Рішення від 09.07.2025 по справі 910/3940/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

09.07.2025Справа № 910/3940/25

Господарський суд міста Києва у складі: головуючого - судді Лиськова М.О., при секретарі судового засідання Тарасюк І.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали заяви Фізичної особи-підприємця Панкова Дмитра Володимировича про ухвалення додаткового рішення у справі №910/3940/25

За позовом Фізичної особи-підприємця Панкова Дмитра Володимировича

( АДРЕСА_1 ;

ідентифікаційний код: НОМЕР_1 )

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Еліт"

(03115, м. Київ, вул. Кучера Василя, буд. 3;

ідентифікаційний код: 35456735)

про стягнення 2 079 959, 94 грн.

За участю представників учасників справи згідно протоколу.

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець Панков Дмитро Володимирович (далі-позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Еліт" (далі-відповідач) про стягнення заборгованості на підставі Договору уступки прав вимоги №12-06/2024 від 20.12.2024 за укладеним раніше Договором №1-07/09/23-РЗ від 07.09.2023 про погашення заборгованості у визначені сторонами строки у загальному розмірі 2 079 959,94 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.04.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №910/3940/25 розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами загального позовного провадження, судове засідання у справі призначено на 30.04.2025.

30.04.2025 відповідачем подано відзив на позовну заяву, в котрому проти задоволення позовних вимог заперечує повністю, вказує на безпідставність та необґрунтованість.

Протокольною ухвалою суду від 30.04.2025 у розгляд справи оголошено перерву до 28.05.2025.

06.05.2025 позивачем подано до суду відповідь на відзив.

Протокольною ухвалою суду від 28.05.2025 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 11.06.2025.

Протокольною ухвалою суду від 11.06.2025 розгляд справи по суті відкладено на 25.06.2025.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 25.06.2025 позовні вимоги задоволено, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Еліт" на користь Фізичної особи-підприємця Панкова Дмитра Володимировича заборгованість у розмірі 619 252, 00 грн., штрафу у розмірі 1 219 252, 00 грн., 3% річних у розмірі 49 733, 97 грн., інфляційних втрат у розмірі 191 721, 97 грн та 31 199, 40 грн. судового збору.

30.06.2025 до суду від позивача надійшла заява про ухвалення додаткового рішення у справі №910/3940/25, в якій заявник просить суд стягнути з відповідача на користь Фізичної особи-підприємця Панкова Дмитра Володимировича понесені судові витрати на професійну правничу допомогу, у розмірі 22 000, 00 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.07.2025 розгляд заяви Панкова Дмитра Володимировича про ухвалення додаткового рішення у справі №910/3940/25 призначено на 09.07.2025.

09.07.2025 у судове засідання з`явився заявник, заяву підтримав, просив суд її задовольнити. Представник відповідача у судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду заяви про ухвалення додаткового рішення у справі №910/3940/25 був повідомлений належним чином.

Розглянувши 09.07.2025 у судовому засіданні заяву Фізичної особи-підприємця Панкова Дмитра Володимировича про ухвалення додаткового рішення у справі №910/3940/25 суд дійшов висновку про наступне.

Згідно з частиною 1 статті 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати; судом не вирішено питання про судові витрати.

За частиною 1 статті 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Положення статті 126 ГПК України передбачають, що для цілей розподілу судових витрат суд враховує: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частина 8 статті 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

З матеріалів справи вбачається, що першою заявою по суті спору з боку позивача є позовна заява, в якій позивач зазначив попередній (орієнтовний) розрахунок витрат на професійну правничу допомогу на загальну суму 53 199, 40 грн., які Фізична особа-підприємець Панков Дмитро Володимирович очікує понести в зв`язку із розглядом справи.

Так, частиною 8 статті 129 ГПК України встановлено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

В даному випадку до правовідносин сторін підлягає застосуванню вимога ч. 8 ст. 129 ГПК України про подання доказів щодо розміру понесених судових витрат протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 06.10.2020 у справі № 922/376/20.

Як вбачається з матеріалів справи попередній розрахунок судових витрат наведений позивачем у його позовній заяві від 28.03.2025, рішення у справі №910/3940/25 ухвалене у судовому засіданні 26.06.2025, а заява про розподіл судових витрат подана позивачем до суду 30.06.2025, тобто в межах строків передбачених ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, зазначена заява направлена також відповідачу засобами системи Електронний Суд, про що свідчить Квитанція №3866570 від 30.06.2025, яка міститься у матеріалах справи.

