Рішення від 25.07.2025 по справі 910/4381/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

25.07.2025Справа № 910/4381/25

Суддя Господарського суду міста Києва Демидов В.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення (виклику) сторін, справу за позовом Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва" (01021, місто Київ, провулок Івана Мар`яненка, будинок 7) до Товариства з обмеженою відповідальністю "САКС" (01024, місто Київ, вул. Пилипа Орлика, будинок 16/12) за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Печерська районна в місті Києві державну адміністрацію (01010, місто Київ, вулиця Михайла Омеляновича-Павленка, будинок 15) про стягнення 77497,41 грн,

Без повідомлення (виклику) учасників справи.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

08.04.2025 на адресу суду від представника Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва" надійшла позовна заява до Товариства з обмеженою відповідальністю "САКС" про стягнення 77497,41 грн та була передана 09.04.2025 судді Демидову В.О. відповідно до автоматизованого розподілу судової справи між суддями.

Відповідно до заявлених позовних позивач просить стягнути з відповідача:

- суму основної заборгованості з орендної плати за Договором №627/602 від 20.12.2021 у сумі 71 306 грн. 09 коп.,

- пеню у розмірі - 1 343 грн. 06 коп.,

- інфляційні втрати у розмірі 4 015 грн. 43 коп.,

- 3 % річних у розмірі 832 грн. 83 коп.

Ухвалою суду від 14.04.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу ухвалено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Вищеозначена ухвала була отримана представником Товариства з обмеженою відповідальністю "САКС" засобами поштового зв`язку 25.04.2025, що підтверджується повернутим на адресу суду рекомендованого повідомлення про вручення.

13.05.2025 на адресу суду від представника відповідача надісланого засобами поштового зв`язку 07.05.2025 надійшов відзив на позовну заяву у якому представник зокрема зазначив, що строк на подання відзиву закінчується 07 травня, але п`ятиденний строк на подання заперечень щодо розгляду справі в порядку спрощеного позовного провадження вже сплив. Відповідач хотів би, щоб спірні правовідносини із позивачем були розглянуті у порядку загального позовного провадження, щоб у позивача була можливість надати зустрічний позов про звільнення його від орендної плати за період з 01.01.2024р. по 30.05.2024р. та повернення йому авансового внеску з перерахунком орендних платежів за 2024/2025 роки. Також відповідач зазначає, що у зв`язку з нестачею часу, він не був у змозі зареєструвати свій електронний кабінет, але зробить це найближчим часом та повідомить про нього суд.

Заперечуючи в частині позовних вимог представник зазначив зокрема, що розмір орендної плати встановлюється в розмірі 50% тобто позивач повинен був нарахувати за оренду 6203,50 грн + ПДВ, всього 7444,20 грн, проте відповідачу нараховано 9305,25 грн без ПДВ.

Ухвалою суду від 15.05.2025 клопотання представника Товариства з обмеженою відповідальністю "САКС" про розгляд справи в порядку загального позовного провадження залишено без розгляду.

29.05.2025 від представника відповідача надійшло клопотання про реєстрацію електронного кабінету.

25.07.2025 від представника позивача надійшли додаткові пояснення.

Згідно ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Враховуючи достатність часу, наданого сторонам для подачі доказів в обґрунтування своїх позицій у справі, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, господарським судом в межах наданих йому повноважень сторонам створені усі належні умови для надання доказів.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно дослідивши надані докази, суд встановив такі фактичні обставини.

20.12.2021 між Печерською районною в місті Києві державною адміністрацією (орендодавець), Комунальним підприємством "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва" (балансоутримувач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "САКС" (орендар) було укладено договір оренди нерухомого майна, що належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва №627/602 (договір оренди), який складається зі змінюваних умов договору (Умови) та незмінюваних умов договору.

Умовами зазначеного договору передбачено, що об`єктом оренди є нежитлове приміщення загальною площею 53,6 кв.м у т.ч. на підвальному поверсі -53,6 кв.м, що розташоване в будинку №7/14 на вул. Богомольця (п.п. 4.1).

Пунктом 12 Умов дію договору оренди встановлено до 27.03.2024.

