Рішення від 23.07.2025 по справі 910/3273/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

23.07.2025Справа № 910/3273/25

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Літвінової М.Є.

за участю секретаря судового засідання: Ятковська К.К.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВКМ-Арматура"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України"

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Акціонерне товариство "КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК "ГЛОБУС"

про визнання банківської гарантії такою, що не підлягає виконанню та стягнення 2 388 000,00 грн.

Представники учасники справи:

Від позивача: Бабаян Д.А.

Від відповідача: Підлипенський Д.В.

Від третьої особи: не з`явився;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ВКМ-Арматура" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" (далі - відповідач) з позовом про:

- визнання банківської гарантії № 29272/ЮГ-22 від 25.10.2022, видану Акціонерним Товариством "Комерційний Банк "ГЛОБУС" Товариству обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" такою, що не підлягає виконанню;

- стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України заборгованості у сумі 2 388 000,00 грн.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги позивач вважає вимогу відповідача щодо оплати банківської гарантії № 29272/ЮГ-22 від 25.10.2022 незаконною, а саму банківську гарантію № 29272/ЮГ-22 від 25.10.2022 такою, що не підлягає виконанню, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду за захистом своїх прав та законних інтересів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.03.2025 залишено позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ВКМ-Арматура" без руху.

31.03.2025 через систему "Електронний суд" від представника позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.04.2025 відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, в порядку статті 50 Господарського процесуального кодексу України залучено до участі у справу третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів - Акціонерне товариство "КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК "ГЛОБУС", призначено підготовче засідання на 05.05.2025.

17.04.2025 через систему "Електронний суд" від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечив проти задоволення заявлених позовних вимог та вказав на те, що позивач мав забезпечити поставку товару не пізніше 31.07.2023.

Відповідач зазначає, що датою поставки є дата прийняття товару за кількістю та якістю.

Окрім того, звернув увагу суду на те, що рішенням Господарського суду міста Києва від 23.10.2024 у справі № 910/7621/24, яке набрало законної сили 26.11.2024, встановлено наявність факту прострочення поставки за цим же Договором та відсутність підстав для врахування обставин непереборної сили.

ТОВ «Оператор ГТС України» наголошує на тому, що оскільки Договір укладено сторонами вже після початку збройної агресії рф проти України, ці обставини та їх наслідки не були надзвичайними чи непередбачуваними для сторін Договору, у зв`язку із чим позивач мав це врахувати і вжити усіх заходів для належного його виконання.

За доводами відповідача, матеріали справи також не містять доказів вжиття позивачем вичерпних заходів для вчасного виконання обумовлених Договором зобов`язань та відсутності доказів того, що прострочення позивачем поставки сталося саме у зв`язку із надзвичайними та невідворотними обставинами, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань.

Як зазначає відповідач, строки поставки товару, обумовлені Договором, а саме протягом 270 календарних днів з дати укладення Договору, тобто не пізніше 31.07.2023, у домовлений період визначені Договором товари поставлені не були, а відтак, у зв`язку із відсутністю повного виконання постачальником своїх зобов`язань за Договором у визначені ним строки, у покупця виникло право звернення до Банку гаранту з письмовою вимогою про сплату гарантійного платежу. Гарантом умови банківської гарантії були виконані належним чином та у повному обсязі. Звернення стягнення та належне виконання банківської гарантії припиняє її існування і як одностороннього правочину, так і в ролі забезпечення зобов`язання, у зв`язку з чим, за твердженнями відповідача, вимоги позивача про визнання банківської гарантії такою, що не підлягає виконанню є безпідставними.

Відповідач також заперечив щодо посилання позивача у позовній заяві на ст.27 Закону України «Про публічні закупівлі», оскільки статтею 27 Закону України «Про публічні закупівлі» передбачено обов`язок замовника повернути забезпечення виконання договору про закупівлю, зокрема, після виконання переможцем процедури закупівлі/спрощеної закупівлі договору про закупівлю, проте в даній справі забезпеченням виконання Договору була банківська гарантія, повернення якої є неможливим у зв`язку із її виконанням, а тому просить суд відмовити у задоволенні заявлених позовних вимог.

23.04.2025 через систему "Електронний суд" від представника позивача надійшла відповідь на відзив на позовну заяву, в якому позивач заперечив проти доводів відповідача, викладених у відзиві на позовну заяву та вказав на те, що не дивлячись обставини непереборної сили, усі зобов`язання з поставки Арматури трубопровідної: крани, вентилі, клапани та подібні пристрої (крани кульові DN 50-200) код згідно ЄЗС ДК-021:2015 - 42130000-9 останнім виконано у повному обсязі.

Як зазначає позивач, остання партія товару була прийнята відповідно до Акту приймання товарів за кількістю та якістю №136, затвердженим керівником Богородчанського ЛВУМГ від 07 листопада 2023 року (за видатковою накладною №РН-0000271) та сплачена відповідачем не раніше 20 (двадцяти) та не пізніше 30 (тридцяти) календарних днів з дати поставки, що підтверджується платіжною інструкцією №203323 від 28 листопада 2023 року, проте в порушення умов Договору та частини другої статті 27 Закону України «Про публічні закупівлі», відповідач не здійснив повернення Банківської гарантії банку у строк до 03 грудня 2023 року, натомість під час виконання договору направив вимогу до Гаранта щодо сплати повної суми Банківської гарантії, не зважаючи на виконання Позивачем зобов`язань за Договором.

Таким чином, як вказує позивач, до правовідносин у даній справі підлягає застосуванню не лише Цивільний кодекс України та Господарський кодекс України, а і спеціальний Закон України «Про публічні закупівлі», відповідно до частини другої статті 27 якого замовник повертає забезпечення виконання договору про закупівлю після виконання учасником-переможцем процедури закупівлі/спрощеної закупівлі договору про закупівлю, а також за рішенням суду щодо повернення забезпечення договору у випадку визнання результатів процедури закупівлі/спрощеної закупівлі недійсними або договору про закупівлю нікчемним; у випадках, передбачених статтею 43 цього Закону; згідно з умовами, зазначеними в договорі про закупівлю, але не пізніше ніж протягом п`яти банківських днів з дня настання зазначених обставин.

Також позивач в обґрунтування свої вимог послався на висновки Верховного Суду у постановах від 20.06.2019 у справі № 910/6433/18, від 21.02.2020 року у справі № 910/4460/19, від 14.01.2019 року у справі № 910/3777/18 щодо застосування статті 27 Закону України «Про публічні закупівлі».

