Рішення від 17.07.2025 по справі 908/2981/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.07.2025 Справа № 908/2981/24 (910/14402/24)

м.Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі судді Сушко Л.М., розглянувши матеріали за позовом Фермерського господарства "Обрій-4", ідентифікаційний код 41227766 (вул. Заводська, буд. 38, смт Терни Роменського району Сумської області, 42110, електронна пошта: vk.obriy4@gmail.com)

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Агсолко Україна", ідентифікаційний код 39681109 (вул. Поштова, буд. 159-Б, м. Запоріжжя, 69095, електронна пошта: office@agsolco.com)

в межах розгляду справи про неплатоспроможність №908/2981/24

боржник - Товариство з обмеженою відповідальністю "Агсолко Україна", ідентифікаційний код 39681109 (вул. Поштова, буд. 159-Б, м. Запоріжжя, 69095, електронна пошта: office@agsolco.com)

розпорядник майна - арбітражний керуючий Литвиненко Сергій Сергійович

УСТАНОВИВ:

В провадженні господарського суду Запорізької області на стадії процедури розпорядження майном перебуває справа №908/2981/24 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Агсолко Україна", ідентифікаційний код 39681109 (вул. Поштова, буд. 159-Б, м. Запоріжжя, 69095, електронна пошта: office@agsolco.com).

Фермерське господарство "Обрій-4" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агсолко Україна" про стягнення 699 208,02 грн.

Ухвалою Господарського суду м.Києва від 27.11.2024 позовну заяву Фермерського господарства "Обрій-4" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агсолко Україна" про стягнення 699 208,02 грн передано за підсудністю до Господарського суду Запорізької області на підставі ст.ст. 27, 31 ГПК України.

Згідно Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.12.2024 справу №910/14402/24 розподілено судді Сушко Л.М. на підставі ч.2 ст. 7 КУзПБ, в провадженні якої перебуває справа про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Агсолко Україна".

Ухвалою суду від 11.12.2024. позовну заяву Фермерського господарства "Обрій-4" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агсолко Україна", ідентифікаційний код 39681109 про стягнення 699 208,02 грн залишенои без руху. Ухвалено надати позивачу строк у 10 днів з дня отримання вказаної ухвали для усунення недоліків, шляхом представлення суду доказів направлення позовної заяви з доданими до нею матеріалами на належну адресу відповідача.

Заявою від 23.12.2024. Фермерським господарством "Обрій-4" усунено недоліки встановлені ухвалою суду від 11.12.2024.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 21.01.2025. прийнято до розгляду позовну заяву Фермерського господарства "Обрій-4" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агсолко Україна" про стягнення 699 208,02 грн., в межах справи про банкрутство №908/2981/24. Розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження справи без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Сторони належним чином повідомлені про відкриття провадження у справі.

Ухвала суду отримана Позивачем та Відповідачем в електронному кабінеті, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа від 21.01.2025.

Ухвала суду направлена на юридичну адресу відповідача, зазначену у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, повернулась до суду з позначкою пошти "за закінченням терміну зберігання".

Відповідач не повідомляв суд про зміну місцезнаходження.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 15.05.2018 у справі № 904/6063/17, отримання поштової кореспонденції залежить від волевиявлення юридичної особи і на неї, як на суб`єкта господарської діяльності покладається обов`язок належної організації отримання поштової кореспонденції, пов`язаної із здійснюваною господарською діяльністю. Сам лише факт неотримання скаржником кореспонденції, якою суд із додержанням вимог процесуального закону надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася до суду у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною невиконання ухвали суду, оскільки наведене зумовлено не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на її адресу (аналогічна позиція викладена в постановах КГС ВС від 16.05.2018 у справі № 910/15442/17, від 10.09.2018 у справі № 910/23064/17, від 24.07.2018 у справі № 906/587/17).

Таким чином, сторони належним чином повідомлені про розгляд даної справи.

Відповідно до п. п. 1, 2 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин неявки; повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Суд вважає, що ним вжито достатньо заходів для повідомлення сторін, у т.ч. відповідача про відкриття провадження у даній справі. Суд вважає відповідача таким, що належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи.

Відзив на адресу суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Агсолко Україна" не надійшов, як і будь-яких клопотань чи заяв до суду від відповідача не надходило.

Згідно ст. 165, 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

У відповідності до ст. 42 ГПК України учасники справи зобов`язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; з`являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов`язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

За таких обставин, суд вирішив розглянути справу за наявними матеріалами.

У відповідності до частин 2 і 3 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до ч.ч. 5, 7 ст. 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

Статтею 248 ГПК України встановлено, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

17.03.2025 судом ухвалено рішення.

