Рішення від 25.07.2025 по справі 910/1957/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

25.07.2025Справа № 910/1957/25

Суддя Господарського суду міста Києва Лиськов М.О., розглянувши без виклику сторін у спрощеному позовному провадженні господарську справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Страхова компанія "ВІДІ

СТРАХУВАННЯ"

(08131, Київська область, Бучанський район, село Софіївська

Борщагівка, вул. Велика Кільцева буд. 60-А;

ідентифікаційний код: 35429675)

до Приватного акціонерного товариства "Страхова Група "ТАС"

(03117, Україна м. Київ, Проспект Берестейський, буд. 65;

ідентифікаційний код: 30115243)

про стягнення 17 182, 22 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Страхова компанія "ВІДІ СТРАХУВАННЯ" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду м. Києва з позовною заявою до Приватного акціонерного товариства "Страхова Група "ТАС" (далі - відповідач) про відшкодування шкоди в порядку суброгації в розмірі 17 182, 22 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.02.2025 року суд прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі №910/1957/25 та постановив здійснювати розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

10.03.2025 відповідачем подано до суду відзив на позовну заяву.

18.03.2025 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Страхова компанія "ВІДІ СТРАХУВАННЯ" до Господарського суду міста Києва надійшла відповідь на відзив.

Оскільки клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін до суду не надходило, а наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, у відповідності до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними у справі матеріалами.

З моменту відкриття провадження у справі сплив достатній строк, для подання всіма учасниками справи своїх доводів, заперечень, відзивів, доказів тощо, у зв`язку з чим суд вважає за можливе здійснити розгляд даної справи по суті заявлених вимог.

Будь яких інших заяв, клопотань або заперечень від сторін до суду не надходило.

Оскільки наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, у відповідності до ч.5 ст.252 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними у справі матеріалами.

При цьому судом враховано, що розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться (ч. 2 ст. 252 ГПК України).

Відповідно до ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Водночас, суд враховує, що відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

З огляду на практику Європейського суду з прав людини, критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010, "Смірнова проти України" від 08.11.2005, "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006, "Літоселітіс проти Греції" від 05.02.2004 та інші).

Враховуючи зазначені вище обставини, для визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті, а також виконання завдання розгляду справи по суті, розгляд справи здійснено за межами строків, встановлених Господарським процесуальним кодексом України, проте в розумні строки.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

14.05.2024 року між Товариством з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «ВІДІ-СТРАХУВАННЯ» (надалі - ТДВ «СК «ВІДІ-СТРАХУВАННЯ») та ОСОБА_1 був укладений Договір добровільного страхування наземного транспорту CLAU-005181 (надалі - Договір страхування), предметом якого є майнові інтереси страхувальника, що не суперечать чинному законодавству України, пов`язані з володінням, користуванням та/або розпорядженням транспортним засобом Mazda 6, державний номер НОМЕР_1 (надалі - Застрахований ТЗ).

29.09.2024 р. за адресою: м. Львів, вул. Кульпарківська, буд. 226А сталася дорожньотранспортна пригода (надалі - ДТП) за участю застрахованого ТЗ та автомобіля Renault Megan, д/н НОМЕР_2 , яким керував ОСОБА_2 (винний у вчиненні ДТП).

За фактом дорожньо-транспортної пригоди, відносно ОСОБА_3 , внаслідок порушення ним вимог Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10 жовтня 2001 року було складено Протокол про адміністративне правопорушення ЕПР1 139435, який разом із адміністративним матеріалом, направлений до Яворівського районного суду Львівської області (944/5686/24) для подальшого прийняття рішення.

30 жовтня 2024 року постановою Яворівського районного суду Львівської області по справі №944/5686/24 ОСОБА_2 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення (порушення водіями правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів).

Отже, саме винні дії ОСОБА_2 стали причиною скоєння ДТП, внаслідок якої було пошкоджено Застрахований ТЗ.

28.10.2024 року до ТДВ «СК «ВІДІ-СТРАХУВАННЯ» із Заявою про виплату страхового відшкодування вх. № 15/04/9/1/2055-24 звернувся ОСОБА_1 у зв`язку з ДТП, яка є страховим випадком згідно з умовами Договору страхування.