29.04.2025 через систему "Електронний суд" від представника відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив на позовну заяву, в яких відповідач зазначив, що наведені у відповіді на відзив правові висновки стосуються неподібних правовідносин, оскільки у зазначених справах у якості забезпечення договору, укладеного в рамках публічної закупівлі, надавалось грошове забезпечення, а не банківська гарантія .

Представник третьої особи у підготовче засідання 05.05.2025 не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату та час був повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленням про доставку процесуального документа до електронного кабінету особи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.05.2025 відкладено підготовче засідання на 19.05.2025.

16.05.2025 через систему "Електронний суд" від представника третьої особи надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника.

Представник третьої особи у підготовче засідання 19.05.2025 не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату та час був повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленням про доставку процесуального документа до електронного кабінету особи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.05.2025 закрито підготовче провадження у справі № 910/3273/25 та призначено розгляд справи по суті на 16.06.2025.

13.06.2025 через систему "Електронний суд" від представника третьої особи надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника.

Представник позивача у судовому засіданні 16.06.2025 підтримав заявлені позовні вимоги.

Представник відповідача у судовому засіданні 16.06.2025 заперечив проти задоволення заявлених позовних вимог.

Представник третьої особи у судове засідання 16.06.2025 не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату та час був повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленням про доставку процесуального документа до електронного кабінету особи.

Судом у судовому засіданні 16.06.2025 постановлено ухвалу, яку занесено до протоколу судового засідання про оголошення перерви по розгляду справи по суті на 16.07.2025.

15.07.2025 через систему "Електронний суд" від представника третьої особи надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника.

Представник третьої особи у судове засідання 16.07.2025 не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату та час був повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленням про доставку процесуального документа до електронного кабінету особи.

Представник позивача у судовому засіданні 16.07.2025 підтримав заявлені позовні вимоги.

Представник відповідача у судовому засіданні 16.07.2025 заявив усне клопотання про оголошення перерви по розгляду справи.

Судом у судовому засіданні 16.07.2025 постановлено ухвалу, яку занесено до протоколу судового засідання про оголошення перерви по розгляду справи по суті на 23.07.2025.

18.07.2025 через систему "Електронний суд" від представника третьої особи надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника.

Представник третьої особи у судове засідання 23.07.2025 не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату та час був повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленням про доставку процесуального документа до електронного кабінету особи.

Представник відповідача у судовому засіданні 23.07.2025 заперечив проти задоволення заявлених позовних вимог.

Згідно ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Пунктом 1 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

З огляду на наведене та керуючись вказаними приписами господарського процесуального закону, суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи за відсутності представника третьої особи.

Судом, враховано, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України № 1-5/45 від 25 січня 2006, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

Після судових дебатів суд оголосив про перехід до стадії ухвалення судового рішення, оголошення перерви у судовому засіданні та час проголошення рішення в судовому засіданні 23.07.2025.

У судовому засіданні 23.07.2025 було проголошено вступну та резолютивну частини рішення та повідомлено, що повне рішення суду буде складено у термін, передбачений ч. 6 ст. 233 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

02.11.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" (далі - відповідач, покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ВКМ-Арматура" (далі - позивач, постачальник) було укладено Договір № 4600006702 про закупівлю товарів (матеріально технічних ресурсів) (далі - Договір).

Відповідно до пункту 1.1 Договору постачальник зобов`язується у визначений строк передати у власність покупця Арматуру трубопровідну: крани, вентилі, клапани та подібні пристрої (крани кульові DN 50-200) згідно ЄЗС ДК-021:2015 - 42130000-9 (далі - Товари), зазначені в специфікації, яка наведена у додатку 1 до цього договору, а покупець зобов`язується прийняти і оплатити такі Товари.

Найменування (номенклатура, асортимент), кількість Товарів, одиниця виміру, ціна за одиницю, строк поставки, місце поставки, інші умови зазначаються у Специфікації (пункт 1.2 Договору).

Загальна ціна договору на дату підписання вказаного Договору становить: 47 760 000,00 грн. (сорок сім мільйонів сімсот шістдесят тисяч грн. 00 коп.), в тому числі ПДВ: 7 960 000,00 грн. (сім мільйонів дев`ятсот шістдесят тисяч грн. 00 коп (пункт 3.1 Договору).

Пунктом 4.2. Договору встановлено, що покупець зобов`язаний оплатити ціну переданих Товарів не раніше 20 (двадцяти) та не пізніше 30 (тридцяти) календарних днів з дати поставки, визначеної правилами 5.8. вказаного Договору.

Пунктом 5.1 Договору визначено, що постачальник зобов`язується передати покупцю Товари в кількості, строки та в місці поставки відповідно до специфікації. Покупець залишає за собою право змінити місце поставки Товару, про що сторони складають додаткову угоду. Дозволяється поставка Товару окремими партіями в різні проміжки часу, але не пізніше термінів поставки, визначених цим Договором. Оплаті підлягає кожна окрема партія Товару.

Відповідно до пункту 5.4 Договору, у разі якщо постачальник є резидентом України, поставка здійснюється на умовах DDP згідно ІНКОТЕРМС редакції 2010 року з урахуваннями вимог 5.1 зазначеного договору.

Згідно пункту 5.6 Договору право власності на Товари переходить від постачальника до покупця в дату прийняття Товарів покупцем з підписанням сторонами видаткової накладної або Акту приймання-передачі Товару, складеного за формою додатку №3 до Договору.

Строк поставки визначено умовами специфікації (додаток №1 до Договору), а саме - 270 календарних днів з дати укладення Договору.

Пунктом 5.8. Договору встановлено, що дата поставки Товарів за цим Договором є дата прийняття Покупцем Товарів за кількістю та якістю відповідно до пункту 5.28 вказаного Договору та передача Покупцю в повному обсязі наступних документів (в рамках кожної поставки перелічені документи повинні бути надані постачальником одночасно із здійсненням поставки товару.

Відповідно до п. 7.1 Договору, у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов`язань за договором, сторони несуть відповідальність передбачену законодавством України та цим договором.

Згідно з пунктом 7.4 Договору за порушення строків поставки Товарів або недопоставку Товарів постачальник сплачує покупцю пеню в розмірі 0,1% ціни Товарів, поставку яких прострочено та/або недопоставлено, за кожний день такого прострочення, а за прострочення поставки Товару понад 30 (тридцять) календарних днів постачальник додатково сплачує штраф у розмірі 7% ціни Товарів, поставку яких прострочено.