У зв`язку з викладеним суд доходить до висновку про наявність правових підстав для розгляду заяви позивача про розподіл судових витрат по суті.

Розглянувши заяву Фізичної особи-підприємця Панкова Дмитра Володимировича про ухвалення додаткового рішення у справі №910/3940/25, судом встановлено наступне.

На обґрунтування поданого клопотання позивач зазначає, що між адвокатом Якушовою Наталією Едуардівною (далі - Адвокат) та Панковим Дмитром Володимировичем (далі - Клієнт) укладено Договір № 08-03/2025 про надання правничої допомоги від 24.03.2025 (далі - Договір).

Відповідно до п.п. 1.1. - 1.4. предметом даного Договору є забезпечення захисту прав, свобод і законних інтересів Клієнта сторони в господарському, цивільному та виконавчому провадженні. Надання Клієнту правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань. правового супроводу його діяльності в будь-якому статусі. Складення заяв, скарг, заперечень, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів Клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення. Представництво інтересів Клієнта в судових органах, в підприємствах, організаціях будь-якої форми власності, центрах надання адміністративних послуг, фондах, міністерствах, управління, державній виконавчій службі в її будь-яких відділеннях, управліннях приватних виконавців тощо. Клієнт делегує Адвокату наступні права: представляти інтереси клієнта в будь-яких організаціях, в тому числі в державній виконавчій службі, у приватного виконавця, в судових органах всіх рівнів, приймати участь у будь цивільних справах, в тому числі судових засіданнях складати та подавати від імені Клієнта позовні заяви, зустрічні, скарги, в тому числі апеляційні, касаційні, заперечення до позовних заяв з правом їх підпису, посвідчувати копії документів, провести підготовку позовних матеріалів та подати їх в суд, знайомитися з матеріалами справи, робити з них витяги, знімати копії з документів, долучених до справи, одержувати копії рішень, ухвал, брати участь у судових засіданнях, подавати докази, брати участь у дослідженні доказів, задавати питання іншим особам, які беруть участь у справі, а також свідкам. експертам, спеціалістам, заявляти клопотання та відводи, давати усні та письмові пояснення судові, подавати свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти клопотань, доводів і міркувань інших осіб, знайомитися з журналом судового за сідання, знімати з нього копії та подавати письмові зауваження з приводу його неправильності чи неповноти, прослуховувати запис фіксування судового засідання технічними засобами, робити з нього копії, подавати письмові зауваження з приводу його неправильності чи неповноти, оскаржувати рішення і ухвали суду, змінювати підставу або предмет позову, збільшувати або зменшувати розмір позовних вимог, відмовитись від позову, визнати позов повністю або частково, пред`явити зустрічний позов, укладати мирову угоду, користуватися іншими процесуальними правами встановленими ЦПКУ, ГПКУ тощо.

У п.п. 3.1. - 3.2. Договору вказано, що Клієнт зобов`язується сплатити Адвокату вартість послуг адвоката (гонорар), що надається, у порядку та строки, визначені у додаткових угодах (замовленнях), які є невід`ємною частиною Договору, шляхом сплати виставлених Адвокатом рахунків за послуги. Додаткові витрати, що відповідно до завдання доручення, що не були включені до загальної вартості правничої допомоги згідно Договору, сплачуються Клієнтом на підставі окремих рахунків.

На підтвердження понесених позивачем витрат на правову допомогу, заявником додано до своєї заяви про ухвалення додаткового рішення у справі №910/3940/25 Акт наданих послуг від 27.06.2025 до договору про надання правничої допомоги №08-03/2025 від 24.03.2025 (далі - Акт), згідно якого гонорар адвоката є фіксованим та становить 22 000, 00 грн.

В Акті наданих послуг від 27.06.2025 зазначені такі види наданих та прийнятих послуг, як консультація, підготовка процесуальних документів до суду та представництво інтересів Клієнта в суді по справі.