04.11.2024 року ТДВ «СК «ВІДІ-СТРАХУВАННЯ» на підставі Страхового акту №20389 від 01.11.2024 року, заяви про виплату страхового відшкодування, рахунку №ГЛ00000453 від 24.10.2024 року, здійснило виплату страхового відшкодування у розмірі 80079,97 грн. ( вісімдесят тисяч сімдесят дев`ять гривень 97 копійок ), що підтверджуються платіжним дорученням № 4052 від 04.11.2024 року.

26.12.2024 до ТДВ «СК «ВІДІ-СТРАХУВАННЯ» звернувся Страхувальник із Заявою про виплату страхового відшкодування вих. №15/04/9/1/4013-24 в зв`язку з виявленням прихованих пошкоджень, в наслідок ДТП, яка є страховим випадком відповідно до умов Договору страхування.

30.12.2024 ТДВ «СК «ВІДІ-СТРАХУВАННЯ» згідно з Договором страхування на підставі зазначеної заяви і страхового акту № 20968, виходячи з рахунку № ГЛ00001022 від 17.12.2024 року, здійснило виплату (доплату) страхового відшкодування в розмірі 3 825,00 грн., що підтверджується платіжною інструкцією № 4782 від 30.12.2024 року.

Загалом за даним ДТП ТДВ "СК "ВІДІ-СТРАХУВАННЯ" було відшкодовано 83904,97 (вісімдесят три тисячі дев`ятсот чотири гривні 97 копійок).

Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 на момент ДТП була застрахована у АТ "CГ "ТАС"(приватне) за полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АТ4597112 (надалі - Поліс), за яким останнє взяло на себе обов`язок здійснити відшкодування шкоди, заподіяної третім особам внаслідок експлуатації Renault Megan, д/н НОМЕР_2 особою, відповідальність якої застрахована.

Таким чином, Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Страхова компанія "ВІДІ СТРАХУВАННЯ" виконав свої зобов`язання перед страхувальником згідно умов Договору.

Згідно до ст. 993 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України "Про страхування" до страхової компанії, яка здійснила виплату страхового відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке Страхувальник мав до особи, відповідальної за заподіяні збитки.

Статтею 1166 ЦК України встановлено, що шкода, завдана майну фізичної чи юридичної особи, відшкодовується у повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до частини другої статті 1187 ЦК України шкода, заподіяна джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір оренди, підряду тощо) володіє транспортним засобом.

Отже, після виплати страхового відшкодування у Позивача виникло право вимоги до винної особи на відшкодування суми понесених матеріальних витрат.

Відповідно до інформації, отриманої із ЄЦБД МТСБУ стало відомо, що цивільна відповідальність особи, винної в скоєнні ДТП на момент настання страхової події була застрахована у Відповідача за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів АТ №004597112 (надалі - Поліс), за яким ліміт за шкоду, заподіяну майну, становить 160 000,00 грн., франшиза - 1 600, 00 грн.

Частиною другою статті 1187 ЦК України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

За чинним законодавством України окрім особи, винної у завданні шкоди, потерпілий у ДТП має також право одержати майнове відшкодування або за рахунок страхової організації, якою застраховане його майно, за правилами і в порядку, встановленому Цивільним кодексом України та Законом України "Про страхування", або за рахунок страховика, яким застраховано відповідальність особи, що володіє транспортним засобом, водія якого визнано винним у ДТП, за правилами та у порядку, встановленому ЦК України та Законом України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

Право потерпілого обрати той чи інший спосіб захисту чинним законодавством не обмежене.

В даному випадку потерпілий звернувся за відшкодуванням майнової шкоди до позивача, який застрахував його майно (автомобіль). В п. 1.1, 1.4, 1.7 ст. 1 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (в редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин по страховому випадку, що настав 29.09.2024) наведені визначення наступних термінів:

- страхувальники - юридичні особи та дієздатні громадяни, що уклали із страховиками договори обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю, майну третіх осіб під час експлуатації наземного транспортного засобу;

- особи, відповідальність яких застрахована, - страхувальник та інші особи, які правомірно володіють забезпеченим транспортним засобом. Володіння забезпеченим транспортним засобом вважається правомірним, якщо інше не встановлено законом або рішенням суду;

- забезпечений транспортний засіб - транспортний засіб, зазначений у чинному договорі обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, за умови його експлуатації особами, відповідальність яких застрахована.