Відповідно до п. 7.13 Договору зобов`язання постачальника, встановлені даним договором, забезпечуються оперативно-господарськими санкціями, що передбачені ст. 236 Господарського кодексу України, зокрема, але не виключно:

- покупець має право отримати суму нарахованих штрафних санкцій та збитків, заподіяних невиконанням та/або неналежним виконанням договору постачальником, з сум, які підлягають виплаті постачальнику. Оперативно-господарська санкція застосовується до постачальника після того, як він не сплатив у визначений строк штрафні санкції та/або збитки згідно з розрахунком штрафних санкцій та/або збитків, направленого на його адресу. Про застосування оперативно-господарської санкції покупець зобов`язаний письмово повідомити постачальника;

- покупець має право відмовитись від встановлення на майбутнє господарських відносин з постачальником на підставі п. 4 ч. 1 ст. 236 Господарського кодексу України у разі невиконання та/або неналежного виконання постачальником зобов`язань за цим Договором. Покупець самостійно приймає рішення про застосування такого виду оперативно-господарських санкцій та повідомляє постачальника впродовж 7 (семи) робочих днів з дати прийняття відповідного рішення із зазначенням дати, з якої починається їх застосування, шляхом направлення відповідного повідомлення на адресу постачальника, вказану в розділі 15, та/або електронну адресу постачальника, вказану в п. 13.11 цього Договору.

Згідно з п. 8.1 Договору, жодна зі сторін не несе відповідальності за повне або часткове невиконання будь-яких умов цього Договору у разі настання надзвичайних та невідворотних обставин, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами Договору а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікт), включаючи, але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України або уповноваженим органом країни виробника Товару, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими породними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

Пунктом 8.2 Договору передбачено, що сторони протягом 10 (десяти) календарних днів повинні сповістити одна одну про початок обставин непереборної сили (форс-мажора) у письмовій формі. Повідомлення про початок дії обставин непереборної сили (форс-мажора) та строк їх дії підтверджується сертифікатом Торгово-промислової палати України та/або відповідним документом виданим уповноваженим органом країни виробника Товару, де виникли дані обставини.

Неповідомлення або несвоєчасне повідомлення однієї зі сторін про неможливість виконання прийнятих за даним Договором зобов`язань внаслідок дії обставин непереборної сили та/або не надання сертифікату Торгово-промислової палати України / відповідного документу уповноваженого органу країни виробника Товару, позбавляє сторону права посилатися на будь-яку вищевказану обставину, як на підставу, що звільняє від відповідальності за невиконання зобов`язань (пункт 8.3 Договору).

Договір набирає чинності з дати його підписання сторонами і діє до повного виконання сторонами умов цього договору (п. 12.1 Договору).

Як зазначає позивач, починаючи з 10 травня 2023 року останній не зміг дотримуватись строків поставки товару, визначених Договором, у зв`язку з здійсненням з боку російської федерації масованих ворожих атак/обстрілів, бойових дій, мобілізацією військовозобов`язаних працівників ТОВ «ВКМ-АРМАТУРА» та форс-мажорними обставинами контрагента ПрАТ «НВП «ТЕПЛОАВТОМАТ», у зв`язку з чим у відповідності до умов Договору Постачальником на адресу ТОВ «Оператор ГТС України» було направлено повідомлення від 19 травня 2023 року №112/05 про початок дії обставин непереборної сили (форс-мажору).

Позивачем було направлено відповідачу повідомлення про настання форс мажорних обставин з описом обставин та підтверджуючими документами, зокрема:

- сертифікат Київської обласної Торгово-промислової палати №3200-23-3008 (реєстраційний номер 311/03.23 від 27 червня 2023 року);

- сертифікат Київської обласної Торгово-промислової палати №3200-24-0453 (реєстраційний номер 125/03.23 від 29 лютого 2024 року), які видано відповідним уповноваженим органом із засвідчення форс-мажорних органів згідно Розпорядження Торгово-промислової палати України від 25 лютого 2022 року № 3.

Як вказує сам позивач, товар було поставлено із порушенням строків, визначених Специфікацією, проте у повному обсязі про що свідчать наступні документи:

- видаткова накладна № РН-0000125 від 26 грудня 2022 року;

- видаткова накладна № РН-0000126 від 26 грудня 2022 року;

- видаткова накладна № РН-0000127 від 26 грудня 2022 року;

- видаткова накладна № РН-0000016 від 16 січня 2023 року;

- видаткова накладна № РН-0000005 від 17 січня 2023 року;

- видаткова накладна № РН-0000006 від 17 січня 2023 року;

- видаткова накладна № РН-0000127 від 03 липня 2023 року;

- видаткова накладна № РН-0000128 від 03 липня 2023 року;

- видаткова накладна № РН-0000168 від 01 серпня 2023 року;

- видаткова накладна № РН-0000169 від 01 серпня 2023 року;

- видаткова накладна № РН-0000170 від 01 серпня 2023 року;

- видаткова накладна № РН-0000175 від 08 серпня 2023 року;

- видаткова накладна № РН-0000184 від 17 серпня 2023 року;

- видаткова накладна № РН-0000186 від 17 серпня 2023 року;

- видаткова накладна № РН-0000193 від 29 серпня 2023 року;

- видаткова накладна № РН-0000195 від 01 вересня 2023 року;

- видаткова накладна № РН-0000197 від 07 вересня 2023 року;

- видаткова накладна № РН-0000198 від 07 вересня 2023 року;

- видаткова накладна № РН-0000200 від 08 вересня 2023 року;

- видаткова накладна № РН-0000204 від 14 вересня 2023 року;

- видаткова накладна № РН-0000205 від 14 вересня 2023 року;

- видаткова накладна № РН-0000206 від 14 вересня 2023 року;

- видаткова накладна № РН-0000208 від 15 вересня 2023 року;

- видаткова накладна № РН-0000213 від 21 вересня 2023 року;

- видаткова накладна № РН-0000214 від 21 вересня 2023 року;

- видаткова накладна № РН-0000219 від 26 вересня 2023 року;

- видаткова накладна № РН-0000221 від 27 вересня 2023 року;

- видаткова накладна № РН-0000222 від 27 вересня 2023 року;

- видаткова накладна № РН-0000235 від 05 жовтня 2023 року;

- видаткова накладна № РН-0000236 від 05 жовтня 2023 року;

- видаткова накладна № РН-0000237 від 06 жовтня 2023 року;

- видаткова накладна № РН-0000247 від 11 жовтня 2023 року;

- видаткова накладна № РН-0000248 від 11 жовтня 2023 року;

- видаткова накладна № РН-0000257 від 19 жовтня 2023 року;

- видаткова накладна № РН-0000258 від 20 жовтня 2023 року;

- видаткова накладна № РН-0000259 від 20 жовтня 2023 року;

- видаткова накладна № РН-0000260 від 20 жовтня 2023 року;

- видаткова накладна № РН-0000261 від 20 жовтня 2023 року;

- видаткова накладна № РН-0000262 від 20 жовтня 2023 року;

- видаткова накладна № РН-0000271 від 26 жовтня 2023 року;

- видаткова накладна № РН-0000272 від 26 жовтня 2023 року;

- видаткова накладна № РН-0000273 від 26 жовтня 2023 року.