Пунктом 2.1 незмінюваних умов встановлено, що орендар вступає у строкове платне користування майном у день підписання акту приймання-передачі майна.

Позивач зазначає, що приміщення фактично та безперервно перебуває в орендному користуванні Відповідача з 16.11.2009 на підставі складеного Акту прийому-передачі нежитлового приміщення від 07.09.2009.

Передача нежитлового приміщення на підставі Акту прийому-передачі нежитлового приміщення від 07.09.2009 відбулась в зв`язку із укладенням договору оренди № 627/602 від 07.09.2009 між комунальним підприємством «Дирекція з управління нежитловим фондом та обслуговування житлового фонду Печерської районної у місті Києві ради» (Орендодавець) та ТОВ «Сакс» (Орендар).

Пунктом 3.1 незмінюваних умов визначено, що орендна плата становить суму визначену у пункті 9.1 Умов. Нарахування податку на додану вартість на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному законодавством.

До складу орендної плати не входять витрати на утримання орендованого майна (комунальних послуг, послуг з управління об`єктом нерухомості, витрат на утримання прибудинкової території та місць загального користування, вартість послуг з ремонту і технічного обслуговування інженерного обладнання та внутрішньобудинкових мереж, ремонту будівлі, у тому числі: покрівлі, фасаду, вивіз сміття тощо), а також компенсація витрат Балансоутримувача за користування земельною ділянкою. Орендар несе ці витрати на основі окремих договорів, укладених із Балансоутримувачем та/або безпосередньо з постачальниками комунальних послуг в порядку, визначеному пунктами 6.5., 6.5.1. незмінювальних умов договору.

Відповідно до п. 3.2-3.4 незмінних умов Договору передбачено, що орендна плата визначена за результатами аукціону, орендна плата за січень-грудень року оренди, що настає за роком, на який припадає перший місяць оренди, визначається шляхом коригування орендної плати за перший місяць оренди на річний індекс інфляції року, на який припадає перший місяць оренди. Орендна плата за січень-грудень третього року оренди і кожного наступного календарного року оренди визначається шляхом коригування місячної орендної плати, що сплачувалась у попередньому році, на річний індекс інфляції такого року.

Орендна плата сплачується Орендарем незалежно від наслідків господарської діяльності Орендаря щомісячно не пізніше 20 числа поточного місяця.

Орендар сплачує орендну плату в розмірі, що встановлено пунктом 9.1. Умов та пунктом 3.2. незмінювальних умов Договору на підставі рахунків Балансоутримувача. Податок на додану вартість нараховується на загальну суму орендної плати. Орендар сплачує Балансоутримувачу належну йому частину орендної плати разом із податком на додану вартість, нарахованим на загальну суму орендної плати. Балансоутримувач надсилає Орендарю рахунок не пізніше ніж за п`ять робочих днів до дати платежу. Протягом п`яти робочих днів після закінчення поточного місяця оренди Балансоутримувач передає Орендарю акт виконаних робіт на надання орендних послуг разом із податковою накладною за умови реєстрації Орендаря платником податку на додану вартість.

Згідно п. 3.8 незмінних Умов, на суму заборгованості Орендаря із сплати орендної плати нараховується пеня в розмірі подвійно облікової ставки Національного банку на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення перерахування орендної плати.

Орендар має право на компенсацію вартості здійснених ним невід`ємних поліпшень Майна у порядку та на умовах, встановлених Порядком (п. 5.3 незмінних Умов).

Відповідно до п. 6.1 незмінних Умов, орендар зобов`язаний використовувати орендоване Майно відповідно до призначення, визначеного у пункті 7, 7.1 Умов.

У пункті 7, 7.1 Умов передбачено, що цільове призначення майна об`єкту оренди може використовуватись: для розміщення суб`єкту господарювання, що здійснює побутове обслуговування населення.

Пунктом 9.1 Умов передбачено, що місячна орендна плата, визначена за результатми проведення аукціону складає 12 407,00 грн без ПДВ, ПДВ - 2481,40 грн. Загальна сума до сплати становить - 14 888,40 грн з ПДВ.

У відповідності до п. 11.1 та 11.4 Умов передбачено, що за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за цим договором сторони несуть відповідальність згідно із законом та договором.