Статтею 27 Закону України "Про страхування" та статтею 993 ЦК України (визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у разі настання страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Стаття 28 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" надає визначення поняття "шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого". Шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого - це шкода, пов`язана:

з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу;

з пошкодженням чи фізичним знищенням доріг, дорожніх споруд, технічних засобів регулювання руху;

з пошкодженням чи фізичним знищенням майна потерпілого;

з проведенням робіт, які необхідні для врятування потерпілих у результаті дорожньо-транспортної пригоди;

з пошкодженням транспортного засобу, використаного для доставки потерпілого до відповідного закладу охорони здоров`я, чи забрудненням салону цього транспортного засобу;

з евакуацією транспортних засобів з місця дорожньо-транспортної пригоди.

Відповідно до ст. 29 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

Таким чином, до позивача перейшло право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

В спірному випадку позивачем заявлена до стягнення з відповідача сума страхового відшкодування, виплаченого позивачем на умовах договору страхування, що укладений між позивачем та страхувальником у відношенні транспортного засобу, який було пошкоджено в ДТП, з урахуванням ліміту по майну за полісом №CLAU-005181 від 14.05.2024. При цьому право вимоги до страховика винної особи переходить саме по розміру збитків, завданих пошкодженому автомобілю в межах фактичних витрат страховика.

Відповідно до полісу АТ №004597112, судом встановлено, що транспортний засіб, яким спричинено ДТП, що потягнуло нанесення шкоди застрахованому у позивача транспортному засобу, взято на страхування Приватним акціонерним товариством "Страхова Група "ТАС" (відповідачем), ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну визначений в сумі 160 000, 00 грн.

Таким чином відповідач є відповідальною особою за завдані збитки власнику автомобіля, застрахованого у позивача, відповідно до положень Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" в межах, передбачених полісом АТ №004597112, а до позивача як страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором страхування, перейшло право вимоги, яке потерпіла особа мала до відповідача, як особи, відповідальної за завдані збитки.

Аналогічні висновки по застосуванню положень закону містяться у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі 910/7449/17, у постанові Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/171/17, а також і у постанові Верховного Суду від 25.04.2019 у справі № 916/2517/17.

Положеннями Закону "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (ст. 12) передбачена можливість встановлення франшизи при укладанні договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, розмір якої при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що полісом встановлено ліміт відповідальності АТ «СГ «ТАС» за шкоду заподіяну майну в розмірі 160 000, 00 грн. та франшиза в розмірі 1 600, 00 грн.

Згідно з п. 36.2 ст. 36 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (в редакції, що була дійсною на момент виникнення спірних правовідносин) виплата страхового відшкодування здійснюється протягом 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування.

Відповідно до ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України "Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

16.12.2024 відповідачем було здійснено на користь ТДВ «СК «ВІДІ-СТРАХУВАННЯ» виплату страхового відшкодування у розмірі 33 669, 66 грн., відповідно до Звіту вх.№ 15/04/9.01/2898.24 від 16.12.2024 року.

10.01.2025 Товариство з обмеженою відповідальністю "Страхова компанія "ВІДІ СТРАХУВАННЯ" звернулося до відповідача з вимогою здійснити доплату страхового відшкодування у розмірі 17 182, 22 грн. надавши акти виконаних робіт №№ 1428, 1398 та 1504 від 24.12.2024.

Відповідач у своєму відзиві на позовну заяву від 10.03.2025 заперечує проти задоволення позовних вимог, посилаючись на необхідність проведення розрахунку розміру страхового відшкодування відповідно до попереднього Звіту №2669/24 від 11.10.2024 відповідно до якого матеріальний збиток, завданий власнику автомобіля Mazda 6 в.н.з. НОМЕР_1 становить 35 269, 66 грн.

Приватне акціонерне товариство "Страхова Група "ТАС" просить також врахувати розмір франшизи згідно полісу №АТ/4597112 - 1 600, 00 грн. та наголошує, що вартість відновлювального ремонту з урахуванням зносу становить 33 669, 66 грн.

В свою чергу позивач 18.03.2025 подав до суду відповідь на відзив, у якій зазначив, що виплата страхового відшкодування потерпілій стороні шкоду в межах ліміту його відповідальності за страховим випадком та суми фактичних витрат, право на вимогу якої перейшло до страховика потерпілого у зв`язку з виплатою страхового відшкодування, але на основі вартості відновлювального ремонту застрахованого автомобіля з урахуванням коефіцієнта зносу деталей за мінусом франшизи.