Відповідно до умов пункту 4.11 розділу I тендерної документації процедури закупівлі відкритих торгів по предмету закупівлі «Арматура трубопровідна; крани, вентилі, клапани та подібні пристрої (Крани кульові DN 50-200)» (далі - Торги) згідно оголошення про проведення процедури закупівлі № UА-2022-07-22-000453-a, оприлюдненого на веб-порталі Уповноваженого органу « 27» липня 2022 року, Постачальник зобов`язується надати Покупцю не пізніше дати укладання цього договору в забезпечення виконання договору безвідкличну безумовну банківську гарантію (надалі - Гарантія) на суму 2 388 000,00 грн. (два мільйони триста вісімдесят вісім тисяч гривень 00 копійок), що становить 5% (п`ять відсотків) від загальної ціни Договору (п. 7.7. Договору).

Так, 25 жовтня 2022 року в забезпечення виконання умов Договору, що укладається за результатами процедури закупівлі UА-2022-07-22-000453-a, між позивачем (принципалом) та Акціонерним товариством «Комерційний банк Глобус» (Банк Гарант) було укладено Договір про надання гарантії № 29272/ЮГ-22 (далі - договір), відповідно до п.1.1 якого договір регулює правовідносини сторін щодо надання Банком - Гарантом гарантії виконання договору з метою забезпечення належного виконання принципалом умов договору.

Гарантійним випадком є невиконання/неналежне виконання принципалом перед бенефіціаром основного зобов`язання, а саме: невиконання або неналежне виконання принципалом умов Договору за результатами процедури закупівлі: «Арматура трубопровідна: крани, вентилі, клапани та подібні пристрої (Крани кульові DN 50 200)», відповідно до Основного зобов`язання (п.1.2 договору).

Сума гарантії 2 388 000, 00 грн (Два мільйони триста вісімдесят вісім тисяч гривень 00 копійок) (валюта платежу (українська гривня) - код валюти 980 (гривня) UAH) (надалі - «Гарантійна сума») (п. 2.1 договору).

Відповідно до пункту 2.2. договору строк дії Гарантії - з « 25» жовтня 2022 року до «01» вересня 2023 року включно.

Відповідальність Банка- Гаранта обмежується гарантійною сумою, обумовленою п. 2.1 договору. Після кожного здійснення платежу за гарантією на користь бенефіціара зобов`язання за гарантією будуть зменшуватись на суму здійсненого платежу, а у випадку сплати на користь бенефіціара повного розміру гарантійної суми вона вважається виконаною та припиняє свою дію (п. 2.3 договору).

Згідно з п.2.5. договору, гарантія припиняється у разі:

- закінчення строку дії гарантії, передбаченого п. 2.2. цього Договору;

- своєчасного виконання у повному обсязі принципалом своїх зобов`язань перед бенефіціаром за договором;

- сплати Банком-Гарантом на користь бенефіціара повного розміру гарантійної суми;

- відмови бенефіціара від своїх прав за гарантією шляхом подання банку-гаранту письмового підтвердження або повідомлення про звільнення банку-гаранта від зобов`язань за гарантією.

Пунктом 4.1 договору передбачено, що виконання Принципалом зобов`язань за цим Договором (відшкодування суми Гарантійного платежу за Гарантією, сплати комісії Банку Гаранту за розгляд та перевірку пакету документів щодо надання Гарантії, сплати процентів за користування грошовими коштами за період, починаючи з одинадцятого робочого дня з дати здійснення Гарантійного платежу до дати його відшкодування Принципалом, штрафних санкцій, інших платежів, передбачених цим Договором) забезпечується: фінансовою порукою фізичної особи - ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Згідно з п. 4.2 договору виконання умов забезпечення зобов`язань за цим Договором означає належне оформлення правочину забезпечення (застави, іпотеки, поруки, гарантії, інших видів забезпечення), що включає підписання кожного договору уповноваженими особами, його нотаріальне посвідчення (у випадках, передбачених чинним законодавством або умовами договору), проведення (здійснення) встановлену чинним законодавством або договором процедури реєстрації відносин забезпечення (застави, іпотеки, поруки, гарантії, інших видів забезпечення), передачу предмета забезпечення у володіння Заставодержателя чи третьої особи (якщо це передбачено відповідним договором), тобто здійснення Принципалом (Заставодавцем, Гарантом, Поручителем) всіх необхідних дій, що дозволяють договору забезпечення (застави, іпотеки, поруки, гарантії, іншому договору забезпечення) набути чинності, та встановити пріоритет Банка-Гаранта на предмет забезпечення, а також належне виконання обов`язків за договором(ами) забезпечення протягом його (їх) дії.

У разі настання гарантійного випадку та виконання Банком - Гарантом своїх зобов`язань останній має право на зворотну вимогу (регрес) до принципала і у випадку, якщо сума, сплачена Банком - Гарантом на користь бенефіціара не відповідає умовам гарантії (п. 7.1 договору).

Договір набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та діє до повного виконання сторонами зобов`язань за цим договором (п. 12.1 договору).

В подальшому, позивачем отримано лист № 1-2667 від 23.08.2023 від Банку - гаранта, яким останній повідомив, що до нього надійшла вимога SWIFT повідомлення О UGASUAUKXXX 798 DEM 23082023/1 (suffix 23082311751829) про оплату гарантійного платежу за банківською гарантією № 29272 від 25.10.2022, що була надана на користь ТОВ «Оператор газотранспортної системи України» в розмірі 2 388 000,00 грн.

Відповідно до зазначеної інформації у SWIFT повідомленні О UGASUAUKXXX 798 DEM-23082023/1 (suffix 23082311751829) письмова вимога відповідача на оплату банківської гарантії виставлена у зв`язку із неналежним виконанням позивачем зобов`язань за Договором, забезпеченим гарантією.

В матеріалах справи наявна копія меморіального ордеру № 3242 від 29.08.2023, яка підтверджує факт перерахування банком-гарантом на рахунок відповідача коштів згідно вимоги (SWIFT- повідомлення від 23.08.2023) по банківській гарантії № 29272 від 25.10.2022 у сумі 2 388 000,00 грн.

