатолійовича, зокрема підписувати/затверджувати від імені керівника підприємства документи, що підтверджують факт надання послуг/виконання робіт за укладеними договорами, додатковими угодами до них та рахунками-фактурами підпорядкованими структурними підрозділами та послуг з відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг. Вказана довіреність була дійсна до 31.12.2023 та направлена на адресу відповідача разом з листом № 03-22-596 від 15.03.2023, що підтверджується описом вкладення у цінний лист № 0830106974813 від 28.03.2023.

Отже Чередник Олексій Анатолійович був уповноваженою особою Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» на підписання актів здачі-приймання робіт за договором № 02.5-14/1-29 від 20.04.2015.

Умовами договору № 02.5-14/1-29 від 20.04.2015 сторони узгодили, що позивач зобов`язується щомісяця, до 10 числа місяця, наступного за звітним, складати акт приймання-здачі виконаних послуг (п. 2.1.6 договору), а відповідач зобов`язується щомісяця, з 10 числа місяця, що слідує за звітним, самостійно одержувати в бухгалтерії балансоутримувача акт приймання-здачі виконаних послуг (п. 2.2.3 договору).

Таким чином, умовами договору № 02.5-14/1-29 від 20.04.2015 сторони узгодили, що на позивача покладається обов`язок лише складати акти приймання-здачі виконаних послуг, а на відповідача покладається обов`язок самостійно їх одержувати, чого ним зроблено не було.

Оскільки позивач не зобов`язаний направляти відповідачу акти приймання-здачі виконаних послуг, а лише їх складати, то доводи відповідача про те, що позивачем при направленні актів не надано довіреності (яка була наявна у позивача) не є обґрунтованою підставою для відмови від підписання актів. Крім того, вказані доводи відповідача не свідчать про ненадання позивачем послуг відповідачу за договором № 02.5-14/1-29 від 20.04.2015 р.

Таким чином, обставини, на які відповідач посилається у відмовах від підписання актів, обґрунтовано відхилені судом як не вмотивовані та визнано такими, що не спростовують надання позивачем послуг за договором № 02.5-14/1-29 від 20.04.2015.

З огляду на викладене, правильними є висновки суду, що відмови відповідача від підписання актів здачі-приймання робіт є необґрунтованими.

Відповідно до п. 2.2.3 договору якщо протягом 5-ти робочих днів акт приймання-здачі виконаних послуг не буде повернутий балансоутримувачу та не надана в цей строк вмотивована відмова від його підписання, він вважається підписаним сторонами.

Судом встановлено, що акт здачі-приймання робіт № 316674 від 30.06.2022 отриманий відповідачем 18.07.2022, акт здачі-приймання робіт № 317651 від 31.07.2022 отриманий відповідачем 18.08.2022, а акт здачі-приймання робіт № 318335 від 31.08.2022 отриманий відповідачем 19.09.2022.

Вмотивовану відмову № 27-09-22 від 27.09.2022 від підписання актів здачі-приймання робіт № 316674 від 30.06.2022, № 317651 від 31.07.2022 та № 318335 від 31.08.2022 направлено позивачу 29.09.2022, що підтверджується описом вкладення у цінний лист від 29.09.2022 № 6010002830598 та накладною від 29.09.2022 № 6010002830598, тобто з пропуском строку, встановленого в п. 2.2.3 договору № 02.5-14/1-29 від 20.04.2015.

Відповідачем взагалі не надано вмотивованої відмови від підписання акта приймання-здачі робіт від 31.03.2023 за надані позивачем послуги у березні 2023 р. на суму 880,08 грн.

Оскільки вмотивовані відмови відповідача від підписання актів приймання-здачі робіт є необґрунтованими, поданими з пропуском строку (щодо актів № 316674 від 30.06.2022, № 317651 від 31.07.2022 та № 318335 від 31.08.2022) або не подані взагалі (щодо акта від 31.03.2023), місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку, що згідно п. 2.2.3 договору акти приймання-здачі робіт за період з березня 2022 по жовтень 2023 вважаються підписаними сторонами.

Матеріали справи не містять доказів оплати відповідачем наданих позивачем послуг у період з березня 2022 по жовтень 2023 на суму 17057,97 грн.