З`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи, всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд установив наступне:

12.08.2022 року між фермерським господарством «Обрій-4» (надалі «Покупець») та товариством з обмеженою відповідальністю «АГСОЛКО УКРАЇНА» (надалі «Продавець») укладений Договір №3 383/353666, згідно умов якого Покупець прийняв і оплатив техніку, а саме: трактор колісний Changfa CFJ2004 (надалі «Товар»).

Пунктом 2.1. Договору визначено, що вартість товару, з урахуванням ПДВ, складає гривневий еквівалент 71000,00 доларів США, що підлягає сплаті по курсу перерахунку, з них вартість товару, без ПДВ, складає гривневий еквівалент 59166,67 доларів США, сума ПДВ складає гривневий еквівалент 11833,33 доларів США, що підлягає сплаті по курсу перерахунку та є загальною вартістю Договору.

За умовами вказаного договору Покупець виконав покладені на нього зобов`язання, своєчасно та у повному обсязі оплатив отриманий ним товар, що підтверджується доданими до позовної заяви копіями: Видаткова накладна №2832/353666 від 12.09.2022 на суму 2 622 030,00 грн.; акт прийому - передачі б/н від 12.09.2022; платіжна інструкція №991 від 31.08.2022 на суму 20 000,00 грн.; платіжна інструкція №1001 від 09.09.2022 на суму 4406,00 грн.; платіжна інструкція №1 від 09.09.2022 на суму 500 000,00 грн.; платіжна інструкція №1003 від 14.09.2022 на суму 16624,00 грн.; платіжна інструкція №6358778419 від 19.09.2022 на суму 2 081 000,00 грн.

Згідно умов договору, зокрема пункту 8.9. передбачено обов`язок Продавця своєчасно та достовірно відображати у своїй податковій звітності суми податкових зобов`язань з ПДВ, а також своєчасно та вірно, згідно вимог чинного законодавства, складати електронну податкову накладну, або розрахунок коригування до податкової накладної, та реєструвати її протягом п`яти календарних днів в ЄРПН.

Крім того, вказаним пунктом передбачені штрафні санкції для Продавця у випадку невиконання вказаних зобов`язань, а саме обов`язок сплатити Покупцю штраф у розмірі суми ПДВ, сплаченого Покупцем в ціні товару, у разі порушення Продавцем умов цього пункту Договору, яке приведе до неотримання у відповідному податковому періоді Покупцем права на отримання податкового кредиту з ПДВ у зв`язку з придбанням Товару у Продавця.

Натомість Продавцем порушено умови пункту 8.9 Договору та незареєстровані в ЄРПН податкові зобов`язання на суму 349604,01 грн., внаслідок чого Покупець втратив право на податковий кредит, що призвело до завдання фермерському господарству збитків.

З положень статті 526 Цивільного кодексу України вбачається, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Виконання зобов`язань, реалізація, зміна та припинення певних прав у договірному зобов`язанні можуть бути зумовлені вчиненням або утриманням від вчинення однією із сторін у зобов`язанні певних дій чи настанням інших обставин, передбачених договором, у тому числі обставин, які повністю залежать від волі однієї із сторін.

Відповідно до вимог статті 612 ЦК України, боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

На підставі вищевикладеного, фермерське господарство «Обрій-4» направило на адресу товариства з обмеженою відповідальністю «АГСОЛКО УКРАЇНА» претензію з проханням виконати свої зобов`язання за Договором №3 383/353666 від 12.08.2022 року та сплати штраф у розмірі 349 604,01 грн.

Невиконання Відповідачем своїх зобов`язань, щодо своєчасного складання та реєстрації податкових накладних у ЄРПН нанесли Позивачу прямі збитки, що стало підставою для звернення позивача до господарського суду із позовом.

Проаналізувавши фактичні обставини справи, оцінивши представлені докази, суд дійшов до висновку про задоволення позову, виходячи з наступного.

Відповідно до частин 1, 2 статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є, зокрема, витрати, яких особа зазнала у зв`язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Відповідно до частини 1 статті 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Згідно з частиною 2 статті 224 Господарського кодексу України під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Для застосування такого заходу відповідальності як стягнення збитків необхідна наявність усіх елементів складу господарського правопорушення: 1) протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи (порушення зобов`язання); 2) шкідливого результату такої поведінки - збитків; 3) причинного зв`язку між протиправною поведінкою та збитками; 4) вини особи, яка заподіяла шкоду. У разі відсутності хоча б одного із цих елементів відповідальність у вигляді відшкодування збитків не настає.