Позивач звертає увагу суду, на те що увесь товар за Договором № 4600006702 від 02 листопада 2022 року поставлений у повному обсязі у листопаді 2023 року та прийнятий відповідачем, тому, за доводами позивача, у відповідача відсутні правові підстави щодо отримання коштів по банківської гарантії № 29272/ЮГ-22 від 25.10.2022, однак є зобов`язання повернути банківську гарантію № 29272/ЮГ-22 від 25.10.2022.

Позивач зазначає про те, що з огляду на граничну дату оплати виконаних робіт - 15 грудня 2023 року включно, повернення забезпечення виконання Договору (банківської гарантії) повинно було бути здійснено відповідачем до 20 грудня 2023 року, шляхом надіслання відповідачем на поштову адресу та/або SWIFT - адресу та/або електронну адресу банка гаранта та/або поштову адресу принципала (позивача) повідомлення про ануляцію банківської гарантії, однак, відповідач зобов`язання щодо повернення банківської гарантії не виконав.

З огляду на викладене, позивач вважає вимогу відповідача щодо оплати банківської гарантії № 29272/ЮГ-22 від 25.10.2022 незаконною, а саму банківську гарантію № 29272/ЮГ-22 від 25.10.2022 такою, що не підлягає виконанню, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду за захистом своїх прав та законних інтересів.

Відповідач заперечив проти задоволення позовних вимог, з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про наступне.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У відповідності до положень статей 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з частиною першою статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Предметом розгляду у даній справі є матеріально-правова вимога позивача про визнання банківської гарантії такою, що не підлягає виконанню, а також стягнення з відповідача отриманих за банківською гарантією коштів.

Укладений сторонами Договір, з огляду на встановлений статтею 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, є належною підставою, у розумінні статті 11 Цивільного кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов`язків та за своєю правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частин 1, 2 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі статтею 663 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Позивач у позовній заяві визнає факт прострочення виконання ним зобов`язань з поставки товарів за Договором.

Відповідачем задоволено свої вимоги шляхом отримання суми банківської гарантії, відповідно до пункту 7.7.3 Договору № 4600006702 про закупівлю товарів (матеріально технічних ресурсів) від 02.11.2022.

Відповідно до частини першої статті 546 Цивільного кодексу України гарантія є видом забезпечення виконання зобов`язання.

Згідно із статтею 560 Цивільного кодексу України за гарантією банк, інша фінансова установа, страхова організація (гарант) гарантує перед кредитором (бенефіціаром) виконання боржником (принципалом) свого обов`язку. Гарант відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником.

За змістом частини першої статті 1, частини другої статті 9 Цивільного кодексу України, частини першої статті 14 Господарського кодексу України спеціальні норми Господарського кодексу, які встановлюють особливості регулювання майнових відносин суб`єктів господарювання, підлягають переважному застосуванню перед тими нормами Цивільного кодексу України, які містять відповідне загальне регулювання.

Статтею 563 ЦК України передбачено, що у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого гарантією, гарант зобов`язаний сплатити кредиторові грошову суму відповідно до умов гарантії. Вимога кредитора до гаранта про сплату грошової суми відповідно до виданої ним гарантії пред`являється у письмовій формі. До вимоги додаються документи, вказані в гарантії. У вимозі до гаранта або у доданих до неї документах кредитор повинен вказати, у чому полягає порушення боржником основного зобов`язання, забезпеченого гарантією. Кредитор може пред`явити вимогу до гаранта у межах строку, встановленого у гарантії, на який її видано.

Гарантія є одностороннім правочином, змістом якого є обов`язок гаранта сплатити кредитору-бенефіціару грошову суму відповідно до умов гарантії у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого гарантією. У відносинах за гарантією беруть участь три суб`єкти - гарант, бенефіціар (кредитор за основним зобов`язанням) та принципал (боржник за основним зобов`язанням). Гарантія призначена перш за все для того, щоб бенефіціар як кредитор за основним зобов`язанням міг безперешкодно задовольнити свої вимоги за рахунок гаранта, якщо боржник (принципал) належним чином не виконає зобов`язання.

У ст. 562 ЦК України зафіксований принцип незалежності гарантії, згідно з яким зобов`язання гаранта перед кредитором не залежать від основного зобов`язання (його припинення або недійсності), зокрема і тоді, коли в гарантії міститься посилання на основне зобов`язання.

Оскільки змістом гарантії є обов`язок гаранта сплатити кредитору-бенефіціару грошову суму, вона відноситься не до майнових (забезпечуються шляхом одержання, утримання майна), а особистих забезпечень виконання зобов`язань, відповідно до яких кредитор покладається на ділову репутацію, порядність гаранта, від якого має отримати задоволення у разі порушення зобов`язання боржником. Гарантія не є мірою цивільно-правової відповідальності, настання якої можливе лише за наявності вини боржника (неустойка, завдаток), а тому при реалізації гарантії вина боржника не має значення, достатньо лише факт порушення останнім (боржником) забезпеченого зобов`язання. Грошове зобов`язання, що виникає за договором гарантії, є зобов`язанням між гарантом та бенефіціаром, а не між бенефіціаром і принципалом.

Такий обов`язок, про що зазначено вище, настає у випадку порушення боржником зобов`язання, і однією з підстав припинення цього обов`язку є сплата гарантом кредиторові (бенефіціару) суми, на яку видана гарантія (ст. 568 ЦК України).

Відповідно до висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 28.07.2021 у справі № 910/7575/20, підставою для пред`явлення вимог до гаранта є порушення принципалом виконання своїх зобов`язань перед бенефіціаром за основним зобов`язанням. Тобто гарант сплачує бенефіціару відповідну суму за гарантією при настанні гарантійного випадку, під яким розуміється невиконання або неналежне виконання принципалом своїх зобов`язань.

Зі змісту банківської гарантії №29272 від 25.10.2022 вбачається, що Банк-Гарант взяв на себе зобов`язання здійснити платежі по виконанню зобов`язань принципала за наданою гарантією в межах гарантійної суми та в строки, передбачені наданою гарантією, після одержання від бенефіціара письмової вимоги із зазначенням реквізитів гарантії, гарантійної суми, яка підлягає сплаті банком - гарантом, платіжних реквізитів бенефіціара та надання доказів (оригінали або належним чином засвідчених копій) невиконання принципалом основного зобов`язання.

Таким чином, підставою для сплати відповідачу банківської гарантії є невиконання/неналежне виконання позивачем умов Договору.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач зазначає, що прострочення виконання ним зобов`язань за Договором виникло внаслідок настання обставин непереборної сили, про що він належним чином повідомив відповідача.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

За приписами частин 1, 2 статті 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів (ч. 1 ст. 617 Цивільного кодексу України).