У Постанові Верховного суду України від 06.07.2018 року у справі № 924/675/17 зроблено висновок, що розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Спеціальні норми Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" обмежують розмір шкоди (збитків), яка підлягає відшкодуванню страховиком особи, яка завдала цю шкоду, і яка застрахувала свою цивільну відповідальність, зокрема: межами ліміту відповідальності (пункт 22.1 статті 22); вартістю відновлювального ремонту транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством (стаття 29); відповідно до пунктів 32.4, 32.7 статті 32 страховик або МТСБУ не відшкодовує шкоду, заподіяну майну, яке знаходилося у забезпеченому транспортному засобі, який спричинив ДТП; шкоду, пов`язану із втратою товарного вигляду транспортного засобу; згідно з пунктом 12.1 статті 12 страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Згідно зі ст. 29 та п. 32.7 ст. 32 цього Закону у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

Відновлювальний ремонт (або ремонт) - комплекс операцій щодо відновлення справності або роботоздатності КТЗ чи його складника(ів) та відновлення їхніх ресурсів. Ремонт здійснюється методами відновлення чи заміни складових частин (п. 1.6 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року № 142/5/2092).

Відповідно до вимог п. 8.2 цієї Методики вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу транспортного засобу розраховується за формулою:

Сврз = С р + С м + С с X (1- Е 3), де:

С р - вартість ремонтно-відновлювальних робіт, грн.;

С м - вартість необхідних для ремонту матеріалів, грн.;

С с - вартість нових складників, що підлягають заміні під час ремонту, грн.;

Е з - коефіцієнт фізичного зносу.

Отже, якщо для відновлення пошкодженого у ДТП транспортного засобу ремонт здійснюється методом заміни складових частин, що були пошкоджені, страховик за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності (відповідач у справі) відшкодовує не повну вартість цих складових частин, а з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу складників аварійно пошкодженого транспортного засобу.

Згідно з абзацом другим пункту 36.2 статті 36 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту транспортного засобу з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника) сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту.

Визначаючи розмір заподіяної шкоди при страхуванні наземного транспорту суди, у разі виникнення спору щодо визначення його розміру виходять з фактичної суми, встановленої висновком судової автотоварознавчої експертизи або відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля.

Реальним підтвердженням виплати страхового відшкодування страхувальнику є платіжний документ про здійснення такої виплати.

Отже, суд визначаючи розмір заподіяної шкоди при страхуванні наземного транспорту у разі виникнення спору щодо визначення його розміру виходять з фактичної суми, встановленої відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля. Якщо відновлювальний ремонт транспортного засобу не проводився, то розмір шкоди визначається виходячи з фактичної суми, встановленої висновком судової автотоварознавчої експертизи.

Оскільки, відновлювальний ремонт транспортного засобу Mazda 6, д.р.н. НОМЕР_1 здійснювався на станції технічного обслуговування, підтвердження чого є рахунок-фактура №ГЛ00000453 від 24.10.2024 та №ГЛ000001022 від 17.12.2024, а також акти виконаних робіт №№ 1428, 1398 та 1504 від 24.12.2024, якими визначено, що загальна вартість запасних частин та робіт необхідних для проведення відновлювального ремонту автомобіля становить 84 135, 40 грн. За страховим випадком (ДТП) згідно складеного страхового акту № 20389 від 01.11.2024 по договору страхування було визначено суму страхового відшкодування в розмірі 80 079, 97 грн., виплата якого підтверджується позивачем наявним в матеріалах справи платіжним дорученням № 4052 від 04.11.2024.

Вартість відновлювального ремонту автомобіля Mazda 6, д.р.н. НОМЕР_1 відповідно до актів виконаних робіт №№ 1428, 1398 та 1504 від 24.12.2024 становить 87 960, 40грн.

За страховими актами №20389 та №20968 загальна сума відшкодування з урахуванням коефіцієнту зносу та наявну франшизу по полісу повинна становити 50 851, 88 грн. (47 026, 88грн. + 3825, 00 грн.)

Враховуючи здійснену Приватним акціонерним товариством "Страхова Група "ТАС" виплату в розмірі 33 669, 66 грн., позивач просить стягнути з відповідача доплату в розмірі 17 182, 22 грн.

Відповідно до п. 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно- правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон) у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Положеннями ст. 29 Закону передбачено, що у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Згідно з абзацом другим пункту 36.2 статті 36 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту транспортного засобу з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника) сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту.

Відповідно до п. 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно- правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон) у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Положеннями ст. 29 Закону передбачено, що у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Згідно з абзацом другим пункту 36.2 статті 36 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту транспортного засобу з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника) сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту.