За приписами абзацу 18 пункту 201.10 статті 210 Податкового кодексу України відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов`язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов`язань за відповідний звітний період.

Абзацом 3, 4, 5, пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, визначено, що податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складення податкової накладної/ розрахунку коригування.

Суми податку, сплачені (нараховані) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, зазначені в податкових накладних/розрахунках коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних з порушенням строку реєстрації, включаються до податкового кредиту за звітний податковий період, в якому зареєстровано податкові накладні/розрахунки коригування до таких податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, але не пізніше ніж через 365 календарних днів з дати складення податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних.

Згідно з Інструкцією про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов`язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 30.11.1999 № 291, чинної на день виникнення спірних правовідносин, при неотриманні від продавця (постачальника) податкової накладної на отримані/попередньо оплачені сировину, матеріали, товари, основні засоби та нематеріальні активи, на виконані роботи і послуги тобто, коли податкова накладна не зареєстрована в ЄРПН в терміни встановлені податковим законодавством, сума податку на додану вартість відображається за дебетом субрахунку 6442 «Податковий кредит» аналітичний рахунок «Податковий кредит не підтверджений» у кореспонденції з кредитом рахунків обліку зобов`язань.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Статтею 655 Цивільного кодексу України, передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до пункту 14.1.181 статті 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів та послуг.

За приписами пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 1095 календарних днів з дати складення податкової накладної/розрахунку коригування.

У зв`язку з тим, що Відповідач не здійснив реєстрацію податкових накладних по договору № 3 383/353666 від 12.08.2022 Фермерське господарство "Обрій-4" було позбавлене права включити суми ПДВ до складу податкового кредиту та, відповідно, скористатись правом на зменшення податкового зобов`язання на суму 349 604,01 грн., що призвело до понесення Позивачем збитків у вказаній сумі.

Не вжиття заходів щодо виконання свого обов`язку з реєстрації податкових накладних у ЄРПН відповідно до вимог чинного законодавства призвело до позбавлення позивача права включити суми ПДВ до складу податкового кредиту та, відповідно, скористатись правом на зменшення податкового зобов`язання з цього податку на суму 349 604,01 грн.

З огляду на викладене є прямий причинно-наслідковий зв`язок між бездіяльністю відповідача щодо виконання, визначеного законом, обов`язку зареєструвати податкові накладні та неможливістю включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту позивача, а також, відповідно, зменшення податкового зобов`язання на суму 349 604,01 грн., яка фактично є збитками, а отже, наявні усі елементи складу господарського правопорушення.

Доведення наявності таких збитків та їх розміру, а також причинно-наслідкового зв`язку між правопорушенням і збитками покладено на позивача. Причинний зв`язок як обов`язковий елемент відповідальності за заподіяні збитки полягає в тому, що шкода повинна бути об`єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди, отже, доведенню підлягає те, що протиправні дії заподіювана є причиною, а збитки є наслідком такої протиправної поведінки. Подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2019 у справі № 908/1568/18, від 01.03.2023 у справі №925/556/21.

Як вже зазначалось вище, доказів виконання обов`язку щодо реєстрації податкових накладних у встановлений законом строк матеріали справи не містять.

З огляду на викладене, обставини, на які посилається Позивач як на підставу своїх вимог, належним чином доведені і Відповідачем не спростовані, тому позовні вимоги про стягнення з Відповідача збитків у розмірі 349 604,01 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо заявленого Позивачем до стягнення штрафу у розмірі 349 604,01 грн., суд зазначає наступне:

Приписи частин другої та третьої статті 6 та статті 627 Цивільного кодексу України визначають співвідношення між актами цивільного законодавства і договором. Допустимість конкуренції між актами цивільного законодавства і договором випливає з того, що вказані норми передбачають ситуації, коли сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства та врегулювати свої відносини на власний розсуд, і коли вони не вправі цього робити.

Свобода договору, як одна з принципових засад цивільного законодавства, є межею законодавчого втручання у приватні відносини сторін. Водночас сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд, крім випадків, коли такий відступ неможливий в силу прямої вказівки акта законодавства, а також якщо відносини сторін регулюються імперативними нормами.