Згідно положень ст. 218 Господарського кодексу України (надалі - ГК України) у разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Частиною 4 ст. 219 ГК України передбачено, що сторони зобов`язання можуть передбачити певні обставини, які через надзвичайний характер цих обставин є підставою для звільнення їх від господарської відповідальності у випадку порушення зобов`язання через дані обставини, а також порядок засвідчення факту виникнення таких обставин.

Відповідно до абз. 3 ч. 3 ст. 14 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» Торгово-промислова палата України засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), а також торговельні та портові звичаї, прийняті в Україні, за зверненнями суб`єктів господарської діяльності та фізичних осіб. Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо (ч.2 ст.14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні»).

При цьому, ключовим є те, що непереборна сила робить неможливим виконання зобов`язання в принципі, незалежно від тих зусиль та матеріальних витрат, які сторона понесла чи могла понести, а не лише таким, що викликає складнощі, або є економічно невигідним (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 21.07.2021 у справі №912/3323/20).

Таким чином, форс-мажорні обставини унеможливлюють виконання договірного зобов`язання в цілому, а між обставинами непереборної сили та неможливістю належного виконання зобов`язання має бути причинно-наслідковий зв`язок. Тобто неможливість виконання зобов`язання має бути викликана саме обставиною непереборної сили, а не обставинами, ризик настання яких несе учасник правовідносин.

Поряд з цим, згідно висновків Верховного Суду, наведених у постанові від 25.01.2022 у справі №905/3886/21 форс-мажорні обставини не мають преюдиційного (заздалегідь встановленого) характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих що собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для нього конкретного випадку виконання господарського зобов`язання.

У справі № 910/7621/24 судом встановлено наступні обставини:

Судом встановлено, що позивач направив на електронну адресу "svyrydov-dv@tsoua.com" лист №112/05 від 19.05.2023, в якому повідомив про настання обставин непереборної сили, що унеможливлюють виконання ним зобов`язань у терміни визначені Договором. Вказане підтверджується знімком екрану, долученим до відповіді на відзив.

Однак, пунктом 13.11 Договору встановлено, що для надіслання повідомлення електронною поштою у випадках, передбачених цим Договором, використовуються такі електронні адреси сторін: електронна адреса покупця: shamanovska-ov@tsoiia.com; електронна адреса постачальника: vkm@vkm-armatura.com.ua.

Електронна адреса "svyrydov-dv@tsoua.com" не зазначена в Договорі. Відтак позивачем не дотримано вимог пункту 8.2 Договору та не повідомлено відповідача про настання обставин непереборної сили належним чином.

Суд звертає увагу, що метою такого повідомлення є саме своєчасне попередження іншої сторони договору про неможливість виконання зобов`язань у встановлений Договором строк. У свою чергу, неналежне або несвоєчасне повідомлення відповідача про настання обставин непереборної сили могло вплинути на здійснення ним господарської діяльності.

При цьому, зазначене повідомлення не повинно направлятися одночасно з сертифікатом ТПП. Статтею 3.3 Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затвердженого рішенням Президії ТПП від 18.12.2014 №44(5) (далі - Регламент), визначено, що сертифікат (в певних договорах, законодавчих і нормативних актах згадується також як висновок, довідка, підтвердження) про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) (далі - сертифікат) - це документ встановленої ТПП форми, який засвідчує настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), виданий ТПП або регіональною ТПП згідно з чинним законодавством, умовами договору (контракту, угоди тощо) та цим Регламентом.

Відповідно до ст. 6.2 Регламенту форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються за особистим зверненням суб`єктів господарської діяльності та фізичних осіб по кожному окремому договору, окремим податковим та / чи іншим зобов`язанням / обов`язком, виконання яких настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин.

Окрім того, суд враховує, що згідно з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 25.01.2022 у справі № 905/3886/21, форс-мажорні обставини не мають преюдиційного (заздалегідь встановленого) характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов`язання.

Сам сертифікат торгово-промислової палати, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, не може вважатися беззаперечним доказом про їх існування, а повинен критично оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами.

З наданих позивачем сертифікатів №3200-23-3008 від 27.06.2023 та № 3200-24-0453 від 29.02.2024, виданих Київською обласною (регіональною) торгово-промисловою палатою, вбачається, що серед обставин, які зазначені як такі, що унеможливили виконання відповідачем умов Договору у встановлені строки, після укладення Договору (02.11.2022) виникла лише частина з них.

Враховуючи, що Сертифікатами визначено дату настання форс-мажорних обставин - 10.05.2023, частина з них настала значно раніше: 09.12.2022 - встановлено форс-мажорні обставини на підприємстві та зменшено обсяги виготовлення продукції; зупинка виробництва внаслідок повітряних тривог (згідно зі звітами від 01.12.2022, 02.01.2023, 01.02.2023, 01.03.2023, 03.04.2023, 01.05.2023), неможливість виконати план виготовлення продукції (згідно зі звітом головного інженера ТОВ "ВМК-Арматура" від 09.01.2023).

Відтак позивач мав змогу заздалегідь передбачити неможливість своєчасного виконання ним зобов`язань за Договором, про що належним чином повідомити відповідача.

Таким чином, суд вважає доведеним факт неналежного виконання позивачем зобов`язань з поставки товару, з огляду на порушення строків поставки, що визнається самим позивачем.

У свою чергу позивачем не доведено наявність обставин, що звільняють його від відповідальності за порушення зобов`язання (обставин непереборної сили). Отже, застосування відповідачем оперативно-господарських санкцій, а також отримання ним суми банківської гарантії є правомірним.

Відповідно до частини 4 статті 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Враховуючи приписи статті 75 ГПК України, суд дійшов висновку, що вищенаведені обставини щодо порушення строку поставки товару позивачем та повідомлення відповідача про настання обставин непереборної сили, що унеможливлюють виконання ним зобов`язань у терміни визначені Договором, встановлені рішенням Господарського суду міста Києва від 23.10.2024 у справі № 910/7621/24, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді даної справи № 910/3273/25, у якій беруть участь вказані особи, щодо яких встановлено ці обставини.

Як зазначено Верховним Судом у постанові від 29.06.2023 у справі № 922/999/22, наявність сертифікату Торгово-промислової палати України про форс-мажор суд має оцінювати у сукупності з іншими доказами, тобто дані обставини не мають преюдиційного характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов`язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку. Водночас сторона, яка посилається на форс-мажор, має довести причинно-наслідковий зв`язок між форс-мажором та неможливістю виконати конкретне зобов`язання. Той факт, що Торгово-промислова палата України засвідчила форс-мажорні обставини - військову агресію російської федерації проти України, сам по собі не є підставою для звільнення або зменшення відповідальності за невиконання/неналежне виконання договірних зобов`язань.