Стягнення заборгованості з орендної плати, пені та неустойки (за наявності), передбачених цим договором, може здійснюватися на підставі рішення суду. Стягнення заборгованості з оплати орендної плати відповідно до частини шостої статті 17 Закону може здійснюватися в безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса.

Додатковим договором № 1 від 20.12.2021 сторони погодили внести зміни до п. 9.1 виклавши його у наступній редакції: «Цей договір є укладеним з моменту підписання його сторонами і діє до 27.03.2024 року включно».

Так, за період з травня 2024 року по березень 2025 року відповідач мав сплатити суму орендних платежів в розмірі 139 873,89 грн у той же час відповідачем було здійснено оплату у розмірі 68 567,80 грн, а відтак заборгованість з орендних платежів складає 71 306,09 грн.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 1343,06 грн, інфляційні втрати у розмірі 4015,43 грн та 3% річних у розмірі 832,83 грн.

Позивач зазначає, що 06.02.2025 КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва» звернулось з повідомленням-претензією до ТОВ «САКС» № 105/44-434 від 05.02.2025 щодо оплати заборгованості в сумі 37 835,79 грн. у підтвердження чого долучено копію опису вкладення, фіскальний чек та поштову накладну.

28.02.2025 КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва» звернулось з повідомленням-претензією до ТОВ «САКС» № 105/44-693 від 28.02.2025 щодо оплати заборгованості в сумі 54 570,94 грн. у підтвердження чого долучено копію опису вкладення, фіскальний чек та поштову накладну

Позивач вказує, що відповідач на звернення не відреагував, заборгованість не сплатив.

Листом від 10.04.2024 за вих. № 4/10-1 відповідач звернувся до позивача з проханням про призупинення нарахування орендної плати з огляду на те, що орендоване приміщення використовується в якості бомбосховища та просив провести обстеження орендованого приміщення на предмет його використання в якості бомбосховища.

29.04.2024 за вих. № 105/44-1287 позивач повідомив відповідача, що 22.04.2024 проведено комісійне обстеження за результатами якого складено акт за яким орендоване приміщення не рекомендовано для використання як найпростіше укриття.

Листом від 10.05.2024 за № 5/10-1 відповідач звернувся до КМДА з проханням призупинити нарахування орендної плати у зв`язку з тим, що орендне приміщення не використовується за призначенням.

Листом від 28.06.2024 за № 6/28-1 відповідач звернувся до КМДА з проханням з січня по травень 2024 року звільнити відповідача від нарахування орендної плати з тих підстав, що з червня 2024 року товариство поновлює свою роботу у зазначеному підвальному приміщенні, але обсяг наданих побутових послуг навіть не покриває суму орендної плати.

Листом від 29.07.2024 за № 7/29 відповідач звернувся до КМДА з проханням з січня по травень 2024 року звільнити відповідача від нарахування орендної плати з тих підстав, що з червня 2024 року товариство поновлює свою роботу у зазначеному підвальному приміщенні, але обсяг наданих побутових послуг навіть не покриває суму орендної плати.

Заперечуючи стосовно позовних вимог відповідач зокрема не погоджується з розрахунком позивача та зазначає, що заборгованість нарахована на підставі непогоджених, не підписаних, навіть не наданих на підпис відповідачу актів виконаних робіт.

Дослідивши обставини справи, надані матеріали, оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи, а також належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов такого обґрунтованого висновку.

Відповідно до частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

В силу положень статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з положеннями статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

З огляду на встановлену статтею 204 Цивільного кодексу України презумпцію правомірності правочину, суд приймає Договір як належну підставу для виникнення у його сторін взаємних цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі статтею 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк.

За змістом статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у володіння та користування майно для здійснення господарської діяльності.

Частиною 3 статті 283 Господарського кодексу України передбачено, що об`єктом оренди можуть бути: державні та комунальні підприємства або їх структурні підрозділи як єдині майнові комплекси, тобто господарські об`єкти із завершеним циклом виробництва продукції (робіт, послуг), відокремленою земельною ділянкою, на якій розміщений об`єкт, та автономними інженерними комунікаціями і системою енергопостачання; нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення); інше окреме індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення, що належить суб`єктам господарювання.