Відповідно сторони не можуть врегулювати свої відносини (визначити взаємні права та обов`язки) у спосіб, який суперечить існуючому публічному порядку, порушує положення Конституції України, не відповідає загальним засадам цивільного законодавства, передбаченим статтею 3 Цивільного кодексу України, які обмежують свободу договору (справедливість, добросовісність, розумність). Домовленість сторін договору про врегулювання своїх відносин всупереч існуючим у законодавстві обмеженням не спричиняє встановлення відповідного права та/або обов`язку, як і його зміни та припинення. Такі висновки сформульовані у постановах Великої Палати Верховного Суду від 01.06.2021 у справі № 910/12876/19 (пункт 7.10), від 13.07.2022 у справі № 363/1834/17 (пункт 25).

Щодо обрання варіанту реалізації розсуду суду у контексті застосування його у системному зв`язку з нормами законодавчих актів, а саме статей 3, 549, 628, 629 Цивільного кодексу України, пункту 201.10 Податкового кодексу України та статті 61 Конституції України слід керуватися визначеним частиною першою статті 2 ГПК України завданням господарського судочинства, яким є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Відтак реалізація повноважень із суддівського розсуду має спрямовуватися на вибір оптимального варіанту розв`язання спірного правового питання, пошук необхідної правової норми, її розуміння та інтерпретацію, справедливе вирішення спору відповідно до встановлених судами обставин кожної конкретної справи (пункт 7.11 постанови Великої Палати Верховного Суду від 01.06.2021 у справі № 910/12876/19).

Зі змісту статей 3, 173 Господарського кодексу України убачається, що зобов`язанням (господарським зобов`язанням) є обов`язки сторін вчинити дії, які спрямовані на досягнення мети договору, тобто, зобов`язанням постачальника є обов`язок поставити (передати у власність) товар, а зобов`язанням покупця - обов`язок прийняти та оплатити вартість цього товару.

При цьому, штрафні санкції, відповідно до статей 173, 230 Господарського кодексу України, можуть нараховуватись лише за неналежне виконання саме основних зобов`язань.

Суд зазначає, що виходячи з положень статей 173, 174 Господарського кодексу України, не здійснення реєстрації податкової накладної, розрахунку коригування кількісних та вартісних показників до податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних протягом передбаченого законодавством строку не є порушенням з боку відповідача правил здійснення господарської діяльності - невиконанням господарського зобов`язання, оскільки обов`язок зі складання та реєстрації податкових декларацій виникає у відповідача саме на підставі податкового законодавства.

У разі порушення таких строків застосовуються штрафні санкції згідно з цим Кодексом (пункт 201.10 статті 201 Податкового кодексу України).

Водночас, позивач та відповідач, укладаючи договір № 3 383/353666 від 12.08.2022, визначили відповідальність Продавця (відповідача) (п. 8.9. договору), яка настає у разі порушення останнім своїх зобов`язань щодо реєстрації податкової накладної.

Встановлюючи у договорі відповідальність відповідача у вигляді штрафу, сторони у такий спосіб фактично передбачили компенсацію позивачу негативних наслідків, яких він може зазнати у разі невиконання відповідачем передбаченого нормами податкового законодавства зобов`язання зі складення та реєстрації податкової накладної і неможливості отримання позивачем у зв`язку із цим податкового кредиту.

Тобто, передбачена пунктом 8.9. договору відповідальність відповідача не пов`язана із виконанням ним своїх зобов`язань щодо поставки товару, оскільки виникає у разі невиконання відповідачем вимог податкового законодавства.

Водночас, зазначення сторонами у договорі про обов`язок відповідача здійснити реєстрацію податкової накладної, розрахунку коригування кількісних та вартісних показників до податкової накладної у ЄРПН протягом передбаченого законодавством строку не призводить до зміни характеру відповідних правовідносин із податкових на господарські.

За своєю правовою природою це зобов`язання є податковим, яке регулюється нормами податкового законодавства та за порушення якого нормами Податкового кодексу України передбачена окрема відповідальність, а тому невиконання або неналежне виконання таких умов договору (нездійснення реєстрації податкової накладної тощо) не є правопорушенням у сфері господарювання, що відповідно до вимог статті 218, частини 1 статті 230 Господарського кодексу України виключає можливість притягнення учасника господарських правовідносин до відповідальності у вигляді сплати штрафних санкцій. (Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 02 травня 2018 року по справі № 908/3565/16).

Аналогічний висновок викладено у постановах Верховного Суду у справах № 913/272/18 та № 917/799/17.

При цьому, невиконання Продавцем зобов`язання, яке виникає не перед контрагентом за договором поставки, а з податкових правовідносин, не може бути підставою для покладення на постачальника господарської відповідальності у вигляді штрафної санкції, так як вказана санкція може наставати по факту порушення стороною умов саме господарського зобов`язання за договором поставки або, маючи компенсаційну природу, за фактом настання реальних негативних наслідків у іншої сторони.