Суд враховує, що договір між сторонами був укладений 02.11.2022, тобто після початку повномасштабного вторгнення російської федерації на територію України та вже під час дії воєнного стану, у зв`язку з чим сторонам, під час укладення відповідного правочину, було достеменно відомо про існування військової агресії проти України, воєнного стану на території України, постійних ворожих атак (обстрілів), а також частих сигналів повітряної тривоги, тобто саме тих обставин, які позивач зазначає як обставини непереборної сили.

При цьому, суд критично ставиться до доводів позивача про те, що саме з 10.05.2023 року для нього виникли форс-мажорні обставини, пов`язані із воєнним станом в Україні, враховуючи, що такі обставини існували станом на день укладення Договору, що є загальновідомим фактом. Довготривалі повітряні тривоги та загальна мобілізація, на які вказує позивач, також відбувались і до укладення Договору, а тому останній мав враховувати цей фактор, укладаючи Договір.

Позивач, вчиняючи правочин за результатами проведення закупівель, шляхом вільного волевиявлення зобов`язався поставити товар у встановлений у договорі строк та прийняв настання відповідних несприятливих для нього наслідків, що передбачені цим договором у разі порушення зобов`язання, що узгоджується з приписами ст. 42, 44 ГК України, за змістом яких підприємницька діяльність здійснюється суб`єктом господарювання на власний ризик.

Відповідно до ст. 200 ГК України гарантія (банківська гарантія) є специфічним засобом забезпечення виконання господарських зобов`язань шляхом письмового підтвердження банком, іншою фінансовою установою задоволення вимог управненої сторони в розмірі повної грошової суми, зазначеної у письмовому підтвердженні, якщо третя особа (зобов`язана сторона) не виконає зазначене у ньому певне зобов`язання або настануть інші умови, передбачені у відповідному підтвердженні. Зобов`язання за банківською гарантією виконується лише на письмову вимогу управненої сторони. Гарант має право висунути управненій стороні лише ті претензії, висунення яких допускається гарантійним листом. Зобов`язана сторона не має права висунути гаранту заперечення, які вона могла б висунути управненій стороні, якщо її договір з гарантом не містить зобов`язання гаранта внести до гарантійного листа застереження щодо висунення таких заперечень. До відносин банківської гарантії в частині, не врегульованій цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Отже, із врахуванням приписів ст.ст. 560, 563, 565 ЦК України обов`язок гаранта сплатити кредиторові грошову суму відповідно до умов гарантії настає за умови порушення боржником зобов`язання, забезпеченого гарантією та направлення кредитором гаранту письмової вимоги разом із зазначеними в гарантії документами. За відсутності однієї із вказаних умов відповідальність гаранта не настає (подібний висновок міститься у постановах Верховного Суду від 18.06.2021 у справі №910/16898/19, від 07.12.2021 у справі №910/2831/20, від 21.12.2021 у справі №910/17772/20).

За змістом ст. 568 ЦК України зобов`язання гаранта перед кредитором припиняється у разі: 1) сплати кредиторові суми, на яку видано гарантію; 2) закінчення строку дії гарантії; 3) відмови кредитора від своїх прав за гарантією шляхом повернення її гарантові або шляхом подання гаранту письмової заяви про звільнення його від обов`язків за гарантією.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач звернувся до Банка-гаранта із письмовою вимогою за банківською гарантією № 29272/ЮГ-22 від 25.10.2022 про здійснення виплати гарантійної суми у розмірі 2 388 000, 00 грн, у зв`язку із неналежним виконанням Позивачем зобов`язань за Договором, забезпеченим гарантією.

Судом встановлено, що вказана вище вимога відповідала всім умовам Банківської гарантії, що також підтверджується відсутністю вказівки гаранта про залишення таких вимог без задоволення.

Відповідно до меморіального ордеру № 3242 від 29.08.2023 третьою особою здійснено виплату на користь відповідача коштів по банківській гарантії № 29272/ЮГ-22 від 25.10.2022 в сумі 2 388 000, 00 грн.

Враховуючи те, що обов`язок гаранта є безумовним, останній не повинен здійснювати аналіз відносин, які склались між бенефіціаром (відповідачем) та принципалом (позивачем), та встановлювати, з чиєї вини відбулось порушення останнім забезпечуваного зобов`язання.

З огляду на вищевикладене, а також те, що спірною банківською гарантією Банк-гарант надав бенефіціару безумовну гарантію та прийняв на себе безвідкличне і безумовне зобов`язання сплатити бенефіціару суму в розмірі 2 388 000, 00 грн без необхідності для бенефіціара обґрунтовувати свою вимогу, без подання будь-яких інших документів, банк як гарант не повинен здійснювати аналіз відносин, які склались між бенефіціаром (відповідачем) та принципалом (позивачем), та встановлювати, з чиєї вини відбулось порушення останнім забезпечуваного зобов`язання.

Таким чином, обов`язок гаранта сплатити бенефіціару грошову суму відповідно до умов гарантії настає за умови порушення принципалом зобов`язання, забезпеченого гарантією та направлення бенефіціаром гаранту письмової вимоги (разом із зазначеними в гарантії документами, якщо вони передбачені умовами гарантії).

Отже, враховуючи наведені норми чинного законодавства, грошові кошти в сумі 2 388 000, 00 грн отримані відповідачем за наявності належної правової підстави.

Посилання позивача на приписи ч. 4 ст. 27 Закону України «Про публічні закупівлі» та п. 7.9 Договору, відповідно до яких відповідач зобов`язаний був повернути забезпечення Договору після повного виконання позивачем своїх зобов`язань за Договором, суд відхиляє, оскільки у зв`язку із настанням гарантійного випадку - факту неналежного виконання позивачем своїх зобов`язань за Договором (порушення строків поставки товару), відповідач, як бенефіціар банківської гарантії, законно та обґрунтовано скористався своїм правом на звернення банківської гарантії до виконання.

Як умовами Договору, так і умовами Банківської гарантії передбачено право відповідача, як покупця за Договором та бенефіціаром за Гарантією, на отримання гарантійної суми як у разі невиконання постачальником (позивачем) своїх договірних зобов`язань, так і у разі їх неналежного виконання. При цьому, Договором не передбачено умов, за яких неналежне виконання зобов`язання не визнається порушенням зобов`язання.