Згідно з частиною 6 статті 283 Господарського кодексу України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Положеннями частин 1 та 2 статті 762 Цивільного кодексу України передбачено, що за найм (оренду) майна з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення.

Плата за найм (оренду) майна може вноситися за вибором сторін у грошовій або натуральній формі. Форма плати за найм (оренду) майна встановлюється договором найму.

Частинами 1, 4 статті 286 Господарського кодексу України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Стаття 610 Цивільного кодексу України передбачає, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України).

Під виконанням зобов`язання розуміється вчинення боржником та кредитором взаємних дій, спрямованих на виконання прав та обов`язків, що є змістом зобов`язання.

Невиконання зобов`язання має місце тоді, коли сторони взагалі не вчиняють дій, які складають зміст зобов`язання, а неналежним виконанням є виконання зобов`язання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Пунктом 1.2.2 рішення Київської міської ради від 30.03.2022 року № 4551/4592 "Про деякі питання комплексної підтримки суб`єктів господарювання міста Києва під час дії воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ" (в редакції рішень Київської міської ради від 18.05.2023 року № 6332/6373), установлено, що з 01.08.2022 і на період дії воєнного стану та протягом одного місяця з дати його припинення орендарям, орендна плата нараховується в розмірі 50 % розміру орендної плати, установленої договором оренди.

У зв`язку з широкомасштабною військовою агресією російської федерації проти України Указом Президента України від 24.02.2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від 24.02.2022 року № 2102-IX, на всій території країни введено воєнний стан, який наразі діє.

Згідно з пунктом 1.2 рішення Київської міської ради від 30.03.2022 року № 4551/4592 "Про деякі питання комплексної підтримки суб`єктів господарювання міста Києва під час дії воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні, затвердженого Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ" (зі змінами, внесеними рішенням Київської міської ради від 15.04.2022 року № 4569/4610), у сфері комунального майна територіальної громади міста Києва на період дії воєнного стану та один місяць з дати його припинення орендарі за договорами оренди комунального майна територіальної громади міста Києва звільняються від орендної плати.

Проте, відповідно до пункту 129-1 Порядку передачі в оренду державного та комунального майна, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України "Деякі питання оренди державного та комунального майна" від 03.06.2020 року № 483 (далі - Порядок), якщо у зв`язку із змінами у соціально-економічному становищі в країні або в окремих її регіонах внаслідок економічної кризи, стихійного лиха, запровадження карантинних обмежень або інших подій, які можуть негативно вплинути на здатність орендарів продовжувати сплачувати орендну плату за укладеними договорами оренди, Кабінет Міністрів України або представницький орган місцевого самоврядування ухвалили рішення про надання орендних знижок, звільнень від сплати орендної плати за договорами оренди певного майна або за договорами оренди майна, яке використовується за певними цільовими призначеннями, визначеними у такому рішенні, то підставою для застосування таких звільнень або знижок є наказ орендодавця, прийнятий на підставі звернення орендаря, на якого вони поширюються, крім випадків, коли у рішенні Кабінету Міністрів України або представницького органу місцевого самоврядування зазначається про те, що знижки або звільнення застосовуються без окремого рішення орендодавця. Орендні знижки або звільнення у таких випадках надаються з дати, визначеної у рішенні Кабінету Міністрів України (рішенні представницького органу місцевого самоврядування), або якщо у відповідному рішенні дата початку застосування знижки або звільнення не визначена, то з дати, визначеної у наказі орендодавця. Припинення застосування знижки або звільнення відбувається з дати, визначеної у рішенні Кабінету Міністрів України (рішенні представницького органу місцевого самоврядування) або в наказі орендодавця. Зміни до договору оренди про початок або припинення застосування знижки або звільнення у такому випадку не вносяться.

На виконання пункту 129-1 Порядку орендодавцем - Департаментом був виданий наказ від 26.04.2022 року № 202, яким постановлено тимчасово на період дії воєнного стану та один місяць з дати його припинення, введеного Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні", звільнити від орендної плати орендарів комунального майна територіальної громади міста Києва, у разі надходження заяви орендарів про звільнення від орендної плати за відповідними договорами оренди.