Вирішуючи спір у частині стягнення штрафу, який визначений умовами договору, суд враховує положення пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, згідно з якою, у разі порушення строків реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, застосовуються штрафні санкції згідно з цим Кодексом.

Звідси висновується, що у даній ситуації з метою виконання завдання господарського судочинства, яке регламентовано статтею 2 ГПК України та враховуючи правові висновки, які викладено у пункті 7.10 постанови Великої Палати Верховного Суду від 01.06.2021 у справі № 910/12876/19, у пункті 25 постанови Великої Палати Верховного Суду від 13.07.2022 у справі № 363/1834/17 судам належало застосувати до спірних правовідносин в частині стягнення штрафу приписи пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, оскільки дана норма закону є імперативною і презюмує правові наслідки у вигляді застосування штрафних санкцій за порушення строків реєстрації податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, які передбачені цим Кодексом.

Як зазначено у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 12.06.2024 у справі № 927/1252/23 (п. 4.50), позивач не вправі встановлювати той чи інший вид відповідальності за правопорушення у сфері оподаткування, так само як і погіршувати правове становище відповідача в частині скорочення строку для реєстрації податкової накладної, визначеного пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України.

При цьому, за характером, змістом та підставами виникнення суми, яка визначена позивачем, як штраф, вона виникає із зобов`язань щодо сплати податків, зборів (обов`язкових платежів), а не з господарських зобов`язань (п. 4.51 постанови Верховного Суду від 12.06.2024 у справі № 927/1252/23).

Додатково суд враховує і правову позицію Верховного Суду, викладену в постановах від 11.07.2019 у справі № 908/2060/18, від 18.11.2019 у справі № 904/5949/18, від 12.06.2024 у справі № 927/1252/23, відповідно до якої зазначення сторонами у договорі про обов`язок відповідача здійснити реєстрацію податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних протягом передбаченого законодавством строку не призводить до зміни характеру відповідних правовідносин із податкових на господарські. За своєю правовою природою таке зобов`язання є податковим, яке регулюється нормами податкового законодавства та за порушення якого нормами ПК України передбачена окрема відповідальність, а тому невиконання або неналежне виконання таких умов договору (ненадання зареєстрованої податкової накладної) не є правопорушенням у сфері господарювання та відповідно до вимог статті 218, частини першої статті 230 ГК України виключає можливість притягнення учасника господарських правовідносин до відповідальності у вигляді сплати штрафних санкцій.

Відповідно до ч. 4 ст. 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

За таких обставин, вимога позивача про стягнення з відповідача штрафу, яка обґрунтована посиланням на умови договору щодо порушення продавцем встановлених чинним законодавством вимог до форми, порядку складання та реєстрації податкової накладної, не узгоджується з вимогами пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України та суперечить вищенаведеним висновкам Верховного Суду, зокрема і Великої Палати Верховного Суду.

Окрім того, гарантована статтею 61 Конституції України заборона подвійного притягнення до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення (лат. - поп bis in idem - "двічі за одне і те саме не карають") має на меті уникнути несправедливого покарання за одне й те саме правопорушення двічі.

Аналогічна правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 01.06.2021 у справі №910/12876/19.

У той же час одночасне стягнення збитків та штрау є подвійною відповідальністю за порушення зобов`язання, оскільки, як встановлено судом вище відповідач вчинив єдине порушення, яке полягає в не здійсненні реєстрації податкових накладних, що не узгоджується з приписами статті 61 Конституції України, згідно з якою ніхто не може бути двічі притягнутий до відповідальності одного виду.

Отже, в даній частині позову, суд відповляє.

Приймаючи до уваги висновки суду про часткове задоволення позовних вимог, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі 5244,06 грн.

Керуючись статтями 73, 74, 76-79, 91, 120, 123, 129, 233, 238, 241 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агсолко Україна", ідентифікаційний код 39681109 (вул. Поштова, буд. 159-Б, м. Запоріжжя, 69095, електронна пошта: office@agsolco.com) на користь Фермерського господарства "Обрій-4", ідентифікаційний код 41227766 (вул. Заводська, буд. 38, смт Терни Роменського району Сумської області, 42110, електронна пошта: vk.obriy4@gmail.com) суму 349 604,01 грн. (триста сорок дев`ять тисяч шістсот чотири гривень 01 коп.) збитків та 5244,06 грн. (п`ять тисяч двісті сорок чотири гривні 06 коп.) судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено та підписано 17.07.2025.

Рішення розміщується у Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою у мережі Інтернет за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua.

Суддя Л.М. Сушко