Заперечуючи проти позову, відповідач також посилається на те, що питання (спір) щодо відсутності підстав для стягнення з орендаря послуг, визначених у п.п. 1.1.1. п. 1.1 договору, за період неможливості користуватись майном за цільовим призначенням, вже було предметом судового розгляду у справах № 911/3012/20 та 911/2990/20 (між тими самими ж сторонами, що і у справі № 911/178/24) і з цього питання на момент розгляду справи № 911/178/24 вже є остаточне рішення суду, відповідно правова невизначеність вже усунута.

Судом встановлено, що предмет та підстави позовів у справах №№ 911/3012/20, 911/2990/20 не є тотожними з предметом та підставами позову у даній справі, тому вказані доводи відповідача обґрунтовано не прийняті судом до уваги.

Встановлені обставини свідчать про те, що відповідач у встановлений договором строк не оплатив вартість наданих послуг, чим порушив вимоги пунктів 2.2.1, 2.2.3 договору № 02.5-14/1-29 від 20.04.2015 р., внаслідок чого утворилась заборгованість в сумі 17057,97 грн.

Позивач направив відповідачу претензію № 35-28/5-176 від 12.07.2023, в якій вимагав у місячний строк з дня одержання цієї претензії сплатити заборгованість за отримані у період березень-грудень 2022 і січень-травень 2023 на умовах договору від 20.04.2015 № 02.5-14/1-29 послуги і перерахувати суму 12660,67 грн за вказаними в претензії реквізитами, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №0830107280343.

Проте, вказана претензія залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Згідно ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно з положеннями статей 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Оскільки заборгованість відповідача перед позивачем у сумі 17057,97 грн за надані послуги на час прийняття рішення не погашена, розмір вказаної заборгованості відповідає фактичним обставинам справи, місцевий господарський суд дійшов правильного висновку про задоволення позову в частині стягнення 17 057,97 грн заборгованості.

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем його договірних зобов`язань, позивач також просив стягнути з відповідача 6826,40 грн пені, нарахованої на заборгованість відповідача за загальний період з 21.05.2022 по 08.01.2024, 466,04 грн 3 % річних та 861,00 грн інфляційних втрат.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ч. 1 та ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом п. 4.2 договору № 02.5-14/1-29 від 20.04.2015 встановлено, що орендар зобов`язаний в разі несвоєчасної оплати отриманих послуг сплачувати балансоутримувачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за сплачується пеня, від суми заборгованості за кожний день прострочення. Пеня нараховується до моменту повного погашення заборгованості за цим договором.

Згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Оскільки умовами договору № 02.5-14/1-29 від 20.04.2015 сторони узгодили нарахування пені до моменту повного погашення заборгованості, то суд дійшов висновку, що позивачем правомірно здійснено розрахунок пені за весь період прострочення виконання зобов`язання.

Перевіривши розрахунок пені, долучений позивачем до позовної заяви , колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про те, що він є неправильним, оскільки позивачем в порушення ст.254 ЦК України неправильно визначений початок періоду прострочки зобов`язання з оплати рахунків-фактур № 61/559 від 31.07.2022, № 61/856 від 31.10.2022, № 61/231 від 30.04.2023 та № 61/464 від 31.07.2023, оскільки граничні строки оплати по вказаним рахункам: 20.08.2022, 20.11.2022, 20.05.2023 та 20.08.2023 відповідно, припадали на вихідні дні.

Таким чином, за розрахунком суду з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума пені в розмірі 6819,53 грн, нарахована за загальний період з 21.05.2022 по 08.01.2024.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про часткове задоволення вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних, що за перерахунком суду становить 465,62 грн та про задоволення вимоги про стягнення з відповідача 861,00 грн інфляційних втрат, нарахованих на заборгованість відповідача за загальний період з 21.05.2022 по 08.01.2024.

Разом з тим, апеляційний суд відхиляє доводи скаржника, наведені в апеляційній скарзі, оскільки укладений між сторонами договір є чинним, не розірваний та в судовому порядку не визнавався недійсним, відтак у відповідача наявне зобов`язання щодо належного виконання умов укладеного між сторонами договору.

Колегією суддів з`ясовано, що рішеннями Господарського суду Київської області від 01.03.2021 у справі № 911/3012/20 і від 21.04.2021 у справі № 911/2990/20 було встановлено ту обставину, що у спірні періоди стягнення, заборгованість, яка була предметом розгляду у справах № 911/3012/20, № 911/2990/20, Відповідач не використовував орендоване майно з підстав, встановлених постановою Кабінету Міністрів України № 211 від 11.03.2020 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу СОVID-19".