Відповідач зазначає, що щомісячно сплачував орендну плату згідно рахунків, які йому надсилав позивач поміж тим індексацію встановлену в останній не сплачував у підтвердження чого відповідачем було долучено рахунки та квитанції за період з квітня 2024 по грудень 2024 року.

Підпунктом 19.11 пункту 19 рішення Київської міської ради від 14.12.2023 року № 7531/7572 "Про бюджет міста Києва на 2024 рік" (зі змінами, внесеними рішенням Київської міської ради від 13.06.2024 року № 925/8891) у 2024 році зупинено дію підпункту 1.2 пункту 1 рішення Київської міської ради від 30.03.2022 року № 4551/4592 (зі змінами) щодо звільнення від орендної плати та установлено, що на період з 01 січня 2024 року до 31 грудня 2024 року розмір орендної плати за користування комунальним майном територіальної громади міста Києва становить 50 % від визначеної у договорах оренди комунального майна територіальної громади міста Києва.

Керуючись підпунктом 19.11 пункту 19 рішення Київської міської ради від 14.12.2023 року № 7531/7572, Позивач з квітня 2024 року відновив щомісячне нарахування орендної плати за користування відповідачем об`єктом оренди в обсязі 50 % від визначеного у Договорі розміру оренди.

Враховуючи положення пункту 3.2 Незмінюваних умов Договору, розмір щомісячної орендної плати, визначений у Договорі, був збільшений позивачем на річний індекс інфляції, однак яким чином позивач отримав зазначений в рахунках індекс інфляції останнім зазначено не було.

Судом встановлено, що річний індекс інфляції за 2023 рік збільшений - на 5,1 % та за 2024 рік збільшений - на 12%.

Пунктом 3.2 незмінних умов Договору передбачено, що орендна плата визначена за результатами аукціону, орендна плата за січень-грудень року оренди, що настає за роком, на який припадає перший місяць оренди, визначається шляхом коригування орендної плати за перший місяць оренди на річний індекс інфляції року, на який припадає перший місяць оренди. Орендна плата за січень-грудень третього року оренди і кожного наступного календарного року оренди визначається шляхом коригування місячної орендної плати, що сплачувалась у попередньому році, на річний індекс інфляції такого року.

Позивачем заявлено заборгованість за період з 01.04.2024 по 31.03.2025.

Таким чином позивач повинен був застосовувати річну індексацію на розмір орендної плати, за наступним розрахунком:

- за квітень 2024 року на суму орендної плати у розмірі 6203,50 грн * 5,1% ч 100 = 316,38 грн;

- за травень 2024 року на суму орендної плати у розмірі 6203,50 грн * 5,1% ч 100 = 316,38 грн;

- за червень 2024 року на суму орендної плати у розмірі 6203,50 грн * 5,1% ч 100 = 316,38 грн;

- за липень 2024 року на суму орендної плати у розмірі 6203,50 грн * 5,1% ч 100 = 316,38 грн;

- за серпень 2024 року на суму орендної плати у розмірі 6203,50 грн * 5,1% ч 100 = 316,38 грн;

- за вересень 2024 року на суму орендної плати у розмірі 6203,50 грн * 5,1% ч 100 = 316,38 грн;

- за жовтень 2024 року на суму орендної плати у розмірі 6203,50 грн * 5,1% ч 100 = 316,38 грн;

- за листопад 2024 року на суму орендної плати у розмірі 6203,50 грн * 5,1% ч 100 = 316,38 грн;

- за грудень 2024 року на суму орендної плати у розмірі 6203,50 грн * 5,1% ч 100 = 316,38 грн.

У той же час за означений вище період позивачем нараховано індексацію у розмірі 2099,13 грн по кожному із місяців.

Позивач повинен був застосовувати річну індексацію на розмір орендної плати у 2025 році, за наступним розрахунком:

- за січень 2025 року на суму орендної плати у розмірі 6203,50 грн * 12% ч 100 = 744,42 грн;

- за лютий 2025 року на суму орендної плати у розмірі 6203,50 грн * 12% ч 100 = 744,42 грн;

- за березень 2025 року на суму орендної плати у розмірі 6203,50 грн * 12% ч 100 = 744,42 грн.