У розумінні ст. 610 ЦК України, яка надає визначення порушення зобов`язання, останнє може бути двох видів. По-перше, це невиконання зобов`язання, яке виникає якщо його сторони взагалі не виконують дій, що складають зміст зобов`язання (не передають річ, не виконують роботи, не надають послуги, не сплачують гроші тощо), або продовжують виконувати дії, від яких вони відповідно до зобов`язання мають утримуватися. По-друге, це неналежне виконання зобов`язання, тобто порушення умов, визначених змістом зобов`язання. У разі невідповідності виконання зобов`язання критеріям належності, можна говорити про неналежне виконання, а отже порушення зобов`язання. Вказана правова позиція закріплена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.04.2019 у справі № 910/2693/18.

Як вже зазначалось, письмова вимога відповідача про сплату гарантійної суми письмову вимогу була скерована до Банка-гаранта у зв`язку із неналежним виконанням Позивачем зобов`язань за Договором, забезпеченим гарантією.

Водночас, вказана вимога була направлена та задоволена третьою особою ще до виконання позивачем своїх зобов`язань за Договором у повному обсязі.

Як визначено у п. 7.9 Договору забезпечення виконання Договору повертається у випадках передбачених ст. 27 Закону України «Про публічні закупівлі» за умови настання граничної дати оплати (остаточному розрахунку) згідно з умовами Договору, протягом 5 (п`яти) банківських дні з дня настання таких обставин, повернення забезпечення Договору здійснюється шляхом направлення відповідного листа (повідомлення) постачальнику або банку-гаранту, у разі надання постачальником забезпечення виконання Договору у вигляді оригіналу банківської гарантії у паперовій формі. Повернення забезпечення виконання Договору, наданого у вигляді електронної банківської гарантії, здійснюється шляхом направлення відповідного SWIFT-повідомлення через банк бенефіціара на адресу банка-гаранта. Моментом належного виконання зобов`язання замовника щодо повернення оригіналу гарантії є дата зазначена на відповідному супровідному листі (повідомленні) покупця.

Зі змісту наведеної умови Договору вбачається, що у даних правовідносинах передбачається повернення саме банківської гарантії, як документа, а не гарантійної суми. Водночас, ані умовами Договору, ані положеннями Закону України «Про публічні закупівлі» не передбачено трансформації забезпечення зобов`язання в боргове зобов`язання замовника публічної закупівлі для цілей виконання ч. 4 ст. 27 Закону України «Про публічні закупівлі».

Отже, у зв`язку з фактичним виконанням банківської гарантії, суд не вбачає наявності підстав для її повернення позивачу.

Водночас, позивачем не було надано доказів сплати на користь Банка-гаранта в порядку надання грошового забезпечення по Банківській гарантії, суми коштів у розмірі 2 388 000, 00 грн, у зв`язку з чим доводи позивача про безпідставне утримання коштів позивача у розмірі гарантійної суми, суд вважає необґрунтованими.

Як підтверджується матеріалами справи та не заперечується самим позивачем, останнім не виконало належним чином зобов`язання за договором, оскільки мав місце факт прострочення поставки товару. З огляду на це правові підстави для повернення забезпечення виконання договору в розмірі 2 388 000, 00 грн відсутні.

Наведені висновки суду узгоджуються із правовою позицією викладеною у постанові Верховного Суду від 01.08.2019 у справі №904/3145/18.

З урахуванням наведених вище обставин у їх сукупності, позовні вимоги про стягнення з відповідача коштів в сумі 2 388 000, 00 грн задоволенню не підлягають.

Крім того, не підлягає задоволенню також вимога про визнання банківської гарантії № 29272/ЮГ-22 від 25.10.2022, виданої Акціонерним товариством «Комерційний Банк «Глобус» відповідачу такою, що не підлягає виконанню, оскільки вказана Гарантія у зв`язку з її виконанням є такою, що припинена в силу ст. 568 ЦК України. Водночас, позовна вимога про визнання банківської гарантії такою, що не підлягає виконанню може бути належним способом захисту порушеного права лише до моменту здійснення оплати платежу за банківською гарантією.

При цьому суд відхиляє аргументи позивача про наявність підстав для повернення суми забезпечення договору з посиланням на висновки Верховного Суду, викладених у постановах від 20.06.2019 у справі № 910/6433/18, від 21.02.2020 у справі № 910/4460/19, оскільки у кожній із зазначених справ Верховний Суд приймаючи відповідну постанову виходив з конкретних встановлених у кожній справі обставин, зокрема, обставин невиконання чи неналежного виконання в залежності від виду та обсягу забезпечуваного зобов`язання, передбачених договором, і в залежності від встановлених обставин, наявності чи відсутності обов`язку з повернення забезпечення виконання договору у сукупності із умовами договору.

Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в ухвалі від 27.03.2020 у справі № 910/4450/19 зазначила, що подібність правовідносин в іншій аналогічній справі визначається за такими критеріями: суб`єктний склад сторін спору, зміст правовідносин (права та обов`язки сторін спору) та об`єкт (предмет).

Велика Палата Верховного Суду виходить з того, що подібність правовідносин означає тотожність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). При цьому, зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності визначається обставинами кожної конкретної справи (постанова від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19, пункт 32 постанови від 27.03.2018 у справі № 910/17999/16; пункт 38 постанови від 25.04.2018 у справі № 925/3/7; пункт 40 постанов від 25.04.2018 у справі № 910/24257/16).

Під судовими рішеннями в подібних правовідносинах необхідно розуміти такі рішення, де подібними (тотожними, аналогічними) є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог і встановлені судом фактичні обставини, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин (пункт 6.30 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.05.2020 у справі № 910/719/19, пункт 5.5 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2018 у справі №922/2383/16; пункт 8.2 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 910/5394/15-г; постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.12.2018 у справі № 2-3007/11; постанова Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі № 757/31606/15-ц).

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення Європейського суду з прав людини від 09.12.1994 у справі "Руїс Торіха проти Іспанії").

Згідно із ч. 2-3 ст. 13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Частиною 4 ст. 13 ГПК України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За таких обставин, дослідивши всі обставини справи, перевіривши їх наявними доказами, судом встановлено відсутність підстав для задоволення позову в повному обсязі.

Судовий збір, відповідно до положень ст. 129 ГПК України, покладається на позивача.

Керуючись ст.ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 237 - 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. В задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "ВКМ-Арматура" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" про визнання банківської гарантії такою, що не підлягає виконанню та стягнення 2 388 000,00 грн відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено та підписано: 25.07.2025.

Суддя Літвінова М.Є.