Починаючи з 5:30 24 лютого 2022 року, тобто з дати запровадження Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні» воєнного стану в Україні і по теперішній час:

- жодним нормативним актом не встановлена заборона на використання Орендарем орендованого майна за цільовим призначенням у період дії воєнного стану;

- жодним нормативним актом не встановлена заборона для Орендаря доступу до орендованого майна на території ДП МА «Бориспіль» у період дії воєнного стану;

- жодним нормативним актом не встановлена заборона на ведення господарської діяльності в орендованому Майні на території ДП МА «Бориспіль у період дії воєнного стану;

- відсутні будь-які зміни до чинного законодавства України в частині звільнення від виконання господарських зобов`язань, відтермінування оплати заборгованості, звільнення від штрафних санкцій, тощо на період дії воєнного стану;

- сторонами у встановленому нормами матеріального права і умовами Договору від 20.04.2015 № 02.5-14/1-29 про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю порядку будь-яких змін, які б слугували підставою для виконання Договору в іншому порядку або на інших умовах, не вносилось.

Отже, встановленою у справах № 911/3012/20 і № 911/2990/20 підставою не користування Орендарем орендованим Майном є запровадження на території України карантину відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 211 від 11.03.2020 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу СОVID-19» та встановленням обмежень на ведення окремих видів господарської діяльності, що є відмінним від запровадження в Україні воєнного стану відповідно до Указу Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні».

Самостійно прийняте Відповідачем рішення щодо невикористання в період дії воєнного стану орендованого Майна, для якого Позивачем надаються Послуги відповідно до умов Договору, жодним чином не пов`язане з будь-якими обмеженнями, встановленими на законодавчому рівні на період дії в Україні воєнного стану.

Приписами ст.42 ГК України встановлено, що підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Підприємництво здійснюється на основі: вільного вибору підприємцем видів підприємницької діяльності; самостійного формування підприємцем програми діяльності, вибору постачальників і споживачів продукції, що виробляється, залучення матеріально-технічних, фінансових та інших видів ресурсів, використання яких не обмежено законом, встановлення цін на продукцію та послуги відповідно до закону; комерційного розрахунку та власного комерційного ризику (ст.44 ГК України).

Доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують вірного по суті рішення суду, при ухваленні якого судом надано оцінку як кожному доказу окремо, так і в їх сукупності, вірно встановлено характер спірних правовідносин та в цілому правильно застосовані норми матеріального права, які їх регулюють.

Наведені в апеляційній скарзі доводи фактично зводяться до переоцінки доказів та незгоди відповідача з висновками суду першої інстанції про часткове задоволення позову, а тому не дають підстав для висновку про неправильне застосування місцевим судом норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Враховуючи вище викладене, колегія суддів вважає, що у апеляційній скарзі не наведено достатніх та переконливих доводів, на підставі яких колегія суддів могла б дійти висновку про помилковість висновків суду першої інстанції.

Доводи та міркування скаржника, викладені ним в апеляційній скарзі, окрім зазначених у мотивувальній частині постанови, взяті судом до уваги у тій мірі, в якій вони узгоджуються з викладеним у даній справі, та не впливають на прийняття рішення у даному спорі, внаслідок чого у задоволенні апеляційної скарги відповідача належить відмовити.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи судом апеляційної інстанції.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до п.58 рішення ЄСПЛ Справа "Серявін та інші проти України" (заява №4909/04) від 10.02.2010 у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994, серія А, №303-А, п.29).

Статтею 276 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на вказані обставини, ґрунтуючись на матеріалах справи, доводи відповідача (апелянта) суд визнає такими, що не мають суттєвого впливу на прийняття рішення у даній справі та не спростовують правильних висновків суду про часткове задоволення позову.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв`язку з відмовою в її задоволенні на підставі ст.129 ГПК України покладаються на апелянта.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, ст.ст. 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Аеро Ресторантс» на рішення Господарського суду Київської області від 18.04.2024 у справі №911/178/24 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 18.04.2024 у справі №911/178/24 залишити без змін.

3. Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю «Аеро Ресторантс».

4. Матеріали справи №911/178/24 повернути до Господарського суду Київської області.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст.287 ГПК України.

Головуючий суддя І.М. Скрипка

Судді Г.А. Кравчук

Г.П. Коробенко