У той же час за означений вище період позивачем нараховано індексацію у розмірі 4640,71 грн по кожному із місяців, а також нараховано орендну плату по кожному із місяців у розмірі 9305,25 грн. Разом з тим позивачем не надано жодних пояснень та доказів на підставі чого розмір орендної плати у 2025 році складав 9305,25 грн. враховуючи те, що рішення Київської міської ради на період з 1 березня 2025 року до 31 грудня 2025 року передбачало надання 50% знижки на оренду комунального майна, що перебувало у користуванні суб`єктів господарювання.

З урахуванням вищевикладеного, відповідач за спірний період з 01.04.2024 по 31.03.2025 повинен був здійснити наступні оплати:

- за квітень 2024 року 6203,50 грн (орендна плата) + 316,38 грн (індексація) + 1240,70 грн (ПДВ) = 7760,58 грн;

- за травень 2024 року 6203,50 грн (орендна плата) + 316,38 грн (індексація) + 1240,70 грн (ПДВ) = 7760,58 грн;

- за червень 2024 року 6203,50 грн (орендна плата) + 316,38 грн (індексація) + 1240,70 грн (ПДВ) = 7760,58 грн;

- за липень 2024 року 6203,50 грн (орендна плата) + 316,38 грн (індексація) + 1240,70 грн (ПДВ) = 7760,58 грн;

- за серпень 2024 року 6203,50 грн (орендна плата) + 316,38 грн (індексація) + 1240,70 грн (ПДВ) = 7760,58 грн;

- за вересень 2024 року 6203,50 грн (орендна плата) + 316,38 грн (індексація) + 1240,70 грн (ПДВ) = 7760,58 грн;

- за жовтень 2024 року 6203,50 грн (орендна плата) + 316,38 грн (індексація) + 1240,70 грн (ПДВ) = 7760,58 грн;

- за листопад 2024 року 6203,50 грн (орендна плата) + 316,38 грн (індексація) + 1240,70 грн (ПДВ) = 7760,58 грн;

- за грудень 2024 року 6203,50 грн (орендна плата) + 316,38 грн (індексація) + 1240,70 грн (ПДВ) = 7760,58 грн;

- за січень 2025 року 6203,50 грн (орендна плата) + 744,42 грн (індексація) + 1240,70 грн (ПДВ) = 8 188,62 грн;

- за лютий 2025 року 6203,50 грн (орендна плата) + 744,42 грн (індексація) + 1240,70 грн (ПДВ) = 8 188,62 грн;

- за березень 2025 року 6203,50 грн (орендна плата) + 744,42 грн (індексація) + 1240,70 грн (ПДВ) = 8 188,62 грн.

Таким чином загальна вартість орендної плата з урахуванням індексації та ПДВ за спірний період склала 94 411,08 грн.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач здійснив наступні оплати:

- за квітень 2024 у розмірі 7444,20 грн;

- за травень 2024 у розмірі 7444,20 грн;

- за червень 2024 у розмірі 7444,20 грн, а також 420,00 грн індексації;

- за липень 2024 у розмірі 7444,20 грн;

- за серпень 2024 у розмірі 7444,20 грн;

- за вересень 2024 у розмірі 7444,20 грн, а також 550,00 грн індексації;

- за жовтень 2024 у розмірі 7444,20 грн;

- за листопад 2024 у розмірі 7444,20 грн;

- за грудень 2024 у розмірі 7444,20 грн, а також 600,00 грн індексації.

Таким чином відповідачем за період з квітня по грудень 2024 року в загальному було сплачено 68 567,80 грн.

З огляду на викладене позовні вимоги в частині стягнення основної заборгованості підлягають частковому задоволенню у розмірі 25843,28 грн. В іншій частині слід відмовити.

Крім того, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором щодо оплати орендних платежів, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню у розмірі - 1 343 грн. 06 коп., інфляційні втрати у розмірі 4 015 грн. 43 коп., 3 % річних у розмірі 832 грн. 83 коп.