Згідно з ч. 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

У постанові від 03.10.2019 у справі №922/445/19 об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду сформулювала такі висновки щодо застосування норм права при вирішенні питання про розподіл судових витрат на правову допомогу:

1) за змістом п. 1 ч. 2 ст. 126, ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою. Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (п. 1 ч. 2 ст. 126 цього Кодексу);

2) зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи;

3) загальне правило розподілу судових витрат визначене в ч. 4 ст. 129 ГПК України. Разом із тим, у ч. 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення. При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат;

4) під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені ч.ч. 5-7, 9 ст. 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. У такому випадку суд, керуючись ч.ч. 5-7, 9 ст. 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Згідно зі ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).

При цьому, суд враховує, що у п. 9 ч. 1 ст. 1 "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" установлено: представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності щодо надання правової інформації, консультацій та роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п.6 ч.1 ст.1 "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Відповідно до ст. 19 "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" видами адвокатської діяльності є: надання правової інформації, консультацій та роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; захист прав, свобод і законних інтересів підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, засудженого, виправданого, особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру або вирішується питання про їх застосування в кримінальному провадженні, особи, стосовно якої розглядається питання про видачу іноземній державі (екстрадицію), а також особи, яка притягається до адмінвідповідальності під час розгляду справи про адмінправопорушення; надання правової допомоги свідку в кримінальному провадженні; представництво інтересів потерпілого під час розгляду справи про адмінправопорушення, прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача в кримінальному провадженні; представництво інтересів фіз- і юросіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших держорганах, перед фіз- та юрособами; представництво інтересів фіз- і юросіб, держави, органів держвлади, органів місцевого самоврядування в іноземних, міжнародних судових органах, якщо іншого не встановлено законодавством іноземних держав, статутними документами міжнародних судових органів та інших міжнародних організацій або міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана ВРУ; надання правової допомоги під час виконання та відбування кримінальних покарань.

Адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом.

Суд відзначає, що для включення всієї суми гонору у відшкодування за рахунок відповідача відповідно до положень ст.126 Господарського процесуального кодексу України, має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір цих витрат є розумним та виправданим. Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

У постанові Об`єднаної палати Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 Верховний Суд зазначив, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

Верховний Суд також зазначив, що у такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст.41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (наприклад, рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N19336/04, п.269).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

У визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема, але не виключно: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Вказану правову позицію викладено у постанові від 17.09.2019 Верховного Суду по справі №910/4515/18.

Також суд зауважує, що зазначений в Акті наданих послуг від 27.06.2025 до договору про надання правничої допомоги №08-03/2025 від 24.03.2025 розмір витрат на правничу допомогу не є необхідним, а їх розмір не є розумним та виправданим (як обов`язкової умови для відшкодування таких витрат іншою стороною).

Зважаючи на предмет позову у даній справі, її складність та обсяг доказів поданих відповідачем під час розгляду справи, суд дійшов висновку, що заявлений позивачем до стягнення з відповідача розмір витрат пов`язаних із розглядом справи не пропорційний до предмета спору, не відповідає критеріям розумності їх розміру, дійсності та необхідності їх понесення (у заявленому розмірі), а визначений позивачем розмір адвокатських витрат не є неминучим та розумним, що є підставою не покладати у повному обсязі понесені позивачем витрати на правову допомогу адвоката на відповідача.

За таких обставин, суд дійшов висновку частково задовольнити заяву Фізичної особи-підприємця Панкова Дмитра Володимировича про ухвалення додаткового рішення у справі №910/3940/25 та стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Еліт" судові витрати, пов`язані з наданням правничої допомоги у розмірі 15 000, 00 грн.

Керуючись ст. 123, 126, 129, 232, 244 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Заяву Фізичної особи-підприємця Панкова Дмитра Володимировича про ухвалення додаткового рішення у справі №910/3940/25 задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Еліт", (03115, м. Київ, вул. Кучера Василя, буд. 3; ідентифікаційний код: 35456735) на користь Фізичної особи-підприємця Панкова Дмитра Володимировича ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код: НОМЕР_1 ) 15 000, 00 грн. - витрат на правничу допомогу.

3. Після набрання додатковим рішенням Господарського суду міста Києва законної сили видати відповідний наказ.

Додаткове рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може

бути оскаржено у порядку і строк, встановлені ст. 254, 256, 257 ГПК України.

Повний текст додаткового рішення складено та підписано 25.07.2025.

Суддя М.О. Лиськов