Згідно з п. 2.4. Методики вартість матеріального збитку визначається як вартісне значення витрат, яких зазнає власник у разі пошкодження або розукомплектування КТЗ. з урахуванням фізичного зносу та витрат, яких зазнає чи може зазнати власник для відновлення свого порушеного права користування КТЗ (втрати товарної вартості).

Тобто, матеріальний збиток, це вартість відновлювального ремонту транспортного засобу з урахуванням зносу.

Відповідно до п. 8.3. Методики вартість матеріального збитку визначається як сума вартості відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу складників КТЗ (Сврз) та величини ВТВ за формулою

Сврз = Ср + См + Сс х (1 - Ез) - Фр

де: Сврз - вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу (матеріальний збиток), грн.;

Ср - вартість ремонтно-відновлювальних робіт ,грн.;

См - вартість необхідних для ремонту матеріалів, грн.;

Сс - вартість нових складників, що підлягають заміні під час ремонту, грн;

Ез - значення коефіцієнта фізичного зносу;

Фр - франшиза встановлена полісами добровільного страхування наземних транспортних засобів.

Відповідно до актів виконаних робіт №№ 1428, 1398 та 1504 від 24.12.2024:

Ср + См = 41 265, 00 грн.

Сс = 42 870, 40 грн.

Ез (коефіцієнт фізичного зносу, відповідно до звіту КТЗ №2669-2024 від 11.10.2024) = 0, 6637 грн.

Франшиза передбачена полісом № АТ 004597112 = 1 600,00 грн.

Франшиза передбачена Договором страхування CLAU-005181 = 4 055,43 грн.

Тоді за вищенаведеною формулою розмір страхового відшкодування становить:

41 265, 00 грн. + 42 870, 40 грн. х (1-06637) - 1 600, 00 грн. - 4 055, 43 грн. = 47 026, 88 грн. (за актом №20389).

За страховим актом №20968: 3 825, 00 грн.

Отже, загальна сума страхового відшкодування по ДТП від 29.09.2024 за участю Renault Megane д/н НОМЕР_3 становить 50 851, 88 грн., а враховуючи часткову оплату відповідачем в розмірі 33 669, 66 грн., сума страхового відшкодування, яка підлягає стягненню на думку Товариства з обмеженою відповідальністю "Страхова компанія "ВІДІ СТРАХУВАННЯ" з відповідача становить 17 182, 22 грн.

Станом на час вирішення спору по суті матеріали справи не містять доказів на підтвердження здійснення відповідачем виплати страхового відшкодування в розмірі 17 182, 22 грн.

Відповідно до п.3 ч.4 ст.238 ГПК України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Щодо інших аргументів сторін суд зазначає, що вони були досліджені та не наводяться у рішенні, позаяк не покладаються в його основу, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України, рішення від 10.02.2010). Крім того, аналогічна правова позиція викладена в Постанові Верховного Суду від 26.06.2018 у справі № 127/3429/16-ц.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Подані сторонами докази мають бути належними, допустимими, достовірними, достатніми (ст.ст. 76-79 ГПК України).

Згідно із ст. 86 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

За наведених обставин, вимога позивача про стягнення з відповідача 17 182, 22 грн. страхового відшкодування підлягає задоволенню повністю.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Страхова компанія "ВІДІ СТРАХУВАННЯ" підлягають задоволенню у повному обсязі.

Позивачем в позовній заяві наведено попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат, який складається з суми судового збору в розмірі 2 422, 40 грн.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 129 ГПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються, у разі задоволення позову - на відповідача.

З огляду на повне задоволення позовних вимог, судовий збір в розмірі 2 422, 40 грн. покладається на відповідача.

Керуючись ст. ст. 56, 58, 73, 74, 76-80, 86, 123, 124, 129, 236-238, 241, 327 ГПК України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Страхова Група "ТАС" (03117, Україна м. Київ, Проспект Берестейський, буд. 65; ідентифікаційний код: 30115243) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Страхова компанія "ВІДІ СТРАХУВАННЯ" (08131, Київська область, Бучанський район, село Софіївська Борщагівка, вул. Велика Кільцева буд. 60-А; ідентифікаційний код: 35429675) страхове відшкодування у сумі 17 182, 22 грн. та судовий збір у сумі 2 422, 40 грн.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили у відповідності до приписів ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст. ст. 253, 254, 256-259 ГПК України.

Суддя М.О. Лиськов