Суд зазначає, що у разі прострочення грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх, підлягають стягненню річні відсотки відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

Згідно з статтею 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

У відповідності до частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом.

Згідно п. 3.8 незмінних Умов, на суму заборгованості Орендаря із сплати орендної плати нараховується пеня в розмірі подвійно облікової ставки Національного банку на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення перерахування орендної плати.

З огляду на вимоги статті 86 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Суд перевіривши нарахування позивачем заявленої до стягнення пені дійшов висновку, що останній здійснено невірно з огляду на наступне.

Відповідно до п. 3.3 незмінних Умов, орендна плата сплачується Орендарем незалежно від наслідків господарської діяльності Орендаря щомісячно не пізніше 20 числа поточного місяця.

Таким чином прострочення вважається з 21 числа поточного місяця, у той же час позивач здійснює нарахування не з 21 числа та нараховано на невірну суму орендної плати.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Суд здійснивши перерахунок пені за період з жовтня 2024 по січень 2025 (період визначений позивачем), дійшов висновку, що позовні вимоги у частині нарахованої пені підлягають задоволенню частково у розмірі 122,92 грн. В іншій частині слід відмовити.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена ч. 2 ст. 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п.п. 3.1, 3.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань» №14 від 17.12.2013)

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. (п.4.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань» №14 від 17.12.2013).

Суд, перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних, встановив, що останні здійснено не вірно з огляду на наступне.

Як зазначив Верховний Суд України у постанові від 09.11.2016 у справі №9/5014/969/2012(5/65/2011) за змістом ч. 2 ст. 625 ЦК України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Базою для нарахування розміру боргу з урахуванням індексу інфляції є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, яка існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, на який розраховуються інфляційні втрати, є період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція). При цьому, індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.

Матеріалами справи підтверджено, що відповідачем помісячно здійснено з квітня по грудень 2024 року сплату орендної плати у розмірі 7444,20 грн (орендна плата +ПДВ), однак позивачем останні були здійснено після 20 чисел, а саме:

- за квітень 2024 у розмірі 7444,20 грн - 31.04.2024;

- за травень 2024 у розмірі 7444,20 грн - 31.05.2024;

- за червень 2024 у розмірі 7444,20 грн, - 27.06.2024;

- за липень 2024 у розмірі 7444,20 грн - 31.07.2024;

- за серпень 2024 у розмірі 7444,20 грн - 28.08.2024;

- за вересень 2024 у розмірі 7444,20 грн - 24.09.2024;

- за жовтень 2024 у розмірі 7444,20 грн - 24.10.2024;

- за листопад 2024 у розмірі 7444,20 грн - 18.11.2024;

- за грудень 2024 у розмірі 7444,20 грн - 13.12.2024.

Об`єднаною палатою Верховного Суду у постанові від 20.11.2020 у справі №910/13071/19 роз`яснено, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:

- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;

- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.

З урахуванням викладеного вище, а також те що судом основну заборгованість задоволено частково за розрахунком суду, до стягнення з відповідача підлягають 3% річних у розмірі 58,64 грн та інфляційні втрати у розмірі 59,55 грн. В іншій частині слід відмовити.

Суд зазначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі №909/636/16.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» (SERYAVINOTHERS v.) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі №910/13407/17.

Відповідно до частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи викладене в сукупності, зважаючи на зміст позовних вимог, обставини, встановлені під час розгляду справи, суд прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 254 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "САКС" (01024, місто Київ, вул. Пилипа Орлика, будинок 16/12, код ЄДРПОУ 37401206) на користь Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва" (01021, місто Київ, провулок Івана Мар`яненка, будинок 7, код ЄДРПОУ 35692211) основну заборгованість у розмірі 25 843 (двадцять п`ять тисяч вісімсот сорок три) грн. 28 коп., 3 % річних у розмірі 58 (п`ятдесят вісім) грн. 64 коп., інфляційні втрати у розмірі 59 (п`ятдесят дев`ять) грн. 55 коп., пеню у розмірі 122 (сто двадцять дві) грн. 92 коп. та судовий збір у розмірі 1019 (одна тисяча дев`ятнадцять) грн. 18 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 25.07.2025.

Суддя Владислав ДЕМИДОВ